Рішення № 140726255, 09.10.2026, Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/5892/25

провадження № 2/619/130/26

РІШЕННЯ

іменем України

9 жовтня 2026 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області

у складі: головуючого судді Пруднікової О.В.,

за участю секретаря судового засідання Вишневської О.П,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Золочівської селищної ради Богодухівського району Харківської області про визнання права власності, встановив:

Короткий зміст позовних вимог та доводів позивача.

Адвокат Багмат П.Д., який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Золочівської селищної ради Богодухівського району Харківської області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить: визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями та спорудами: житловий будинок літ. «А-1», веранду літ. «а», тамбур літ. «а1»,загальною площею 95,6 м2, житловою площею 66,6 м2, льох літ. «Б», сараї літ. «В, Д» гараж літ. «Г», літня баня літ. «Е», вбиральню літ. «Ж», які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Позов мотивований тим, що 28 січня 1986 року, відповідно до рішення №1 виконавчого комітету Одноробівської Першої сільської ради народних депутатів Золочівського району Харківської області, позивачу було надано дозвіл на будівництво індивідуального житлового дому на виділеній йому Івашківською птахофабрикою земельній ділянці площею 0,15 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . В період 1987-1992 років на виділеній земельній ділянці позивачем було побудовано житловий будинок загальною площею 95,6 кв. м. з надвірними спорудами. Протягом тривалого часу позивач безперервно, добросовісно володіє та користується житловим будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 , проживає там разом зі своєю сім`єю, здійснює плату за використання електричною енергією, за газопостачання та інші комунальні послуги, неодноразово проводив капітальні та поточні ремонти житлового приміщення. 23 вересня 2024 року позивачем за вказаною адресою було виготовлено технічний паспорт на житловий будинок та господарські споруди. Однак, відсутність правовстановлюючого документу на будинок перешкоджає позивачу в подальшому безперешкодно користуватися та розпоряджатися власним житловим будинком. Крім того, тривале проведення на території Золочівської територіальної громади військових дій, позбавляє позивача належним чином оформити на житловий будинок правовстановлюючий документ з подальшою його реєстрацією у Державному реєстрі прав на нерухоме майно, а також, в разі його повного руйнування, внаслідок проведення військових дій, позбавить позивача права на отримання належної йому матеріальної компенсації, у зв`язку з чим позивач змушений звернутися до суду.

Участь у справі сторін та інших учасників справи

Представник позивача - адвокат Багмат П.Д. надав суду заяву, у якій просив справу розглядати за його та позивача відсутності, вимоги підтримують у повному обсязі, просили їх задовольнити.

Відповідач представник Золочівської селищної ради Богодухівського району Харківської області у судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи був повідомлений своєчасно і належним чином в порядку ст. 128 ЦПК України, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, зміст спірних правовідносин.

28 січня 1986 року рішенням № 1 виконавчого комітету Одноробівської Першої сільської ради народних депутатів Золочівського району Харківської області ОСОБА_1 було надано дозвіл на будівництво індивідуального житлового дому на ст. Одноробівка Золочівського району Харківської області на земельній ділянці 0,15 га виділеній йому Івашківською птахофабрикою земельній ділянці (а.с. 15).

Як вбачається з рішення виконавчого комітету Золочівської районної ради народних депутатів Харківської області №208 від 15.04.1986 ОСОБА_1 дозволено перебудову житлового будинку на ст. Одноробівка (а.с. 13).

Відповідно до акту голови технічного бюро Веретельника С.Л. від 22.04.1986 перебудовнику ОСОБА_1 до складання і отримання на руки технічної документації виробництво будь-яких робіт не дозволено (а.с. 10).

Матеріали справи містять типовий заказ-договір №2 на виконання ремонтно-будівельних робіт по заказам населення укладеного між райбиткомбінатом та ОСОБА_1 (зв. сторона а.с. 13-14).

