Ухвала суду № 140712381, 19.10.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

19.10.2026 справа №520/28722/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Біленський О.О., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, буд. 3, м. Слов`янськ, Краматорський район, Донецька область, 84122, код ЄДРПОУ 13486010), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, буд. 7А, м. Кропивницький, Кропивницький район, Кіровоградська область, 25001, код ЄДРПОУ 20632802) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, яка полягає у не здійсненні пенсійних виплат у повному розмірі починаючи з 09.07.2025;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити виплату пенсії з 09.07.2025 (дати призначення пенсії), у повному розмірі визначеному відповідно до ст. 27 ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням того, що виплата пенсії позивачу повинна здійснюватися в межах видатків Бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 14.09.2026 у адміністративній справі №520/28722/26 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи у відповідності до п. 3 та п. 10 ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 257 КАС України.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2026 у адміністративній справі №520/28722/26 прийнято до розгляду уточнену позовну заяву, в якій позивач змінив підстави позову, посилаючись на не відповідність Постанови КМУ від 19.09.2026 №1046 ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та Конституції України, як на підставу для визнання противною бездіяльності відповідача.

Від Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області до суду надійшло клопотання про закриття провадження у справі, яке обґрунтовано тим, що фактичною підставою для звернення до суду з цим позовом стала незгода позивача із діями та бездіяльністю відповідача під час виконання рішення суду у справі №200/5542/25, що не утворює нового спору, а є способам контролю за виконанням судового рішення.

На вказану заяву представником позивача подані заперечення щодо закриття провадження у справі з посиланням на те, що спір в даній справі виник не з приводу призначення пенсії, а з приводу протиправності дій по не здійсненню виплати пенсії, у зв`язку з її фінансуванням за окремими напрямом бюджету. Цей позов має відмінні підстави, ніж при розгляді справи №200/5542/25.

Вивчивши доводи клопотання відповідача про закриття провадження у справі та заперечення представника позивача щодо закриття провадження у справі, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13.11.2025 у справі №200/5542/25, яке набрало законної сили 06.05.2026, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 01.07.2024 №052530004577 про відмову в призначенні пенсії.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву від 09.07.2025 та призначити ОСОБА_1 з 09.07.2025 пенсію відповідно до частини 3 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із зарахуванням до пільгового стажу позивача, що дає право на призначення пенсії відповідно до постанови КМУ від 31 березня 1994 року №202 "Про затвердження Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов`язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років" (Список 1) періодів роботи з 12.12.2002 по 23.01.2003, з 03.02.2003 по 08.11.2006,з 20.11.2006 по 06.09.2012, з 07.09.2012 по 07.11.2012, з 08.11.2012 по 30.12.2012 з 31.12.2012 по 01.02.2017, з 01.03.2017 по 08.11.2017, з 09.11.2017 по 15.01.2018, з 16.01.2018 по 30.12.2024, з 03.02.2025 по 25.06.2025, у тому числі до стажу провідних професій періоди роботи з 07.09.2012 по 07.11.2012, з 31.12.2012 по 01.02.2017, 01.03.2017 по 08.11.2017, ), з 09.11.2017 по 15.01.2018, 16.01.2018 по 30.12.2024, 03.02.2025 по 25.06.2025, з розрахунку за кожен повний рік стажу роботи на провідних професіях 1 рік 3 місяці стажу робіт зі Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку.

На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13.11.2025 у справі №200/5542/25 заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 09.07.2025 розглянуто повторно та зараховано до пільгового стажу зазначені у рішенні періоди. Рішенням Головного управління від 20.05.2026 №052530004493 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком відповідно до частини 3 статті 114 Закону з 09.07.2025.

За матеріалами електронної пенсійної справи ОСОБА_1 з 09.07.2025 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області як отримувач пенсії за віком, призначеної Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13.11.2025 по справі №200/5542/25, яке набрало законної сили 06.05.2026, відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Розмір пенсії на виконання рішення суду складає: з 09.07.2025 - 23610,00 грн.; з 01.01.2026 - 25950,00 грн.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області облікована сума в розмірі 369 117,10 грн. за період з 09.07.2025 по 30.09.2026, яка складається з: 1) Минулої заборгованості в сумі 243 552,58 грн. за період з 09.07.2025 по 05.05.2026; 2) Поточної заборгованості в сумі 125 564,52 грн. за період з 06.05.2026 по 30.09.2026, що підтверджується Скрін з ІКІС ПФУ: Підсистема «Призначення та виплати пенсій (ППВП)» Перелік боргів (Постанова КМУ №821).

Після втрати чинності постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень" від 14.07.2025 №821, у зв`язку з винесенням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026 у справі №320/51895/25, виплата ОСОБА_1 поточної пенсії та заборгованості з пенсії, нарахованих на виконання Рішення суду буде здійснюватися відповідно до п. 14 «Прикінцеві положення» Закону України від 03.12.2025 №4695-ІХ "Про Державний бюджет України на 2026 рік" та ст. 23 та 24 Бюджетного кодексу України та з урахуванням Постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.2026 №1046 "Деякі питання використання коштів бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання)".

