Рішення № 140719317, 14.10.2026, Крюківський районний суд м. Кременчука

Дата ухвалення
14.10.2026
Номер справи
537/3411/26
Номер документу
140719317
Форма судочинства
Цивільне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Провадження № 2/537/1976/2026

Справа № 537/3411/26

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.10.2026 місто Кременчук

Крюківський районний суд міста Кременчука у складі головуючого судді Дряхлова Є.О.,

за участі секретаря судових засідань Удінської А.С.,

представника позивача адвоката Ігнатенка І.М.,

представника відповідача Кисельової В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом:

ОСОБА_1

до

Акціонерного товариства «Українська залізниця»

про стягнення матеріальної допомоги, середнього заробітку за час затримки виплати належних сум, відшкодування моральної шкоди,

після закінчення судового розгляду ухвалив рішення про наступне:

І. Стислий виклад позиції позивача, заперечень відповідача.

1. ОСОБА_1 (надалі за текстом позивач) звернувся до суду із позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (надалі за текстом відповідач, АТ «Українська залізниця») про стягнення матеріальної допомоги, середнього заробітку за час затримки виплати належних сум, відшкодування моральної шкоди.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач більше 30 років працював у різних структурних підрозділах відповідача, а 04.02.2026 його, на підставі Наказу (Розпорядження) № 19/ОС, було звільнено з Виробничого підрозділу Полтавська вагонна дільниця Філії «Пасажирська компанія» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на підставі ст. 38 Кодексу законів про працю України (надалі за текстом КЗпПУ) за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком.

Зазначеним вище Наказом № 19/ОС від 04.02.2026 позивачу встановлено компенсувати за невикористані 44 дні відпустки, а також виплатити одноразову матеріальну допомогу відповідно до Колективного договору у розмірі 9-ти середньомісячних заробітків.

Позивач зазначає, що у порушення приписів чинного законодавства, а також Наказу № 19/ОС від 04.02.2026, відповідач не виплатив йому ані при звільненні, ані станом на дату звернення до суду матеріальну допомогу у розмірі 9-ти середньомісячних заробітків, а відтак позивач змушений звернутись до суду із відповідним позовом та просив суд стягнути з відповідача матеріальну допомогу відповідно до Колективного договору у розмірі 9-ти середньомісячних заробітків, середній заробіток за час затримки виплати належних сум при звільненні, а також моральну шкоду, яку позивач поніс внаслідок свідомого ігнорування відповідачем своїх зобов`язань, в розмірі 50 000,00 грн.

3. Представник відповідача у поданому до суду 17.08.2026 відзиві проти задоволення позовних вимог заперечила у повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень представник відповідач зазначила, що відповідач не відмовляв позивачу у виплаті встановлених Наказом № 19/ОС від 04.02.2026 9-ти середньомісячних заробітків як одноразової матеріальної допомоги, а лише призупинив їх виплату на підставі положень Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» та п. 1.1.4 протокольного рішення № Ц-54/31 Ком.т. засідання правління АТ «Українська залізниця» від 14 березня 2022 року в частині призупинення додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, Колективними договорами структурних підрозділів, зокрема, матеріальної допомоги.

В частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати належних сум представник зазначила, що відповідне стягнення у відповідності до ст. 117 КЗпПУ, можливе не більше ніж за 6 місяців, а відтак вимога про стягнення такої суми по дату ухвалення судового рішення є незаконно, окрім цього, зазначені стягнення є компенсаційними, а відтак суд має їх застосовувати з урахуванням практики Верховного Суду та може їх зменшувати.

В частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди представник відповідача заперечила з підстав того, що позивачем до позовної заяви не додано жодного підтверджуючого документу понесення такої.

18.08.2026 на адресу суду від представника відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності, у відповідності до якої представник вважала, що в цій конкретній ситуації позивачем порушено строк, встановлений ч. 2 ст. 233 КЗпПУ, оскільки позивач був обізнаний про не виплату йому матеріальної допомоги у день звільнення 04.02.2026, а до суду звернувся лише в травні 2026 року, а відтак з порушенням тримісячного строку звернення до суду із відповідною позовною заявою.

