Рішення № 140729647, 16.10.2026, Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

Справа №133/4576/25

16.10.2026 м. Козятин

Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

у складі: головуючого судді Дем`янової Ж.М.,

за участі секретаря судового засідання Бірюкової Т.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Козятині цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Стислий виклад позицій учасників справи.

До суду 03.12.2025 надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову ТОВ «Споживчий центр» зазначило, що 18.03.2025 між ним та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (оферти) № 18.03.2025-100000667, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 4000 грн строком на 217 днів, із кінцевою датою повернення 20.10.2025.

Відповідно до умов договору кредит надавався із фіксованою процентною ставкою «Стандарт» у розмірі 1 % за кожний день користування кредитом протягом перших трьох чергових періодів та процентною ставкою «Економ» у розмірі 0,5 % за кожний день користування кредитом у наступних періодах. Договором також передбачено комісію, пов`язану з наданням кредиту, у розмірі 9 % від суми кредиту, що становить 360 грн, комісію за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 360 грн у кожному з двох відповідних чергових періодів, а також неустойку у розмірі 60 грн за кожен день невиконання або неналежного виконання окремого зобов`язання.

Згідно з умовами договору кредитодавець зобов`язався надати кредит у визначеному договором розмірі та на встановлених ним умовах, а позичальник повернути кредит та сплатити проценти і комісії.

Позивач зазначає, що свої зобов`язання за договором виконав належним чином та у повному обсязі, перерахувавши 18.03.2025 відповідачу кредитні кошти у сумі 4000 грн на зазначений ним платіжний засіб, що підтверджується квитанцією про перерахування коштів.

Позивач вказує, що кредитний договір було укладено в електронній формі шляхом прийняття відповідачем пропозиції про укладення договору та підписання документів електронним підписом одноразовим ідентифікатором, надісланим на фінансовий номер телефону відповідача. При укладенні договору ОСОБА_1 також пройшов ідентифікацію за допомогою Системи BankID Національного банку України.

Позивач зазначає, що відповідач свої договірні зобов`язання належним чином не виконує, у встановлені договором строки кредит, проценти та комісії не сплатив, у зв`язку з чим станом на дату подання позову утворилася заборгованість у загальному розмірі 13280 грн, яка складається з: 4000 грн заборгованість за тілом кредиту, 6200 грн проценти, 360 грн комісія, пов`язана з наданням кредиту, 720 грн додаткова комісія за обслуговування кредитної заборгованості та 2000 грн неустойка.

Позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 18.03.2025-100000667 від 18.03.2025 у розмірі 13280 грн, а також понесені судові витрати, у тому числі судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідач правом надання відзиву не скористався.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 16.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Визначено порядок подання до суду документів по суті у справі.

У визначену дату та час судового засідання сторони у справі до суду не з`явилися, про дату та час судового засідання були належним чином повідомлені.

Представник позивача ТОВ «Споживчий центр» у судове засідання не з`явився, у прохальній частині позову просив суд розглядати справу за його відсутності, щодо ухвалення заочного рішення не заперечує.

До суду 04.06.2026 та 14.09.2026 надійшли заяви представника позивача, у яких останній зазначив, що позивач не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, правом на подання відзиву не скористався. На його адресу направлявся рекомендований лист з повідомленням, який відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення було вручено 24.09.2026.

За таких обставин суд вважає за можливе справу розглядати по суті за відсутності сторін, на підставі наявних в справі доказів з ухваленням заочного рішення.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

При цьому, суд бере до уваги позицію Верхового Суду, сформульовану у Постанові КЦС ВС від 24.10.2024 у справі № 752/8103/13-ц (провадження № 61-6892св23) згідно якої, якщо сторони чи їх представники, інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

У ситуації, що розглядається, суд прийшов до висновку, що наявних у матеріалах справи доказів достатньо для ухвалення законного і обґрунтованого рішення у справі не відкладаючи її розгляду.

