Ухвала суду № 140726409, 14.10.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/10713/26

н/п 1-кс/953/5921/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" жовтня 2026 р. Слідча суддя Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника адвоката ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в залі суду клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_4 , за матеріалами кримінального провадження № 12025221170002726 від 23.09.2025, відносно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не одруженого, дітей на утриманні не маючого, військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , перебуває в СЗЧ з травня 2026 року, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактичного проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, притягнутого за ч.5 ст. 407 КК України, звільненого за ч.5 ст. 401 КК України 17.04.2025 року,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 307 КК України, -

Встановив:

До Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_4 , за матеріалами кримінального провадження №12025221170002726 від 23.09.2025, відносно ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

На обґрунтування клопотання слідчий вказує, що СУ ГУНП в Харківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025221170002726 від 23.09.2025, за підозрою ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.1 ст. 307 КК України, за наступних обставин.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у невстановленому в ході досудового розслідування місці та невстановлений час, але не пізніше 28.07.2026, у невстановленої особи, діючи умисно, протиправно, придбав наркотичний засіб «кокаїн», який віднесений до наркотичних засобів та рослин, обіг яких обмежено та з вказаного моменту почав незаконно зберігати з метою збуту у невстановленому місці.

Реалізуючи злочинний умисел, направлений на незаконне збагачення шляхом незаконного пересилання з метою збуту та збуті наркотичних засобів та рослин, діючи з корисливих мотивів, ОСОБА_5 , з метою приховування своєї протиправної діяльності та уникнення викриття і притягнення до кримінальної відповідальності, розробив злочинний план незаконного збуту вищевказаної речовини, обіг якої обмежено, шляхом її пересилання у поштових відправленнях із використанням послуг ТОВ «Нова Пошта».

При цьому, з метою конспірації своєї протиправної діяльності та уникнення безпосереднього контакту з покупцями, ОСОБА_5 здійснюв відправлення, зазначаючи вигадані анкетні дані відправника, що мало ускладнити встановлення його особи та приховати його причетність до незаконного обігу наркотичних засобів.

Так, 27.07.2026 об 10:32 годин отримавши від ОСОБА_7 який був залучений до конфіденційного співробітництва та діяв у рамках проведення негласної слідчої (розшукової) дії контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки як покупець, грошові кошти на визначену ним банківську картку № НОМЕР_2 у сумі 6899,50 гривень, 28.07.2026 ОСОБА_5 о 11:49 год. підійшов до поштомату за №45433, розташованого за адресою: м. Київ, вулиця Радистів, 24 та використовуючи вигадані анкетні дані контактної особи відправника: « ОСОБА_8 м.т. НОМЕР_3 » із ідентифікаційним номером ТТН № 20 4514 9779 8808, здійснив відправлення речей серед яких між іншого відправлено книгу, в якій був прозорий зіп-пакет з порошкоподібною речовиною білого кольору.

29.07.2026 ОСОБА_7 , який був залучений до конфіденційного співробітництва та діяв у рамках проведення негласної слідчої (розшукової) дії контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки об 15:10 за адресою: м. Харків, проспект Індустріальний, 24/31 вищевказана посилка із наркотичним засобом та рослиною обіг яких обмежено переслана з метою збуту ОСОБА_5 отримана, таким чином наркотичний засіб та рослину, обіг яких обмежено збуто ОСОБА_5 .

Відповідно до висновку судової експертизи матеріалів речовин і виробів за експертною спеціалізацією 8.6 «Дослідження наркотичних засобів психотропних речовин їх аналогів та прекурсорів» №СЕ-19/121-26/22720-НЗПРАП від 31.07.2026, наданий на дослідження зіп-пакет з порошкоподібною речовиною білого кольору, містить у своєму складі наркотичні засоби та рослини обіг яких обмежено «кокаїн», масою 0,6969г.

Таким чином, ОСОБА_5 , реалізувавши свій злочинний корисливий умисел, довів його до кінця та незаконно переслав з метою збуту та таким чином збув ОСОБА_7 , наркотичний засіб обіг якого обмежено «кокаїн» масою 0,6969 г, чим порушив вимоги статей 7, 8, 12, 13, 27, 36 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», а також наказу МОЗ України № 188 від 01.08.2000 «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які перебувають у незаконному обігу».

13.10.2026 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України ОСОБА_5 .

Підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із правом внесення застави відносно підозрюваного ОСОБА_5 є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні умисного кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.307 КК України, та наявність ризиків, передбачених п.п. 1,2,3,4,5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Прокурор в судовому засіданні просить задовольнити клопотання та обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 . Слідчий підтримав клопотання, просив задовольнити.

Підозрюваний в судовому засіданні просить визначити йому домашній арешт, він не збирається нікуди тікати, буде приходити до слідчого, в нього є поранення і стан здоров*я погіршується.

Захисник в судовому засіданні заперечував щодо клопотання, вказуючи, що ризики є недоведеними, підозра необґрунтована, розмір застави завеликий, просить врахувати позиртвні характеристики підозрюваного та наявність в нього поранення.

