Ухвала суду № 140728179, 19.10.2026, Франківський районний суд м. Львова

465/5254/18

4-с/465/36/26

У Х В А Л А

іменем України

19.10.2026 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі

головуючої судді Коліщук З.М.,

з участю секретаря Чабана Д.Ю.,

розглянувши скаргу представника ОСОБА_1 в інтесах скаржника ОСОБА_2 на рішення, дії та бездіяльність посадових осіб Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, заінтересовані особи: Личаківський відділ державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції та стягувач ОСОБА_3 ,

за участю скаржника ОСОБА_2

представників скаржника Цікала А.А. та Михайленка Є.О.,

представника стягувача Лихачова Р.Б.,

начальника Личаківського відділу ДВС у м. Львові Раковецького М.С.,

представника заінтересованої особи Личаківського відділу ДВС у м. Львові - Стасюк Н.С.,

установив:

У провадженні Франківського районного суду м. Львова перебуває скарга ОСОБА_2 на рішення, дії та бездіяльність посадових осіб Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Скарга мотивована тим, що 05.04.2019 рішенням Франківського районного суду м. Львова у справі № 465/5254/18 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 у розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 30.08.2018 року і до досягнення дитиною повноліття.

На примусовому виконанні у Личаківському відділі державної виконавчої служби у місті Львові перебуває виконавче провадження № 78789930 з виконання зазначеного рішення суду.

02.06.2026 року представник боржника адвокат Цікало А.А. звернувся до органу державної виконавчої служби із заявою про долучення доказів добровільної сплати аліментів, врахування фактично сплачених та утриманих сум, перевірку складових доходу боржника і надання деталізованого розрахунку заборгованості.

До заяви, зокрема, було додано копії 25 квитанцій та платіжних інструкцій про перерахування коштів за період з 06.06.2023 року по 15.07.2025 року на загальну суму 145 000,00 грн, які боржник просив врахувати як добровільну сплату аліментів на утримання доньки.

Також представник боржника просив перевірити фактичне перерахування аліментів, утриманих із грошового забезпечення ОСОБА_2 за місцем проходження військової служби, та правову природу окремих складових його доходу, відображених у довідці військової частини НОМЕР_1 № 9 від 09.02.2026 року, з урахуванням роз`яснення військової частини № НОМЕР_2 від 12.02.2026 року.

Листом № 56784 від 03.06.2026 року Личаківський відділ державної виконавчої служби повідомив представника боржника про неможливість врахування поданих квитанцій та платіжних інструкцій як доказів добровільної сплати аліментів у зв`язку з відсутністю у графі «Призначення платежу» чіткого зазначення про сплату коштів саме як аліментів.

На переконання скаржника, такий підхід є неправомірним, оскільки орган державної виконавчої служби не надав належної оцінки змісту кожного платіжного документа, регулярності та періодичності переказів, а також наявним у частині платіжних документів коментарям, що вказують на здійснення переказів на утримання доньки ОСОБА_4 .

Крім цього, скаржник зазначає, що за результатами розгляду заяви від 02.06.2026 органом державної виконавчої служби не надано деталізованого розрахунку заборгованості зі сплати аліментів із зазначенням врахованих і неврахованих платежів та не здійснено належної перевірки складових доходу боржника.

У зв`язку з наведеним скаржник просить визнати неправомірними рішення та дії посадових осіб Личаківського ВДВС у м. Львові, викладені у листі № 56784 від 03.06.2026, щодо відмови врахувати подані ОСОБА_2 квитанції та платіжні інструкції як докази добровільної сплати аліментів, а також бездіяльність щодо ненадання боржнику та його представнику розрахунку заборгованості за результатами розгляду заяви від 02.06.2026 у виконавчому провадженні №78789930; визнати кошти, сплачені ОСОБА_2 у період з 06.06.2023 по 15.07.2025 на загальну суму 145 000,00 грн, аліментами на утримання доньки ОСОБА_4 на виконання рішення Франківського районного суду м. Львова від 05.04.2019 у справі № 465/5254/18, а також визнати неправомірним висновок державного виконавця про те, що відсутність у призначенні платежу прямої вказівки «аліменти» є достатньою підставою для неврахування таких платежів; зобов`язати Личаківський ВДВС врахувати зазначені кошти як добровільну сплату аліментів та провести новий розрахунок заборгованості у виконавчому провадженні № 78789930, перевіривши також фактичне перерахування сум, утриманих із доходів боржника як аліменти; при здійсненні розрахунку окремо перевірити правову природу складових доходу, зазначених у 3-му та 5-му стовпцях довідки про доходи № 9 від 09.02.2026, з урахуванням роз`яснення військової частини НОМЕР_1 № 1075 від 12.02.2026, та не включати до бази для нарахування аліментів виплати одноразового, несистематичного та непостійного характеру, які не належать до доходів, з яких здійснюється утримання аліментів; зобов`язати державного виконавця у розрахунку зазначити за кожний місяць розмір аліментного зобов`язання, джерело та розмір доходу, складові доходу, включені чи виключені з розрахунку, кожний врахований і неврахований платіж із зазначенням дати, суми та підстав його врахування або неврахування, зміст заяв стягувача ОСОБА_3 щодо отриманих коштів, а також кінцевий розмір заборгованості; повідомити боржника та його представника про здійснений розрахунок відповідно до вимог статті 71 Закону України «Про виконавче провадження»; при повторному розгляді заяви та до проведення повного й належно мотивованого розрахунку врахувати статус ОСОБА_2 як військовослужбовця та не застосовувати до нього тимчасові обмеження, штрафи, виконавчий збір та інші негативні наслідки, пов`язані з розміром заборгованості зі сплати аліментів.

Ухвалою суду від 12.06.2026 прийнято до свого провадження скаргу представника ОСОБА_5 в інтесах скаржника ОСОБА_2 на дії державного виконавця, з участю: Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та стягувача ОСОБА_3 . Призначено судове засідання та зобов`язано Личаківський відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надати до суду належним чином завірену копію виконавчого провадження ВП № 78789930.

Представник стягувача ОСОБА_3 адвокат Лихачов Р.Б. 19.06.2026 подав заперечення на скаргу, в яких просить відмовити у її задоволенні.

