Ухвала суду № 140713151, 19.10.2026, Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області

19.10.2026

У Х В А Л А

про відмову у задоволенні заяви

про забезпечення позову

копія Справа № 401/2926/23 Провадження № 2-з/401/34/26

19 жовтня 2026 року м. Світловодськ

Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі: головуючий суддя Мельничик Ю.С., з участю секретаря судового засідання Рудської В.А., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про вселення (усунення перешкод у здійсненні права власності) у квартиру та визначення порядку користування нерухомим майном, треті особи - ОСОБА_4 , Служба у справах дітей Світловодської міської ради, та зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Світловодської міської ради, про визначення порядку користування майном,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про вселення (усунення перешкод у здійсненні права власності) у квартиру та визначення порядку користування нерухомим майном, треті особи - ОСОБА_4 , Служба у справах дітей Світловодської міської ради, та зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Світловодської міської ради, про визначення порядку користування майном.

14 жовтня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на 5/8 частки квартири АДРЕСА_1 , що належать на праві спільної часткової власності ОСОБА_3 .

В обґрунтуванні своєї заяви ОСОБА_1 зазначає, що існують реальні ризики прихованого відчуження спірного майна відповідачами. Вказує, що під час розгляду справи вже було зафіксовано факт укладення між відповідачами договору дарування 3/8 часток квартири, який приховувався від суду та позивачки тривалий час. На переконання заявниці, існують обґрунтовані побоювання, що з метою уникнення виконання майбутнього рішення суду про вселення, теперішній власник частки може здійснити її повторне відчуження третім особам. Також зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або унеможливити виконання потенційного рішення суду. Будь-який подальший перехід права власності на частку квартири до інших осіб у ході судового процесу призведе до збільшення кількості учасників спору, та змусить позивача ініціювати нові судові процеси.

Сторони в судове засідання не викликалися. Розгляд заяви про забезпечення позову проведено у відповідності до вимог ч.1 ст.153 ЦПК України.

Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову, співставивши їх із предметом та підставами позовних вимог, суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні з огляду на наступне.

Так, згідно вимог частини першої статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Системний аналіз наведених норм права дає можливість зробити висновок, що від позивача (заявника) вимагається вказати вид (захід) забезпечення позову, визначений статтею 150 ЦПК України, та обґрунтувати необхідність вжиття саме такого заходу забезпечення позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Суд зазначає, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Згідно з п. п. 1, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Тому, не може бути задоволено клопотання про забезпечення позову, якщо заявник не надав докази, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, зазначених в ч. 2 ст. 149 ЦПК.

Згідно п. 6 зазначеної постанови особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов`язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.

Крім того, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Оцінюючи доводи позивачки ОСОБА_1 , суд враховує, що предметом даного спору є вимоги немайнового характеру, а саме усунення перешкод у користуванні власністю, вселення та визначення порядку користування житлом між співвласниками. Позивачка є власником 3/8 часток квартири і просить захистити її право на користування житлом, виходячи виключно з її власної частки. Слід зазначити, що позивачка не заявляє майнових вимог до відповідачів, не оспорює їхнє право власності на належні їм частки і не претендує на них.

Згідно зі ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Оскільки спір не стосується права власності на частку відповідачів, застосування арешту для забезпечення немайнових вимог про визначення порядку користування спільним майном та вселення є очевидно неспівмірним і непропорційним втручанням у право мирного володіння майном відповідачем, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статтю 319 Цивільного кодексу України.

Суд також дійшов висновку про відсутність причинно-наслідкового зв язку між можливим відчуженням майна відповідачем та ускладненням виконання майбутнього рішення суду. Право позивачки та її дітей на вселення і користування квартирою є похідним від наявності у самої позивачки права власності на 3/8 частки. Можливе відчуження відповідачем своєї частки жодним чином не припиняє і не обмежує право власності самої позивачки, яка за будь-якого складу інших співвласників зберігає своє право вимагати усунення перешкод та вселення. Відтак, позивачем не доведено, що зміна співвласників робить неможливим фактичне виконання рішення суду про вселення.

Якщо предметом позову є вимоги немайнового характеру та не передбачають витребування або повернення майна, застосування заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно не відповідає суті порушеного права і не є співмірним із заявленими вимогами. Такий захід не узгоджується з предметом і підставами позову, оскільки не спрямований на забезпечення реального виконання рішення у разі його задоволення. Такого висновку дійшов ВС у своїй постанові від 04.09.2023 у справі № 924/981/22.

Щодо посилання позивачки на статтю 3 Конвенції ООН про права дитини та статтю 18 Закону України «Про охорону дитинства», суд вважає їх безпідставними у контексті даної заяви, оскільки право дітей, у тому числі дитини з інвалідністю, на житло гарантується законом через право їхньої матері на її частку в цьому майні. Розпорядження відповідачем своєю часткою квартири не позбавляє дітей права на житло, оскільки їхнє вселення ґрунтується на титулі власності їхньої матері, а не на згоді відповідача.

Захист найкращих інтересів дитини не може і не повинен досягатися шляхом безпідставного та незаконного обмеження майнових прав інших осіб. Крім того, сам факт укладення відповідачами між собою договору дарування часток квартири не свідчить про їхню недобросовісність. Відповідно до статті 361 Цивільного кодексу України, співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності, і при укладенні договору дарування закон не вимагає отримання згоди інших співвласників.

З огляду на викладене, суд приходить до переконання, що заява є необґрунтованою, оскільки обраний спосіб забезпечення позову прямо суперечить принципу співмірності із заявленими позивачем вимогами.

Згідно ч. 6 ст. 153 ЦПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст. ст. 149-153, 260 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про вселення (усунення перешкод у здійсненні права власності) у квартиру та визначення порядку користування нерухомим майном, треті особи - ОСОБА_4 , Служба у справах дітей Світловодської міської ради, та зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Світловодської міської ради, про визначення порядку користування майном - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом 15 (п`ятнадцяти) днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом пятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Світловодського

міськрайонного суду Ю.С.Мельничик

Згідно з оригіналом