Рішення № 140727995, 05.02.2026, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/4360/22 Провадження № 2/450/926/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2026 р. Пустомитівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Данилів Є.О.

з участю секретаря судового засідання Хохолик О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» та ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування та матеріальної шкоди,

встановив:

ОСОБА_1 у грудні 2022 року через свого представника адвоката Гіщинського І.Ю. звернувся до суду із позовом, в якому з урахуванням клопотання про збільшення позовних вимог просить стягнути з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СТРАХОВА КОМПАНІЯ „БРОКБІЗНЕС» (АКЦІРНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ББС ІНШУРАНС) (ЄДРПОУ: 20344871) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) 25 737,13 грн. (двадцять п`ять тисяч сімсот тридцять сім гривень 13 копійок) відшкодування матеріальної шкоди пов`язаної з пошкодженням транспортного засобу; стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) 91 861,41 грн. (дев`яносто одна тисяча вісімсот шістдесят одна гривня 41 копійка) відшкодування матеріальної шкоди пов`язаної з пошкодженням транспортного засобу; стягнути пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СТРАХОВА КОМПАНІЯ „БРОКБІЗНЕС"» (АКЦІРНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ББС ІНШУРАНС) (ЄДРПОУ: 20344871) та ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ): 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві гривні 40 копійок) відшкодування витрат понесених у зв`язку з сплатою судового збору; інші судові витрати пов`язані з розглядом справи.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 13 липня 2022 року о 09 год. 30 хв. на 422 км + 400 м автодороги «Мукачево Львів» водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки «ЗАЗ» д.н.з. НОМЕР_3 , не обрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати свій рух, не дотримався безпечної дистанції, був неуважний, чим порушив вимоги пунктів 2.3 «Б», 12.1, 13.1 ПДР України, та здійснив зіткнення з автомобілем марки «Renault» д.н.з. НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_1 , який рухався попереду, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а власник автомобіля марки «Renault» д.н.з. НОМЕР_4 ОСОБА_1 матеріальну шкоду. Згідно постанови Пустомитівського районного суду Львівської області від 12.09.2022 року у справі № 450/2154/22, винуватцем такої ДТП було визнано ОСОБА_3 . На момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_3 була застрахована в ПрАТ «СК «Брокбізнес» відповідно до полісу №ЕР206130974 від 30.09.2021 року. На звернення ОСОБА_1 як потерпілої особи, із заявою від 14.07.2022 року про виплату страхового відшкодування, ПрАТ «СК Брокбізнес» 24.10.2022 року провело виплату страхового відшкодування в сумі 52 392,93 грн. Проте, згідно висновку № 22315 судової автотоварознавчої експертизи від 04.04.2023 року, підготовленого для подання до суду згідно з ч.5 ст.106 ЦПК України, вартість відновлювального ремонту автомобіля «RENAULT MEG ANE», реєстраційний номер НОМЕР_4 , пошкодженого внаслідок ДТП 13.07.2022 року, без врахування податку НЕ додану вартість, в цінах на дату ДТП, виходячи з наданих матеріалів, становила 169 991,47 грн. (сто шістдесят девять тисяч дев`ятсот дев`яносто одна гривня 47 копійок). Вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнта фізичного зносу автомобіль «RENAULT MEGANE», реєстраційний номер НОМЕР_4 , пошкодженого внаслідок ДТП 13.07.2022 року, без врахування податку на додану вартість, в цінах на дату ДТП, виходячи з наданих матеріалів, становила 78 130,06 грн. (сімдесят вісім тисяч сто тридцять гривень 06 копійок). За проведення експертного дослідження та складання висновку експерта №22315 позивачем сплачено 5000 грн. Вважає, що за вказаних обставин страховою компанією не було доплачено страхове відшкодування в розмірі 25 737,13 грн., тобто різниця між вартістю відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу та фактично виплаченим страховим відшкодуванням. Також зазначає, що оскільки вартість майнового збитку, завданого пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини ОСОБА_3 перевищує розмір страхового відшкодування, то на підставі ст.1194 ЦК України із винної особи на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу) та страховим відшкодуванням, що складає 91 861,41 грн. Крім того, просив стягнути з відповідачів судові витрати у справі, що складаються із судового збору в розмірі 1211,20 грн., витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 16000 грн., а також витрат за проведення експертизи в розмірі 5000 грн.

Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 14.04.2023 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачам встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзивів на позовну заяву.

У вказаний строк відповідачем ОСОБА_3 подано 11.05.2023 року суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить заявлені до нього позовні вимоги залишити без задоволення, посилаючись на безпідставність таких, оскільки стороною Відповідача 1 ПрАТ «СК «Брокбізнес» було належним чином виконано свої визначені законом та договором обов`язки страховика щодо виплати потерпілому страхового відшкодування. Разом з тим, відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Оскільки розмір завданої шкоди 52392,93 грн. не перевищує страхової суми (ліміту відповідальності) в розмірі 130000 грн., то у Відповідача 2 ОСОБА_2 не має жодного обов`язку щодо відшкодування завданої майнової шкоди власнику пошкодженого транспортного засобу. Також за умовами полісу №ЕР/206130974 обов`язкового страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів розмір франшизи визначено в сумі 0 грн., відповідно Відповідач 2 ОСОБА_2 не має обов`язку відшкодування розміру франшизи.

Відповідачем ПрАТ «СК «Брокбізнес» 26.09.2024 року подано відзив на клопотання про збільшення розміру позовних вимог, в якому просить відмовити в задоволенні заявлених до товариства позовних вимог, посилаючись на те, що страховою компанією у десятиденний строк після отримання повідомлення про настання страхового випадку відповідно до п.34.2 ст.34 Закону України № 1961 «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», було проведено 20.07.2022 року огляд пошкодженого автомобіля позивача, за результатами якого складено звіт № 2121/22 від 18.10.2022 року, відповідно до якого вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля «Рено Меган», номерний знак НОМЕР_4 , складає 52392,93 грн. 01.07.2021 року ПрАТ «СК «Брокбізнес» складено розрахунок страхового відшкодування та 24.10.2022 року здійснено виплату на користь позивача 52 392,93 грн., що включає 52 392,93 грн. розміру матеріального збитку, визначеного на підставі вказаного звіту від 18.10.2022 року. Факт і зазначений розмір виплати позивачем не заперечується. Щодо наданого позивачем суду висновку № 22315 від 04.04.2023 року, то такий не може бути належним та допустимим доказом розміру збитку, оскільки не є висновком експерта в розумінні ЦПК України. При цьому, Позивач не звертається з клопотанням про долучення нового доказу, яким є висновок експерта від 04.04.2023 № 22315, до матеріалів справи. Таким чином, представником Позивача додаються нові докази у справі в порушення процесуального законодавства. Відповідно до ч. 8 ст. 83 ЦПК України докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи. Відтак сплачене позивачу на підставі страхового акта страхове відшкодування розраховано та виплачено вірно, відповідно до вимог Закону № 1961-IV, тому підстав для перерахунку та доплати страхового відшкодування немає.

В судове засідання представник позивача адвокат Заставний Р.А. не з`явився, подав заяву про проведення судового засідання без участі позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, проти заявленого до нього позову заперечив, посилаючи на мотиви, викладені у відзиві.

Відповідач ПрАТ «СК «Брокбізнес», будучи належним чином повідомленим про час, день та місце розгляду справи, не забезпечив явку у судове засідання свого уповноваженого представника, про причини неявки такого суд не повідомив.

Дослідивши зібрані у справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зі змісту ст.ст. 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність достатності.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 13 липня 2022 року о 09 год. 30 хв. на 422 км + 400 м автодороги «Мукачево Львів» водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки «ЗАЗ» д.н.з. НОМЕР_3 , не обрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати свій рух, не дотримався безпечної дистанції, був неуважний, чим порушив вимоги пунктів 2.3 «Б», 12.1, 13.1 ПДР України, та здійснив зіткнення з автомобілем марки «Renault» д.н.з. НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_1 , який рухався попереду, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а власник автомобіля марки «Renault» д.н.з. НОМЕР_4 ОСОБА_1 матеріальну шкоду.

Постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 12.09.2022 року було встановлено вину водія ОСОБА_3 у вчиненні даної ДТП та притягнуто його до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Відповідно до ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч.5 ст.1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Суд вважає, що позивачем надані належні, допустимі та достатні докази, які підтверджують факт спричинення шкоди позивачу, як власнику транспортного засобу, протиправність дій водія ОСОБА_3 наявність його вини, а також причинно-наслідковий зв`язок між діями водія автомобіля «ЗАЗ» д.н.з. НОМЕР_3 , та наслідками у виді шкоди.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_3 на момент ДТП була застрахована згідно полісу № ЕР-206130974 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 30.09.2021 року в ПрАТ «СК «Брокбізнес». Згідно даного полісу ліміт відповідальності на одного потерпілого за шкоду, завдану майну, було встановлено в розмірі 130000 грн., франшиза - 0 грн.

14.07.2022 року ОСОБА_1 звернувся до вказаної страхової компанії з повідомленням про настання страхового випадку з участю забезпеченого за полісом автомобіля «Renault» д.н.з. НОМЕР_4 та із заявою про виплату страхового відшкодування.

Згідно даних звіту № 2121/22 від 18.10.2022 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, складеного 18.10.2022 року суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_5 за замовленням страхової компанії, вартість відновлювального ремонту належного позивачу транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових, визначена в сумі 52 392,93 грн.

18.01.2023 року позивач звернувся до судового експерта Галамай Я.І. для визначення вартості завданого йому матеріального збитку внаслідок пошкодження транспортного засобу під час ДТП, що мала місце 13.07.2022 року.

Згідно висновку № 212315 судової автотоварознавчої експертизи від 04.04.2023 року вартість відновлювального ремонту автомобіля «RENAULT MEG ANE», реєстраційний номер НОМЕР_4 , пошкодженого внаслідок ДТП 13.07.2022 року, без врахування податку НЕ додану вартість, в цінах на дату ДТП, виходячи з наданих матеріалів, становила 169 991,47 грн. (сто шістдесят девять тисяч дев`ятсот дев`яносто одна гривня 47 копійок). Вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнта фізичного зносу автомобіль «RENAULT MEGANE», реєстраційний номер НОМЕР_4 , пошкодженого внаслідок ДТП 13.07.2022 року, без врахування податку на додану вартість, в цінах на дату ДТП, виходячи з наданих матеріалів, становила 78 130,06 грн. (сімдесят вісім тисяч сто тридцять гривень 06 копійок).

На підставі страхового акта № 103799/1 від 24.10.2022 року позивачу сплачене страхове відшкодування в сумі 52 392,93 грн., яке включає вартість відновлювального ремонту транспортного засобу з врахуванням зносу без ПДВ згідно звіту № 2121/22 52 392,93 грн. Дані обставини не заперечуються сторонами.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).

Відповідно до ст.979, 981 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Договір страхування укладається в письмовій формі. Договір страхування може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (ст.980 ЦК України).

Зі змісту п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України випливає, що страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Статтею 25 Закону України «Про страхування» передбачено, що здійснення страхових виплат проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника і страхового акта, який складається страховиком або уповноваженою особою, у формі, що визначається страховиком.

Розрізняють добровільну та обов?язкову форми страхування (ст.5 Закону України «Про страхування»). Добровільним може бути, зокрема, страхування наземного транспорту (пункт 6 частини четвертої статті 6 Закону України «Про страхування»). Втім законом може бути встановлений обов?язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров?я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування) (частина перша статті 999 ЦК України).

Види обов?язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пунктом 9 частини першої цієї статті віднесено страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема Закон України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV, за яким обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст.6 цього Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно ст.5 Закону об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу .

Статтею 9 цього ж Закону встановлено, що страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України № 1961-IV визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України №1961-IV встановлено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Пунктом 33.3 ст. 33 Закону передбачено, що водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов`язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів).

Згідно п.п. 34.2, 34.3, 34.4 ст. 34 цього Закону протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Якщо представник страховика не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти.

Відповідно до п.п. 36.1, 36.2 ст.36 Закону України №1961-IV встановлено, що страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст.35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком.

