Рішення № 140715425, 07.10.2026, Нововолинський міський суд Волинської області

справа № 165/2672/26

провадження №2/165/1305/26

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області у складі:

головуючого судді Ференс-Піжук О.Р.,

за участю секретаря судового засідання Король І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні Нововолинського міського суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Волиньвугілля" про стягнення заборгвоаної заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, -

встановив:

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Явтушенко І.В. звернулася до суду з в інтересах позивача з позовом до Державного підприємства "Волиньвугілля" про стягнення розрахункових належних при звільненні, середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 03.12.2025 року ОСОБА_1 було прийнято у Відокремлений підрозділ «Волиньвантажтранс» Державного підприємства «Волиньвугілля» на посаду оператора електронно-обчислювальних та обчислювальних машин відповідно до наказу № 121-к від 02.12.2025 року, з тарифною ставкою 6056,00 грн, про що в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 29.11.1999 року зроблено відповідний запис. 04.05.2026 року позивача було звільнено з роботи на підставі частини 3 статті 38 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку згідно статті 44 КЗпП України відповідно до наказу № 47-к від 04.05.2026 року, що підтверджується відповідним записом в трудовій книжці. У день звільнення 04.05.2026 року роботодавець не виплатив заробітну плату та вихідну допомогу належну їй при звільненні і згідно довідки № 90 від 27.07.2026 року на дату звільнення її розмір становив 54 881 грн. 20 коп., з яких 34 153 грн. 25 коп. - заборгованість по заробітній платі та 20 727 грн. 95 коп.- вихідна допомога при звільненні.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в статті 116 КЗпП відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою статті.

Роботодавцем не дотримані визначені строки та не проведені дії відповідно до вищенаведеної норми закону. ВП «Волиньвантажтранс» ДП «Волиньвугілля» в день звільнення ОСОБА_1 видав належно оформлену трудову книжку, однак розрахункові кошти в сумі 54 881 грн 20 коп. не виплатив. Підприємство не виплачувало заробітну плату позивачу з 03.12.2025 року по день звільнення 04.05.2026.

Роботодавцем виплата заробітної плати ОСОБА_1 була поставлена в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості, що призвело до виникнення у підприємства тривалої заборгованості по заробітній платі перед Позивачем за 5 місяців в сумі 54 881 грн 20 коп. вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки відповідно до частини 6 статті 24 Закону України «Про оплату праці» роботодавцям заборонено ставити своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Роботодавцем частково було виплачено заборгованість по заробітній платі після звільнення в розмірі 5898,35 грн., а саме: 08.05.2026 року 2027,97 грн. 26.05.2026 року 1598,06 грн.; 05.06.2026 року 1785,73 грн.; 08.06.2026 року - 486,59 грн.

З врахуванням частково виплачених сум заборгованості по заробітній платі, зазначає, що загальна сума заборгованості по заробітній платі, яка підлягає до стягнення в судовому порядку на дату подання позову становить 48 982 грн. 85 коп.

Відповідно до довідки № 91 від 27.07.2026 року позивачу нарахована за березень 2026 року заробітна плата в розмірі 9817,28 грн., за квітень 2026 року 8740,21 грн., що в загальному становить 18 557,49 грн. Розмір середньоденної заробітної плати становить 407,87 грн.

Для обрахунку розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку використовується середньоденна заробітна плата за останні два місці перед звільненням, за фактичний час роботи.

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Вказує, що аналіз такого правового врегулювання дає змогу зробити правовий висновок, який непрямо випливає з приписів частини першої статті 117 КЗпП України, про те, що в разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується, відповідно, розмір відповідальності. І цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку.

