Рішення № 140719705, 14.10.2026, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 554/6700/26

Провадження № 2/545/2688/26

ЗАОЧНЕ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" жовтня 2026 р. Полтавський районний суд Полтавської області в складі :

головуючого судді Стрюк Л.І.,

з участю секретаря Гаврися В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Представник ТОВ «ФК «Ейс» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути заборгованість за кредитним договором в розмірі 28 556,01 грн.

В обґрунтування зазначив, що між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 26.12.2020 укладено кредитний договір № 341483670 у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразового ідентифікатора, однак відповідач не виконав свої зобов`язання за укладеним договором, не повернув кредит та не сплатив проценти, у зв`язку з чим станом на момент звернення до суду утворилась заборгованість.

Також, згідно з умовами договорів факторингу, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило право вимоги за кредитним договором, укладеним з відповідачем, на користь ТОВ «Таліон Плюс», яке в свою чергу відступило право вимоги на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а останні в свою чергу відступили таке право на користь ТОВ «ФК «Ейс», а відтак позивачем набуто право вимоги за вказаним кредитним договором до ОСОБА_1 , яку і просить стягнути, а також судові витрати.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про час та дату розгляду справи повідомлений належним чином, попередньо надіслав до суду заяву, в якій просив проводити розгляд справи у його відсутність. Не заперечував проти винесення судом заочного рішення.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, був належним чином повідомлений про час та дату розгляду справи.

Суд відповідно до ст. 280 ЦПК України, ухвалив проводити заочний розгляд справи.

Дослідивши всі обставини у справі та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 26.12.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 341483670.

Згідно з п. 1.1. Договору, Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит на суму 3000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику.

Відповідно до п. 1.2. Договору, кредит надається строком на 20 днів (Дисконтний період), а саме до 15.01.2021.

Згідно з п. 1.4.1. нарахування процентів за користування кредитом протягом дисконтного періоду здійснюється за ставкою 614,88% річних, що становить 1,68% від суми кредиту за кожний день користування; згідно з п. 1.7.2. у разі користування кредитом після закінчення дисконтного періоду нарахування процентів становить 841,80% річних, що становить 2,30% в день від суми кредиту.

Надалі, за умовами додаткових угод від 26.12.2020 та від 27.12.2020, сторони домовилися збільшити суму кредиту (на 3000 грн та 2000 грн), внаслідок чого загальна сума кредиту за договором склала 8000 грн.

Відповідачем ОСОБА_1 26.12.2020 було підписано договір та додаткові угоди за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором MNV3QB72.

Відповідно до платіжного доручення та довідки первісного кредитора, ОСОБА_1 на банківський рахунок перераховано кошти загальною сумою 8000 грн (шляхом видачі траншів 3000 грн, 3000 грн та 2000 грн).

Із положень статті 11 Закону України від 3 вересня 2015 року №675-VIII «Про електронну комерцію» слідує, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана, зокрема, шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону №675-VIII).

В силу пункту 6 частини першої статті 3 Закону №675-VIII електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Таким чином, вищезазначений договір, укладений між відповідачем та первісним кредитором у відповідності до ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» є електронним договором, та вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Водночас, відповідач умови договору позики належним чином не виконував внаслідок чого виникла заборгованість.

Відповідно до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги до боржників, зокрема до ОСОБА_1 за кредитним договором № 341483670 від 26.12.2020.

Згідно з витягом з реєстру прав вимоги, до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 341483670 від 26.12.2020.

Також, згідно з договором факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 ТОВ «Таліон Плюс» відступило на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» право вимоги до боржників, зокрема до ОСОБА_1 за кредитним договором № 341483670 від 26.12.2020.

Згідно з витягом з реєстру прав вимоги, до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 341483670 від 26.12.2020.

Водночас, як вбачається з договору факторингу № 11/07/25-Е від 11.07.2025 та реєстру боржників до нього, ТОВ «ФК «Ейс» набуло право грошової вимоги від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» за кредитним договором № 341483670 від 26.12.2020, укладеним з ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

У відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом - ч.1 ст.527 ЦК України.

Якщо у зобов`язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), згідно ч.1 ст.530 ЦК України.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 1 ст. 610, ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки, сплатити неустойку, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з розрахунками заборгованості за кредитним договором № 341483670 від 26.12.2020 за ОСОБА_1 рахується заборгованість, в тому числі: 7 999,60 грн заборгованість за сумою кредиту; 20 556,41 грн заборгованість за процентами, тобто всього 28 556,01 грн.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором № 341483670 від 26.12.2020 в розмірі 28 556,01 грн, що складається з: 7 999,60 грн заборгованість за сумою кредиту; 20 556,41 грн заборгованість за процентами, підлягають задоволенню.

Що стосується судових витрат, то суд зазначає таке.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 37 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18.

Оцінюючи зміст зазначених приписів, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21 виснує, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Враховуючи наведене та визначені, зокрема, частиною 4 ст. 137 ЦПК України критерії для здійснення розподілу судових витрат, безпосередньо та причинно пов`язаних з розглядом справи, беручи до уваги те, що справа не є складною, є малозначною та розглядається в спрощеному позовному провадженні, є типовою, в якій сформована усталена судова практика, суд приходить до висновку, що розумним та справедливим у даному випадку буде стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» витрат на правничу допомогу в розмірі 3 000 грн та сплаченого судового збору пропорційно задоволених позовних вимог у розмірі 2 662,40 грн.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги є доведеними в судовому порядку та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 263, 265 ЦПК України,

ухвалив:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (ЄДРПОУ 42986956, адреса місцезнаходження: вул. Юрія Поправки, 6, кабінет 13, м. Київ, 02094) заборгованість за кредитним договором № 341483670 у розмірі 28 556,01 грн, а також 2 662,40 грн витрат зі сплати судового збору, 3 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя:Л. І. Стрюк