23.04.1986 ОСОБА_1 видано паспорт виконавчого комітету Золочівської районної Ради народних депутатів Харківської області на забудову садиби в сільському населеному пункті Української РСР на земельній ділянці за адресою: Харківська область, Золочівський район ст. Одноробівка виділеній виконкомом Одноробівської Першої сільської ради народних депутатів від 28.01.1986 (а.с. 11-12).

Архітектором Золочівського району Харківської області дозволено проводити індивідуальне будівництво на земельній ділянці в с. Одноробівка на підставі рішення виконкому Золочівської районної ради народних депутатів Харківської області від 1986 року про надання ділянки, проекту забудови узгодженої з пожежною та санітарною службами Золочівського району, технічної документації та даного дозволу ( а.с. 18-19).

01.12.2006 між ВАТ «Харківгаз» та ОСОБА_1 укладено договір про надання послуг з газопостачання за адресою: ст. Одноробівка, вул. Привокзальна, буд. 25 (зв. сторона а.с. 16-17)

06.11.2014 між Золочівським РОЕ та ОСОБА_1 було укладено договір №112389 про користування електричною енергією за адресою: АДРЕСА_1 (зв. сторона а.с. 16-17).

Технічний паспорт виданий ТОВ «Атлас Інжиніринг» від 23.09.2024 виготовлений на замовлення ОСОБА_1 на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами розташований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 20-28).

Відповідно до характеристики об`єкта нерухомого майна, що міститься в технічному паспорті на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами станом на 23.09.2024 до складу об`єкта нерухомого майна входять: житловий будинок літ. «А-1», 1987 року побудови, веранда літ. «а», 1992 року побудови, тамбур літ. «а1», 1992 року побудови, льох літ. «Б», 2020 року побудови, гараж літ. «Г», 2015 року побудови, сарай літ. «Д», 2004 року побудови, літня баня літ. «Е», вбиральня літ. «Ж»: фундамент «вигріб», стіни дерев`яні, покрівля шиферна.

Відповідно до висновку директора ТОВ «Проексперт» С. Новожилова вартість житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 95,6 м2, житловою площею 66,6 м2, станом на 01.10.2025 становить 286 600 грн (а.с. 38).

З наданого директором КП «Архітекткрно-інвентаризаційного бюро Золочівської ради» С. Бєлової №501 від 11.08.2026 вбачається, що в архівних матеріалах підприємства відсутня інвентаризаційна справа на житловий будинок АДРЕСА_1 . Реєстрація права власності станом на 31.12.2012 не здійснювалася. Назва вулиці змінена розпорядженням Золочівської селищної військової адміністрації Богодухівського району Харківської області від 11.09.2025 за №1371-од (а.с. 115).

Застосовані норми права, мотиви та висновки суду.

Положеннями ст. 15, 16 ЦК передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом частини другої статті 16 ЦК, способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути визнання права.

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 344/16879/15-ц зазначила, що стаття 392 ЦК України містить дві диспозиції, за яких власник може звернутися з позовом про визнання права власності: 1) якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою; 2) у разі втрати власником документа, який засвідчує право власності. Позов про визнання права власності подається тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності позивачу майна, коли через такі сумніви або внаслідок втрати правовстановлюючих документів позивач не може реалізувати своє право власності.

У постанові від 13 липня 2022 року у справі № 645/6151/15-ц Велика Палата Верховного Суду визначила, що відповідачем у такому позові є особа, яка сумнівається в належності майна позивачеві, не визнає за ним права володіння, користування і розпорядження цим майном або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин.

Верховний Суд у постанові від 22 травня 2018 року у справі № 923/1283/16 зазначив, що судове рішення у справі за статтею 392 ЦК України не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його. Передумовами для такого захисту є наявність підтвердженого належними доказами права власності позивача та підтверджене належними доказами порушення цього права відповідачем, тобто його невизнання або оспорювання. Верховний Суд погодився з відмовою в позові, оскільки відповідач не оспорював і не заперечував право власності позивача.