З врахуванням правових позицій Великої Палати Верховного Суду щодо обрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, позивачем наведений свій розрахунок: 54881,20 грн. розмір належних позивачу витрат на день звільнення 04.05.2026; 48982,85 грн. (89,25%)- розмір невиплаченої суми та її співвідношення із загальним обсягом заборгованості; 5898,35 грн. (10,75%)- розмір виплаченої суми та її співвідношення із загальним обсягом заборгованості; 18557,49 грн. (розмір заробітку за останні два місяці (березень-квітень) перед звільненням; 106 робочих днів тривалість затримки розрахунку за період з 04.05.2026 30.09.2026; 407,87 грн - розмір середньоденної заробітної плати для обрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Зальний розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні буде становити 43 234,22 грн. (407,87 грн. (середньоденної заробітна плата)х 106 днів (тривалість затримки розрахунку),що становить 100% у співвідношенні із зальним обсягом заборгованості.

При визначенні остаточної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, позивачем враховано, що після звільнення відповідачем частково зменшено загальний розмір заборгованості до суми 48 982,85 грн. (89,29%), у зв`язку з виплатою частини заборгованості в сумі 5898,35 грн. (10,75%).

Таким чином, при визначенні розміру відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України та виходячи з принципів співмірності, справедливості, розумності та пропорційності та з врахування розміру простроченої заборгованості, її часткового зменшення відповідачем, періоду затримки, причини її виникнення, ймовірні майнові втрати Позивача та поведінку ДП «Волиньвугілля», розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який на думку сторони позивача підлягає до стягнення з ДП «Волиньвугілля» становить 38586,54 грн, із розрахунку 43234,22 грн. х 89,25% (співвідношення невиплаченої суми із загальним розміром заборгованості ) = 38 586,54 грн.

Просить стягнути із Державного підприємства «Волиньвугілля» в користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі в розмірі 28 254 грн 90 коп., вихідну допомогу в розмірі 20 727 грн 95 грн; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04.05.2026 року по 30.09.2026 в розмірі 38 586 грн 54 коп., всього 48 грн 85 коп. Також просить стягнути 5000 грн понесених нею витрат на правничу допомогу та 1331 грн 20 коп. сплаченого судового збору.

Ухвалою від 05.08.2026 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін та запропоновано відповідачу подати відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення вказаної ухвали.

У судове засідання позивач та її представник ОСОБА_3 не з`явилися, подали суду заяву, в якій просили справу розглядати у їхній відсутності, позов підтримують, просять його задоволити.

У судове засідання представник відповідача не з`явився, про час та місце розгляду справи, повідомлявся належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення судової повістки.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить такого висновку.

Як встановлено судом, позивач ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах із ВП «Волиньвантажтранс» ДП «Волиньвугілля» з 03.12.2025 року по 04.05.2026 року, працювала на посаді оператора електронно-обчислювальних та обчислювальних машин, що підтверджується наказом № 121-к від 02.12.2025 року, наказом №47-к від 04.05.2026 та записами в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 29.11.1999 (а.с.6,7,8-11).

04.05.2026 року був звільнений з роботи на підставі ст.38 КЗпП України за власним бажанням у зв`язку з невиконанням власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору, з виплатою вихідної допомоги, що підтверджується копією витягу з наказу №47-к від 04.05.2026 (а.с.7).

Відповідно до довідки ВП «Волиньвантажтранс» ДП « Волиньвугілля» № 90 від 27.07.2026 року, середньоденна заробітна плата позивача становить 407,87 грн, заборгованість із виплат станом на день звільнення становив 54881,20 грн, За квітень 2026, та частково за травень ,червень 2026 виплачено позивачу заробітну плату в розмірі 5898,35 грн. (а.с.18).

У відповідності до п. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно із статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені в день звільнення працівника.

Таким чином, невиплачені ОСОБА_1 розрахункові, належні при звільненні, в сумі 48982,85 грн, з яких 28254,90 грн - заборгованість по заробітній платі, 20727,95 грн - вихідна допомога, слід стягнути з відповідача в користь позивача.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, суд виходить з такого.

Відповідно до положень ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Суд погоджується з тим, що факт затримки розрахунку відповідача з позивачем при звільненні мав місце та вимоги позивача про стягнення середнього заробітку є обґрунтованими.

