Рішення № 140728182, 19.10.2026, Франківський районний суд м. Львова

Справа № 465/2866/26

Провадження 2/465/3503/26

РІШЕННЯ

Іменем України

19.10.2026 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Гулієвої М.І.,

за участі секретаря судових засідань Паньковецької Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові у спрощеному позовному провадженні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановив:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 22.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" та ОСОБА_1 у формі електронного документа укладено кредитний договір № 972372009, який підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV37КR6. Згідно умов кредитного договору, кредитор виконав свій обов`язок та перерахував відповідачу, шляхом ініціювання через банк провайдер, грошові кошти у розмірі 14000,00 грн. В подальшому, відповідач збільшив суму кредиту у зв"язку з чим загальна сума становить 14700,00 грн.. 28.11.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТАЛІОН ПЛЮС" укладено договір факторингу № 28/1118-01, до якого у подальшому укладалися додаткові угоди ,у тому числі щодо продовження терміну дії договору факторингу. На виконання договору факторингу підписано реєстр прав вимоги № 174 від 22.02.2022, за яким від первісного кредитора до ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі, зазначеному у реєстрі прав вимоги. 30.10.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТАЛІОН ПЛЮС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ОНЛАЙН ФІНАНС" укладено договір факторингу № 30/1023-01 та підписано реєстр прав вимоги № 1 від 30.10.2023, на підставі яких відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у реєстрі прав вимоги. 11.07.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФК "ОНЛАЙН ФІНАНС" та позивачем укладено договір факторингу № 11/07/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно до реєстру боржників № б/н від 14.07.2025 за договором факторингу від ТОВ "ФК "ОНЛАЙН ФІНАНС" до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 44046,83 грн. Зазначає, що первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням, разом з тим відповідач свої обов`язки за кредитним договором не виконує, внаслідок чого в нього утворилася заборгованість. Відтак, просить стягнути з відповідача загальну заборгованість за кредитним договором в розмірі 44046,83 грн., яка складається з 14699,80 грн. заборгованості по тілу кредиту, 29347,03 грн. заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 20.04.2026 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження.

Представником відповідача адвокатом Зачепіло З.Я. подано відзив на позовну заяву, в якому вона просить відмовити повністю у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що на момент укладення договору факторингу від 28 листопада 2018 року ще не виникло зобов"язання, стороною в якому є відповідач. Позивачем не доведено факту переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором. Також зазначає, що суму витрат на правову допомогу позивача слід зменшити до 500,00 грн., оскільки заявлена правова допомога в сумі 7000,00 грн. є завищеною.

У відповіді на відзив та в додаткових поясненнях представник позивача просить задоволити позов в повному обсязі, зазначає, що відповідні договори факторингу укладені згідно вимог законодавства, є чинними, перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрах боржників, які долучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні представник позивача надав аналогічні пояснення, викладеним в позовній заяві, позов підтримав в повному обсязі, просив задоволити.

У судовому засіданні представник відповідача надав аналогічні пояснення, викладеним у відзиві на позовну заяву, вважає, що перехід права вимоги відбувся неналежно, крім того, звернув увагу на те, що відсотки нараховані поза межами строку кредитного договору.

Дослідивши матеріали цивільної справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов належить задоволити частково, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 22.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №972372009.

Відповідно до п.1.1. договору кредитодавець зобов"язується надати позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 14 700,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов"язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту "Смарт".

П.1.3. договору визначено, що кредитодавець надає перший транш за договором в розмірі 14 000, 00 грн. одразу після укладення договору, який має бути повернено до 22.12.2021.

Відповідно до п.1.7 договору, кредитна лінія надається строком на 30 (тридцять) днів від дати отримання кредиту позичальником (далі дисконтний період), а саме до 19.12.2021. У випадку надання першого траншу не в день укладення договору строк дії кредитної лінії автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання першого траншу за договором.

Відповідно до п.2.2.2.1 договору позичальник зобов"язаний здійснювати повернення суми кредиту та сплату нарахованих процентів на поточний рахунок кредитодавця, що вказаний в реквізтах договору, у строки, передбачені, договором.

П.5.4. договору визначено, що сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем в якості підпису позичальника буде використовуватися електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до правил та Закону України "Про електронну комерцію", що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.

З кредитного договору вбачається, що такий укладений відповідачем за допомогою електронного підпису з відповідним ідентифікатором MNV37КR6.

