Рішення № 140713094, 16.10.2026, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 358/244/26провадження №: 2/398/4326/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

"16" жовтня 2026 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді Орловського В.В., з участю секретаря судового засідання Харіної Д.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЮНІТ КАПІТАЛ, представник позивача Хлопкова Марія Сергіївна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Стислий виклад позиції позивача

ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» 18 лютого 2026 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 21 641,04 грн та судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 2 422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13.01.2025 відповідачка уклала з первісним кредитором ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» в електронній формі договір про споживчий кредит № 167253 на суму 13 334,00 грн, але зобов`язання не виконала. Право вимоги за цим договором перейшло до позивача на підставі договору факторингу № 16042025 від 16.04.2025. Заборгованість складається з: тіла кредиту 13 334,00 грн, процентів 7 806,04 грн та комісії 501,00 грн.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

Позовну заяву подано до Богуславського районного суду Київської області. Ухвалою цього суду від 28 травня 2026 року справу передано за підсудністю до Олександрівського районного суду Кіровоградської області, який ухвалою від 23 червня 2026 року передав її за підсудністю до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області. Справа надійшла до суду 21 липня 2026 року.

За відповіддю Бандурівського старостинського округу Пантаївської селищної ради від 27.07.2026 № 17/08-14 відповідачка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 27 серпня 2026 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Цією ж ухвалою задоволено клопотання позивача про витребування в АТ «Райффайзен Банк» інформації щодо платіжної картки відповідачки та зарахування на неї кредитних коштів. 08 вересня 2026 року до суду надійшла відповідь АТ «Райффайзен Банк» від 04.09.2026 № 81-15-9/15607-БТ з випискою про рух коштів на рахунку відповідачки.

Представник позивача у судове засідання не з`явилася, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином. У позовній заяві просила розглядати справу за відсутності позивача та зазначила, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася. Про дату, час і місце розгляду справи вона повідомлялася шляхом надсилання судової повістки рекомендованим поштовим відправленням за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання. До суду повернулося поштове відправлення з відміткою про причини невручення «адресат відсутній», що відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України є належним повідомленням. Відповідачка у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву, інших заяв чи клопотань не подала.

Оскільки відповідачка, належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, в судове засідання не з`явилася без повідомлення причин, відзив не подала, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд, керуючись нормами статей 280281 ЦПК України, ухвалив провести заочний розгляд цієї справи.

Оскільки у судове засідання не з`явилися усі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України у зв`язку з неявкою всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписав рішення без його проголошення. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення зазначена дата складення повного судового рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Укладення кредитного договору та надання кредиту

13 січня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» (первісний кредитор, код ЄДРПОУ 40474269) та ОСОБА_1 в електронній формі укладено Договір про споживчий кредит № 167253. Суд дослідив копії індивідуальної частини цього договору з графіком платежів, публічної частини договору, паспорта споживчого кредиту та Правил надання коштів та банківських металів у кредит, надані позивачем.

Відповідачка підписала індивідуальну частину договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором «7570e285» 13 січня 2025 року о 10 год 16 хв. У договорі зазначено прізвище, ім`я, по батькові, РНОКПП відповідачки, її фінансовий номер телефону НОМЕР_1 та маску платіжної картки НОМЕР_2 .

Договором встановлено такі умови кредитування:

сума (загальний розмір) кредиту 13 334,00 гривень, яка надається в такому порядку: 7 963,24 грн для погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит № 162617 від 02.12.2024, укладеним з кредитодавцем; 2 037,26 грн на рахунок (картку) позичальника № НОМЕР_2 ; 3 333,50 грн шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією за надання кредиту (п. 2.2.1 договору);

процентна ставка фіксована, 390,00 % річних, проценти нараховуються протягом строку кредитування (п. 2.3 договору);

комісія за надання кредиту 3 333,50 грн (25 % від суми кредиту), яка нараховується одноразово в день укладення договору за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п. 2.2.1 (п. 2.5 договору);

комісія за управління та обслуговування кредиту 1,00 грн за розрахунковий період (знижений тариф) або 100,00 грн, якщо позичальник прострочив черговий платіж (стандартний тариф) (п. 2.4 договору);

строк кредитування 84 дні, з 13.01.2025 по 07.04.2025, повернення шістьма платежами раз на два тижні (п. 2.6, 2.6.1 договору, графік платежів);

загальні витрати за кредитом 11 145,54 грн, денна процентна ставка 0,9951 % (п. 2.7, 2.7.1 договору).