У постанові від 19 вересня 2018 року у справі № 2-962/2009 Верховний Суд, скасовуючи рішення про визнання права власності на житловий будинок, вказав, що позивач до компетентних органів щодо прийняття забудови в експлуатацію та оформлення права власності не звертався, що свідчить про відсутність спору про право. Міська рада не є особою, яка порушила, не визнає чи оспорює права позивача. Суд, визнавши за таких обставин право власності, фактично замінив собою органи, уповноважені на оформлення права власності на нерухоме майно.

Звертаючись до суду з позовом про визнання права власності на житловий будинок позивач посилається на відсутність правовстановлюючого документа на нерухоме майно, у зв`язку з чим він не має можливості зареєструвати право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Правовідносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень» (далі Закон № 1952-IV), дія якого поширюється на державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону № 1952-IV речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

За загальним правилом державна реєстрація прав проводиться будь-яким державним реєстратором за заявами у сфері державної реєстрації прав (ч. 5 ст. 3 Закону № 1952-IV).

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Державні реєстратори зобов`язані надавати до відома заявників інформацію про перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав (ч. 2 ст. 18 Закону № 1952-IV).

Так, відповідно до пункту 77 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25 грудня 2015 р. № 1127 (в редакції постанови КМУ від 23.08.2016 № 553) (далі Порядок), державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом об`єкт проводиться за наявності відомостей про технічні характеристики такого закінченого будівництвом об`єкта, про прийняття його в експлуатацію та про присвоєння адреси (крім випадку проведення реконструкції об`єкта, що не має наслідком його поділ, виділ частки або об`єднання), отриманих державним реєстратором з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.

Підставою для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на закінчений будівництвом об`єкт є відсутність однієї і більше відомостей, передбачених цим пунктом, крім випадків, передбачених пунктами 78, 79 та 80 цього Порядку.

Відповідно абзацу 3 пункту 78 Порядку документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, не вимагається в разі державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року.

Відповідно до п. 79 Порядку державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом об`єкт у разі присвоєння завершеному будівництвом об`єкту адреси без застосування Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва проводиться за наявності документа, що підтверджує присвоєння такому об`єкту адреси, крім випадку, передбаченого абзацом другим цього пункту. Такий документ за наданими заявником у заяві реквізитами та відомостями про суб`єкта, що здійснював присвоєння закінченому будівництвом об`єкту адреси, отримується державним реєстратором шляхом звернення до відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування.

Враховуючи наведені норми діючого законодавства, для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року, державному реєстратору подаються: технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Відповідно до пункту 80 Порядку державна реєстрація права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 р. та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, також може проводитися на підставі документів, передбачених статтею 31 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до ст. 31 Закону № 1952-IV для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, і щодо зазначених об`єктів нерухомості раніше не проводилася державна реєстрація прав власності, подаються: 1) виписка із погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою; 2) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом, крім випадку, коли таке речове право зареєстровано в Державному реєстрі прав.

Для здійснення державної реєстрації прав власності на зазначені об`єкти документом, що посвідчує речові права на земельну ділянку під таким об`єктом, може також вважатися рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність.

Для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, проведення технічної інвентаризації щодо зазначених об`єктів нерухомості є необов`язковим.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону № 1952-IV за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав. Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону № 1952-IV рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав, а також дії, пов`язані з автоматичною державною реєстрацією прав, можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Отже, діючим законодавством встановлений позасудовий порядок державної реєстрації права власності на житлові будинки, які збудовані до 05 серпня 1992 року, а у випадку прийняття державним реєстратором рішення про відмову в державній реєстрації, особа має право на оскарження цього рішення до Міністерства юстиції, його територіальних органів або до суду.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Суд встановив, що житловий будинок збудовано позивачем на підставі рішення виконавчого комітету Одноробівської Першої сільської ради народних депутатів від 28.01.1986 № 1, рішення виконавчого комітету Золочівської районної ради народних депутатів від 15.04.1986 № 208, паспорта на забудову садиби від 23.04.1986 та дозволу районного архітектора. Будинок закінчено будівництвом у 1987 році, веранду і тамбур у 1992 році.