Зазначає, що в період здійснення спірних переказів 06.06.2023 по 15.07.2025 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтримували сімейні відносини, мали спільний побут та здійснювали витрати на утримання сім`ї і дітей. У зв`язку з цим сам факт перерахування коштів на рахунок стягувача не підтверджує виконання боржником саме аліментного обов`язку за рішенням суду.

Крім цього, представник стягувача зазначає, що у 2025 році боржник уже подавав до органу державної виконавчої служби зазначені платіжні документи та був обізнаний про їх неврахування, однак своєчасно не оскаржив відповідні дії.

У додаткових письмових поясненнях представник стягувача вказує, що відкликання виконавчого документа у 2023 році було зумовлене довірою ОСОБА_3 до запевнень боржника про добровільне виконання ним обов`язку з утримання дитини. Після того як належного виконання цього обов`язку, за твердженням стягувача, забезпечено не було, виконавчий документ повторно пред`явлено до примусового виконання.

Представник стягувача також звертає увагу на те, що частина переказів здійснювалася з призначенням «переказ власних коштів», а відсутність підтвердження їх аліментного характеру виключає можливість автоматичного зарахування всієї заявленої боржником суми у рахунок виконання рішення суду.

Просить врахувати, що за результатами розгляду питання органом державної виконавчої служби було сформовано розрахунок заборгованості, а незгода боржника з його змістом сама по собі не свідчить про неправомірність дій державного виконавця.

У письмових поясненнях від 24.06.2026 представник заявника ОСОБА_2 адвокат Цікало А.А. не погоджується із запереченнями стягувача, оскільки вони не спростовують ключових доводів скарги, підміняють предмет судового контролю обставинами особистих відносин сторін та не усувають порушень, допущених органом державної виконавчої служби під час розгляду заяви представника боржника від 02.06.2026.

Наголошує, що предметом оскарження є саме лист відповідь Личаківського ВДВС №56784 від 03.06.2026. Вважає, що огран ДВС не мав права автоматично відмовити у врахуванні всіх поданих платежів лише через відсуність у призначенні платежу слова «аліменти», без оцінки кожного платіжного документа та без надання розрахунку заборгованості. Зазначає, що обставини особистих відносин сторін не спростовують необхідності індивідуальної оцінки кожного платіжного документа.

Личаківсьим відділом ДВС у місті Львові Львівського МУ МЮ України скеровано копію матеріалів виконавчого провадження №78789930 яка надійшла на адресу суду 29.06.2026.

08.09.2026 від представника заявника ОСОБА_2 а двоката ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення з посиланням на практику Верховного Суду щодо можливості врахування добровільних переказів без дослівного зазначення у призначенні платежу слова «аліменти», а саме постанову Верховного суду від 10.08.203 справа 206/2658/22, постанову Верховного суду від 08.04.2024 справа 522/19803/15-ц, постанову Верховного суду від 29.04.2026 справа №686/17977/22.

На адресу суду 21.09.2026 надійшли письмові пояснення представника стягувача ОСОБА_3 адвоката Лихачова Р.Б. Представник стягувача у своїх поясненнях зазначає, що відкликання ОСОБА_3 виконавчого документа у 2023 році було зумовлене довірою до обіцянок ОСОБА_2 добровільно утримувати дитину та його небажанням здійснювати примусове стягнення аліментів, зокрема через побоювання негативного ставлення з боку співслужбовців. Водночас боржник не забезпечив належного та систематичного виконання аліментного обов`язку, у зв`язку з чим 05.08.2025 стягувач повторно пред`явила виконавчий документ до виконання. Представник наголошує, що відкликання виконавчого документа не означало відмови від права дитини на аліменти, а тривала перерва у примусовому стягненні була зумовлена сімейними обставинами, вагітністю, народженням другої дитини та доглядом за нею.

Щодо переказів коштів на банківську картку ОСОБА_3 представник заперечує можливість їх автоматичного зарахування як аліментів, оскільки в платіжних документах не зазначено відповідного призначення платежів, а сам факт переказу не підтверджує їх спрямованості на виконання конкретного аліментного зобов`язання. Також зазначає, що ОСОБА_2 ще у 2025 році подавав відповідні платіжні документи до органу ДВС, однак не оскаржив їх неврахування у встановленому порядку, а тому, на думку представника, не вправі повторно порушувати це питання шляхом оскарження листа-відповіді від 03.06.2026. Представник просить врахувати наведені обставини під час розгляду скарги боржника та наголошує на необхідності забезпечення права дитини на належне матеріальне утримання.

Заявник ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_1 у судовому засіданні скаргу підтримали повністю, просили таку задовольнити з підстав, що у ній викладені.

Представник стягувача ОСОБА_6 у судовому засіданні щодо задоволення скарги заперечив. Додатково зазначив, що не повністю згідний із посиланням на рішення Верховного суду у додаткових поясненнях прдеставнкиа заявника від 08.09.2026 оскільки там описано інші обставини.

Начальник Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Раковецький М.С. та державний виконавець Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Стасюк Н.С. вимоги скарги заперечили та просили в задоволенні такої відмовити.

Суд, заслухавши учасників справи, які з`явилися у судове засідання, оглянувши та перевіривши матеріали скарги, виконавчого провадження, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Зокрема, виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до статті 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби під час виконання судового рішення порушено їхні права.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (ч.1 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Статтею 195 СК України визначено порядок обчислення заборгованості за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу).

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначення суми заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), здійснюється виконавцем у порядку, встановленому СК України. Виконавець зобов`язаний щомісяця обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів та повідомляти про її розрахунок стягувача і боржника у передбачених законом випадках, зокрема в разі подання заяви однією зі сторін виконавчого провадження.

Пунктом 4 розділу XVI «Особливості виконання рішень про стягнення аліментів» Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, передбачено, що виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця (додаток 15) та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника. Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів. Спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

За умовами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 13 ЦПК України обов`язок доказування покладається на сторони у справі.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що в провадженні Франківського районного суду м. Львова перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 05.04.2019 позов задоволено. Постановлено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 на утримання дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти у розмірі 1/3 частини від всіх видів заробітку(доходів), щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення позивача до суду, тобто з 30.08.2018 р., і до досягнення дитиною повноліття. Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в сумі 768,40 грн. в дохід держави.

