Ухвала суду № 140720507, 16.10.2026, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

вул. Мирослава Симчича 65, м. Запоріжжя, 69106, тел.099-55-49-125 , inbox@zv.zp.court.gov.ua

Справа № 332/6350/26

Провадження №: 1-кс/332/641/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2026 р.м. ЗапоріжжяСлідча суддя Заводського районного суду м.Запоріжжя ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю слідчого ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника адвоката ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого слідчого відділення Пологівського районного відділу поліції ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 за погодженням з прокурором Пологівської окружної прокуратури ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026082320001200 від 05.06.2026, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в селі Новоіванівка Оріхівського району Запорізької області, українця, громадянина України, не одружений, неповнолітніх дітей не має, не працює, який зареєстрований у селі Новоіванівка Запорізького району Запорізької області та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.263, ч.2 ст.28 ч.1 ст.263 КК України,-

встановив:

До Заводського районного суду м. Запоріжжя надійшло клопотання слідчого СВ Пологівського районного відділу поліції ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 , за погодженням з прокурором Пологівської окружної прокуратури ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026082320001200 від 05.06.2026, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263, ч.2 ст.28 ч.1 ст.263 КК України.

В обґрунтування клопотання зазначено, що у провадженні слідчого відділення Пологівського РВП ГУНП в Запорізькій області перебувають матеріали кримінального провадження № 12026082320001200 від 05.06.2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, за фактом збуту вогнепальної зброї та боєприпасів без передбаченого законом дозволу.

Під час досудового розслідування встановлено, що 04 червня 2026 року до чергової частини Пологівського РВП ГУНП в Запорізькій області надійшов рапорт старшого оперуповноваженого СКП ВП № 1 Пологівського РВП ГУНП в Запорізькій області про вчинення кримінального правопорушення. Згідно з рапортом, у ході проведення оперативно - розшукових заходів було встановлено, що мешканці Запорізького району Запорізької області на ім`я ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 здійснюють незаконний збут вогнепальної зброї та бойових припасів без передбаченого законом дозволу на території Запорізького району Запорізької області.

10 червня 2026 року старшим слідчим слідчого відділення Пологівського РВП ГУНП в Запорізькій області капітаном поліції ОСОБА_3 в межах досудового розслідування кримінального провадження № 12026082320001200 від 05 червня 2026 року надано доручення в порядку ст. 40 КПК України щодо проведення необхідних слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій. Виконання зазначеного доручення покладено на працівників сектору кримінальної поліції Пологівського РВП ГУНП в Запорізькій області.

У ході виконання доручення до слідчого відділення надійшов рапорт старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції ВП № 1 Пологівського РВП ГУНП в Запорізькій області, відповідно до якого в результаті проведених оперативно-розшукових заходів встановлено, що до незаконного збуту вогнепальної зброї та бойових припасів на території Запорізького району Запорізької області причетні: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Так, ОСОБА_5 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 09 липня 2026 року, у невстановленому досудовим розслідуванням місці, діючи всупереч вимог п. 12 Інструкції «Про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної зброї і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом МВС України № 622 від 21 серпня 1998 року, відповідно до якого, придбання, зберігання та носіння вогнепальної зброї та бойових припасів, здійснюється на підставі дозволу відповідного органу Національної поліції, маючи раптово виниклий злочинний умисел, направлений на придбання, носіння та зберігання вибухових пристроїв, вибухових речовин та бойових припасів, без передбаченого законом дозволу, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, у невстановлений досудовим слідством спосіб придбав: 2 корпуси гранат типу РГН, 2 підривачі типу УДЗ та 35 (тридцять п`ять) одиниць патронів калібру 7,62x39 мм, чим здійснив придбання вибухових пристроїв, вибухових речовин та боєприпасів без передбаченого законом дозволу.

Після цього, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 09 липня 2026 року, ОСОБА_5 продовжуючи свої злочинні дії, переніс знайдені ним: 2 корпуси гранат РГН, 2 підривані типу УДЗ та 35 (тридцять п`ять) одиниць патронів калібру 7,62x39 мм, до невстановленого слідством місця, де зберігав без передбаченого законом дозволу до 09 липня 2026 року.

09 липня 2026 року приблизно о 13 годині 40 хвилин ОСОБА_5 , знаходячись на території домоволодіння за місцем мешкання, за адресою: АДРЕСА_1 . діючи умисно з метою збуту вибухових пристроїв, вибухових речовин та бойових припасів без передбаченого законом дозволу, маючи корисливий мотив та мету особистого збагачення, незаконно збув шляхом продажу за 400 гривень ОСОБА_11 , персональні дані якого змінені відповідно до Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні» 2 корпуси гранат типу РГН, 2 підривані типу УДЗ та 35 (тридцять п`ять) одиниць патронів калібру 7,62x39 мм.

Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/108-26/13452-ВТХ від 15 липня 2026 року, надані на дослідження предмети сферичної форми є корпусами бойових наступальних осколкових ручних гранат РГН, промислового виготовлення, які містять в собі заряд вибухової речовини А-ІХ-1 масою 90 г, кожен, а надані на дослідження предмети напівсферичної форми є бойовими ударно-дистанційними підривачами УДЗ, промислового виготовлення, які є самостійними вибуховими пристроями і відносяться до засобів підриву (ініціювання вибуху містять в собі заряди ініціюючої вибухової речовини та та бризантної вибухової речовини підвищеної потужності, кожен.

Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/108-26/14045-БЛ, від 22 липня 2026 року, надані на дослідження 35 патронів, є боєприпасами до нарізної вогнепальної стрілецької зброї - бойовими проміжними патронами калібру 7,62x39 мм, з кулями зі сталевим осердям, виробництва СРСР, промислового виготовлення, придатні до стрільби.

Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, а саме: придбанні, носінні, зберігання та збуті вибухових пристроїв, вибухових речовий та бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

Окрім цього, ОСОБА_5 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 15 жовтня 2026 року, у невстановленому досудовим розслідуванням місці, діючи всупереч вимог п. 12 Інструкції «Про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної зброї і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом МВС України № 622 від 21 серпня 1998 року, відповідно до якого, придбання, зберігання та носіння бойових припасів, здійснюється на підставі дозволу відповідного органу Національної поліції, маючи раптово виниклий злочинний умисел, направлений на придбання, носіння та зберігання бойових припасів, без передбаченого законом дозволу, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, маючи спільний умисел з ОСОБА_10 , у невстановлений досудовим слідством спосіб придбали 4 (чотири) стартові заряди до пострілу ПГ-7, 2 (два) корпуси бойової частини осколково-фугасної дії з детонатором до них, а також 268 (двісті шістдесят вісім) одиниць патронів калібру 7,62x39 мм та 476 (чотириста сімдесят шість) одиниць патронів калібру 5,45x39 мм, чим здійснили придбання боєприпасів без передбаченого законом дозволу.

Після цього, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 15 жовтня 2026 року, ОСОБА_5 та ОСОБА_10 , продовжуючи свої злочинні дії, перенесли знайдені ними: 4 (чотири) стартові заряди до пострілу ПГ-7, 2 (два) корпуси бойової частини осколково-фугасної дії з детонатором до них, а також 268 (двісті шістдесят вісім) одиниць патронів калібру 7,62x39 мм та 476 (чотириста сімдесят шість) одиниць патронів калібру 5,45x39 мм до невстановленого слідством місця, де зберігали без передбаченого законом дозволу до 15 жовтня 2026 року.

15 жовтня 2026 року приблизно о 14 годині 55 хвилин ОСОБА_5 та ОСОБА_10 , знаходячись по вулиці Центральна в селі Терсянка Запорізького району Запорізької області, діючи умисно з метою збуту вибухових пристроїв, вибухових речовин та бойових припасів без передбаченого законом дозволу, маючи корисливий мотив та мету особистого збагачення, незаконно збули шляхом продажу за 30000 гривень ОСОБА_11 , персональні дані якого змінені відповідно до Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні» 4 (чотири) стартові заряди до пострілу ПГ-7, 2 (два) корпуси бойової частини осколково-фугасної дії з детонатором до них, а також 268 (двісті шістдесят вісім) одиниць патронів калібру 7.62x39 мм та 476 (чотириста сімдесят шість) одиниць патронів калібру 5,45х39 мм.

Згідно довідки про категорію вибухонебезпечності виявлених вибухових матеріалів від 15 жовтня 2026 року, корпуси бойової частини осколково-фугасної дії в кількості 2 одиниць та стартові заряди до пострілів ПГ-7 в кількості 4 одиниць належать до категорії «ОБМЕЖЕНО НЕБЕЗПЕЧНО», предмет зовні схожий на проміжний підривач до корпусів бойової частини осколково-фугасної дії - до категорії «НЕБЕЗПЕЧНО».

Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, а саме: придбанні, носінні, зберігання та збуті вибухових пристроїв, вибухових речовин та бойових припасів без передбаченого законом дозволу, а також за ч.2 ст.28 ч.1 ст.263 КК України , а саме придбанні, носіння, зберіганні та збуті бойових припасів без передбаченого законом дозволу, групою осіб за попередньою змовою.

15 жовтня 2026 року о 15-03 годині ОСОБА_5 затриманий в порядку ст. 208 КПК України та 16 жовтня 2026 року останньому повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.2 ст.28 ч.1 ст.263 КК України.

