Рішення № 140727881, 19.10.2026, Личаківський районний суд м.Львова

Справа № 463/1966/26

Провадження № 2/463/1330/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді - Жовніра Г.Б.,

з участю секретаря судового засідання - Патуляк Х.В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - Левчука В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального некомерційного товариства «Перше клінічне територіальне медичне об`єднання м. Львова» про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно прохальної частини поданої позовної заяви просить суд:

1. Визнати незаконним та скасувати наказ «Про накладення дисциплінарних стягнень на ренгенолаборанта ОСОБА_3 та завідувачку відділення, лікарярентгенолога ОСОБА_4 » від 11.02.2026 року № 6КТМ в частині звільнення із займаної посади Миколу ЧИТАВКУ.

2. Поновити ОСОБА_5 на попередній посаді рентгенлаборанта променево-діагностичного відділення комунального некомерційного підприємства «6-та міська поліклініка м. Львова» з 11.02.2026 року.

3. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «6-та міська поліклініка м. Львова» (ЄДРПОУ №01996674) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11.02.2026 року.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що працював у КНП «6-та міська поліклініка м. Львова» понад 11 років, мав другу кваліфікаційну категорію, належно виконував посадові обов`язки та раніше не притягувався до дисциплінарної відповідальності. 11.02.2026 його звільнено на підставі пункту 14 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку з невиконанням правил поведінки на підприємстві. Підставою для звільнення стала скарга ОСОБА_6 , яка повідомила, що 23.01.2026 позивач запропонував їй провести рентгенологічне обстеження за плату в розмірі 344 грн, після чого обстеження було проведено, а пацієнтка звернулася зі скаргою на гарячу лінію МОЗ України. Позивач не заперечував факту отримання коштів, визнав неправильність своєї поведінки та, за його твердженням, вибачився перед пацієнткою. Вважає висновок Комісії про невизнання ним вини та відсутність критичної оцінки своїх дій необґрунтованим, а застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення надмірно суворим і непропорційним тяжкості проступку. Зазначає, що відповідач не врахував тривалого стажу роботи, позитивних професійних характеристик, відсутності попередніх дисциплінарних стягнень, визнання неправомірності своїх дій, незначного розміру отриманих коштів, відсутності тяжких наслідків та наявності в нього інвалідності III групи з дитинства. Крім того, позивач звертає увагу, що відповідач не довів належності банківського рахунку, на який було перераховано кошти, саме йому, а також не обґрунтував необхідності застосування найсуворішого дисциплінарного стягнення замість догани. Посилаючись на положення КЗпП України та практику Верховного Суду, позивач просить визнати незаконним і скасувати наказ від 11.02.2026 № 6КТМ у частині його звільнення, поновити його на посаді рентгенлаборанта променево-діагностичного відділення КНП «6-та міська поліклініка м. Львова» з 11.02.2026 та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 09.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження. Справу призначено до розгляду по суті на 01.04.2026. Роз`яснено сторонам їх процесуальні права щодо подачі відзиву та доказів у справі.

31.03.2026 представником відповідача ОСОБА_7 подано відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що позивач ОСОБА_8 вчинив дисциплінарний проступок, який полягав у вимаганні та отриманні від скаржниці коштів за надання медичних послуг, передбачених договорами з НСЗУ за програмою медичних гарантій, що суперечить його посадовим обов`язкам, правилам внутрішнього трудового розпорядку та Кодексу етичної поведінки працівників Львівської міської ради та комунальних підприємств. Відповідач зазначає, що у письмових поясненнях від 03.02.2026 позивач визнав, що попросив у пацієнтки 344 грн за своє навантаження, однак його висловлювання «більше добра робити нікому не буду» не свідчить про щире каяття та критичне усвідомлення протиправності своїх дій. Також представник відповідача заперечує доводи позову щодо щирого каяття позивача, готовності виправити ситуацію та дискримінації у зв`язку з інвалідністю III групи, вказуючи, що встановлена інвалідність не звільняє працівника від обов`язку дотримуватися законодавства та трудової дисципліни. На думку відповідача, застосування до позивача найсуворішого дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення було обґрунтованим з огляду на характер порушення, а також відсутність належних вибачень і відшкодування скаржниці завданої шкоди. Крім того, відповідач звертає увагу, що позивач у позовній заяві не просить скасувати звільнення із застосуванням натомість догани.

