Рішення № 140719738, 15.10.2026, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 303/6661/26

2/303/3085/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

у складі головуючого судді Заболотного А.М.

секретар судового засідання Желізняк К.П.,

за участю представника відповідача Молчанов М.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Мукачево цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

ТзОВ «ФК «Суперіум» звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 96877318000 від 15.10.2020 року на загальну суму 15830,35 грн. В обґрунтування позову зазначено, що 15.10.2020 року між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 96877318000. Банк виконав взяті на себе зобов`язання за вказаним договором та надав відповідачу кредитні кошти. В подальшому, 09.09.2025 року між АТ «УкрСиббанк» та ТзОВ «ФК «Суперіум» було укладено договір факторингу № 299, відповідно до умов якого вимоги за вказаним кредитним договором перейшли до позивача. Позивач вказує, що відповідач порушила умови повернення платежів за кредитом, що призвело до виникнення заборгованості за договором кредиту. Розмір становить 15830,35 грн., з яких: 9465,09 грн. - основна заборгованість, 5914,89 грн. заборгованість за відсотками, 450,37 грн. - заборгованість за комісією. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором товариство вимушене звернутись до суду з цим позовом та просить суд стягнути із відповідача на користь позивача вказану суму заборгованості в примусовому порядку. Також позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.

05.09.2026 року від відповідача ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву (документ сформований в системі «Електронний суд» 05.09.2026 року). У відзиві відповідач зазначає, що вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, у зв`язку з таким.

09.08.2024 року Мукачівське РУ УП ГУНП в Закарпатській області видало документ «Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань» номер КП: 12024078040000478 від 09.08.2024 року». У вказаному документі міститься розділ «короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення»: «04.06.2024 року, невідома особа, у невстановленому місці та спосіб, використовуючи анкетні дані ОСОБА_1 , оформила на неї кредит у АТ «УкрСиббанку» на суму 10000,00 грн.». Станом на сьогодні у кримінальному провадженні № 12024078040000478 від 09.08.2024 року встановлено особу, яка протиправно і без погодження з відповідачем оформила на відповідача кредит в банку та в подальшому так само протиправно і без погодження з відповідачем зняла кошти з банківського рахунку відповідача. Таким чином внаслідок проведення відповідних слідчих дій, належними доказами було встановлено, що гроші, які банк видав як кредит відповідачу, насправді знімалися в м. Дніпро сторонньою і не уповноваженою відповідачем особою.

Крім того, надані позивачем до суду первинні документи (договір факторингу та витяг з реєстру боржників, що є додатком до вказаного договору) містять дані, що суперечать одне одному і не підтверджують запит відповідача до Укрсиббанку на отримання коштів у 2023 році та фактичне отримання грошових коштів відповідачем у 2023 році.

Так, 15.10.2020 року відповідач та АТ «Укрсиббанк» уклали договір-анкету про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування (з правилами) № 96877318000 від 15.10.2020 року.

15.10.2020 року Укрсиббанк та відповідач уклали додаткову угоду до договору від 15.10.2020 року.

У п. 2.3. додаткової угоди, зазначено: «Розмір платежу за товар за рахунок кредитних коштів: 8248,00 грн.»

У п. 3.3. додаткової угоди сторонами було затверджено графік погашення заборгованості, який розпочинався 15.10.2020 року та завершився 07.11.2022 року.

У п.п. 1 п. 3.3. додаткової угоди, зазначено: «15.10.2020 року мінус 8248,00», тобто цим надписом сторони підтвердили факт того, що сума кредиту була виплачена банком на рахунок продавця товару ТОВ «Комфі трейд», відповідно відповідач взяла вказаний кредит.

Разом з тим, в реєстрі боржників до договору факторингу № 299 від 09.09.2025 року зазначено про те, що дата надання кредиту 24.06.2023 року, а заборгованість за основним договором 9465,09 грн.

