Рішення № 140729655, 19.10.2026, Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

Справа №133/4890/25

19.10.2026 м. Козятин

Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

у складі: головуючого судді Дем`янової Ж.М.,

за участі секретаря судового засідання Лакійчук Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Козятині цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Стислий виклад позицій учасників справи.

До суду 29.12.2025 надійшла позовна заява від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 27.09.2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 5000276 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Відповідно до умов договору первісний кредитор зобов`язався надати відповідачу грошові кошти на умовах строковості, зворотності та платності, а відповідач повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконувати інші передбачені договором зобов`язання. Згідно з пунктом 1.2 договору початкова сума кредиту становила 14 500,00 грн, а відповідно до пункту 1.3 договору строк кредитування визначено тривалістю 360 днів з 27.09.2024 року по 22.09.2025 року, з періодичністю сплати процентів кожні 30 днів.

Згідно з пунктом 2.1 договору кредитні кошти надавалися у безготівковій формі шляхом їх перерахування на банківський рахунок за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 , зазначеної відповідачем під час укладення договору.

На виконання умов договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» перерахувало відповідачу кредитні кошти у розмірі 14 500,00 грн на вказану платіжну картку, що, за твердженням позивача, підтверджується довідкою платіжного провайдера ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення».

Пунктом 1.2.1 договору передбачено можливість збільшення суми кредиту за взаємною згодою сторін шляхом укладення додаткового договору до здійснення клієнтом першого платежу за договором.

На виконання зазначеної умови 02.10.2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Додатковий договір до Договору № 5000276 від 27.09.2024 року, відповідно до якого сторони погодили збільшення суми кредиту на 8 500,00 грн.

На виконання умов Додаткового договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» перерахувало відповідачу додаткові кредитні кошти у розмірі 8 500,00 грн на ту саму платіжну картку № НОМЕР_1 , що, за твердженням позивача, підтверджується довідкою платіжного провайдера ТОВ «ПЕЙТЕК».

Таким чином, з урахуванням укладеного 02.10.2024 року Додаткового договору загальний розмір наданого відповідачу кредиту за Договором № 5000276 від 27.09.2024 року становить 23 000,00 грн.

Таким чином, за твердженням позивача, загальна сума заборгованості відповідача за Договором № 5000276 від 27.09.2024 року становить 117 020,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 23 000,00 грн, проценти, нараховані первісним кредитором, 70 330,00 грн, проценти, нараховані позивачем за 53 календарні дні, 12 190,00 грн, штрафні санкції 11 500,00 грн.

У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за кредитним договором позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість у розмірі 117 020,00 грн, а також понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

Крім того, разом із позовною заявою представником позивача заявлено клопотання про витребування доказів щодо належності відповідачу банківської картки, на яку були перераховані кредитні кошти, та факту зарахування на неї грошових коштів. Позивач зазначив, що самостійно отримати відповідну інформацію не зміг, оскільки банк повідомив про можливість її надання лише за наявності дозволу клієнта на розголошення інформації, яка становить банківську таємницю.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розгляд справи проводити за його відсутності та зазначив, що проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, відзиву на позов не подав, про причини неявки суд не повідомив.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 03.04.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Визначено порядок та строки подання учасниками справи заяв по суті спору.

Також зазначеною ухвалою суду задоволено клопотання позивача про витребування доказів та витребувано у АТ «Ощадбанк», як банку-емітента відповідної платіжної картки, інформацію щодо того, чи емітувалася на ім`я відповідача банківська картка, реквізити якої зазначені при укладенні кредитного договору, а також інформацію щодо факту зарахування на таку картку кредитних коштів.

Заяви та клопотання від учасників справи до суду не надходили, інші процесуальні дії не вчинялись.

У визначену дату та час судового засідання сторони у справі до суду не з`явилися, про дату та час судового засідання були належним чином повідомлені.

До суду 19.05.2026 надійшла відповідь АТ «Ощадбанк» про підтвердження емітування карти на ім`я ОСОБА_1 .

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розгляд справи проводити за його відсутності та зазначив, що проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, відзиву на позов не подав, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин суд дійшов висновку про можливість розглянути справу за відсутності сторін, на підставі наявних у справі доказів, з ухваленням заочного рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що 27.09.2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 5000276 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Відповідно до умов кредитного договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов`язалося надати відповідачу грошові кошти (кредит) на умовах строковості, зворотності та платності, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші передбачені договором обов`язки.

Згідно з умовами Договору № 5000276 сума кредиту становила 14 500,00 грн, строк кредитування 360 днів, з 27.09.2024 року по 22.09.2025 року, з періодичністю платежів зі сплати процентів кожні 30 днів.