4. 31.08.2026 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, зі змісту якої позивач заперечував обставини, зазначені відповідачем у відзиві. Додатково наголосив, що відповідач в порушення приписів чинного законодавства прийняв протокольне рішення у березні 2022 року, яким призупинив дію Галузевої угоди та дію Колективних договорів, а відтак був зобов`язаний, у відповідності до ст. 116 КЗпПУ, виплатити позивачу всі належні до виплати суми у день звільнення. Також позивач наголосив, що не порушив строку звернення до суду, оскільки відповідач його письмово не повідомив про нараховані та виплачені суми при звільненні і про останні він дізнався від свого адвоката, якому відповідач надав письмову відповідь на запит щодо нарахованих та виплачених сум. З цих підстав, просив суд позовні вимоги задовольнити повністю.

5. 07.09.2026 на адресу суду від представника відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив, зі змісту якого, посилаючись на ті ж обставини, які були викладені у відзиві на позов, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечувала повністю та просила суд у їх задоволенні відмовити.

ІІ. Пояснення учасників справи.

6. Позивач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду відповідної справи, у судове засідання не з`явився.

Представник позивача адвокат Ігнатенко І.М. надав суду пояснення аналогічні тим, що викладені у позовній заяві та відповіді на відзив, просив суд позовні вимоги задовольнити повністю.

7. Представник відповідача Кисельова В.С. у судовому засіданні заперечила проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив, та просила суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

8. Ухвалою суду від 25.05.2026 позовну заяву залишено без руху у зв`язку із несплатою позивачем судового збору за звернення до суду із позовною заявою.

03.06.2026 на адресу суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано підтвердження про сплату судового збору за кожну окрему позовну вимогу, зокрема, за дві вимоги майнового характеру та одну вимогу про відшкодування моральної шкоди.

9. Ухвалою суду від 03.06.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 16.07.2026.

10. Ухвалою суду від 16.07.2026 клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі залишено без задоволення; клопотання позивача про заміну відповідача у справі задоволено, замінено первісного відповідача Виробничий підрозділ Полтавської вагонної дільниці філії «Пасажирська компанія» Акціонерного товариства «Українська залізниця» належним відповідачем Акціонерним товариством «Українська залізниця», розгляд справи призначено на 08.09.2026.

11. Протокольною Ухвалою суду від 08.09.2026 судове засідання у справі відкладено на 07.10.2026 у зв`язку із неявкою у судове засідання позивача та його представника.

12. Протокольною Ухвалою суду від 07.10.2026 судове засідання у справі відкладено на 14.10.2026.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом.

13. ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 06.08.1993 працював у структурних підрозділах АТ «Українська залізниця» та 04.02.2026 відповідно до Наказу № 19/ОС звільнений за власним бажанням, у зв`язку із виходом на пенсію за віком, що підтверджується Довідкою Виробничого підрозділу Полтавська вагонна дільниця Філії «Пасажирська компанія» Акціонерного товариства «Українська залізниця» № 109 від 04.02.2026.

14. Наказом № 19/ОС від 04.02.2026 ОСОБА_1 звільнено з посади слюсар з ремонту рухомого складу 4 розряду Пункту технічного обслуговування вагонів ст. Кременчук ІІ гр. Виробничого підрозділу Полтавська вагонна дільниця Філії «Пасажирська компанія» Акціонерного товариства «Українська залізниця» за власним бажанням, у зв`язку із виходом на пенсію за віком, встановлено, зокрема, виплатити одноразову матеріальну допомогу відповідно до Колективного договору у розмірі 9-ти середньомісячних заробітків.

15. Підпунктом 1.1.4 Протоколу № Ц-54/31 Ком.т. засідання правління АТ «Укразалізниця» від 14.03.2022 встановлено інші додаткові виплати, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги, призупинити.

Рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 лютого 2024 року у справі № 211/7338/23, яке залишено в силі Постановою Верховного Суду від 05 лютого 2025 року, визнано незаконним та скасовано п. 1.1.4 протокольного рішення № Ц-54/31 Ком.т. засідання правління АТ «Українська залізниця» від 14 березня 2022 року.

16. 02.09.2026 Виробничим підрозділом Полтавська вагонна дільниця Філії «Пасажирська компанія» Акціонерного товариства «Українська залізниця» видано Розрахунок оплати середньої зарплати ОСОБА_1 , згідно якого середньомісячна зарплата позивача склала 22 312,22 грн, середньоденна зарплата позивача склала 855,53 грн. Вихідна допомога за кодом 602 нарахована у розмірі 5 середньомісячних зарплат в сумі 111 561,10 грн; додаткова матеріальна допомога за сумлінну працю за кодом 672 нарахована у розмірі 4 середньомісячних зарплат в сумі 89 248,88 грн; всього нараховано 200 809,98 грн.

V. Оцінка суду.

17. Однією із найважливіших конституційних гарантій забезпечення та захисту прав та свобод особи є закріплення права на судовий захист.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Зміст цього права полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

18. Згідно з приписами ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (надалі за текстом ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

19. При розгляді цієї справи судом достовірно встановлено, що позивач працював у різних відокремлених підрозділах відповідача більше 30 років і звільнився 04.02.2026 за власним бажанням, у зв`язку із виходом на пенсію за віком (див. п. 12), при цьому відповідач при звільненні позивача з роботи прийняв на себе зобов`язання з виплати останньому матеріальну допомогу відповідно до Колективного договору у розмірі 9-ти середньомісячних заробітків (див. п. 13).

Як встановлено судом, матеріальна допомога позивачу не виплачена як у день звільнення, так і станом на дату розгляду цієї справи в суді.

20. У свою чергу, відповідач, не заперечуючи права позивача на отримання матеріальної допомоги у розмірі 9-ти середньомісячних заробітків при звільненні, у зв`язку з виходом на пенсію, посилався на призупинення цих виплат на період воєнного стану на підставі ст. 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», яка передбачає на період воєнного стану зупинення дії окремих положень колективного договору за ініціативою роботодавця, а також рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 14 березня 2022 року (протокол № Ц-54/31 Ком.т.), відповідно до якого на період дії правового режиму воєнного стану в Україні призупинені виплати, передбачені Галузевою угодою та колективними договорами, а також інші одноразові заохочення.

Аналізуючи зазначені заперечення суд виходить з такого.

21. Відповідно до приписів ч. 2 ст. 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, роботодавець зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

22. Згідно з положеннями ст. 9, 14 Закону України «Про колективні договори і угоди» положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов`язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства. Положення генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угод діють безпосередньо і є обов`язковими для всіх суб`єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду.

Зміни і доповнення до колективного договору, угоди протягом строку їх дії можуть вноситися тільки за взаємною згодою сторін в порядку, визначеному колективним договором, угодою.

23. Відповідно до приписів ст. 10, 13, 18 КЗпПУ Колективний договір укладається на основі законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, і узгодження інтересів працівників та роботодавців.

Зміст колективного договору визначається сторонами в межах їх компетенції. У колективному договорі встановлюються взаємні зобов`язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин.

Положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації, фізичної особи, яка використовує найману працю, незалежно від того, чи є вони членами професійної спілки, і є обов`язковими як для власника або уповноваженого ним органу, фізичної особи, яка використовує найману працю, так і для працівників.

24. Судом встановлено, що відповідач не попереджав позивача про погіршення існуючих умов оплати праці та застосування рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 14 березня 2022 року (п. 1.1.4 протоколу N Ц-54/31 Ком.т.) (див. п. 14) про призупинення виплати йому частки заробітної плати, а саме матеріальної допомоги при звільненні у зв`язку з виходом на пенсію.