З 5.1. договору вбачається, що невід"ємною частиною цього договору є правила та паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення договору, уклавши цей договір позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов"язується неухильно дотримуватися правил, текст яких розміщений на сайті кредитовця www.moneyveo.ua.

Крім того, підтвердженням волевиявлення відповідача на укладення відповідного кредитного договору є долучена до позовної заяви заявка на отримання грошових коштів в кредит від 22.11.2021.

З п.5.10. договору вбачається, що позичальник засвідчує, що умови цього договору є розумними, справедлививи, добросовісними та не містять дисбалансу прав та обов"язків кредитодавця та позичальника.

З розділу 4 "Інформація щодо орієнтованої реальної річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для споживача" паспорту, з яким ознайомлений відповідач, вбачається, що строк кредитування становить 1-65 днів (з можливістю продовження строку), кредит надано на споживчі цілі, дисконтна процентна ставка складає 3,65%-722,7%, індивідуальна процентна ставка складає 361,35%-722,7%, базова процентна ставка складає 722,7 %, тип процентної ставки - фіксована, реальна річна процентна ставка складає 649%.

В подальшому сума кредиту була збільшена до 14700,00 грн.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Законом України "Про електронну комерцію" на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Відповідно до положень цього закону, електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч.6 ст.11 вказаного Закону). Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Зважаючи на вищезазначені норми закону, суд вважає встановленим, що договір кредитної лінії №972372009 від 22.11.2021, згідно якого відповідачу надано кредит в розмірі 14 700,00 грн., укладений сторонами у спосіб, визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо його укладення , порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

З довідок №972372009/28062025/? та №972372009/28062025/? від 28.06.2025 за підписом директора Товариства з обмеженою відповідальністю "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" С. Сінченка вбачається, що на виконання умов договору від 22.11.2021 кредитодавцем ініційовано платіжну операцію шляхом подання надавачу фінансових платіжних послуг платіжної інструкції щодо перерахування відповідних кредитних коштів 22.11.2021 в сумі 14000,00 грн. та 14.12.2021 в сумі 700,00 грн.

Перерахування відповідних кредитних коштів також підтверджується платіжними дорученнями від 22.11.2021 та від 14.12.2021, а також відповідними документами, які містять банківську таємницю, що надійшли на виконання ухвали суду про витребууіання доказів від 21.05.2026.

Відтак, суд вважає встановленим, що кредитором у повному обсязі виконано умови кредитного договору та надано відповідачу кредитні кошти, що безпосередньо підтверджено долученими до позовної заяви документами та не заперечено відповідачем.

28.11.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТАЛІОН ПЛЮС" укладено договір факторингу № 28/1118-01, до якого у подальшому укладалися додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії договору факторингу.

На виконання договору факторингу підписано реєстр прав вимоги № 174 від 22.02.2022, за яким від первісного кредитора до ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у реєстрі прав вимоги.

30.10.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТАЛІОН ПЛЮС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ОНЛАЙН ФІНАНС" укладено договір факторингу № 30/1023-01 та підписано реєстр прав вимоги № 1 від 30.10.2023, на підставі яких відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у реєстрі прав вимоги.

11.07.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФК "ОНЛАЙН ФІНАНС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" укладено договір факторингу № 11/07/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно до реєстру боржників № б/н від 14.07.2025 за договором факторингу від ТОВ "ФК "ОНЛАЙН ФІНАНС" до позивача перейшло право вимоги до відповідача.

Відповідно до даних договорів, факторам, зокрема, позивачу у справі відступлено право вимоги , строк виконання зобов"язань за якою настав або виникло в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов"язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов"язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Відповідно до ч.1 ст.510 ЦК України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Відповідно до ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Згідно правової позиції, викладеної Верховним Судом України у постанові від 23.09.2015 року у справі №6-979цс15 боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредиторові, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

До позовної заяви долучені відповідні копії витягів з реєстрів боржників до договорів факторингу, актів приймання-передачі реєстрів боржників, додаткових угод, платіжних інструкцій, які свідчать про передачу прав вимоги за відповідним кредитним договором.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 11 вересня 2018 року у справі №909/968/16 (провадження №12-97гс18), договір факторингу є правочином, який характеризується тим, що: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт-фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор-банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник-набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника.

