Рішення № 140715790, 19.10.2026, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/15033/25

2/296/814/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2026 року м.Житомир

Корольовський районний суд м.Житомира у складі головуючої судді Петровської М.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" "Європейська агенція з повернення боргів", в інтересах якого діє Кудіна Анастасія Вячеславівна, звернулось до Корольовського районного суду м.Житомира із вказаною позовною заявою, відповідно до змісту якої просить:

- стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" "Європейська агенція з повернення боргів" суму заборгованості за кредитним договором №5253207 в розмірі 44 626,40 грн, з яких: 11 200,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 26 706,40 грн - сума заборгованості за процентами; 5 600,00 грн - сума заборгованості за штрафами; 1 120,00 грн - сума заборгованості за комісією за видачу кредиту;

- стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" "Європейська агенція з повернення боргів" понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 17 січня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лінеура Україна" та відповідачем по справі ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №5253207, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на платіжну картку та зобов`язався його повернути і сплатити проценти за користування кредитними коштами. Також вказує, що 25 вересня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лінеура Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" було укладено договір факторингу №2509202, відповідно до умов якого та згідно з реєстром прав вимоги до якого (додаток №1 до договору факторингу) від 25.09.2025, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" набуло право вимоги до ОСОБА_1 в сумі 44 626,40 грн. Оскільки відповідач ОСОБА_1 не повернув грошові кошти для погашення заборгованості за кредитним договором №5253207, у нього виникла заборгованість, яка становить 44 626,40 грн та складається з наступного: 11 200,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 26 706,40 грн - сума заборгованості за процентами; 5 600,00 грн - сума заборгованості за штрафами; 1 120,00 грн - сума заборгованості за комісією за видачу кредиту.

Ухвалою судді Корольовського районного суду м.Житомира Петровської М.В. від 15 січня 2026 року у даній справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

02 лютого 2026 року на адресу Корольовського районного суду м.Житомира через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Ващук Юлії Сергіївни надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання просить відмовити в задоволенні позовних вимог позивача. В обґрунтування поданого відзиву представник відповідача зазначає, що сума заборгованості, яку нарахував позивач, не узгоджується з нормами законодавства та наявними в матеріалах справи доказами через те, що на момент укладення кредитного договору відповідач був військовослужбовцем, а саме проходив службу в лавах державної прикордонної служби України, має статус учасника бойових дій, і до нього не могла застосовуватись відповідальність у виді штрафних санкцій та пені за невиконання зобов`язань за користування кредитом, а також в нього відсутній обов`язок щодо сплати процентів. Також посилається на існування законодавчо встановленої заборони на нарахування і стягнення пені в період дії воєнного стану, та неможливість нарахування відсотків по кредиту в розмірі більше ніж 5 600,00 грн (50% від суми кредиту). Крім того, вказує на відсутність доказів на підтвердження отримання відповідачем кредитних коштів, відсутність інформації про належність останньому платіжної картки вказаної в кредитному договорі, ненадання доказів на підтвердження зарахування грошових коштів саме на картку ОСОБА_1

10 лютого 2026 року на адресу Корольовського районного суду м.Житомира через підсистему "Електронний суд" від представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" - Романченко Діани Павлівни надійшла відповідь на відзив, в якій остання зазначає, що у поданому відзиві відповідач фактично визнав укладення ним кредитного договору з первісним кредитором, та відповідно, він визнав і отримання за даним договором коштів та свою обізнаність щодо умов кредитного договору. Також вказує, що ТОВ "ФК "ЄАПБ" в повній мірі доведено факт отримання відповідачем кредитних коштів за вищезазначеним договором та факт наявності відповідної заборгованості за ним. Щодо нарахування відсотків за договором вказує, що відповідачем при підписанні кредитного договору не було висловлено жодних заперечень або зауважень щодо умов та порядку нарахування відсотків, що свідчить про погодження ним всіх умов щодо їх нарахування. Крім того, зазначає, що нарахування відповідачу відсотків за користування кредитними коштами здійснювалось з тих підстав, що останній не повідомив первісного кредитора про те, що він є військовослужбовцем, а також не надав жодних доказів на підтвердження того факту, що у нього є право на пільги відповідно до ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Також представник позивача акцентує увагу на тому, що при укладенні кредитного договору відповідач власноруч зазначив реквізити платіжної банківської картки на яку були перераховані кредитні кошти, при цьому, додана до матеріалів справи на підтвердження перерахування коштів інформаційна довідка виготовлена та підписана первісним кредитором, що свідчить про успішно проведену транзакцію щодо видачі коштів.