Відповідно до п. 2.1 Договору кредитні кошти мали бути надані відповідачу у безготівковій формі шляхом їх перерахування на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 , яку відповідач зазначив під час укладення договору.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» виконало свої зобов`язання щодо надання кредитних коштів, перерахувавши відповідачу 14 500,00 грн на банківську картку № НОМЕР_1 , зазначену ним під час укладення договору. Факт перерахування кредитних коштів підтверджується довідкою платіжного провайдера ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення» за вих. № 128-0108 від 01.08.2025, долученою до матеріалів справи, а також відповіддю на ухвалу суду про витребування доказів, наданою АТ «Ощадбанк», якою підтверджено належність зазначеної платіжної картки відповідачу та факт зарахування на неї кредитних коштів.

Судом також встановлено, що 02.10.2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Додатковий договір до Договору № 5000276 від 27.09.2024 року, відповідно до якого сторони погодили збільшення суми кредиту.

Згідно з умовами Додаткового договору сума додатково наданого кредиту становила 8 500,00 грн. ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» виконало свої зобов`язання за Додатковим договором, перерахувавши відповідачу зазначені кошти на платіжну картку № НОМЕР_1 . Факт перерахування коштів підтверджується довідкою платіжного провайдера ТОВ «ПЕЙТЕК», долученою до матеріалів справи.

Таким чином, з урахуванням умов Додаткового договору загальна сума наданого відповідачу кредиту за Договором № 5000276 від 27.09.2024 року склала 23 000,00 грн.

Судом встановлено, що відповідач належним чином свої зобов`язання за кредитним договором не виконував, у зв`язку з чим утворилася заборгованість. Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості, її загальний розмір становить 117 020,00 грн, з яких: 23 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 70 330,00 грн проценти, нараховані первісним кредитором, 12 190,00 грн проценти, нараховані позивачем за 53 календарні дні, 11 500,00 грн штрафні санкції.

Судом також встановлено, що між первісним кредитором та позивачем відбувся перехід права вимоги за Договором № 5000276 від 27.09.2024 року, що підтверджується долученими до матеріалів справи документами про відступлення права вимоги та відповідним реєстром боржників.

Отже, зміст спірних правовідносин, які виникли між позивачем ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» та відповідачем ОСОБА_1 , становлять правовідносини, пов`язані з укладенням та виконанням договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту, отриманням відповідачем кредитних коштів, неналежним виконанням ним зобов`язань щодо їх повернення та сплати процентів, а також переходом до позивача права вимоги за вказаним кредитним договором.

Норми права, які застосовував суд, та мотиви їх застосування.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

В силу пункту 6 частини першої ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Як вже було встановлено судом, кредитні договори у справі, що підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразових ідентифікаторів, який були надіслані на номер мобільного телефону відповідача, що повністю узгоджується із процедурою укладення кредитного договору, визначеною Законом України «Про електронну комерцію».

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із положень ч. 1 ст. 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною першою ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання ч. 2 ст. 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною першою ст. 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами, в тому числі із застосуванням електронного підпису.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

Відступлення права вимоги означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором і новим кредитором. Одним із різновидів відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд зобов`язаний надати належну оцінку поданим доказам.

Судом встановлено, що 27.09.2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 5000276 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 14 500,00 грн строком на 360 днів.

Факт укладення кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується матеріалами справи. Зокрема, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» виконало свої зобов`язання щодо надання кредиту, перерахувавши відповідачу 14 500,00 грн на банківську картку № НОМЕР_1 . Факт перерахування коштів підтверджується довідкою платіжного провайдера ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення» за вих. № 128-0108 від 01.08.2025 та відповіддю, наданою АТ «Ощадбанк» на виконання ухвали суду про витребування доказів.

Крім того, 02.10.2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачем укладено додатковий договір, відповідно до якого відповідачу додатково надано кредит у розмірі 8 500,00 грн, у зв`язку з чим загальна сума наданого за договором кредиту становила 23 000,00 грн.

Судом також встановлено факт переходу права вимоги за спірним кредитним договором до позивача, що підтверджується відповідними договорами факторингу та реєстром боржників.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а одностороння відмова від його виконання не допускається.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України позичальник за кредитним договором зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти.

Наданим позивачем розрахунком визначено загальну суму заборгованості відповідача у розмірі 117 020,00 грн, з яких: 23 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 70 330,00 грн проценти, нараховані первісним кредитором, 12 190,00 грн проценти, нараховані позивачем за 53 календарні дні, та 11 500,00 грн штрафні санкції.

Разом з тим, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення 11 500,00 грн штрафних санкцій.

