Рішення № 140731571, 16.10.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/10074/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Бенца К.К.,

при секретарі судового засідання - Майор Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Закарпатській області про скасування постанови серії ЕНА №07499269 від 06.07.2026 року про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження по справі,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду з адміністративним позовом до Головного управління національної поліції в Закарпатській області про скасування постанови серії ЕНА №07499269 від 06.07.2026 року про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушеннята закриття провадження по справі.

Мотивуючи позовні вимоги позивач вказує на те, що 06.07.2026 року поліцейським Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області було винесено постанову серії ЕНА №07499269 від 06.07.2026 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 126 КУпАП та накладено стягнення у розмірі 3400,00 грн.

Вказує, що дану інформацію вона отримала з додатку «Дія». Зазначає, що їй ніхто не повідомляв, не оголошував про те, що відносно неї розглядається справа, не знайомив її з правами, не показував докази, не ознайомив її з текстом постанови та не надав копію постанови серії ЕНА №07499269 від 06.07.2026 року.

Вказує, що вона відповідно до інформації з додатку «ДІЯ» притягнута до адміністративної відповідальності за передачу транспортного засобу особі, яка не має права керуванння таким транспортним засобом.

Позивач вважає, що винесена постанова є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки вона нікому не передавала для управління транспортний засіб д.н.з. НОМЕР_1 .

Вказує, що вона не є власником транспортного засобу д.н.з. НОМЕР_1 , його власник знаходився на місці події, повідомив поліцейських, що він є власником та вів відео та фото фіксацію події. Вказує, що вона нікому не передавала автомобіль для управління і не бачила, аби це робив власник.

Зазначає, що поліцейські зупинили автомобіль коли вона ним керувала та не вчинили жодних дій, які витікають з вимог статті 279 КУПАП.

Вказує, що поліцейські забрали її документи, пішли до свого автомобіля, а через кілька хвилин підійшли до вікна водія і повідомили що вона притягнута до адміністративної відповідальності. Після цього, на вимогу власника надати докази правопорушення поліцейські спочатку заявили, ніби вони свідки, а після зауваження власника, що вони не можуть бути свідками, оскільки брали участь у блокуванні та зупинці автомобіля і мають відеокамери які все фіксують, крім двох поліцейських всі інші покинули місце події.

Після тривалої суперечки поліцейських з власником авто, один з поліцейських дав їй подивитися запис зі своєї нагрудної відеокамери. Однак там не було зафіксовано ні факту керування автомобілем особою, яка немала права ним керувати, ні факту передачі позивачем автомобіля такій особі.

Запис починався з того, як автомобіль A05404YA стоїть на стоянці біля прохідної коньячного заводу з ввімкненими аварійними сигналами, а потім сигнали вимикаються і автомобіль рушає, вона в цей час сидить на місці водія та веде автомобіль.

Позивач вважає, що такими діями посадової особи Відповідача не тільки порушені її права, свободи, та інтереси, а і безпідставно притягнуто її до адміністративної відповідальності.

Позивач з винесенням постанови не згідна, вважає оскаржувану постанову незаконною. Вважає, що полцйеський притягнув позивача до відповідальності не маючи на те жодних підстав.

Позивач вважає, що в її діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 126 КУпАП, оскільки відсутні об`єктивна сторона, суб`єктивна сторона вказаного правопорушення.

Вказала, що жодного правопорушення не вчиняла і її безпідставно було притягнуто до відповідальності.

Вважає, що її вина у вчиненні правопорушення належним чином не доведена.

На підставі вищенаведеного позивач вважає, що оскарженою постановою порушено її права, свободи та законні інтереси , оскільки її незаконно притягнуто до адміністративної відповідальності та безпідставно накладено адміністративне стягнення.

З посиланням на викладене, позивач просить суд : Скасувати постанову Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області ЕHА07499269 від 06.07.2026 року про притягнення ОСОБА_1 , та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 3400 грн 00 коп. по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі; Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за постановою ЕНА07499269 від 06.07.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.2 ст. 126 КУпАП.