Посилаючись на те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжких злочинів, слідчий вказує на існування ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, а також вчинення інших кримінальних правопорушень. З метою запобігання вищевказаним ризикам, слідчий просить застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Прокурор ОСОБА_4 та слідчий ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання підтримали та просили задовольнити з підстав, наведених у ньому.

Підозрюваний ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому вважав підозру відносно нього необґрунтованою, просив суд застосувати до нього запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_6 проти задоволення клопотання про обрання підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечував, зазначив, що заявлені ризики є перебільшеними, підозрюваний має постійне місце проживання та просив застосувати до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, або інший, не пов`язаний з триманням під вартою.

Ознайомившись з клопотанням та доказами, якими воно обґрунтовується, заслухавши думку прокурора, слідчого, захисника, пояснення підозрюваного, приходжу до наступних висновків.

Встановлено, що групою слідчих СВ Відділення поліції № 1 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026082320001200 від 05 червня 2026, за попередньою правовою кваліфікацією кримінальних правопорушень ч.1 ст.263, ч.2 ст.28 ч.1 ст.263 КК України КК України.

15 жовтня 2026 року о 15-03 годині ОСОБА_5 затримано в поряду ст.208 КК України.

16 жовтня 2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.2 ст.28, ч.1 ст.263 КК України.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень підтверджується наданими слідчим доказами.

При цьому, слідчий суддя враховує, що поняття «обґрунтованість підозри» включає існування фактів чи інформації, які надають підстави суду вважати, що підозрювана особа ймовірно вчинила правопорушення, та оголошення підозри у вчиненні злочину.

На початковій стадії досудового розслідування кримінальний процесуальний закон не вимагає від сторони обвинувачення доведення усіх елементів кримінального правопорушення. Факти, які викликають підозру, не обов`язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для засудження особи та ухвалення обвинувального вироку.

Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справах «Феррарі Браво проти Італії», «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» вказав, що для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження чи навіть для пред`явлення обвинувачення. При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу має враховуватись саме обґрунтованість підозри, а не її доведеність, бо це завдання покладається на слідчого під час проведення ним досудового розслідування і на даному етапі провадження суд не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчинені кримінальних правопорушень.

Слідчий суддя на підставі сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочинів вірогідною та достатньою для застосування щодо особи запобіжного заходу.

У справі «Кавала проти Туреччини» (заява 28749/18, рішення від 10.12.2019) Європейський Суд з прав людини констатував, що не потрібно, щоб особі, яку затримали, в кінцевому рахунку було пред`явлено обвинувачення або представлено перед судом. Метою затримання є подальше розслідування кримінальної справи шляхом підтвердження або зняття підозр, які є підставою для затримання. Таким чином, факти, які викликають підозру, не повинні бути такого ж рівня, як ті, які необхідні для обґрунтування обвинувального вироку або навіть притягнення до відповідальності, що настає на наступному етапі процесу кримінального розслідування.

Вказане свідчить про те, що на стадії вирішення питання щодо запобіжного заходу, слідчий суддя не може надавати оцінку "обґрунтованості підозри" в розрізі оцінки всіх доказів у справі, а повинен виходити з поняття наявності відомостей, які здатні переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити це правопорушення.

Повідомивши ОСОБА_5 про підозру у вчиненні вищевказаних кримінальних правопорушень, слідчий зібрав, перевірив та оцінив у встановленому законом порядку докази, які в своїй сукупності приводять до єдиного висновку на даний момент розслідування про те, що конкретна особа вчинила кримінальне правопорушення, за яке Кримінальним кодексом України передбачене покарання, і не підлягає звільненню від відповідальності за нього.

Згідно з вимогами п.4 ч.1 ст.184 КПК України, під час проведення досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме підозрюваний ОСОБА_5 може: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; може незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

При розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує вимоги п.п.3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Також, зважаючи на практику Європейського суду, слідчим суддею враховується, що тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Вказана позиція відображена, зокрема й в рішенні Суду від 30 серпня 1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства».

Так, з матеріалів провадження, наданих слідчому судді, які обґрунтовують клопотання, вбачається, що зазначені у клопотанні обставини підозри ОСОБА_5 можуть мати місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних та доказів, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним інкримінованих кримінальних правопорушень.

Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, тому слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив, що причетність ОСОБА_5 до вчинення кримінальних правопорушень, підозра у яких йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.

Слідчим суддею також враховується тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_5 які є тяжкими злочинами, за які передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від трьох до семи років. Таким чином, усвідомлення невідворотності кримінального покарання за вчинені ним злочини може спонукати підозрюваного до його переховування від органів досудового розслідування та суду, з метою уникнення покарання, пов`язаного з позбавленням волі на тривалий строк, що є ризиком, передбаченим п.1 ч.1 ст.177 КПК України.

