Рішення № 140712357, 19.10.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2026 р. № 520/16919/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Полях Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, 84121, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо зменшення розміру пенсії у зв`язку з втратою годувальника ОСОБА_1 , вчинені під приводом виконання Рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 року № 2-р(II)/2024;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити та здійснювати нарахування і виплату ОСОБА_1 пенсії у зв`язку з втратою годувальника у розмірі, обчисленому до її зменшення, виходячи із заробітної плати годувальника за роботу в зоні відчуження, з дати, коли таке зменшення було фактично проведено;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області провести перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії у зв`язку з втратою годувальника на виконання Рішення Конституційного Суду України №2-р(II)/2024 від 20.03.2024 року без обмеження її максимальним розміром (десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність), з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснювати розрахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 ні без застосування обмежень, встановлених Постановами Кабінету Міністрів України № 1 від 03 січня 2025 року та № 1778 від 30 грудня 2025 року, що призводять до звуження обсягу права на пенсійне забезпечення.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 07.07.2026 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що у спірних правовідносинах він діяв згідно чинного законодавства.

Керуючись приписами ст. 171, 257, 262 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII.

Померлий чоловік позивачки був учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії, особою з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, смерть якого пов`язана з виконанням обов`язків військової служби під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Пенсію позивачки було призначено та обчислено виходячи із заробітної плати померлого годувальника, одержаної ним за роботу в зоні відчуження.

З довідки про доходи від 05.06.2026 №5810 2388 8088 2495 вбачається, що з січня по липень 2025 року розмір пенсії позивачки становив 23610,00 грн щомісячно, у серпні 2025 року - 24260,00 грн, а починаючи з жовтня 2025 року - 13253,02 грн. У січні та лютому 2026 року позивачці виплачувалося по 13311,52 грн, а з березня по травень 2026 року - по 14876,13 грн щомісячно.

10.09.2025 позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою щодо причин зменшення розміру належної їй пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Листом від 29.09.2025 №39867-37488/І-02/8-0500/25 відповідач повідомив позивачку, що під час здійснення перерахунку її пенсії на виконання Рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(ІІ)/2024 розмір виплати було змінено.

У вказаному листі відповідач зазначив, що в матеріалах електронної пенсійної справи відсутні документи, на підставі яких можливо визначити часову тарифну ставку, нарахування та виплату премії, підстави застосування кратності оплати праці у відповідній зоні небезпеки з урахуванням 100 відсотків тарифної ставки, а також документи, які підтверджують правомірність урахування довідки про заробітну плату за роботу в зоні відчуження при обчисленні пенсії відповідно до статті 54 Закону №796-XII.

У зв`язку із цим відповідачем з 01.09.2025 змінено спосіб обчислення пенсії позивачки та визначено її розмір виходячи із заробітної плати, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, відповідно до пункту 9 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210.

Не погоджуючись із таким зменшенням розміру пенсії, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

Заперечуючи проти позову, відповідач у відзиві зазначив, що пенсія позивачки у зв`язку з втратою годувальника обчислюється відповідно до статей 54, 57 Закону №796-XII та Порядку №1210. Пенсія у зв`язку з втратою годувальника може обчислюватися як із заробітної плати, одержаної годувальником за роботу в зоні відчуження у 1986-1990 роках, так і із заробітної плати, визначеної з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.

За твердженням відповідача, рішення щодо найбільш доцільного варіанта обчислення пенсії приймається органом, що призначає пенсію, за результатами всебічного, повного та об`єктивного розгляду документів, наявних у матеріалах електронної пенсійної справи.

Відповідач наголосив, що довідка про заробітну плату за роботу в зоні відчуження має бути видана на підставі первинних документів, які містять відомості про нараховану заробітну плату, тарифну ставку, місце і період роботи, зону небезпеки, застосовану кратність оплати праці, тривалість робочого часу та виплачені премії.

Оскільки в електронній пенсійній справі позивачки такі первинні документи відсутні, відповідач вважав, що підстав для подальшого врахування заробітної плати годувальника за роботу в зоні відчуження немає.