Згідно ч.1 ст.174 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.

Згідно з ч.5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 17 січня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лінеура Україна" (далі - товариство) та ОСОБА_1 (далі - клієнт) було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5253207, який підписано останнім електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора 68643.

Положеннями розділу 1 вищевказаного договору передбачені наступні умови кредитування: укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІКС товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через вебсайт або мобільний застосунок «Credit7» (п.1.1.); на умовах, встановлених договором, товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію і проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Тип кредиту - кредит. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 11 200,00 гривень (п.1.2.); строк кредитування (строк, на який надається кредит): 360 днів. Періодичність платежів - кожні 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення (виплати) кредиту та сплати комісії (якщо передбачена договором), процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком №1 до цього договору (п.1.3.); комісія за надання кредиту становить 1 120,00 гривень. Тип комісії (якщо передбачена договором) - разова комісія, нараховується при наданні кредиту в дату надання кредиту та в дату надання додаткової суми кредиту (у разі укладання додаткового договору/угоди згідно з п.1.2.1 договору). Тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах: стандартна процента ставка становить 0,95% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредитування, вказаного в п.1.3 цього договору. Денна процентна ставка за цим договором при застосуванні стандартної процентної ставки дорівнює 0,9778% (п.1.4. і п.п.1.4.1.); орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: за весь строк кредитування 2 639,6200% річних (п.1.5. і п.п.1.5.1.); орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору включає суму кредиту, комісію, проценти за користування кредитом, та складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 50 624,00 гривень (п.1.6. і п.п.1.6.1.); загальні витрати за кредитом на дату укладення договору включають комісію, проценти за користування кредитом та складають: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 39 424,00 гривень (п.1.7.).

Згідно п.2.1. та п.2.2. розділу 2 договору: товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_2 ; суму кредиту (його частину) товариство перераховує протягом двох днів з моменту укладення цього договору. Дати надання кредиту - 17.01.2025 або 18.01.2025.

Відповідно до п.2.4. та п.2.5. розділу 2 договору: кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту за реквізитами згідно з п.2.1. договору; кредит вважається погашеним в день отримання товариством коштів в погашення заборгованості за кредитом.

Пунктом 3.1. розділу 3 вищевказаного договору передбачено, що нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредитування, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт".

У відповідності до п.4.1. розділу 4 договору, сторони домовилися, що повернення (виплата) кредиту та сплата комісії (якщо передбачена договором), процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно з Графіком платежів.

Пунктом 6.3. розділу 6 договору передбачено наступне: у випадку невиконання та/або неналежного виконання (прострочення виконання) клієнтом своїх грошових зобов`язань за договором товариство має право нарахувати, а клієнт зобов`язаний на вимогу товариства сплатити товариству штраф у розмірі 75% від суми невиконаного та/або неналежно виконаного грошового зобов`язання на 2-й день кожного факту такого невиконання та/або неналежного виконання.

Згідно наявного в матеріалах справи додатку №1 до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5253207 від 17.01.2025 (таблиця обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит), ОСОБА_1 у строк до 11.01.2026 мав повернути кредит в загальному розмірі 50 624 грн, з яких: 11 200 грн - сума кредиту за договором; 38 304 грн - проценти за користування кредитом; 1 120 грн - комісія за надання кредиту. Кількість днів у розрахунковому періоді - 360.

17 січня 2025 року ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту, в якому підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних ним умов кредитування.

У відповідності до повідомлення (листа) Товариства з обмеженою відповідальністю "Пейтек" №20250930-4146 від 30.09.2025, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лінеура Україна" 17.01.2025 перерахувало на платіжну картку № НОМЕР_3 грошові кошти в сумі 11 200,00 грн.

25 вересня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" "Європейська агенція з повернення боргів" (далі - фактор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лінеура Україна" (далі - клієнт) було укладено договір факторингу №25092025, відповідно до умов п.1.1. розділу 1 якого, фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою) та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

У відповідності до п.1.2. розділу 1 договору факторингу, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається після підписання сторонами акту прийому -передачі Реєстру боржників згідно з Додатком №2.

Згідно п.3.3. розділу 3 договору факторингу, ціна продажу за договором становить 2 595 848,69 грн без ПДВ.