Слідчий суддя, вислухавши думки учасників кримінального провадження, та дослідивши надані матеріали, встановив наступне.

У провадженні СУ ГУНП в Харківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025221170002726 від 23.09.2025, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України.

13.10.2026 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України ОСОБА_5 13.10.2026 року о 12-16 год. ОСОБА_5 був затриманий.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду, перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливати на потерпілих, свідків, тощо, вчинити інше кримінальне правопорушення, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, згідно ст. 178 КПК України, враховується: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; міцність соціальних зав`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Таким чином, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідча суддя зобов`язана встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідча, прокурор;- недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).

Щодо наявності обґрунтованої підозри слідча суддя зазначає наступне.

Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.

Оскільки положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри», в оцінці цього питання слідча суддя користується практикою ЄСПЛ.

У своїх рішеннях, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

«Обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими обґрунтовується затримання, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент учинення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Волох проти України»).

При цьому факти що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.

Уявлення про «обґрунтовану підозру» має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб`єктивному та об`єктивному.

Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка виконала затримання та оголосила підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, другий - що об`єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.

Крім цього, у рішенні ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14 березня 1984 року суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року «факти, які є причиною виникнення підозрі не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вирок) чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процес) кримінального розслідування».

Слідчою суддею встановлено, що на час вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, ОСОБА_5 є осудною особою, яка досягла 16-річного віку, громадянином України, військовослужбовцем.

За результатами розгляду даного клопотання застосування запобіжного заходу слідчою суддею встановлено, що висновки органу досудового розслідування про наявність підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 307 КК України, не є очевидно необґрунтованими чи недопустимими, виходячи з наданих стороною обвинувачення доказів: протоколами НСРД, висновками судових експертиз, протоколами обшуку та іншими матеріалами кримінального провадження як окремо, так і усіма в сукупності.

Слідча суддя зазначає, що на цій стадії кримінального провадження, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, суд повинен лише надати оцінку тому чи достатньо отриманої інформації та досліджених доказів, для того, щоб допустити можливість, що особа щодо якої вирішується питання про застосування запобіжного заходу могла вчинити кримінальне правопорушення, яке їй інкримінується.

Питання ж оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні того чи іншого злочину входить до компетенції суду під час розгляду кримінального провадження по суті.

З огляду на зазначене, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_5 , виходячи з наявних у суду матеріалів клопотання, слідча суддя дійшла висновку про наявність обґрунтованої підозри, на даній стадії проведення досудового розслідування кримінального провадження, щодо вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 307 КК України за викладених у клопотанні обставин.

Вказане може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу.

Щодо наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України слідча суддя зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Звертаючись з клопотанням, слідчий посилається на існування ризиків, передбачених п.п. 1,2,3,4,5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Так, ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто можливість переховування ОСОБА_5 від органу досудового розслідування, обґрунтовується тим, що він підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.1 ст.307 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк до 8 років, та перебуває у СЗЧ.

Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто можливість незаконно впливати на свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні існує на тій підставі, що ОСОБА_5 може впливати на свідків у кримінальному провадженні, оскільки останній володіє відомостями щодо місця проживання свідків, може вплинути на них, з метою схилення їх до зміни показів та відмови від показів, а також свідка анкетні дані якого змінено та який на даний час ще не допитаний в суді. В той же час останній перебуваючи на волі не буде позбавлений можливості з використанням мобільних телефонів, тощо, здійснювати вплив на свідків.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Ризик, передбачений п. 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме можливість вчинити інше кримінальне правопорушення існує на тій підставі, що підозрюваному інкримінується вчинення кримінального правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів та їх збуту, що свідчить про можливість подальшого вчинення аналогічних злочинів, та злочинна діяльність була закінчена лише у зв`язку з її викриттям органом досудового розслідування.

Також, слідчою суддею враховані повідомлені обставини, що під час обшуку у ОСОБА_5 були виявлені наркотичні речовини у особливо великому розмірі, однак експертизи не проведені і дані обставини є предметом іншої кваліфікації дій підозрюваного.

Враховуючи обґрунтованість підозри, відомості про особу ОСОБА_5 запобігти вищезазначеним ризикам можливо лише шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обрання більш м`якого запобіжного заходу не здатне забезпечити належну поведінку підозрюваного.

Крім того, слідча суддя вважає за необхідне зазначити, що військова агресія проти України, є обставиною (ризиком), яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.

Так, згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

У справі «Стогмюллер проти Автрії» №1602/62 від 10.11.1969 року Суд зазначає, що існує ціла сукупність обставин при врахуванні ризику переховування особи, зокрема, очікуваний важкий вирок або особливий характер затримання особи або відсутність міцних зв`язків у країні, що дає підстави вважати, що наслідки та ризики втечі можуть бути визнані менш небезпечними, ніж продовження тюремного ув`язнення (п. 15).

Відтак є достатні дані вважати, що ризики, передбачені у п.п. 1,3,5 ст. 177 КПК України, об`єктивно наявні, що свідчить про неможливість їх запобігання шляхом застосування до підозрюваного інших, більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.

