Рішення № 140720271, 01.10.2026, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

ОЛЕКСАНДРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЗАПОРІЖЖЯ

м. Запоріжжя

Іменем України

РІШЕННЯ

01 жовтня 2026 рокуСправа № 331/3726/26

Олександрівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Гасанбекова С.С., при секретарі судового засідання Татуковій А.Д., розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу

за позовом:товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика»до:ОСОБА_1про:стягнення заборгованості.

30 квітня 2026 року до Олександрівського районного суду міста Запоріжжя надійшов вищезазначений цивільний позов, в якому позивач просить суд:

- стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес позика» заборгованість за договором № 524120-КС-001 про надання кредиту від 29.01.2025, що становить 141500,00 грн, а саме: суми прострочених платежів по тілу кредиту 50000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах 56500,00 грн; суми заборгованості по відсотках, відповідно до ст. 625 ЦК України 25000,00 грн; суми прострочених платежів за комісією 10000,00;

- стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес позика» сплачений судовий збір в розмірі 2662,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

29.01.2025 між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання кредиту № 524120-КС-001.

Позивач свої зобов`язання за договором кредиту виконав та перерахував грошові кошти в розмірі 50000,00 грн. на банківську картку відповідача.

Станом на 07.04.2026 у відповідача утворилась заборгованість за договором № 524120-КС-001 про надання кредиту в розмірі 141500,00 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 50 000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах 56500,00 грн; суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ 25000,00 грн; суми прострочених платежів за комісією 10 000,00 грн.

Виходячи з наведеного, позивач просив задовольнити позов.

Ухвалою суду від 04.05.2026, після отримання судом інформації про зареєстроване місце проживання відповідача, було відкрито провадження у справі, встановлено строки для подання відзиву, відповіді на відзив і заперечень та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З огляду на те, що ціна позову не перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з розрахунку на 01 січня 2026 року, дана справа має незначну складність та визнається судом малозначною, відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 19 ЦПК України.

11.05.2026 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову, обґрунтовуючи це тим, що договір про надання кредиту № 524120-КС-001 від 29.01.2025 між позивачем та ним не був укладений, оскільки позивач не надав доказів належності відповідачу «одноразового ідентифікатора»; позивач не надав доказів на підтвердження перерахування грошових коштів за зазначеним договором, оскільки розрахунок заборгованості не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту. Крім того, відповідач зазначив про нікчемність комісії та заборону нарахування штрафних санкцій за ст. 625 ЦК України під час дії воєнного стану.

Враховуючи неявку в судове засідання 01.10.2026 всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З огляду на викладене, суд також не вбачає підстав, передбачених ч. 4 ст. 223 та ч. 1 ст. 280 ЦПК України, для заочного розгляду справи.

Суд, розглянувши матеріали та з`ясувавши обставини цивільної справи, дослідивши наявні в справі докази в їх сукупності,

встановив:

29.01.2025 між товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» (кредитодавець) та відповідачем (позичальник) було укладено договір про надання кредиту № 524120-КС-001, відповідно до якого встановлено наступні умови кредитування: сума кредиту 50000,00 грн (п. 2.1); строк кредиту 16 тижнів (п. 2.3); процентна ставка 1% в день (п. 2.4); строк дії договору до 21.05.2025 (п. 2.7).

Позивач виконав своє зобов`язання в повному обсязі та надав відповідачу кредит у сумі 50000,00 грн., що підтверджується листом АТ «УніверсалБанк» від 27.05.2026 та випискою про рух коштів за період з 29.01.2025 по 21.05.2025.

Згідно з розрахунком заборгованості, складеним позивачем, станом на 07.04.2026 відповідач має заборгованість за договором про надання кредиту № 524120-КС-001 від 29.01.2025 у розмірі 141500,00 грн., з яких: 50000,00 грн. основна сума боргу; 56500,00 грн. заборгованість за процентами; 10000,00 грн. заборгованість за комісією; 25000,00 грн. заборгованість за процентами, нарахованими відповідно до ст. 625 ЦК України.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, тобто норми про договір позики.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з п. 6 ч.1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 №675-VIII (далі Закон України № 675-VIII) електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України № 675-VIII).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України № 675-VIII).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України № 675-VIII Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України № 675-VIII у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ч. 12 ст. 11 Закону України № 675-VIII).

