Рішення № 140713902, 19.10.2026, Сновський районний суд Чернігівської області (до 25.04.2025 - Щорський районний суд Чернігівської області)

Справа № 749/1007/26

Номер провадження 2/749/648/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

19 жовтня 2026 року Сновський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді Чигвінцева М.С.

за участю секретаря Михалевич М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Сновськ в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №749/1007/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Споживчий центр» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з останнього заборгованість за Кредитним договором №09.07.2025-100000051 від 09.07.2025 у розмірі 17750,00 грн та понесені судові витрати.

Позовна заява мотивована тим, що 09.07.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №09.07.2025-100000051, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу в кредит кошти в сумі 10000,00 грн, строком на 217 днів, дата повернення кредиту 10.02.2026. ТОВ «Споживчий центр» виконало прийняті на себе зобов`язання, надавши відповідачу кредитні кошти, втім, останнім належним чином не були виконанні прийняті на себе зобов`язання. Оскільки відповідач ухиляється від належного виконання взятих на себе зобов`язань, встановлених кредитним договором, позивач просить суд стягнути з нього заборгованість у розмірі 17750,00 грн, яка складається з тіла кредиту 10000,00 грн, процентів 3100,00 грн та неустойки 4650,00 грн.

Ухвалою Сновського районного суду Чернігівської області від 30 липня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, при подачі позову просив розглядати справу без його участі, проти винесення судом заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, зокрема судом було розміщено (оприлюднено) на вебпорталі Судової влади України оголошення про виклик у судове засідання по справі №749/1007/26 відповідача ОСОБА_1 .

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Враховуючи наявність умов, передбачених ст. 280 ЦПК України, 19 жовтня 2026 року судом постановлено ухвалу про здійснення заочного розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи те, що відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомляв, жодних заяв від нього не надходило, та у строк встановлений судом відповідач відзив на позов не подав, будь-яких інших клопотань та заяв від відповідача подано до суду не було, відтак у відповідності до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить наступного висновку.

Завданнями цивільного судочинства (ст.2 ЦПК України) є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Здійснюючи правосуддя (ч.1 ст. 5 ЦПК України), суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з принципом диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Приписами статей 12, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, 09.07.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №09.07.2025-100000051, шляхом підписання відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), заявки на отримання кредиту, які є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до умов кредитного Договору, частиною якого є Пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), електронний кредитний договір укладається Кредитодавцем та Позичальником у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» та складається з наступних документів, що містять всі його істотні умови:

- Пропозиція про укладення кредитного договору (оферти),

- Заявка на отримання кредиту, яка формується Кредитодавцем після ідентифікації Позичальника,

- Відповідь Позичальника про прийняття пропозиції (акцепт).

Відповідно до умов кредитного Договору Кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти. Дата надання кредиту, сума кредиту, строк, на який дається кредит, дата повернення, проценти за користування кредиту та графік платежів встановлюється у Заявці, що є невід`ємною частиною Договору. Підписанням сторони погодили всі істотні умови кредитного договору.

Так, з Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) та Заявки на отримання кредиту вбачається, що сума кредиту становить 10000,00 грн, строк, на який надається кредит, 217 днів з кінцевим терміном повернення кредиту до 10.02.2026 року. Процентна ставка «Стандарт» фіксована незмінна у розмірі 1% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом; процентна ставка «Економ» фіксована незмінна у розмірі 0,5% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт». Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Комісія, пов`язана з наданням кредиту (економічна сутність плата за надання кредиту), 9% від суми Кредиту та дорівнює 900,00 грн. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості 900,00 грн у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом (всього 1800,00 грн). Неустойка - 150,00 грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання. Орієнтовна реальна річна процентна ставка (ОРРПС) за кредитом становить 2526,92%, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 28200,00 грн, загальні витрати за споживчим кредитом 18200,00 грн.

З матеріалів справи також вбачається, що заявка до кредитного договору №09.07.2025-100000051, пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору №09.07.2025-100000051, а також паспорт споживчого кредиту підписані відповідачем шляхом накладення одноразових ідентифікаторів Е723 та А723, надісланих на фінансовий номер телефону відповідача НОМЕР_1 .

Ідентифікація Позичальника ОСОБА_1 здійснена через Систему BankID Національного банку України, абонентом якої ТОВ «Споживчий центр» є з 26 жовтня 2020 року.

Відповідно до умов Договору (п.4.1 Пропозиції) кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача з використанням реквізитів електронного платіжного засобу 4149-49XX-XXXX-4333.

