Рішення № 140727141, 19.10.2026, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/5281/26

2-а/703/65/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі судді Биченка І.Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про оскарження рішення суб`єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності,

установив:

ОСОБА_1 звернувся до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що постановою ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 №R650320 від 26 липня 2026 року його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн. 00 коп. за те, що він не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк і місце, зазначені в повістці.

Постанова винесена в прощеному порядку відповідно до ст.279-9 КУпАП на основі автоматичної заяви в системі «Резерв+» від 23.07.2026.

Позивач стверджує, що правопорушення він не вчиняв, оскільки жодних повісток про виклик до ТЦК, а також жодних законних розпоряджень чи направлень на проходження військово-лікарської комісії (ВЛК) у встановленому законом порядку не отримував. Постанова винесена за повної відсутності події та складу правопорушень. Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не містить доказів вручення йому повістки, мети виклику до ТЦК, доказів належного повідомлення про розгляд справи 26.07.2026, а також будь-яких інших доказів вчинення ним адміністративного правопорушення. Крім того, постанова містить лише загальне шаблонне формулювання про те, що він «не прибув за викликом у строк та місце, зазначені в повістці», однак не містить конкретних індивідуалізованих даних щодо суті, часу та місця вчинення правопорушення, що свідчить про порушення вимог ст. 283 КУпАП, що робить таку постанову незаконною та необґрунтованою.

Також зазначив, що дії ТЦК та СП щодо винесення оскаржуваної постанови є неправомірними внаслідок порушення строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП. Зокрема, в повідомленні в Резерв + зазначено, що 30.12.2025 його оголошено в розшук. Теоретично, строк, з якого починається вчинення адміністративного правопорушення, на думку позивача, є 30.12.2025. Проте оскаржувана постанова була винесена лише 26.07.2026 року, тобто поза межами встановленого законом тримісячного строку з дня виявлення правопорушення.

У зв`язку з цим, ОСОБА_1 просив визнати протиправною та скасувати постанову ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 №R650320 від 26 липня 2026 року про притягнення його до відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення та закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності.

Ухвалою від 07 серпня 2026 року суд залишив позовну заяву без руху у зв`язку з несплатою позивачем судового збору.

Ухвалою від 12 серпня 2026 року суд відкрив провадження у справі та постановив розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Одночасно суд встановив відповідачу строк для подання відзиву.

Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_3 , своїм правом на подання відзиву та доказів не скористався.

Частиною 5 ст. 262 КАС України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З огляду на викладене справа розглядається на підставі наявних у справі матеріалів.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд доходить наступного висновку.

Судом установлено, що 26 липня 2026 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковник ОСОБА_2 виніс постанову №R650320, якою визнав ОСОБА_3 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, визначеного ч.3 ст.210-1 КУпАП, та наклав на нього штраф у сумі 17 000 грн.

Згідно з цією постановою підставою для притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності стало те, що він не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце , зазначені в повістці (ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

В оскаржуваній постанові про адміністративне правопорушення зазначено, що позивач своїми діями вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», відповідно до частин 1-3 статті 1 якого Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Згідно з ч. 8 ст. 15 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» призовники, яким надійшла повістка відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки на прибуття до призовної дільниці для проходження призовної комісії, зобов`язані прибути в пункт і у строк, зазначені в повістці.

За змістом ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію». Відповідно до п. 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан. Згідно з п. 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 «Про загальну мобілізацію» в Україні оголошено загальну мобілізацію. Надалі правовий режим воєнного стану неодноразово продовжувався указами Президента України та діє донині.

Відповідно до абзаців 1-3 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

В силу приписів ч. 2 ст. 26 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», посадові особи, винні в порушенні законів України та інших нормативно-правових актів з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації, а також громадяни за невиконання своїх обов`язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом.

Статтею 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, частиною 3 якої за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 235 КУпАП визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення врегульовано Інструкцією зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства оборони України № 3 від 01.01.2024 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05.01.2024 за № 36/41381 (далі - Інструкція).

Пунктом 1 Розділу ІІ Інструкції визначено вичерпний перелік обставин, за наявності яких уповноважена посадова особа територіального центру комплектування та соціальної підтримки не складає протокол щодо особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а саме:

- у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 КУпАП, щодо особи, яка не з`явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки підтвердних документів про отримання особою виклику;

- у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 КУпАП, якщо особа подала відповідну заяву, в якій вона не оспорює допущене порушення, та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності (далі - заява про визнання правопорушення).

Заява про визнання правопорушення подається до територіального центру комплектування та соціальної підтримки особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, у строки та способи, передбачені статтею 279-9 КУпАП.

Відповідно до ст. 279-9 КУпАП у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, але не пізніше дня розгляду справи про таке адміністративне правопорушення, особа може звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України, в якому вона перебуває на обліку, із заявою, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Зазначена заява подається особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, особисто в письмовій формі або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України протягом трьох днів після отримання такої заяви зобов`язані перевірити викладені у ній фактичні дані про визнання особою правопорушення та надання нею згоди на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності і з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 цього Кодексу винести постанову по справі, у тому числі без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У постанові про накладення адміністративного стягнення керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України визначають розмір штрафу на рівні мінімального розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (частиною статті) цього Кодексу за вчинення такого правопорушення.