Вказані суперечності прямо вказують на те, що в цій ситуації мали місце фактично дві окремі видачі двох не пов`язаних між собою кредитів, а саме у 2020 році відповідач дійсно брала споживчий кредит в банку на суму 8248,00 грн. для купівлі побутової техніки в магазині «Комфі», який належно виплатила в рамках встановленого графіку платежів (до 2022 року) та вважала ці правовідносини завершеними.

В подальшому, у 2023 році встановлена слідством особа, проте невстановленим слідством способом, подала запит до банку на отримання кредиту від імені відповідача (без відома і дозволу відповідача) та самостійно без відома і дозволу відповідача зняла вказані кошти з банкомату у м. Дніпро.

Крім того, позивач у позові не довів належними доказами той факт, що відповідач в електронному вигляді висловив бажання на отримання відповідного кредиту 24.06.2023 року, оскільки матеріали справи не містять належного доказу - електронного підпису відповідача на відповідному зобов`язанні. Банк не мав права видавати кредит в рамках кредитного договору після 05.11.2022 року, оскільки вказана дата є строком дії ліміту кредитування та оскільки вказаний кредит міг видаватися виключно шляхом купівлі певного товару у відповідній торгівельній організації за кредитні кошти, а не шляхом зняття готівки з банкомату.

Також позивач у позові не довів наявність обставин, які безспірно доводять, що відповідач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню пін-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати відповідні платіжні операції.

08.09.2026 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив (документ сформований в системі «Електронний суд» 07.09.2026 року). У відповіді на відзив представник зазначає, що основним аргументом відповідача є твердження про те, що кредитний договір був укладений без її волевиявлення невстановленою особою, яка нібито незаконно використала персональні дані відповідача проте відповідач не надав суду жодного доказу, який би підтверджував встановлення компетентними органами факту використання його персональних даних третіми особами, факту підроблення документів, використання засобів електронної ідентифікації без його відома чи будь-яких інших обставин, які б свідчили про недійсність або неукладеність кредитного договору.

28.09.2026 року до суду від відповідача ОСОБА_1 до суду надійшла заява про застосування строку позовної давності (документ сформований в системі «Електронний суд» 27.09.2026 року).

Ухвалою від 24.08.2026 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

27.08.2026 року до суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (сформована в системі «Електронний суд» 27.08.2026 року) на виконання ухвали від 24.08.2026 року про залишення позову без руху.

Ухвалою суду від 28.08.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Судове засідання по справі призначене на 28.09.2026 року.

Ухвалою суду від 28.09.2026 року, зазначеною у протоколі судового засідання, у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі відмовлено.

Ухвалою суду від 28.09.2026 року у задоволенні заяви представника відповідача Молчанов М.Д. про відвід головуючого судді Заболотного А.М. відмовлено.

У зв`язку з неможливістю представником відповідача ОСОБА_2 приймати участь у судовому засіданні через оголошення повітряної тривоги судове засідання відкладено на 15.10.2026 року.

Ухвалою суду від 15.10.2026 року, зазначеною у протоколі судового засідання, клопотання відповідача ОСОБА_1 про розгляд справи в порядку загального позовного провадження залишено без задоволення.

Ухвалою суду від 15.10.2026 року, зазначеною у протоколі судового засідання, клопотання представника позивача про витребування доказів залишено без задоволення.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі в якій також просить задовольнити позов у повному обсязі з наведених в ньому підстав.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, її представник ОСОБА_2 у судовому засіданні проти позову заперечив з наведених у відзиві та додаткових поясненнях обставин та просив суд відмовити у задоволенні позову. При цьому додатково пояснив, що відповідач не отримувала заявленого до стягнення кредиту. Також зазначив, що позивачем недоведений факт видачі кредитних коштів, а також і користування ними відповідачем.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши та перевіривши наявні у справі докази, приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При цьому, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 15.10.2020 року між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 був укладений договір-анкета про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування (з правилами) № 96877318000 за умовами якого банк, на підставі наданих клієнтом документів, відкриває клієнту та обслуговує на умовах тарифного плану Картка з лімітом «Картка Sуперпокупця 55% Grace».