У відзиві відповідач зазначив, що з 01.09.2025 розмір пенсії позивачки приведено у відповідність до вимог законодавства та обчислено виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати. Розмір заробітної плати, врахованої для обчислення пенсії, визначено в сумі 25861,34 грн як добуток 8913,83 грн та індивідуального коефіцієнта 2,90126.

Крім того, відповідач указав, що з 01.03.2026 розмір пенсії позивачки становить 14876,13 грн та не перевищує максимального розміру пенсії.

Також відповідач зазначив, що позивачка із заявою про перерахунок пенсії до органів Пенсійного фонду України не зверталася, а окремого рішення про перерахунок її пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області не приймалося.

Посилаючись на відсутність порушення прав позивачки та на дискреційні повноваження пенсійного органу щодо визначення найбільш доцільного варіанта обчислення пенсії, відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх, зокрема, у разі втрати годувальника та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII.

Відповідно до частини першої статті 54 Закону №796-XII пенсії по інвалідності і у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати (доходу), одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.

Згідно з частиною першою статті 57 Закону №796-XII обчислення середньомісячного заробітку провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Частиною четвертою статті 57 Закону №796-XII передбачено, що для обчислення пенсії по інвалідності відповідно до статті 54 цього Закону особам із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, стосовно яких установлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, а також пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за осіб із їх числа, за бажанням особи, яка звернулася за пенсією, заробітна плата (дохід) визначається виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Отже, Закон №796-XII передбачає можливість обчислення пенсії у зв`язку з втратою годувальника як із заробітної плати, одержаної годувальником за роботу в зоні відчуження у 1986-1990 роках, так і із заробітної плати, визначеної виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.

Механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону №796-XII визначений Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210.

Пунктом 9 Порядку №1210 урегульовано обчислення пенсії із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження у 1986-1990 роках.

Пунктом 9-1 Порядку №1210 передбачено обчислення пенсій особам відповідних категорій, а також пенсій у зв`язку з втратою годувальника за осіб із їх числа, виходячи із заробітної плати, визначеної з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Зміст наведених норм свідчить, що зазначені способи обчислення пенсії не можуть довільно замінюватися органом Пенсійного фонду України без урахування волевиявлення пенсіонера.

Законодавство не наділяє пенсійний орган правом самостійно переводити особу на інший, менш вигідний спосіб обчислення пенсії лише у зв`язку з відсутністю окремих документів в електронній пенсійній справі.

Судом встановлено, що пенсія позивачки протягом тривалого часу обчислювалася виходячи із заробітної плати її померлого чоловіка за роботу в зоні відчуження. Отже, під час призначення пенсії органом Пенсійного фонду України було визнано наявність документів, достатніх для застосування такого способу її обчислення.

Матеріали справи не містять заяви ОСОБА_1 про обчислення її пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.

Натомість, зі змісту звернення позивачки від 10.09.2025 та інших матеріалів справи вбачається, що вона наполягає на подальшому обчисленні пенсії із заробітної плати померлого годувальника за роботу в зоні відчуження.

За приписами статті 15 Закону №796-XII видача довідок про заробітну плату за період роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС здійснюється підприємствами, установами та організаціями. Відповідальність за правильність видачі таких довідок несуть підприємства, установи та організації, які їх видали.

Суд зазначає, що довідка про заробітну плату годувальника була прийнята пенсійним органом, покладена в основу призначення пенсії та протягом тривалого часу використовувалася для визначення її розміру.

Відповідачем не надано доказів скасування цієї довідки, визнання її недійсною, встановлення факту подання недостовірних відомостей або безпідставності її видачі.

Відсутність у матеріалах електронної пенсійної справи окремих первинних документів не є тотожною встановленню недостовірності відомостей, зазначених у довідці про заробітну плату.

Перевірка обґрунтованості видачі документів, поданих для призначення чи перерахунку пенсії, належить до повноважень органу Пенсійного фонду України. Сумніви пенсійного органу щодо правильності видачі відповідної довідки або неможливість перевірки її змісту самі собою не можуть бути підставою для покладення негативних наслідків на пенсіонера.

Аналогічний підхід викладений Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.11.2018 у справі №672/914/16-а, від 11.07.2019 у справі №127/1849/17 та від 23.12.2020 у справі №520/7125/17, відповідно до якого перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви щодо обґрунтованості їх видачі чи відсутність можливості провести перевірку не можуть бути підставою для відмови у призначенні або перерахунку пенсії.