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 18.03.2025 укладено кредитний договір (оферти) № 18.03.2025-100000667.

Указаний договір укладено в електронній формі шляхом підписання позичальником документів, що складають кредитний договір, електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Відповідно до п. 10.1 договору він набирає чинності з дати отримання кредитодавцем у своїй інформаційній системі відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепту), підписаної одноразовим ідентифікатором, отриманим позичальником на номер телефону, зазначений ним при реєстрації.

Згідно з умовами кредитного договору № 18.03.2025-100000667 від 18.03.2025 ОСОБА_1 отримав від ТОВ «Споживчий центр» кредитні кошти у розмірі 4000,00 грн строком на 217 днів, із кінцевою датою повернення кредиту 20.10.2025.

Відповідно до п. 6 кредитного договору процентна ставка «Стандарт» є фіксованою та незмінною і становить 1 % за кожний день користування кредитом протягом перших трьох чергових періодів користування кредитом. Пунктом 7 договору передбачено процентну ставку «Економ» у розмірі 0,5 % за кожний день користування кредитом, яка застосовується у наступних чергових періодах.

Пунктом 8 договору передбачено сплату комісії, пов`язаної з наданням кредиту, у розмірі 9 % від суми кредиту, що становить 360,00 грн, яка нараховується кредитодавцем у день видачі кредиту. Крім того, пунктом 9 договору передбачено комісію за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 360,00 грн у кожному з двох чергових періодів, наступних за першим.

Згідно з п. 3.1 договору кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальнику у розмірі та на умовах, визначених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти і комісії, якщо такі встановлені договором.

Відповідно до п. 4.1 договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах строковості, платності та поворотності шляхом перерахування коштів на рахунок споживача, у тому числі з використанням реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4441-11ХХ-ХХХХ-7010. Згідно з п. 4.3 договору днем надання кредиту вважається списання відповідної суми коштів з рахунку кредитодавця, а днем погашення кредиту або сплати платежу день надходження коштів у касу кредитодавця або їх зарахування на поточний рахунок кредитодавця.

Судом також встановлено, що під час укладення кредитного договору № 18.03.2025-100000667 від 18.03.2025 ОСОБА_1 пройшов ідентифікацію із використанням Системи BankID Національного банку України. Документи, що складають кредитний договір, підписувалися відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, надісланого у SMS-повідомленні на фінансовий номер телефону, зазначений ним під час реєстрації.

Як вбачається з інформаційного повідомлення ТОВ «Універсальні платіжні рішення» за вих. № 11-2411 від 24.11.2025, позивач виконав свої зобов`язання за кредитним договором та надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 4000,00 грн шляхом їх перерахування на зазначений відповідачем платіжний засіб. Факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 4000,00 грн 18.03.2025 підтверджується умовами кредитного договору та інформаційним повідомленням ТОВ «Універсальні платіжні рішення» за вих. № 11-2411 від 24.11.2025, номер транзакції в системі іРау.uа 683923175 .

ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредитні кошти та сплатити проценти, комісії й інші платежі відповідно до умов договору, однак свої зобов`язання належним чином не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість за кредитним договором.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості, станом на дату подання позову заборгованість відповідача за кредитним договором № 18.03.2025-100000667 від 18.03.2025 становить 13280,00 грн, з яких: 4000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 6200,00 грн проценти за користування кредитом, 360,00 грн комісія, пов`язана з наданням кредиту, 720,00 грн додаткова комісія за обслуговування кредитної заборгованості та 2000,00 грн неустойка.

Доказів погашення заборгованості у повному обсязі або спростування наведеного позивачем розрахунку матеріали справи не містять.

Отже, судом встановлено, що зміст спірних правовідносин, які виникли між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 , становлять правовідносини, пов`язані з укладенням договору споживчого кредиту, отриманням відповідачем кредитних коштів, обов`язком їх повернення разом із процентами, комісіями та іншими платежами, передбаченими договором, тобто кредитні правовідносини.