Призупинення виплат таких коштів, які передбачені Колективним договором відповідачем здійснено в односторонньому порядку. В порушення вимог Закону України «Про колективні договори і угоди» відповідач не ініціював питання щодо підписання змін/доповнень до діючого колективного договору в частині призупинення/зміни строків виплати матеріальної допомоги при звільненні у зв`язку з виходом на пенсію, а такі зміни мають вноситися лише за взаємною згодою сторін, але аж ніяк не роботодавцем в односторонньому порядку без погодження з профспілковим органом.

25. Суд також враховує, що рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 лютого 2024 року у справі № 211/7338/23 визнано незаконним та скасовано п. 1.1.4 протокольного рішення засідання правління АТ «Українська залізниця» від 14 березня 2022 року № Ц-54/31 Ком.т. в частині призупинення додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, Колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги. Постановою Верховного Суду від 05 лютого 2025 року у справі № 211/7338/23 вказане рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу від 23 лютого 2024 року залишено без змін.

Отже, пункт 1.1.4 протокольного рішення засідання правління АТ «Українська залізниця» від 14 березня 2022 року № Ц-54/31 Ком.т., на підставі якого позивачу при звільненні не виплачена відповідна матеріальна допомога, було визнано незаконним та скасовано.

26. Відповідно до положень ст. 116 КЗпПУ при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

27. Судом достовірно встановлено, що станом на день звільнення позивача відповідач не провів виплату останньому всіх належних сум, а саме не виплатив матеріальну допомогу відповідно до Колективного договору у розмірі 9-ти середньомісячних заробітків, а відтак заявлена позовна вимога щодо стягнення відповідної суми матеріальної допомоги є законною та обґрунтованою, а відтак такою, що підлягає задоволенню.

Що стосується визначення суми матеріальної допомоги, то позивачем у позовній заяві заявлено до стягнення 126 172,70 грн, яка розрахована позивачем, виходячи із власних розрахунків як розмір 9-ти середньомісячних заробітків. Однак, при розгляді цієї справи судом достовірно встановлено, що відповідачем позивачу нарахована відповідна сума в більшому розмірі, а саме 200 809,98 грн. (див. п. 15). За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення відповідної позовної вимоги саме в тому розмірі, який обрахований відповідачем і таке задоволення позову суд не вважає виходом за межі позовних вимог, оскільки суд не змінює розмір середньомісячних заробітків, а виключно застосовує арифметично правильний розрахунок таких, наданий безпосередньо відповідачем.

28. Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за весь час затримки суд виходить з наступного.

Приписами ст. 117 КЗпПУ встановлено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

29. Встановлений механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 зазначила, що належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

30. В даному конкретному випадку судом встановлено, що відповідач порушив строки виплати матеріальної допомоги позивачу, а останній при цьому діяв у повній відповідності до приписів чинного законодавства і такі дії не були спрямовані на отримання невиправданої вигоди від відповідача. За таких обставин, суд враховує уразливий стан позивача у спірних правовідносинах, а також його поведінку, яка була спрямована виключно на отримання належних сум, при цьому поведінку відповідача суд сприймає критично, яка зводилась до обґрунтування невиконання прийнятих на себе зобов`язань рішенням, яке станом на виникнення спірних правовідносин було скасовано і вважає за необхідне заявлену позовну вимогу позивача про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати задовольнити частково.

Визначаючи суму середнього заробітку, яку необхідно стягнути з відповідача на користь позивача, суд виходить із приписів ч. 2 ст. 117 КЗпПУ, відповідно до якої період, за який може бути проведено відповідне стягнення, не може бути більшим ніж 6 місяців.

Число робочих днів у періоді з 04 лютого 2026 року до 04 серпня 2026 року, які мають бути оплачені за середнім заробітком, становить 129 робочих днів (з урахуванням ч. 6 ст. 6 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах військового часу», яким зупинена дія ст. 73 КЗпПУ щодо визначення святкових і неробочих днів).

