Рішення № 140712800, 19.10.2026, Долинський районний суд Кіровоградської області

справа № 388/2846/25

провадження № 2/388/183/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2026м. ДолинськаДолинський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді Кнурова О.А.,

при секретарі судового засідання Гриньковій І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» про стягнення належних виплат при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

за участі:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Стрільця О.С.,

встановив:

позивач ОСОБА_1 звернувся до Долинського районного суду Кіровоградської області з позовом до відповідача АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ», в якому (позові) просив:

- стягнути з відповідача на свою користь одноразову матеріальну допомогу в розмірі трьох середньомісячних заробітків у сумі 26224,08 грн.; матеріальну допомогу на оздоровлення за 2023-2025 роки в сумі 4432,30 грн.; грошову винагороду з нагоди ювілею (60 років) в сумі 3112,00 грн.; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, який станом на день подання позову становить 25610,62 грн.;

- судові витрати, пов`язані з розглядом справи покласти на відповідача.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що він перебував у трудових відносинах з відповідачем до 08.09.2025 коли звільнився за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком на підставі ст. 38 КЗпП України. При звільнені йому не були виплачені: одноразова матеріальна допомога в розмірі трьох середньомісячних заробітків; матеріальна допомога на оздоровлення за 2023 та не в повному обсязі за 2024, 2025 роки; грошова винагорода з нагоди ювілею (60 років). Вважає, що відповідач протиправно призупинив виплати коштів, передбачених Колективними договорами та Галузевою угодою в односторонньому порядку. Зазначає, що з відповідача підлягає стягненню на його користь середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 09.09.2025 по 03.12.2025 виходячи з його середньоденного заробітку 286,17 грн.

Ухвалою від 10.12.2025 зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за вказаним позовом. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

На обґрунтування заперечень проти позовної заяви відповідач зазначив, що стягнення трьох середньомісячних посадових окладів відповідно до п. 4.17 Колективного договору, згідно з рішенням штабу АТ «Укрзалізниця» з ефективності від 28.03.2025 № Ц-1-1.5 25/47-25 у зв`язку з проведенням заходів щодо оптимізації витрат для забезпечення фінансової стабільності товариства, починаючи з 01.04.2025 та до окремого рішення керівництва виплати одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівника з роботи у зв`язку з виходом на пенсію призупинено.

Також, зазначив, що заява про надання відпустки у 2023 році ОСОБА_1 не подавалась (відпустка не надавалась). У 2024 році заява була надана працівником (відпустка з 01.04.2024 по 24.04.2024, наказ № 79 від 12.03.2024), але допомога на оздоровлення буде виплачена після окремого рішення правління. Матеріальна допомога за 2025 рік (відпустка з 14.04.2025 по 27.04.2025 наказ № 100 від 08.04.2025) була виплачена у розмірі 30 % місячної тарифної ставки, згідно з витягу з протоколу № Ц-82/39 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 27.06.2024 (з 01.07.2024).

Щодо виплати додаткової допомоги з нагоди ювілейної дати (60 років) зазначив, що відповідно до вимог Закону України «Про організацію трудових відносин воєнного стану від 15.03.2022 № 2136-ІХ та на виконання рішення правління від 14.03.2022 № Ц-45/31 Ком.т, - комісіям з питань оплати праці не розглядати преміювання працівників (один раз до Дня народження 50 років та щоразу через кожні 10 років до відповідного Дня народження).

Вказав на те, що АТ «Українська залізниця» не відмовляло позивачу у виплаті спірних коштів. Такі виплати на підставі положень Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у зв`язку з введенням воєнного стану на підставі Закону України «Про правовий режим воєнного стану» призупинені, а їх виплата буде можлива після скасування або закінчення воєнного стану в Україні

Позивачем подано відповідь на відзив, у якій позивач заперечує проти доводів відповідача, наведених у відзиві.

