Рішення № 140717365, 16.10.2026, Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/4229/26

Провадження № 2-а/361/38/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2026 р. м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Ведмідь Н.В.

за участю секретаря Чуняк В.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 7009209 від 11 квітня 2026 року та закрити провадження у справі.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що у разі визнання пункту 9.8 ПДР України такі дії підпадають під ознаки статті 125 КУпАП як інші правопорушення правил дорожнього руху, санкція якої передбачає попередження, а не штраф. Отже поліцейським застосовано більш суворий вид адміністративного стягнення, ніж це допускає закон. Крім того, поліцейський не надав можливості викласти письмові заперечення безпосередньо у матеріалах справи.

14 квітня 2026 ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

28 квітня та 7 травня 2026 року відповідач подав клопотання про надання додаткового строку для подання відзиву.

20 травня 2026 року від представника Департаменту патрульної поліції на адресу суду надійшов відзив на вказаний адміністративний позов, у якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та вважає оскаржувану постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності законною й обґрунтованою.

Позивач також просив витребувати у відповідача відеозапис із нагрудної камери поліцейського.

У пункті 7 оскаржуваної постанови зазначено про наявність відеозаписів із нагрудної камери № 473445 та стаціонарної камери ДСПП «Лубни». Вказані відеозаписи відповідач самостійно долучив до матеріалів справи, тому підстав для їх додаткового витребування немає.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Зі змісту постанови серії ЕНА № 7009209 від 11 квітня 2026 року вбачається, що інспектором 2 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області лейтенантом поліції Святеликом М.С. встановлено, що 11 квітня 2026 року о 16 год 47 хв на автомобільній дорозі М-03 «Київ - Харків - Довжанський» водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Skoda Superb, державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався поза межами населеного пункту без увімкненого ближнього світла фар, чим порушив пункт 9.8 Правил дорожнього руху України.

За вказане правопорушення позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 122 КУпАП із накладенням штрафу в розмірі 510 грн.

Відповідно до частини другої статті 122 КУпАП порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, а також інші визначені цією нормою порушення тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Завданням адміністративного судочинства, визначеним частиною першою статті 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення відповідно до статті 245 КУпАП є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до статті 280 КУпАП орган або посадова особа під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов`язані з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна відповідна особа в його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Водночас відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності оскаржуваного рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статей 213 та 222 КУпАП розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені частиною другою статті 122 КУпАП, належить до компетенції органів Національної поліції та уповноважених посадових осіб.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Отже, уповноважений працівник Національної поліції має повноваження розглядати справи відповідної категорії та виносити постанови про накладення адміністративних стягнень за порушення Правил дорожнього руху України.

Порядок дорожнього руху на території України встановлюється Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

У силу частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати та неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху України та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

За змістом пунктів 1.3 та 1.9 Правил дорожнього руху України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а особи, які їх порушують, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктом 9.8 Правил дорожнього руху України передбачено, що під час руху механічних транспортних засобів у світлу пору доби з метою позначення транспортного засобу, що рухається, ближнє світло фар повинно бути увімкнене:

а) у колоні;

б) на маршрутних транспортних засобах, що рухаються по смузі, позначеній дорожнім знаком 5.8, назустріч загальному потоку транспортних засобів;

в) на автобусах (мікроавтобусах), що здійснюють перевезення організованих груп дітей;

г) на великовагових, великогабаритних транспортних засобах, сільськогосподарській техніці, ширина якої перевищує 2,6 м, та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів;

ґ) на транспортному засобі, що буксирує;

д) у тунелях.

На всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар.

Відповідно до підпункту «г» пункту 9.1 Правил дорожнього руху України до попереджувальних сигналів належить, зокрема, увімкнення ближнього світла фар у світлу пору доби.

На підтвердження правомірності оскаржуваної постанови відповідач надав відеозаписи, на яких зафіксовано рух транспортного засобу Skoda Superb, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням позивача поза населеним пунктом без увімкнених денних ходових вогнів або ближнього світла фар.