У відповіді на відзив представник позивача зазначає, що доводи відповідача не спростовують позовних вимог, оскільки не підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами. Зокрема, наголошує, що відповідач не довів належності банківського рахунку, на який було перераховано 344 грн, саме позивачу, а також безпідставно поклав в основу звільнення висновок внутрішньої комісії, який, на думку позивача, має суб`єктивний характер і не містить належного обґрунтування всіх елементів дисциплінарного проступку. Позивач стверджує, що не заперечував фактичних обставин події, визнав неправильність своєї поведінки та вибачився перед пацієнткою, а тому висновки комісії про невизнання вини є необґрунтованими. Також представник позивача вважає неправильною кваліфікацію підстави звільнення, зазначаючи, що відповідач не довів обставин, які виправдовували б застосування найсуворішого дисциплінарного стягнення, та звертає увагу на порушення процедури його застосування, оскільки позивачу, за твердженням представника, не було надано достатнього часу для підготовки пояснень і ознайомлення з матеріалами перевірки. Крім того, зазначає, що відповідач не врахував тривалого стажу роботи позивача, відсутності попередніх дисциплінарних стягнень, його професійної кваліфікації, інвалідності III групи з дитинства та відсутності встановлених тяжких наслідків. Представник позивача вважає звільнення незаконним і непропорційним, у зв`язку з чим просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

17.06.2026 року постановлено ухвалу про заміну первісного відповідача КНП «6-а міська поліклініка м. Львова» на його правонаступника - КНП «Львівське територіальне медичне об`єднання «Багатопрофільна клінічна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги» у зв`язку з припиненням первісного відповідача внаслідок реорганізації шляхом приєднання. Надалі, у ході судового розгляду, найменування відповідача змінено на Комунальне некомерційне товариство «Перше клінічне територіальне медичне об`єднання м. Львова».

У зв`язку із закінченням строку відрядження судді Білоуса Ю.Б. до Личаківського районного суду м. Львова, на підставі розпорядження керівника апарату Личаківського районного суду м. Львова №45 від 01.07.2026 відбувся повторний авторозподіл справи і автоматизованою системою документообігу суду визначено суддю Жовніра Г.Б. для розгляду вказаної справи.

06.07.2026 року суддею Личаківського районного суду м. Львова Жовніром Г.Б. прийнято до свого провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до КНП «Львівське територіальне медичне об`єднання «Багатопрофільна клінічна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги» про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

У запереченнях на відповідь на відзив від 04.08.2026 року представник відповідача зазначає, що доводи представника позивача не спростовують обставин, викладених у відзиві, та не підтверджені новими доказами. Вказує, що скарга пацієнтки ОСОБА_6 та висновок комісії, створеної для перевірки обставин події, є належними письмовими доказами вчинення позивачем дисциплінарного проступку, який полягав у вимаганні й отриманні коштів за медичну послугу, що мала надаватися безоплатно за програмою медичних гарантій. Представник відповідача наголошує, що позивач у власних поясненнях визнав отримання 344 грн від пацієнтки, а тому доводи про недоведеність належності банківського рахунку вважає безпідставними. Також зазначає, що отримання коштів як «подяки» не звільняє працівника від обов`язку дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку, посадової інструкції та норм професійної етики. На думку відповідача, звільнення за пунктом 14 частини першої статті 40 КЗпП України не потребує встановлення систематичності порушень, настання матеріальної шкоди чи наявності вироку суду, оскільки достатнім є доведений факт порушення встановлених правил поведінки на підприємстві. Заперечує також доводи про порушення процедури застосування дисциплінарного стягнення, зазначаючи, що позивачу було надано можливість подати письмові пояснення, якою він скористався, однак його позиція свідчила про виправдання отримання коштів, а не усвідомлення неправомірності вчиненого. Вважає звільнення обґрунтованим і пропорційним тяжкості проступку, з огляду на порушення професійної етики, підрив довіри пацієнтів і шкоду діловій репутації закладу, а тривалий стаж роботи, відсутність попередніх дисциплінарних стягнень та інвалідність позивача не вважає підставами для звільнення його від відповідальності. Крім того, представник відповідача зазначає, що статус підприємства як критично важливого не змінює процедури звільнення, але має враховуватися під час оцінки тяжкості проступку.

