Рішення № 140720103, 16.10.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/9871/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Крегул М.М,

за участю секретаря судового засідання Бєлікова К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м. Ужгород, цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Споживчий центр», через систему «Електронний суд» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 28.12.2025-100001975 від 28.12.2025 у розмірі 27920 грн. та судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 28.12.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем в електронній формі укладено кредитний договір (кредитну лінію), за яким кредит надавався траншами: 28.12.2025 - 4000 грн., а 05.01.2026 на підставі додаткового договору - ще 4000 грн., зі строком повернення до 13.06.2026. Кредитодавець свої зобов`язання виконав, перерахувавши кошти на платіжну картку відповідача. Відповідач зобов`язань не виконав, у зв`язку з чим, за розрахунком позивача станом на 01.07.2026, утворилась заборгованість у розмірі 27920 грн., яка складається з: тіла кредиту - 8000 грн.; процентів за користування кредитом - 10320 грн.; комісії за надання кредиту - 400 грн.; комісії за обслуговування кредитної заборгованості - 1200 грн.; процентів, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, - 8000 грн..

Позивач вважає нарахування процентів за статтею 625 ЦК України правомірним, оскільки договір укладено після набрання чинності Законом України від 22.11.2023 № 3498-IX, яким виключено пункт 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», а цей Закон є спеціальним щодо Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись з позовними вимогами, відповідач подав відзив на позов, у якому частково заперечує проти позовних вимог. Він повністю визнає заборгованість за тілом кредиту в розмірі 8000 грн. і зазначає, що 28.12.2025 отримав перший транш у розмірі 4000 грн., а 05.01.2026 на підставі додаткового договору - другий транш у розмірі 4000 грн.. Водночас вимоги про стягнення процентів, «додаткових відсотків» та комісій вважає незаконними й необґрунтованими, посилаючись на те, що: позивач не надав роздільного хронологічного розрахунку процентів окремо за кожним траншем; комісії - 400 грн. та «додаткова комісія» - 1200 грн.)є нікчемними на підставі частини другої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», а «додаткова комісія» взагалі не передбачена умовами підписаних документів. Зазначає, що всі правочини вчинялися під час дії воєнного стану, позивач здійснив «подвійне» нарахування - основні проценти та «додаткові відсотки» поза межами погодженого строку кредитування, що суперечить правовій позиції Великої Палати Верховного Суду у справі № 444/9519/12 та пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

З урахуванням наведеного, відповідач просить задовольнити позов частково та стягнути з нього лише 8000 грн. заборгованості за тілом кредиту, у решті вимог відмовити.

Позивач подав до суду відповідь на відзив, у якій, зокрема, вказав, що розрахунок денної процентної ставки має інформаційно-орієнтовний характер і ґрунтується на припущенні належного виконання договору. Проценти нараховано в межах строку кредитування, а нарахувань за межами цього строку, зокрема за статтею 625 ЦК України, не здійснювалось. Розмір денної процентної ставки не перевищує встановленої законом межі. Відповідач не надав власного розрахунку заборгованості, а позивач як небанківська фінансова установа не веде рахунків клієнтів і не може надати банківських виписок. Щодо комісії, зазначає, та такі погоджені сторонами, входять до загальних витрат за споживчим кредитом, а умови про них відповідачем не оскаржувались. У зв`язку з чим, позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29.07.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, при цьому в позовній заяві позивач просить проводити розгляд справи за відсутності позивача та його представника, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, про причини неявки не повідомляв.

В зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, виходячи з їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 28.12.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 в електронній формі, у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», укладено кредитний договір (кредитну лінію) № 28.12.2025-100001975, який складається з пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) та заявки. Кредитодавець підписав документи електронним підписом, позичальник - електронним підписом одноразовим ідентифікатором, отриманим у смс-повідомленні на його фінансовий номер телефону НОМЕР_1 . Кожна сторінка договору містить відмітку про підписання позичальником одноразовим ідентифікатором.

