Єдиний державний реєстр судових рішень
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2026 рокусправа № 580/10152/26м. ЧеркасиЧеркаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тихонова І.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у приміщенні суду адміністративну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Черкаської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов представника позивача ОСОБА_1 (далі - позивачка) до Головного управління Пенсійного фонду України Черкаської області (далі відповідач), в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області № 204750026988 від 08 липня 2026 року;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії державного службовця, відповідно до ст.37 Закону України Про державну службу від 16.12.1993 р. №3723 XII, Закону України Про державну службу від 10.12.2015 р. №889-УІІІ періоди роботи з 01.02.1996 по 25.11.1996, з 26.11.1996 по 15.10.1997, з 08.12.1997 по 28.10.2002, з 29.10.2002 по 21.08.2019, з 22.08.2019 по 22.12.2020, з 23.12.2020 по 31.05.2026 в органах державної податкової служби;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу від 16.12.1993 № 3723-ХП, пунктів 10, 12 Закону України Про державну службу від 10.12.2015 №889-УІІІ, згідно поданої заяви від 03.07.2026 року, з урахуванням довідок про заробітну плату для призначення пенсії державного службовця №53/Б/20-40-10-02-11 від 12.06.2026, №54/Б/20-40-10-02- 11 від 12.06.2026, №55/Б/20-40-10-02-11 від 12.06.2026, виданих Головним управлінням ДПС у Харківській області та здійснювати виплату такої пенсії з 03 липня 2026 року з урахуванням раніше проведених виплат;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі: судовий збір у сумі 1064,96 грн та витрати на правничу допомогу у сумі 15000,00 грн (відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України).
В обґрунтування позову зазначено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Харківській області як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058. Також позивач вказує, що 03.07.2026 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». За принципом екстериторіальності визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №204750026988 від 08 липня 2026 року позивачу відмовлено у переході на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», з посиланням на те, що займані нею посади в органах державної податкової служби не віднесені до категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII, а тому робота на цих посадах не враховується для обчислення стажу державної служби
Не погоджуючись з зазначеним рішенням відповідача позивачка звернулась з цим позовом до суду, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 23.09.2026 позовну заяву залишено без руху.
На виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, представником позивача надано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 28.09.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Від Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Просить в задоволенні позову відмовити повністю. Зазначивши, що 03.07.2026 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась із заявою про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». Відповідно до записів трудової книжки позивач з 01.02.1996 працювала в органах Державної податкової інспекції з присвоєнням спеціального звання інспектора податкової служби 3 рангу, інспектор податкової служби 2 рангу, інспектор податкової служби 1 рангу, радник податкової служби 3 рангу, радник податкової та митної справи 3 рангу, радник податкової та митної справи 2 рангу. Зважаючи на те, що посадовим особам контролюючих органів згідно із статтею 343.1 Податкового кодексу України присвоюються спеціальні звання і відповідно, ці посади не належать до посад, віднесених до категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ, робота на цих посадах не враховується для обчислення стажу державної служби. З огляду на зазначене, Головним управлінням відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України Про державну службу.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Харківській області та з 17.04.2026 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.03.2003.
Згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 27.09.1985 позивач в межах спірного період працювала в органах державної податкової служби, зокрема:
- з 01.02.1996 прийнята на конкурсній основі державним податковим інспектором відділу зборів і стягнень з фізичних осіб Державної податкової інспекції по Комінтернівському району м. Харкова; прийнята присяга державного службовця;
- 25.11.1996 звільнена по переводу в Державну податкову адміністрацію по Комінтернівському району м. Харкова ст. 36 п. 5 КЗпП України;
- 26.11.1996 зарахована на конкурсній основі на посаду державного податкового інспектора відділу податку на доход і майно, транспортні засоби та держмита по переводу із ДПІ;
- 31.01.1997 присвоєно звання інспектор податкової служби третього рангу;
- 15.10.1997 звільнена з посади у зв`язку із скорочення чисельності ст. 40 п. 1 КЗПпП України;
- 08.12.1997 зарахована на конкурсній основі на посаду державного податкового інспектора відділу з державного реєстру фізичних осіб;
- 17.02.1998 Державна податкова адміністрація в Київському районі перейменована в Державну податкову інспекцію в Київському районі;
- 01.04.1999 переведена на конкурсній основі в відділ податків з фізичних осіб на посаду державного податкового інспектора;
- 01.05.2000 присвоєно чергове персональне звання: інспектор податкової служби другого рангу;
- 28.10.2002 звільнена в порядку переводу до ДПА у Харківській області, ст. 36 п. 5 КЗпП України;
- 29.10.2002 прийнята на конкурсній основі старшим держподатковим інспектором відділу організації роботи ДПА організаційно-розпорядчого управління у порядку переводу з ДПУ у Київському районі;
- 01.09.2003 в зв`язку із зміною структури переведена головним держподатковим інспектором відділу організації та моніторингу роботи органів ДПС управління організаційно-розпорядчої роботи;
- 01.06.2004 присвоєно спеціальне звання інспектора податкової служби 1 рангу;
- 01.09.2005 у зв`язку із змінами у штатному розписі призначена головним державним податковим інспектором відділу організаційної роботи організаційно-розпорядчого управління;
- 05.06.2006 присвоєно спеціальне звання радника податкової служби 3 рангу;
- 29.01.2007 в зв`язку з введенням нового штатного розпису призначена головним державним податковим ревізором-інспектором відділу організаційної роботи організаційно-розпорядчого управління;
- 21.04.2009 призначена на посаду головного державного податкового ревізора-інспектора відділу організаційної та контрольно-аналітичної роботи організаційно-розпорядчого управління;
- 09.02.2012 призначена у порядку переведення на посаду головного державного податкового ревізора-інспектора відділу організаційної роботи організаційно-розпорядчого управління;
- 22.05.2013 призначена у порядку переведення на посаду головного державного ревізора-інспектора відділу організації та планування роботи управління організацій діяльності та контролю виконання документів;
- 01.06.2013 присвоєно одинадцятий ранг державного службовця;
- 01.11.2013 запис 33 недійсний. Призначено на посаду заступника начальника відділу організації та планування роботи управління організації діяльності та контролю виконання документів, як таку, що перебуває у кадровому резерві;
- 01.11.2013 присвоєно десятий ранг державного службовця;
- 01.01.2014 присвоєно спеціальне звання радник податкової та митної справи ІІІ рангу;
- 01.04.2014 призначено на посаду заступника начальника управління начальника відділу організації та планування роботи управління організації діяльності та контролю виконання документів як таку, що перебуває у кадровому резерві;
- 19.02.2015 призначено у порядку переведення на посаду заступника начальника управління начальника відділу організації та планування роботи організаційно-розпорядчого управління;
- 03.09.2015 присвоєно спеціальне звання радник податкової та митної справи ІІ рангу;
- 10.02.2016 призначено на посаду заступника начальника управління начальника відділу організації та планування роботи управління організації роботи;
- 03.09.2018 переведено на посаду начальнику відділу організації та планування роботи управління організації роботи;
- 21.08.2019 звільнено з посади у порядку переведення до Головного управління ДПС у Харківській області , згідно п. 2 ч. 1 ст. 41 ЗУ «Про державну службу» та п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП України;
- 22.08.2019 призначено у порядку переведення на посаду начальника відділу організації та планування роботи управління забезпечення роботи;
- 22.08.2019 присвоєно 5 ранг державного службовця;
- 04.09.2020 переведено на рівнозначну посаду заступника начальника управління начальника відділу організації та планування роботи організаційно-розпорядчого управління;
- 22.12.2020 звільнено з займаної посади у порядку переведення до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореною на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 41 ЗУ від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» та п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП України;
- 23.12.2020 Головне управління ДПС у Харківській області призначено у порядку переведення на посаду заступника начальника управління начальника відділу організації та планування роботи організаційно-розпорядчого управління;
- 11.11.2022 у зв`язку із введенням в дію організаційної структури та штатного розпису, переведено на рівнозначну посаду заступника начальника відділу матеріально-технічного, транспортного забезпечення та зв`язку управління інфраструктури та господарського забезпечення;
- 11.11.2022 присвоєно 4 ранг державного службовця.
Відповідно до копії наданого наказу від 22.05.2026 №206-0 позивач припинила державну службу та звільнилась з посади заступника начальника відділу матеріально технічного, транспортного забезпечення та звязку управління інфраструктури та господарського забезпечення ГУ ДПС у Харківській області за власним бажанням, у звязку з виходом на пенсію.
03.07.2026 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області з заявою щодо переходу на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ.
