Рішення № 140731868, 16.10.2026, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/10602/26

Провадження № 2/591/4069/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2026 року

Зарічний районний суд м. Суми у складі головуючого судді Ніколаєнко О.О., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Суми справу № 591/10602/26, провадження № 2/591/4069/26 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, вихідної допомоги, -

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2026 року представник позивача адвокат Качан Н.Ф., діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду та свої вимоги мотивує тим, що позивачка була звільнена з АТ «Сумихімпром» 19 серпня 2026 року за власним бажанням, на підставі ч.3 ст. 38 КЗпП України (у зв`язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю, умов колективного договору). Сума заробітної плати, що підлягала виплаті позивачу при звільненні складає 14 421,23 грн. На день звільнення позивача з роботи, відповідачем не було проведено повний розрахунок та не виплачено нараховану заробітну плату. Станом на день подачі позову до суду заборгованість не виплачена. Просить стягнути з АТ «СУМИХІМПРОМ» на користь позивача заборгованість по заробітній платі в розмірі 14 421,23 грн., середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день прийняття рішення судом, виходячи з середньоденного заробітку, вихідну допомогу у розмірі 36 840 грн. (з утриманням з цієї суми установлених законодавством податків та зборів).

Ухвалою суду від 08.09.2026 відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву. У встановлений законом строк клопотання про розгляд справи у судовому засіданні жодна зі сторін не подала.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача позовні вимоги визнав частково: просить відмовити у стягненні середнього заробітку та вихідної допомоги через відсутність порушень трудового законодавства (оскільки працівниця тривалий час перебувала у відпустках без збереження заробітної плати та не працювала). Відповідач вважає, що будь яких порушень законодавства про працює з його боку стосовно позивачки не існує, а тому вимоги щодо стягнення середнього заробітку та вихідної допомоги є безпідставними. Додатково зазначив, що місто Суми з 06 березня 2024 року віднесено до територій, на якій можливі бойові дії, збільшилася кількість сповіщень про повітряну тривогу, пов`язаних з бомбардуванням, нанесенням ракетних ударів, ударів БПЛА, в тому числі і на території міста. Отже, у зазначений період часу працівники ПАТ «Сумихімпром», більшу частину часу перебували в укриттях, а тому виникали тривалі простої виробничих потужностей товариства. Відповідач вважає, що стягнення з нього значної суми середнього заробітку, є несправедливим та може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема, з виплати заробітної плати іншим працівникам.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного. Судом встановлено, ОСОБА_1 працювала на посаді майстра зміни ЦГС в АТ «СУМИХІМПРОМ». Звільнена 19 серпня 2026 року за наказом № 393 за власним бажанням ч.3 ст.38 КЗпП України, що підтверджується копією наказу від 19.08.2026 року (а.с.4).

З наданого відповідачем розрахункового листа за серпень 2026 року вбачається, що станом на серпень 2026 року відповідач не виплатив заробітну плату (компенсацію за невикористану відпустку при звільненні) ОСОБА_1 в сумі 14 421,23 грн. (а.с.18).

В поданій до суду позовній заяві позивач повідомив, що жодних виплат від відповідача йому не надходило.

Згідно ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Як передбачено ч.1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього кодексу.

Частиною першою ст. 116 КЗпП України встановлені строк розрахунку при звільненні, а саме: при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

На час розгляду справи представником відповідача не надано до суду будь-яких доказів, щодо належного виконання зобов`язань з виплати заробітної плати позивачу, спростування суми заборгованості чи будь-яких інших заперечень щодо задоволення позову. Надані позивачем докази підтверджують наявність заборгованості з виплати заробітної плати при її звільненні.

Враховуючи зазначене, відсутність відомостей про виплату відповідачем заборгованості з нарахованої, але не виплаченої заробітної плати позивачу, з АТ «Сумихімпром» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість із заробітної плати у розмірі 14 421 грн. 23 коп.

Судом встановлено, що при звільненні в порушення вимог ст.116 КЗпП роботодавцем не було проведено виплату усіх належних сум працівникові ОСОБА_1 . Вказана обставина є підставою для застосування до роботодавця заходів, передбачених статтею 117 КЗпП: з відповідача необхідно стягнути на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

При цьому для обчислення розміру середньої заробітної плати суд вважає необхідним взяти до уваги розмір середньої заробітної плати зазначений в довідці (а.с.5)

З копії наказу вбачається, що позивач звільнилася 19 серпня 2026 року, тому час розрахунку середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні у даній справі розпочався з 20 серпня 2026 року.

Згідно довідки ПАТ «Сумихімпром» від 19.08.2026 року сума середньоденного заробітку складає 545 грн. 78 коп., середньомісячна заробітна плата складає 12 280 грн. (а.с.30 зв.).

Сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні складає 22 922 грн. 76 коп. (545,78 х 42 роб. дні) з наступним утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів.

Разом з тим, суд зазначає, що відшкодування, передбачене ст. 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до ч.1 ст.9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому ст. 117 КЗпП України.

