Ухвала суду № 140720111, 13.10.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/11033/25

1-кс/308/6042/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , власник майна ОСОБА_4 , представника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №42025070000000041 від 04.03.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 364, ч. 5 ст. 27- ч.2 ст. 364, ч.2 ст. 364, ч.1 ст. 366, ч.3 ст. 362 Кримінального кодексу України, про арешт майна,

встановив:

прокурор Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 звернулася до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області про арешт на майно в рамках кримінального провадження № 42025070000000041 від 04.03.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 364, ч. 5 ст. 27 - ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 362 КК України.

Клопотання обгрунтовує тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що службові особи Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, Тячівської районної державної адміністрації, а також посадові особи Державного підприємства «Солотвинський солерудник» та Державного підприємства «Виробнича дирекція з ліквідації Солотвинського солерудника», діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів та в інтересах третіх осіб, достовірно знаючи про те, що земельні ділянки загальною площею 134,82 га є державною власністю та перебувають у постійному користуванні ДП «Солотвинський солерудник» на підставі державного акту на право постійного користування землею серії І-ЗК №001323 від 18.02.1998, організували та реалізували протиправну схему, спрямовану на незаконне вилучення, зменшення площі та подальше вибуття зазначених земель із державної власності.

Вказує, що відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії І-ЗК №001323 від 18.02.1998, виданого Солотвинською селищною радою, ДП «Солотвинський солерудник» було надано у постійне користування земельну ділянку площею 134,82 га для розміщення виробничої бази та складу вибухових речовин. Вказане підприємство є суб`єктом господарювання державної форми власності зі 100% часткою держави та включене до переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації.

Відповідно до законодавства України, державні органи та посадові особи, які здійснюють управління державними підприємствами, зобов`язані контролювати правовий режим земель державної власності, вести облік та забезпечувати охорону земель державних підприємств. Державний акт, як правовстановлюючий документ на землю, є офіційним документом, який підлягає обов`язковому врахуванню при розпорядженні, погодженні чи зміні меж земельних ділянок, а також під час прийняття рішень про передачу, відчуження чи інше використання земель. Таким чином, службові особи були зобов`язані знати про права ДП «Солотвинський солерудник» на земельну ділянку площею 134,82 га та враховувати це у своїй діяльності, що робить їхню подальшу участь у схемі незаконного розпорядження землями очевидним порушенням службових обов`язків і перевищенням повноважень.

У подальшому, 24.04.2013 наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №281 прийнято рішення про створення Державного підприємства «Виробнича дирекція з ліквідації Солотвинського солерудника» з метою забезпечення організаційного супроводу ліквідації ДП «Солотвинський солерудник».

04.07.2013 наказом того ж Міністерства прийнято рішення про припинення діяльності ДП «Солотвинський солерудник» шляхом ліквідації та створено ліквідаційну комісію, головою якої призначено ОСОБА_6 , який одночасно виконував обов`язки в.о. директора підприємства, тим самим отримавши повноваження щодо розпорядження майном та управління активами підприємства.

У подальшому, у 2019 році, цілісний майновий комплекс ліквідованого ДП «Солотвинський солерудник» було передано зі сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України до сфери управління Фонд державного майна України, що наділяло його правом здійснювати контроль та погодження усіх рішень щодо розпорядження державним майном, включаючи земельні ділянки.

Надалі, діючи в межах реалізації спільного злочинного умислу, спрямованого на незаконне вибуття земель державної власності, службові особи підприємства у взаємодії зі службовими особами органів місцевого самоврядування та виконавчої влади ініціювали процедури виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки.

Так, 21.07.2020 в.о. директора та голова ліквідаційної комісії ДП «Солотвинський солерудник» ОСОБА_6 звернувся до Тячівської районної державної адміністрації з клопотанням про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою. На підставі вказаного звернення розпорядженням Тячівської РДА №317 від 23.07.2020 надано відповідний дозвіл.

У подальшому, 25.11.2020 рішенням сесії Солотвинської селищної ради погоджено технічну документацію, якою фактично зменшено площу земельної ділянки, що перебувала у користуванні підприємства, до 59,3011 га, тобто без належних правових підстав вилучено значну частину земель державної власності.