Надання кредиту в сумі 13 334,00 грн у визначений договором спосіб підтверджується довідкою ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» про проведення взаємозаліку від 03.11.2025, за якою за договором № 167253 13.01.2025 суму 7 963,24 грн спрямовано на погашення заборгованості за договором № 162617 від 02.12.2024, 2 037,26 грн перераховано на картковий рахунок позичальника, 3 333,50 грн спрямовано на погашення комісії за надання кредиту. Факт отримання відповідачкою 2 037,26 грн підтверджується випискою АТ «Райффайзен Банк» за рахунком НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_1 (платіжна картка № НОМЕР_4 ), наданою на виконання ухвали суду, згідно з якою 13.01.2025 о 10 год 16 хв на картку зараховано переказ у сумі 2 037,26 грн. За відповіддю банку, фінансовим номером телефону за цим рахунком є НОМЕР_5 , тобто той самий номер, що зазначений у кредитному договорі.

Порушення зобов`язання та розмір заборгованості

Згідно з карткою обліку виконання договору № 167253 (розрахунком заборгованості), складеною первісним кредитором, відповідачка жодних платежів у рахунок погашення заборгованості не здійснювала. Проценти нараховані поденно з 14.01.2025 по 07.04.2025 за ставкою 390 % річних у розмірах, визначених графіком платежів, і склали 7 806,04 грн. Комісія за управління та обслуговування кредиту нарахована в сумі 501,00 грн: 1,00 грн 27.01.2025 та по 100,00 грн 10.02.2025, 24.02.2025, 10.03.2025, 24.03.2025 і 07.04.2025. Після 07.04.2025 проценти та комісії не нараховувалися.

Вимоги про стягнення нарахованих штрафів і пені у розмірі 750,00 грн, відображених у розрахунку та реєстрі прав вимог, позивач у межах цієї справи не заявляв.

Перехід права вимоги

16 квітня 2025 року між ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» (клієнт) та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» (фактор) укладено Договір факторингу № 16042025. Факт відступлення права вимоги до відповідачки підтверджується наданими позивачем копіями цього договору, акта приймання-передачі Реєстру прав вимог № 3 від 04 червня 2025 року та витягу з Реєстру прав вимог № 3, у якому за позицією 653 зазначено прізвище, ім`я, по батькові та РНОКПП відповідачки, номер кредитного договору та структуру відступленої заборгованості 13 334,00 грн за тілом кредиту, 7 806,04 грн за процентами, 501,00 грн за комісією та 750,00 грн штрафних санкцій. Виконання фактором зобов`язання зі сплати фінансування за Реєстром прав вимог № 3 підтверджується платіжною інструкцією № 464 від 05 червня 2025 року.

Згідно з випискою з особового рахунку боржника за період з 04.06.2025 по 01.11.2025 після відступлення права вимоги позивач додаткових нарахувань не здійснював, а відповідачка платежів не вносила.

Норми права, які застосував суд

На підставі ст. 205 та ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин, зміст якого зафіксований в електронному документі, вважається вчиненим у письмовій формі.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону України Про електронну комерцію електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Відповідно до ч. 1 ст. 12 цього Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

За приписами ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612, ст. 629 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1, ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Згідно з ч. 4 ст. 8 цього Закону денна процентна ставка розраховується за формулою: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t ? 100 %, де ЗВСК загальні витрати за споживчим кредитом, ЗРК загальний розмір кредиту, t строк кредитування у днях. За ч. 5 ст. 8 цього Закону максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, поверненої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором. Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (частина п`ята статті 12 Закону).