Оцінюючи зазначені докази, суд ураховує, що відеозаписи дають змогу ідентифікувати транспортний засіб та встановити обставини його руху, які мають значення для вирішення спору. У сукупності з іншими матеріалами справи вони підтверджують обставини, зазначені в оскаржуваній постанові.

Водночас позивач, звертаючись із позовом до суду, не оспорює сам факт руху транспортного засобу поза населеним пунктом без увімкнених світлових приладів, а вказує на неправильне, на його думку, застосування інспектором поліції частини другої статті 122 КУпАП.

Позивач вважає, що порушення пункту 9.8 Правил дорожнього руху України не охоплюється диспозицією частини другої статті 122 КУпАП, а тому його дії підлягають кваліфікації за статтею 125 КУпАП, яка передбачає попередження.

Вирішуючи питання щодо правильності правової кваліфікації дій позивача, суд виходить із такого.

Відповідно до пункту 9.8 Правил дорожнього руху України під час руху механічних транспортних засобів у світлу пору доби з метою позначення транспортного засобу, що рухається, ближнє світло фар повинно бути увімкнене у визначених цим пунктом випадках.

Крім того, на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар.

Згідно з пунктом 1.10 Правил дорожнього руху України денні ходові вогні - це зовнішні світлові прилади білого кольору, передбачені конструкцією транспортного засобу, установлені спереду транспортного засобу та призначені для покращення його видимості під час руху у світлий час доби.

Отже, пункт 9.8 Правил дорожнього руху України встановлює обов`язок використання денних ходових вогнів під час руху механічних транспортних засобів поза населеними пунктами, а за відсутності таких вогнів у конструкції транспортного засобу - ближнього світла фар. Окремо цим пунктом передбачено випадки, коли ближнє світло фар має бути увімкнене у світлу пору доби незалежно від зазначеної вимоги щодо денних ходових вогнів.

Як установлено судом, 11 квітня 2026 року о 16 год 47 хв позивач керував автомобілем поза межами населеного пункту без увімкнених денних ходових вогнів або ближнього світла фар. За наявними відомостями, захід сонця цього дня відбувався о 19 год 45 хв, тому на час зафіксованої події тривала світла пора доби.

Таким чином, установлені обставини свідчать про недотримання позивачем вимог пункту 9.8 Правил дорожнього руху України щодо використання світлових приладів під час руху поза населеним пунктом.

При цьому суд ураховує, що відповідно до підпункту «г» пункту 9.1 Правил дорожнього руху України до попереджувальних сигналів належить, зокрема, увімкнення ближнього світла фар у світлу пору доби.

Водночас сама належність увімкнення ближнього світла фар у світлу пору доби до попереджувальних сигналів не означає, що невиконання вимоги пункту 9.8 Правил дорожнього руху України має кваліфікуватися виключно як порушення правил користування попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку.

Зі змісту частини другої статті 122 КУпАП убачається, що законодавець окремо передбачив відповідальність за порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами, а також за порушення правил користування попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку.

У цій справі позивача притягнуто до адміністративної відповідальності не за подання або неналежне подання сигналу під час початку руху чи зміни його напрямку, а за невиконання встановленої пунктом 9.8 Правил дорожнього руху України вимоги щодо використання світлових приладів під час руху поза населеним пунктом.

Ближнє світло фар є зовнішнім освітлювальним приладом транспортного засобу. Вимога щодо його використання за відсутності денних ходових вогнів установлена пунктом 9.8 Правил дорожнього руху України. Тому невиконання цього обов`язку за своїм характером охоплюється диспозицією частини другої статті 122 КУпАП у частині порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами.

Такий підхід узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 20 червня 2018 року у справі № 552/1713/16-а, щодо застосування частини другої статті 122 КУпАП у зв`язку з рухом транспортного засобу без увімкнених денних ходових вогнів або ближнього світла фар поза населеним пунктом.