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не здійсненні пенсійних виплат у повному розмірі починаючи з 09.07.2025, у зв`язку із застосуванням положень постанови КМУ від 14.07.2025 №821, а надалі після уточнення підстав позову - посилаючись на те, що встановлення Постановою КМУ від 19.08.2026 №1046 порядку, згідно яким виплата пенсій призначених за рішенням суду, з моменту призначення пенсії до набрання законної сили судовим рішенням, яке здійснюється виходячи «із виділених на зазначені цілі бюджетних асигнувань», недофінансування цієї програми, що призводить до невиплати пенсії, встановлює дискримінацію по відношенню до осіб, яким перераховано пенсію за рішенням суду, в порівнянні з іншими особами, яким призначено пенсію, звернувся до суду з даним позовом.

Отже, фактично позивач не погоджується із порядком виплати пенсії на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13.11.2025 у справі №200/5542/25.

Проаналізувавши обставини справи, суд зазначає, згідно з частиною першою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Частинами другою та четвертою статті 372 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом.

Відповідно до статті 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).

Згідно з частиною першою статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі №686/23317/13-а на підставі аналізу положень Закону №1404-VIII дійшла висновку, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно з положеннями частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до частин першої та третьої статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.

У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду. Ці норми Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із виконанням або невиконанням судового рішення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2026 у справі №990/282/24 підтвердила самостійне процесуальне значення інституту судового контролю за виконанням судових рішень як невід`ємної складової судового захисту та наголосила на його безпосередньому призначенні забезпечити реальне, повне й належне виконання судового рішення, яке набрало законної сили. Зазначений інститут спрямований не на повторний розгляд спору по суті та не на повторне встановлення прав і обов`язків його учасників, а на забезпечення практичної реалізації вже здійсненого судом захисту порушеного права та перевірку того, чи виконано суб`єктом владних повноважень покладений на нього судовим рішенням обов`язок у визначений цим рішенням спосіб і обсязі.

Наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних процесуальних механізмів, спрямованих на забезпечення належного та повного виконання судового рішення, виключає необхідність звернення з новим позовом з метою спонукання відповідача до його виконання. Судове рішення підлягає безпосередньому виконанню без ухвалення додаткового судового рішення, а питання щодо його невиконання чи неналежного виконання підлягають вирішенню в порядку судового контролю, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, та/або із застосуванням заходів, визначених законодавством про виконавче провадження.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постановах від 05.08.2025 у справі №620/15158/24, від 25.03.2026 у справі №320/36568/25 та від 30.04.2026 у справі № 620/13341/25.

З матеріалів справи судом встановлено, що спірні правовідносини виникли не внаслідок первинного вирішення питання про право позивачки на пенсію у відповідному розмірі, оскільки таке право та відповідний обов`язок відповідача вже були визначені рішенням суду у справі №200/5542/25, яке набрало законної сили. Предметом незгоди позивачки є спосіб та повнота реалізації цього судового рішення.

Сам факт прийняття відповідачем у процесі виконання судового рішення певного управлінського рішення або застосування ним нормативного регулювання не змінює процесуальної природи правовідносин, якщо такі дії вчинені саме з метою реалізації обов`язку, встановленого судовим рішенням. Визначальним у такому випадку є не форма відповідного акта чи дії суб`єкта владних повноважень, а їх функціональний зв`язок із виконанням судового рішення.

Такий підхід узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 02.07.2026 у справі №990/282/24, якою підтверджено самостійне процесуальне значення інституту судового контролю та його спрямованість на забезпечення виконання вже ухваленого судового рішення.

При цьому встановлений Кодексом адміністративного судочинства України механізм судового контролю має стадійний характер та передбачає послідовну перевірку виконання судового рішення і застосування відповідних процесуальних заходів у разі його невиконання або неналежного виконання. Така законодавча конструкція свідчить про те, що питання, які виникають безпосередньо у зв`язку з виконанням судового рішення, мають вирішуватися у межах спеціальної процедури судового контролю, а не шляхом повторного розгляду вже вирішеного спору в позовному провадженні.

Отже, якщо особа пов`язує порушення своїх прав саме з тим, що суб`єкт владних повноважень неналежно виконав покладений на нього судовим рішенням обов`язок, належним способом судового захисту є використання передбачених статтями 382, 382-1- 382-3, 383 Кодексу адміністративного судочинства України процесуальних механізмів, спрямованих на забезпечення виконання цього рішення.