17.05.2019 Франківським районним судом видано виконавчий лист у вищезазначеній справі.

Із заявою про прийняття виконавчого листа до виконання ОСОБА_3 звернулась до Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 05.08.2025. На зворотній стороні заяви зазначено « за період з 01.05.2023 по 31.07.2025 я отримала 132 875 грн. Підпис. з яких 10000 це він мені повернув, те що я йому позичила.(закреслено) Закресленому вірити. Підпис.»

У додатку до заяви міститься виконавчий лист з відміткою 28.04.2026 п. 1 ст. 37 ЗУ «Про ВП» д.в. Скірка С.С. Станом по 01.05.2023 борг відсутній.

07.08.2025 старшим державним виконавцем Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №78789930.

Постановою старшого державного виконавця Стасюк Н.С. від 07.08.2025 встановлено розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

13.08.2025 старший державний виконавець Стасюк Н.С. винесла вимогу надати довідку про доходи на ОСОБА_2 за період з 01.05.2023 по час вимоги.

19.08.2025 ОСОБА_2 надав на вищезазначену вимогу довідку про доходи та роз`ячнення щодо характеру окремих нарахувань у довідці про доходи.

02.09.2025 в.о. начальника відділу Кобельник С. надано відповідь, що квитанції не можуть бути враховані як доказ добровільної сплати аліментів, оскільки в графі «Призначення платежу» відсутнє чітке зазначення, що вказні кошти сплачено саме як аліменти.

Із заяви ОСОБА_3 від 09.09.2025 вбачається, що заявниця просить збільшити визначену станом на 30.06.2025 заборгованість із 214 258,99 грн до 347 133,99 грн, посилаючись на безпідставне неврахування державним виконавцем суми 132 875 грн. Зазначає, що здійснені боржником перекази на її банківську картку не були чітко ідентифіковані як аліменти, а тому державний виконавець не мав підстав зараховувати їх у рахунок погашення аліментної заборгованості. Просить провести відповідний перерахунок та визначити правильний розмір заборгованості. Заяву від 05.08.2025 просить в частині аліментів 132 875 вважати недійсною.

Постановою старшого державного виконавця Стасюк Н.С. від 11.09.2025 звернено стягнення на доходи боржника ОСОБА_2 . Зазначено, що сума заборгованості станом на 30.06.2025 складає 347 133,99 грн. Відрахування постановлено здійснювати із суми доходів боржника у відповідності до вимог чинного законодавства, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування, у розмірі 50% доходів щомісяця до погашення загальної суми заборгованості за виконавчим провадженням,в тому числі виконавчий збір/ основна винагорода приватного виконавця та витрати, пов?язані з організацією та проведенням виконавчих дій.

29.10.2025 старший державний виконавець Стасюк Н. винесла вимогу надати довідку про доходи на гр. ОСОБА_2 за період з 01.07.2025 по 31.10.2025.

Представник стягувача ОСОБА_6 20.05.2026 звернувся зі скаргою до Міністерства юстиції, посилаючись на те, що державним виконавцем не в повному обсязі визначаються та утримуються аліменти з доходів ОСОБА_2 .

З відповіді начальника Личаківського ВДВС від 29.05.2026 у виконавчому провадженні № 78789930 вбачається, що виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_2 аліментів відкрито 07.08.2025, а 11.08.2025 звернуто стягнення на його доходи у військовій частині НОМЕР_1 . У відповіді зазначено про здійснення утримань із доходів боржника, наявність заборгованості у розмірі 250 456,14 грн та відсутність, на думку відділу, бездіяльності державного виконавця.

У відповіді начальника Личаківського ВДВС № 30940 зазначено, що аліменти регулярно утримуються із грошового забезпечення ОСОБА_2 , який проходить військову службу. Подані боржником документи про добровільну сплату 145 000,00 грн не були враховані через відсутність, на думку ВДВС, однозначного зазначення про сплату саме аліментів. Також повідомлено про наявність спору щодо розміру заборгованості, відсутність на цей час підстав для застосування тимчасових обмежень та надходження 05.06.2026 на депозитний рахунок відділу 50 000,00 грн для погашення заборгованості.

З відповіді Личаківського ВДВС від 29.05.2026 № 56782 на скаргу ОСОБА_6 вбачається, що відділ вважав необхідні виконавчі дії вчиненими, оскільки постанову про звернення стягнення на доходи боржника направлено до військової частини та фактично виконується. Станом на дату відповіді зазначено про стягнення 188 458,24 грн та наявність заборгованості у сумі 250 456,14 грн, у зв`язку з чим доводи про бездіяльність державного виконавця відділ вважав необґрунтованими.

Представник боржника ОСОБА_2 - адвокат Цікало А.А. 02.06.2026 звернувся до Личаківського ВДВС у місті Львові ЛМУ МЮУ із заявою про долучення доказів добровільної сплати аліментів, врахування сум, фактично сплачених та утриманих як аліменти, перевірку правової природи окремих нарахувань при визначенні бази для нарахування аліментів та надання деталізованого розрахунку заборгованості.

З відповіді начальника відділу Личаківського ВДВС у місті Львові ЛМУ МЮУ Раковецького М. від 03.06.2026 вбачається, що за результатами розгляду вищезазначеної заяви надані представником боржника квитанції не можуть бути враховані як доказ добровільної сплати аліментів, оскільки в графі «Призначення платежу» відсутнє чітке зазначення, що вказні кошти сплачено саме як аліменти.

Державним виконавцем Стаcюк Н.С. 01.06.2026 у виконавчому провадженні №78789930 складено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів на виконання виконавчого листа №465/5254/18, виданого на підставі рішення Франківського районного суду м. Львова від 05.04.2019, яким з ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Із зазначеного розрахунку вбачається, що за період, відображений у ньому з травня 2023 року по травень 2026 року, державним виконавцем визначено до сплати аліменти у загальному розмірі 417 864,00 грн, сплаченими (стягнутими) враховано 187 938,00 грн, у зв`язку з чим станом на 31.05.2026 визначено заборгованість у розмірі 229 926,00 грн.