Посилання позивача на статтю 125 КУпАП суд оцінює критично.

Згідно зі статтею 125 КУпАП інші порушення Правил дорожнього руху України, крім порушень, передбачених статтями 121-128, частинами першою і другою статті 129, статтями 139 і 140 цього Кодексу, тягнуть за собою попередження.

Отже, стаття 125 КУпАП застосовується до порушень Правил дорожнього руху України, відповідальність за які не передбачена спеціальними нормами, переліченими в її диспозиції. Оскільки встановлене в цій справі діяння охоплюється диспозицією частини другої статті 122 КУпАП, підстав для застосування статті 125 КУпАП немає.

За таких обставин доводи позивача щодо неправильної правової кваліфікації його дій не спростовують правомірності притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 122 КУпАП.

Відповідно до статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися правовою допомогою та реалізовувати інші права, передбачені законом.

Зазначені процесуальні права мають бути забезпечені під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Як убачається з досліджених судом відеозаписів, під час зупинки транспортного засобу поліцейський установив особу водія та повідомив причину зупинки. Під час подальшого спілкування позивачу роз`яснено його процесуальні права, надано можливість ознайомитися з матеріалами справи та переглянути докази, а також висловити свою позицію щодо обставин правопорушення. Після прийняття рішення позивача ознайомлено зі змістом постанови, повідомлено про результат розгляду справи, вручено копію постанови та роз`яснено порядок і строки її оскарження.

Зазначені обставини підтверджуються відеозаписами, дослідженими судом, і свідчать про те, що позивач мав можливість ознайомитися з обставинами, які стали підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності, та висловити свою позицію щодо них.

Крім того, позивач підписав постанову, копію якої отримав на місці її винесення. При цьому суд ураховує, що сам по собі підпис особи не свідчить про згоду з викладеними в постанові обставинами, однак у сукупності з іншими доказами підтверджує факт її вручення та ознайомлення зі змістом документа.

За результатами дослідження відеозаписів суд не встановив обставин, які б підтверджували, що поліцейський відмовив позивачу в прийнятті письмових пояснень або іншим чином перешкодив реалізації його прав, передбачених статтею 268 КУпАП.

З відеозапису також убачається, що після винесення поліцейським постанови невстановлена особа висловила думку щодо можливості долучення письмових пояснень. Водночас відеозапис не підтверджує, що до винесення постанови позивач намагався подати письмові пояснення, а поліцейський відмовився їх прийняти. Отже, зазначене висловлювання саме по собі не свідчить про порушення прав саме позивача під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Отже, твердження позивача про ненадання йому можливості викласти письмові заперечення не знайшло належного підтвердження, а матеріали справи не свідчать про порушення його права на подання пояснень під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, яке могло б бути підставою для скасування оскаржуваної постанови

Оцінюючи докази в їх сукупності відповідно до статей 7276 та 90 КАС України, суд виходить із того, що обставини порушення позивачем пункту 9.8 Правил дорожнього руху України підтверджуються матеріалами справи, а правова кваліфікація його дій за частиною другою статті 122 КУпАП є правильною.

Відповідач довів правомірність оскаржуваної постанови, тоді як доводи позивача не спростовують установлених обставин та не свідчать про наявність передбачених законом підстав для її скасування.

За таких обставин суд доходить висновку, що підстави для визнання протиправною та скасування постанови серії ЕНА № 7009209 від 11 квітня 2026 року відсутні, а тому в задоволенні адміністративного позову належить відмовити.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 19 Конституції України, 9, 122, 125, 245, 251, 258, 268, 280, 283 КУпАП, статтями 2, 5, 9, 7277, 90, 132, 139, 242246, 286 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення не були вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ;

Відповідач - Департамент патрульної поліції ЄДРПОУ 40108646 (адреса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3).

Суддя Ведмідь Н. В.