24.07.2026 року від відповідача Головного управління національної поліції в Закарпатській області надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого зазначено, що ГУНП в Закарпатській області не визнає позов ОСОБА_1 в повному обсязі з наступних підстав.

Постановою серії ЕНА № 7499269 від 06.07.2026 громадянку ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400 гривень.

Зазначено, що під час несення служби працівниками поліції було безпосередньо встановлено, що транспортним засобом керувала особа, яка не мала права керування транспортними засобами відповідної категорії. Після того, як водій помітив службовий автомобіль поліції, він зупинив транспортний засіб, після чого пересів на переднє пасажирське сидіння з метою приховати факт керування транспортним засобом особою, яка не має права керування. Вказані дії були безпосередньо сприйняті працівником поліції, який спостерігав момент керування транспортним засобом, зупинки автомобіля та подальшу зміну місць між водієм і пасажиркою. З огляду на встановлені обставини, уповноваженою службовою особою правомірно було винесено постанову про притягнення позивачки до адміністративної відповідальності.

Зазначені обставини також підтверджуються відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, на якому зафіксовано факт зміни місць між особою, яка керувала транспортним засобом та позивачкою.

Також звертає увагу суду, що від отримання копії оскаржуваної постанови позивачка відмовилася, про що свідчить відповідний запис у п. 9 оскаржуваної постанови. Копію постанови було надіслано рекомендованим листом вих. № 99122 від 07.07.2026. Згідно з інформацією, викладеною у листі вих. № 104995-2026 від 17.07.2026 копію постанови серії ЕНА №7499269 від 06.07.2026 позивачкою було отримано 09.07.2026 у відділі поліції №1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області.

Окрім того відповідач вважає, що заявлена позивачкою вимога про стягнення витрат на правову допомогу є необгрунтованою та не підлягає задоволенню.

З посиланням на викладене просив суд відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про скасування постанови серії ЕНА № 07499269 від 06.07.2026 року про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження по справі в повному обсязі. Розгляд справи провести без участі представника відповідача за наявними в справі матеріалами.

Позиція сторін по справі:

Позивач та представник позивача у призначене судове засідання не з`явивлися. Представник позивача подала до суду заяву про розгляд справи без їх участі, просила суд задовольнити позовну заяву у повному обсязі.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Згідно поданого відзиву на позовну заяву представник просив суд розляд справи провести без участі представника відповідача за наявними в справі матеріалами.

В ході розгляду справи проведені наступні процесуальні дії:

17.07.2026 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду відкрито провадження по справі № 308/10074/26 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

У даній справі заходи забезпечення доказів та забезпечення позову судом не застосовувалися.

Провадження у справі ухвалою суду не зупинялося, а тому не було підстав для його поновлення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов наступного висновку.

Так, спір між сторонами виник з приводу притягнення позивача до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення.

Згідно ч. 2 ст. 9, ч. 2 ст. 77 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі- КУпАП), ЗакономУкраїни «Про Національну поліцію» та ст.286 КАС України.

Так, за змістом ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, за ст.183 цього кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.222 КУпАП від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно з п.8 ч.1 ст.23 Закону України " Про Національну поліцію" , поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість прийнятої постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Таким чином, досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, суд перевіряє, чи були у відповідача по справі підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності з прийняттям постанови про адміністративне правопорушення з визнанням його вини у вчиненні адміністративного правопорушення та накладення стягнення.

Підставами для визнання протиправними дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень є невідповідність їх вимогам чинного законодавства. При цьому, обов`язковою умовою для визнання таких дій/бездіяльності протиправними є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства. Це право передбачено ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 6 КАС України.

У відповідності до ст.283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Як встановлено судом, 06.07.2026 року поліцейським Відділу поліції №1 (с. Оноківці) Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області сержантом поліції Бринько І.А. було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №7499269, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення 06.07.2026 р. адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП і з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400,00 гривень.

