Ухвала суду № 140720343, 19.10.2026, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

ОЛЕКСАНДРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЗАПОРІЖЖЯ

м. Запоріжжя

УХВАЛА

про залишення скарги без розгляду

19 жовтня 2026 рокуСправа № 331/4195/16-ц Провадження № 4-с/331/36/2026Суддя Олександрівського районного суду міста Запоріжжя Гасанбеков С.С., розглянувши матеріали

скарги:ОСОБА_1 (боржник)на дії:старшого державного виконавця Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Потапенко Віри Вікторівни,та перевіривши дотримання заявником вимог ст. 449 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України),

встановив:

09.10.2026 до Олександрівського районного суду міста Запоріжжя надійшла вищезазначена скарга, в якій заявник просить:

- поновити строк на подання скарги в частині оскарження розрахунку заборгованості зі сплати аліментів та відмови у проведенні перерахунку заборгованості виходячи зі 100 відсотків прожиткового мінімуму, про які скаржнику стало відомо 03.07.2026;

- визнати розрахунок заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні №53060435 станом на 03.07.2026, відповідно до якого сукупний розмір заборгованості визначено у сумі 72365,72 грн, неправильним у частині визначення щомісячного розміру аліментів, виходячи з 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку;

- зобов`язати здійснити новий розрахунок заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № 53060435 за весь період, за який існує несплачена заборгованість, виходячи за кожний відповідний місяць із одного повного (100 відсотків) прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, встановленого законом у відповідному періоді, з урахуванням того, що заявлена та задоволена судом у справі №331/4195/16-ц тверда грошова сума 1228 грн була визначена як один прожитковий мінімум на дитину відповідного віку;

- зобов`язати державного виконавця після проведення нового розрахунку заборгованості зі сплати аліментів здійснити відповідний перерахунок штрафу, накладеного постановою державного виконавця від 15.06.2026 у виконавчому провадженні № 53060435, виходячи з розміру заборгованості, визначеного за результатами такого перерахунку, та вжити передбачених законом заходів щодо стягнення на користь стягувача різниці між перерахованим розміром штрафу та фактично сплаченою сумою штрафу 35304,86 грн.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду зі скаргою зазначено таке.

Оскаржувані розрахунок заборгованості та відмова у проведенні перерахунку заборгованості виходячи зі 100 відсотків прожиткового мінімуму були отримані скаржником 03.07.2026 засобами електронної пошти. Після отримання зазначених документів скаржнику необхідно було зібрати та проаналізувати матеріали виконавчого провадження № 53060435, у тому числі судові рішення у справі № 331/4195/16-ц, розрахунок заборгованості, постанову про накладення штрафу та документи, що підтверджують зміст первісної позовної вимоги. Зазначені документи мають істотне значення для обґрунтування цієї скарги та правильного визначення змісту аліментного зобов`язання, встановленого рішенням суду від 05.09.2016. Після отримання оскаржуваних документів обставини виконавчого провадження продовжували змінюватися. 23.09.2026 державним виконавцем встановлено офіційне джерело доходу боржника та винесено постанову про звернення стягнення на його доходи, а 24.09.2026 на користь скаржника фактично сплачено 70609,72 грн заборгованості та 35304,86 грн штрафу. Водночас відмова у проведенні перерахунку заборгованості виходячи зі 100 відсотків прожиткового мінімуму залишається чинною, а спір щодо правильності визначеного органом ДВС розміру заборгованості не усунуто.

Вирішуючи питання про прийняття скарги до розгляду, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно з ч. 1 ст. 448 ЦПК України скарга подається стороною виконавчого провадження до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

За правилами статті 449 ЦПК України Скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений для подання скарги строк може бути поновлено судом за наявності поважних причин його пропуску на підставі клопотання особи, яка подає скаргу, що має бути заявлено одночасно зі скаргою. У разі подання скарги з пропуском строку і за відсутності поважних причин для його поновлення та клопотання особи, яка подає скаргу, така скарга залишається судом без розгляду.

Частиною четвертою статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на положення ч. 4 ст. 263 ЦПК України, під час розгляду даної справи суд враховує висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 15.12.2021 по справі №753/3337/20 (реєстраційний номер судового рішення у ЄДРСР 102050681), та зазначає таке.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 листопада 2020 року у справі № 466/948/19 (провадження № 61-16974св19) вказано, що строки на подання скарги є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається у скарзі у вигляді клопотання. З`ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення із скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду та повернення її заявникові.

Частиною п`ятою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 920/149/18 (провадження № 12-297гс18) зроблено висновок про те, що стаття 74 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження» є загальною нормою по відношенню до статей 339-341 ГПК України, адже застосовується до більш широкого кола відносин: 1) відносин, які виникають при оскарженні дій щодо виконання будь-якого виконавчого документа, а не тільки рішення суду; 2) відносин, які виникають при оскарженні дій державного виконавця не тільки до суду, але й до органів ДВС.

Подібні за змістом висновки викладені в постановах Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 361/1335/20 (провадження № 61-15507св20), від 02 листопада 2021 року у справі № 753/3465/20 (провадження № 61-12002св20).

Системний аналіз процесуальних норм разом із положеннями пункту «а» частини першої статті 449 ЦПК України, статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» свідчать про те, що перебіг десятиденного строку для оскарження рішення, дій чи бездіяльності виконавця починається з наступного дня після настання події, з якої пов`язано його початок, тобто після фактичної або можливої обізнаності особи про порушення її прав і свобод.

Як зазначено заявником у п. 4 поданої ним до суду скарги, про оскаржувані дії державного виконавця йому стало відомо 03.07.2026, отже останнім днем строку, передбаченого пунктом «а» частини першої статті 449 ЦПК України, є 13.07.2026. При цьому, заявник не наводить жодних поважних причин, через які скарга не була ним подана до суду у десятиденний строк.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для поновлення строку на оскарження дій державного виконавця, а відтак скарга підлягає залишенню без розгляду на підставі ч. 2 ст. 449 ЦПК України.

Враховуючи вищезазначене, керуючись ст.ст. 260, 261, 263, 272, 449 ЦПК України, суддя

ухвалив:

1. Відмовити ОСОБА_1 у поновленні строку на оскарження дій старшого державного виконавця Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Потапенко Віри Вікторівни.

2. Скаргу ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Потапенко Віри Вікторівни щодо розрахунку заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № 53060435 станом на 03.07.2026 залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 19 жовтня 2026 року.

Суддя С.С. Гасанбеков