Інше тлумачення призвело б до ситуації, за якої кожна незгода особи зі способом виконання судового рішення могла б бути підставою для порушення нового адміністративного провадження, що фактично нівелювало б спеціальний інститут судового контролю та створювало можливість повторного судового розгляду правовідносин, щодо яких уже ухвалено остаточне судове рішення.

При цьому сама по собі обставина, що неналежне виконання судового рішення проявилося у прийнятті відповідачем нового індивідуального акта, здійсненні нового розрахунку або застосуванні нормативного акта, не є достатньою для висновку про виникнення нового адміністративного спору. Вирішальним є встановлення того, чи виникли внаслідок таких дій нові самостійні правовідносини щодо іншого предмета, який не був охоплений первісним судовим рішенням, чи відповідні дії є лише способом реалізації обов`язку, вже встановленого цим рішенням. У другому випадку спір стосується виконання судового рішення та підлягає вирішенню в порядку судового контролю.

Визначальним у розмежуванні нового адміністративного спору та спору щодо належного виконання судового рішення є не сам факт прийняття суб`єктом владних повноважень нового рішення чи вчинення ним нових дій, а їх зміст, мета та безпосередній зв`язок із виконанням судового рішення. Якщо такі рішення чи дії є способом реалізації вже встановленого судом обов`язку, питання про їх правомірність підлягає вирішенню в порядку судового контролю за виконанням судового рішення.

Підставою для звернення позивачки до суду є те, що відповідач, виконуючи судове рішення у справі №200/5542/25, спочатку застосував положення постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821, а після її скасування - положення постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.2026 №1046 "Деякі питання використання коштів бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання)", що, на переконання позивачки, призвело до неправильного виконання рішення суду та порушення її прав.

Фактично доводи позивачки зводяться до того, що відповідач, виконуючи рішення суду, неправильно визначив порядок його реалізації, оскільки застосував постанову Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 та постанову Кабінету Міністрів України від 19.08.2026 №1046. Проте, така обставина сама по собі не трансформує спір щодо виконання судового рішення у новий публічно-правовий спір.

За таких обставин застосування постанов Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 та від 19.08.2026 №1046 не є самостійним юридичним фактом, який породив нові публічно-правові відносини між сторонами. Застосування зазначених постанов було лише способом, який обрав відповідач для реалізації покладеного на нього судовим рішенням обов`язку. Саме тому предметом незгоди позивачки є правомірність застосування відповідачем вказаних постанов Уряду під час виконання судового рішення у справі №200/5542/25.

Подання окремого адміністративного позову за таких обставин не відповідає спеціальному процесуальному механізму, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, та фактично підміняє інститут судового контролю за виконанням судових рішень загальним позовним провадженням, що суперечить правовій природі цих процесуальних інститутів.

Суд зазначає, що питання щодо нарахування та виплати пенсії позивачці, які виникли у зв`язку з виконанням рішення суду у справі №200/5542/25, перебувають у безпосередньому зв`язку з предметом спору у зазначеній справі та стосуються належності виконання покладеного на відповідача судовим рішенням обов`язку.

За таких обставин, суд констатує, що заявлені позивачкою позовні вимоги стосуються саме порядку виконання судового рішення в іншій справі, а тому позивачка має встановлене процесуальним законом право в порядку статей 382, 383 КАС України подати до суду першої інстанції заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення та/або заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивачки, підтверджених таким рішенням суду.

Вказані висновки викладені Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 15.09.2026 у справі №580/490/26, в якій Верховний Суд відступив від висновку, сформульованого Верховним Судом у постанові від 30.04.2026 у справі №340/7985/25, відповідно до якого спір щодо правомірності застосування суб`єктом владних повноважень положень постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821, що виник під час виконання судового рішення, може бути предметом розгляду в порядку окремого адміністративного позову. Водночас колегія суддів у постанові від 15.09.2026 у справі №580/490/26 вказала, що вважає правильним висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 30.04.2026 у справі №620/13341/25, згідно з яким у разі, якщо спір виник у зв`язку з виконанням судового рішення, а заявлені вимоги фактично спрямовані на перевірку правомірності дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, вчинених на стадії виконання такого рішення, цей спір не утворює нового предмета адміністративного судочинства. Відповідні питання підлягають вирішенню в межах спеціальних процедур судового контролю за виконанням судових рішень, установлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Частиною п`ятою статті 242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вказаний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства та не підлягає судовому розгляду в цілому, а тому провадження у справі слід закрити.

Згідно з частиною другою статті 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Керуючись положеннями статей 238, 241, 243, 248, 256, 293, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання відповідача про закриття провадження у справі - задовольнити.

Закрити провадження у справі №520/28722/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, буд. 3, м. Слов`янськ, Краматорський район, Донецька область, 84122, код ЄДРПОУ 13486010), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, буд. 7А, м. Кропивницький, Кропивницький район, Кіровоградська область, 25001, код ЄДРПОУ 20632802) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Роз`яснити позивачу, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Біленський О.О.