Перед укладенням договору позичальника ідентифіковано через Систему BankID Національного банку України (станом на 28.12.2025). Одержані дані - прізвище, ім`я та по батькові, РНОКПП НОМЕР_2 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер телефону НОМЕР_3 , паспорт з номером НОМЕР_4 , виданий 19.12.2023 органом 2101, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , збігаються з даними, зазначеними у договорі, та з даними копій паспорта і картки платника податків, доданих відповідачем до відзиву. ТОВ «Споживчий центр» є абонентом Системи BankID НБУ з 26.10.2020.

Відповідно до заявки позичальнику надається кредит на таких умовах: сума кредиту (1-й транш) - 4000 грн.; строк кредитування - 168 днів з дати надання; дата повернення кредиту - 13.06.2026; процентна ставка «Стандарт» - фіксована 1% за день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 7 чергових періодів (по 14 днів); процентна ставка «Економ» - фіксована 0,5% за день користування кредитом, яка застосовується протягом наступних чергових періодів; комісія за надання кредиту - 5% від суми кредиту (200 грн.); комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 200 грн. у кожному з трьох чергових періодів, наступних за першим (за організацію та забезпечення інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, можливості платежів онлайн, відновлення паролю, інформування про дати платежів, консультаційні та інші пов`язані з обслуговуванням кредитної заборгованості послуги); денна процентна ставка - 0,8%; проценти розраховуються шляхом множення всієї суми кредиту (включаючи всі транші), або залишку від неї, на кількість днів користування кредитом та на процентну ставку, що застосовується у відповідному періоді.

До заявки додано графік платежів. Пунктом 17 заявки передбачено, що у разі прострочення позичальник на вимогу кредитодавця сплачує 170000% річних від суми заборгованості на підставі статті 625 ЦК України з обмеженням нарахування за один день сумою 60 грн..

05.01.2026 між сторонами в електронній формі за ініціативою позичальника укладено додатковий договір до кредитного договору, яким: сума кредиту збільшена до 8000 грн.; надається 2-й транш у розмірі 4000 грн., дата видачі - 05.01.2026, строк - 160 днів з дати надання. При цьому загальний строк кредитування 168 днів з дати надання 1-го траншу і дата повернення кредиту - 13.06.2026, залишені без змін (пункт 1.7); комісія за надання 2-го траншу становить 5% (200 грн.); комісія за обслуговування з чергових періодів №№ 2-4 встановлена в розмірі 400 грн. за кожен період; денна процентна ставка визначена в розмірі 0,82%, загальні витрати за кредитом - 10469,60 грн.; процентна ставка, порядок нарахування процентів та комісія за надання, встановлені основним договором, не змінювались, а базою розрахунку процентів є сума кредиту (усіх наданих траншів), яка надана та не повернута; розмір «процентів річних» за статтею 625 ЦК України залишено на рівні 170000% річних із обмеженням нарахування за один день сумою 120 грн.. Додатковий договір підписано позичальником одноразовим ідентифікатором.

Надання кредитних коштів підтверджується листами платіжної установи ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 18.04.2026 № 1-1804, згідно з якими за договором про надання послуг з переказу коштів № ФК-П-2024/01-2, укладеним із ТОВ «Споживчий центр», на платіжну картку відповідача № НОМЕР_5 . 28.12.2025 о 18:11:10 перераховано 4000 грн. (призначення - видача за договором кредиту № 28.12.2025-100001975) та 05.01.2026 о 16:07:11 - 4000 грн. (призначення - видача траншу за додатковим договором до цього договору).

Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 01.07.2026, складеного позивачем у вигляді щоденної таблиці нарахувань за період з 28.12.2025 по 14.06.2026, заборгованість становить 27920 грн., з яких: тіло кредиту - 8000 грн.; проценти за користування кредитом - 10320 грн.; проценти за статтею 625 ЦК України - 8000 грн.; комісії - 1600 грн. (200 грн. нараховано 28.12.2025, 200 грн. - 05.01.2026, по 400 грн. - 11.01.2026, 25.01.2026 та 08.02.2026). Проценти за користування кредитом нараховувались на суму 4000 грн. до 04.01.2026 та на суму 8000 грн. з 05.01.2026 за ставкою 1% на день до 04.04.2026 і 0,5% на день з 05.04.2026 по 13.06.2026, після чого нарахування процентів припинено. Проценти за статтею 625 ЦК України нараховувались з 11.01.2026 у розмірі 120 грн. за день і за розрахунком досягли 8000 грн. станом на 18.03.2026. Згідно з розрахунком, платежів на погашення заборгованості відповідач не здійснював.

