Рішення № 140715368, 01.10.2026, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/6750/26

Провадження № 2/161/4377/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Антіпової Т.А.

за участю секретаря судового засідання Денис О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальність «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальність «Фінансова Компанія Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором у розмірі 22 176,00 гривень та судові витрати по справі.

Позов обґрунтовує тим, що 08 серпня 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Незалежні Фінанси» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 1389247, за умовами якого кредитодавець надав позичальнику кредит у тимчасове платне користування, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за обслуговування кредиту, однак не виконав своїх зобов`язань належним чином.

Право вимоги за цим кредитним договором перейшло від ТОВ «Фінансова компанія «Незалежні Фінанси» до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», на підставі договору факторингу № 24122025/2 від 24.12.2025.

Заборгованість відповідача за кредитним договором становить 22 176,00 грн, з них: 7 000,00 грн сума заборгованості за основним зобов`язанням, 8 176,00 грн. заборгованість по комісії за обслуговування кредиту; 7 000,00 грн сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня).

Позивач просив суд стягнути з відповідача вказану заборгованість, а також покласти на нього судові витрати.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 березня 2026 року справу прийнято до розгляду та визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (а.с. 37-38).

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

13.04.2026 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Заперечуючи позовні вимоги, представник відповідача зазначає, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволення, оскільки стороною позивача не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про укладення між відповідачем та позивачем кредитного договору та виникнення між ними будь-яких правовідносин. Тож, позивачем не надано жодного доказу щодо отримання відповідачем коштів у кредит на виконання кредитного договору. Також, у позові не вказано, на підставі яких первинних фінансових документів кредитодавцем було перераховано грошові кошти на виконання кредитного договору на банківський рахунок відповідача, а відповідач отримав такі кошти в користування на споживчі цілі.

Крім того, зазначає, що позивач не мав права нараховувати неустойку за вказаним кредитним договором під час дії воєнного стану в Україні.

Зазначав, що вимога про стягнення комісії є неправомірною, оскільки у кредитному договорі позивач не зазначив та не надав доказів наявності переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням кредиту, які надаються відповідачу за які встановлена комісія за надання та обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). Тому, положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію є нікчемними відповідно до частини першої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» (а.с.43-54).

20.04.2026 року на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої представник позивача, в основному, повторив аргументи позовної заяви.

Додатково зазначив, що відповідачем умови договору № 1389247 від 8 серпня 2025 року не виконувались відповідно до ст.526, ст. 1046, ст.1054 ЦК України, а тому нарахування відсотків за користування кредитними коштами відповідно до умов вищевказаного договору є правомірним і відповідач жодним чином не звільняється від виконання умов договору та погашення заборгованості в повному обсязі. Обставини, на які посилається відповідач у відзиві на позовну заяву, як на підстави для відмови у задоволені позовних вимог, - є не обґрунтовані, недоведені, суперечать умовам укладених правочинів, нормам чинного законодавства, ряду правових позицій викладених в Постановах ВСУ, а отже є такими що не підлягають задоволенню та не повинні братися судом до уваги. Просить позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальність «Фінансова Компанія Європейська агенція з повернення боргів» до відповідача про стягнення заборгованості за кредитними договорами задовольнити в повному обсязі (а.с.58-77).

27.04.2026 року на адресу суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив. Зазначає, що матеріали судової справи взагалі не містять жодного доказу, що нібито укладення договору від 08.08.2025 року № 1389247 відбувалось в порядку визначеному чинним законодавством. А тому, якщо позивач вважає, що відповідач отримував одноразовий ідентифікатор, використовував його для укладення кредитного договору, всі ці обставини повинні бути доведені належними та допустимими доказами.

Вважає що позивачем не доведено належними та допустимими доказами укладення кредитного договору від 08.08.2025 року № 1389247 та позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу нібито отримання відповідачем коштів від первісних кредиторів.

Доводи позивача про те, що кредитні кошти були перераховані відповідно до умов кредитного договору та правил надання споживчих кредитів, на підставі інформації про банківські реквізити для перерахування кредитних коштів, отриманої від відповідача, не підтверджуються будь-якими належними та допустимими доказами (а.с.78-84).

27.04.2026 року на адресу суду від представника відповідача надійшли заперечення на клопотання про витребування доказів. Зазначає, що ознайомившись із матеріалами справи, відповідачем було з`ясовано, що позивач направив до суду два клопотання про витребування доказів. Вважає такі дії позивача порушенням норм процесуального законодавства, а клопотання таким, що не підлягає задоволенню, оскільки чинним процесуальним законодавством чітко передбачено, що позивач повинен подати всі докази разом із позовною заявою, а у випадку неможливості це зробити, повинен повідомити суд про причини такої неможливості і вжиті ним заходи для отримання доказів (а.с.88-90).