Продовжуючи реалізацію злочинного умислу, 06.04.2021 ОСОБА_6 звернувся до Тячівської РДА із клопотанням про затвердження технічної документації вже щодо земельної ділянки площею 58,6575 га, якій присвоєно кадастровий номер 2124455900:02:004:0698. На підставі цього розпорядженням Тячівської РДА №139 від 19.04.2021 зазначену документацію затверджено.

Надалі, усвідомлюючи відсутність будь-яких законних підстав для відмови від земель державної власності, діючи умисно в інтересах третіх осіб, 25.05.2021 ОСОБА_6 звернувся з клопотанням про припинення права постійного користування вказаною земельною ділянкою площею 58,6575 га, а також фактично відмовився від решти земель площею 76,16 га у зв`язку із нібито відсутністю виробничої потреби.

На підставі зазначених протиправних дій, 04.06.2021 Тячівською РДА прийнято розпорядження №182, яким припинено право постійного користування ДП «Солотвинський солерудник» на земельну ділянку та зараховано її до земель запасу Солотвинської селищної ради, що створило юридичні передумови для подальшого розпорядження нею поза інтересами держави.

Після цього, з метою легалізації вчинених дій, 17.06.2021 в.о. директора ДП «Виробнича дирекція з ліквідації Солотвинського солерудника» ОСОБА_7 звернувся до Тячівської РДА з клопотанням про надання у постійне користування тієї ж земельної ділянки, а 01.07.2021 розпорядженням №208 Тячівської РДА таке право надано іншому державному підприємству, що свідчить про штучний характер припинення попереднього права користування.

Таким чином, у результаті узгоджених, послідовних та цілеспрямованих дій службових осіб органів місцевого самоврядування, органів виконавчої влади та державних підприємств, відбулося незаконне зменшення площі земель, що перебували у постійному користуванні ДП «Солотвинський солерудник», їх фактичне вилучення та створення умов для подальшого вибуття із державної власності, що свідчить про реалізацію злочинної схеми розкрадання земель державної власності.

ДП «Солотвинський солерудник» є підприємством державної форми власності, управління корпоративними правами якого на відповідному етапі здійснював Фонд державного майна України, до сфери управління якого було передано цілісний майновий комплекс підприємства. Водночас встановлено, що будь-які рішення щодо припинення права постійного користування земельними ділянками, їх відчуження, зменшення площі чи інші дії, які могли призвести до вибуття земель державної власності, із зазначеним органом управління не погоджувалися, відповідні дозволи або погодження від Фонду державного майна України не надавалися, що свідчить про порушення встановленого порядку розпорядження державним майном та перевищення службовими особами своїх повноважень.

Таким чином службові особи Тячівської районної державної адміністрації та Солотвинської селищної ради, не маючи відповідних повноважень і не отримавши жодного погодження від Фонду державного майна України, на підставі звернень посадових осіб ДП «Солотвинський солерудник» та ДП «Виробнича дирекція з ліквідації Солотвинського солерудника» які є не чинними, ухвалили рішення про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою та затвердження меж земельної ділянки. Такі дії є порушенням встановленого законодавством порядку розпорядження державним майном, перевищенням службових повноважень та створюють правові підстави для подальшого незаконного вибуття земель державної власності.

Згідно з висновком судової земельно-технічної експертизи встановлено низку порушень вимог земельного законодавства під час формування та передачі у приватну власність земельних ділянок, які до цього перебували у постійному користуванні ДП «Солотвинський солерудник». Зокрема, експертом встановлено, що документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості), розроблена на замовлення фізичних осіб-підприємців та затверджена відповідними рішеннями Солотвинської селищної ради, не відповідає вимогам законодавства та містить порушення щодо обґрунтування зміни площі земельних ділянок, визначення їх меж та конфігурації, а також відсутні належні документи, які підтверджували б припинення права постійного користування ДП «Солотвинський солерудник» відповідними земельними ділянками. Встановлено, що земельна ділянка площею 134,82 га, яка перебувала у постійному користуванні державного підприємства на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії І-ЗК №001323 від 18.02.1998, фактично використовувалась та продовжувала перебувати у державній власності, при цьому матеріали, необхідні для належного припинення права постійного користування або вилучення земельних ділянок, у досліджених документах відсутні. Крім того, експертом встановлено, що рішеннями Солотвинської селищної ради №681 від 28.01.2020, №638 від 21.11.2019, №621 від 01.10.2019, №743 від 04.06.2020 та №716 від 28.04.2020 було затверджено проекти землеустрою та передано у приватну власність земельні ділянки, щодо яких не було належним чином підтверджено припинення права постійного користування державного підприємства. Таким чином, дії посадових осіб Солотвинської селищної ради під час прийняття відповідних рішень та затвердження документації із землеустрою здійснювалися за відсутності передбачених законом документів та правових підстав, що призвело до зміни меж і конфігурації земельних ділянок та їх подальшої передачі у приватну власність всупереч встановленому порядку, чим фактично створено передумови для вибуття земель державної власності з постійного користування державного підприємства.