Сторона позивача у судовому засіданні підтримала позов аргументуючи свою позицію аналогічно викладеному у ньому. Позовні вимоги просили задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову аргументуючи свою позицію аналогічно викладеному у відзиві на позовну заяву. У задоволені позову просив відмовити у повному обсязі.

Суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та відкладення його ухвалення і проголошення.

Заслухавши представників сторін, дослідивши докази у справі і з`ясувавши підстави та предмет позову, характер спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, враховуючи позиції учасників справи, висловлені ними у заявах по суті справи, які було подано до суду, виходячи з положень цивільного процесуального законодавства, за якими цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів та доведення перед судом їх переконливості, при цьому суд розглядає цивільні справи у межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів сторін, - суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Поряд з цим, відповідно до положень ч. 1 - ч. 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами у розумінні ч. 1 ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Положеннями ч. 1, ч. 5, ч. 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Положеннями ч. 1 ст. 82 ЦПК України передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відповідно до положень ст. 264 ЦПК України, суд, ухвалюючи судове рішення, зобов`язаний встановити, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувались вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

На підставі досліджених у судовому засіданні доказів, наданих учасниками справи, судом встановлено такі обставини.

ОСОБА_1 працював у Долинській дистанції колії регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» по 08.09.2025.

Наказом (розпорядженням) № 117/ос від 01.09.2025 ОСОБА_1 звільнено з 08.09.2025 за ст. 38 КЗпП України у зв`язку з виходом на пенсію за віком.

Зазначеним наказом визначено: виплатити передбачені колективним договором п. 4.16 та додатка № 9 п. 1.1 протокольне рішення від 01.09.2025 № 08, основна одноразова грошова допомога 3 середньомісячних заробітків та додаткова одноразова грошова допомога 1 середньомісячний заробіток. Виплату провести після окремого рішення правління.

Стаж роботи ОСОБА_1 становить 14 років 09 місяців 11 днів, що підтверджується протоколом № 08 від 01.09.2025 засідання комісії з встановлення трудового стажу на залізничному транспорті і розміру одноразової грошової допомоги у зв`язку із виходом на пенсію.

За даними розрахунку вихідної допомоги ОСОБА_1 розмір середнього заробітку останнього становить 8741,36 грн.

Наказом № 79 від 12.03.2024 ОСОБА_1 надавалась щорічна відпустка. При цьому у наказі зазначено про надання матеріальної допомоги на оздоровлення із вказівкою провести виплату після окремого рішення правління.

Наказом № 100 від 08.04.2025 ОСОБА_1 надавалась щорічна відпустка. При цьому у наказі зазначено про надання матеріальної допомоги на оздоровлення з посиланням на рішення правління від 27.06.2024 (протокол № Ц-82/39 Ком.т.).

Отже встановлено, що такі виплати як: основна одноразова грошова допомога у розмірі 3 середньомісячних заробітків; грошова винагорода з нагоди ювілею (60 років); матеріальна допомога на оздоровлення за 2023 рік, - ОСОБА_1 фактично не виплачувались. Також встановлено, що матеріальна допомога на оздоровлення за 2024, 2025 роки, - ОСОБА_1 виплачена частково.

Крім того встановлено, що між адміністрацією та профспілковим комітетом Долинської дистанції колії на 2011-2015 року було укладено колективний договір, схвалений на зборах трудового колективу Долинської дистанції колії 25.02.2011, зареєстрований 12.05.2011 в Долинській районній державній адміністрації Кіровоградської області за № 15 (далі - Колективний договір). Положення цього Колективного договору дійсні до цього часу, що сторони у судовому засіданні не заперечували.

Також встановлено, що у АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» діє Положення про плату праці працівників АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ», затверджене рішенням правління АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» від 21.12.2021 (протокол № Ц-56/143 Ком.т.).

З огляду на наведені вище правовідносини між сторонами, з приводу яких виник спір, судом відзначається таке.

Щодо правового характеру належних при звільненні виплат.