25 вересня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" "Європейська агенція з повернення боргів" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Лінеура Україна" підписали акт прийому - передачі реєстру прав вимог за договором факторингу №25092025 від 25 вересня 2025 року.

У відповідності до витягу з реєстру прав вимог до договору факторингу №25092025 від 25 вересня 2025 року (додаток №1 до договору факторингу), Товариство з обмеженою відповідальністю "Лінеура Україна" відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" "Європейська агенція з повернення боргів" право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №5253207 від 17.01.2025 в загальному розмірі 44 626,40 грн, з яких: 11 200,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 26 706,40 грн - сума заборгованості за процентами; 5 600,00 грн - сума заборгованості за штрафами; 1 120,00 грн - сума заборгованості за комісією за видачу кредиту.

Платіжною інструкцією №23274 від 30 вересня 2025 року підтверджується факт сплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" "Європейська агенція з повернення боргів" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінеура Україна" ціни прав грошової вимоги до договору факторингу №25092025 від 25 вересня 2025 року в сумі 2 595 848,69 грн.

У відповідності до наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором №5253207 від 17 січня 2025 року, станом на 25.09.2025 заборгованість відповідача по справі ОСОБА_1 за вищевказаним договором за період з 17.01.2025 по 24.09.2025 включно становить 44 626,40 грн, з яких: 11 200,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 26 706,40 грн - сума заборгованості за процентами; 5 600,00 грн - сума заборгованості за штрафами; 1 120,00 грн - сума заборгованості за комісією за видачу кредиту.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Положеннями частин 1, 3 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковим відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п.1 ч.1 ст.512 ЦК України).

Відповідно до абз.1 ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч.1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Відповідно до п.4 ч.2 ст.6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» договір про надання фінансових послуг укладається виключно в письмовій формі: у паперовому вигляді; у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг»; шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно п.6 ч.1 ст.3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону).

Згідно ч.6 ст.11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч.8 ст.11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно ст.13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».

Правовий висновок щодо правомірності укладення кредитного договору шляхом підписання електронним цифровим підписом викладений у постанові Верховного Суду від 12.01.2021, справа №524/5556/19 (провадження №61-16243св20).

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23.03.2020 у справі №404/502/18 (провадження №61-8449св19) та від 09.09.2020 у справі №732/670/19 (провадження №61-7203св20).

З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5253207 від 17 січня 2025 року був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лінеура Україна" та ОСОБА_1 з дотриманням вимог законодавства, підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, та при його укладенні погоджено всі істотні умови кредитування. При цьому, факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме копією договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5253207 (в якому містяться реквізити платіжної картки на яку кредитодавець мав перерахувати кредитні кошти), повідомленням (листом) Товариства з обмеженою відповідальністю "Пейтек" №20250930-4146 від 30.09.2025, розрахунком заборгованості за кредитним договором.

Доводи викладені у відзиві на позовну заяву щодо того, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження отримання грошових коштів спростовуються матеріалами справи.

Суд звертає увагу на те, що відповідачем і його представником не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження того, що відповідні кредитні кошти не були зараховані на картковий рахунок ОСОБА_1 , вказаний у договорі або доказів того, що вказаний картковий рахунок йому не належить.

Також, дослідженими судом договором факторингу №25092025 від 25 вересня 2025 року, актом прийому-передачі реєстру прав вимог за договором факторингу №25092025 від 25 вересня 2025 року, витягом з реєстру прав вимог до договору факторингу №25092025 від 25 вересня 2025 року (додаток №1 до договору факторингу), платіжною інструкцією №23274 від 30 вересня 2025 року, підтверджено, що право вимоги за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5253207 від 17 січня 2025 року було відступлено Товариством з обмеженою відповідальністю "Лінеура Україна" на користь позивача по справі Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" "Європейська агенція з повернення боргів".

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять та відповідачем і його представником не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору, як і договору про відступлення права вимоги. Зазначені договори недійсними не визнано.

При цьому, встановлення обставин, за яких правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч.1 ст.599 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Оскільки отримані за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5253207 від 17 січня 2025 року грошові кошти за тілом кредиту в розмірі 11 200,00 грн в добровільному порядку відповідачем не були повернуті, суд погоджується, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання боржника ОСОБА_1 виконати обов`язок з повернення вищевказаних коштів, у зв`язку з чим позов в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача відсотків за користування кредитними коштами та штрафів, суд зазначає наступне.