У відзиві відповідач підтвердив укладення кредитного договору № 28.12.2025-100001975 та додаткового договору до нього, одержання двох траншів по 4000 грн. та визнав заборгованість за тілом кредиту в розмірі 8000 грн.. Доказів сплати будь-яких сум за договором, власного розрахунку заборгованості або доказів, які б ставили під сумнів достовірність наданих позивачем документів, відповідач не подав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Позичальник зобов`язаний повернути позику у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Згідно зі ст. 525, 526, 530, 629 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність не встановлена законом або не визнана судом.

Відповідно до ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) та її прийняття (акцепту), а моментом підписання електронного правочину є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Договір, підписаний позичальником одноразовим ідентифікатором, вважається укладеним у письмовій формі.

Дослідивши подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що кредитний договір № 28.12.2025-100001975 від 28.12.2025 та додатковий договір від 05.01.2026 укладено у належній формі, а кредитні кошти в сумі 8000 грн. надано відповідачу. Цей висновок ґрунтується на даних ідентифікації через Систему BankID, відмітках про підписання документів одноразовим ідентифікатором, одержаному на номер телефону, який відповідач вказав і у своєму відзиві, листах платіжної установи про перерахування коштів на картку, реквізити якої зазначені позичальником у договорі, а також на тому, що відповідач прямо підтвердив факти укладення договору та одержання двох траншів.

Відповідно до ст. 82 ЦПК України обставини, визнані учасниками справи, не підлягають доказуванню, а підстав сумніватися в достовірності визнання суд не має. Відповідач не заявляв, що не підписував договір або не отримував кредитні кошти.

Строк повернення кредиту настав, при цьому, доказів повернення кредиту відповідач не надав. Визнання відповідачем заборгованості за тілом кредиту відповідає наявним у справі доказам, не суперечить закону та не порушує прав інших осіб, тому суд його приймає. Вимога про стягнення 8000 грн. підлягає задоволенню.

Щодо процентів за користування кредитом.

Розмір процентної ставки, порядок її застосування та база нарахування (уся сума наданих траншів) визначені в заявці та додатковому договорі, з якими відповідач погодився, підписавши їх одноразовим ідентифікатором. Суд перевірив розрахунок позивача, з якого слідує, що за 8 днів (28.12.2025 - 04.01.2026) на суму 4000 грн. за ставкою 1% нараховано 320 грн.; за 90 днів (05.01.2026 - 04.04.2026) на суму 8000 грн. за ставкою 1% - 7200 грн.; за 70 днів (05.04.2026 - 13.06.2026) на суму 8000 грн. за ставкою 0,5% - 2800 грн.; разом 10320 грн., що відповідає розрахунку позивача та умовам договору. Нарахування здійснено в межах строку кредитування - 168 днів.

Доводи відповідача про відсутність роздільного розрахунку окремо за кожним траншем є необґрунтованими, оскільки умовами договору, зокрема п. 13 заявки, п. 2 додаткового договору, сторони визначили єдину базу нарахування процентів - суму наданих і не повернутих траншів. Розрахунок позивача є щоденним, відображає зміну бази нарахування з 05.01.2026 і дає змогу перевірити кожну складову.

Відповідно до ст. 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона доводить обставини, на які посилається. Відповідач не навів яких-небудь помилок розрахунку, не подав власного розрахунку (корнтррозрахунку) та не довів сплату будь-яких сум.

Посилання відповідача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 не підтверджує його позиції. У цій постанові викладено висновок, що право кредитора нараховувати проценти за користування кредитом, передбачені ч. 1 ст. 1048 ЦК України, обмежується строком кредитування. Водночас Верховний Суд наголосив, що боржник не звільняється від обов`язку сплатити проценти, нараховані в межах строку кредитування, зокрема й тоді, коли він прострочив виконання зобов`язання.

