Рішення № 140717072, 13.10.2026, Черняхівський районний суд Житомирської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 293/699/26

Провадження № 2/293/687/2026

13 жовтня 2026 рокуселище ЧерняхівЧерняхівський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Збаражського О.М.,

за участю секретаря судового засідання Крисюк О.О.,

відповідача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

І. СУТЬ СПРАВИ

18.05.2026 Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернулось до Черняхівського районного суду Житомирської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 06.03.2020 у розмірі 40144,56 грн.

Вимоги мотивує тим, що 06.03.2020 ОСОБА_3 (далі - відповідач) звернулась до AT КБ Приватбанк (далі позивач) з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг на наступних умовах: тип кредиту та розмір ліміту: відновлювальна кредитна лінія до 50000,00грн, тип кредитної картки - «Універсальна», строк кредитування - 20 років, процентна ставка відсотків річних - 43,2% для карт Універсальна.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, однак відповідач з 19.03.2024 припинила надавати своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, посилаючись на "спірні" операції, які були проведені по її картці номер НОМЕР_1 за 19.03.2024 переказано кошти в сумі 46144,00 грн на карту НОМЕР_2 , одержувач - ОСОБА_4 .

В ході перевірки даної інформації Службою безпеки Банку встановлено, Банком здійснені належним чином банківські перекази через додаток Приват24, які не є «помилковими», бо їх вчинено не з вини банку. Відповідно до ст. 1066, 1068 ЦК України та умов Договору, Банк зобов`язаний виконувати розрахункові документи клієнта. Спірні перекази були ініційовані через систему дистанційного обслуговування «Приват24». Для Банку ці операції мали всі ознаки належних та законних. Крім того, позивач звернув увагу на те, що відповідач знехтувала обов`язком негайного інформування Банку про підозрілу активність, чим порушила умови Договору та вимоги чинного законодавства та звернулась до банку через дві доби.

На підставі викладено, позивач зазначає, що у зв`язку із неналежним виконанням умов договору у відповідача утворилась заборгованість на загальну суму 40144,56 грн., з яких: 36248,24 грн. заборгованість за тілом кредиту та 3896,32 грн. відсотки за користування кредитом. В позасудовому порядку відповідач не виконує свої зобов`язання за вказаними договорами, тому позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

ІІ. ПРОЦЕДУРА та ПОЗИЦІЇ СТОРІН

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 18.05.2026 справа передана на розгляд судді Збаражському О.М.

На виконання вимог ч. 6 ст.187 ЦПК України, 25.05.2026 суд отримав відомості з Єдиного державного демографічного реєстру про місце реєстрації відповідача.

25.05.2026 ухвалою Черняхівського районного суду Житомирської області відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін. Розгляд справи по суті призначено на 25.06.2026.

Ухвалою суду від 25.06.2026, яка в порядку ч. 5 ст. 259 ЦПК України занесена до протоколу судового засідання, судове засідання відкладено на 28.07.2026.

Ухвалою суду від 28.07.2026, яка в порядку ч. 5 ст. 259 ЦПК України занесена до протоколу судового засідання, судове засідання відкладено на 08.09.2026.

19.08.2026 відповідач подала відзив на позов. В запереченні на позов відповідач зазначає, що вона не заперечує факт приєднання до умов та правил надання банківських послуг, що, відповідно, підписано нею власноруч на планшеті, та погодження 06.03.2020 умов отримання кредитної картки «Універсальна» на строк 20 років, з процентною ставкою відсотків річних 43,2 %. Однак, взимку 2023 року вона внесла останні платежі на зазначену кредитну карту та закрила її у відділенні банку. Жодних інших кредитних карток після 2023 року вона не замовляла та не отримувала, в тому числі не знімала та нікому не переказувала коштів з кредитної карти.

Після шахрайського списання коштів 19.03.2024 із зазначеної кредитної карти відповідач 20.03.2024 звернулася із заявою про вчинення злочину (кримінальне провадження №12024060400000867) за ч. 4 ст. 185 КК України, оскільки із застосунку Приват24 вбачалося, що кошти у сумі 46144,00грн. переказано Шевченку Вадиму Романовичу, який є незнайомим для відповідача, з її кредитної карти. З вказаних підстав просила відмови у задоволенні позову АТ КБ Приватбанк у повному обсязі.