06.05.2026 року на адресу суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі. Зазначає, що відповідачем факт укладення кредитного договору у відзиві не спростовується. До того ж, відповідачем безпосередньо визнається укладення ним кредитного договору з первісним кредитором, а відповідно, він визнає отримання за даними договорами коштів та визнає свою обізнаність щодо умов кредитних договорів.

Відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували належне виконання ним зобов`язань та які б спростовували суму заборгованості, кредитний договір є дійсним та ніким не скасованим.

Укладення кредитних договорів онлайн знаходиться в рамках правового поля України. Сторони електронних правочинів відповідають за невиконання своїх зобов`язань у порядку визначеному законодавством України або укладеним договором. Повернення позики та кредитів за електронним договором є обов`язковим. Отже, позивачем доведено факт укладання відповідачем кредитного договору в електронній формі, а тому позовні вимоги позивача є законними та обґрунтованими. Враховуючи викладене, просить позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальність «Фінансова Компанія Європейська агенція з повернення боргів» задовольнити в повному обсязі (а.с.94-99).

Відповідно до ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13.05.2026 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та витребувано в АТ «ПУМБ»:

1. Інформацію щодо належності (ідентифікаційний номер: ОСОБА_1 НОМЕР_1 ) карткового рахунку № НОМЕР_2 .

2. Виписку по рахунку за номером картки № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) за період з 8.08.2025 по 13.08.2025 з детальною інформацією щодо призначення платежу і джерело надходження коштів (а.с. 104).

У судове засідання учасники справи не з`явились.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось через неявку у судове засідання всіх учасників справи, що не суперечить вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши та дослідивши в сукупності докази у справі, суд приходить до наступних висновків.

Статтею 12 та частиною 1статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі (абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі Закон).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Частиною 6 статті 11 Закону, передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт)може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором (Закон України «Про споживче кредитування»).

Судом встановлено, що 08.08.2025 ТОВ «Фінансова компанія «Незалежні Фінанси» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) уклали договір про надання споживчого кредиту № 1389247, за умовами якого (пункт 1.1) кредитодавець зобов`язується на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3 договору, надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у п. 1.2 договору, у кредит, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісії та проценти за користування кредитом відповідно до Графіку платежів та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором (а.с. 8-11).

Основні умови кредитування згідно кредитного договору № 1389247 від 08.08.2025:

- сума кредиту - 7 000,00 грн (п. 1.2);

- кредит надається загальним строком на 360 днів з 08.08.2025 (дата надання кредиту) (п. 1.3);

- повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту, комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) та процентів за користування кредитом має здійснюватися позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до Графіку платежів, наведеному у додатку №1 до договору (п. 1.4);

- дата остаточного погашення заборгованості 03.08.2026 (п. 1.4);

- проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховуються за ставкою 0,0010 % річних на фактичну заборгованість за кредитом (п. 1.5.3);

- проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 0,0010 % річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів (п. 1.5.4);

- кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_3 (п. 2.1);

- комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) нараховується кредитодавцем в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів. Строк сплати позичальником нарахованої суми комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) настає в момент її нарахування і триває до дати платежу (включно), з настанням якої завершується розрахунковий період, в якому така комісія була нарахована, згідно Графіку платежів (п. 2.2.2);

08.08.2025 ТОВ «Фінансова компанія «Незалежні Фінанси» надало (перерахувало) відповідачу грошові кошти в сумі 7 000,00 грн (платіжне доручення №45210047 від 08.08.2025, а.с. 14).

В ході розгляду справи судом, із урахуванням принципу дотримання прав учасників процесу та засад змагальності, було задоволено клопотання представника позивача, та ухвалою суду витребувано в АТ «ПУМБ» інформацію про зараховування грошових коштів в розмірі 7 000,00 гривень 08.08.2025 року картковий рахунок з номером банківської карти № НОМЕР_2 , ОСОБА_1 .

На виконання вимоги ухвали суду банком надано відповідь, в якій зазначено, що в ході перевірки було підтверджено, що на ім`я ОСОБА_1 було емітовано платіжну картку НОМЕР_2 . З інформації про рух коштів по картці вбачається, що 08.08.2025 року було зарахування коштів у сумі 7 000,00 гривень (а.с.110-116).