У цій справі проценти за користування кредитом нараховані виключно в межах строку кредитування, тому підстав вважати їх нарахованими поза межами погодженого строку, немає.

Не є підставою для відмови в стягненні процентів за користування кредитом і те, що договори укладені під час дії воєнного стану. Проценти за користування кредитом - це плата за правомірне користування кредитними коштами, а не захід відповідальності за прострочення.

У свою чергу, п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України звільняє позичальника в період дії воєнного стану від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, та від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення, але не від обов`язку сплачувати проценти за користування кредитом за договірною ставкою. Пункт 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» виключено Законом № 3498-IX від 22.11.2023, а тому не може застосовуватись до спірних правовідносин.

Розмір процентної ставки не суперечить закону. Відповідно до ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1%. Договірні ставки - 1% та 0,5% за день, а також розрахована за формулою, встановленою цією статтею, денна процентна ставка - 0,8% і 0,82%, цієї межі не перевищують.

Таким чином, вимога про стягнення 10320 грн. процентів за користування кредитом є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо стягнення комісій.

Відповідач стверджує, що додаткова комісія у сумі 1200 грн. не передбачена підписаними документами, не відповідає матеріалам справи.

Разом з цим, судом встановлено, що п. 9 заявки та п. 1.4 додаткового договору передбачено комісію за обслуговування кредитної заборгованості, яка сплачується у чергових періодах №№ 2-4 і після укладення додаткового договору становить 400 грн. за кожен період, тобто 3 ? 400 = 1200 грн.. Комісія за надання кредиту (п. 8 заявки та п. 1.3 додаткового договору) становить по 200 грн. за кожен транш, тобто 400 грн.. Загальна сума комісій - 1600 грн., заявлена позивачем, не перевищує розміру, погодженого сторонами.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» агальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 8 цього Закону до загальних витрат за споживчим кредитом, крім процентів, включаються комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Саме такі комісії позивач встановив в умовах кредитування, вони були узгоджені з позичальником у договорі та враховані при розрахунку денної процентної ставки та загальних витрат за кредитом.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21) дійшла висновку, що немає підстав вважати умову конкретного кредитного договору про встановлення плати за управління кредитом нікчемною ні з огляду на приписи статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів», ні з огляду на приписи статті 228 ЦК України. Така умова може бути недійсною як оспорювана.

Відповідач із вимогою про визнання умов договору щодо комісій недійсними чи несправедливими до суду не звертався, зустрічного позову не пред`явив; його посилання на нікчемність таких умов є загальним, без обґрунтування того, у чому полягає порушення закону.

Посилання відповідача на частину другу статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» суд не приймає, оскільки ця стаття визначає умови договору про споживчий кредит і не містить положень про нікчемність комісії за обслуговування кредитної заборгованості. Твердження про те, що нарахування будь-яких комісій під час воєнного стану суперечить закону, також не ґрунтується на нормах закону. Пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України стосується відповідальності за прострочення, стаття 625 ЦК України, неустойка, а комісії за надання кредиту та за обслуговування кредитної заборгованості не є заходом відповідальності за прострочення.

За таких обставин, оскільки умови про комісії погоджені сторонами та в установленому порядку не оспорені, вимоги про стягнення комісії за надання кредиту - 400 грн. та комісії за обслуговування кредитної заборгованості - 1200 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо процентів, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У свою чергу, проценти, нараховані позивачем у порядку цієї статті, мають іншу правову природу, ніж проценти за користування кредитом. Зокрема, це не плата за правомірне користування коштами, а наслідок порушення грошового зобов`язання, тобто захід цивільно-правової відповідальності. Саме так ці проценти кваліфікує й сам позивач, визначаючи їх у пункті 17 заявки та пункті 1.8 додаткового договору як «проценти річних» за прострочення в розмірі «170000% річних» (з обмеженням 60 грн., а з 05.01.2026 - 120 грн. на день), що нараховуються від першого дня прострочення, включно з періодом, який припадає на строк кредитування.

Відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Ця норма не пов`язує звільнення від відповідальності з датою укладення кредитного договору.

Воєнний стан в Україні введено з 24.02.2022 і він неперервно продовжується, зокрема й протягом усього періоду, за який позивач нарахував спірні проценти (з 11.01.2026 по 18.03.2026), та діє на час ухвалення цього рішення. Кредитний договір є договором, за яким кредит надано фінансовою установою (кредитодавцем), а отже, відповідач як позичальник звільнений від відповідальності за статтею 625 ЦК України за прострочення, що мало місце у цей період.

Доводи позивача про те, що Закон України «Про споживче кредитування» є спеціальним і після виключення з нього пункту 6-1 дозволяє нарахування таких процентів, суд відхиляє. Виключення пункту 6-1 із Закону України «Про споживче кредитування» не скасувало пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, який продовжує діяти. Закон України «Про споживче кредитування» не містить норм, які б регулювали питання відповідальності позичальника за статтею 625 ЦК України в період воєнного стану та суперечили б зазначеному пункту, тож колізії між нормами, для вирішення якої позивач посилається на правила lex specialis і lex posterior, немає.

Крім того, норма п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України є спеціальною щодо правового регулювання відповідальності за прострочення саме в період дії воєнного стану.

Окрім цього, суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, зроблений у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, згідно з яким проценти за користування кредитом (стаття 1048 ЦК України) та відповідальність за прострочення (стаття 625 ЦК України) не можуть застосовуватись одночасно за один і той самий період, оскільки поведінка боржника не може одночасно бути і правомірною, і неправомірною. Нарахування процентів за статтею 625 ЦК України можливе після спливу строку кредитування. Позивач же нарахував проценти за статтею 625 ЦК України з 11.01.2026 по 18.03.2026, тобто протягом строку кредитування, в якому одночасно нараховував проценти за користування кредитом на ту саму суму основного боргу. Така подвійна відповідальність за один і той самий період закону не відповідає.

Поряд з цим, відповідно до ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування» сукупна сума неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін. Розмір спірних процентів становить 8000 грн., що дорівнює 100% суми, одержаної відповідачем, тобто вдвічі перевищує допустиму межу.

Таким чином, у задоволенні вимоги про стягнення 8000 грн. процентів, нарахованих за статтею 625 ЦК України, слід відмовити.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню і з відповідача на користь позивача слід стягнути 19920 грн. заборгованості за кредитним договором, з яких: 8000 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 10320 грн. - проценти за користування кредитом, 400 грн. - комісія за надання кредиту, 1200 грн. - комісія за обслуговування кредитної заборгованості, у решті позову слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при поданні позову через систему «Електронний суд» сплатив судовий збір у розмірі 2662,40 грн. (п. 1 ч. 2 та ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»). Позовні вимоги задоволено на 19920 грн. із заявлених 27920 грн., тобто на 71,35%. З урахуванням часткового задоволення позову з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 1899,53 грн. (2662,40х19920:27920 = 1899,53), а також 90,88 грн. витрат пов`язаних із надсиланням стороні відповідача позовної заяви.

Будь-яких доказів понесення судових витрат як позивачем та і відповідачем суду не надано.

Керуючись ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 206, 263-265, 273 ЦПК України, ст. 11, 204, 509, 525, 526, 530, 625, 629, 1048, 1049, 1054 ЦК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833) заборгованість за кредитним договором № 28.12.2025-100001975 від 28.12.2025 у розмірі 19920 (дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот двадцять) грн., з яких: 8000 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 10320 грн. - проценти за користування кредитом, 400 грн. - комісія за надання кредиту, 1200 грн. - комісія за обслуговування кредитної заборгованості.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833) судовий збір в сумі 1899,53 грн. (одна тисяча вісімсот дев`яносто дев`ять п`ятдесят три коп) та 90,88 грн. судових витрат пов`язаних із надсиланням стороні відповідача позовної заяви.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А, код ЄДРПОУ 37356833).

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ).

Суддя Ужгородського

Міськрайонного суду М.М. Крегул