Судом встановлено, що згідно з постановою поліцейського серії ЕНА №7499269 від 06.07.2026 року позивач (особа, яка притягується до адміністративної відповідальності) ОСОБА_1 06.07.2026 року о 10 год. 16 хв. за адресою с. Оноківці вул. Тімірязєва, 32А керуючи транспортним засобом марки BYD д.н.з. НОМЕР_1 , передала керування зазначеним транспортним засобом гр. ОСОБА_2 , який немав права керування транспортним засобом відповідної категорії, чим скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 статтею 126 КУпАП, на останню накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 3400,00 грн.

Дії позивача кваліфіковано за ч.2 ст. 126 КУпАП.

Так, відповідно до ст. 288 КУпАП, перевірка законності та обґрунтованості постанови по справі про адміністративне правопорушення судом здійснюється у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.

Суд , здійснивши перевірку рішення субєкта владних повноважень щодо відповідності критеріям правомірності, визначених ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з п.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Зазначена норма встановлює обовязок суб`єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності. Оскільки позивач проти вчинення правопорушення заперечує, відповідач зобовязаний подати докази на спростування таких заперечень.

У відповідності до положення ст. 9 КУпАП - адміністративним правопорушенням визнається протиправна, вина (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (стаття 23 КпАП).

В силу ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

При прийнятті постанови про накладення адміністративного стягнення за правилами ст.252 КУпАП визначено обовязок відповідача провести оцінку наявним доказам, повно і об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Отже, з наведених норм вбачається, що правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.

Відповідно до ч.4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1,2 «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» затвердженої наказом МВС № 1395 від 07.11.2015 р., - розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення. Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати статті 283 КУпАП.

Згідно з статтею 283 КУпАП Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

В порушення приписів ст.283 КУпАП постанова від 06.07.2026 року не містить відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався).

Таким чином, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа), уповноважена на розгляд справ про адміністративні правопорушення, в тому числі, інспектор поліції, мають діяти із дотриманням вимог законодавства.

Приписами Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено певну процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення та визначено систему правових механізмів забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

При цьому Кодексом України про адміністративні правопорушення встановлюється чітка стадійність притягнення особи до відповідальності: виявлення правопорушення, фіксація правопорушення, формування доказової бази (матеріалів справи), розгляд справи про адміністративне правопорушення.

Тобто, після виявлення факту вчинення правопорушення працівник поліції зобов`язаний зібрати належні та допустимі докази такого правопорушення.

Позивач у позовній заяві заперечує обставини, вказані у постанові про притягнення її до адміністративної відповідальності, заперечує факт порушення нею правил дорожнього руху, вказує, що факт порушення ПДР не доведено.

Так, зі змісту оскаржуваної постанови серії ЕНА №7499269 від 06.07.2026 року слідує, що ОСОБА_1 06.07.2026 року о 10 год. 16 хв. за адресою с. Оноківці вул. Тімірязєва, 32А керуючи транспортним засобом марки BYD д.н.з. НОМЕР_1 , передала керування зазначеним транспортним засобом гр. ОСОБА_2 , який немав права керування транспортним засобом відповідної категорії, чим скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 статтею 126 КУпАП, за яке на останню накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 3400,00 грн.

Судом встановлено, що разом із відзивом на позовну заяву відповідачем - ГУНП в Закарпатській області на підтвердження своєї правової позиції було надано суду відеофайл з нагрудних камер працівників поліції.

З наданих ГУНП в Закарпатській області до відзиву на позовну заяву відеозапису судом вбачається таке.