При цьому у графі «сума, що стягнена (сплачена)» за період з травня 2023 року по серпень 2025 року державним виконавцем зазначено 0 грн, а суми сплачених (стягнутих) аліментів відображені, починаючи з вересня 2025 року. Розрахунок здійснено помісячно, виходячи з 1/3 зазначеного у ньому доходу боржника.

Із розрахунку від 08.06.2026 у виконавчому провадженні №78789930 вбачається, що станом на 08.06.2026 державним виконавцем визначено до сплати аліменти у загальному розмірі 417 864,00 грн, сплаченими (стягнутими) враховано 237 938,00 грн, у зв`язку з чим станом на 08.06.2026 визначено заборгованість у розмірі 179 926,00 грн.

У матеріалах справи містяться квитанції та платіжні інструкції, які підтверджують здійснення у період з 06.06.2023 по 15.07.2025 грошових переказів на загальну суму 142 000,00 грн.

Зокрема, 06.06.2023 було перераховано 1 000,00 грн із коментарем « ОСОБА_8 », ІНФОРМАЦІЯ_2 - 5 000,00 грн із коментарем « ОСОБА_8 від тата», ІНФОРМАЦІЯ_3 - 5 000,00 грн із коментарем «На дочку ОСОБА_9 », ІНФОРМАЦІЯ_4 - 5 000,00 грн із коментарем « ОСОБА_8 », ІНФОРМАЦІЯ_5 - 5 000,00 грн із аналогічним коментарем, ІНФОРМАЦІЯ_6 - 5 000,00 грн із коментарем « ОСОБА_10 », ІНФОРМАЦІЯ_7 - 1 000,00 грн із коментарем « ОСОБА_8 », ІНФОРМАЦІЯ_8 - 4 000,00 грн із коментарем «на ОСОБА_11 : татову доцю», ІНФОРМАЦІЯ_9 - 5 000,00 грн із коментарем « ІНФОРМАЦІЯ_10 ».

Також здійснено перекази: ІНФОРМАЦІЯ_11 - 1 500,00 грн, 06.05.2024 - 5 000,00 грн, 08.06.2024 - 5 000,00 грн, 10.08.2024 - 7 000,00 грн, 11.09.2024 - 7 000,00 грн із коментарем «На дітей», 08.10.2024 - 7 000,00 грн із коментарем «На дитину», 23.11.2024 4 000,00 грн, 13.12.2024 - 9 600,00 грн, 11.01.2025 - 7 000,00 грн із коментарем «Ксенці», 09.02.2025 - 7 000,00 грн із коментарем « ІНФОРМАЦІЯ_10 », 07.03.2025 - 12 200,00 грн, 08.04.2025 - 12 000,00 грн із коментарем «7к з них на Ксеньку», ІНФОРМАЦІЯ_12 - 7 000,00 грн із коментарем « ІНФОРМАЦІЯ_13 », ІНФОРМАЦІЯ_14 - 700,00 грн, 11.06.2025 - 7 000,00 грн із коментарем «Доці», ІНФОРМАЦІЯ_15 - 7 000,00 грн із зазначенням « ОСОБА_12 ».

У більшості квитанцій АТ «Універсал Банк» призначення платежу зазначено як «Переказ особистих коштів», а у платіжних інструкціях АТ КБ «ПриватБанк» - «Переказ власних коштів». При цьому частина платежів містить додаткові коментарі із прямим зазначенням ОСОБА_13 , доньки, дитини або дітей.

З довідки про доходи наданої командиром військовї частини НОМЕР_1 від 09.02.2026 вбачається, що у період з 01 травня 2023 по 31 грудня 2025 нарахована заробітна плата (грошове забезпечення) в.т.ч. у натуральній формі (грн.) становить - 865 773,68 грн, інші нарахування, (додаткова винагорода по ПКМ України від 28.02.2022 р. №168) (грн). 393 566,65 грн, інші нарахування (піднайм житла) (грн.) 0 грн, інші нарахування (контракт, грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога, підйомна допомога) 115 105,31 грн, усього нараховано доходу 1 374 445,64 грн, утримання за виконавчими документами (аліменти) 100 22,46 грн, утримання (військовий збір 1,5%) 20 616,68 грн, сплачено на картковий рахунок - 1 260 279,08 грн.

Відповідно до роз`яснень командира військовї частини НОМЕР_1 від 12.02.2026 №1075 3-й стовпець («Інші нарахування згідно постанови КМУ») відображає додаткову винагороду за виконання завдань з протиповітряного прикриття та спостереження за повітряним простором. Ця винагорода нараховується лише за фактичний період виконання зазначених завдань, відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 N? 168 та наказів Міністерства оборони України, і не є постійною складовою грошового забезпечення і виплачується виключно за наявності підтверджуючих документів.

5-й стовпець («Інші нарахування, передбачені законодавством») містить у січні 2024 року та квітні 2025 року оздоровчу допомогу, що виплачується один раз на рік у зв?язку з наданням щорічної основної відпустки (п. 38 Порядку N? 704); у лютому 2025 року та вересні 2025 року матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань (у т.ч. при укладанні першого контракту), що надається одноразово на підставі наказу командира військової частини (п. 36 Порядку N? 704).

Зазначають, що такі виплати не мають систематичного характеру; не є регулярним джерелом доходу військовослужбовця; розмір та факт нарахування залежать від наявності правових підстав та наказів командування. Та просить при визначенні розміру аліментів не враховувати виплати, зазначені у 3-му та 5-му стовпцях довідки, як базу для їх нарахування; оскільки вони не палежать до постійних доходів, з яких стягуються аліменти відповідно до ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» та Переліку видів доходів, з яких проводиться відрахування аліментів, затвердженого постановою КМУ від 26.02.1993 №146 (зі змінами).

Відповідно до посвідчення офіцера НОМЕР_3 ОСОБА_2 перебуває на військовій службі в Збройних силах України.

Із розрахунку від 22.09.2026 у виконавчому провадженні №78789930 вбачається, що станом на 22.09.2026 державним виконавцем визначено до сплати аліменти у загальному розмірі 495 217,7 грн, сплаченими (стягнутими) враховано 305 466,05 грн, у зв`язку з чим станом на 22.09.2026 визначено заборгованість у розмірі 189 751,65 грн.