Норми права, які застосовував суд, та мотиви їх застосування.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із положень ч. 1 ст. 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною першою ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання ч. 2 ст. 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною першою ст. 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами, в тому числі із застосуванням електронного підпису.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, диспозитивності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Відповідно до статей 12, 13, 7681, 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні.

Завданням цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК України є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних чи оспорюваних прав, свобод та інтересів фізичних і юридичних осіб.

Оцінивши всі наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності, перевіривши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів, суд приходить до таких висновків.

Як встановлено судом, між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 18.03.2025 укладено кредитний договір № 18.03.2025-100000667. Договір укладено в електронній формі шляхом прийняття відповідачем пропозиції про укладення кредитного договору та її підписання одноразовим ідентифікатором.

Факт укладення кредитного договору підтверджується матеріалами справи, зокрема умовами кредитного договору, документами, що стосуються його укладення, а також відомостями про проходження відповідачем ідентифікації із використанням Системи BankID Національного банку України.

Підписавши кредитний договір та погодивши його умови, відповідач прийняв на себе обов`язок повернути отримані кредитні кошти, сплатити проценти за користування кредитом та передбачені договором комісії.

Суд враховує, що відповідно до статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений у передбаченому законом порядку, має юридичну силу договору, укладеного у письмовій формі, а використання одноразового ідентифікатора є способом підписання електронного правочину.

Матеріалами справи підтверджується, що після укладення кредитного договору позивач належним чином виконав свої договірні зобов`язання, надавши відповідачу кредитні кошти у розмірі 4000,00 грн.

Як вбачається з інформаційного повідомлення ТОВ «Універсальні платіжні рішення» за вих. № 11-2411 від 24.11.2025, кредитні кошти у розмірі 4000,00 грн 18.03.2025 були перераховані на зазначений відповідачем платіжний засіб. Отже, факт виконання позивачем свого обов`язку щодо надання кредиту підтверджується не лише умовами укладеного договору, а й документом, складеним особою, яка здійснювала відповідну платіжну операцію.

Таким чином, судом встановлено належне виконання позивачем своїх договірних зобов`язань у частині надання кредитних коштів.

Разом із тим відповідач, отримавши кредитні кошти, належним чином не виконав покладений на нього договором обов`язок щодо їх повернення та сплати передбачених договором процентів і комісій.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові грошові кошти у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт порушення відповідачем умов кредитного договору підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості, відповідно до якого станом на дату подання позову загальний розмір заборгованості становить 13280,00 грн та складається з: 4000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 6200,00 грн проценти за користування кредитом, 360,00 грн комісія, пов`язана з наданням кредиту, 720,00 грн додаткова комісія за обслуговування кредитної заборгованості та 2000,00 грн неустойка.

Відповідач відзиву на позов не подав, не надав суду письмових пояснень або заперечень щодо укладення кредитного договору, факту отримання кредитних коштів, правильності нарахування процентів та комісій, не подав власного розрахунку заборгованості та не надав доказів її погашення.

Відповідно до статей 7681 ЦПК України саме сторона, яка заперечує проти позову, повинна надати належні та допустимі докази на підтвердження своїх заперечень. Однак таких доказів відповідачем суду не надано.

Оцінюючи поданий позивачем розрахунок заборгованості, суд виходить із того, що він містить відомості про складові заборгованості та узгоджується з іншими доказами, наявними у матеріалах справи. Підстав вважати наданий позивачем розрахунок у частині основної суми кредиту, процентів та комісій недостовірним або таким, що не відповідає умовам укладеного договору, судом не встановлено.

При цьому суд враховує правову природу кредитних правовідносин.

Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Таким чином, отримавши кредитні кошти у розмірі 4000,00 грн, відповідач був зобов`язаний повернути їх у визначений договором строк та сплатити проценти й комісії, передбачені умовами кредитного договору.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач погодив розмір процентних ставок, комісії, пов`язаної з наданням кредиту, та комісії за обслуговування кредитної заборгованості під час укладення кредитного договору. Доказів того, що зазначені умови договору були змінені або припинені, суду не надано.