Орган досудового розслідування вказує, що за клопотанням отримано ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області справа №308/11033/25 1-кс308/5256/26 від 26.08.2026 та на підставі зазначеної ухвали проведено обшук 25.09.2026 за місцем проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Так слідчим під час обшуку керуючись ч. 7 ст. 236 КПК України, виявлено та вилучено:

-Мобільний телефон Apple iPhone 17 IMEI НОМЕР_1 з SIM картою за № НОМЕР_2 в кількості 1 шт які поміщені до поліетиленового пакету RIC 2177002;

-Ноутбук марки ASUS модель UX 363E в кількості 1 шт які поміщені до поліетиленового пакету №0035632.

Також, постановою прокурора Закарпатської обласної прокурати ОСОБА_3 від 25.09.2026, у кримінальному провадженні №42025070000000041 від 04.03.2025, зазначені речі та документи визнано речовими доказами.

Прокурор клопотання мотивує тим, що з метою забезпечення завдань кримінального провадження щодо швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду, правову підставу для арешту майна, наслідки арешту, розумність та співрозмірність обмеження права власності, а також те, що вищевказану предмети визнані речовими доказами та мають важливе доказове значення для кримінального провадження, оскільки могли зберегти на собі сліди кримінального правопорушення, виникла необхідність в накладенні арешту на майно вилучене під час обшуку. Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речових доказів, тому в органу досудового розслідування виникла необхідність у зверненні до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно, а саме:

-мобільний телефон Apple iPhone 17 IMEI НОМЕР_1 з SIM картою за № НОМЕР_2 в кількості 1 шт які поміщені до поліетиленового пакету RIC 2177002;

- ноутбук марки ASUS модель UX 363E в кількості 1 шт які поміщені до поліетиленового пакету №0035632.

У судовому засідання прокурор підтримувала клопотання, просила таке задовольнити із зазначених у ньому підстав. Вказала, що під час обшуку у вказаному у клопотанні мобільному телефоні знаходилася сім-карта з номером телефону підозрюваної ОСОБА_4 .

Представник власника майна адвокат ОСОБА_5 усно та згідно з поданим запереченням просив відмовити у задоволенні клопотання.

Вказав, що мобільний телефон марки Apple iPhone 17 Mist Blue, 256 GB, IMEI: НОМЕР_1 , тимчасово вилучений 25.09.2026 року під час проведення обшуку за місцем проживання підозрюваної ОСОБА_4 , не належить останній, а перебуває у власності та законному володінні громадянина ОСОБА_8 .

Адвокат ОСОБА_5 також зазначив, що під час проведення обшуку 25.09.2026 року як підозрювана ОСОБА_4 та її захисник, так і присутній при проведенні обшуку громадянин ОСОБА_8 звертали увагу слідчого на те, що вказаний мобільний телефон не належить підозрюваній, а є власністю та перебуває у законному володінні громадянина ОСОБА_8 .

Крім того, відповідні письмові зауваження були внесені захисником ОСОБА_5 до протоколу обшуку від 25.09.2026 року. У них, зокрема, зазначалося про відсутність належних правових підстав для вилучення мобільного телефона Apple iPhone 17 Mist Blue, 256 GB, IMEI: НОМЕР_1 , а також ноутбука марки «ASUS», оскільки відповідно до ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 26.08.2026 року відшуканню та вилученню підлягали, серед іншого, лише ті мобільні телефони, комп`ютерна техніка й електронні носії інформації, які належать ОСОБА_4 .