08.09.2026 судове засідання відкладено на 13.10.2026.

13.10.2026 представник позивача Абібулаєва Т.Г. в судове засідання не прибула, в тому числі в режимі відеоконференції участі у розгляді справи не приймала. Про розгляд справи повідомлялась встановленим порядком.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник Чайківська Н.М. в судовому засіданні позов не визнали, просили відмовити у його задоволенні із підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

13.10.2026 в судом складено скорочене рішення.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ та ДОКАЗИ НА ЇХ ПІДТВЕРДЖЕННЯ

06.03.2020 ОСОБА_3 ознайомилась з умовами кредитування та підписала власноруч на планшеті заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг. У заяві зазначено, що позичальник підписанням вказаної заяви відповідно до ст. 634 Цивільного кодексу України у повному обсязі приєднується до розділів «Загальні положення», «Кредитні картки», «Оплата частинами та миттєва розстрочка» Умов та правил надання банківських послуг акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», що розміщені в мережі Інтернет за адресою https://privatbank.ua/terms в редакції, затвердженій протоколом засідання Правління банку №8 від 19.02.2019. За умовами договору відповідачу встановлено кредитний ліміт до 50 000,00грн. для карт Універсальна, строком на 20 років; мета кредиту: споживчі цілі, спосіб надання кредиту: безготівковим шляхом; процента ставка, відсотків річних 43,2% для карт Універсальна (а.с. 17-22).

На виконання умов договору 06.03.2020 ПАТ КБ «Приватбанк» видав ОСОБА_1 картку номер НОМЕР_1 , терміном дії 03/28, тип картки «Універсальна» (а.с.25).

Відповідно до довідки АТ КБ Приватбанк від 23.04.2025, відповідачу встановлено наступні кредитні ліміти: 19.03.2024 47000,00 грн., 08.07.2024 38785,84 грн., 15.07.2024 0,00грн. (а.с. 24).

З виписки за договором №б/н за період з 01.01.1999-17.12.2025, вбачається, що 19.03.2024 з картки НОМЕР_1 переказані кошти через додаток Приват24, одержувач: ОСОБА_4 у сумі 46144,00грн (а.с.28).

За розрахунком позивача, заборгованість за кредитним договором б/н від 06.03.2020, станом на 15.12.2025 становить 40144,56 грн., з яких 36248,24 грн. заборгованість за тілом кредиту та 3896,32 грн. відсотки за користування кредитом (а.с.10).

Відповідно до витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань наданого відповідачем ОСОБА_1 , вбачається, що 20.03.2024 Житомирським районним управлінням поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області відкрито кримінальне провадження №12024060400000867 за повідомленням ОСОБА_1 про вчинення кримінального правопорушення, попередня кваліфікація ч.4 ст. 185 КК України (а.с.83).

В матеріалах справи також наявні дані про верифікацію відомостей щодо відповідача, а саме: копія паспорту громадянина України, виданого на ім`я ОСОБА_1 , що завірена підписом співробітника банку 06.03.2020 (а.с. 15-16,23).

IV. ЦИВІЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ

Відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є загальнообов`язковим до виконання сторонами. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України). Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1ст. 530 ЦК України).

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Договір банківського рахунку укладається в письмовій формі для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунку в банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов`язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам (ст. 1067 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 29, 30, 31, 53 Закону України «Про платіжні послуги» за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок клієнта грошові кошти, що йому надходять, здійснювати перерахування і видачу відповідних сум та проводити інші операцій за рахунком виключно на підставі розпорядження (згоди) клієнта. У разі виникнення неоднозначного тлумачення прав та обов`язків сторони за договором за участю користувача платіжних послуг такі права та обов`язки тлумачаться на користь такого користувача (ч. 3 ст. 29 Закону).

На підставі ч. 12 ст. 86 Закону України «Про платіжні послуги» банк несе відповідальність за здійснення платіжних операцій без згоди клієнта. У разі якщо таке списання відбулося, банки повинні за першою вимогою та за власний кошт повернути клієнту суму платіжної операції, проведеної без його згоди.