З довідки про доходи наданої командиром військовї частини НОМЕР_1 від 17.09.2026 вбачається, що у період з 01 травня 2023 по 31 серпня 2026 нарахована грошове забезпечення (ПКМ України від 30.08.2017 року №704) 1 115 723,74 грн, додаткова винагорода на період дії воєнного стану (ПКМ України від 28.02.2022 р. №168)( ПКМ України від 12.06.2026 року №768) -519 598,90 грн, одноразові виплати (наказ МОУ від 07.06.2018 року №260) 170 759,31 грн, разом нараховано 1 806 081,95 грн, утримано військовий збір -26 377,81 грн, аліменти та інші утримання (ПКМ України від 26.02.1993 року №146) 268 599,76 грн, до зарахування на картковий рахунок - 1 510 390,96 грн.

Надаючи оцінку доводам скарги в частині неврахування державним виконавцем здійснених ОСОБА_2 грошових переказів як добровільно сплачених аліментів, суд виходить із такого.

Ппунктом 4 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень передбачено, що розрахунок заборгованості зі сплати аліментів здійснюється, зокрема, на підставі квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником, заяв та (або) розписок стягувача, а також інших документів, які відображають сплату боржником аліментів.

Отже, сам по собі факт переказу коштів боржником на рахунок стягувача не є безумовною та достатньою підставою для зарахування відповідної суми у рахунок виконання аліментного зобов`язання. Із платіжного документа або сукупності інших належних доказів повинно бути можливим достовірно встановити, що відповідний платіж здійснювався саме на виконання обов`язку зі сплати аліментів, а не в межах інших майнових чи сімейних відносин між сторонами.

Такий підхід узгоджується із практикою Верховного Суду.

Так, у постанові від 22 грудня 2021 року у справі № 333/6869/19 Верховний Суд погодився з відсутністю підстав для зарахування певних грошових переказів у рахунок сплати аліментів за обставин, коли платежі здійснювалися третьою особою батьком боржника, а платіжні документи не містили відомостей, які б давали змогу пов`язати їх із виконанням саме аліментного обов`язку, і належних доказів відповідного доручення чи призначення платежів надано не було.

У постанові Верховного Суду від 01 червня 2022 року у справі № 759/4666/20 касаційний суд погодився з висновком про неврахування як аліментів платежів із призначенням «адресні грошові перекази», «перерахування грошових коштів», «перерахування власних коштів», оскільки між сторонами, крім аліментного зобов`язання, існували домовленості щодо несення батьком додаткових витрат на навчання, лікування, придбання речей та інші потреби дитини, а тому віднесення таких платежів саме до аліментних за відсутності відповідних відомостей у платіжних документах ґрунтувалося б на припущеннях.

У постанові від 31 жовтня 2024 року у справі № 545/1241/20 Верховний Суд також розмежував платежі залежно від можливості встановити їх аліментний характер, визнавши такими, що підлягають врахуванню, платежі, у призначенні яких містилось посилання на сплату аліментів, та не встановивши підстав для врахування інших переказів, які такого призначення не містили.

Разом з тим із постанови Верховного Суду від 05 серпня 2025 року у справі № 390/2379/24 випливає, що визначальним є не формальна наявність у платіжному документі саме слова «аліменти», а наявність такого змісту призначення платежу, який дає можливість ідентифікувати переказ як здійснений на виконання аліментного обов`язку. У наведеній справі Верховний Суд визнав такими, що підлягають врахуванню, зокрема платежі з призначенням «Переказ власних коштів. Борг» та «переказ власних коштів борг дітям», тоді як платежі, в яких було зазначено лише «переказ власних коштів», такими не визнав.

Таким чином, чинне законодавство не встановлює формальної вимоги про обов`язкове дослівне зазначення у платіжному документі слова «аліменти». Водночас зміст платіжного документа та інші встановлені обставини повинні дозволяти достатньо чітко ідентифікувати сплачені кошти саме як виконання аліментного зобов`язання. Сам факт того, що кошти були перераховані одним із батьків іншому з батьків або призначалися для потреб дитини, не в усіх випадках є тотожним виконанню судового рішення про стягнення аліментів, оскільки батьки можуть нести також додаткові витрати на дитину, здійснювати подарунки, оплачувати її окремі потреби, а між ними можуть існувати й інші майнові відносини.

У справі, яка розглядається, судом установлено, що у більшості поданих боржником квитанцій АТ «Універсал Банк» призначення платежу визначене як «Переказ особистих коштів», а у платіжних інструкціях АТ КБ «ПриватБанк» - «Переказ власних коштів». Частина платежів додатково містить коментарі « ОСОБА_8 », « ОСОБА_8 від тата», «На дочку ОСОБА_9 », «На дітей», «На дитину», « ОСОБА_14 », « ОСОБА_15 » та аналогічні.

Особливої оцінки потребує формулювання «7к з них на ОСОБА_12 », оскільки воно саме по собі не дозволяє встановити, чи була зазначена сума сплатою аліментів, чи йшлося про виділення частини коштів на певні потреби дитини в межах загальних витрат.

Такі коментарі підтверджують спрямування відповідних коштів на дитину або дітей, однак за встановлених у справі обставин самі по собі не дають достатніх підстав для висновку, що кожний із таких переказів здійснювався саме на виконання рішення Франківського районного суду м. Львова від 05 квітня 2019 року про стягнення аліментів, а не як участь батька в інших витратах на дитину.

Суд також бере до уваги, що рішенням суду від 05 квітня 2019 року аліменти присуджено у частці від усіх видів заробітку (доходу) боржника, а саме в розмірі 1/3 частини щомісячного доходу.

Однак, скаржник не надав належного помісячного зіставлення кожного з 25 переказів із сумою аліментів, яка підлягала сплаті за відповідний період, не визначив, за які конкретно місяці або в рахунок якої заборгованості здійснювався кожен платіж, та не довів, що всі заявлені суми були спрямовані саме на виконання зазначеного рішення суду.