Допитаний у судовому засіданні як свідок позивач пояснив, що понад 11 років працював на посаді рентгенолаборанта, до обов`язків якого належить проведення рентгенівських знімків. 23 січня 2026 року під час перебування на робочому місці до нього звернулася ОСОБА_6 зі скеруванням лікаря для проведення рентгенографії легень. З огляду на значну чергу, очікування в якій становило понад тиждень, він запропонував їй здійснити йому матеріальну подяку в розмірі 344 грн, після чого погодився провести обстеження. Вказану суму визначив, виходячи з офіційної вартості рентгенівського знімка за умови надання послуги на платній основі. ОСОБА_6 погодилася та перерахувала кошти на банківську картку його знайомого, номер якої він попередньо їй надав. При цьому повідомив, що знайомий проходить військову службу у Збройних Силах України, а переказ коштів є способом надання йому матеріальної допомоги. Документального підтвердження зазначених обставин надати не може. Після отримання коштів позивач провів ОСОБА_6 рентгенографію. Він визнав, що порушив установлений у медичному закладі порядок, оскільки усвідомлював, що відповідне обстеження проводиться безоплатно за скеруванням лікаря або на платній основі після попереднього внесення коштів на рахунок медичного закладу. Пояснив, що вирішив отримати кошти для себе, оскільки саме він зазнає додаткового опромінювання під час виконання роботи. Вважає, що фактично надав ОСОБА_6 допомогу, та не розуміє причин подання нею скарги, оскільки вона добровільно погодилася на оплату. Свою вину в безпідставному отриманні коштів від пацієнтки визнав, однак вважає застосоване до нього дисциплінарне стягнення у виді звільнення надмірно суворим.

Представник позивача зазначив, що під час розслідування не було встановлено особу власника банківської картки, на яку перераховано кошти. Вважає, що застосоване дисциплінарне стягнення не відповідає тяжкості проступку, оскільки не враховано особу позивача, який раніше до дисциплінарної відповідальності не притягувався, є особою з інвалідністю III групи, визнав свою вину та розкаявся у вчиненому.

Представник відповідача позовні вимоги заперечив з підстав, викладених у відзиві. Додатково пояснив, що під час службового розслідування ОСОБА_6 повідомила, що найбільше її обурили вимога позивача надати скерування на рентгенографію, незважаючи на здійснену оплату, а також його байдуже ставлення до вчиненого під час засідання комісії. Заперечив доводи про надмірну суворість дисциплінарного стягнення, наголосивши, що позивач безпідставно вимагав кошти за безоплатну медичну послугу, а його поведінка під час засідання комісії свідчила про відсутність усвідомлення протиправності власних дій і каяття, що також підтверджується його пояснювальною запискою. На думку представника відповідача, такі дії позивача негативно вплинули на авторитет медичного закладу, а звільнення було співмірним характеру допущеного порушення та обставинам його вчинення.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Водночас реалізація права на працю передбачає дотримання працівником установлених законодавством вимог, трудових обов`язків і правил трудової дисципліни.

Згідно зі статтею 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження роботодавця, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна роботодавця, з яким укладено трудовий договір.

Відповідно до статті 142 КЗпП України трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням роботодавця і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) на основі типових правил. Складовою правил внутрішнього трудового розпорядку можуть бути правила поведінки на підприємстві, в установі, організації, які містять положення, зокрема, про зобов`язання працівників про нерозголошення інформації з обмеженим доступом, зокрема інформації, що становить державну чи комерційну таємницю, а також про умови роботи з конфіденційною інформацією. Встановлення правил поведінки на підприємствах, в установах, організаціях, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, та/або об`єктах чи операторах критичної інфраструктури є обов`язковим.

Пунктом 14 частини першої статті 40 КЗпП України передбачено можливість розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця у випадку невиконання працівником правил поведінки на підприємстві, в установі, організації в частині положень, передбачених частиною другою статті 142 цього Кодексу.

Отже, для вирішення спору суду належить встановити, чи мало місце порушення позивачем установлених на підприємстві правил поведінки, чи підтверджується таке порушення належними та допустимими доказами, чи дотримався роботодавець передбаченої законом процедури звільнення та чи відповідає застосоване дисциплінарне стягнення характеру вчиненого проступку.

Як вбачається з матеріалів справи та не оспорюється сторонами, позивач перебував у трудових відносинах із КНП «6-та міська поліклініка м. Львова» та працював на посаді рентгенлаборанта променево-діагностичного відділення.

Наказом від 11.02.2026 № 6КТМ до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення на підставі пункту 14 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку з порушенням установлених на підприємстві правил поведінки.

Як вбачається з наказу, підставою для звільнення позивача стало порушення правил поведінки на підприємстві, яке полягало в отриманні від пацієнтки коштів за проведення рентгенологічного обстеження, що надавалося в межах програми медичних гарантій та мало бути безоплатним для пацієнтки.