Як встановлено судом, шляхом відтворення в судовому засіданні відеозапису з нагрудних камер працівників поліції , вбачається, що на даному відеозаписі зафіксований факт стоянки транспортного засобу марки BYD д.н.з. НОМЕР_1 на частині автомобільної дороги, який об`їжджають інші транспортні засоби, та момент коли працівник поліції повертається до службової машини та під`їжджає до транспортного засобу марки BYD д.н.з. НОМЕР_1 за кермом якого перебуває позивач ОСОБА_1 , однак моменту вчинення правопорушення на відеозаписі не зафіксовано.

З даного відеозапису вбачається, що на транспортному засобі марки BYD д.н.з. НОМЕР_1 відчинялась передня ліва дверка зі сторони водія, водночас слід зазначити, що відеозапис з нагрудної камери працівника поліції було здійснено зі значної відстані по відношенню до транспортного засобу марки BYD д.н.з. НОМЕР_1 , а відтак встановити факт передання позивачем керування транспортним засобом марки BYD д.н.з. НОМЕР_1 своєму пасажиру ОСОБА_2 не вбачається можливим.

Окрім того, з оглянутого відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 заперечувала факт передачі керування транспортним засобом марки BYD д.н.з. НОМЕР_1 особі, який немав права керування транспортним засобом відповідної категорії ОСОБА_2 .

Отже досліджений відеозапис, який було створено 06.07.2026 року під час провадження в справі про адміністративне правовпорушення не підтверджує те, що саме ОСОБА_1 передала керування транспортним засобом марки BYD д.н.з. НОМЕР_1 особі, який немав права керування транспортним засобом відповідної категорії Павліченко-Картову С.В.

Сам факт керування транспортним засобои пасажиром, а саме ОСОБА_2 відеозапис не містить. Окрім того відеозапис не містить підтвердження передачі позивачем ОСОБА_1 керування транспортним засобом марки BYD д.н.з. НОМЕР_1 особі, який немав права керування транспортним засобом відповідної категорії ОСОБА_2 .

Таким чином, подані відповідачем докази не підтверджують те, що саме ОСОБА_1 06.07.2026 року передала керування транспортним засобом марки BYD д.н.з. НОМЕР_1 іншій особі ОСОБА_2 , що виключає наявність в діях позивача події і складу адміністративного правопорушення.

Окрім того, в порушення вимог ч.3 ст.283 КУпАП оскаржувана постанова не містить вказівки про долучення до постанови відеозапису, показання технічних приладів, яким зафіксовано правопорушення, як доказу вчинення позивачем адміністративного правопорушення, із зазначенням технічного засобу, яким його здійснено.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду від 23.12.2005р. № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

При розгляді даної справи, суд враховує правову позицію , викладену у постанові Верховного Суду від 26.04.2018 року у справі №338/1/17, згідно якої спостереження працівником поліції повинно бути зафіксоване на матеріальному носії.

При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд враховує при прийняті рішення у даній справі правову позицію Верховного Суду України у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду викладену у постанові у справі №524/9716/16-а від 13.02.2020 року, згідно якої - у разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис згідно з вимогами ст. 74 КАС України не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №524/1284/17 від 19.02.2020 року.

Порядок використання фото та відео техніки встановлюється п. 9 ч.1 ст.31 та ст.40 Закону України «Про національну поліцію».

При цьому норма статті 31 Закону України «Про національну поліцію» є загальною нормою,яка безпосередньо не регламентує порядок застосування технічних приладів та технічних засобів.

Згідно з статтею 31 Закону №580-VIII, поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Спеціальною нормою, яка регламентує порядок застосування технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису є ст. 40 Закону України «Про національну поліцію».

Пункт 2 частини 1 ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» чітко встановлює порядок використання техніки в правовідносинах щодо безпеки дорожнього руху, види техніки та умови її використання.