Відповідно до частини першої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. При цьому штраф є неустойкою, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Водночас спірні правовідносини виникли з договору про надання споживчого кредиту, а тому до них підлягають застосуванню спеціальні положення Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» неустойка (штраф, пеня) є грошовою сумою, яку споживач повинен сплатити кредитодавцю у разі порушення ним зобов`язання за договором про споживчий кредит.

При цьому положеннями частини другої статті 21 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено обмеження щодо відповідальності споживача за порушення зобов`язань за договором про споживчий кредит. Зокрема, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України та не може бути більшим за 15 відсотків суми простроченого платежу, а сукупна сума неустойки та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем у зв`язку з простроченням виконання зобов`язання, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за договором про споживчий кредит.

Крім того, відповідно до частини третьої статті 21 Закону України «Про споживче кредитування» у разі прострочення споживачем виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит кредитодавцю забороняється нараховувати споживачу неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, що сплачуються у зв`язку з простроченням виконання зобов`язання, понад установлені законом обмеження.

З огляду на наведене, саме по собі посилання позивача на наявність у відповідача прострочення виконання кредитного зобов`язання не є достатньою правовою підставою для стягнення заявлених 11 500,00 грн штрафних санкцій. Позивачем не наведено належного розрахунку штрафних санкцій із зазначенням конкретного порушення, періоду та порядку їх нарахування, а також не доведено, що їх розмір відповідає встановленим законом обмеженням відповідальності споживача.

При цьому суд враховує, що за умовами договору відповідач отримала кредитні кошти у загальному розмірі 23 000,00 грн, тоді як заявлена до стягнення сума штрафних санкцій становить 11 500,00 грн, тобто 50 відсотків від суми отриманого кредиту. За таких обставин заявлені штрафні санкції фактично становлять значний обсяг грошового зобов`язання відповідача та підлягають оцінці з урахуванням спеціальних гарантій, встановлених законодавством про споживче кредитування.

Отже, з огляду на недоведеність позивачем правових та фактичних підстав для стягнення з відповідача штрафних санкцій у заявленому розмірі, суд дійшов висновку, що в цій частині позов задоволенню не підлягає.

В іншій частині позовних вимог суд вважає їх обґрунтованими та такими, що підтверджуються належними і допустимими доказами. Відповідачем не надано доказів повного або часткового погашення заборгованості, не спростовано факт отримання кредитних коштів, укладення кредитного договору, переходу права вимоги до позивача чи правильності розрахунку заборгованості.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 105 520,00 грн, що складається з 23 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 70 330,00 грн процентів, нарахованих первісним кредитором, та 12 190,00 грн процентів, нарахованих позивачем за 53 календарні дні. У задоволенні позовних вимог про стягнення 11 500,00 грн штрафних санкцій слід відмовити.

Розрахунок судових витрат у справі.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позовної заяви до суду ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним документом.

Оскільки позов ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково, судовий збір підлягає розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Заявлена позивачем сума заборгованості становить 117 020,00 грн, з яких судом задоволено вимоги на суму 105 520,00 грн. Таким чином, задоволено 90,17 % позовних вимог.

Враховуючи наведене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 184,30 грн (2 422,40 грн ? 90,17 %).

Інша частина судового збору залишається за позивачем пропорційно до розміру позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн. На підтвердження понесення зазначених витрат до матеріалів справи долучено відповідні документи.

Відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, зазначені витрати підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 017,00 грн (10 000,00 грн ? 90,17 %).

Отже, загальна сума судових витрат, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 11 201,30 грн, з яких 2 184,30 грн судовий збір та 9 017,00 грн витрати на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 2, 12, 13, 7681, 89, 133, 137, 141, 263265, 268, 273, 279 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» заборгованість за Договором № 5000276 від 27.09.2024 року в розмірі 105 520 (сто п`ять тисяч п`ятсот двадцять) гривень 00 копійок, з яких:

?23 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту;

?70 330,00 грн проценти, нараховані первісним кредитором;

?12 190,00 грн проценти, нараховані позивачем за 53 календарні дні.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» судові витрати в розмірі 11 201 (одинадцять тисяч двісті одна) гривня 30 копійок, з яких 2 184,30 грн судовий збір та 9 017,00 грн витрати на професійну правничу допомогу.

У задоволенні позовної вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення 11 500,00 грн штрафних санкцій відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд або апеляційної скарги, якщо відповідна заява чи апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ 44559822, місцезнаходження: 03045, м. Київ, вул. Набережно- Корчуватська, буд. 27, приміщення 2.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Жанна ДЕМ`ЯНОВА