Таким чином, за договором факторингу фактор передає грошові кошти клієнту, за що отримує право вимоги за грошовим зобов`язанням боржника та плату за надані грошові кошти, а клієнт отримує грошові кошти, за що передає право вимоги до боржника та сплачує плату за отримані кошти.

Суд також враховує правові висновки Верховного Суду в постанові від 14 листопада 2018 року в справі №2-383/2010 (провадження №14-308цс18), згідно яких у разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідачем не спростовано обставини щодо укладення відповідних договорів факторингу, їх чинність та передачу права вимоги, в тому числі позивачу.

Таким чином, позивач у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" є новим кредитором, так як набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором, на підставі долучених до матеріалів справи договорів, які відповідачем не спростовані, а тому вправі вимагати погашення відповідачем заборгованості згідно договору.

Відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором №972372009 від 22.11.2021, загальна заборгованість відповідача перед позивачем станом на 26.12.2025 становить 44046,83 грн., яка складається з 14699,80 грн. заборгованості за сумою кредиту та 29347,03 грн. заборгованості за процентами.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позичкодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позичкодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Так, ст. 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти(кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 1049 Цивільного кодексу України).

За змістом п.п.1.9. 1.9.2. договору за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку: виключно на період строку, визначеного в п. 1.7 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 102,20 (сто дві цілих дві десятих) процентів річних, що становить 0,55 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним; за умови продовження строку дисконтного періоду, на умовах п. 1.8. Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7. договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 668,14 процентів річних, що становить 1,83 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним.

Щодо нарахування відсотків, то згідно умов договору, якщо позичальник користуватиметься кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.І.8 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 722,70 (сімсот двадцять дві цілих сім десятих) процентів річних, що становить 1,98 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом дисконтного періоду. 3 огляду на вищезазначене та у порядку ст. 212 Цивільного кодексу України сторони домовились, що відкладальною обставиною за цим договором щодо виникнення у позичальника зобов`язань по сплаті процентів за базовою процентною ставкою від дати отримання кредиту по дату закінчення дисконтного періоду є факт продовження користування кредитом понад строк дисконтного періоду з врахуванням всіх продовжень строку дисконтного періоду на умовах п. 1.8. цього договору.

Базова процентна ставка за користування кредитом не застосовується протягом строку дисконтного періоду виключно за умови, якщо розмір базової процентної ставки більший ніж 1,98 процентів від суми кредиту за кожен день користування кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до умов цього пункту договору.

Сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду блокує можливість отримання позичальником нових траншів за договором та є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України, яка має наслідком продовження строку дії кредитної лінії (продовження загального строку дії Договору) на наступних умовах: зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов`язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду; з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 1087,70 (одна тисяча вісімдесят сім цілих сім десятих) процентів річних, що становить 2,98 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним.

Проценти нараховуються на фактичну суму залишку кредиту за кожен день користування кредитом починаючи з першого дня надання траншу за договором та до дня фактичного повернення всієї суми кредиту позичальником.

З розрахунку заборгованості вбачається, що 22.12.2021 відповідачем сплачено відсотки в сумі 2340,80 грн., а 0,20 грн. - на погашення тіла кредиту.

Щодо продовження строку дисконтного періоду та строку надання кредитної лінії, то слід зазначити наступне.

У п.1.8 Договору зазначено, що сторони погодили, що встановлений у п.1.7 Договору строк дисконтного періоду та,відповідно, строк надання кредитної лінії може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови,якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду.

Позивачем не надано суду доказів активації відповідачем в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця функції продовження строку дисконтного періоду.

А як вбачається з п.1.8 Договору продовження строку дисконтного періоду настає за наявності двох умов: оплати всіх фактично нарахованих процентів та активації позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця функції продовження строку дисконтного періоду.

В матеріалах справи відсутні дані, що відповідач активував в особистому кабінеті або в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця функцію продовження строку дисконтного періоду, у зв`язку з чим підстав вважати, що строк кредитування було продовжено (пролонговано), немає.

Окрім того, суд звертає увагу, що позивач нарахував відсотки після спливу цього строку, посилаючись на умови договору щодо продовження строку користування кредитом (продовження загального строку дії договору) кредитування.

Однак, суд виходить з того, що невиконання позичальником зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту саме по собі не може розглядатися як відкладальна обставина у розумінні ч. 1 ст. 212 ЦК України, оскільки фактично призводить до зміни погоджених сторонами істотних умов договору строку кредитування та розміру процентної ставки.