Відповідно до ч. 4, ч. 7 ст. 43 Конституції України кожен громадянин має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Законом України «Про оплату праці» визначено економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання (далі - підприємства), а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної і стимулюючої функцій заробітної плати.

До структури заробітної плати входять: основна заробітна плата, додаткова та інші заохочувальні та компенсаційні виплати (ст. 2 Закону України «Про оплату праці»).

Основна заробітна плата це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

У ст. 5 Закону України «Про оплату праці» визначено, що організація оплати праці здійснюється на підставі: законодавчих та інших нормативних актів; генеральної угоди на національному рівні; галузевих (міжгалузевих), територіальних угод; колективних договорів; трудових договорів; грантів.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оплату праці» форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, роботодавець зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво органом. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються з урахуванням вимог, передбачених частиною першою цієї статті.

Системний аналіз вказаних норм матеріального права вказує на те, що матеріальна допомога на оздоровлення, одноразова допомога у зв`язку з виходом на пенсію та грошова винагорода з нагоди ювілею входять до структури заробітної плати.

Щодо щорічної матеріальної допомоги на оздоровлення за 2023, 2024 та 2025 роки.

Положеннями ст. 10 КЗпП передбачено, що колективний договір укладається на основі законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, і узгодження інтересів працівників та роботодавців.

Відповідно до положень ст. 13 КЗпП України угоди» та ст. 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» зміст колективного договору визначається сторонами.

Згідно з умовами ст. 18 КЗпП України положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації, фізичної особи, яка використовує найману працю, незалежно від того, чи є вони членами професійної спілки, і є обов`язковими як для власника або уповноваженого ним органу, фізичної особи, яка використовує найману працю, так і для працівників.

Відповідно до п.п. 4.15 Колективного договору (з наступними змінами та доповненнями) працівникам дистанції колії за письмовою заявою надавати протягом року одноразову допомогу на оздоровлення, як правило, при виході у чергову відпустку в розмірі 50% тарифної ставки або посадового окладу, встановлених на дату звернення за допомогою.

Доказів на підтвердження звернення ОСОБА_1 до роботодавця із письмовою заявою про надання одноразової допомогу на оздоровлення у 2023 році позивачем суду не надано.

Виходячи із зазначених положень Колективного договору та даних про посадовий оклад ОСОБА_1 , які сторонами не оспорюються, - останньому належали виплати одноразової допомоги на оздоровлення у таких розмірах без вирахування суми податку на доходи фізичних осіб та інших обов`язкових платежів: за 2024 рік - 2593,50 грн. (5187,00 х 50 %); за 2025 рік - 2593,50 грн. (5187,00 х 50 %).

При цьому за вказані періоди ОСОБА_1 була виплачена допомого у розмірі 30 %.

Таким чином, у супереч положенням Колективного договору ОСОБА_1 не виплачено: за 2024 рік - 1037,40 грн.; за 2025 рік - 1037,40 грн.

Отже, позовні вимоги у частині стягнення щорічної матеріальної допомоги на оздоровлення є частково обґрунтованими та доведеними.

Щодо одноразової допомоги у зв`язку з виходом на пенсію за віком.

Відповідно до положень п.п. 4.16 Колективного договору при звільненні працівників, у зв`язку з виходом на пенсію вперше, виплачувати основну одноразову грошову допомогу згідно з додатком № 9 до колективного договору в розмірі не більше п`яти середньомісячних заробітків залежно від стажу роботи в галузі, зокрема, більше від 10 до 15 років - три середньомісячних заробітків.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення одноразової матеріальної допомоги у розмірі трьох середньомісячних заробітків у сумі 26224,08 грн. виходячи із розрахунку: 8741,36 грн. х 3.

Відповідач наведений розрахунок та розмір одноразової матеріальної допомоги не оспорював.

Таким чином, зазначені обставини не підлягають доказуванню, оскільки визнаються сторонами.