Також, слід враховувати те, що ОСОБА_5 , достовірно знає, що на території України введено воєнний стан та владою запроваджено певні обмеження. Проведення воєнних дій на території України, може посприяти переховуванню ОСОБА_5 та ускладнити встановлення його місцезнаходження, в тому числі в разі нелегального переходу ним державного кордону України. Під час обрання запобіжного заходу слід врахувати обмеження та особливості, що діють на території України в умовах воєнного стану.

Ризик передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України підтверджується тим, що підозрюваний може незаконно впливати на свідків, з метою уникнення покарання, у тому числі й шляхом погроз, умовлянь схилити їх до дачі неправдивих показів.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від них та дослідження їх судом.

У разі перебування на волі підозрюваного ОСОБА_5 орган досудового розслідування не зможе контролювати такі спроби, що зашкодить об`єктивному розслідуванню провадження та призведе до спотворення істини у даному провадженні.

Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення також підтверджується тим, що підозрюваний, вчиняючи інкриміновані йому злочини, пов`язані з незаконним обігом вибухових пристроїв та речовин, та бойових припасів, усвідомлював небезпечність своїх дій, діяв в умовах воєнного стану, коли Українська держава перебуває у стані війни з російською федерацією та громадяни України гинуть та дістають шкоду здоров`ю, що вказує на аморальність дій підозрюваного, та жадання отримати гроші більше, ніж повага до суспільства.

З огляду на це, а також те, що підозрюваному в разі визнання його винуватим, загрожує покарання до 7 років позбавлення волі, з метою ухилення від покарання або від кримінального переслідування, існує реальна можливість продовження вчинення останнім аналогічних злочинів.

За таких обставин покладення обов`язків без застосування запобіжного заходу не може запобігти цим ризикам, також суворість покарання за кримінальне правопорушення та особистість підозрюваного свідчить про те, що наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнані ним менш небезпечними, ніж кримінальне переслідування.

Існування вказаних ризиків наряду з підозрою у вчиненні тяжких злочинів проти громадської безпеки вказує на обґрунтованість заявленого клопотання та недостатність застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

За сукупності таких обставин, слідчий суддя, приймаючи до уваги дані про особу підозрюваного, який не працює, не має джерела доходу, проживає у місці, де ведуться активні бойові дії та має можливість перетнути лінію розмежування, враховуючи встановлені ризики, а також те, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти, зазначеним у статті 177 КПК України ризикам, вважає за необхідне задовольнити клопотання і застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Враховуючи матеріальне становище підозрюваного, тяжкість інкримінованих йому кримінальних правопорушень, слідчий суддя вважає за можливе визначити заставу у 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 133120 грн (3328 х 40 = 133120), оскільки внесення застави саме в такому розмірі зможе гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Також слідчий суддя вважає за необхідне роз`яснити підозрюваному ОСОБА_5 що в разі внесення застави на нього будуть покладені такі обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.

Керуючись, ст.176-178, 194, 182-184, 369-372, 395 КПК України,

постановив:

Клопотання старшого слідчого слідчого відділення Пологівського районного відділу поліції ГУНП в Запорізькій області капітана поліції ОСОБА_3 , за погодженням з прокурором Пологівської окружної прокуратури Запорізької області ОСОБА_4 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні за № 12026082320001200 відносно ОСОБА_5 задовольнити повністю.

Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням у ДУ «Дніпровська установа виконання покарань №4» до 15 години 03 хвилин 11 грудня 2026 року.

Строк тримання під вартою ОСОБА_5 обчислювати з моменту його фактичного затримання, а саме з 15 години 03 хвилин 15 жовтня 2026 року.

Одночасно ОСОБА_5 визначити альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 40 (сорока) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 133120 (сто тридцять три тисячі сто двадцять) гривень 00 коп., яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок № UA928201720355289002015001205, відкритий в Держказначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ: 26316700, в призначенні платежу обов`язково зазначати інформацію про ПІБ підозрюваного, номер справи і суд, в якому обрано запобіжний захід.

У випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_5 обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання (місця дислокації підрозділу) та/або місця роботи (несення військової служби);

- утримуватися від спілкування із свідками та іншими особами з приводу обставин вчинення інкримінованого йому злочину.

Роз`яснити підозрюваному наслідки невиконання вказаних обов`язків, а саме: у разі, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомленим, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, без поважних причин, не повідомив про причину своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується в порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

В задоволенні клопотання сторони захисту про застосування запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою - відмовити.

Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали направити в ДУ «Дніпровська установа виконання покарань №4» для виконання.

Копію ухвали негайно вручити учасникам кримінального провадження.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом 5 днів з моменту її проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення. Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Повний текст ухвали виготовлено 19 жовтня 2026 року.

Слідчий суддя: ОСОБА_1