Рішення № 14073164, 02.03.2011, Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа № 2-218/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2011 року Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Баранець А.М.,

при секретарі Завяловій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Світловодську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства «Світловодський завод «Луч»про визнання недійсною окремої частини договору позики,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до ЗАТ «Світловодський завод «Луч» з позовом про визнання недійсною окремої частини договору позики і просить суд визнати недійсним пункт 3 договору позики № 4 від 20 травня 2008 року, укладеного між ЗАТ «Світловодський завод «Луч»та ОСОБА_1

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просить визнати недійсним п. 3 договору позики № 4 від 20 травня 2008 року з підстав, передбачених ч. 1 ст. 215 ЦК України, у звязку з недодержанням у момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені ч. 1 ст. 203 ЦК України.

Представник позивача пояснила, що 20 травня 2008 року між позивачем та відповідачем укладено договір позики № 4, за яким відповідач (позикодавець) передав у власність позивача (позичальника) 60000,00 грн. на термін 60 місяців, а позивач зобовязаний повертати зазначену суму рівновеликими частинами, останній внесок повинен бути здійснений не пізніше 20 травня 2013 року.

Пунктом 2 договору сторонами визначено строк виконання зобовязання позичальником 20 травня 2013 року.

Разом з тим, у договір внесено пункт 3, згідно якого у разі розірвання трудового договору, незалежно від того, з чиєї ініціативи, позичальник зобовязується повернути непогашену суму позики одноразово.

На думку представника позивача вказаний пункт договору суперечить п. 2 цього договору та не відповідає вимогам чинного законодавства.

Оспорюваний пункт змінює строк виконання зобовязання позичальником, встановлений п. 2 договору, і передбачає дострокове виконання зобовязання.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали та пояснили, що договір позики укладається на підприємстві виключно з громадянами, який перебувають у трудових відносинах з ЗАТ «Світловодський завод «Луч», що є гарантією для позикодавця повернення суми позики позичальником шляхом щомісячного утримання із його заробітної плати грошових коштів рівновеликими частинами.

Для осіб, які розірвали трудовий договір з підприємством, настають наслідки повернення позики одноразово в день припинення трудових відносин.

Перебування позичальника в трудових відносинах з товариством є засобом забезпечення виконання зобовязання позичальником.

На думку представників відповідача, п.3 договору позики не суперечить чинному законодавству, в звязку з чим, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

20 травня 2008 року між Закритим акціонерним товариством "Світловодський завод "Луч" (позикодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір позики № 4, за умовами якого позикодавець передає позичальнику у власність 60000,00 грн. на термін 60 місяців, а позичальник зобов'язується повернути зазначену суму в обумовлений термін.

Пунктом 2 укладеного договору передбачено, що повернення зазначеної суми здійснюється шляхом утримання із заробітної плати рівновеликими частинами із здійсненням останнього внеску не пізніше 20 травня 2013 року.

Відповідно до п. 3 договору позики у разі розірвання трудового договору, незалежно від того, з чиєї ініціативи, позичальник зобов'язується повернути непогашену суму позики одноразово.

Правовідносини, які виникли між сторонами, підлягають врегулюванню Главою 71 Параграфом 1. Позика (ст.ст. 1046 1053) ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Судом встановлено, що згідно видаткових касових ордерів № 972205 від 20 травня 2008 року на суму 30000,00 грн. та № 972207 від 21 травня 2008 року на суму 30000,00 грн. ОСОБА_1 отримала від ЗАТ "Світловодський завод "Луч" 60000,00 грн. позики.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Договором позики № 4 від 20 травня 2008 року встановлено обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням) із сплатою останнього внеску 20 травня 2013 року, у звязку з чим, на виконання п. 2 договору позивач щомісячно повертає відповідачу суму позики рівновеликими частинами, що підтверджується довідкою ЗАТ «Світловодський завод «Луч»№ 53 від 16.03.2010 року та квитанціями до прибуткових касових ордерів.

З урахуванням останнього платежу, згідно квитанції до прибуткового касового ордеру № 363 від 06 грудня 2010 року, позивач повернула відповідачу 28100,00 грн., що є доказом належного виконання нею своїх зобов'язань за договором позики.

Пункт 3 договору позики, яким передбачено, що у разі розірвання трудового договору, незалежно від того, з чиєї ініціативи, позичальник зобовязується повернути непогашену суму позики одноразово, протирічить пункту 2 цього договору, оскільки змінює строк виконання зобовязання позичальником і передбачає обовязок позичальника достроково виконати зобовязання у разі розірвання трудового договору.

Частиною 1 статті 530 ЦК передбачено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 статті 1049 ЦК України передбачає повернення позики у строк та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 2 договору позики 4 від 20 травня 2008 року встановлено обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням) із здійсненням останнього внеску 20 травня 2013 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася.

З урахувань вимог вказаної правової норми, позикодавцю надано право вимоги дострокового виконання зобовязання позичальником лише у випадку прострочення ним повернення чергової частини платежу.

Припинення трудового договору з позичальником не є підставою для дострокового повернення частини позики, що залишилася.

Суд не погоджується з доводами представників відповідача відносно того, що перебування позичальника в трудових правовідносинах з позикодавцем є засобом забезпечення виконання зобовязання позичальником.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком; договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобовязання.

Перебування позичальника в трудових правовідносинах з позикодавцем не є видом забезпечення зобовязання.

Суд не приймає доводи представників відповідача щодо неможливості виконання позивачем зобовязання за договором позики в інший спосіб, ніж утримання грошових коштів із заробітної плати позичальника, оскільки позикодавець приймав виконання зобовязання позичальником шляхом внесення останнім чергової частини платежу готівковими коштами в касу підприємства як в період перебування ОСОБА_1 в трудових правовідносинах з ЗАТ «Світловодський завод «Луч», так і після їх припинення.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Пункт 3 договору позики № 4 від 20 травня 2008 року, укладеного між Закритим акціонерним товариством "Світловодський завод "Луч" та ОСОБА_1, суперечить ст.ст. 530, 1049, 1050 ЦК України і підлягає визнанню недійсним з підстав, передбачених ч. 1 ст. 215 ЦК України.

Правові наслідки недійсності окремих частин правочину передбачені ст. 217 ЦК України, відповідно до якої недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Недійсність п. 3 спірного договору не має наслідком недійсності інших його частин, оскільки договір позики був би укладений і без включення до нього цього пункту.

Керуючись ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ст.ст. 217, 530, 1049, 1050 Цивільного кодексу України, 208, 209, 213-215, 218, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства «Світловодський завод «Луч» про визнання недійсною окремої частини договору позики задовольнити.

Визнати недійсним пункт 3 договору позики № 4 від 20 травня 2008 року, укладеного між Закритим акціонерним товариством «Світловодський завод «Луч»та ОСОБА_1.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Світловодський завод «Луч»(ід.код = 02970688, 27500, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Обсерваторна, 5) на користь відповідного бюджету 8 грн. 50 коп.(вісім гривень 50 коп.) судового збору та 37 грн. 00 коп. (тридцять сім гривень) витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Світловодського

міськрайонного суду А.М.Баранець