Зокрема, 02.02.2026 до КНП «6-а міська поліклініка м. Львова» надійшла скарга ОСОБА_6 щодо обставин надання їй медичної допомоги 23.01.2026. За змістом скарги, позивач запропонував пацієнтці пройти рентгенологічне обстеження на платній основі, повідомив суму оплати та надав реквізити для перерахування коштів, після чого обстеження було проведено.

Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_9 від 03.02.2026, позивач підтвердив, що запропонував пацієнтці записатися в чергу або пройти обстеження на платній основі, а також зазначив: «я запросив подяку за своє навантаження 344 грн. де пацієнт погодився і немав ніяких претензій, знаю що я вчинив неправильно, більше добра робити нікому не буду».

Отже, позивач не заперечував факту отримання від пацієнтки 344 грн, однак пояснював характер цих коштів як подяку за виконану роботу та власне навантаження. Водночас саме по собі таке пояснення не спростовує обставин, за яких кошти були передані, зокрема їх зв`язку з проведенням медичного обстеження в межах виконання позивачем своїх трудових обов`язків.

Крім того, на засіданні комісії ОСОБА_6 підтвердила обставини, викладені у скарзі, та надала квитанцію АТ «А-Банк» № 2214-4386-8930-0046, згідно з якою 344 грн було перераховано з рахунку ОСОБА_10 на поточний рахунок № НОМЕР_1 . Згідно з висновками комісії, зазначені в квитанції реквізити отримувача не відповідали банківським реквізитам підприємства.

Водночас у системі електронної охорони здоров`я наявні відомості про проведення ОСОБА_6 23.01.2026 рентгенографії грудної клітки за кодом послуги 58500-00 із відміткою «погашене». Комісія розцінила ці відомості як підтвердження надання послуги за направленням у межах програми медичних гарантій, тобто безоплатно для пацієнтки.

Оцінюючи зазначені докази в сукупності, суд враховує, що обставини отримання коштів підтверджуються не лише скаргою пацієнтки та висновками комісії, а й власними письмовими поясненнями позивача, у яких він зазначив конкретну суму та підтвердив, що попросив її у пацієнтки у зв`язку зі своїм навантаженням. Зміст цих пояснень узгоджується з іншими матеріалами перевірки щодо проведення обстеження та перерахування коштів.

Доводи позивача про недоведеність належності банківського рахунку саме йому підлягають оцінці з урахуванням усіх наявних доказів. Сам факт невідповідності реквізитів отримувача реквізитам підприємства не є самостійним доказом належності рахунку позивачу, однак у цій справі суд бере до уваги також його власні пояснення щодо отримання 344 грн від пацієнтки. Вирішальне значення для оцінки поведінки позивача має не лише формальна належність рахунку, а й установлений зв`язок між вимогою передати кошти та наданням медичної послуги під час виконання трудових обов`язків.

Згідно з посадовою інструкцією рентгенлаборанта, з якою позивач був ознайомлений під підпис 22.09.2025, він зобов`язаний керуватися чинним законодавством України у сфері охорони здоров`я, дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку, а також принципів медичної етики та деонтології. Крім того, позивач був ознайомлений 16.10.2019 із Кодексом етичної поведінки посадових осіб та працівників виконавчих органів Львівської міської ради, її установ, організацій та комунальних підприємств (а.с. 76-88).

Пунктом 4.2.20 зазначеного Кодексу передбачено, що працівники повинні утримуватися від прийняття будь-яких подарунків, послуг чи привілеїв для себе чи для своїх родичів та друзів, або осіб чи організацій, з якими мають/мали спільні ділові або політичні інтереси, якщо це розцінюється чи може розцінюватись як нагорода за дії, пов`язані з службовими обов`язками Працівників (а.с. 87).

Окрім того, пунктом 2.3 положення про платні медичні послуги, які надаються підприємством, передбачено можливість надання платних послуг, що не охоплюються договорами з НСЗУ про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій (а.с. 79).

Отже, одержання працівником коштів від пацієнта за послугу, яка надається в межах зазначеної програми, не може бути виправдане лише тим, що пацієнт погодився на таку оплату або що працівник вважав її подякою за свою роботу.

Таким чином, суд доходить висновку, що описана поведінка позивача суперечила встановленим для нього трудовим обов`язкам і правилам поведінки на підприємстві. При цьому надання медичної послуги в межах програми медичних гарантій та отримання за неї коштів від пацієнтки є обставинами, які мають оцінюватися саме в контексті дотримання трудової дисципліни та професійної етики працівника закладу охорони здоров`я.