Згідно доданих до відзиву на позовну заяву довідки військової частини НОМЕР_4 Державної прикордонної служби України від 07 січня 2026 року №08/40 та копії посвідчення серії НОМЕР_5 , вбачається, що відповідач по справі ОСОБА_1 з 15.08.2020 по теперішній час проходить військову службу за контрактом у НОМЕР_6 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_4 з місцем дислокації АДРЕСА_1 ).

У доданому до відзиву на позовну заяву військовому квитку серії НОМЕР_7 , містяться наступні записи: 07.08.2014 на підставі Указу Перезидента України №607 від 21.07.2014 ОСОБА_1 був призваний у Збройні Сили України по мобілізації; 13.07.2015 ОСОБА_1 був звільнений (демобілізований) в запас на підставі Указу Перезидента України №328/2015; 15.07.2020 на підставі наказу нач.9 прикз №282-ос від 15.07.2020 ОСОБА_1 був призваний у Збройні Сили України; в період з 29.10.2021 по 23.02.2022 ОСОБА_1 брав безпосередню участь в ООС.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Дія цього Закону поширюється на: 1) військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей; 2) військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти; 3) військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей; 4) членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони України (ч.1 ст.3 Закону №2011-XII).

У пункті 15 частини 3 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка була чинною на час укладення кредитного договору, зазначено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

В Україні особливий період розпочався з моменту оголошення Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року та триває по теперішній час.

За змістом статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період продовжується з моменту оголошення рішення про мобілізацію та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Мобілізацією, згідно з положеннями наведеної статті, є комплекс заходів, здійснюваних, серед іншого, з метою переведення Збройних Сил України на організацію і штати воєнного часу.

У постанові Верховного Суду від 15.07.2020 у справі №199/3051/14 викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21.08.2014 №322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

Подібні за змістом висновки викладені також у постанові Верховного Суду від 04.09.2024 у справі №426/4264/19.

З огляду на вищевикладене, на відповідача по справі ОСОБА_1 під час укладення спірного договору №5253207 від 17 січня 2025 року поширювались пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей», і відповідно він має право на гарантії соціального та правового захисту передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» для військовослужбовців, зокрема заборону нарахування відсотків за користування кредитними коштами та штрафних санкцій.

Крім того, штрафні санкції були нараховані відповідачу ОСОБА_1 у період дії в Україні воєнного стану, під час якого згідно положень п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені).

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 26 706,40 грн та штрафів у розмірі 5 600,00 грн, у зв`язку з чим позов не підлягає задоволенню в цих частинах.

Щодо позовної вимоги в частині стягнення з відповідача комісії за видачу кредиту в розмірі 1 120,00 грн, суд зазначає наступне.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі №204/224/21 (провадження№61-4202сво22).

Таким чином, виходячи з аналізу вимог п.4 ч.1 ст.1, ч.2 ст.8, ч.1 ст.1, ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст.11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13 липня 2022 року по справі №496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).

Включення до тексту кредитного договору умови про необхідність сплати відповідачем комісії за надання кредиту, а також подальше витребування нарахованої комісії позивачем з відповідача, суд вважає таким, що відповідає вимогам діючого законодавства.

Відтак, в даному випадку наявні правові підстави для стягнення з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" "Європейська агенція з повернення боргів" заборгованості за комісією за видачу кредиту в розмірі 1 120,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" "Європейська агенція з повернення боргів" підлягає стягненню заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5253207 від 17 січня 2025 року в загальному розмірі 12 320,00 грн (11 200,00 грн (тіло кредиту) + 1 120,00 грн (комісія за видачу кредиту)).

Отже, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" "Європейська агенція з повернення боргів" підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 835,94 грн (12 320,00 грн /44 626,40 грн * 3 028,00 грн) підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Керуючись статтями 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 279, 352 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ухвалив:

Цивільний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" "Європейська агенція з повернення боргів" (01032, м.Київ, вул.Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 35625014) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" "Європейська агенція з повернення боргів" заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5253207 від 17 січня 2025 року в розмірі 12 320,00 грн (дванадцять тисяч триста двадцять гривень 00 копійок).

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" "Європейська агенція з повернення боргів" 835,94 грн (вісімсот тридцять п`ять гривень дев`яносто чотири копійки) судових витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 19.10.2026.

Суддя М. В. Петровська