24.12.2025 ТОВ «Фінансова компанія «Незалежні Фінанси» (клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (фактор) уклали договір факторингу № 24122025/2 (а.с. 15-17), на підставі якого до фактора перейшло право вимоги за кредитним договором № 1389247 від 08.08.2025 (акт прийому-передачі реєстру боржників від 24.12.2025, а.с. 17 зворот, витяг з реєстру боржників від 24.12.2025, а.с. 19, платіжна інструкція №219 від 25.12.2025, а.с. 18).

Згідно розрахунку позивача, заборгованість відповідача за кредитним договором становить 22 176,00 грн, з них: 7 000,00 грн сума заборгованості за основним зобов`язанням, 8 176,00 грн. заборгованість по комісії за обслуговування кредиту; 7 000,00 грн сума заборгованості за неустойкою(штраф, пеня) (а.с.17 зворот)

Контррозрахунку заборгованості чи доказів її відсутності відповідач не подав.

Згідно з п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч.1 ст.513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а якщо у зобов`язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

За встановлених фактичних обставин справи, суд дійшов таких висновків.

08.08.2025 ТОВ «Фінансова компанія «Незалежні Фінанси» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) уклали в електронному вигляді договір про споживчий кредит № 1389247, який за правовою природою є кредитним договором. Спірні правовідносини виникли у сфері споживчого кредитування.

На підставі цього кредитного договору відповідач отримав кредит, взяв на себе зобов`язання повернути кредит, однак не виконав їх належним чином.

Право вимоги за цим кредитним договором на підставі правочину факторингу перейшло від ТОВ «Фінансова компанія «Незалежні Фінанси» до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів». В зв`язку з цим у позивача виникло право вимагати повернення тіла кредиту.

У зв`язку з вищенаведеним, позовні вимоги в частині стягнення тіла кредиту у розмірі 7 000,00 гривень є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за комісією за обслуговування кредиту, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування»).

Відтак, Закон України «Про споживче кредитування» передбачив право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Але законодавство визначає і низку пов`язаних із цим обмежень для банку.

На виконання вимог, зокрема, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» правління Національного банку України постановою від 08.06.2017 №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Отже, банк має надати споживачу за визначеною формою детальний розпис усіх складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів, включно з передбаченою у договорі комісією за обслуговування, за кожним платіжним періодом.

У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів (такий правовий висновок викладений в п. 31.25 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19).

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19 викладено такий висновок: «комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11,частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» (п. 31.29 постанови).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.11.2023 у справі № 204/224/21 викладено такий висновок: «якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Умовами кредитного договору передбачено нарахування комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) за весь строк кредитування в розмірі 22 484 грн, що нараховується за ставкою 14,60 % від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів (п. 1.5.2) (а.с.8 зворот)

В преамбулі кредитного договору («Терміни та визначення») зазначено, що комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) - встановлена п. 1.5.2 договору винагорода за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) кредитодавцем протягом всього строку кредитування, що включає цілодобове надання позичальнику актуальної інформації шляхом розміщення її в особистому кабінеті позичальника, зокрема про розмір нарахованої та сплаченої заборгованості за договором, її складові, розрахунок поточного платежу, розрахунок суми для повного погашення заборгованості, графік платежів, негайне оновлення інформації при настанні змін, цілодобове забезпечення можливості через особистий кабінет здійснювати миттєвий переказ з автоматичним додаванням всіх необхідних реквізитів для погашення заборгованості за цим договором, надсилання позичальнику текстових провідомлень з нагадуваннями про дати платежів, інформування про зарахування платежів, згенеровані одноразові ідентифікатори/паролі, інші сервісні повідомлення, консультування та надання інформації з питань, пов`язаних з обслуговуванням кредиту та виконанням договору службами підтримки кредитодавця, тощо, яка нараховується кредитодавцем та сплачується позичальником за кожний визначений Графіком платежів розрахунковий період (крім останнього).

Отже, кредитним договором фактично встановлено плату за надання інформації про стан кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування».

Банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за обслуговування, встановленому у договорі, який підписали сторони, оскільки такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку (див. п. 29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №363/1834/17).

Пунктом 3.4.7 кредитного договору передбачено право позичальника протягом всього строку кредитування користуватися сервісами, за які встановлена комісія за обслуговування кредиту. А пунктом 3.1.3 кредитного договору передбачено обов`язок кредитодавця надавати позичальнику такі сервіси.

