Ухвала суду № 140713280, 19.10.2026, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа №766/8733/23

н/п 1-кп/766/1565/26

УХВАЛА

про продовження строку дії запобіжного заходу

19.10.2026 року Херсонський міський суд Херсонської області колегією у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

обвинуваченої (в режимі відеоконференції) ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №22022230000000612 від 30.12.2022 року, за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України,-

встановив:

В провадженні Херсонського міського суду Херсонської області на розгляді перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні за №22022230000000612 від 30.12.2022 року, за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначив, що судовий розгляд у даній справі не завершено, ризики, які стали підставою для обрання та продовження обвинуваченій такого запобіжного заходу існують, а тому просить клопотання задовольнити та продовжити обвинуваченій строк тримання під вартою.

Захисник в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення клопотання, але у разі, якщо суд прийде до висновку про необхідність продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, просила визначити заставу, зазначивши її розмір з урахуванням матеріального стану обвинуваченої у мінімальному розмірі.

Обвинувачена в судовому засіданні зазначила, що ризики прокурором не доведені. Вважала за можливе застосувати до неї більш м`який запобіжний захід.

Суд, вислухавши учасників процесу, вивчивши матеріали кримінального провадження, дійшов наступного.

Приймаючи до уваги, що ухвала суду про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченої ОСОБА_7 припиняє свою дію 12 листопада 2026 року, судове провадження не закінчене, прокурором подане відповідне клопотання, суд вважає за необхідне розглянути питання щодо продовження строку дії міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченої.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Так, відповідно до вимог п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Згідно із п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.

Відповідно до правової позиції ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Характер та фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення-злочину, його тяжкість та суспільне значення, свідчать про його підвищену суспільну небезпеку. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

При цьому суд зазначає, що сама тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченій, не є основною чи безпосередньою підставою для тримання під вартою, а оцінюється в сукупності з наявними ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України.

Суд також бере до уваги, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до розділу І КК України належить до злочинів проти основ національної безпеки України, в той час, коли відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено воєнний стан на всій території України, який неодноразово продовжувався та триває на даний час, що свідчить про високу суспільну небезпечність даного кримінального правопорушення, а відповідно до положень ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Оцінюючи наявність ризиків, передбачених пунктами 1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченій ОСОБА_7 у разі визнання її винною у вчиненні кримінального правопорушення у якому вона обвинувачується, суд враховує реальну можливість здійснення незаконного впливу обвинуваченої на свідків, а також враховує високу імовірність переховування обвинуваченої від суду.

Так, остання обвинувачується у вчиненні злочину, який є особливо тяжким злочином, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від дванадцяти до п`ятнадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченої переховуватися від суду. Оцінюючи наявність ризику незаконного впливу на свідків, суд бере до уваги той факт, що суду потрібно буде допитати ряд свідків для встановлення обставин у цьому кримінальному провадженні. Анкетні дані допитаних під час досудового розслідування свідків обвинуваченій відомі, що не виключає можливість їх подальшого спілкування, за наслідками якого останні можуть змінити свої покази на користь обвинуваченої. При оцінці існування цього ризику суд також виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі у відповідності до вимог ч. 4 ст. 95 КПК України обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Вік та стан здоров`я ОСОБА_7 не перешкоджають застосуванню до неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши у сукупності наведені обставини, колегія суддів вважає, що встановлені ризики на даний час не відпали та не зменшилися, у зв`язку з чим вважає доцільним продовжити обвинуваченій ОСОБА_7 строк тримання під вартою до 17 грудня 2026 року включно.

Щодо можливості визначення розміру застави.

Частиною 1 статті 182 КПК України визначено, що застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.

Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом.

За приписами ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. ст. 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого ст. ст. 255-2553 Кримінального кодексу України; 5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів. Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. ст. 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст. ст. 109-1142, 258-2586, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 КК України.

При цьому Конституційний Суд України у Рішенні від 19 червня 2024 року № 7-р(ІІ)/2024 зазначив, що законодавцем закріплено дискрецію слідчого судді, суду під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України не визначати або визначати розмір застави з урахуванням підстав та обставин, установлених ст.ст. 177, 178 КПК України. Отже, застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у випадках, передбачених ч. 6 ст. 176 КПК України, не виключає можливості визначення застави як альтернативного запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, в межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Висловлюючи позицію щодо визначення розміру застави, Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Mangouras v. Spain» від 28 вересня 2010 року (заява № 12050/04) зазначив, що гарантія, передбачена пунктом 3 статті 5 Конвенції, покликана забезпечити, зокрема, явку обвинуваченого до суду, а розмір застави має оцінюватися переважно з урахуванням особи обвинуваченого та бути таким, щоб перспектива її втрати у разі неявки до суду була достатнім стримувальним фактором (§ 78).