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). За статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Правові висновки Верховного Суду, що застосовані у справі

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) зазначено, що Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту (п. 31.18), водночас «комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»» (п. 31.29).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) зазначено, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У постанові Верховного Суду від 20 вересня 2024 року у справі № 331/2974/23 зазначено, що з огляду на положення п. 4 ч. 1 ст. 1, ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Верховний Суд «вважає законним право кредитора (відповідача) встановлювати, зокрема, комісію за розрахунково-касове обслуговування (здійснення операції по видачі кредиту…), що включаються до загальних витрат за споживчим кредитом».

Мотивована оцінка і висновки суду

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Між первісним кредитором ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та відповідачкою виникли цивільно-правові відносини на підставі кредитного договору № 167253 від 13.01.2025, укладеного в електронній формі та підписаного відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та ст. 207 ЦК України такий договір вважається укладеним у письмовій формі.

Кредит надано в повній сумі 13 334,00 грн у спосіб, який сама відповідачка погодила в п. 2.2.1 договору. Частина кредиту в сумі 2 037,26 грн зарахована на її платіжну картку, що підтверджується випискою банку, отриманою на вимогу суду. Решта кредитних коштів за дорученням позичальника, висловленим у договорі, спрямована на погашення її заборгованості перед тим самим кредитодавцем за попереднім договором № 162617 від 02.12.2024 та на сплату комісії за надання кредиту, що підтверджується довідкою про взаємозалік. Такі операції здійснюються внутрішнім зарахуванням у кредитодавця і не потребують переказу коштів на рахунок позичальника. Відповідачка не заперечила існування або розміру своєї заборгованості за попереднім договором і доказів, які б спростовували обставини надання кредиту, суду не надала.

Комісія за надання кредиту в сумі 3 333,50 грн є одноразовою, її розмір і спосіб сплати за рахунок кредиту прямо визначені п. 2.2.1, 2.5 договору та графіком платежів, які відповідачка підписала. Ця комісія включена до загальних витрат за кредитом, і з її урахуванням денна процентна ставка за договором становить (11 145,54 / 13 334,00) / 84 ? 100 % = 0,9951 %, що не перевищує граничного розміру, встановленого ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування». Закон не забороняє сторонам погодити сплату такої комісії за рахунок кредитних коштів, а право кредитодавця встановлювати комісію, пов`язану з наданням кредиту, визнано в наведеній постанові Верховного Суду у справі № 331/2974/23. Аналогічного висновку щодо тотожних умов договорів ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» дійшов Київський апеляційний суд у постановах від 24 грудня 2025 року у справі № 753/8448/25 та від 08 липня 2026 року у справі № 365/1122/25. Тому сума комісії, сплачена за рахунок кредиту, обґрунтовано входить до тіла кредиту, яке відповідачка зобов`язана повернути.

Відповідачка, порушуючи умови кредитного договору та вимоги ст. 526, 1054 ЦК України, суму кредиту та нарахованих процентів у встановлені строки не сплатила. Власного контррозрахунку чи доказів погашення заборгованості суду не надала.

Проценти за користування кредитом у сумі 7 806,04 грн нараховані виключно в межах погодженого сторонами строку кредитування (до 07.04.2025) і не перевищують суми процентів, визначеної графіком платежів. Це відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється після спливу строку кредитування.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості нарахування та стягнення заборгованості за комісією за управління та обслуговування кредиту у розмірі 501,00 грн, суд виходить з такого. Пунктом 2.4 договору встановлено обов`язок позичальника сплачувати періодичну комісію, розмір якої залежить від дотримання графіка платежів і становить 1,00 грн (знижений тариф) або 100,00 грн (стандартний тариф) за кожен розрахунковий період. Конкретний перелік додаткових чи супутніх послуг, які отримує споживач за цю плату, у договорі не розкрито, а позивач доказів надання таких послуг не надав. Отже, за цією комісією споживач фактично сплачує періодичну плату за супроводження власної кредитної заборгованості, зокрема за інформування про її стан, яке відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець зобов`язаний здійснювати безоплатно. Така умова обмежує права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом. За таких обставин, з урахуванням наведених висновків Великої Палати Верховного Суду у справі № 496/3134/19 та Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі № 204/224/21, умова п. 2.4 договору про сплату цієї комісії є нікчемною відповідно до ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування». Оскільки нікчемна умова не створює юридичних наслідків (ч. 1 ст. 216 ЦК України), у задоволенні позову в частині стягнення комісії в розмірі 501,00 грн слід відмовити.