Наведені вище положення законодавства визначають порядок, підстави та розміри відшкодування винною особою збитків (шкоди), завданих потерпілій особі. При цьому, законом передбачена певна особливість врегулювання тих деліктних правовідносин, за якими шкода майну потерпілої особи завдана внаслідок ДТП транспортним засобом (джерелом підвищеної небезпеки). Така особливість полягає, зокрема, в участі у врегулюванні правовідносин третьої сторони - страховика (страхові організації, що має право на здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів) власника транспортного засобу, винного у заподіянні майнової шкоди (пошкодженні транспортного засобу) потерпілої особи. Такий страховик, за умови обов`язкового за законом попереднього укладення з винним у ДТП власником авто (страхувальником) договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим (власником іншого транспортного засобу, пошкодженого з вини страхувальника) та здійснює відшкодування в межах ліміту своєї відповідальності (страхової суми) завданої страхувальником майнової шкоди потерпілій особі.

Таким чином, на ПрАТ «СК «Брокбізнес» покладено обов`язок відшкодувати завдані позивачу матеріальні збитки в розмірі оціненої шкоди та в межах ліміту страхування.

При виплаті страхового відшкодування розмір останнього було визначено страховиком виходячи із вартості відновлювального ремонту, визначеної за замовленням страховика суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_5 у звіті № 2121/22 від 18.10.2022 року. При цьому оцінювач при складанні звіту не попереджався про кримінальну відповідальність, діяв від імені страхової компанії на підставі відповідного договору, про що зазначено у звіті.

Визначаючи розмір матеріальної шкоди, спричиненої позивачу, суд дійшов висновку, що положення Закону №1961-IV жодним чином не обмежують потерпілого самостійно визначати розмір шкоди, а п. 34.4 ст.34 Закону передбачено, що для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти.

За обставинами даної справи ОСОБА_1 реалізуючи своє право на залучення експерта, вже 18.01.2023 року звернувся до судового експерта Галамай Я.І. для визначення вартості завданого йому матеріального збитку внаслідок пошкодження транспортного засобу під час ДТП, 13.07.2022 року цим експертом проведено огляд автомобіля позивача і 04.04.2023 року складено висновок №22315 судової автотоварознавчої експертизи.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Характеристиками доказів є їх належність, достовірність, допустимість та достатність. Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 77 - 80 ЦПК України).

Вказаний висновок складений судовим експертом, що був попереджений про кримінальну відповідальність за ст.384 КК України, поданий позивачем в порядку, передбаченому ст.106 ЦПК України, з відміткою, що висновок підготовлений для подання до суду, що відповідає вимогам ч.5 ст.106 ЦПК України.

За наведеного судом не беруться до уваги доводи відповідача ПрАТ «СК «Брокбізнес» про те, що такий висновок є неналежним і недопустимим доказом у справі, оскільки такі твердження суперечить нормам ст. 76-78, 106 ЦПК України, тому не ґрунтуються на законі.

Під час розгляду справи страховою компанією не надано будь-яких належних обґрунтувань та доказів тому, що наданий позивачем висновок експерта є неправильним або неповним, суд не приймає доводи ПрАТ «СК «Брокбізнес» щодо незгоди з висновком № 22315 від 04.04.2023 року, оскільки він був зроблений уповноваженою особою на підставі Методики товарознавчої експертизи та оцінки транспортних засобів в редакції від 21.10.2019 року (далі Методика).

Доводи відповідача про те, що у даному експертному висновку завищено розмір завданого збитку не підтверджені належними і допустимим доказами, а тому не носять переконливого значення.

Відповідно до п.8.5.6. Методики у разі документального підтвердження відновлення КТЗ чи його складової частини на спеціалізованому для даної моделі КТЗ підприємстві розрахунки вартості ремонтно-відновлювальних робіт проводяться на підставі вартості однієї нормо-години ремонтних робіт цього підприємства. Якщо документальне підтвердження відновлення КТЗ на спеціалізованому для даної моделі КТЗ підприємстві відсутнє або на підприємстві не застосовуються норми праці у нормо-годинах ремонтно-відновлювальних робіт, то використовується вартість однієї нормо-години ремонтно-відновлювальних робіт регіональна за даними довідкової літератури, зокрема довідника «Бюлетень автотоварознавця» (періодичний довідник). Прийнята вартість однієї нормо-години ремонтно-відновлювальних робіт не повинна бути більша, ніж відповідна вартість на спеціалізованому для даної моделі КТЗ підприємстві.