V. ОЦІНКА ТА МОТИВИ СУДУ

Судом встановлено, що 06.03.2020 відповідач ОСОБА_3 звернулась до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг. Для отримання доступу до рахунку та використання кредитного ліміту відповідач отримала кредитну картку номер НОМЕР_1 , терміном дії 03/28, тип картки - Універсальна.

Таким чином, відповідач, підписавши 06.03.2020 заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, фактично погодилась на запропоновані позивачем умови договору, що свідчить, що між сторонами виникли зобов`язання за договором про відкриття банківського рахунку.

Укладений договір між сторонами є договором приєднання, який за своєю правовою природою є змішаним та містить у собі умови банківського рахунку (ст. 1066 ЦК України) та кредитного договору (ст. 1054 ЦК України).

Факт укладення вказаного договору відповідачем не заперечується. Однак, взимку 2023 року вона внесла останні платежі на зазначену кредитну карту та закрила її у відділенні банку. Жодних інших кредитних карток після 2023 року вона не замовляла та не отримувала, в тому числі не знімала та нікому не переказувала коштів з кредитної карти.

При цьому відповідач заперечує заборгованість перед банком та стверджує, що кошти були зняті з її рахунку внаслідок шахрайських дій, вчинених третьою особою.

Відомості про скоєння кримінального правопорушення за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024060400000867 від 20.03.2024 та розпочато досудове розслідування. Досудове розслідування здійснюється за фактом того, що о 19.03.2024 о 13 год. 44 хв. з банківської картки АТ КБ Приватбанк 414943 НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у період дії воєнного стану було викрадено грошові кошти в сумі 44800,00грн. шляхом переказу на картку невідомого потерпілій особі ОСОБА_4 .

Отже, правоохоронними органами здійснюється досудове розслідування з приводу шахрайських дій відносно ОСОБА_1 , пов`язаних із заволодінням грошовими коштами АТ КБ «Приватбанк», правова кваліфікація визначена за ч. 4 ст. 185 КК України.

Крім того, з приводу вчинення шахрайських дій відповідач звернулась до позивача 21.03.2024, що не заперечується сторонами.

Верховний Суд у постанові від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22 вказує, що саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно керуватися відсутністю вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; сам собою факт коректного введення вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.

З приводу вчинення шахрайських дій відносно відповідача ОСОБА_1 позивач стверджує, що за фактом здійснення несанкціонованих трансакцій по карткових рахунках ОСОБА_1 встановлено, що усі критичні зміни в обліковому записі (вхід до системи, закриття картки, зміна логіну) супроводжувалися доставкою одноразових паролів (OTP) на фінансовий номер клієнта. Час між створенням та доставкою повідомлень становить лічені секунди, що свідчить про перебування телефону в зоні дії мережі та його доступність для клієнта. У повідомленні про зміну логіну (01:47:50) містилося чітке застереження: у разі несанкціонованого характеру операції - негайно звернутися до банку за номером 3700. Проте клієнтка звернулася до банку лише 21.03.2024 о 11:04:04, тобто через дві доби після отримання сповіщень. Зміна логіну та підтвердження операцій вимагали введення паролів, надісланих у вказаних SMS. Оскільки повідомлення були успішно доставлені на фінансовий номер, використання цих паролів свідчить про те, що клієнт або самостійно здійснював ці дії, або передав коди доступу третім особам, що є грубим порушенням п. 1.1.2.1.6 та п. 1.1.10.10.1 Умов та правил.

Таким чином, на переконання позивача, сукупність технічних даних підтверджує, що операції проводилися з повним проходженням процедур автентифікації через фінансовий номер телефону клієнта, що згідно з чинним законодавством та договором покладає відповідальність за ці операції на держателя картки. В розумінні пункту 1.24 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» 22.07.2022 Банком здійснені належним чином банківські перекази через додаток Приват24, які не є «помилковими», бо їх вчинено не з вини банку. Також позивач зазначив, що відповідач знехтувала обов`язком негайного інформування банку про підозрілу активність, чим порушила умови договору та вимоги чинного законодавства та звернулась до банку через дві доби.