В частині доводів представника відповідача про врахування судом компактдиску із відеозаписом з нагрудного відеореєстратора поліцейського, на якому зафіксовано факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожньо-го руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Приписами ч. 3 ст. 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото- або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

В силу вимог ч.ч. 1-3 ст 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

У разі відсутності ж в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, з точки зору ст. 70 КАС України, не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно, слід зазначити про відсутність належних доказів вчинення позивачем правопорушення встановленого частиною другою ст. 126 КУпАП, оскільки відеозапис з нагрудного відеореєстратора поліцейського, поданий відповідачем на підтвердження факту порушення позивачем правил дорожнього руху, не може вважатися належним доказом у зв`язку з тим, що оскаржувана постанова серії ЕНА №7499269 від 06.07.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено дану фіксацію правопорушення.

Окрім того, долучений працівниками поліції відеозапис з нагрудних камер працівника поліції не містить підтвердження передачі позивачем ОСОБА_1 керування транспортним засобом марки BYD д.н.з. НОМЕР_1 особі, який немав права керування транспортним засобом відповідної категорії ОСОБА_2 .

Інших доказів правомірності винесення оскарженої постанови у справі про адміністративне правопорушення відповідачем не надано.

При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Із змісту адміністративного позову слідує, що позивач ОСОБА_1 заперечує факт порушення нею правил дорожнього руху та зазначає на неповноту та необ`єктивність з`ясування фактичних даних по справі, відсутність доказів її вини.

Суд звертає увагу на те, що у матеріалах справи міститься лише постанова у справі про адміністративне правопорушення від 06.07.2026 року, якою позивача визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП.

Незважаючи на заперечення гр. ОСОБА_1 факту порушення ПДР при винесенні оскаржуваної постанови поліцейським всупереч ст.245 КУпАП не було вжито заходів для всебічного, повного і об`єктивного дослідженні всіх обставин справи.

Вищенаведені обставини дають підстави дійти висновку, що відповідачем всупереч положень Кодексу України про адміністративні правопорушення не проведено дій по розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачених приписами ст.ст. 278, 279 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Окрім того суд враховує, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 20.08.2026 року у справі №308/10076/26, яке набрало законної сили, скасовано постанову серії ЕНА №07499001 від 06.07.2026 року відносно ОСОБА_2 за ч.2 ст. 126 КУпАП ,а провадження по справі закрито.

Із змісту зазначеного рішення вбачається, що матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять належних та допустимих доказів тому, що саме ОСОБА_2 керував транспортним засобом, тобто виконував функції водія, що є необхідною умовою для можливості притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Згідно ч. 4 ст. 78 КАС України, Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На підставі наведеного, суд вважає, що вина ОСОБА_2 у вчиненні 06.07.2026 року адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП не встановлена та спростована судовим рішенням і в силу ч.4 ст. 78 КАС України доведення не потребує.

Частиною 2 статті 251 КУпАП встановлено, що обов`язок збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Позивач заперечив факт дослідження відповідачем будь-яких обставин під час розгляду справи про притягнення її до адміністративної відповідальності та дослідження доказів на підтвердження вини останньої.

Суд звертає увагу, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення поста-нови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процессуального законодавства покладено на відповідача.

При цьому, суд зазначає, що складення постанови з дотриманням вимог ст. 283 КУпАП не є достатнім доказом підтвердження вчиненого особою правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Наведений висновок узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Аналіз законодавчих норм, заперечення позивача щодо вчинення адміністративного правопорушення дає підстави суду дійти висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, повинен був зібрати докази, які б підтверджували наявність складу правопорушення та спростувати позицію позивача, однак доказів того, що ОСОБА_1 порушила вимоги ПДР України не надано, про наявність таких не зазначено у оскаржуваній постанові.

Виходячи із наведеного, шляхом співставлення зібраних по справі доказів, з врахуванням встановленого КАС України обов`язку доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, суд прийшов до висновку про недоведеність вини позивача в скоєнні адміністративного правопорушення.

Таким чином суд, враховуючи правову позицію викладену у вищезазначених постановах Верховного Суду, вважає, що відповідачем не доведено факту вчинення позивачем порушень правил дорожнього руху, оскільки з наявних у справі доказів не вбачається , що позивачем порушено правила дорожнього руху.