У п. 1.1. підписаного Договору-анкети зазначається, що банк на підставі наданих клієнтом відповідно до вимог чинного законодавства України документів відкриває клієнту та обслуговує на умовах тарифного плану Картка з лімітом «Картка Sуперпокупця 55% Grace», розміщеного на сайті www.my.ukrsibbank.com і на інформаційних стендах у приміщеннях установ Банку (надалі «Тарифи»), поточний рахунок, який обслуговується згідно цього Договору-анкети та Правил (договірних умов) споживчого кредитування позичальників АТ «УКРСИББАНК» з можливістю відкриття і розрахунково-касового обслуговування карткових (поточних) рахунків, опублікованих в газеті «Урядовий кур`єр» № 105 від 09.06.2017 року (з усіма змінами та доповненнями) та розміщених на сайті www.my.ukrsibbank.com та/або на інформаційних стендах у приміщеннях установ Банку (далі - Правила). Сторони домовилися, що Договір-анкета містить заяву клієнта на відкриття рахунку і подання окремої заяви не вимагається.

Відповідно до умов Договору-анкети, банк встановлює ліміт овердрафту (надає кредит), на картковому рахунку клієнта (надалі - ліміт кредитування), а клієнт зобов`язується повернути використану суму кредиту та сплачувати плату за кредит на умовах, визначених Договором-анкетою та Правилами. Банк має право надавати, а клієнт отримувати послуги та/або сервіси банку, в тому числі щодо кредитування, шляхом вчинення електронних правочинів з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем банку в порядку, викладеному у Правилах. Правила після підписання сторонами Договору-анкети стають його невід`ємною частиною. Підписуючи Договір-анкету сторони підтверджують, що досягли згоди за усіма істотними умовами договору. Ліміт кредитування було встановлено у розмірі 16300,00 грн. Строк дії ліміту кредитування: з дати укладення договору по 05.11.2022 року. Процентна ставка як за готівкові, так і безготівкові операції встановлювалена на рівні 55%, за винятком процентної ставки за безготівковими операціями впродовж пільгового періоду, яка становить 0,00001%. Сторони також погодили визначення орієнтовної загальної вартості ліміту кредитування 77520,00 грн., орієнтовну реальну річну процентну ставку ліміту кредитування - 55% (п.п. 1.2, 1.3, 1.4, 2.1. договору-анкети).

Згідно із змістом анкети-заявки на надання споживчого кредиту ОСОБА_1 просить у АТ «УкрСиббанк» надати їй споживчий кредит «Револьверна кредитна карта» на наступних умовах: строк дії ліміту кредитування 24 міс., сума кредитного ліміту 8300,00 грн. Також ОСОБА_1 просить АТ «УкрСиббанк» надати їй споживчий кредит з суми кредитного ліміту на наступних умовах: сума кредиту 8248,00 грн., строк кредитування 24 міс.

Крім того, 15.10.2020 року між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до Договору-Анкети про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування (з Правилами) № 96877318000 у п. 1 якої сторони домовились, що в межах ліміту кредитування, встановленого згідно умов п. 2.1. Договору банк надає клієнту кредит в сумі 8248,00 грн.

При цьому, з дати підписання даної Додаткової угоди ліміт кредитування, встановлений згідно умов п. 2.1. Договору, зменшується на суму Кредиту, виданого згідно умов п. 1 цієї Додаткової угоди.

Відповідно до додаткової угоди до Договору-анкети за наявними підписами сторін визначено умови використання та повернення кредиту, графік платежів та орієнтовну загальну вартість кредиту, кредит має бути повернутий не пізніше 07.11.2022 року (п. 2.2. додаткової угоди).