У разі якщо особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, подала зазначену у цій статті заяву через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, копія постанови по справі може бути направлена їй засобами електронного зв`язку на адресу електронної пошти, зазначену в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, або в її електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Згідно з ч.5 ст.283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, у випадках, якщо особа не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити також відомості про дату, спосіб надходження та зміст заяви від особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Крім того, у постанові про накладення адміністративного стягнення мають міститися інформація про порядок виконання адміністративного стягнення, у тому числі реквізити для сплати штрафу, та відомості про те, що постанова вважатиметься виконаною у разі сплати протягом десяти календарних днів з дня набрання такою постановою законної сили не менше ніж 50 відсотків розміру штрафу.

Оцінюючі доводи позивача, суд ураховує, що притягнення до адміністративної відповідальності відповідно до статті 279-9 КУпАП передбачає спрощену процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення, пов`язане з порушенням військовозобов`язаним правил військового обліку та порушенням законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, - у випадках, якщо особа (1) не оспорює допущене порушення, (2) згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності та (3) подала про це відповідну заяву.

Як установлено судом, підставою для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності стало те, що він не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці. Позивач цю обставину визнав шляхом добровільного подання заяви від 23.07.2026, в якій він зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодний на притягнення його до адміністративної відповідальності за її відсутності.

Разом з тим, жодних доказів того, що вказана заява була подана під впливом помилки, примусу, обману чи всупереч волі позивача суду не надано.

Суд зауважує, що подання такої заяви свідчить не лише про визнання факту правопорушення, а й про обізнаність особи щодо конкретних обставин його вчинення. Визнаючи факт неприбуття за повісткою, позивач фактично підтвердив, що йому було відомо про виклик до ТЦК та СП та про повістку, за якою він не прибув у визначені дату, час і місце. Відтак, доводи позивача про те, що він не отримував жодних повісток та не був обізнаний про необхідність прибуття до ТЦК та СП суперечать його власному волевиявленню, викладеному у заяві про визнання правопорушення, поданій у порядку статті 279-9 КУпАП.

Будь-яких зауважень щодо відсутності події правопорушення, невручення повістки чи незгоди з обставинами, викладеними у постанові, позивач не заявляв. За таких обставин посадова особа ТЦК та СП, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, обґрунтовано виходила з відсутності спору щодо фактичних обставин правопорушення.

Суд наголошує, що подання заяви в порядку статті 279-9 КУпАП, є підтвердженням того, що особа не оспорює допущене порушення та погоджується на розгляд справи і притягнення її до адміністративної відповідальності. Відповідна заява передбачає усвідомлення особою суті правопорушення, відсутність будь-яких заперечень щодо факту його вчинення та розуміння правових наслідків такого волевиявлення, зокрема можливості розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови за результатами її розгляду.

Тобто, ініціювання особою спрощеної процедури розряду справи за статтею 279-9 КУпАП є її свідомим та добровільним вибором, який повністю замінює загальний порядок розгляду правопорушення. Подавши письмову заяву, особа не лише беззастережно визнала сам факт вчинення порушення та погодилася на притягнення її до відповідальності, а й також відмовилася від процесуальних гарантій загальної процедури, у тому від права на складання протоколу, надання пояснень та доказів на спростування вчинення нею правопорушення. У зв`язку з цим, подальше оспорювання особою вини та посилання на недоведеність факту адміністративного правопорушення є очевидно суперечливим, нівелює суть раніше висловленого волевиявлення та розцінюється судом як недобросовісна поведінка, спрямована виключно на уникнення встановленої законом відповідальності.

У разі незгоди із відображеним у застосунку «Резерв+» статусом розшуку та заперечення факту отримання повістки чи обізнаності про обов`язок з`явитися до ТЦК та СП, позивач не був позбавлений можливості реалізувати право на судовий захист. Зокрема, шляхом оскарження відповідних дій, рішень чи бездіяльності владного органу в судовому порядку - до моменту подання заяви про визнання допущеного порушення та надання згоди на притягнення його до адміністративної відповідальності.

Натомість, факт неоскарження позивачем зазначених дій (статусу в реєстрі), його повна обізнаність із наявною в Реєстрі інформацією, а також подання, незважаючи на це, заяви в порядку статті 279-9 КУпАП, беззаперечно доводять факт вчинення адміністративного правопорушення позивачем та факт добровільного визнання цього правопорушення самим позивачем.

Своєю згодою та ініціюванням процедури за статтею 279-9 КУпАП позивач фактично констатував правомірність дій ТЦК та СП та чинність правового статусу, який він наразі намагається оспорити, що свідчить про суперечливість його поведінки та безпідставність позовних вимог.

Не заслуговують на увагу й доводи щодо відсутності необхідності уточнення даних, зокрема проходження ВЛК, оскільки визначення потреби у проведенні відповідних заходів військового обліку належить до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

За нормами чинного законодавства військовозобов`язані повинні з`являтися за викликом ТЦК та СП у строки, зазначені у відповідних документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках). При цьому закон не встановлює жодних винятків чи додаткових умов для звільнення військовозобов`язаного від обов`язку явки у разі належного вручення повістки.