Таким чином, загальна сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04 лютого 2026 року до 04 серпня 2026 року, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 110 363,37 грн (855,53 грн (середньоденний заробіток, див. п. 15) х 129 робочих днів), що не перевищує загального розміру невиплачених при звільненні працівнику сум.

31. Вирішуючи питання щодо застосування строків позовної давності, про що наголошував відповідач, суд виходить з наступного.

З врахуванням вимог ч. 2 ст. 233 КЗпП України строк звернення до суду з цим позовом позивачем не пропущено, оскільки відповідач не вручив йому письмового повідомлення про нараховані та не виплачені суми при звільненні, принаймні доказів цього суду не надано. Посилання представника відповідача на ту обставину, що відповідне повідомлення були направлені позивачу засобами електронного зв`язку є голослівними та не підтвердженими жодними доказами.

32. Що стосується заявлених позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди у розмірі 50 000,00 грн, суд виходить з наступного.

За приписами ч. 2, 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Суд, враховуючи вимоги розумності та справедливості, вважає, що заявлена позивачем сума відшкодування моральної шкоди є завищено, що не відповідає встановленим обставинам цієї справи, а відтак, дійшов висновку про часткове її задоволення та необхідності стягнення з відповідача на користь позивача завданої моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн.

VІ. Розподіл судових витрат.

33. Відповідно до норм ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати у виді судового збору необхідно стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивачем було сплачено три судових збори за кожну із вимог, два з яких у мінімальному розмірі в сумі 1 331,50 грн, виходячи із предмету вимоги (майнова), а також один в мінімальному розмірі в сумі 3 328,00 грн, виходячи з предмету вимоги (моральна шкода), враховуючи часткове задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судові витрати у виді судового збору у сумі 3 328,00 грн (1 331,50 + 1 331,50 + 665,60).

Водночас судом вирішено стягнути з відповідача на користь позивача одноразову матеріальну допомогу в сумі більшій, ніж та, яка охоплюється мінімальним судовим збором за майнову вимогу, а відтак суд, на підставі ч. 2 ст. 176 ЦПК України, дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь держави різниці в сумі судового збору, сплаченого позивачем, та тією яка мала б бути сплачена, якби позивач мав у своєму розпорядженні відповідний розрахунок середньомісячної заробітної плати.

З цих підстав, керуючись статтями 2, 5, 10-13, 81, 133, 141, 258, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення матеріальної допомоги, середнього заробітку за час затримки виплати належних сум, відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 одноразову матеріальну допомогу відповідно до Колективного договору у розмірі дев`яти середньомісячних заробітків у сумі 200 809,98 грн (двісті тисяч вісімсот дев`ять гривень 98 копійок).

3. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в зв`язку з виходом на пенсію за період з 04 лютого 2026 року до 04 серпня 2026 року в сумі 110 363,37 грн (сто десять тисяч триста шістдесят три гривні 37 копійок).

4. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 10 000,00 грн (десять тисяч гривень 00 копійок).

5. В іншій частині позову відмовити.

6. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді судового збору у сумі 3 328,00 грн (три тисячі триста двадцять вісім гривень 00 копійок).

7. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір у сумі 676,89 грн (шістсот сімдесят шість гривень 89 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.

Позивач: ОСОБА_1 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Акціонерне товариство «Українська залізниця» (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40075815; місцезнаходження: вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, м. Київ).

Суддя Євгеній ДРЯХЛОВ

Повний текст рішення суду складено 19.10.2026.

Часті запитання

Який тип судового документу № 140719317 ?

Документ № 140719317 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 140719317 ?

Дата ухвалення - 14.10.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 140719317 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 140719317 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 140719317, Крюківський районний суд м. Кременчука

Судове рішення № 140719317, Крюківський районний суд м. Кременчука було прийнято 14.10.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні дані.

Судове рішення № 140719317 відноситься до справи № 537/3411/26

Це рішення відноситься до справи № 537/3411/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа забезпечує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 140719312
Наступний документ : 140719323