Заявлений до стягнення розмір заборгованості позивач підтверджує довідкою за заборгованістю боржника ОСОБА_1 № 20/07-2026-18 від 20.07.2026 року.

Зі змісту вказаної довідки встановлено, що заборгованість за кредитним договором № 96877318000 від 15.10.2020 року становить 15830,35 грн., з яких: 9465,09 грн. - основна заборгованість, 5914,89 грн. заборгованість за відсотками, 450,37 грн. - заборгованість за комісією. Кількість днів прострочення 400.

Одночасно, звертаючись до суду з цим позовом ТзОВ «ФК «Суперіум» також зазначає про те, що до нього перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 96877318000 від 15.10.2020 року до боржника ОСОБА_1 .

У зв`язку з цим судом також встановлено, що 09.09.2025 року між АТ «УкрСиббанк», як Клієнтом, та ТзОВ «ФК «Суперіум», як Фактором, укладено Договір факторингу № 299.

За змістом п.п. 1, 5.1, 6.1, 6.2 договору факторингу № 299 АТ «УкрСиббанк» гарантує ТзОВ «ФК «Суперіум» дійсність права вимоги до боржників щодо погашення заборгованості, яка відступається, а також зобов`язаний передати ТзОВ «ФК «Суперіум» документацію, що підтверджує право вимоги до боржників, що не позбавляє права ТзОВ «ФК «Суперіум» звернутися до АТ «УкрСиббанк» з вмотивованим письмовим запитом щодо надання відповідних документів відносно певного боржника.

За змістом п.п. 4.1, 4.3 договору факторингу № 299 право власності на право вимоги вважається таким, що перейшло від АТ «УкрСиббанк» до ТзОВ «ФК «Суперіум», та право вимагати від боржників виконання всіх зобов`язань в межах відступлених прав вимог у ТзОВ «ФК «Суперіум» виникає з моменту підписання акту приймання-передачі права вимоги (додаток № 2 до цього договору).

АТ «УкрСиббанк» самостійно здійснює повідомлення кожного боржника про відступлення права вимоги згідно з вимогами чинного законодавства протягом 10 робочих днів з дати переходу права власності на права вимоги ТОВ «Фінансова компанія «СУПЕРІУМ» відповідно до умов договору.

Згідно з п. 6.6 договору факторингу № 299 АТ «УкрСиббанк» за письмовим запитом ТзОВ «ФК «Суперіум» зобов`язаний надати Фактори виписки з обліку кредитної заборгованості за позичковими рахунками. Клієнт зобов`язаний здійснювати вказані дії протягом 180 календарних днів з дати переходу права власності на право вимоги відповідно до умов договору.

В свою чергу ТзОВ «ФК «Суперіум» має право отримати від АТ «УкрСиббанк» відповідну документацію за умови надання письмового запиту.

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 299 від 09.09.2025 року загальна сума заборгованості відповідача за кредитним договором від 15.10.2020 року становить 15830,35 грн., з яких: 9465,09 грн. - основна заборгованість, 5914,89 грн. заборгованість за відсотками, 450,37 грн. - заборгованість за комісією.

Додатково у реєстрі боржників вказано, що дата надання кредиту 24.08.2023 року, сума ліміту кредитування 10000,00 грн.

23.04.2026 року ТзОВ «ФК «Суперіум» направило на адресу відповідача досудову вимогу про сплату заборгованості у розмірі 15830,35 грн. за кредитним договором № 96877318000 від 15.10.2020 року.

Із врахуванням встановленого вище суд вважає, що в першу чергу слід вирішити питання наявності у позивача права грошової вимоги за кредитними договорами до відповідача.

За приписами ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Тлумачення ч. 1 ст. 512 ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (ч. 3 ст. 656 ЦК України); (б) дарування (ч. 2 ст. 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Згідно з ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Тлумачення ст. 516, ч. 2 ст. 517 ЦК свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.

Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 року у справі № 6-979цс15.