Вказана заява від 03.07.2026 відповідно до екстериторіального принципу розподілу єдиної черги завдань, розглядалася Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №204750026988 від 08 липня 2026 року позивачу відмовлено у переході на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», з посиланням на те, що займані нею посади в органах державної податкової служби не віднесені до категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII, а тому робота на цих посадах не враховується для обчислення стажу державної служби. В обґрунтування свого рішення відповідач зазначив, що «Відповідно до записів трудової книжки заявниця з 01.02.1996 працювала в органах Державної податкової інспекції з присвоєнням спеціального звання інспектора податкової служби 3 рангу, інспектор податкової служби 2 рангу, інспектор податкової служби 1 рангу, радник податкової служби 3 рангу, радник податкової та митної справи 3 рангу, радник податкової та митної справи 2 рангу Статтею 25 Закону № 3723 визначено сім категорій посад державних службовців, які вони могли обіймати у відповідних державних органах, та передбачено, що віднесення існуючих на той час посад державних службовців, не перелічених у цій статті, а також віднесення відповідної категорії нових посад державних службовців провадиться Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом.
Позивач, вважаючи таке рішення протиправним, звернулася до суду з цим позовом.
Вирішуючи даний спір суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Приписами частини 3 статті 46 Конституції України передбачено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пенсійне забезпечення державних службовців станом до 01.05.2016 регулювалося Законом України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII (далі - Закон №3723-XII).
Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону №3723- ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
З 01.05.2016 набрав чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон №889-VIII).
Підпунктом 1 пункту 2 розділу XI «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889-VIII визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Згідно з пунктом 10 розділу XI «;Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності вказаним Законом України займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до пункту 11 розділу XI «;Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 889-VІІІ перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених вказаним Законом, визначається Кабінетом Міністрів України.
Пункт 12 розділу XI «;Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 889-VІІІ визначає, що для осіб, які на день набрання чинності вказаним Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, «Прикінцевими та перехідними положеннями» Закону № 889-VIII від 10.12.2015 передбачено, що за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України № 3723-XII.
Водночас, обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 вказаного Закону України і «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Отже, після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом України № 889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України № 3723-XII лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889-VIII та мають передбачені частиною 1 статті 37 Закону № 3723-XII вік і страховий стаж.
Аналогічні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 822/524/18 та у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 676/4235/17.
При цьому, абзацом першим частини першої статті 28 Закону № 1058-IV встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.
Суд також зазначає, що стаж державної служби за періоди роботи до 01.05.2016 обчислюється згідно з законодавством, яке діяло раніше, і на тих умовах і в порядку, що були ним передбачені (п. 8 розділу XI «;Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 889-VIII).
Стаж державної служби до 01.05.2016 обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №283 від 03.05.1994 (далі - Порядок № 283), та додатка до нього.
Зі змісту спірного рішення ГУ ПФУ в Черкаській області від 08.07.2026 №204750026988 суд встановив, що позивачу відмовлено у призначенні пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII через відсутність стажу державної служби. Зокрема, відповідачем не зараховано до стажу державної служби період роботи позивача в органах державної податкової служби.
Так, згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 , позивач працювала на різних посадах в органах державної податкової служби України в період з 01.02.1996 по 25.11.1996, з 26.11.1996 по 15.10.1997, з 08.12.1997 по 28.10.2002, з 29.10.2002 по 21.08.2019, з 22.08.2019 по 22.12.2020, з 23.12.2020 по 31.05.2026 по момент звернення до суду.
Пунктом 1 Порядку № 283 регламентовано, що цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.
Згідно з пунктом 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба), серед іншого, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.
Пунктом 4 Порядку № 283 закріплено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.
Пунктом 5 Порядку № 283 визначено, що обчислений відповідно до цього Порядку стаж державної служби застосовується для встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії.
Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивачки на відповідних посадах був Закон України «Про державну податкову службу в Україні» № 509-XII від 04.12.1990 (далі - Закон № 509-XII), а з 12.08.2012 - Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Пунктом 342.4 статті 342 ПК України встановлено, що посадові особи контролюючих органів є державними службовцями.
Згідно з абзацами першим, другим пункту 344.1 статті 344 ПК України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Отже, посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
Крім того, частиною сімнадцятою статті 37 Закону № 3723-ХІІ визначено, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Аналогічні положення щодо віднесення посадових осіб органів доходів і зборів до державних службовців та пенсійного забезпечення посадових осіб органів доходів і зборів в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», були передбачені і Податковим кодексами України від 12.08.2012 (про що зазначено вище).