Суд не ставить під сумнів, що за законодавством, чинним на час завершення будівництва, у позивача могло виникнути право власності на цей будинок. Однак предметом розгляду у справі за статтею 392 ЦК України є не лише наявність у позивача права, а й факт його невизнання чи оспорювання відповідачем, або втрата документа, а також неможливість захистити право в інший, позасудовий спосіб.

Таких обставин позивач не довів.

Відповідач Золочівська селищна рада права позивача на будинок не оспорює і не заперечує. Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач або будь-яка інша особа заявляли права на спірне майно чи висловлювали сумнів щодо його належності позивачеві. Позивач не посилається на втрату правовстановлюючого документа. З пояснень представника позивача вбачається, що такий документ позивачу ніколи не видавався. Позивач не надав доказів звернення до державного реєстратора прав на нерухоме майно з метою оформлення права власності у позасудовому порядку, як і доказів відмови в такому оформленні. Для житлових будинків у сільській місцевості, закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року, законодавство передбачає спрощений порядок державної реєстрації права власності без проведення технічної інвентаризації та без документа про прийняття в експлуатацію. Лист КП «Архітектурно-інвентаризаційне бюро Золочівської ради» від 11.08.2026 № 501 підтверджує лише відсутність інвентаризаційної справи та реєстрації права власності станом на 31.12.2012. Обставин, які б перешкоджали реєстрації права в позасудовому порядку, цей лист не містить.

За таких обставин відсутній спір про право цивільне між позивачем і відповідачем. Задоволення позову за відсутності такого спору означало б, що суд замінює собою суб`єктів державної реєстрації прав, до компетенції яких належить оформлення права власності на нерухоме майно.

Крім того, згідно з технічним паспортом сарай літ. «Д» збудовано у 2004 році, гараж літ. «Г» у 2015 році, льох літ. «Б» у 2020 році (а.с. 2028). Рік побудови сараю літ. «В», літньої бані літ. «Е» та вбиральні літ. «Ж» у технічному паспорті не зазначено. Отже, щонайменше три з цих об`єктів не є об`єктами, закінченими будівництвом до 05 серпня 1992 року, і на них не поширюється наведений вище правовий режим. Позивач не надав документів, що дають право на виконання будівельних робіт щодо цих об`єктів, документів про прийняття їх в експлуатацію або доказів того, що такі документи для них не вимагалися. Також відсутні докази його звернення до компетентних органів.

Враховуючи викладене, позивач не довів, що його право власності на спірне майно оспорюється чи не визнається відповідачем, а також що він позбавлений можливості оформити це право в позасудовому порядку. Тому позов задоволенню не підлягає. Відмова в позові не позбавляє позивача права звернутися до суб`єкта державної реєстрації прав із заявою про державну реєстрацію права власності на житловий будинок у порядку, встановленому для об`єктів, закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року. У разі відмови в такій реєстрації або виникнення спору щодо права власності позивач може захистити своє право в судовому порядку.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, оскільки в задоволенні позову відмовлено, судові витрати, понесені позивачем, покладаються на нього.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 12, 13, 7682, 211, 247, 259, 263265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Золочівської селищної ради Богодухівського району Харківської області про визнання права власності на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями та спорудами відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне найменування (ім`я) сторін:

позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ;

відповідач: Золочівська селищна рада Богодухівського району Харківської області, . код ЄДРПОУ: 25175462, місцезнаходження: Харківська область, Богодухівський район, с-ще Золочів, вул. Центральна, буд. 13-А

Суддя О. В. Пруднікова