Рішення № 140729772, 14.10.2026, Теплицький районний суд Вінницької області

Справа № 144/914/26

Провадження № 2-а/144/13/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" жовтня 2026 р. с-ще Теплик

Теплицький районний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Магдяк Н.І.

за участю секретаря судових засідань Дудник С.Р.,

позивача ОСОБА_1 та її представника адвоката Гавриша Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Теплик адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до відповідача Головного управління Національної поліції у Вінницькій області (далі ГУНП у Вінницькій області) про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

В позовній заяві вказує, що постановою у справі про адміністративне правопорушення серія ЕНА № 7333608 від 08 червня 2026 року, винесеною о 08 год. 38 хв. лейтенантом поліції Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області Дудніченком Д.В., на неї накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1190 гривень. 18 червня 2026 року вона отримала листом з Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області зазначену постанову про притягнення її до адміністративної відповідальності. Крім постанови, яку виніс поліцейський Дудніченко Д.В., інших документів по даній справі їй надіслано не було. Вважає постанову незаконною, необґрунтованою, винесеною без достатніх доказів наявності складу адміністративного правопорушення, і такою, що не відповідає обставинам справи.

Зокрема поліцейський Дудніченко Д.В. зазначив в постанові про порушення нею Правил дорожнього руху п. 31.3 (в) Правил дорожнього руху України, згідно якого забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством, якщо номерні знаки не відповідають вимогам відповідних стандартів, а саме задній номерний знак є витертий, зокрема цифри номерного знаку не проглядаються з відстані 20 метрів і притягнув її до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП. Але вона не порушувала п. 31.3 (в) Правил дорожнього руху України, який передбачає заборону експлуатації транспортних засобів згідно із законодавством, якщо номерні знаки не відповідають вимогам відповідних стандартів. Поліцейський Дудніченко Д.В. неправильно зазначив, що нею порушено п. 31.3. (в) Правил дорожнього руху України, зокрема зазначивши, що задній номерний знак не відповідає вимогам відповідних стандартів, а саме задній номерний знак є витертий, зокрема цифри номерного знаку не проглядаються з відстані 20 метрів. Якщо поліцейський вважав, що задній номерний знак є витертий, зокрема цифри номерного знаку не проглядаються з відстані 20 метрів, то в такому випадку зазначається інша норма закону, зокрема п. 2.9 (в) Правил дорожнього руху, оскаржувана постанова не містить жодних посилань на докази чи інші матеріали, які свідчать про вчинення нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП (матеріалів відео фіксації, пояснень свідків, тощо), не зазначено технічні засоби, яким здійснено фото- або відеозапис. При винесенні спірної постанови відповідачем повністю проігноровано факт наявності та можливості чіткої ідентифікації номерного знаку, встановленого на транспортному засобі, що свідчить про неврахування цих обставин в ході винесення спірної постанови, та відсутності у її діях вини та складу адміністративного порушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, у зв`язку з чим спірна постанова є протиправною. Крім того, оскаржувана постанова не містить відомостей, яким чином працівник поліції визначив, що номерний знак не читається саме з 20 метрів, не зазначено за допомогою якого вимірювального засобу було визначено відстань у розмірі 20 метрів. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення.

Також вона не порушувала п. 9.9 (в) Правил дорожнього руху України, який передбачає, що аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена на механічному транспортному засобі, що рухається з технічними несправностями, якщо такий рух не заборонено цими Правилами. Транспортний засіб яким позивач керувала був справним, і доказів про несправність поліцейський не надав, а зазначив, що вона порушила Правила дорожнього руху, зокрема після зупинки працівниками поліції водій не ввімкнув аварійний світловий сигнал, також не надавши про це доказів. Якщо поліцейський вважав, що після зупинки працівниками поліції водій не ввімкнув аварійний світловий сигнал, то в такому випадку зазначається інша норма закону, зокрема п.9.9 (б) Правил дорожнього руху. В п. 9.9 (б) Правил дорожнього руху зазначено, що аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена у разі зупинки на вимогу поліцейського або внаслідок засліплення водія світлом фар.