Посилання позивача на те, що отримані кошти були подякою, а також на відсутність претензій з боку пацієнтки в момент проведення обстеження, не спростовують установлених обставин. Згода пацієнтки на перерахування коштів сама по собі не змінює характеру медичної послуги та не надає працівникові права самостійно визначати плату за її надання поза встановленим порядком.

При цьому суд зазначає, що під час розгляду цієї цивільної справи не вирішується питання про наявність у діях позивача складу кримінального чи іншого правопорушення. Предметом судової оцінки є правомірність застосованого роботодавцем дисциплінарного стягнення та наявність передбачених трудовим законодавством підстав для звільнення. Тому направлення матеріалів перевірки до правоохоронних органів не є обов`язковою передумовою для вирішення роботодавцем питання про дисциплінарну відповідальність працівника.

Відповідно до пункту 14 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір може бути розірваний роботодавцем у випадку невиконання працівником правил поведінки на підприємстві, в установі, організації, встановлених частиною другою статті 142 цього Кодексу. Отже, для застосування цієї підстави звільнення визначальним є встановлення факту порушення працівником відповідних правил поведінки, а не наявність попередніх дисциплінарних стягнень чи обов`язкове настання матеріальних наслідків для роботодавця.

Щодо доводів позивача про непропорційність звільнення, суд зазначає, що при обранні виду дисциплінарного стягнення роботодавець повинен урахувати тяжкість учиненого проступку, заподіяну ним шкоду, обставини, за яких його вчинено, та попередню роботу працівника, як цього вимагає стаття 149 КЗпП України.

Із наказу про накладення дисциплінарних стягнень вбачається, що роботодавець розглянув обставини звернення пацієнтки, отримав письмові пояснення позивача, провів засідання комісії та встановив обставини отримання коштів за медичну послугу, яка, за матеріалами перевірки, підлягала наданню безоплатно. У наказі також наведено положення посадової інструкції, правил внутрішнього трудового розпорядку та Кодексу етичної поведінки, які, на думку роботодавця, були порушені позивачем.

Суд бере до уваги тривалий стаж роботи позивача, відсутність попередніх дисциплінарних стягнень, його професійну кваліфікацію та наявність інвалідності III групи з дитинства. Водночас зазначені обставини самі по собі не виключають можливості застосування дисциплінарного стягнення за доведене порушення трудових обов`язків. Матеріали справи також мають оцінюватися з огляду на характер установленого порушення, пов`язаного з отриманням працівником коштів від пацієнтки за медичну послугу, що мала надаватися в межах програми медичних гарантій.

Наявність у позивача інвалідності не може бути підставою для його дискримінації у трудових відносинах, однак у матеріалах справи мають бути докази того, що звільнення було зумовлене саме цією обставиною. Саме по собі посилання на інвалідність не спростовує встановлених роботодавцем обставин порушення трудових обов`язків.

Щодо дотримання процедури застосування дисциплінарного стягнення суд враховує, що позивач надав письмові пояснення 03.02.2026, тобто мав можливість викласти власну позицію щодо обставин події. Наказ про звільнення датований 11.02.2026, тоді як подія, що стала підставою для дисциплінарного провадження, мала місце 23.01.2026. Отже, наведені дати свідчать про те, що дисциплінарне стягнення було застосоване в межах місячного строку з дня виявлення проступку, за умови підтвердження матеріалами справи дати такого виявлення та відсутності періодів, які не включаються до цього строку.

Отже, з урахуванням установлених обставин, змісту письмових пояснень позивача, скарги пацієнтки, банківської квитанції та інших матеріалів дисциплінарного провадження суд доходить висновку, що роботодавець мав підстави вважати поведінку позивача порушенням установлених правил поведінки на підприємстві. Беручи до уваги підтвердження матеріалами справи дотримання передбаченої законом процедури застосування дисциплінарного стягнення, суд не вбачає підстав для визнання наказу про звільнення незаконним.

Оскільки вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідною від вимоги про поновлення на роботі, у задоволенні якої суд доходить висновку про відмову, підстави для стягнення такого заробітку також відсутні.

Ураховуючи наведене, суд доходить висновку про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 258-259, 263-265 ЦПК України, 40, 139, 142, 147-149 КЗпП України, суд, -

у х в а л и в:

в задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального некомерційного товариства «Перше клінічне територіальне медичне об`єднання м. Львова» про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 19 жовтня 2026 року.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

відповідач: Комунальне некомерційне товариство «Перше клінічне територіальне медичне об`єднання м. Львова», місцезнаходження: м. Львів, вул. І. Миколайчука, 9, код ЄДРПОУ 44496574.

Суддя Г.Б. Жовнір