Рішення № 140720319, 02.10.2026, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

ОЛЕКСАНДРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЗАПОРІЖЖЯ

м. Запоріжжя

Іменем України

РІШЕННЯ

02 жовтня 2026 рокуСправа № 331/6073/26

Олександрівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Гасанбекова С.С. при секретарі судового засідання Татуковій А.Д., розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу

за позовом:товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр»до:ОСОБА_1про:стягнення заборгованості.

17 липня 2026 року до Олександрівського районного суду міста Запоріжжя надійшов вищезазначений цивільний позов, в якому позивач просить суд:

- стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» заборгованість за договором № 97512466000 від 23.03.2021 у розмірі 19689,46 грн;

- стягнути з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 2662,40 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 9000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

23.03.2021 між АТ «Укрсиббанк» та відповідачем укладено договір № 97512466000.

У подальшому право вимоги за зазначеним договором перейшло до позивача.

Враховуючи викладене, загальна заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 97512466000 від 23.03.2021 складає 19689,46 грн., з яких: 9630,42 грн. основна сума боргу, 9754,01 грн. заборгованість за відсотками, нарахованими на дату відступлення права вимоги; 174,13 грн. заборгованість за відсотками, нарахованими з моменту відступлення права вимоги; 130,90 грн. заборгованість за комісією.

Виходячи з наведеного, позивач просив задовольнити позов.

Ухвалою судді від 21.07.2026, після отримання судом інформації про зареєстроване місце проживання відповідача, було відкрито провадження у справі, встановлено строки для подання відзиву, відповіді на відзив і заперечень та вирішено провести розгляд справи у в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Відповідач у встановлений судом строк не подав відзиву на позовну заяву.

02.10.2026 відповідач повторно в судове засідання не з`явився.

Враховуючи неявку в судове засідання 02.10.2026 всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З огляду на те, що відповідач, який був належним чином повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не прибув та не повідомив суд про причини неявки, а також не подав відзиву, беручи до уваги відсутність заперечень з боку позивача проти заочного розгляду справи, у судовому засіданні 02.10.2026 судом, відповідно до ст.ст. 280, 281 ЦПК України, було постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Суд, розглянувши матеріали та з`ясувавши обставини цивільної справи, дослідивши наявні в справі докази в їх сукупності,

встановив:

23 березня 2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Укрсиббанк» (банк) та відповідачем (клієнт) було підписано договір-анкету про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування (з Правилами) № 97512466000 (далі кредитний договір), відповідно до якого відповідачу було відкрито поточний рахунок та встановлено ліміт на суму 10000,00 грн. зі строком по 20.04.2023 з процентною ставкою 55% річних.

29.11.2021 АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Інкасо Фінанс» уклали договір факторингу № 224, відповідно до якого до ТОВ «Фінансова компанія «Інкасо Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 97512466000 від 23.03.2021 на загальну суму 12752,93 грн.

29.11.2021 ТОВ «Фінансова компанія «Інкасо Фінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» уклали договір факторингу №29/11/2021, відповідно до якого до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 97512466000 від 23.03.2021 на загальну суму 12752,93 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Вердикт капітал», заборгованість відповідача за кредитним договором № 97512466000 від 23.03.2021 станом на 10.03.2023 становила: 19515,33 грн., з яких: 9630,42 грн. основна сума боргу; 6762,40 грн. заборгованість за процентами; 130,90 грн. заборгованість за комісією.

10.03.2023 ТОВ ««Вердикт капітал» та ТОВ «Коллект центр» уклали договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги 10-03/2023/01, відповідно до якого до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 97512466000 від 23.03.2021 на загальну суму 19515,33 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного позивачем, заборгованість відповідача за кредитним договором № 97512466000 від 23.03.2021 станом на 09.07.2026 становить 19689,46, з яких: 9630,42 основна сума боргу; 9928,14 заборгованість за процентами; 130,90 грн. заборгованість за комісією.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову, суд виходить з наступного.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, тобто норми про договір позики.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 1 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно зі ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настало після прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, на підставі ч. 2 якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника відповідних коштів.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 78 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 79 ЦПК України).

Відповідно до статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі Закон України № 996-XIV) у редакції, чинній на момент укладення кредитного договору № 97512466000 від 23.03.2021, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75 виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Отже, аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Однак, розрахунок заборгованості, складений в односторонньому порядку, сам по собі не є первинним документом в розумінні статті 9 Закону України № 996-XIV, адже не відповідає вимогам, встановленим наведеною нормою для первинних документів. Тому за відсутності первинних документів не може вважатися доказом, який підтверджує суму видачі банком кредиту позичальнику, суми траншів кредиту, дату коли саме та яка сума кредитних коштів була повернута позичальником банку за відображеним у ньому періодом і як наслідок загальну суму боргу.

Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 09.08.2023 по справі № 266/4900/21 (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 112845605) та в постанові від 15.08.2024 по справі № 917/1384/20 (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 121072595), що враховуються судом у даній справі відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Водночас, позивачем не надано суду виписки з банківського рахунку відповідача, що є первинним документом з урахуванням зазначених вище норм, з якої можливо було встановити факт отримання відповідачем кредитних коштів, а відтак виконання зобов`язань первісного кредитора перед відповідачем.

З доданих до позовної заяви розрахунків заборгованості, складених ТОВ «Вердикт Капітал» та позивачем, за кредитним договором № 97512466000 від 23.03.2021 неможливо встановити виконаних позивачем банківських операцій, отримання відповідачем кредитних коштів, строк кредитування, правильність нарахування відсотків позивачем, дати погашення відповідачем заборгованості, а також, що заборгованість відповідача виникла саме внаслідок порушення ним умов кредитного договору.

Відповідно до ч. 7 ст. 81 ЦПК України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, позивачем не доведено належними та достатніми доказами факт отримання відповідачем кредитних коштів у АТ «Укрсиббанк» та наявності заборгованості, яка виникла внаслідок порушення відповідачем умов кредитного договору № 97512466000 від 23.03.2021.

Враховуючи викладене, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» про стягнення заборгованості за кредитним договором №97512466000 від 23.03.2021 на загальну суму 19689,46 грн. є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Документально підтверджені судові витрати, понесені відповідачем, у справі відсутні.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 258, 259, 263 265, 268, 273, 280, 281 ЦПК України, суд

вирішив:

1. У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 відмовити повністю.

2. Реквізити учасників справи:

- позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект центр», вул. Мечнікова, 3, офіс 306, м. Київ, 01133, ідентифікаційний код: 44276926;

- відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, а відповідачем протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення до Запорізького апеляційного суду.

Повне судове рішення складено 02 жовтня 2026 року.

Суддя С.С. Гасанбеков