Згідно листа Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» №1-1606 від 16.06.2026 року, яке на підставі договору про надання послуг з переказу коштів №ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024, укладеного з ТОВ «Споживчий центр», надає послуги з переказу коштів у національній валюті без відкриття рахунків (свідоцтво про реєстрацію фінансової установи серії ФК №342 від 02.10.2012, ліцензія Національного банку України №3 від 11.11.2013), відповідно до зазначеного договору успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 09.07.2025 01:23:00 на суму 10000,00 (десять тисяч) грн 00 коп., номер картки НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua 796894005, призначення платежу: Видача за договором кредиту №09.07.2025-100000051.

ТОВ «Споживчий центр» виконало прийняті на себе зобов`язання, надавши відповідачу кредитні кошти у розмірі, зазначеному вище.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних). Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом.

За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України). Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З матеріалів справи убачається, що кредитний договір укладений в електронній формі. Його дійсність відповідачем у встановленому законом порядку не спростована.

Таким чином, суд вважає, що кредитор свої зобов`язання перед відповідачем виконав в повному обсязі, а відповідач отримав грошові кошти у порядку та на умовах, що визначені укладеним між ними кредитним договором, згідно якого сторонами було погоджено всі його істотні умови.

Відповідно до заявки, що є невід`ємною частиною кредитного договору, проценти (економічна сутність - плата за користування Кредитом) нараховуються за кожний день користування Кредитом протягом усього строку, на який надано Кредит, за ставкою «Стандарт» 1% на день - протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом (з 09.07.2025 по 09.10.2025, тобто 93 дні), що складає 9300,00 грн, та за ставкою «Економ» 0,5% на день у подальших чергових періодах (з 10.10.2025 по 10.02.2026, тобто 124 дні), що складає 6200,00 грн.

Отже, за весь строк користування кредитом (217 днів, з 09.07.2025 по 10.02.2026) загальна сума нарахованих за умовами договору процентів складає 15500,00 грн, що узгоджується із зазначеними у Паспорті споживчого кредиту загальними витратами за кредитом у розмірі 18200,00 грн (15500,00 грн процентів та 2700,00 грн комісії).

З дослідженого судом розрахунку встановлено, що відповідачем на виконання зобов`язань за кредитним договором здійснено часткові платежі: 4000,00 грн - 08.08.2025, 4000,00 грн - 08.09.2025, 4000,00 грн - 09.10.2025, 1700,00 грн - 10.11.2025, 1550,00 грн - 09.12.2025, а всього на загальну суму 15250,00 грн.

Здійснення відповідачем часткових платежів на виконання зобов`язань за кредитним договором суд розцінює як дії, що свідчать про визнання ним боргу за таким договором, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 10.09.2019 у справі №916/2403/18, відповідно до якої до дій, що свідчать про визнання боргу, належить, зокрема, часткова сплата боржником основного боргу та/або сум санкцій.

Отже, з урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню заборгованість за основною сумою боргу у розмірі 10000,00 грн., відсотків у розмірі 15500,00 грн., що підтверджується графіком платежів та довідкою розрахунком.

Однак, з приводу нарахування комісії суд зазначає наступне.

Умовами договору передбачена комісія, пов`язана з наданням кредиту (економічна сутність - плата за надання кредиту) - 900,00 грн. Комісія за надання нараховується кредитором та обслуговується в день видачі кредиту, сплачується згідно Графіку платежів. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості (надалі Комісія за обслуговування) 900,00 грн у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом.

Щодо комісії за надання кредиту в розмірі 900,00 грн суд зазначає, що умовами договору передбачено її нарахування в день видачі кредиту та сплату згідно з графіком платежів.

Згідно зі ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та договорами між клієнтом і банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта плати за придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи як обов`язкову умову надання фінансових послуг.

Верховний Суд у постанові від 27.01.2021 у справі № 176/585/17 зазначив, що надання грошових коштів за кредитним договором відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України є обов`язком банку, а виконання цього обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.

Оскільки надання кредиту є обов`язком банку (іншої фінансової установи), який отримав на це ліцензію, надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості за кредитом не є самостійною послугою, що замовляється позичальником. Такі дії відповідають економічним потребам лише самого банку і здійснюються під час реалізації його прав та обов`язків за кредитним договором.

Таким чином, сплата позичальником комісії у вигляді винагороди за надання кредиту та/або за зміну умов договору є нікчемною, оскільки такі платежі заборонені ч. 3 ст. 55 Закону. Встановлення цих невиправданих платежів всупереч вимогам нормативно-правових актів спрямоване на незаконне заволодіння коштами фізичної особи споживача, як слабшої сторони договору, яка підлягає особливому правовому захисту.

Банк чи інша фінансова установа не може стягувати з позичальника плату за дії, які вона вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості тощо), за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу), а також за дії, що їх вчиняє кредитодавець або позичальник з метою встановлення, зміни чи припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього тощо). Такі дії не становлять окремої фінансової послуги, яку замовив би позичальник, а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором (п. 29 постанови ВС у справі № 363/1834/17).