Однак, позивачем не підтверджено належними і допустимими доказами, яким саме чином клієнта було ідентифіковано, а також не наведено обставин, які би безспірно доводили, що відповідач, як користувач платіжної картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяла у доступі до відомостей для відкриття платіжної картки, акаунту чи додатку Приват24, незаконному використанню номеру платіжної карти, CVV коду та терміну дії чи іншої інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції.

Частиною першою статті 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Відповідно до статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до пункту 3 розділу І Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних документів, затвердженого постановою правління Національного банку України 29 липня 2022 року за № 164 (далі - Положення №164), власник рахунку - особа, на ім`я якої відкрито рахунок та/або електронний гаманець, за яким здійснюються платіжні та/або інші операції з використанням платіжного інструменту; держатель платіжного інструменту - фізична особа, яка на законних підставах використовує платіжний інструмент для ініціювання платіжної операції та/або здійснення інших операцій, визначених договором з емітентом; еквайринг платіжних інструментів - платіжна послуга, що полягає у прийнятті платіжних інструментів, результатом якої є переказ коштів отримувачу та/або видача коштів у готівковій формі; користувач - фізична або юридична особа, яка має намір отримати чи отримує платіжну послугу від емітента; надавач платіжних послуг з обслуговування рахунку - надавач платіжних послуг, у якого відкритий рахунок користувача для виконання платіжних операцій; платіжна операція - дія, ініційована користувачем, із внесення, переказу або зняття коштів незалежно від правовідносин між платником і отримувачем, які є підставою для цього.

У відповідності до п. 136 розділу VII Положення №164 користувач зобов`язаний зберігати та використовувати платіжні інструменти відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання платіжних інструментів особами, які не мають на це законного права або повноважень; надати емітенту інформацію для здійснення контактів у порядку, визначеному договором.

У пункті 138 Положення №164 зазначено, що емітент зобов`язаний: забезпечити, щоб індивідуальна облікова інформація користувача була недоступна іншим сторонам, крім користувача (крім випадку, передбаченого в пункті 142 розділу VII цього Положення); зберігати інформацію, надану користувачем для здійснення контактів із ним, протягом строку дії договору; забезпечити користувачу можливість безоплатно в будь-який час повідомити емітента про втрату платіжного інструменту або індивідуальної облікової інформації та не допускати будь-якого використання платіжного інструменту після отримання такого повідомлення; забезпечити користувачу можливість у будь-який час повідомити емітента про потребу розблокування або заміни (перевипуску) платіжного інструменту; повідомляти користувача про виконання операцій з використанням платіжного інструменту; реєструвати та протягом строку, передбаченого нормативно-правовими актами Національного банку, зберігати інформацію, що підтверджує факт інформування емітентом користувача та користувачем емітента, надавати користувачу таку інформацію за його письмовим зверненням. Емітент зобов`язаний зазначити дату і час одержання повідомлення користувача про втрату платіжного інструменту під час реєстрації повідомлення.

Згідно з п. 140 Положення №164 користувач зобов`язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв`язку, визначеними договором між емітентом та користувачем. До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача. З моменту повідомлення користувачем емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом.

Пункти 143 та 144 Положення №164 визначають, що надавач платіжних послуг у разі виконання помилкової платіжної операції з рахунку неналежного платника, якщо власник рахунку/держатель невідкладно повідомив про платіжні операції з використанням платіжного інструменту, які ним не виконувалися, зобов`язаний негайно після виявлення помилки або після отримання повідомлення (залежно від того, що відбулося раніше) переказати за рахунок власних коштів суму платіжної операції на рахунок неналежного платника. Надавач платіжних послуг зобов`язаний також відшкодувати неналежному платнику суму утриманої/сплаченої неналежним платником комісійної винагороди за виконану помилкову платіжну операцію (за наявності такої комісійної винагороди). Надавач платіжних послуг повинен сприяти власнику рахунку/держателю в поверненні коштів за неналежною платіжною операцією з використанням платіжного інструменту шляхом негайного надання доступної йому інформації про таку операцію (без стягнення плати), уключаючи інформацію, отриману на його запит від надавача платіжних послуг, що обслуговує неналежного отримувача.

Відповідно до п. 146 Положення №164 власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІН у або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Згідно з положеннями ч.2 ст.614 ЦК України саме банк має довести відсутність своєї вини, а не перекладати це на клієнта банку, споживача послуг, що відповідає й вимогам Цивільного кодексу України, які викладені вище.

