Рішення № 140715968, 19.10.2026, Овруцький районний суд Житомирської області

Справа № 279/4882/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року м. Овруч

Овруцький районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Кулініча Я. В. ,

з секретарем Грищенко Н.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в м. Овруч цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», в інтересах якого діє представник Романенко Михайло Едуардович до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості , -

В С Т А Н О В И В:

08.08.2025 року представник ОСОБА_2 в інтересахТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», що знаходиться в м. Київ по вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , який проживає в АДРЕСА_1 , в якому просить стягнути із відповідача на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором №732635 від 20.10.2021 у розмірі 18476,39 грн., судові витрати по оплаті судового збору в сумі 2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 6000 грн..

Мотивує тим, що 20.10.2021 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту №732635, відповідно до умов якого позичальнику було надано суму позики 12500 грн., строком на 730 днів зі сплатою відсотків. 28.08.2023 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» було укладено договір факторингу №2808-23, відповідно до умов якого ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло права грошової вимоги за договором позики №732635 від 10.10.2021. Заборгованість за вказаним договором складає 18476,39 грн., з яких 8113,34 грн. заборгованість за основним боргом та 10363,05 грн. заборгованість по відсотках.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Клопотання про розгляд справи за участю сторін від учасників справи не надходило.

Відповідач відзив на позовну заяву у встановлений строк не надав, ухвала про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження направлялася за адресою місця реєстрації, однак конверт повернувся на адресу суду.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

Суд, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Матеріалами справи встановлено, що 20.10.2021 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено Договір №732635 про надання споживчого кредиту. Згідно умов договору позичальнику було надано кредит в сумі 12500,00 грн., строком на 730 днів, зі сплатою відсотків. Процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від періоду дії встановлення та становить: за перший день користування кредитом 25% в день (9125% річних), за всі наступні дні користування кредитом, починаючи з другого дня й до кінця строку надання кредиту 100% річних. Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби. Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору становить 259,87 % річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору становить 31767,14 грн.. Кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування (утримання): - у розмірі 10 000 грн. на поточний рахунок Споживача НОМЕР_1 в АТ «Альфа-Банк» або на інший поточний рахунок Споживача та/або за реквізитами платіжної картки, дані яких споживач надав Товариству у будь-який спосіб; у розмірі 2500 грн. на користь товариства з метою виконання зобов`язань з оплати процентів за перший день користування кредитом (а.с.21-26).

Копія платіжного доручення №10534 від 20.10.2021 підтверджує факт перерахування ОСОБА_1 10000 грн. на рахунок НОМЕР_1 в АТ «Альфа-Банк» (а.с.36).

Частиною 1 ст. 626 ЦК України закріплено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В абзаці 2 ч.2 ст. 639 ЦК України визначено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

У силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом та не випливає із суті кредитного договору.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу також врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу ч. 2 ст. 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу ч. 2 ст. 1057 цього Кодексу.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проценти відповідно до ст. 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, пункт 38) навела такі ознаки, що притаманні договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

28.08.2023 між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» було укладено договір факторингу №2808-23, відповідно до якого ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» відступило на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 732635 від 20.10.2021.

Відповідно до акту прийому-передачі реєстру боржників до Договору факторингу №2808-23 від 28.08.2023, витягу з реєстру боржників до Договору факторингу №2808-2023 від 28.08.2023, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 18476,39 грн., з яких: 8113,34 грн. заборгованість за тілом кредиту, 10363,058 грн. заборгованість за відсотками.

На виконання умов вказаного договору факторингу, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» сплатило ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» грошові кошти в сумі 1648712,45 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №4565 від 28.08.2023 (а.с.40).

Доводи позивача відповідачем не спростовано, право на подання відзиву не використано.

За таких обставин, враховуючи, що відповідачем не вживаються заходи щодо добровільного погашення суми кредитної заборгованості за договором №732635 від 20.10.2021 в повному обсязі, суд вважає за необхідне стягнути з нього суму заборгованості заявлену до стягнення.

Позивачем понесені судові витрати по оплаті судового збору в сумі 2422,40 грн., які у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо стягнення з відповідача суми витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У позовній заяві представником ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» було зазначено про наявність судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6 000 грн..

За умовами ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З матеріалів справи видно, що ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та адвокат Лівак Іванна Миколаївна погодили надання правових (юридичних) послуг по супроводу примусового стягнення заборгованості із ОСОБА_1 , що підтверджується копією договору про надання правової (правної) допомоги №42649746 від 01.01.2025, додатковою угодою №732635 від 30.05.2025, актом №732635 від 30.05.2025 на суму 6000 грн..

Частиною 4 ст. 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 13.05.2025 у справі №275/150/22 (провадження № 61-13766св24) вказав, що саме сторона, яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення з іншої сторони. Водночас інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що виключає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони. Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.

Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин 5, 6 ст. 137 ЦПК України, за змістом яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

На підставі викладеного та беручи до уваги те, що відповідач клопотання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу чи заперечень проти даної вимоги не надав, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат, понесених на юридичну допомогу в сумі 6000 грн..

Керуючись ст. ст. 3, 10, 141, 258, 263, 265, 274-279, 352, 354-355 ЦПК України, на підставі ст. ст. 514, 526, 530, 610-612, 625, 626, 1077, 1082 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає в АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», що знаходиться в м. Київ по вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, код ЄДРПОУ 42649746, заборгованість за кредитним договором №732635 від 20.10.2021 в сумі 18476,39 грн., понесені витрати по оплаті судового збору в сумі 2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 6000 грн..

Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо до Житомирського апеляційного суду через Овруцький районний суд протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Я. В. Кулініч