Отже, позовні вимоги у цій частині є обґрунтованими та доведеними.

Щодо грошової винагороди з нагоди ювілею (60 років).

Віджповідно до п. 8.8 Положення про плату праці працівників АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ», затвердженого рішенням правління АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» від 21.12.2021 (протокол № Ц-56/143 Ком.т.) працівникам підрозділу можуть бути нараховані та виплачені одноразові заохочення до ювілейних дат працівників (50, 60, 70 років) залежно від стажу роботи в АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» та посадового окладу (тарифної складової) в таких розмірах, зокрема від 10 до 15 років - 60 відсотків.

Також у зазначеному пункті вказано про те, що клопотання (подання) подає керівник із зазначенням загальних підсумків оцінювання результатів роботи працівника.

При наданні оцінки факторам, які б свідчили про право ОСОБА_1 на зазначену винагороду суд бере до уваги те, що останній за наявним у нього стажем на час виповнення 60-ти років підпадав під категорію по стажу - «від 10 до 15 років» та його посадовий оклад становив 5187,00 грн., що відповідачем не заперечувавлося.

Поряд з цим відповідач посилався на відсутність ініціали ти керівника по зверненню з відповідним клопотанням, на що суд зауважує таке.

У відзиві на позовну заяву відповідач щодо спірної виплати зазначив «..на виконання рішення правління від 14.03.2022 № Ц-45/31 Ком.т, - комісіям з питань оплати праці не розглядати преміювання працівників (один раз до Дня народження 50 років та щоразу через кожні 10 років до відповідного Дня народження).».

Отже, правління АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» без належної правової підстави (докладніше зазначено нижче), у односторонньому порядку призупинило зазначені виплати та встановило заборону процедури її призначення.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що право ОСОБА_1 на отримання виплати було обмежене не у зв`язку із наявність об`єктивних причин (недостатність стажу, не досягнення відповідного віку, незадовільні результати роботи тощо), а виключно односторонніми, безпідставними діями роботодавця.

З огляду на це суд констатує, що ОСОБА_1 має право на отримання грошової винагороди з нагоди ювілею (60 років) у розмірі 3112,20 грн. (5187,00 х 60%), як складової частини його заробітної плати.

Отже, позовні вимоги у цій частині є обґрунтованими та доведеними.

Щодо строку звернення до суду.

Положеннями ч. 1, ч. 2 ст. 233 КЗпП України (у редакції чинній на час спірних правовідносин (до ухвалення Рішенням Конституційного Суду № 1-р/2025 від 11.12.2025) передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Положеннями п. 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Разом з тим, Верховний Суд неодноразово підтримав правовий висновок Верховного Суду України з приводу того, що визначений ст. 233 КЗпП України строк звернення до суду з вимогою про вирішення трудового спору є нічим іншим як спеціальним строком позовної давності у розумінні ЦК України (постанови від 20.01.2022 у справі № 402/761/18, від 15.03.2024 у справі № 593/1168/21, від 08.04.2024 у справі № 593/1177/21 від 24.04. 2024 у справі № 404/5412/17 тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 ЦК України його положення застосовуються, у тому числі до трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (ч. 1 ст. 258 ЦК України).

Водночас п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в редакції від 19.07. 2022 (Закон України від 15.03.2022 № 2120-IX) передбачав, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені, зокрема ст. 258 ЦК України, продовжуються на строк його дії.

Законом України від 08.11.2023 № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» п. 19 ЦК України викладений у новій редакції: «у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».

Зазначений п. 19 ЦК України виключений Законом України від 14.05.2025 № 4434-ІХ «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», який набрав чинності 04.09.2025 року.

Таким чином строк позовної давності та передбачені ст. 233 КЗпП України строки звернення до суду, як спеціальні строки позовної давності були зупинені з 02.04.2020 до 04.05.2025.

Така позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду, наведеною у постанові від 16.09.2026 (справа № 373/1381/25, провадження № 61-1706 св 26).