Ризики, на які посилається прокурор, а саме передбачені п.п.2,4 ч.1 ст. 177 КПК України під час розгляду клопотання не знайшли свого підтвердження, є необґрунтованими та недоведеними.

Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні по справі від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою.

Під час розгляду клопотання слідчим суддею вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків.

Слідчою суддею досліджені всі надані дані по особі підозрюваного, який є 1996 року народження, громадянин України, не одружений, дітей на утриманні не має, військовослужбовець в/ч НОМЕР_1 , перебуває в СЗЧ з травня 2026 року, за місцем служби характеризується негативно, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий, притягнутий до кримінальної відповідальності за ч.5 ст. 407 КК України, звільнений за ч.5 ст. 401 КК України 17.04.2025 року.

Всі ці досліджені дані по особистості підозрюваного не зменшують встановлені ризики для їх запобігання. Посилання на наявність статусу учасника бойових дій, без надання цих підтверджень не спростовує висновків слідчого судді.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що на цей час існують правові підстави для обрання саме такого запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою, на строк в межах строку досудового розслідування.

І підозрюваний або його захисник в судовому засіданні не надали належні обґрунтування щодо відсутні встановлених слідчим суддею ризиків, враховуючи всі надані дані по особистості, і обставини вчиненого кримінального правопорушення.

Всі зазначені дані про особу підозрюваного не зменшують існування встановлених ризиків, а відтак не здатні на даному етапі кримінального провадження перешкоджати вчинити ним дії, передбачені п.п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Однак, враховуючі повідомлені дані ОСОБА_5 про його поранення та скарги на стан здоров*я, слідчий суддя вважає за необхідне зобов*язати медичну частину Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» провести медичний огляд ОСОБА_5 та повідомити слідчого суддю та слідчого про стан здоров*я підозрюваного.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, Право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес. Тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Враховуючи наявність визначених ризиків, а також те, що даний злочин, що інкриміновано вчинений в період воєнного часу у сфері незаконного обігу наркотичних речовин, а отже у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав як інтересів суспільства так і держави в цілому, оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному в разі визнання винуватим у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, наявність встановлених ризиків за ст. 177 КПК України, а тому застосування більш м`яких запобіжних заходів є неможливим, і слідчий суддя обирає відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування. Об*єктивних даних на спростування даних висновків слідчого судді стороною захисту не надано.

З урахуванням конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення, яке інкримінується підозрюваному, даних про особу підозрюваного, слідча суддя вважає, що з урахуванням характеру та тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , сукупність обставин, на підставі яких встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, вказує на недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для забезпечення підозрюваним виконувати покладених на нього процесуальних обов`язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України.

При цьому слідча суддя зазначає, що при оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, слідча суддя використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи, в тому числі домашній арешт чи особисте зобов*язання, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.

Під час вирішення питання щодо розміру застави, суд вважає за необхідне визначити заставу у розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та вважає в даному випадку її достатньо саме в такому розмірі для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України, з врахуванням всіх даних по особі підозрюваного, даних про його майновий, сімейний стан підозрюваного, відсутність тісних сімейних зв*язків, перебування у СЗЧ не за місцем мешкання, даних про кваліфікацію інкримінованого, його роль у вчиненому, розмір грошових коштів за підозрою, кількість епізодів, військову службу, всі повідомлені дані про отримане грошове забезпечення, яка не є непомірною в даному випадку, і приходжу до висновку що внесення застави саме у такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

В розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів»

Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 206, 211, 213, 372, 376, 395 КПК України, слідчий суддя

Постановив:

Клопотання слідчого, погоджене прокурором задовольнити.

Обрати підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» в межах строку досудового розслідування на 59 днів тобто до 11 грудня 2026 року включно.

Визначити ОСОБА_5 суму застави у розмірі 998400 грн., які необхідно внести на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області (код одержувача: 26281249; банк одержувача: ДКСУ м. Київ; МФО одержувача: 820172; р/р. ua208201720355299002000006674 (справа № _____) до сплину терміну тримання під вартою.

При внесенні визначеної суми застави, ОСОБА_5 з-під варти звільнити.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_5 обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

1) прибувати до слідчого, прокурора, чи суду за першою вимогою;

2) не відлучатись з постійного місця проживання, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

5) утримуватись від спілкування зі свідками, понятими, експертами, іншими підозрюваними в даному кримінальному провадженні.

Відповідно до вимог ст. 182 КПК України роз`яснити підозрюваному, що в разі не виконання покладених на нього обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.

Зобов`язати слідчого СУ ГУНП в Харківській ОСОБА_4 негайно повідомити близьких родичів підозрюваного ОСОБА_5 про взяття під варту останнього.

Встановити строк дії ухвали до 11.12.2026 року включно.

Зобов*язати медичну частину Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» провести медичний огляд ОСОБА_5 та повідомити слідчого суддю та слідчого про стан здоров*я підозрюваного.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той же строк, але з моменту отримання копії ухвали слідчого судді.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Слідчий суддя :