За відсутності належних та допустимих доказів усі сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.

Як вбачається з матеріалів справи АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 06.03.2020 виникла саме після несанкціонованого втручання, тобто після 19.03.2024.

Верховний Суд у своїй практиці, зокрема у постановах від 04 лютого 2018 року у справі №127/23496/15-ц, від 20 червня 2018 року у справі №691/699/16-ц та в інших, дотримається єдиної позиції, що у відповідності до пунктів 6.7, 6.8 Положення «Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30 квітня 2010 року №223, банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Також, у постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №537/3312/16-ц (провадження № 61-17629св18) зазначено, що сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Відповідач вказувала, що не здійснювала спірних транзакцій з її рахунку 19.03.2024, не змінювала фінансовий номер, не використовувала інші мобільні телефону для входу в додаток Приват24, на підтвердження чого надала витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024060400000867.

Рішення у кримінальному провадженні не прийнято, досудове розслідування триває.

При цьому, відсутність вироку у кримінальній справі за фактом незаконного заволодіння невстановленими особами грошовими коштами із використанням карткового рахунку, відкритого на ім`я позивачки, не є підставою для відмови в позові (див. аналогічні постанови Верховного Суду від 26 серпня 2020 року в справі 766/19614/18 (провадження № 61-19350св19), від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14-ц (провадження №61-1856св17), від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14-ц (провадження № 61-10469св18), від 02 жовтня 2019 року у справі № 182/3171/16 (провадження №61-24548св18), від 23 січня 2020 року у справі № 179/1688/17 (провадження №61-12707св19) та інших).

Відтак, наявними у справі доказами не підтверджено того, що ОСОБА_1 , як користувач кредитної картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяла у доступі до відомостей по кредитній картці, її особового рахунку, мобільного додатку, незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції 19.03.2024 щодо перерахування із карткового рахунку грошових коштів.

Більше того, мав місце факт невідкладеного звернення відповідача до правоохоронних органів та до банку з приводу вчинених шахрайських дій з її банківським рахунком.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 21 квітня 2021 року у справі №751/6050/18 зазначив, що саме на банк, який є професійним учасником ринку надання банківських послуг, покладено обов`язок доведення того, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ банком є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною у цивільних відносинах з такою кредитною установою. З врахуванням наведеного, всі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом саме на користь такої слабшої сторони. Також Верховний Суд у постанові від 20 липня 2022 року у справі № 521/20764/20 виснував, що саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 537/3312/16 (провадження № 61-17629св18) зазначено, що: «сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції».

Наведені обставини у сукупності свідчать про те, що у відповідача була відсутня воля на здійснення переказу з кредитної картки 19.03.2024.

Крім того, банк не надав доказів того, що з моменту надходження повідомлення від клієнта про шахрайство він належним чином та вчасно виконав свій обов`язок щодо негайного блокування платіжного інструменту та припинення платіжних операцій, що прямо передбачено Положенням №164.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що матеріали справи не містять беззаперечних доказів того, що саме ОСОБА_1 як користувач картки своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Перерахування грошових коштів з кредитної картки відбулося не за її розпорядженням і вона не повинна нести негативні наслідки здійснення такої банківської операції. Виявивши безпідставний переказ коштів, відповідач повідомила про цей факт банк та звернулася до правоохоронних органів, про що свідчить здійснення досудового розслідування з приводу шахрайських дій відносно ОСОБА_1 , пов`язаних із заволодінням грошовими коштами АТ КБ «Приватбанк», правова кваліфікація визначена за ч.4 ст. 185 КК України.

Враховуючи викладене, у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ МІЖ СТОРОНАМИ

Відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що в позовних вимогах відмовлено, то судові витрати пов`язані з розглядом справи, покладаються на Позивача.

Керуючись ст. 89, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач:

Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк»

адреса місцезнаходження: 01001, м.Київ, вул. Грушевського, 1Д

код ЄДРПОУ 14360570

Відповідач:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1

адреса реєстрації:

АДРЕСА_1

РНОКПП НОМЕР_4

Повне рішення складено та підписано 19.10.2026.

СуддяОлег ЗБАРАЖСЬКИЙ