Рішення № 140727587, 09.10.2026, Городоцький районний суд Львівської області

441/1361/26 2/441/1093/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

09.10.2026 м. Городок

Городоцький районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Малахової-Онуфер А.М.

з участю секретаря судового засідання Стебеляк А.-А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Городок Львівської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

представник Балюх Є.О. в інтересах ТОВ «Споживчий центр», 10.06.2026 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 16 200 грн. 00 коп. боргу за кредитним договором № 14.12.2025-100001796 від 14.12.2025. Позов обґрунтовує тим, що між позивачем та відповідачкою 14.12.2025 укладено кредитний договір № 14.12.2025-100001796, згідно умов якого позивач строком на 140 днів надав відповідачці 4 500 грн. 00 коп. кредиту, шляхом перерахування коштів на її платіжну картку № НОМЕР_1 , зі сплатою процентів та інших платежів, визначених договором. У порушення умов договору відповідачка свої зобов`язання за таким належним чином не виконувала через що у неї перед позивачем виникла заборгованість, яка станом на дату подання позову склала 16 200 грн. 00 коп. з яких: 4 500 грн. 00 коп. тіло кредиту, 6 300 грн. 00 коп. проценти, 900 грн. 00 коп. комісія, пов`язана з наданням кредиту та 4 500 грн. проценти, нараховані по ст. 625 ЦК України. Просив стягнути заборгованість за кредитним договором та судові витрати.

Ухвалою судді від 15.06.2026 провадження у справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження.

Представник ТОВ «Споживчий центр» Чехун Ю.В. у відповіді на відзив від 11.08.2026 просила про задоволення позову з мотивів наведених у ньому та розгляд справи за її відсутності (а.с. 30-42).

Представник відповідачки ОСОБА_2 у відзиві від 10.08.2026 та у заяві від 09.10.2026 позов заперечила мотивуючи тим, що позивачем не доведено факт укладення з ОСОБА_1 кредитного договору, як і волевиявлення останньої на вчинення означеного правочину, окрім цього, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що кредитні кошти були надані відповідачці, що нарахування процентів річних на підставі ст. 625 ЦК України суперечить положенням чинного законодавства, просила відмовити у позові, розгляд справи проводити за відсутності сторони відповідачки.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 означеного Кодексу, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію".

Із змісту заяви від 10.06.2026, із доданих до неї копій документів, зокрема копії заявки від 14.12.2025, пропозиції про укладення кредитного договору (оферта), відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), додатку до кредитного договору убачається, що 14.12.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферта) № 14.12.2025-100001796, шляхом підписання відповідачкою заявки, що є невід`ємною частиною договору, електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е957, за умовами якого, позичальнику надано кредит у розмірі 4 500 грн. строком на 140 днів з дати його надання, дата повернення (виплати) кредиту 02.05.2026 (п. 2-4 Заявки кредитного договору, п. 2-4 Акцепту).

У заявці, Пропозиції та Акцепті сторони, окрім вищезазначеного, узгодили:

- реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів № 4731-21XX-XXXX-2946;

- фінансовий номер телефону відповідачки - НОМЕР_2 , на який відправлено CMC для укладення та підписання Договору;

- дату надання/видачі кредиту 14.12.2025;

- процентну ставку «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит (надалі - "процентна ставка"). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.;

- денна процентна ставка загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається Кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка та її розрахунок: 0.87% (денна процентна ставка) = (5502.34 / 4500)/ 140 ? 100%.;

- комісія, пов`язана з наданням кредиту 20% від суми Кредиту та дорівнює 900 грн. 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту;

-графік платежів з визначенням кількості платежів та суми по кредиту.

Ідентифікація ОСОБА_1 на веб-сайті кредитора здійснена відповідно до вимог чинного законодавства, з використанням її особистих даних, а саме: номера паспорта, реєстраційного номера облікової картки платника податків, фінансового номера телефону, адреси місця проживання, номера платіжного засобу, на який необхідно перерахувати кошти.

Згідно п. 4.1. Договору, кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № 4731-21XX-XXXX-2946.

Виконання позивачем (кредитором) обов`язку щодо надання грошових коштів відповідачці (позичальнику) підтверджується листом ТОВ "Універсальні платіжні рішення" за вих. № 617-0806 від 08.06.2026, згідно якого ТОВ «Універсальні платіжні рішення» на підставі договору на переказ коштів ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024, за замовленням ТОВ «Споживчий центр» перерахувало 14.12.2025 грошові кошти у сумі 4 500 грн. на платіжну картку № 4731-21XX-XXXX-2946, вказану ОСОБА_1 у заявці від 14.12.2025, призначення платежу : «видача за договором кредиту № 14.12.2025-100001796».

Відповідно до п. 10.1. Договору, цей договір набирає чинності з дати отримання кредитодавцем у інформаційній системі кредитодавця від позичальника відповіді про прийняття пропозиції (акцепт), підписаної одноразовим ідентифікатором, отриманим позичальником від кредитодавця на номер телефону позичальника, вказаний при реєстрації у інформаційній системі кредитодавця.

Відповідачка своїм електронним цифровим підписом (одноразовим ідентифікатором E957) підписала 14.12.2025 пропозицію про укладення кредитного договору (оферти) № 14.12.2025-100001796 та заявку на отримання кредиту, що підтвердило укладення між сторонами кредитного договору № 14.12.2025-100001796, за умовами якого ОСОБА_1 отримала на рахунок, вказаний нею у заявці, кошти у розмірі 4 500 грн., відтак вважається, що повністю акцептовано умови договору.

Отже, зі змісту спірного договору вбачається, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування, його підписано одноразовим ідентифікатором E957, відтак є належною підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором прав і обов`язків сторін.

Відповідачкою та її представником не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження того, що банківська картка, на яку було перераховано кошти на виконання умов договору, ОСОБА_1 не належить або що така картка перебувала у користуванні іншої особи. За таких обставин доводи сторони відповідачки в цій частині свого підтвердження під час судового розгляду справи, не знайшли.

Відповідачка, в порушення умов договору, своєчасно, в порядку та на умовах визначених договором, кредитні кошти не повернула, внаслідок чого у неї перед ТОВ «Споживчий центр» виникла заборгованість, яку просить стягнути позивач та яка на дату формування позову складає 16 200 грн. 00 коп., з яких 4 500 грн. тіло кредиту, 6 300 грн. проценти, нараховані в межах строку кредитування, визначеного договором, 900 грн. 00 коп. комісія, пов`язана з наданням кредиту та 4 500 грн. проценти, нараховані по ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, ураховуючи вищенаведене, а саме те, що ОСОБА_1 внаслідок неналежного виконання умов укладеного 14.12.2025 між сторонами договору № 14.12.2025-100001796 допустила заборгованість перед Товариством, позов слід задовольнити частково, стягнути з відповідачки на користь позивача 10 800 грн. заборгованості за кредитним договором, з яких 4 500 грн. тіло кредиту та 6 300 грн. проценти.

Підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача процентів, нарахованих по ст. 625 ЦК України в розмірі 4 500 грн. 00 коп., суд не убачає, з огляду на наступне.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі №183/7850/22.

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.

Із матеріалів справи убачається, що кредитний договір укладений між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 14.12.2025, тобто під час дії воєнного стану.

Таким чином, ураховуючи перехідні положення ЦК України, вимога Товариства в частині стягнення з відповідачки на користь позивача процентів, нарахованих по ст. 625 ЦК України в розмірі 4 500 грн. 00 коп., задоволенню не підлягає.

Покликання представника позивача у позові від 10.06.2026 про застосування в цій частині п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», згідно якого з 24.01.2024 кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань, суд оцінює, як безпідставні, з огляду на положення частини 2 статті 4 ЦК України, яка закріплює пріоритет норм ЦК України над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (Рішення від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13, від 16 грудня 2015 у справі № 6-2023цс15). Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі№ 334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)).

Також суд не убачає підстав для стягнення з відповідачки комісії за надання кредиту в розмірі 900 грн. 00 коп., з огляду на наступне.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.09.2019 справа № 186/1333/16-ц, провадження № 61-27618св18 зазначено, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 у справі № 15-рп/2011, держава, встановлюючи законами України засади створення і функціонування грошового та кредитного ринків (пункт 1 частини другої статті 92 Конституції України), має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і охоронюваними законом правами та інтересами споживачів їх кредитних послуг.

Держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору. Тим самим держава одночасно убезпечує добросовісного продавця товарів (робіт, послуг) від можливих зловживань з боку споживачів.

Умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.

У постанові Верховного Суду України від 16.11.2016 у справі № 6-1746цс16 вказується, що встановлення банком у кредитному договорі обов`язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит (саме як компенсація сукупних послуг банку за рахунок клієнта), є незаконним. Несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема, щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Пунктом 7 Заявки від 14.12.2025 передбачено комісію, пов`язану з наданням Кредиту (надалі "Комісія за надання", "Комісія"; економічна сутність плата за надання Кредиту) 20% від суми Кредиту та дорівнює 900 грн. 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту.

Однак, встановивши в кредитному договорі сплату разової комісії, що нараховується в день видачі кредиту, позивач не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються позичальнику, що є незаконним, та фактично нарахував комісію за ту саму послугу, за яку відповідачка має сплатити згідно з договором проценти.

Зазначена правова позиція узгоджується з усталеною судовою практикою Верховного Суду та викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.08.2019 справа № 595/290/17, провадження № 61-29972св18; Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.10.2019 справа № 311/682/16-ц, провадження № 61-24756св18; від 02.10.2019 справа № 760/20414/14-ц, провадження № 61-31205св18.

Умова, зазначена у договорі, порушує принцип добросовісності та призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін, отже суперечить положенням статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку, що нарахування позичальнику комісії за надання кредиту без зазначення конкретних послуг, за які її сплачено, є незаконним, відтак вимога позивача в частині стягнення з відповідачки заборгованості за комісією (пов`язаною з наданням кредиту) у розмірі 900 грн. 00 коп. задоволенню не підлягає.

Відповідно до положень ст. 133, 141 ЦПК України, суд стягує з ОСОБА_1 на користь позивача 1 855 грн. 05 коп. судових витрат (судовий збір та витрати, пов`язані з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення), пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 4, 5, 81, 89, 141, 247, 259, 263, 265, 268, 354 ЦПК України, ст. 526, 549, 610, 634, 1049, 1054 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в :

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_3 , прож. на АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ: 37356833, МФО 30529, р/р НОМЕР_4 ) 10 800 грн. 00 коп. заборгованості за кредитним договором № 14.12.2025-100001796 від 14.12.2025, з яких 4 500 грн тіло кредиту та 6 300 грн. проценти, також 1 855 грн. 05 коп. судових витрат, а всього 12 655 грн. 05 коп.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

С у д д я А.М.Малахова-Онуфер