Враховуючи компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

Виходячи із принципів справедливості та співмірності, враховуючи, що розмір заборгованості по заробітній платі позивача становить 14 421,23 грн., за затримку виплати якої відповідач несе відповідальність згідно зі статтею 117 КЗпП України, суд вважає за необхідне визначити до стягнення на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 15 000 грн. Зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було б передбачити.

Отже, позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача підлягають задоволенню, а саме: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 15 000 грн.

Щодо позовної вимоги про стягнення невиплаченої суми вихідної допомоги суд зазначає наступне.

П.4 ч.1 ст.36 КЗпП України передбачено, що підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи, власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили (частина третя статті 38 КЗпП України).

При припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40, пункті 6 частини першої статті 41 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного чи трудового договору, вчинення мобінгу (цькування) стосовно працівника або невжиття заходів щодо його припинення (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток (стаття 44 КЗпП України).

У постановах Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 199/8766/18 (провадження № 61-797св20), від 23 листопада 2023 року у справі № 207/828/22 (провадження № 61-4090св23) зазначено, що за змістом статті 38 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи працівника і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до розірвання цього договору і які працівник визначає самостійно. У разі якщо вказані працівником причини звільнення - порушення роботодавцем трудового законодавства (частина третя статті 38 КЗпП України) - не підтверджуються або роботодавцем не визнаються, останній не вправі самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору. При незгоді роботодавця звільнити працівника із підстав, передбачених частиною третьою статті 38 КЗпП України, останній може відмовити у розірванні трудового договору, але не вправі розірвати цей договір з інших підстав, які працівником не зазначалися.

Обов`язковою умовою для звільнення за власним бажанням згідно з частиною третьою статті 38 КЗпП України є порушення власником трудового законодавства або умов трудового договору. При цьому для визначення правової підстави розірвання трудового договору значення має сам факт порушення законодавства про працю, що спонукало працівника до розірвання трудового договору з власної ініціативи, а не поважність чи неповажність причин такого порушення та істотність порушення трудових прав працівника.

Розірвання трудового договору за частиною третьою статті 38 КЗпП України є різновидом припинення трудових відносин в односторонньому порядку. Для припинення трудового договору за цією підставою має значення, чи мали місце порушення з боку роботодавця законодавства про працю чи умов колективного чи трудового договору, а також письмово викладена ініціатива працівника з наміром припинити трудові відносини, що доведена до відома роботодавця в установленому законом порядку.

Отже, при вирішенні трудового спору щодо припинення трудового договору на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України визначальним є те, чи мали місце порушення трудового законодавства зі сторони роботодавця стосовно працівника на момент подання таким працівником заяви про звільнення на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України. Особливістю розірвання трудового договору на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України є те, що працівник має право самостійно визначити строк розірвання трудового договору. Роботодавець може не погоджуватись з тим, що мають місце порушення, які відповідно до частини третьої статті 38 КЗпП України є підставами для розірвання трудового договору за ініціативою працівника у визначені ним строки, що, у свою чергу, свідчить про виникнення трудового спору (див. постанову Верховного Суду від 16 червня 2022 року в справі № 211/5625/19 (провадження № 61-5942св21)).

Судом встановлено, що позивач була звільнена з АТ «Сумихімпром» на підставі ч.3 ст. 38 КЗпП України, що підтверджується копією наказу (розпорядження) № 393 про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_1 .

Зазначивши у наказі від 19.08.2026 № 393 про звільнення ОСОБА_1 в якості підстави звільнення частину третю статті 38 КЗпП України, відповідач фактично визнав наявність з його боку порушень законодавство про працю, оскільки при незгоді звільнити працівника із підстав, передбачених ч.3 ст.38 КЗпП України, відповідач міг відмовити позивачу у розірванні трудового договору із вказаної підстави.

З цього приводу суд зауважує, що в цьому випадку має значення сам факт порушення законодавства про працю, що спонукало працівника до розірвання трудового договору з власної ініціативи, а не поважність чи неповажність причин такого порушення та істотність порушення трудових прав працівника.

З огляду на норми статті 44 КЗпП України, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку у розмірі 36 840 грн (середньомісячна заробітна плата 12 280 грн х 3 місяці) з подальшим утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.

Оскільки позивачі у справах про стягнення заробітної плати відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнені від сплати судового збору, на підставі ч.1 ст. 141 ЦПК України, визнання відповідачем позову в цій частині, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 665,60 грн за вимогу про стягнення заробітної плати та на користь позивачки 665,49 грн. за вимогу про стягнення середнього заробітку та вихідної допомоги.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 546, 549, 551, 610, 611, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Сумихімпром» на користь ОСОБА_1 заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі в сумі 14421 грн. 23 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 10 червня 2026 року по 16 жовтня 2026 року в сумі 15000 грн. 00 коп. з наступним утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів, вихідну допомогу в сумі 36840 грн. 00 коп. з наступним утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів, судовий збір в сумі 665 грн. 49 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства «Сумихімпром» на користь держави судовий збір в сумі 665 грн. 60 коп.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Сумихімпром», місцезнаходження: вул. Харківська, п/в 12, м. Суми, код ЄДРПОУ 05766356.

Повний текст рішення складений 16 жовтня 2026 року.

Суддя О.О. Ніколаєнко