Оскільки до позивача на підставі договору факторингу перейшло право вимоги до відповідачки за кредитним договором і цей факт документально підтверджений, позивач набув статусу нового кредитора та має право вимагати виконання зобов`язання. Заявлений до стягнення розмір заборгованості не перевищує обсягу відступлених прав, а після відступлення позивач жодних нарахувань не здійснював.

За таких обставин з відповідачки на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором № 167253 від 13.01.2025 у розмірі 21 140,04 грн, з яких 13 334,00 грн заборгованість за тілом кредиту та 7 806,04 грн заборгованість за процентами. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позов задоволено частково у сумі 21 140,04 грн із заявлених 21 641,04 грн, що становить 97,685 %.

З урахуванням наведеного з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір пропорційно до задоволених вимог 2 366,32 грн (2 422,40 грн ? 97,685 %).

Щодо вимог про стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу суд дійшов таких висновків.

На підтвердження цих витрат позивач надав договір про надання правничої допомоги № 10/09/25-02 від 10 вересня 2025 року, укладений з Адвокатським бюро «СОЛОМКО ТА ПАРТНЕРИ», додаткову угоду № 25770876056 від 11 вересня 2025 року та акт прийому-передачі наданих послуг від 25 листопада 2025 року, у якому зазначено послуги з вивчення матеріалів справи, підготовки адвокатського запиту та клопотання про витребування доказів, складання позовної заяви загальною вартістю 7 000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. За п. 1 ч. 3 цієї статті до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частинами 3, 4 ст. 137 ЦПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес. Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в додатковій постанові від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 (п. 38), на яку також послався у постанові від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 (п. 31), зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У постанові від 22 грудня 2021 року у справі № 873/212/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду погодився з частковою відмовою у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу за відсутності клопотання іншої сторони, ухваленою з тієї підстави, що відображена у відповідних доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) не відповідає критерію розумності та є неспівмірною з обсягом наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт. Верховний Суд вказав, що в такому разі суд не зменшує витрати за клопотанням сторони, а з власної ініціативи не присуджує стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд у постанові від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19 зазначив, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України, але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами третьоюп`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України. Верховний Суд також висновкував, що часткова відмова стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства навіть тоді, коли клопотання про зменшення розміру таких витрат не заявлялося. Аналогічно у додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19 січня 2023 року у справі № 345/136/18 зазначено, що суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити розмір відшкодування витрат на правничу допомогу з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Крім того, у наведених постановах у справах № 905/1795/18, № 922/2685/19, № 758/6113/19 та № 345/136/18 Верховний Суд зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. У постановах у справах № 905/1795/18, № 922/2685/19 та № 345/136/18 Верховний Суд також звернув увагу, що ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції: заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04); у рішенні у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Керуючись критеріями обґрунтованості та пропорційності судових витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, а саме те, що заборгованість виникла за договором споживчого кредитування, беручи до уваги, що ця справа є малозначною, розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, а позовна заява є типовою, суд визнає обґрунтованими витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн. З урахуванням часткового задоволення позову ці витрати підлягають стягненню з відповідачки пропорційно до задоволених вимог у розмірі 4 884,25 грн (5 000,00 грн ? 97,685 %).

Керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263265, 280284, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ЮНІТ КАПІТАЛ до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЮНІТ КАПІТАЛ заборгованість за кредитним договором № 167253 від 13.01.2025 року у розмірі 21 140 (двадцять одна тисяча сто сорок) гривень 04 копійки.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЮНІТ КАПІТАЛ судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2 366 (дві тисячі триста шістдесят шість) гривень 32 копійки та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 884 (чотири тисячі вісімсот вісімдесят чотири) гривні 25 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю ЮНІТ КАПІТАЛ, код ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 34, офіс 333.

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Повне рішення складено 16 жовтня 2026 року.

Суддя В.В. Орловський