Постанова є неправомірною через винесення поліцейським з порушенням процедури та за відсутності правових підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 121-3, ст. 125 КУпАП. Постанову поліцейський Дудніченко Д.В. на її вимогу не вручив, і не надіслав її поштою. Вона надсилала заяви та запити щодо надання їй копії постанови. До постанови не додано жодних матеріалів. Поліцейський Дудніченко Д.В. виносив постанову без наявності будь-яких матеріалів в обґрунтування прийнятого рішення (постанови). Передбачені законом права за ст. 268 КУпАП їй не роз`яснювалися і не забезпечувалися. Її було позбавлено прав знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката. Це незаконно, так як не відповідає вимогам ст. ст. 245,252, 278-280 КУпАП. В постанові не наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення.

Просить поновити строк для оскарження постанови в справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №733608 від 08 червня 2026 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 в справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 121-3, ст. 125; визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА №733608 від 08 червня 2026 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 , а провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо неї закрити; стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Вінницькій області (ЄДРПОУ 40108672) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок судового збору.

Ухвалою судді від 06.07.2026 прийнято позовну заяву для розгляду, призначено судове засідання для розгляду справи по суті. Відповідачеві встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому ГУНП у Вінницькій області заперечує проти задоволення позовних вимог, вважає їх безпідставними та необґрунтованими з наступних причин. Щодо підстав для відмови в позові, то зазначається, що Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 р. №3353, встановлений Правилами дорожнього руху України, затвердженими постановою КМУ від 10.10.2001 р. №1306. На законодавчому рівні встановлено заборону як керування, так і експлуатації в цілому транспортних засобів з номерним знаком, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м. При цьому у відзиві міститься посилання на п. 2.9 (в) ПДР України. Щодо встановлення у машині ГБО, то зазначається, що оскільки установка в транспортному засобі газобалонного обладнання (спеціального обладнання не передбаченого нормативно-технічною документацією) призводить до зміни його маси та її розподілу по осях, розміщення центру ваги, типу двигуна, його ваги і потужності для роботи на газовому моторному паливі та альтернативних видах рідкого і газового палива, така установка вважається переобладнанням транспортного засобу. За порушення таких вимог згідно п. 31.3(а) ПДР передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 121 КУпАП. Щодо не увімкнення аварійної сигналізації після зупинки транспортного засобу на вимогу працівника поліції, то згідно ПДР розділу «Попереджувальні сигнали», п. 9.9 (б) передбачено, що аварійна світлова сигналізація повинна бути увімкнена у разі зупинки транспортного засобу на вимогу поліцейського. Це є обов`язковою нормою, тобто це обов`язок, а не право. За недотримання даної норми передбачена адміністративна відповідальність за ч. 2 ст. 122 КУпАП. 08.06.2026 співробітник ГУНП у Вінницькій області використовував портативний відеореєстратор №854954. Поліцейський здійснив перевірку документів позивачки та встановив її особу, а також повідомив, що по факту даного правопорушення буде винесено постанову та довів суму штрафу. Окрім того, повідомив про можливість оскарження постанови. Після поліцейський повідомив, що буде винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, повідомив суть вчиненого правопорушення та роз`яснив порядок та строки оскарження постанови і сплати штрафу. Жодних клопотань, заяв чи заперечень позивачка не заявляла. Від підпису про отримання постанови відмовилась, відповідно копія оскаржуваної постанови була надіслана на її адресу за супровідним від 11.06.2026 та була нею отримана 18.06.2026, про що свідчить чек-трекінг. Вказані обставини спростовують доводи позивача щодо відсутності розгляду справи та порушення її прав. Просять залишити постанову серії ЕНА №7333608 від 08.06.2026 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121-3 КУпАП без змін, а позовну заяву ОСОБА_1 до ГУНП у Вінницькій області про визнання незаконною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення без задоволення.

Позивачем подана відповідь на відзив, в якій зазначається, що твердження відповідача у відзиві не відповідають дійсності та вимогам Закону. У постанові відповідно до вимог ст. ст. 283, 284 КУпАП потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. В оскаржуваній постанові про це немає жодного слова. Просить позовні вимоги задовольнити.