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом 03.12.2025.

Отже, з урахуванням зазначеного суд констатує, що строк звернення позивача із заявленими у позові вимогами не пропущено.

Щодо призупинення виплат, передбачених Галузевою угодою та колективними договорами структурних підрозділів.

Відповідно до ч. 2 ст. 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Згідно з ч. 1 ст. 10 КЗпП України колективний договір укладається на основі законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, і узгодження інтересів працівників та роботодавців.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 КЗпП України у колективному договорі встановлюються взаємні зобов`язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема: нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.); встановлення гарантій, компенсацій, пільг.

Згідно з ч. 1 ст. 14 Закону України «Про колективні договори» зміни і доповнення до колективного договору, угоди протягом строку їх дії можуть вноситися тільки за взаємною згодою сторін в порядку, визначеному колективним договором, угодою.

Положеннями п.п. 1.1.4 витягу з протоколу № Ц-54/31 засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 54/2022, інші додаткові виплати, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги, призупинено.

Таким чином відповідні передбачені додаткові виплати було зупинено одностороннім рішенням роботодавця.

Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права та свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської федерації проти України, на території України запроваджено правовий режим воєнного стану з 24.02.2022, який в подальшому неодноразово продовжувався.

Згідно з п. 2 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», главу XIX «Прикінцеві положення» КЗпП доповнено п. 2 такого змісту: «2. Під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (в редакції тут і далі на момент виникнення спірних правовідносин) на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця.

При цьому слід відзначити, що Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» набрав чинності 24.03.2022, а тому ухвалювати рішення про призупинення додаткових виплат працівникам посилаючись на правовий режим воєнного стану 14.03.2022 у правління АТ «Укрзалізниця» не було правових підстав, через відсутність зворотної дії у часі вказаного Закону.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що правових підстав для призупинення виплат позивачу щорічної матеріальної допомоги на оздоровлення, одноразової та додаткової допомог при звільненні у зв`язку з виходом на пенсію, - у АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» не було, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь таких виплат є обґрунтованими з урахуванням зазначеного вище.

Крім того, слід відзначити, що рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23.02.2024, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 05.02.2025 (справа № 211/7338/23) визнано незаконним та скасовано пункт 1.1.4 протокольного рішення засідання правління АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» від 14.03.2022 № Ц-54/31 Ком.т у частині призупинення додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, Колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги.

Щодо середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Згідно з положеннями ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 115 КЗпП України, ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Відповідно до умов ч. 1 ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Окрім зазначеного судом відзначається, що згідно з правовим висновком Верховного Суду України у спорі про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (Постанова Верховного Суду України від 03.07.2013 у справі № 6-60цс133), - відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Таким чином, суд констатує наявність вини роботодавця - відповідача АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» у невиплаті належних звільненому працівникові - позивачу ОСОБА_1 у день його звільнення коштів у сумі 31411,08 грн. (1037,40 + 1037,40 + 26224,08 + 3112,20), що свідчить про наявність у відповідача обов`язку по виплаті останньому середнього заробітку за час затримки виплати належних звільненому працівникові сум.

Здійснення розрахунків середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку визначено Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, з наступними змінами (далі - Порядок).

Так, абз. 3 п. 2 Порядку встановлено, що середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

За змістом абз. 2 п. 3 Порядку суми нарахованої заробітної плати, крім премій (в тому числі за місяць) та інших заохочувальних виплат за підсумками роботи за певний період, враховуються у тому місяці, за який вони нараховані, та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт.

Відповідно до абз. 1 п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 286,17 грн., що відповідачем не оспорювалось.