Таким чином, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б обвинувачену від намірів та спроб порушити покладені на неї обов`язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого її ув`язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.

Отже, вирішуючи питання щодо можливості визначення обвинуваченій застави як альтернативи триманню під вартою, суд враховує не лише характер та тяжкість інкримінованого їй кримінального правопорушення і встановлені у кримінальному провадженні ризики, а й у сукупності дані про особу обвинуваченої та обставини, які мають значення для вирішення цього питання.

Так, суд враховує наявність у ОСОБА_7 соціальних зв`язків, зокрема матері, яка має захворювання, що підтверджується мультидисциплінарним комісійним оглядом № 1095 від 05.12.2023 року.

Поряд із цим суд враховує значну тривалість застосування до ОСОБА_7 найбільш суворого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, під яким вона перебуває з 29 серпня 2023 року. Тривале перебування особи під вартою, хоча саме по собі і не є безумовною підставою для зміни запобіжного заходу, підлягає врахуванню судом при вирішенні питання щодо можливості визначення застави як альтернативи подальшому триманню під вартою.

З огляду на сукупність наведених обставин, враховуючи значну тривалість перебування ОСОБА_7 під вартою, дані про її особу, наявність соціальних зв`язків, а також особливості здійснення судового провадження в умовах істотного погіршення безпекової ситуації у м. Херсоні, пошкодження будівлі Херсонського міського суду Херсонської області внаслідок атаки БПЛА та пов`язану з цим відсутність можливості конвоювання обвинуваченої безпосередньо до приміщення суду, суд вважає за можливе на даному етапі судового провадження визначити обвинуваченій заставу як альтернативу триманню під вартою.

Визначаючи розмір застави, суд враховує обставини та характер інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, його особливу тяжкість, ступінь встановлених у кримінальному провадженні ризиків, майновий та сімейний стан обвинуваченої, дані про її особу та тривалість перебування під вартою, у зв`язку з чим доходить висновку, що застава у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240 гривень, є достатньою для забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_7 та виконання покладених на неї обов`язків і водночас не є завідомо непомірною.

Відповідно до норм ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави суд вважає за необхідне покласти на обвинувачену ОСОБА_7 такі обов`язки: прибувати за вимогою до суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому вона зареєстрована, проживає чи перебуває без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд до України; утримуватися від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні.

Обов`язки, передбачені ч. ч. 5, 6 ст. 194 КПК України можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються (ч. 7 ст. 194 КПК України).

Керуючись ст.178, 182, 183, 331, 369-372, 376, 392 КПК України, суд, -

постановив:

Клопотання прокурора Херсонської окружної прокуратури Херсонської області про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити строк застосування відносно обвинуваченої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою, строком до 17 грудня 2026 року включно.

Клопотання захисника ОСОБА_6 - задовольнити частково.

Визначити обвинуваченій ОСОБА_7 заставу у розмірі 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень.

Застава може бути внесена обвинуваченою, іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації Херсонської області за реквізитами: Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26283946; Банк отримувача ДКСУ, Територіальне управління Державної судової адміністрації; Код банку отримувача (МФО) 820172; Рахунок отримувача: UA968201720355209001000001110.

У разі внесення застави у визначеному судом розмірі вважається, що до обвинуваченої застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Обвинувачена або заставодавець мають право у будь-який момент часу внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу протягом дії ухвали.

У випадку внесення застави покласти на обвинувачену такі обов`язки:

1) прибувати за вимогою до суду;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому вона зареєстрована, проживає чи перебуває без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд до України;

5) утримуватися від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити 2 (два) місяці з моменту внесення застави.

Роз`яснити обвинуваченій та заставодавцю, що у випадку внесення застави, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації Херсонської області коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі установи для попереднього ув`язнення.

Роз`яснити обвинуваченій та заставодавцю, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо обвинувачена, будучи належним чином повідомлена, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на неї при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3