Стаття 12 Закону України № 675-VIII визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом установлено, що договір між сторонами укладено в електронному вигляді із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідач через особистий кабінет на веб-сайті позивача пройшов первинну ідентифікацію, заповнив анкетні дані, подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту. Після чого позивач надіслав відповідачу за допомогою засобів зв`язку на вказаний ним під час реєстрації в системі номер мобільного телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді алфавітно-цифрової послідовності (смс-коду). Цей ідентифікатор відповідач особисто ввів у спеціальне поле електронної форми, використавши його для підтвердження та підписання кредитного договору № 524120-КС-001 від 29.01.2025.

Без здійснення вказаних дій відповідачем кредитний договір не був би укладений сторонами, а отже, твердження відповідача, що він не заповнював формуляр заяви або іншої форми про прийняття пропозиції в електронній формі, отримання одноразового ідентифікатора, а також вчинення інших дій, які можна розцінювати як прийняття пропозиції укласти електронний договір, суд визнає безпідставними.

Крім того, суд відхиляє доводи відповідача в частині відсутності доказів підтвердження перерахування позивачем коштів на його рахунок, оскільки відповідачем не подано до суду належних та допустимих доказів, які б спростовували вищезазначені докази позивача про перерахування йому грошових коштів за кредитним договором.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 1 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно зі ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настало після прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, на підставі ч. 2 якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника відповідних коштів.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Розрахунок заборгованості, складений позивачем, суд визнає частково необґрунтованим, з огляду на таке.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України № 1734-VIII, умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Аналіз змісту договору про надання кредиту №524120-КС-001 від 29.01.2025 свідчить, що в ньому не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які встановлена щомісячна комісія. Отже, умови договору про надання кредиту №524120-КС-001 від 29.01.2025, який укладений після набуття чинності Законом України № 1734-VIII, тобто після 10 червня 2017 року, щодо комісії, є нікчемними, відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України № 1734-VIII.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 09 жовтня 2024 року у справі № 582/202/22 (реєстраційний номер рішення у ЄДРСР 122407044), що враховується судом у даній справі, відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Отже, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача комісії в розмірі 10000,00 грн.

Суд також відхиляє позовні вимоги в частині стягнення процентів, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України, з огляду на наступне.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Станом на дату розгляду справи воєнний стан в Україні триває, а тому підстави для стягнення з відповідача процентів, нарахованими в порядку ст. 625 ЦК України, в розмірі 25000,00 грн. за договором надання кредиту №524120-КС-001 від 29.01.2025 відсутні.

Таким чином, розмір заборгованості відповідача за договором про надання кредиту №524120-КС-001 від 29.01.2025 становить 106500,00 грн., а саме: 50000,00 грн. основна сума боргу; 56500,00 грн. заборгованість за процентами.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню на суму 106500,00 грн.

За правилами ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1).

До позовної заяви додано платіжну інструкцію від 22.04.2026 №11549, якою підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 2662,40 грн., отже, враховуючи часткове задоволення позову на суму 106500,00 грн., що становить 75,27% від ціни позову, сума судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить: 2662,40*75,27% = 2003,99 грн.

Інші судові витрати, понесені учасниками справи, відсутні.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 258, 259, 263 265, 268, 273 ЦПК України, суд

вирішив:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» заборгованість за договором про надання кредиту від 29 січня 2025 року № 524120-КС-001 в розмірі 106500,00 грн. (сто шість тисяч п`ятсот гривень 00 коп.), з яких: 50000,00 грн. основна сума боргу; 56500,00 грн. заборгованість за процентами.

3. В задоволенні решти позову відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» 2003,99 грн. (дві тисячі три гривні 99 коп.) витрат по сплаті судового збору.

5. Реквізити учасників справи:

- позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика», б. Лесі Українки, 26, офіс 411 м. Київ, 01133, ідентифікаційний код: 41084239;

- відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Запорізького апеляційного суду.

Повне судове рішення складено 01 жовтня 2026 року.

Суддя С.С. Гасанбеков