За таких, встановлених судом обставин справи, враховуючи, що строк затримки виплати належних позивачу при звільненні сум, з урахуванням дати звільнення - 08.09.2025 та не проведення повного розрахунку з останнім на час звернення до суду 03.12.2025 становить - 62 дні (з урахуванням ч. 6 ст. 6 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах військового часу», яким зупинена дія ст. 73 КЗпП України щодо визначення святкових і неробочих днів, та 6-ти місячного обмеження, передбаченого ч. 1 ст. 117 КЗпП України), що з урахуванням розміру його середньоденної заробітної плата - 286,17 грн. свідчить про те, що розмір середнього заробітку останнього за вказаний період становить 17742,54 грн.

Вирішуючи питання про можливе зменшення суми середнього заробітку суд бере до уваги те, що розмір середнього заробітку у межах шести місяців не перевищує суми виплат належних при звільненні, а також те, що відповідач з часу звільнення позивача до часу розгляду справи протягом більше року заборгованість не погасив, у тому числі частково, - і керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності констатує відсутність підстав для зменшення встановленої суми середнього заробітку.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, наведеним у постанові від 13.10.2020 у справі № 712/9213/18, визначена судом сума середнього заробітку підлягає стягненню з вирахуванням суми податку на доходи фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Таким чином, визначені судом суми підлягають стягненню на користь позивача з вирахуванням суми податку на доходи фізичних осіб та інших обов`язкових платежів (у разі їх попереднього неутримання).

Ухвалюючи рішення у справі, суд щодо його умотивованості відзначає, що доводи сторін та їх представників у даній справі оцінені судом на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин, а відтак, інші доводи ними озвучені у судовому засіданні та зазначені ними у заявах по суті справи і заявах з процесуальних питань, які було подано до суду, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на суб`єктивному трактуванні ними фактичних обставин справи і норм матеріального права, судової практики та процесуального закону, а тому такі доводи враховуючи, зокрема, практику Європейського суду з прав людини, не вимагають детальної відповіді або спростування.

Враховуючи встановлені обставини справи, наведені вище положення процесуальних норм та норм матеріального права, розглянувши справу у межах заявлених позовних вимог з урахуванням предмету та підстав пред`явленого позову, беручи до уваги не проведення відповідачем повного розрахунку з позивачем при звільненні та не виплаті останньому сум, які підлягали виплаті у зв`язку із звільненням, - суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення належних виплат при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є частково обґрунтованими та доведеними, а тому такі вимоги підлягають частковому задоволенню з урахуванням наведених вище мотивів та розрахунків суду, що не суперечить чинному законодавству і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, і таке рішення суду у повній мірі відповідає завданню цивільного судочинства, зокрема, щодо справедливого вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених прав та інтересів фізичної особи.

Питання розподілу судових витрат у частині витрат, понесених по сплаті судового збору слід вирішити відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, якими, крім іншого, передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, на підставі чого, враховуючи, що позов задоволено частково, - суд дійшов висновку, що судовий збір у справі слід стягнути з відповідача у дохід держави у розмірі 1120,84 грн. (1331,20 х 49153,62 / 58379,00).

Керуючись статтями 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, -

ухвалив:

позовну заяву ОСОБА_1 до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» про стягнення належних виплат при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити частково.

Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» на користь ОСОБА_1 49153,62 грн., з яких:

- частина щорічної матеріальної допомоги на оздоровлення за 2024 та 2025 роки - 2074,8 грн.;

- одноразова допомогу у зв`язку з виходом на пенсію у розмірі трьох середньомісячних заробітків - 26224,08 грн.;

- грошова винагорода з нагоди ювілею (60 років) у розмірі 3112,20 грн.

- середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 17742,54 грн.

Визначені судом суми підлягають стягненню на користь позивача з вирахуванням суми податку на доходи фізичних осіб та інших обов`язкових платежів (у разі їх попереднього неутримання).

У задоволені іншої частини позову - відмовити.

Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» на користь держави судовий збір у розмірі 1120,84 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи:

- позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса для листування: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

- відповідач АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ», місцезнаходження: вул. Єжи Гедройця буд. 5, м. Київ, 0315, ЄДРПОУ 40075815.

Суддя О.А. Кнуров