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною 1 ст. 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

З наведеного вище договору факторингу слід прийти до однозначного висновку про те, що до ТзОВ «ФК «Суперіум» перейшли всі права кредитора за кредитним договором № 96877318000 від 15.10.2020 року.

З приводу наявності підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором суд зазначає про таке.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. В силу ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

При цьому право дострокового повернення означає, що кредитор вимагає виконання зобов`язання до настання строку виконання, визначеного договором.

Так, одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Згідно з ст.ст. 610, 611, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Обґрунтовуючи підстави для стягнення заборгованості за кредитом позивачем надано, зокрема, кредитний договір № 96877318000 від 15.10.2020 року разом з додатком та довідку за заборгованістю за кредитним договором № 96877318000 від 15.10.2020 року.

Одночасно, сторона відповідача заперечує факт отримання кредитних коштів (10000,00 грн.) в заявленому розмірі.

Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог. Саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України).

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У ст. 80 ЦПК України зазначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України).

Частиною 3 ст. 13 ЦПК України передбачено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість.

Верховний Суд у постанові від 13.05.2020 року у справі №219/1704/17 зазначив, що «в оцінці поведінки та способу ведення справ позивачем суд має враховувати, що банк є професійним учасником ринку надання банківських послуг, у зв`язку з чим до нього висуваються певні вимоги щодо дотримання певних правил та процедур, які є традиційними у цій сфері послуг, до обачності та розсудливості у веденні справ тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ позивачем є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною у цивільних відносинах з такою кредитною установою. З врахуванням наведеного усі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом саме на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах.

В свою чергу представник позивача просив суд розглядати вказану справу за його відсутності, подавши відповідне клопотання, визначившись таким чином із своєю участю у справі та відповідними процесуальними наслідками.

В силу вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2022 року у справі № 334/3056/15 зазначено, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

У постанові від 30.01.2018 року у справі № 161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором Верховний Суд зазначив, що банк зобов`язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

За умовами кредитного договору № 96877318000 від 15.10.2020 року сторонами узгоджено ліміт кредитування у розмірі 16300,00 грн., строк дії якого визначено по 05.11.2022 року. Крім цього, додатковою угодою передбачено надання кредиту в розмірі 8248,00 грн. в межах узгодженого ліміту кредитування.

Факт отримання кредиту у зазначеному вище розмірі не заперечується стороною відповідача.

Разом з тим, ТзОВ «ФК «Суперіум» не надало суду жодних доказів на підтвердження надання відповідачу кредиту саме у розмірі 10000,00 грн., що був, з позиції позивача, наданий 24.08.2023 року, як про це вказано у реєстрі боржників до договору факторингу № 299, таких як платіжного доручення, меморіального ордеру, розписки тощо, а також доказів часткового виконання відповідачем умов кредитного договору, що у розумінні положень ст.ст. 6, 627-629, 1054 ЦК України могло б свідчити про отримання позичальником грошових коштів та користування ними.

При цьому суд звертає увагу на те, що саме у зв`язку із неповерненням кредиту у розмірі у розмірі 10000,00 грн., що наданий 24.08.2023 року, позивач звернувся до суду з цим позовом.

У п. 2.2.1. кредитного договору № 96877318000 від 15.10.2020 року визначено, що сторони домовились, що банк в межах доступного ліміту може надати клієнту в порядку і на умовах, встановлених цим договором-анкетою та правилами, кредит «плати частинами».

Кредит плати частинами надається для оплати клієнтом товарів шляхом використання платіжної картки в терміналі Торгової організації. При цьому вибір та підтвердження клієнтом умов використання та повернення кредиту плати частинами здійснюється клієнтом в порядку, передбаченому договором (п. 2.2.2. кредитного договору № 96877318000 від 15.10.2020 року).