Позивач просить стягнути середній заробіток за період з 04 травня 2026 року по 30.09.2026 року, тобто за 106 робочих днів.

Розмір середнього заробітку позивача за час затримки розрахунку з дня його звільнення за період з 04 травня 2026 року по 30.09.2026 року становить 43234,22 грн, виходячи із розрахунку: 407,87 грн (середньоденна заробітна плата) x 106 (робочих днів затримки розрахунку) = 43234,22 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача в її користь 38586 (тридцять вісім тисяч п`ятсот вісімдесят шість) грн. 54 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04.05.2026 по 30.09.2026, із врахуванням розміру простроченої заборгованості, її часткового зменшення відповідачем, періоду затримки, причини її виникнення, ймовірні майнові втрати позивача та поведінку ДП «ВОЛИНЬВУГІЛЛЯ».

Враховуючи наведені обставини, суд стягує з відповідача ДП «Волиньвугілля» в користь позивача ОСОБА_1 48982,85 грн заборгованої заробітної плати та розрахункових, належних при звільненні, 38586,54 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04.05.2026 року по 30.09.2026.

У разі ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця на користь працівника заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації за невикористану відпустку та компенсації втрати частини доходів присуджені суми підлягають стягненню з вказівкою про утримання із цих сум установлених законодавством України податків та зборів, оскільки роботодавець виступає податковим агентом і зобов`язаний нарахувати, утримати та перерахувати ПДФО і військовий збір до бюджету при фактичній виплаті (Постанова ВС від 19 серпня 2026 року у справі № 761/16888/23 (провадження № 61-922св26)

Із врахуванням правової позиції у Постанові ВС від 19 серпня 2026 року у справі № 761/16888/23, суми заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсації за невикористану відпустку обчислюються судом брутто (без віднімання податків у самому судовому розрахунку). Роботодавець, виступаючи податковим агентом, зобов`язаний утримати та перерахувати податок на доходи фізичних осіб і військовий збір під час виконання судового рішення та фактичної виплати коштів працівникові.

Згідно із ст.141 ЦПК України понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати, а саме: 1331,20 грн судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду за вимогу в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку (а.с.5), та в дохід держави 1331,20 грн судового збору за вимогу в частині стягнення розрахункових належних при звільненні.

Відповідно до ч.1, ч. 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмовив позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу та інші, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, згідно зі ст. 137 ЦПК України несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач поніс 5000 грн витрат на професійну правничу допомогу, що підтверджені документально (а.с. 25-27).

Дослідивши матеріали справи, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, суд дійшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн є співмірним із складністю справи, та стягує з відповідача на користь позивача 5000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст.12, 89, 141, 263, 265, 268, 279 ЦПК України, ст.116, ст. 117 КЗпП, суд

ухвалив:

Позов задоволити.

Стягнути з Державного підприємства «Волиньвугілля» в користь ОСОБА_1 48982 (сорок вісім тисяч дев`ятсот вісімдесят дві) грн 85 коп. розрахункових, належних при звільненні, 38586 (тридцять вісім тисяч п`ятсот вісімдесят шість) грн 54 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04 травня 2026 року по 30 вересня 2026 року, всього 87569 (вісімдесят сім тисяч п`ятсот шістдесят дев`ять) грн 39 копійок, з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків та зборів.

Стягнути з Державного підприємства «Волиньвугілля» в користь ОСОБА_1 5000 (п`ять тисяч) гривень витрат, понесених позивачем за надання професійної правничої допомоги та 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 копійок сплаченого судового збору.

Стягнути з Державного підприємства «Волиньвугілля» в дохід держави 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 копійок судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники судового розгляду:

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

Представник позивача: ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

Відповідач: Державне підприємство «Волиньвугілля», код ЄДРПОУ 32365965, юридична адреса: вул.Луцька, 1, м. Нововолинськ Волинської області.

Головуючий підпис О.Р. Ференс-Піжук