Таким чином, на думку сторони захисту, подана скан-копія рахунку-фактури від 20.11.2025 року у сукупності з обставинами, зафіксованими у протоколі обшуку та письмових зауваженнях до нього, підтверджує, що мобільний телефон Apple iPhone 17 Mist Blue, 256 GB, IMEI: НОМЕР_1 , не належить підозрюваній ОСОБА_4 , а є власністю іншої особи громадянина ОСОБА_8 .

ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримала представника, просила відмовити у задоволенні клопотання.

Заслухавши сторін, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя встановив таке.

Слідчим суддею встановлено, що СУ ГУ НП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні у кримінальному провадженні №42025070000000041 від 04.03.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 364, ч. 5 ст. 27 - ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 362 КК України.

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером кримінального провадження №42025070000000041 від 04.03.2025 встановлено, що

запис №1 від 04.03.2025 «до Закарпатської обласної прокуратури надійшли матеріали із Управління СБУ в Закарпатській області, з яких вбачаються можливі протиправні дії посадових осіб Тячівської районної державної адміністрації, що стосуються розпорядження земельними ділянками державної власності.»

запис №2 від 24.09.2026 «в ході здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42025070000000041 від 04.03.2025 додатково встановлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не раніше 01.10.2019, голова Солотвинської селищної ради VII скликання ОСОБА_9 , перебуваючи у приміщенні Солотвинської селищної ради за адресою: Закарпатська область, Тячівський район, смт Солотвино, вул. Харківська, 1, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, достовірно знаючи про те, що земельна ділянка державної власності загальною площею 134,8200 га перебуває у постійному користуванні ДП «Солотвинський солерудник» на підставі державного акта на право постійного користування землею серії I-ЗК №001323 від 18.02.1998, право постійного користування якою у встановленому законом порядку не припинено, а також будучи обізнаним про відсутність у посадової особи Солотвинської селищної ради, відповідальної за опрацювання та ведення земельних питань, необхідних спеціальних знань для належної перевірки правомірності розробленого проекту землеустрою та встановлення факту розташування земельної ділянки в межах земель, що перебували у постійному користуванні ДП «Солотвинський солерудник», використовуючи зазначені обставини та надані йому владні й організаційно-розпорядчі повноваження всупереч інтересам служби, умисно забезпечив прийняття та власноручно підписав ряд рішень Солотвинської селищної ради VII скликання про затвердження проектів землеустрою, внаслідок чого із постійного користування ДП «Солотвинський солерудник» протиправно вибухло 11 (одинадцять) земельних ділянок загальною площею 1,209 га, розташованих на території Солотвинської селищної ради, загальною ринковою вартістю 1 509 080 гривень, чим заподіяно тяжкі наслідки охоронюваним законом інтересам держави, що виразилися у незаконному вибутті із державної власності та постійного користування ДП «Солотвинський солерудник» земельних ділянок вказаної вартості, яка у 250 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.»