Позивач та її представник в судовому засіданні підтримали заявлені позовні вимоги, просив їх задовольнити з підстав, викладених в адміністративному позові, скасувати постанову про накладення на позивача стягнення в розмірі 1190 гривень.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, в суд надійшла заява про розгляд справи без участі представника.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_2 суду пояснила, що ОСОБА_1 її знайома, вона просила її перевезти машину зведеної сестри, оскільки в неї наявні права. Поведінка працівників поліції була незрозумілою, вони не оголошували права ОСОБА_1 , вирвали постанову, коли вона відмовилась підписувати. Задній номерний знак не був витертий, а був добре видимий. На автомобілі на даний час не встановлено газобалонне обладнання, поліцейські автомобіль не оглядали.

Суд, вислухавши пояснення позивача, її представника, свідка, дослідивши інші докази, приходить до наступних висновків.

Відповідно до позовної заяви позивач звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, поновивши строк на її оскарження.

Судом встановлено, що згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №7333608 від 08.06.2026 в с-щі Теплик Гайсинського району Вінницької області по вул. Незалежності 08.06.2026 о 08 годині 29 хвилин водій ОСОБА_1 здійснювала рух транспортним засобом марки ВАЗ 21099 номерний знак НОМЕР_2 , із номерним знаком, що не відповідає вимогам стандартів, а саме задній номерний знак, який є витертий, а саме цифри номерного знаку не проглядаються з відстані 20 метрів. А також в подальшому під час перевірки документів було встановлено, що на даному автомобілі в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу була відсутня помітка про встановлення ГБО, що є порушенням п. 31.3 (а) ПДР України, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 121 КУпАП, а також після зупинки працівниками поліції водій не ввімкнула аварійний світловий сигнал, чим порушила п. п. 9.9 (в) ПДР України, відповідальність за яке передбачена ст. 125 КУпАП. Дані правопорушення було об`єднано ст. 36 КУпАП, чим порушив п. 31.3 (в) ПДР експлуатація транспортного засобу, номерні знаки яких не відповідають вимогам стандартів. На ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у розмірі 1190 гривень за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.

Постанова складена Гайсинським районним управлінням поліції ГУНП у Вінницькій області лейтенантом поліції Дудніченком Д.В.

Встановлено, що копія постанови отримана позивачем 18.06.2026, про що свідчить надана поштова кореспонденція та про це зазначав відповідач у відзиві, а звернулась вона до суду 27.06.2026, надіславши адміністративний позов поштою, тому суд вважає, що строк на її оскарження підлягає поновленню.

Таким чином, між сторонами виник публічно-правовий спір з приводу оскарження вищезазначеної постанови про накладення адміністративного стягнення. Оскільки спір між сторонами має ознаки публічного, то вирішення такого спору проводиться за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до вимог ст. 2 вищезазначеного Кодексу завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно із ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 р. № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України). Пунктами 1.3 та 1.9. Правил дорожнього руху України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Частиною 1 ст. 121 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.

Згідно ч. 1 ст. 121-3 КУпАП керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Інші порушення правил дорожнього руху, крім передбачених статтями 121-128, частинами першою і другою статті 129, статтями 139 і 140 цього Кодексу, - тягнуть за собою попередження на підставі ст. 125 КУпАП.

У постанові, оскаржується, містяться посилання на порушення п. п. 31.3 (а), 9.9 (в), 31.3 (в) ПДР України. Щодо складу правопорушень, зазначених у постанові, посилання на ці пункти не є точними, про що зазначалось позивачем в адміністративному позові, та не заперечувалось відповідачем у відзиві.

Згідно п. 1.10 Правил дорожнього руху України - водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Відповідно до п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" від 23 грудня 2005 року № 14 - керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у своїй постанові від 20 лютого 2019 року в справі № 404/4467/16-а зазначив, що "само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування".

Отже, керування транспортним засобом - це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.

Таким чином, у разі відсутності події керування транспортним засобом, або його не доведенні належними доказами, особа не може бути піддана адміністративній відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби, зокрема, у разі: якщо водій порушив Правила дорожнього руху; якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 ЗУ «Про Національну поліцію»: «Поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень. Поліція може використовувати інформацію, отриману за допомогою фото- і відеотехніки, технічних приладів та технічних засобів, що перебувають у чужому володінні».