Фактично застосування положень договору про так звану автопролонгацію призводить до нарахування процентів за іншою, значно більшою ставкою та за інший строк користування кредитом, ніж передбачено первісними умовами договору та графіком платежів, що за своєю правовою природою є наслідком порушення позичальником зобов`язання і фактично набуває характеру штрафних санкцій, а не плати за правомірне користування кредитом. За таких обставин підстави для нарахування відсотків після спливу погодженого сторонами строку кредитування відсутні.

Враховуючи умови договору, розмір відсотків за користування кредитними коштами за період з 22.11.2021 по 22.12.2021 в межах строку кредитування 30 днів, є обґрунтованим в розмірі 165,55 грн.

Нарахування відсотків за користування кредитними коштами після спливу тридцятиденного строку кредитування є безпідставним.

За неповернення кредитних коштів після закінчення строку, на який вони були видані, може настати відповідальність, передбачена ст. 625 ЦК України, проте регулятивна норма ч. 1 ст.1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 Кодексу не можуть застосовуватись одночасно, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16.

Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитним договором та пеню припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (правовий висновок, викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі N 444/9519/12, постановах від 04 липня 2018 року у справі N 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі N 202/4494/16-ц).

Можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом"). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі N 910/4518/16).

Нарахування позикодавцем відсотків за користування кредитом, зі сплином 30-ти денного строку кредитування, суперечить вимогам закону та умовам кредитного договору.

Вимог про стягнення з відповідача грошових коштів за прострочення виконання зобов`язань, встановлені охоронною нормою ч. 2 ст. 625 ЦК України, позовна заява не містить.

З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором в розмірі 14865,55 грн., з яких: 14700,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 165,55 - заборгованість по відсоткам.

В матеріалах справи відсутні будь - які докази, які свідчать про те, що позивачу повернено грошові кошти, як і відсутні докази, що позивачем безпідставно заявлено позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із частиною другою статті 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості.

Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Пунктом 2 Постанови пленуму Верховного суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» встановлено, що обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 «Проніна проти України (Pronina v. Ukraine)», § 23).

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

П.1 ч.3 цієї статті визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у постанові від 03 жовтня 2019 року по справі № 922/445/19, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з позицією Верховного Суду, яка висвітлена у постанові КЦС ВС від 09.06.2020 по справі №466/9758/16-ц та від 15.04.2020 по справі №199/3939/18-ц, аналізовані витрати сторони судового процесу мають бути документально підтверджені та доведені.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів, суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

Окрім того, у згаданих вище постановах Верховний Суд зазначає, що при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

В матеріалах справи містяться договір про надання правової (правничої) допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025, довіреність від 11.08.2025, протокол погодження вартості до договору від 20.08.2025, акт прийому - передачі наданих послуг від 29.12.2025, з яких вбачається, що позивачу адвокатом Соломко О.В. надано професійну правничу допомогу, вартість якої становить 7000,00 грн.

В постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 наголошено на тому, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При розгляді судової справи суд враховує те, що дана категорія справ є незначної складності, спірні правовідносини не є новими для позивача, підготовка позовної заяви в даній категорії справ не потребує великого обсягу юридичної роботи. Щодо надання правової допомоги відповідачу, то така зведена до написання відзиву на позовну заяву та заперечень на відповідь на відзив, які частково містять зміст відзиву.

За змістом ч.3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням того, що позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені судові витрати на оплату судового збору в розмірі 898,55 грн., відповідно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.141, 263-265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд -

постановив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" (юридична адреса: м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд.6, каб.13, код ЄДРПОУ 42986956) заборгованість за договором кредиту №972372009 від 22.11.2021 в сумі 14865 (чотирнадцять тисяч вісімсот шістдесят п"ять) гривень 55 коп., з яких: 14700,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 165,55 грн. - заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" (юридична адреса: м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд.6, каб.13, код ЄДРПОУ 42986956) витрати на оплату судового збору в розмірі 898 (вісімсот дев"яносто вісім) гривень 55 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" (юридична адреса: м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд.6, каб.13, код ЄДРПОУ 42986956)судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту до Львівського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС", юридична адреса: м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд.6, каб.13, код ЄДРПОУ 42986956;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя М. І. Гулієва