запис №3 від 24.09.2026 «в ході здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42025070000000041 від 04.03.2025 додатково встановлено, що директор ТОВ «ГЕО-ЗЕМЛЯ» ОСОБА_10 умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, обстеживши земельну ділянку на місцевості, провівши польові роботи та топографо-геодезичні роботи, шляхом друкування, вніс в офіційні документи, зокрема: порушення вимог земельного законодавства, а саме не забезпечило відповідність технічної документації вимогам статті 55 Закону України «Про землеустрій», оскільки у пояснювальній записці зазначено про наявність на земельній ділянці об`єктів нерухомого майна ДП «Солотвинський солерудник», однак документи, що підтверджують право власності чи користування зазначеними об`єктами, до складу документації не долучено, а також відсутнє належне документальне обґрунтування зменшення площі земельної ділянки з 134,8200 га, визначених Державним актом на право постійного користування землею серії І-ЗК №001323, до 58,6575 га; документацію розроблено на підставі розпорядження Тячівської районної державної адміністрації від 23.07.2020 №317, яким надано дозвіл на виготовлення технічної документації щодо земельної ділянки площею 134,8200 га, однак у результаті її розроблення сформовано земельну ділянку значно меншої площі 59,2203 га згідно з кадастровим планом, а в подальшому зареєстровано земельну ділянку площею 58,6575 га, при цьому правових підстав для такого зменшення площі та документів про вилучення, поділ або припинення права постійного користування частиною земельної ділянки у складі технічної документації не наведено; фактично визначено межі земельної ділянки площею 58,6575 га замість земельної ділянки площею 134,8200 га, право постійного користування якою було посвідчено державним актом, без належного правового обґрунтування припинення права користування рештою земельної ділянки площею 76,1625 га. Крім того, рішенням Солотвинської селищної ради від 25.11.2020 №23 було погоджено межі земельної ділянки площею 59,3011 га, хоча відповідно до частини 14 статті 186 Земельного кодексу України технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) погодженню не підлягала, а її затвердження мало здійснюватися уповноваженим органом відповідно до статті 122 Земельного кодексу України. Також у документації відсутні відомості про належне погодження вилучення або добровільної відмови від права постійного користування частиною земельної ділянки уповноваженим органом управління державним майном.»

запис №4 від 24.09.2026 «в ході здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42025070000000041 від 04.03.2025 додатково встановлено, що ОСОБА_6 , будучи в.о. директора та головою ліквідаційної комісії ДП «Солотвинський солерудник», тобто службовою особою, яка відповідно до Статуту підприємства здійснювала організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 25.05.2021, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу та діючи без погодження з Фондом державного майна України як органом управління підприємством, звернувся до Тячівської районної державної адміністрації з питаннями щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою ДП «Солотвинський солерудник». В свою чергу ОСОБА_4 , будучи обізнаною про мету та обставини зазначеного звернення, умисно сприяла реалізації злочинного умислу ОСОБА_6 , здійснила вивчення та опрацювання поданих ним документів і матеріалів, підготувала відповідний проект управлінського рішення Тячівської районної державної адміністрації, після чого надала його на підпис голові районної державної адміністрації, забезпечивши таким чином проходження та оформлення необхідного для подальшого припинення права постійного користування земельною ділянкою документа. Водночас ОСОБА_6 , діючи всупереч вимогам п. 10.8 Статуту ДП «Солотвинський солерудник» та без погодження з Фондом державного майна України, умисно підписав і направив до Тячівської районної державної адміністрації клопотання за вих. №05/ЛК, яким заявив про добровільну відмову від права постійного користування земельною ділянкою площею 58,6575 га, кадастровий номер 2124455900:02:004:0698, та фактично відмовився від права користування рештою земель площею 76,1625 га, право постійного користування якими було посвідчено державним актом серії І-ЗК №001323 від 18.02.1998. Таким чином, умисні дії ОСОБА_6 , вчинені за сприяння ОСОБА_4 , створили умови для подальшого припинення права постійного користування державного підприємства та вибуття відповідних земель із державної власності.»

запис №5 від 24.09.2026 «в ході здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42025070000000041 від 04.03.2025 додатково встановлено, що ОСОБА_11 , перебуваючи на посаді державного кадастрового реєстратора відділу у Тячівському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області 26.03.2021, на підставі наданих для державної реєстрації земельної ділянки документи директором ТОВ «ГЕО-ЗЕМЛЯ» ОСОБА_10 , на земельну ділянку з кадастровим номером 2124455900:02:004:0698, яка не відповідає вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування безпідставно зареєстровано в Державному земельному кадастрі 290 поворотних точок. Будь-які заяви землекористувача, додаткова документація чи рішення про виправлення технічних помилок, які б давали право реєстратору змінювати геометрію та координати меж під час відкриття Поземельної книги, відсутні. Унаслідок зазначених дій із державної власності фактично вибули вказані земельні ділянки, ринкова вартість яких становить 1 300 000 грн, чим державним інтересам спричинено матеріальну шкоду у зазначеному розмірі, а також створено умови для подальшого незаконного вибуття та передачі у приватну власність інших земель державного підприємства.»