Представником відповідача надано суду докази в електронній формі, а саме: відеофайл із портативного відеореєстратора поліцейського.

Як встановлено з переглянутого відеозапису події, що мала місце 08 червня 2026 року вбачається, що на узбіччі припаркований автомобіль, біля якого поліцейські, три жінки та чоловік у військовій формі. Одна з жінок ОСОБА_1 . Факт керування автомобіля будь-якою особою на відеозаписі не зафіксований, як і не зафіксовано який вигляд має задній номерний знак, на відео його не видно. З перегляду не можливо визначити, чи він є витертий, крім того, не показано як здійснювалось вимірювання невидимості на відстані 20 м. Працівники поліції почали складати постанову щодо ОСОБА_1 . Про причину зупинки на підставі ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» вказали вже після складення постанови. На відео не зафіксовано роз`яснення прав згідно ст. 268 КУпАП, та не відображено факт вручення чи відмову у її врученні. На відеозаписі також не зафіксовано, що автомобіль містить газобалонне обладнання, огляд щодо цього не здійснювався, як і не видно, що ОСОБА_1 не ввімкнула аварійну ситуацію, оскільки сам факт керування та зупинки не зафіксований та не відображений.

Таким чином, факт керування позивачем транспортним засобом жодним чином не зафіксовано, а інших доказів на підтвердження факту вчинення позивачем адміністративних правопорушень, зазначених в оскаржуваній постанові, відповідачем не надано.

Даючи правову оцінку обставинам справи та наявним у ній доказам, суд вважає, що оскаржувана постанова не містить посилань на докази вчинення позивачем правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, ч. 1 ст. 121 КУпАП, ст. 125 КУпАП. а також доказів на спростування обставин, зазначених позивачем в обґрунтування адміністративного позову.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», передбачено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Так, відповідно до ст. 283 КУпАП постанова поміж іншого повинна містити: опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правовій презумпції, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Така правова позиція висловлене в постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року в справі №463/1352/16-а.

Відповідно до положень ст. 62 Конституції України, всі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачить на її користь.

У межах розгляду справи про адміністративне правопорушення, суд не має права в порушення принципу змагальності та диспозитивності, принципу рівності сторін, перебирати на себе функції обвинувачення та виправити недоліки оскаржуваної постанови.

Принцип презумпції невинуватості передбачає, що всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти, встановлені судом, у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Таким чином, в судовому засіданні доводи позивача ОСОБА_1 відповідачем не спростовані, належних доказів щодо вчинення адміністративних правопорушень не надано.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено: у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України з особливостями, встановленими КУпАП.

Згідно ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ч.1 ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення позову, скасування постанови про накладення на позивача адміністративного стягнення та закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті згідно з положеннями цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

ОСОБА_1 сплатила судовий збір в розмірі 665 гривень 60 копійок, що підтверджується квитанцією про сплату від 26.06.2026 року. Пред`явлений адміністративний позов задоволений в повному обсязі. З огляду на це суд вважає, що за рахунок бюджетних асигнувань ГУНП в Вінницькій області на користь позивача належить стягнути витрати на оплату судового збору в розмірі 665 грн. 60 коп.

Керуючись ст. ст. 7, 9, 126, 245, 247, 251, 278, 280, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 2, 5, 6, 8-10, 72, 77, 90, 132-134, 139, 241-246, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення задовольнити.

Поновити строк для оскарження постанови в справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №733608 від 08 червня 2026 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 в справі про адміністративне правопорушення.

Визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА №733608 від 08 червня 2026 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 , а провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо неї закрити.

Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Вінницькій області (ЄДРПОУ 40108672) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Теплицький районний суд Вінницької області протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції у Вінницькій області, місцезнаходження: 21050, вул. Театральна, 10, м. Вінниця, ЄДРПОУ 40108672.

Повний текст рішення складено 19.10.2026.

Суддя: Н.І. Магдяк