Отже, законодавством, яке діяло в період роботи (служби) позивачки, та яке діє на теперішній час, визначено, що посадові особи державної митної та податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в митних органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
Вказане підтверджується також положенням п. 7 ч. 2 ст. 46 Закону № 889-VIII та п. 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 229 від 25.03.2016 (далі - Порядок № 229), які діють з 01.05.2016, де закріплено, що до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.
З огляду на вказане суд критично оцінює посилання відповідача на положення п. 17 ч. 3 ст. 3 Закону № 889-VIII, відповідно до якого дія цього Закону не поширюється на осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів та працівників інших органів, яким присвоюються спеціальні звання, якщо інше не передбачено законом, оскільки судом в ході розгляду справи встановлено, що нормами Податкового кодексу України та ст. 46 Закону № 889-VIII (яка є спеціальною щодо ст. 3 цього ж Закону) передбачено протилежне.
Отже, період роботи позивача в органах податкової служби з 01.02.1996 по 25.11.1996, з 26.11.1996 по 15.10.1997, з 08.12.1997 по 28.10.2002, з 29.10.2002 по 21.08.2019, з 22.08.2019 по 22.12.2020, з 23.12.2020 по 31.05.2026, який підтверджуються записами у її трудовій книжці, має зараховуватися до стажу державної служби.
З огляду на наведене суд приходить висновку, що станом на 01.05.2016 (дату набрання чинності Законом України № 889-VIII) стаж державної служби позивача становив більше 20-ти років.
Таким чином, відмова ГУ ПФУ в Черкаській області в переведенні позивача на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII з підстав відсутності необхідного стажу державної служби є протиправно, тому рішення відповідача необхідно визнати протиправним та скасувати.
Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.
Завданням адміністративного судочинства, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Верховний Суд у постанові від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17 зазначив, що вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, а тому належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії, а не зобов`язання відповідача призначити таку пенсію.
Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 10.09.2019 у справі №818/985/18 та від 26.12.2019 у справі №810/637/18.
Таким чином, суд дійшов висновку, що ефективним способом захисту порушених прав позивача на пенсійне забезпечення, з врахуванням встановлених судом обставин справи, буде зобов`язання ГУ ПФУ в Черкаській області повторно розглянути заяву позивача від 03.07.2026 про призначення/перерахунок пенсії, зарахувавши при цьому до її стажу роботи, який дає право на призначення пенсії державного службовця періоди роботи з 01.02.1996 по 25.11.1996, з 26.11.1996 по 15.10.1997, з 08.12.1997 по 28.10.2002, з 29.10.2002 по 21.08.2019, з 22.08.2019 по 22.12.2020, з 23.12.2020 по 31.05.2026 на посадах в органах державної податкової служби України.
При цьому, враховуючи також той факт, що спірне рішення скасовується судом та суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача буде саме зобов`язання відповідача повторно розглянути її заяву з врахуванням наведених обставин, тому позовні вимоги в частині переведення позивача на пенсію державного службовця, з урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця задоволенню не підлягають як передчасні.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Згідно з ч.ч.1, 3 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Дотримуючись вказаних вимог, суд дійшов висновку, що сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно задоволеній частині позовних вимог у розмірі 532,48 грн.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов представника позивача Барановської Надії Петрівни до Головного управління Пенсійного фонду України Черкаської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській від 08 липня 2026 року № 204750026988, яким відмовлено ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (місцезнаходження: 18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, ЄДРПОУ 21366538) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) від 03.07.2026 про перерахунок пенсії, зарахувавши при цьому до її стажу роботи, який дає право на призначення пенсії державного службовця, періоди роботи в органах державної податкової служби з 01.02.1996 по 25.11.1996, з 26.11.1996 по 15.10.1997, з 08.12.1997 по 28.10.2002, з 29.10.2002 по 21.08.2019, з 22.08.2019 по 22.12.2020, з 23.12.2020 по 31.05.2026.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18001, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, ЄДРПОУ 21366538) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі у сумі 532 (п`ятсот тридцять дві ) грн 48 коп.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання рішення суду.
СуддяІлля ТИХОНОВ
Судове рішення № 140715011, Черкаський окружний адміністративний суд було прийнято 19.10.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 580/10152/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: