Рішення № 140729706, 19.10.2026, Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

531/1081/26

2/133/2238/26

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

19.10.26 м. Козятин

Козятинський міськрайонний суд Вінницької області у складі:

головуючої-судді Дурач О.А.

за участю секретаря Блащук Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Козятин Вінницької області у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" (м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А), представник позивача Балюх Євген Олександрович (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А) до ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

30.03.2026 р. позивач звернувся до суду з зазначеною заявою. Провадження у справі відкрито 03.04.2026 р. в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Короткий зміст вимог заяви

24.05.2025 року між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір № 24.05.2025-100000839, договір підписаний сторонами. За договором відповідач отримав кредит у розмірі 7500 грн. на засадах строковості, поворотності, платності. Позивач свої зобов`язання виконав, але у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору виникла заборгованість станом на момент пред`явлення позову утворилась заборгованість у розмірі 18112,50 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 7500 грн., по процентам в розмірі 6975 грн., по додатковій комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) 675 грн, по неустойці у розмірі 2962,50 грн. чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр». Комісія пов`язана із наданням послуги, а саме: перерахування Кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний Позичальником, з використанням стороннього сервісу -інтернет-еквайрингу. Заборгованість відповідачем у повному обсязі не погашена. Просить стягнути з відповідача вказану суму заборгованості та витрати по сплаті судового збору.

Відповідач надав відзив по даній позовній заяві 26.05.2026 р., який приймається судом до уваги, оскільки суд вважає за необхідне заяву відповідача про поновлення строку для надання відзиву задовольнити, оскільки дійсно відповідач своєчасно ухвалу про вікриття провадження не отримав. Отже, відзив поданий відповідно до положень ст. 178 ЦПК України. Згідно з відзивом, вимоги про стягнення другого траншу кредиту в сумі 2500 грн. вважає безпідставними та недоведеним прерахування даної суми відповідачу. Також вимоги щодо стягнення неустойки та комісії вважає безпідставними. Щодо необґрунтованості вимог про стягнення неустойки посилається на положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, враховуючи введення в Україні військового стану. Щодо комісії, зазначає, що позивачем не надано доказів фактичного надання відповідачу окремих платних послуг, за які може бути стягнута комісія. Також не погоджується з вимогами позивача про стягнення процентів за кредитом, вважаючи, що розмір процентів, заявлений до стягнення, підлягає перерахунку судом. Просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

27.05.2026 р. позивачем надано у встановленому порядку та у встановлений строк відповідь на відзив. На позові наполягає та свідчить про його обґрунтованість та наявність належних та достатніх доказів на перерахування відповідачу суми за кредитним договором. Нарахування комісії та штрафних санкцій, на думку позивача, є правомірним та таким, що відповідає умовам договору. Проценти нараховано в межах строку дії договору, а тому вони підлягають до стягнення з відповідача.

Процедура судового розгляду

Сторони у судове засідання не з`явились. Ухвалою суду постановлено проводити розгляд даного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Вказана ухвала отримана позивачем через електронний кабінет Електронного суду, відповідачу надіслана рекомендованим листом за зареєстрованим місцем проживання, та додатково на електронний кабінет, що рахується судом як належне повідомлення відповідача про ухвалу суду. Клопотань про відкладення розгляду справи, про проведення судового засідання з викликом сторін, до суду не надходило.

Фактичні обставини, встановлені судом

Дослідивши матеріали справи, судом фактично встановлено, що 24.05.2025 року між банком та відповідачем укладено кредитний договір № 24.05.2025-100000839 . Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі 5000 грн., а відповідно до умов Додаткового кредитного договору від 30.05.2025 р., вказана сума кредитних коштів збільшена до 7500 грн. Вказаний первинний кредитний договір підписаний цифровим підписом відповідача Е-628 , додатковий договір цифровим підписом відповідача К991. Отже, позиція відповідача про необізнаність з сумою запозичених коштів в розмірі 7500 грн. спростовується вказаними документами. Строк дії договору 217 днів, дата повернення кредиту 26.12.2025 р. Процентна ставка - стандарт у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості 450 грн. у кожному з 2 чергових періодів, наступних періодів, наступних за першим черговим періодом, згідно графіку платежів. Неустойка: 75 грн. 00 коп., що нараховується за кожен день невиконання/ неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

У додатковому договорі, тзокрема, взначено, що другий транш кредиту в розмірі 2500 грн. перераховується на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5355-57ХХ-ХХХХ-6338.

Позичальник під час укладення кредитного договору № 24.05.2025-100000839 пройшов ідентифікацію шляхом використання Системи BankID Національного банку.

Під час ідентифікації Позичальник з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних було забезпечено однозначне встановлення фізичної особи.

Відповідно до заявка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою Позичальник ознайомився під час укладення кредитного договору .

Позивач свої зобов`язання виконав, перерахував кошти на рахунок відповідача. Відповідачем заборгованість у повному обсязі не погашена.

Вказані обставини відповідачем не спростовані.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору виникла заборгованість станом на 17.03.2026 р. (згідно довідки-розрахунку), у розмірі заборгованість у розмірі 18112,50 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 11926 грн., по процентам в розмірі 6975 грн., по додатковій комісії за обслуговування кредитної заборгованості у 675 грн, по неустойці у розмірі 2962,50 грн., чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр». Сума заборгованості підтверджується даними розрахунку заборгованості за кредитним договором № 24.05.2025-100000839 .

Правильність розрахунку заборгованості в частині нарахування тіла кредиту, процентів не спростовується відповідачем. Відповідач, згідно наданого відзиву, заперечуючи алгоритм проведення розрахунку процентів, не погоджується з їх розміром, натомість контр розрахунку не надав..

Нарахування комісії та штрафних санкцій суд вважає безпідставним, погоджучить з доводами відповідача в цій частині, з мотивів, викладених судом нижче.

Мотиви, з яких виходить суд і застосовані норми права

Зобов`язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 та ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.

Частиною 2 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, тому, акцептуючи пропозицію банку, відповідач підписом у анкеті-заяві підтвердила укладення між нею та банком договору на умовах, викладених у публічній пропозиції.

За змістом ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 3 цього Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, яку отримує особа, що прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції. Одноразовий ідентифікатор може передаватися іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, зазначеним під час реєстрації, та додається до електронного повідомлення про прийняття пропозиції укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію, відповіді про її прийняття.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).

Згідно з частиною 6 статті 11 Закону відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) може бути надана шляхом надсилання електронного повідомлення, заповнення електронної форми або вчинення дій, що відповідно до умов оферти є її прийняттям.

За правилом частини 8 статті 11 Закону, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, особа повинна ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції. Такий документ має містити істотні умови відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону, прирівнюється за правовими наслідками до договору, укладеного у письмовій формі.

Стаття 12 Закону визначає способи підписання електронного правочину, зокрема шляхом використання електронного підпису, електронного підпису одноразовим ідентифікатором або аналога власноручного підпису.

Із системного аналізу наведених норм вбачається, що електронний договір може бути укладений із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, якщо це відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові, а позичальник повернути кредит та сплатити проценти.

Щодо процентів

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Судом перевірено розрахунок процентів та встановлено, що їх нарахування відповідає умовам укладеного між сторонами кредитного договору, здійснено в межах погодженого сторонами строку кредитування та за процентною ставкою, визначеною договором. Розмір нарахованих процентів не суперечить вимогам закону, а також принципам добросовісності, розумності та справедливості, у зв`язку з чим суд не вбачає правових підстав для їх зменшення. Отже, в цій частині суд не погоджується з доводами Відповідача, викладеними у відзиві від 25.03.2026 р.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов відповідно до звичаїв ділового обороту. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, суд дійшов висновку, що між сторонами укладено кредитний договір, умови якого та вимоги законодавства, що регулюють спірні правовідносини, відповідачем порушені, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитом, яка станом на час розгляду справи не погашена.

Щодо комісії

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України "Про споживче кредитування" загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц дійшов висновку про те, що умова договору про надання споживчого кредиту, укладеного після 16 жовтня 2011 року, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України «Про захист прав споживачів» (будь-які збори, відсотки, комісії, платежі), є нікчемною на підставі частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», норма якої діяла з 16 жовтня 2011 року до внесення змін на підставі Закону України «Про споживче кредитування» № 1734-VIII від 15 листопада 2016 року.

У постанові від 05 квітня 2023 року, ухваленій у цій справі, Верховний Суд вказав, що відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, що діяла на момент укладення спірного договору, кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Положення договору про надання споживчого кредиту, які передбачають здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемними і окреме рішення суду про визнання їх недійсними не вимагається.

Аналіз змісту договору свідчить, що в ньому не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані, зокрема з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредитів, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія, а тому позивач не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх з відповідачем при укладенні кредитного договору, а тому положення договору про споживчий кредит щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію за надання кредиту, є нікчемними відповідно до частини першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Вказане узгоджується з позицією ВС, викладеною в постанові від 31.07.2025 р. в справі № 199/441/21.

Таким чином, в задоволенні вимог про стягнення додаткової комісії за обслуговування кредитної заборгованості слід відмовити. В цій частині доводи відповідача, викладені у відзиві, є обґрунтованими, а вимоги позивача безпідставними.

Щодо неустойки

Разом з тим, правові підстави для задоволення позовної вимоги про стягнення неустойки відсутні.

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина 1 статті 14 ЦК України).

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року в справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)).

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Дана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року в справі № 183/7850/22.

Оскільки позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача неустойки, нарахованої у період дії воєнного стану, за прострочення зобов`язання, яке виникло з кредитного договору, то суд застосовує положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та відмовляє у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Висновки суду за результатами розгляду позову

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про необхідність задовольнити позовні вимоги частково. Оскільки отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, наявність заборгованості підтверджується розрахунком в матеріалах справи, з яким суд погоджується, відповідач не надав суду докази виконання зобов`язання з повернення позичених коштів, позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, процентів, позовні вимоги підлягають задоволенню та з відповідача необхідно стягнути суму боргу, в загальній сумі 14475 грн., яка складається, що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 7500 грн., по процентам в розмірі 6975 грн. В задоволенні вимог про стягнення неустойки в розмірі 2962,50 грн. та комісії в розмірі 675 грн. слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат

При розподілі судових витрат суд керується нормами ч. 1 ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки в матеріалах справи наявне платіжне доручення про сплату судового збору в розмірі 2662 грн. 40 коп. (понижуючий коефіціент), а суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково, враховуючи, що позовні вимоги задоволено в загальній сумі 14475 грн. з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто в розмірі 2127,72 грн. (2662,40*14475/18112,50)

Керуючись ст.ст.4, 10, 12, 19, 81, 133, 141, 223, 247, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" (м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А), представник позивача Балюх Євген Олександрович (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А) до ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" (м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А), ЄДРПОУ 37356833 у погашення заборгованості за кредитним договором № 24.05.2025-100000839 від 24.05.2025 року станом на 17.03.2026 р. у загальній сумі 14475 (чотирнадцять тисяч чотириста сімдесят п`ять) грн., яка складається з заборгованості: по тілу кредиту в розмірі 7500 грн., по процентам в розмірі 6975 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" (м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А), ЄДРПОУ 37356833, судовий збір в сумі 2127 (дві тисячі сто двадцять сім) грн. 72 коп.

В решті позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду безпосередньо протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: О.А. Дурач