Ухвалою слідчого судді від 26.08.2026 надано дозвіл на проведення обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем фактичного проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою відшукання та вилучення речових доказів, а саме: оригінали або копії розпоряджень Тячівської районної державної адміністрації, проєктів таких розпоряджень, заяв, клопотань, звернень, погоджень, службового листування, правових висновків, доповідних та службових записок, матеріалів їх підготовки та опрацювання, документації із землеустрою, технічної документації, графічних матеріалів, схем і планів щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2124455900:02:004:0698 та земельних ділянок, утворених унаслідок її поділу чи зміни меж; документів щодо припинення права постійного користування ДП «Солотвинський солерудник», листування з ДП «Солотвинський солерудник», Солотвинською селищною радою, Фондом державного майна України та іншими органами, а також мобільних телефонів, комп?ютерної техніки, електронних носіїв інформації, належних ОСОБА_4 .

Згідно з протоколу обшуку від 25.09.2026 старшого слідчого СУ ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_12 під час проведення обшуку виявлено та вилучено:

-мобільний телефон Apple iPhone 17 IMEI НОМЕР_1 з SIM картою за № НОМЕР_2 в кількості 1 шт які поміщені до поліетиленового пакету RIC 2177002;

- ноутбук марки ASUS модель UX 363E в кількості 1 шт які поміщені до поліетиленового пакету №0035632.

Постановою прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 від 25.09.2026 зазначені речі визнано - визнано речовими доказами.

Згідно зі ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

При цьому за загальними правилами застосування заходів забезпечення кримінального провадження, визначеними ст. 132 КПК України, для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов`язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні, а застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно з ч. 2ст. 84 КПК України процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (ч.1ст. 98 КПК України).

Згідно ч.2 ст. 170 КПК України, слідчий суддя накладає арешт на майно у вигляді речей, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у ч.2 ст.167 цього Кодексу, зокрема, якщо вони використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди.

Частиною 3 статті 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Метою арешту майна у зазначеному випадку є забезпечення кримінального провадження, збереження речових доказів як засобів та знарядь вчинення злочину, що буде мати значення для кримінального провадження, при проведенні слідчих дій та встановленні обставин вчинення кримінального правопорушення.

Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (ч. 1 ст. 173 КПК України).

Матеріалами клопотання підтверджується факт здійснення досудового розслідування у кримінальному проваджені № 42025070000000041 від 04.03.2025, та вказане у клопотанні майно має значення для досудового розслідування і є доказом у кримінальному провадженні.

Отже, слідчий суддя доходить висновку, що на цьому етапі досудового розслідування існують достатні підстави вважати, що вилучені мобільний телефон та ноутбук можуть містити відомості, які мають доказове значення для кримінального провадження. При цьому під час обшуку в мобільному телефоні Apple iPhone 17 було виявлено SIM-картку з абонентським номером, яким користувалася підозрювана ОСОБА_4 , що в сукупності з іншими обставинами кримінального провадження обґрунтовує необхідність перевірки інформації, яка може міститися у вказаному пристрої.

Доводи сторони захисту про належність мобільного телефона іншій особі не спростовують можливості використання інформації, яка в ньому міститься, як доказу у кримінальному провадженні, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України арешт з метою збереження речових доказів може бути накладений на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України.

З огляду на необхідність збереження можливих речових доказів, запобігання їх приховуванню, зміні або знищенню, а також забезпечення повного й неупередженого дослідження обставин кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що на цьому етапі досудового розслідування потреба в застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження виправдовує відповідне втручання у право власності.

Виходячи із викладеного, слідчий суддя приходить до переконання, що вилучені 25.09.2026 в ході обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем фактичного проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, а тому клопотання підлягає до задоволення.

Керуючись ст. 170-173, 372, 395 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя

постановив:

клопотання прокурора задовольнити.

Накласти арешт на речі, виявлені та вилучені 25.09.2026 під час проведення обшуку за адресою проживання ОСОБА_4 : АДРЕСА_1 , а саме:?? мобільний телефон Apple iPhone 17, IMEI НОМЕР_1 з SIM картою за номером НОМЕР_2 , які поміщені до поліетиленового пакету RIC 2177002; ноутбук марки ASUS модель UX 363Е, які поміщені до поліетиленового пакету № 0035632.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя ОСОБА_1