ІНФОРМАЦІЯ_3 , як орган військового управління, наділений законними повноваженнями викликати військовозобов`язаних осіб для уточнення облікових даних, перевірки підстав для надання відстрочки, а також для здійснення інших заходів з метою ведення Реєстру. Суб`єктивна оцінка військовозобов`язаним доцільності чи правомірності мети його виклику до ТЦК та СП не звільняє особу від обов`язку виконання вимог закону щодо явки за повісткою.

Єдиною правомірною підставою для неприбуття особи за належним чином врученою повісткою є наявність поважних причин, перелік яких є вичерпним, за умови їх належного документального підтвердження та своєчасного повідомлення ТЦК та СП.

Також безпідставними є доводи позивача щодо окремих недоліків оформлення спірної постанови. Судом установлено, що оскаржувана постанова містить відомості про особу правопорушника, правову кваліфікацію його дій, обставини вчинення правопорушення, посилання на заяву про визнання правопорушення, вид адміністративного стягнення, його розмір та порядок виконання постанови. Суть правопорушення полягає у неприбутті позивача до ТЦК та СП за повісткою. Заявою в порядку статті 279-9 КУпАП позивач визнав свою вину у вчиненому правопорушенні та надав згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності.

Разом з тим, згідно з ч. 9 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Відтак, за змістом ст. 38 КУпАП початком відліку строку для накладення адміністративного стягнення є день вчинення адміністративного правопорушення або день виявлення триваючого правопорушення.

КУпАП не містить визначення поняття «триваюче» правопорушення, проте в теорії адміністративного права під триваючим правопорушенням розуміють тривале невиконання вимог правової норми у вигляді дії або бездіяльності. При цьому характер триваючого правопорушення оцінюється у кожному конкретному випадку індивідуально.

Верховний Суд у постанові від 11 квітня 2018 року у справі №804/401/17 зазначив, що триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

Адміністративне правопорушення, передбачене ст. 210-1 КУпАП, тобто порушення військовозобов`язаними чи призовниками законодавства про військовий обов`язок і військову службу, зокрема, неприбуття за повісткою, не носить характеру триваючого, а є одноактним, вичерпується фактом невчинення дій до визначеної дати та часу.

Також, суд акцентує увагу на тому, що початок перебігу строку накладення адміністративного стягнення слід пов`язувати з днем його виявлення. Днем виявлення правопорушення слід уважати день, коли уповноважений на складення протоколу про адміністративне правопорушення орган отримав будь-які відомості про можливе вчинення адміністративного правопорушення.

При цьому, день виявлення адміністративного правопорушення не тотожний дню складення протоколу про адміністративне правопорушення.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах №461/1393/16-а від 21 листопада 2019 року та №149/2498/17 від 28 лютого 2019 року.

За твердженням позивача, за повісткою він повинен був з`явитись 30.12.2025. На підтвердження викладеного приєднав до матеріалів справи скріншот повідомлення з Резерву +, з якого вбачається, що 30.12.2025 ОСОБА_1 було оголошено в розшук, щоб скласти протокол про порушення правил військового обліку. Відповідач вказану обставину не спростував, будь-яких доказів стосовно цього до суду не подав.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Ураховуючи наведене судом презюмується, що станом на 30.12.2025 уповноваженим особам ТЦК та СП достовірно було відомо, що позивач не прибув до відповідного ТЦК та СП за отриманою ним повісткою. Відповідно, 30.03.2026 сплинув строк накладення адміністративного стягнення.

Разом з тим, спірна постанова про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ст. 210-1 КУпАП прийнята 26.07.2026, тобто поза межами тримісячного строку, передбаченого ч.9 ст. 38 КУпАП.

Відповідно до п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу.

За таких умов, суд уважає, що адміністративне стягнення було накладене відповідачем поза межами строку, встановленого ст. 38 КУпАП, у зв`язку з чим провадження в адміністративній справі підлягало закриттю на підставі п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 286 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином, ураховуючи, що в ході розгляду справи відповідачем, на якого у даному випадку покладено обов`язок щодо доказування, не доведено правомірності прийнятого стосовно позивача оскаржуваного рішення, суд дійшов висновку про необхідність скасування оскаржуваної постанови із закриттям провадження в справі про адміністративні правопорушення у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

При цьому суд ураховує, що нормами ст. 286 КАС України не передбачено право суду за наслідками розгляду справи визнати рішення суб`єкта владних повноважень протиправним.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 139 КАС України.

Відповідно до частини першої наведеної статті при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь позивача 532 грн. 48 коп. судового збору, сплаченого за звернення до суду з наведеним позовом.

Докази на понесення позивачем будь-яких інших судових витрат матеріали справи не містять.

Керуючись ст. 241-243, 246, 286 КАС України

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про оскарження рішення суб`єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності задоволити частково.

Скасувати постанову ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення № R650320 від 26.07.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Закрити справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП у зв`язку із закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 532 грн. 48 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня складення повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 19 жовтня 2026 року.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце знаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .

Суддя І.Я. Биченко