Саме по собі здійснення переказів упродовж тривалого періоду не є достатнім для висновку про їх аліментний характер. Періодичність платежів є одним із критеріїв оцінки, проте має оцінюватися разом із їх призначенням, розміром, обставинами здійснення та іншими доказами.

Суд при цьому враховує, що в період здійснення спірних платежів сторони підтримували сімейні відносини, мали спільний побут, між ними існували й інші грошові взаємовідносини, а стягувач заперечує аліментний характер спірних переказів. Заява стягувача від 05.08.2025 та її подальша заява від 09.09.2025 також свідчать про наявність між сторонами спору щодо правової природи отриманих коштів та їх зарахування в рахунок аліментів.

Таким чином, суд доходить висновку, що надані скаржником платіжні документи підтверджують факт переказу коштів, однак у сукупності з іншими матеріалами справи не дають достатніх підстав установити, що всі зазначені перекази на загальну суму 145 000,00 грн були здійснені саме як добровільна сплата аліментів на виконання рішення Франківського районного суду м. Львова від 05 квітня 2019 року.

За таких обставин суд не вбачає підстав для визнання неправомірними дій органу державної виконавчої служби щодо неврахування всієї заявленої боржником суми переказів як добровільно сплачених аліментів та для покладення на державного виконавця обов`язку врахувати усі зазначені платежі у відповідній якості.

При цьому висловлене у листі від 03.06.2026 формулювання про відсутність у графі «Призначення платежу» чіткого зазначення, що кошти сплачено саме як аліменти, суд оцінює у взаємозв`язку із конкретними поданими боржником платіжними документами, а не як встановлення державним виконавцем загального правила про обов`язковість використання виключно слова «аліменти». Визначальним у такому випадку є можливість достовірно встановити правову природу платежу. З огляду на встановлені у цій справі обставини суд не знаходить підстав для висновку про порушення прав заявника самим неврахуванням усієї сукупності заявлених ним переказів.

Водночас обґрунтованими є доводи скарги щодо ненадання боржнику розрахунку заборгованості за результатами розгляду його заяви від 02.06.2026.

Частина четверта статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» покладає на виконавця обов`язок щомісячно обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів та повідомляти про здійснений розрахунок стягувача і боржника, зокрема, у разі подання відповідної заяви стягувачем або боржником.

Отже, подання стороною виконавчого провадження заяви про надання розрахунку заборгованості є самостійною передбаченою законом підставою виникнення у державного виконавця обов`язку повідомити таку сторону про відповідний розрахунок.

Як встановлено судом, у заяві від 02.06.2026 представник боржника прямо просив надати деталізований розрахунок заборгованості зі сплати аліментів. Однак, лист Личаківського ВДВС від 03.06.2026 містить лише відповідь щодо неможливості врахування поданих квитанцій як доказів добровільної сплати аліментів та не містить розрахунку заборгованості, який заявник просив надати.

Наявний у матеріалах виконавчого провадження розрахунок, складений державним виконавцем 01.06.2026 станом на 31.05.2026, був складений до звернення представника боржника із заявою від 02.06.2026, а тому сам по собі не свідчить про виконання обов`язку, передбаченого частиною четвертою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», який виник у зв`язку з поданням саме цієї заяви.

Матеріали виконавчого провадження містять також наступні розрахунки заборгованості, у тому числі від 08.06.2026 та від 22.09.2026, однак доказів того, що відповідний розрахунок був направлений або вручений боржнику чи його представнику саме на виконання заяви від 02.06.2026, матеріали справи не містять. Саме по собі складення розрахунку в матеріалах виконавчого провадження не є тотожним виконанню передбаченого законом обов`язку повідомити сторону виконавчого провадження про такий розрахунок.

Отже, ненадання боржнику чи його представнику розрахунку заборгованості у відповідь на заяву від 02.06.2026 суд розцінює як неправомірну бездіяльність органу державної виконавчої служби, якою порушено передбачене частиною четвертою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» право сторони виконавчого провадження на отримання такого розрахунку.

З огляду на приписи частини другої статті 451 ЦПК України належним способом поновлення порушеного права заявника в цій частині є зобов`язання Личаківського відділу державної виконавчої служби надати ОСОБА_2 та/або його представнику розрахунок заборгованості зі сплати аліментів за результатами розгляду заяви від 02.06.2026, складений відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень.

Щодо вимог скаржника про зобов`язання державного виконавця відобразити у такому розрахунку додаткові відомості, суд зазначає наступне.

Форма розрахунку заборгованості зі сплати аліментів установлена додатком 15 до Інструкції з організації примусового виконання рішень. Відповідно до неї розрахунок містить вісім граф: місяць/рік; розмір доходу або середню заробітну плату працівника для відповідної місцевості; розмір аліментів, визначений у виконавчому документі; суму аліментів, яка підлягає стягненню; суму, сплачену боржником або стягнуту виконавцем; заборгованість на 30 число поточного місяця; сукупний розмір заборгованості з моменту відкриття виконавчого провадження; сукупний розмір заборгованості.

Разом з тим законодавством не передбачено обов`язкового зазначення безпосередньо у формі такого розрахунку за кожний місяць усіх окремих складових грошового забезпечення, мотивів включення чи невключення кожної з них, реквізитів кожної квитанції, окремого мотивування причин зарахування або незарахування кожного платежу, а також відтворення змісту заяв чи пояснень стягувача.

Зазначені документи та відомості підлягають дослідженню державним виконавцем як вихідні дані для проведення розрахунку відповідно до пункту 4 розділу XVI Інструкції, однак це не означає, що всі вони повинні бути текстуально відображені у самому розрахунку всупереч установленій нормативній формі.

Тому вимога скаржника про покладення на державного виконавця обов`язку скласти розрахунок саме із запропонованим скаржником переліком додаткових реквізитів задоволенню не підлягає. Суд не вправі підміняти державного виконавця при здійсненні ним повноважень, визначених законом, або встановлювати іншу форму розрахунку, ніж передбачена нормативно-правовими актами.

Щодо доводів заявника про необхідність перевірки виплат, відображених у третьому та п`ятому стовпцях довідки військової частини НОМЕР_1 про доходи боржника, суд зазначає таке.

Із листа Личаківського ВДВС від 03.06.2026 убачається, що відповіді на наведені у заяві від 02.06.2026 аргументи щодо правової природи окремих складових грошового забезпечення боржника органом державної виконавчої служби фактично не надано.

Водночас сам факт відсутності у листі окремої правової відповіді на кожний довід заявника не надає суду підстав покладати на державного виконавця обов`язок викласти розрахунок у запропонований скаржником спосіб. Правова природа відповідних виплат визначається законодавством, яким державний виконавець зобов`язаний керуватися при проведенні розрахунку.

Пунктом 8 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1993 № 146, передбачено, що з військовослужбовців Збройних Сил України утримання аліментів провадиться з усіх видів грошового забезпечення, інших виплат, установлених законодавством, зокрема додаткової винагороди, яка виплачується на період воєнного стану, крім грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та інших випадків, передбачених законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2022 № 1263 пункт 8 зазначеного Переліку прямо доповнено вказівкою на додаткову винагороду, яка виплачується на період воєнного стану.

У постановах Верховного Суду від 24 лютого 2026 року у справах № 621/2247/23 та № 545/2411/19 сформульовано висновок, відповідно до якого додаткова винагорода, установлена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, належить до видів доходу, які враховуються під час визначення розміру аліментів. Посилання на те, що така винагорода залежить від фактичного виконання військовослужбовцем визначених завдань, виплачується у різних розмірах або віднесена відомчими актами до одноразових додаткових видів грошового забезпечення, не виключає її з бази для утримання аліментів, оскільки нормативним актом вищої юридичної сили така додаткова винагорода прямо включена до доходів, з яких утримуються аліменти.

Таким чином, зазначена у третьому стовпці довідки військової частини НОМЕР_1 додаткова винагорода, виплачена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168, підлягає врахуванню при визначенні доходу ОСОБА_2 , з якого обчислюються аліменти. Тому доводи скарги про необхідність виключення зазначених сум з бази для нарахування аліментів через їх непостійний характер є необґрунтованими.

Іншою ж є правова природа виплат, відображених у п`ятому стовпці довідки.

Наказом Міністерства оборони України від 15.05.2013 № 316, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 04.06.2013 за № 877/23409, затверджено Перелік додаткових видів грошового забезпечення та інших виплат, здійснених у грошовій формі, що не підлягають обліку при відрахуванні аліментів з військовослужбовців Збройних Сил України. До таких виплат, зокрема, віднесено матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, грошову допомогу для оздоровлення, підйомну допомогу та добові за час перебування в дорозі, а також одноразову допомогу на початкове обзаведення.

Із роз`яснення військової частини НОМЕР_1 від 12.02.2026 № 1075 убачається, що у п`ятому стовпці довідки № 9 від 09.02.2026 відображено, зокрема, у січні 2024 року та квітні 2025 року грошову допомогу для оздоровлення, а у лютому 2025 року та вересні 2025 року матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань.

Отже, правова природа зазначених виплат встановлена документами, виданими безпосередньо військовою частиною, у якій боржник проходить військову службу, а їх види прямо передбачені наказом Міністерства оборони України № 316 як такі, що не підлягають обліку при відрахуванні аліментів.

За таких обставин включення зазначених виплат до доходу, з якого визначається розмір аліментів, не відповідало б вимогам наведеного нормативно-правового регулювання.

Ті виплати, правова природа яких відповідає видам виплат, прямо передбаченим наказом Міністерства оборони України № 316 як такі, що не підлягають обліку при відрахуванні аліментів, не повинні включатися до бази для визначення розміру аліментів.

При цьому суд звертає увагу, що саме по собі відображення певної суми у п`ятому стовпці довідки під загальною назвою «інші нарахування» не є достатньою підставою для автоматичного виключення усіх відображених у такому стовпці коштів із бази для нарахування аліментів. Визначальним є не номер чи назва стовпця довідки, а правова природа кожної конкретної виплати.

Тому при здійсненні розрахунку заборгованості державний виконавець повинен перевірити склад виплат, відображених у п`ятому стовпці довідки військової частини НОМЕР_1 № 9 від 09.02.2026 з урахуванням вимог передбачених Переліком, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 15.05.2013 № 316.

Наведені висновки щодо третього та п`ятого стовпців мають бути враховані державним виконавцем при виконанні покладеного на нього законом обов`язку щодо обчислення заборгованості.

Разом із тим вони не зумовлюють необхідності окремого задоволення вимоги скаржника про встановлення судом змісту та способу проведення розрахунку, оскільки судове втручання у порядку статей 447451 ЦПК України має бути спрямоване на усунення конкретно встановленого порушення права, а не на підміну державного виконавця у здійсненні розрахункових повноважень.

Щодо вимоги скаржника зобов`язати державного виконавця врахувати статус ОСОБА_2 як військовослужбовця та не застосовувати до нього тимчасові обмеження, штрафи, виконавчий збір та інші негативні наслідки, пов`язані з розміром заборгованості зі сплати аліментів, суд зазначає наступне.

Частиною дев`ятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначені передбачені законом тимчасові обмеження, які можуть застосовуватися до боржника за наявності заборгованості зі сплати аліментів у встановленому законом розмірі.

Водночас частина десята статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює окремі винятки саме щодо тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами. Таке обмеження, зокрема, не може бути застосовано у випадках проходження боржником визначених законом видів військової служби, а також якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби за умов, визначених цією нормою.

Отже, законодавством не встановлено загального правила, за яким сам статус військовослужбовця звільняє особу від усіх передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів, пов`язаних із наявністю заборгованості зі сплати аліментів. Спеціальний виняток, передбачений частиною десятою статті 71 Закону, стосується саме обмеження у праві керування транспортними засобами та застосовується за наявності встановлених законом умов.

Крім того, на період дії воєнного стану законодавством зупинено дію постанов державних виконавців про тимчасове обмеження боржника у праві користування визначеними законом видами зброї, проте таке законодавче регулювання також не встановлює загального імунітету військовослужбовця від виконання аліментного зобов`язання чи інших заходів виконавчого провадження.

Щодо виконавчого збору суд враховує, що відповідно до статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» за виконавчими документами про стягнення аліментів у разі наявності заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців, державний виконавець нараховує виконавчий збір із заборгованості зі сплати аліментів. Закон не передбачає звільнення боржника від такого виконавчого збору лише на підставі проходження ним військової служби.

Таким чином, питання про наявність підстав для застосування конкретного заходу, обмеження, штрафу чи нарахування виконавчого збору підлягає вирішенню державним виконавцем за наявності визначених законом передумов та з урахуванням установлених законом винятків.

Матеріали справи не свідчать про наявність конкретного рішення державного виконавця про застосування до ОСОБА_2 відповідного заходу, яке було б предметом цієї скарги та законність якого належало б перевірити суду. Навпаки, у наявних у матеріалах виконавчого провадження відповідях орган ДВС повідомляв про відсутність на той час підстав для застосування тимчасових обмежень.

За таких обставин вимога про зобов`язання державного виконавця наперед не застосовувати до боржника будь-які тимчасові обмеження, штрафи, виконавчий збір чи інші передбачені законом наслідки має превентивний характер та фактично спрямована на встановлення судом заборони щодо можливих майбутніх дій державного виконавця незалежно від обставин, які існуватимуть на момент їх вчинення.

Такий спосіб захисту не відповідає змісту статті 451 ЦПК України, відповідно до якої суд у межах судового контролю за виконанням судового рішення усуває вже встановлене порушення права заявника, а не вирішує наперед питання про правомірність дій чи рішень державного виконавця, які ще не прийняті та підстави для прийняття яких у майбутньому можуть змінитися.

Відтак вимоги скарги у цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо інших доводів скарги та заперечень стягувача

Суд бере до уваги доводи стягувача про те, що питання неврахування спірних переказів порушувалося боржником ще у 2025 році. Водночас скарга, що розглядається, подана щодо листа-відповіді № 56784 від 03 червня 2026 року та подана 04 червня 2026 року, тобто в межах строку, передбаченого статтею 449 ЦПК України для оскарження відповідного рішення, дії або бездіяльності.

Разом із тим повторне звернення боржника з аналогічними платіжними документами не означає, що суд у межах цієї скарги має автоматично визнати всі відповідні суми аліментами. Правова оцінка кожного переказу має здійснюватися з урахуванням його призначення та інших обставин, а не лише факту повторного подання платіжного документа.

Посилання скаржника на те, що неврахування переказів може призвести до повторного стягнення коштів та застосування до нього обмежень, пов`язаних із розміром заборгованості, суд також не бере до уваги як самостійну підставу для задоволення скарги.

Застосування заходів примусового виконання здійснюється за наявності передбачених законом підстав. Саме по собі посилання на можливість застосування таких заходів не доводить неправомірності дій виконавця щодо визначення заборгованості.

Крім того, статус ОСОБА_2 як військовослужбовця не звільняє його від обов`язку виконувати рішення суду про стягнення аліментів. Водночас цей статус не позбавляє його права оскаржувати конкретні дії державного виконавця, якщо буде доведено їх невідповідність закону.

Однак, у цій справі скаржник не довів, що спірні перекази на загальну суму 145 000,00 грн у повному обсязі є добровільною сплатою аліментів, а також не навів достатніх доказів неправильності розрахунку заборгованості, наданого державним виконавцем суду у вересні 2026 року.

Суд також враховує, що право дитини на належне утримання відповідно до статті 180 СК України не припиняється через відкликання виконавчого документа, наявність інших дітей або здійснення батьками інших сімейних витрат. Проте саме по собі надання коштів на потреби дитини чи сім`ї не дає підстав без належної оцінки обставин зараховувати всі такі кошти в рахунок аліментної заборгованості, визначеної судовим рішенням.

Таким чином, доводи скаржника не спростовують висновку про відсутність достатніх підстав для визнання спірних платежів аліментними та не підтверджують наявності порушення його прав унаслідок оскаржуваних дій або бездіяльності державного виконавця.

Відповідно до частини другої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби усунути порушення та поновити порушене право заявника.

З огляду на встановлені обставини суд доходить висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню виключно в частині ненадання боржнику та його представнику розрахунку заборгованості зі сплати аліментів за результатами розгляду заяви від 02.06.2026.

Ненадання такого розрахунку, попри прямо заявлену вимогу сторони виконавчого провадження, не відповідає вимогам частини четвертої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з чим бездіяльність Личаківського відділу державної виконавчої служби у цій частині слід визнати неправомірною та зобов`язати відповідний орган державної виконавчої служби надати ОСОБА_2 та/або його представнику розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, складений відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням вимоги Переліку додаткових видів грошового забезпечення та інших виплат, здійснених у грошовій формі, що не підлягають обліку при відрахуванні аліментів з військовослужбовців Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 15.05.2013 № 316 щодо виплат, які не підлягають обліку при відрахуванні аліментів, зокрема грошову допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань.

У задоволенні решти вимог скарги слід відмовити.

Керуючись статтями 12, 81, 89, 258261, 447, 447-1, 448453 ЦПК України, суд

постановив:

Скаргу представника ОСОБА_1 в інтесах скаржника ОСОБА_2 на рішення, дії та бездіяльність посадових осіб Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, заінтересовані особи: Личаківський відділ державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції та стягувач ОСОБА_3 задовольнити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо ненадання ОСОБА_2 та його представнику за результатами розгляду заяви від 02.06.2026 розрахунку заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № 78789930.

Зобов`язати Личаківський відділ державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції надати ОСОБА_2 та/або його представнику розрахунок заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № 78789930, складений відповідно до вимог чинного законодавства.

Зобов`язати державного виконавця при здійсненні розрахунку заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № 78789930 врахувати вимоги Переліку додаткових видів грошового забезпечення та інших виплат, здійснених у грошовій формі, що не підлягають обліку при відрахуванні аліментів з військовослужбовців Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 15.05.2013 № 316, щодо виплат, які не підлягають обліку при відрахуванні аліментів, зокрема грошову допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань.

У задоволенні решти вимог скарги відмовити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, і може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через суд, який постановив ухвалу, протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено та підписано 19 жовтня 2026 року.

Суддя З.М. Коліщук