Отже, позивач довів належними, допустимими та достатніми доказами наявність підстав для стягнення з відповідача 4000,00 грн основного боргу, 6200,00 грн процентів за користування кредитом, 360,00 грн комісії, пов`язаної з наданням кредиту, та 720,00 грн комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Разом із тим, оцінюючи вимогу позивача про стягнення неустойки у розмірі 2000,00 грн, суд приходить до іншого висновку.

З матеріалів справи вбачається, що позивач нарахував відповідачу неустойку у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання за кредитним договором. Саме по собі передбачення договором можливості нарахування неустойки не є безумовною підставою для її стягнення, оскільки до спірних правовідносин підлягають застосуванню також імперативні приписи законодавства.

Суд виходить із того, що відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного стану та протягом тридцяти днів після його припинення або скасування позичальник звільняється, зокрема, від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором. Неустойка, нарахована починаючи з 24 лютого 2022 року за таке прострочення, підлягає списанню кредитодавцем.

На час виникнення спірних правовідносин та розгляду справи в Україні діє правовий режим воєнного стану, а тому наведені положення Цивільного кодексу України підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Відтак нарахування позивачем неустойки у розмірі 2000,00 грн за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання не створює правових підстав для її стягнення в судовому порядку.

За таких обставин суд відхиляє доводи позивача в частині стягнення неустойки, оскільки положення кредитного договору щодо відповідальності позичальника не можуть застосовуватися всупереч імперативним нормам чинного законодавства.

Отже, дослідивши всі наявні у справі докази, проаналізувавши доводи позивача та норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що позивачем належними та допустимими доказами доведено факт укладення кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів, порушення ним умов договору та наявність заборгованості за основною сумою кредиту, процентами і комісіями.

Водночас вимога про стягнення 2000,00 грн неустойки задоволенню не підлягає.

Таким чином, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованості за кредитним договором № 18.03.2025-100000667 від 18.03.2025 у загальному розмірі 11280,00 грн, що складається з: 4000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 6200,00 грн проценти за користування кредитом, 360,00 грн комісія, пов`язана з наданням кредиту, та 720,00 грн комісія за обслуговування кредитної заборгованості.

У задоволенні позовних вимог про стягнення 2000,00 грн неустойки слід відмовити.

Розподіл судових витрат у справі.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з даним позовом ТОВ «Споживчий центр» сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн, що підтверджується платіжним документом, долученим до матеріалів справи.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту, процентів за користування кредитом та комісій, із відмовою у задоволенні вимоги про стягнення неустойки, судові витрати зі сплати судового збору підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Загальний розмір заявлених позовних вимог становить 13280,00 грн, з яких судом задоволено вимоги на суму 11280,00 грн, що становить 84,94 % від заявленої суми позову.

Враховуючи співвідношення задоволених та заявлених позовних вимог (11280,00 грн із 13280,00 грн), з відповідача на користь ТОВ «Споживчий центр» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2057,47 грн, що відповідає пропорційній частці задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 258, 259, 263265, 274, 279 ЦПК України, ст.ст. 207, 526, 530, 549, 610, 611, 625, 626, 628, 638, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 18.03.2025-100000667 від 18 березня 2025 року в розмірі 11280 (одинадцять тисяч двісті вісімдесят) гривень 00 копійок, з яких:

?4000,00 грн заборгованість за тілом кредиту;

?6200,00 грн заборгованість за процентами за користування кредитом;

?360,00 грн комісія, пов`язана з наданням кредиту;

?720,00 грн комісія за обслуговування кредитної заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 2057 (дві тисячі п`ятдесят сім) гривень 47 копійок.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення 2000,00 грн неустойки відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, адреса: м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Жанна ДЕМ`ЯНОВА