Суд звертає увагу, що позивач не надав доказів того, що відповідач користуватися сервісами, тобто отримував додаткові та супутні банківські послуги кредитодавця, які пов`язані з обслуговуванням кредиту і за які встановлена комісія за обслуговування кредиту, в тому числі частіше одного разу на місяць. Суд вважає, що ті послуги, за надання яких кредитодавець встановив комісію за обслуговування кредиту, не можуть надаватися на платній основі, оскільки вони вчиняються на користь самого кредитодавця (наприклад, облік заборгованості за кредитним договором, розрахунок платежу тощо).

За таких обставин положення пункту 1.5.2 кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію за обслуговування кредиту за весь строк кредитування є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Отже, в задоволенні позовних вимог про стягнення комісії за обслуговування кредиту слід відмовити.

Щодо стягнення неустойки.

Позивач заявив вимогу про стягнення 7 000,00 гривень неустойки.

Неустойка нарахована позивачем в період дії воєнного стану.

Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, в подальшому його дія неодноразово продовжувалася.

Оскільки неустойка нарахована у період дії в Україні воєнного стану, то відповідач на підставі п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України звільняється від обов`язку сплати на користь позивача, як кредитодавця, неустойки.

Отже, в задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки слід відмовити.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість по кредитному договору підлягають частковому задоволенню на суму 7 000,00 гривень.

Матеріалами справи підтверджено та судом встановлено, що договір про споживчий кредит № 1389247 від 08.08.2025 року із зазначенням у ньому усіх реквізитів відповідача, в тому числі паспортних даних, реєстраційної номер облікової картки платника податків, місця проживання, електронної пошти, рахунку позичальника, а також інформація щодо умов кредитування, містить електронний підпис із одноразовим ідентифікатором , який відповідно до вимог ч.6 та 8 ст.11 і ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» був власноручно введений відповідачем для електронного підпису, що свідчить про те, що сторони досягли усіх істотних умов та уклали в належній формі договір про надання фінансового кредиту № № 1389247.

Судом не приймається до уваги, посилання відповідача на неналежне проведення ідентифікації, оскільки відповідач не подав належних та допустимих доказів на підтвердження своїх заперечень. Доказів про те, що персональні дані відповідача, зокрема, РНОКПП, дані паспорта громадянина України, місце проживання, електронна адреса, номер мобільного телефону, банківський рахунок були використані ТОВ «Фінансова компанія «Незалежні Фінанси» для укладення кредитного договору без його згоди, ОСОБА_1 до суду не надано. До правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно неї шахрайських дій відповідач не зверталася. Тобто, в силу положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності указаного правочину.

Крім того, суд не приймає аргумент відповідача про неотримання ним кредиту як такий, що спростовується матеріалами справи (платіжне доручення №45210047 від 08.08.2025, а.с. 14, крім того, нарахування коштів в розмірі 7 000,00 гривень на рахунок НОМЕР_2 , ОСОБА_1 вбачається з відповіді АТ «ПУМБк» а.с. 109-116).

Верховний Суд 23 жовтня 2019 року прийняв важливу постанову (справа № 917/1307/18), якою розтлумачив сутність принципу змагальності та неможливість застосування учасником справи концепції «негативного доказу» для обґрунтування власної позиції. Так, Верховний Суд зазначив, що принцип змагальності полягає в обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. В свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою, виносить власне рішення. При цьому, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності.

Суд приймає до уваги, що сторона відповідача не була позбавлена можливості надати докази на підтвердження своїх заперечень проти позовних вимог. В тому числі, шляхом надання доказів щодо наявних карткових рахунків, відкритих на ім`я ОСОБА_1 , та надання виписки по них, з метою спростування факту зарахування та отримання кредитних коштів. Зокрема, відповідач не надав суду доказів відсутності у нього електронного платіжного засобу, номер якого 535528XXXXXX0071 він вказав в заявці (а.с.11 зворот), або доказів незарахування кредиту на картковий рахунок, за яким була емітована платіжна картка.

Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 840,40 гривень (7 000 гривень х 2 662,40 гривень/22 176 гривень) пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі ст.ст. 509, 526, 527, 530, 1048, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 77-81, 141, 247, 259, 263-268, 280, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальність «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальність «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за кредитним договором № 1389247 від 08 серпня 2025 року в розмірі 7 000 (сім тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальність «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судові витрати по справі, а саме: 840 (вісімсот сорок) гривень 40 копійок судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місцезнаходження: 07400, Київська обл., Броварський р-н, місто Бровари, вул. Лісова, будинок 2, Код ЄДРПОУ 35625014).

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повний текст рішення виготовлено 09 жовтня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Т.А. Антіпова