До аналогічного висновку Верховний Суд дійшов у постановах № 686/1696/15-ц від 09.12.2020, № 622/1148/13-ц від 09.12.2020, № 236/2227/17-ц від 09.12.2020, № 724/1391/16-ц від 25.11.2020, № 483/2022/17-ц від 11.11.2020 та інших. Ці висновки стосуються всіх суб`єктів фінансових послуг з надання кредиту (позики).

Водночас договір не містить відомостей про будь-які окремі додаткові чи супутні послуги, за надання яких встановлено таку комісію, не розкриває їх змісту та обсягу. Фактично зазначений платіж пов`язаний безпосередньо з наданням кредиту, яке є основним обов`язком кредитодавця за кредитним договором, а не самостійною послугою, замовленою позичальником. За таких обставин саме по собі включення комісії до умов договору не свідчить про наявність належної правової підстави для її стягнення.

Щодо комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 900,00 грн у кожному з двох наступних платіжних періодів суд зазначає, що договір також не містить конкретного переліку дій або послуг, які кредитодавець зобов`язується надавати позичальнику за відповідну плату. Зокрема, не визначено, у чому саме полягає таке обслуговування, які дії здійснюються на користь позичальника та який зміст мають відповідні послуги. При цьому кредитодавець не надав доказів, які б дозволяли встановити конкретний зміст таких послуг, їх фактичне надання позичальнику та погодження сторонами як окремих платних послуг.

Саме по собі зазначення розміру комісій і періодичності їх сплати у графіку платежів визначає лише суму та строки внесення коштів, однак не розкриває змісту послуг, за які вони нараховуються, і не підтверджує, що позичальнику надаються окремі додаткові чи супутні послуги. Графік платежів є складовою розрахунку вартості кредиту, проте його наявність не звільняє кредитодавця від обов`язку визначити, за які саме послуги встановлено плату, та обґрунтувати правомірність її стягнення.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, умова договору про споживчий кредит щодо оплати інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач має право отримувати безоплатно у встановленому законом обсязі, є нікчемною. Крім того, у постанові від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 Верховний Суд звернув увагу на необхідність визначення переліку додаткових та супутніх послуг, за які встановлено комісію, та погодження таких послуг зі споживачем.

Оскільки кредитодавець не конкретизував у договорі, за які саме послуги передбачено спірні комісії, і не надав належних доказів їх змісту та фактичного надання позичальнику, їх включення до графіка погашення кредиту саме по собі не є підставою для стягнення. Судом встановлено з наданого розрахунку, що з відповідача вже було стягнуто кошти як комісію, проте підстав для її стягнення не було.

Тому, суд вважає, що суми, які було сплачено відповідачем як комісії, підлягають зарахуванню в рахунок погашення заборгованості та зменшують розмір заявлених позовних вимог.

Щодо заявленої заборгованості з неустойки.

Позивач, пред`явивши вимогу про стягнення заборгованості, просив, у тому числі, стягнути неустойку у розмірі 4650,00 грн.

Згідно п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, із 5:30 год. 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, який діє і наразі.

Таким чином, враховуючи наведені положення Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, позивачем неправомірно нарахована неустойка за кредитним договором в розмірі 4650,00 грн, яка не підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Положення ст. 81 ЦПК України вказують, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, аналізуючи надані суду докази, вирішуючи справу в межах заявлених вимог, суд приходить до висновку, що загальна сума заборгованості за тілом кредиту та процентами, нарахованими за умовами договору за весь строк його дії, складає 25500,00 грн (10000,00 грн - тіло кредиту, 15500,00 грн - проценти).

З урахуванням здійснених відповідачем часткових платежів на загальну суму 15250,00 грн, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 10250,00 грн.

В решті позовних вимог суд відмовляє.

Відповідно до пункту 6 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати. За змістом ст. 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно платіжної інструкції №СЦ00116214 від 17.06.2026 року позивачем було сплачено 2662,40 грн судового збору.

Оскільки позовні вимоги позивача (ціна позову 17750,00 грн) задоволенні частково на суму 10250,00 грн, що складає 57,75%, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам у сумі 1537,44 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 133, 137, 141, 258, 259, 265, 273, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ 37356833) заборгованість за Кредитним договором №09.07.2025-100000051 від 09.07.2025 у розмірі 10250 (десять тисяч двісті п`ятдесят) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ 37356833) судовий збір в розмірі 1537 (одна тисяча п`ятсот тридцять сім) грн 44 коп.

У решті позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його складення шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду відповідно до ст. 355 ЦПК України або через Сновський районний суд Чернігівської області відповідно до п.15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України.

Суддя М.С. Чигвінцев