У своєму висновку експерт Галамай Б.І. зазначає, що для розрахунку взяті до уваги середні розцінки по Львівському регіону на ремонт легкових КТЗ (колісних транспортних засобів) виробництва країн дальнього зарубіжжя зі строком експлуатації більше 7 років згідно даних «Бюлетеня автотоварознавця».

Експерт щодо визначення нормогодин ремонтно-відновлювальних робіт пояснив, що він керувався даними чинного на час огляду транспортного засобу 20.07.2022 року «Бюлетня автотоварознавця» № 119, який діяв з 01.06.2021 року і яким було передбачено вартість нормогодин 370/470 грн./год.

Таким чином, експерт використовував вихідні дані вартості нормогодин ремонтно-відновлювальних робіт у відповідності до вказаних вимог п.8.5.6 Методики.

Натомість оцінювач у звіті № 2121/22 керувався вартістю нормогодин відповідно 320 і 470 грн./год., що було передбачено «Бюлетнем автотоварознавця» № 118, який діяв до 01.06.2021 року, хоча оцінку, як видно із ремонтної калькуляції, він проводить на 18.10.2022 року, коли вартість нормогодин вже була змінена і підвищилась до 370/470 грн./год.

Що стосується вартості ремонтно-відновлювальних робіт, то експертом ОСОБА_6 підставно застосовано редакцію Методики від 2014 року та Коментар до такої від 2019 року, оскільки такі є більш об`ємними і об`єктивними, враховують більше факторів, стосуються ремонту іноземних автомобілів, а не лише автомобілів ВАЗ, як у попередніх редакціях Методики.

Зокрема, експертом в розрахунках враховується площа поверхні, яка ремонтується. З його пояснень, при розрахунку вартості ремонту передніх лівих дверей використовується коефіцієнт 3.3, що відповідає площі пошкодження 35 см х 20 см, а якщо не застосовувати коефіцієнту площі, то виходить, що пошкодження на площі 10 см кв., що не відповідає дійсності. Відповідно, коли значення «1», як у звіті, то використовується менше матеріалів, а програма вираховує меншу вартість матеріалів, що є некоректним.

Враховуючи наведене, отримавши в судовому засіданні пояснення від експерта Галамай Б.І. щодо проведеної ним експертизи, оцінюючи доводи ПрАТ «СК «Брокбізнес» щодо висновку експерта № 22315 від 04.04.2023 року в цілому, суд вважає, що будь-яких доказів допущення помилок у розрахунку висновку експерта відповідач не надає і не спростовує розміру збитків, завданих позивачу, які встановлено у цьому висновку.

Також суд враховує, що згідно п.36.2 ст.36 Закону України №1961-IV страховик (МТСБУ) приймає рішення про здійснення страхового відшкодування після узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, проте за встановлених у справі обставин розмір страхового відшкодування страховиком з позивачем узгоджено не було.

Враховуючи вищенаведене, суд при вирішенні позовних вимог в якості належного доказу розміру страхового відшкодування приймає до уваги саме наданий позивачем висновок № 22315 судової автотоварознавчої експертизи від 04.04.2023 року, згідно якого вартість відновлювального ремонту автомобіля «RENAULT MEG ANE», реєстраційний номер НОМЕР_4 , пошкодженого внаслідок ДТП 13.07.2022 року, без врахування податку НЕ додану вартість, в цінах на дату ДТП, виходячи з наданих матеріалів, становила 169 991,47 грн. (сто шістдесят девять тисяч дев`ятсот дев`яносто одна гривня 47 копійок). Вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнта фізичного зносу автомобіль «RENAULT MEGANE», реєстраційний номер НОМЕР_4 , пошкодженого внаслідок ДТП 13.07.2022 року, без врахування податку на додану вартість, в цінах на дату ДТП, виходячи з наданих матеріалів, становила 78 130,06 грн. (сімдесят вісім тисяч сто тридцять гривень 06 копійок)

Таким чином за встановлених обставин і наведеного їх правового регулювання суд дійшов висновку про підставність та необхідність задоволення вимог ОСОБА_1 про стягнення із ПрАТ «СК «Брокбізнес» недоплаченого страхового відшкодування в розмірі 25 737,13 грн., що становить різницю між розміром оціненої шкоди (з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу) в сумі 78130,06 грн. та розміром виплаченого страхового відшкодування в сумі 52 393,93 грн.

Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) сформульовано висновок, про те, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Закону № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) підтвердила вищезазначений висновок, вказавши, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ). Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у ст.1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень ст.1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідно, якщо такої різниці немає та шкода покрита в повному обсязі страховою виплатою, в такому випадку в цій справі відсутні підстави для покладення відповідальності на страхувальника. Іншої норми, яка визначала б особливості відповідальності осіб, що застрахували свою цивільну відповідальність, у главі 82 ЦК України немає. Тому частка відповідальності особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, укладаючи договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, особа розраховує на те, що у разі настання страхового випадку її майнові інтереси будуть захищені шляхом здійснення страховою організацією виплати на користь потерпілої особи у межах страхових сум (ліміту відповідальності), визначених таким договором.

При цьому, обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування, яка підлягає визначенню відповідно до пунктів 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV, тобто розміром оціненої шкоди, заподіяної внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено розміру суми, яку відповідно до законодавства має відшкодувати заподіювач шкоди, тобто ту обставину, що розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі №6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Оскільки вартість майнового збитку, завданого Позивачу внаслідок ДТП, яка сталася з вини Відповідача 2, перевищує розмір страхового відшкодування, то із ОСОБА_2 , як винної особи, на користь Позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та страховим відшкодуванням.

Також, суд звертає увагу на те, що різниця між виплаченою СТРАХОВА КОМПАНІЯ «БРОКБІЗНЕС» сумою страхового відшкодування та вартістю відновлювального ремонту автомобіля пошкодженого у ДТП, викликана у тому числі законодавчими обмеженнями щодо відшкодування шкоди страховиком, а саме врахуванням зносу при відшкодуванні витрат, пов`язаних із відновлювальним ремонтом транспортного засобу.

Отже, саме ОСОБА_2 , як особа винна у вчиненні ДТП, зобов`язаний сплатити ОСОБА_1 різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

За наведеного, із відповідача ОСОБА_3 на користь позивача слід стягнути різницю між оціненим відповідно до законодавства розміром завданої шкоди в сумі 91 861,41 грн. і загальною сумою страхового відшкодування 169991,47 грн., що складає 78130,06 грн.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 1211,20 грн. підлягає стягненню з кожного із відповідачів на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог щодо кожного відповідача.

Суд також дійшов висновку про стягнення на підставі ст.133, 137, 141 ЦПК України із кожного з відповідачів на користь позивача витрат на правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог щодо кожного відповідача, виходячи із загального розміру таких витрат 5000 грн., оскільки надані представником позивача докази підтверджують понесення позивачем витрат, пов`язаних з професійною правничою допомогою адвоката, та є обґрунтованими. Витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму, враховуючи загальні засади цивільного законодавства та критерії такого відшкодування, є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг з представництва у суді, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Таким чином, на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню із ПрАТ «СК «Брокбізнес» 605,60 грн. та із ОСОБА_3 605,60 грн. судових витрат зі сплати судового збору і 5000 грн. з кожного витрат на професійну правничу допомогу.

Що стосується понесених позивачем витрат на проведення експертизи в сумі 5000 грн., то суд вважає, що відшкодування ОСОБА_1 таких витрат слід покласти на ПрАТ «СК «Брокбізнес», так як такі витрати пов`язані з позовною вимогою, заявленою до страховика, і зумовлені недоплатою останнім страхового відшкодування.

Щодо стягнення з відповідачів на користь позивача судових витрат на правову допомогу, суд приходить до наступного висновку.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідачів витрат на професійну правову допомогу, суд виходить із диспозиції ч.1 ст. 137 ЦПК України, у відповідності до якої, витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Так, згідно ч.2 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до п. 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року, витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а і у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем ОСОБА_1 14.10.2022 року укладено договір №0109-ц про надання професійної правничої (правової) допомоги з Адвокатським об`єднанням «Всеукраїнський центр адвокатських розслідувань ДТП «Автопоміч», відповідно до умов якого клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати клієнту професійну правничу (правову) допомогу в обсязі та на умовах, визначених даним Договором та додатками до нього.

Відповідно до п.3.1 вищевказаного Договору вартість наданих адвокатським об`єднанням послуг та порядок розрахунків сторони передбачають в додатках до цього договору.

Відповідно до Додатку №2 від 14.10.2022 до Договору про надання професійної правничої (правової) допомоги №0109-ц від 14.10.2022 вартість послуг Адвокатського об`єднання щодо надання правової допомоги клієнту по захисту його інтересів становить 20000,00 грн. за годину роботи адвоката, що пов`язана з наданням професійної правничої (правової) допомоги клієнту. Клієнт здійснює оплату за надану професійну правничу (правову) допомогу протягом 3 (трьох) місяців з дня вступу рішення суду в законну силу.

Згідно Детального опису робіт (наданих послуг), виконаних для надання професійної правничої допомоги від 10.09.2024 Адвокатським об`єднанням «Всеукраїнський центр адвокатських розслідувань ДТП «Автопоміч» надано ОСОБА_1 правову допомогу у справі про відшкодування шкоди у наступному обсязі: - зустріч, консультація клієнта, узгодження правової позиції, опрацювання законодавчої бази, що регулює відносини між позивачем та відповідачем вартістю 2000,00 грн.; - аналіз судової практики, збір необхідних доказів для підтвердження правової позиції вартістю 2000,00 грн.; - формування правової позиції по веденню справи та вибір стратегії та підготовка та написання процесуальних заяв та клопотань вартістю 2000,00 грн.; - підготовка та подання позовної заяви, складання всіх процесуальних документів по справі вартістю 4000,00 грн., підготовка та подання позовної заяви, участь адвоката в судових засіданнях в Перемишлянському районному суді Львівської області, а також добирання адвоката до суду вартістю 6000,00 грн.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України , заява №19336/04). У рішенні ЄСПЛ у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються тільки витрати, які мають розумний розмір.

Щодо зазначення позивачем суми стягнення з відповідача судових витрат на правову допомогу, суд враховує, зокрема складність справи та час, який затрачено на фактичне надання правової допомоги, обсягу наданих послуг.

Суд також звертає увагу сторін на висновки у постановах Верховного Суду у справі №905/1795/18 від 24.10.2019 року та 07.11.2019 року та у справі №922/2685/19 від 08.04.2020 року, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд не бере до уваги твердження представника позивача щодо стягнення з відповідачів на користь позивача судових витрат на правову допомогу, пов`язаних з зустріччю, консультацією клієнта, узгодженням правової позиції, опрацюванням законодавчої бази, що регулює відносини між позивачем та відповідачем, аналізом судової практики, збором необхідних доказів для підтвердження правової позиції, формуванням правової позиції по веденню справи та вибором стратегії, оскільки такі послуги включаються у надання послуги з підготовки та подання позовної заяви.

Суд вважає, що підлягають до стягнення судові витрати позивача на правову допомогу в частині підготовки та подання позовної заяви, а також участі адвоката у судових засіданнях, з врахуванням часу, необхідного для надання правової допомоги в такій категорії справ, обсягу наданих послуг, суд вважає, що сума на відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 10000,00 грн. є розумною та не завищеною.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що позов ОСОБА_1 задоволено повністю, а саме задоволено позов до АТ «СК «ББС Іншуранс» та ОСОБА_2 позивач поніс судові витрати на правову допомогу, що підтверджено належними засобами доказування, суд вважає за необхідне стягнути солідарно з відповідача АТ «СК «ББС Іншуранс» та ОСОБА_2 на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу, що становить суму в розмірі 10000,00 гривень (по 5,000 гривень з кожного), що відповідає принципу розумності та реальності розміру витрат на правову допомогу.

Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 81, 82, 89, 258, 259, 263-265, 268, 274, 275, 279 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити.

Стягнути із Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» на користь ОСОБА_1 25 737,13 грн. страхового відшкодування.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 91 861,41 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 із Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» 5000 грн. витрат понесених у зв`язку із проведенням автотоварознавчої експертизи.

Стягнути на користь ОСОБА_1 із Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» 605,60 грн. судового збору та 5000 грн. витрат на правову допомогу.

Стягнути на користь ОСОБА_1 із ОСОБА_2 605,60 грн. судового збору та 5000 грн. витрат на правову допомогу.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідач Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Брокбізнес», ЄДРПОУ 20344871, місцезнаходження: м. Київ, вул. Білоруська, буд.3;

відповідач ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено 05.02.2026 року.

СуддяЄ. О. Данилів