Відповідно до п. 2.2.3. кредитного договору № 96877318000 від 15.10.2020 року умовами надання кредиту є наявність наступних умов у сукупності: 1. Підтвердження клієнтом вибору певних умов кредитування (суми, строку, комісії, орієнтованої загальної вартості, орієнтованої реальної процентної ставки, порядку погашення) шляхом використання картки в терміналі торгової організації при оплаті товару. 2. Отримання клієнтом інформаційного повідомлення щодо отриманого кредиту на обраних та підтверджених клієнтом умовах, направленого банком на персональний та безпечний номер телефону клієнта.

У зв`язку з цим суд звертає увагу на визначений кредитним договором № 96877318000 від 15.10.2020 року строк кредитування за умовами якого строк дії якого визначено по 05.11.2022 року, а за умовами додаткової угоди до 07.11.2022 року. Докази про те, що строк кредитування був продовжений, а кредитний договір пролонгований у матеріалах справи відсутні.

Слід також відмітити, що надана довідка за заборгованістю боржника ОСОБА_1 № 20/07-2026-18 від 20.07.2026 року містить лише відомості щодо загального розміру несплаченого кредиту та відсотків, без зазначення детального розрахунку, який включав би суми погашеного позичальником тіла кредиту та відсотків по кожному платіжному періоду тощо. Розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони. Такий висновок щодо оцінки односторонніх документів банку кореспондує висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 року (№ 342/180/17) та Верховного Суду України в постанові від 11.03.2015 року (№ 6-16цс15).

Наявність роздрукованого розрахунку заборгованості за договором є неналежним та недостатнім доказом для задоволення позовних вимог, оскільки сам розрахунок, умови кредитування тощо, є внутрішніми документами установи та не містять відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи видавалися кредитні кошти, на який строк, правильність нарахування відсотків позивачем.

Таким чином наданий розрахунок є документом, що створений самим позивачем, а, відтак, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач.

До того ж сам по собі витяг з реєстру боржників до договору факторингу та розрахунок заборгованості, складений позивачем, не є належними та достатніми доказами отримання відповідачем кредиту.

Додатково суд зауважує, що збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Так, ухвалою суду від 15.10.2026 року клопотання представника позивача про витребування доказів залишено без задоволення.

При цьому, суд акцентує увагу на тому, що звертаючись до суду з позовом, позивач має належним чином підготувати доказову базу. В свою чергу аналізом зазначених вище умов договору факторингу № 299 від 09.09.2025 року, укладеного між АТ «УкрСиббанк», як Клієнтом, та ТзОВ «ФК «Суперіум», як Фактором, встановлено відсутність будь-яких перешкод у позивача на отримання відповідної документації, що стосується кредитного договору № 96877318000 від 15.10.2020 року, а свідчить про пасивну поведінку позивача. Таким чином, позивач мав можливість отримати у АТ «УкрСиббанк» первинну бухгалтерську документацію, однак товариство не навело поважних причин її не надання.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Підсумовуючи суд робить висновок про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за її складовими частинами (тілом кредиту, процентами, комісією), є не доведеними та не підтвердженими належними доказами.

З врахуванням вищенаведеного, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

Додатково суд зазначає, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, та застосовується тільки до обґрунтованих позовних вимог. У разі, коли суд дійде висновку, що заявлені позовні вимоги, є необґрунтованими, суд повинен відмовити у задоволенні такого позову саме з цієї підстави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 року у справі № 575/476/16-ц (провадження № 14-306цс180)). Таким чином питання щодо спливу позовної давності не дослідується.

Суд ухвалюючи рішення також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів сторін), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені сторонами у заявах по суті справи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 10, 12, 13, 18, 76-81, 263-265, 279, 354-355 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 530, 610, 629, 1048-1050, 1054 ЦК України, суд,-

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» (Вознесенський узвіз, 23А/35А, м. Київ, код ЄДРПОУ: 42024152).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Представник відповідача: Молчанов Микола Дмитрович ( АДРЕСА_2 ).

Повне рішення складено 19.10.2026 року.

Суддя А.М.Заболотний