У відповідності до ч.3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст. 32 Конвенції) неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів:(п.45 Рішення ЄСПЛ у справі «Бочаров проти України» від 17.06.2011 р., заява №21037/05; заява №38683/06; п.75 Рішення ЄСПЛ у справі «Огороднік проти України» від 05.05.2015 р., заява № 29644/10; п.52 Рішення ЄСПЛ у справі «Єрохіна проти України» від 15.02.2013 р., заява №12167/04).

Виходячи із норм викладених в ст. 77 КАС України встановлено, що за загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. При розгляді справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод та інтересів.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В порушення законодавчих положень відповідачем не з`ясовано всіх обставин справи про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 280 КУпАП.

Згідно зі ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Судом враховується положення ст. 55 Конституції України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Повноваження адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, визначені ст. 286 КАС України.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

На підставі аналізу норм законодавства та обставин справи, суд дійшов до висновку що вірним способом відновлення порушених прав позивача є скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №7499269 від 06.07.2026 року, та закриття провадження у справі, що відповідає положенням ч.3 ст.286 КАС України.

Таким чином, проаналізувавши вищенаведені правові норми, суд вважає, що визнання постанови протиправною під час розгляду справи в суді про скасування постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності додаткового вирішення не потребують, оскільки скасування постанови включає в себе і перевірку постанови про притягнення до адміністративної відповідальності на її законність, а відтак позовна вимога про визнання постанови протиправною не підлягає до задоволення.

Підсумовуючи вказане, з огляду на встановлені в судовому засіданні обставини та визначені відповідно до них правовідносини, враховуючи те, що на час розгляду справи та винесення постанови по суті заявлених позовних вимог, відповідачем не було доведено правомірності свого рішення , не було надано відповідних доказів, які б підтверджували скоєння позивачем зазначеного правопорушення, будь-які відомості, які б спростовували зазначені позивачем обставини у суда відсутні, суд приходить до висновку, що порушення процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої КУпАП, недотримання вимог щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування всіх обставин справи та належного документування обставин адміністративного правопорушення, є підставою для скасування постанови серії ЕНА №7499269 від 06.07.2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400,00 гривень.

Відповідно до ст.242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 р. Справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно з ч. 5ст. 139 КАС України, судові витрати по справі в розмірі 665,60 грн. необхідно стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Відповідно до положень частин 4, 5 статті 250 КАС України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі ухвалення рішення, винесеного без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), суд підписує рішення (повне чи скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Судове засідання було призначено на 07.10.2026 року, дата складання повного судового рішення у зв`язку з перебуванням судді у відпустці 16.10.2026 року, а відтак датою ухвалення рішення за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення -16.10.2026 року.

На підставі ст. ст. 6-14, 25, 32, 77, 205, 241, 243 - 246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 33, ст. 183, ст.ст. 247, 251, 258, 268, 280, 283, 284 КУпАП, суд, -

ухвалив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Закарпатській області про скасування постанови серії ЕНА №07499269 від 06.07.2026 року про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження по справі- задовольнити.

Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №7499269 від 06.07.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 126 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути з Головного управління поліції в Закарпатській області (код ЄДРПОУ 40108913, 88000, м. Ужгород, вул. Ференца Ракоці, буд.13) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) сплачений нею судовий збір в сумі 665,60 грн.

Відповідно ч.2 ст.271 КАС України копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.

Рішення може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в порядку та строки передбачені ч. 4 ст. 286 КАС України у десятиденний строк із дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );

Відповідач: Головне управління національної поліції в Закарпатській області (код ЄДРПОУ 40108913, 88000, м. Ужгород, вул. Ференца Ракоці, буд.13).

Дата оголошення повного тексту судового рішення 16.10.2026 року.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду К.К. Бенца