При цьому неналежне зберігання, втрата чи неповне перенесення документів під час формування електронної пенсійної справи не може створювати для позивачки несприятливих наслідків у вигляді зменшення розміру вже призначеної пенсії.

Посилання відповідача на дискреційність його повноважень суд відхиляє, оскільки дискреційними є повноваження, за яких суб`єкт владних повноважень може обирати між кількома правомірними варіантами рішення.

Натомість у спірних правовідносинах Закон №796-XII пов`язує вибір способу визначення заробітної плати для обчислення пенсії з бажанням особи. За відсутності такого волевиявлення відповідач не мав права самостійно застосовувати менш сприятливий для позивачки спосіб обчислення пенсії.

Крім того, у відзиві відповідач зазначив, що окремого рішення про перерахунок пенсії ОСОБА_1 не приймалося.

Водночас матеріалами справи підтверджується фактична зміна способу обчислення та зменшення розміру пенсійної виплати.

Відсутність оформленого рішення суб`єкта владних повноважень не спростовує факту вчинення дій, які безпосередньо вплинули на обсяг пенсійних прав позивачки, та не звільняє відповідача від обов`язку довести їх правомірність.

Щодо посилань відповідача на виконання Рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(ІІ)/2024 суд зазначає наступне.

Вказаним Рішенням визнано такими, що не відповідають Конституції України, припис статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI в частині поширення його дії на Закон №796-XII та припис першого речення частини третьої статті 67 Закону №796-XII, якими передбачалося обмеження максимального розміру пенсії.

Зазначені приписи втратили чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 20.03.2024.

Зміст Рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(ІІ)/2024 свідчить, що воно спрямоване на усунення обмеження максимального розміру пенсій, призначених відповідно до Закону №796-XII, та посилення гарантій соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Вказане Рішення не змінює правил визначення заробітної плати для обчислення пенсії, не скасовує раніше прийнятих органом Пенсійного фонду документів пенсійної справи та не надає відповідачу повноважень зменшувати розмір пенсії шляхом заміни раніше обраного способу її обчислення.

Отже, виконання Рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(ІІ)/2024 не могло бути правовою підставою для погіршення становища позивачки та зменшення розміру її пенсії.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів наявності передбачених законом підстав для припинення врахування заробітної плати померлого годувальника, не надав доказів недостовірності відповідної довідки та не підтвердив наявності волевиявлення позивачки на застосування п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.

За таких обставин суд доходить висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо зміни способу обчислення пенсії ОСОБА_1 та зменшення її розміру є протиправними.

Щодо періоду, за який підлягає відновленню порушене право позивачки, суд зазначає, що провадження у справі відкрито в межах шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, обчисленого від дати подання позовної заяви.

Таким чином, вимоги про поновлення нарахування та виплати пенсії виходячи із заробітної плати годувальника підлягають задоволенню в межах указаного шестимісячного періоду.

Ураховуючи, що позовну заяву здано до відділення поштового зв`язку 06.06.2026, вимоги про поновлення нарахування та виплати пенсії виходячи із заробітної плати годувальника підлягають задоволенню з 06.12.2025.

Обираючи належний спосіб захисту порушеного права, суд ураховує положення статті 245 КАС України, відповідно до яких у разі задоволення позову суд може визнати протиправними дії суб`єкта владних повноважень та зобов`язати його вчинити певні дії.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що ефективним способом захисту є зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачки з 06.12.2025 у зв`язку з втратою годувальника виходячи із заробітної плати померлого годувальника за роботу в зоні відчуження, з урахуванням раніше виплачених сум.

Стосовно вимог про проведення перерахунку і виплату пенсії без обмеження максимальним розміром суд зазначає наступне.

Після ухвалення Рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(ІІ)/2024 законодавчі приписи, якими встановлювалося обмеження пенсій, призначених відповідно до Закону №796-XII, десятьма прожитковими мінімумами, втратили чинність.

Разом із тим судовому захисту підлягає реально порушене право, а не право, яке може бути порушене в майбутньому.

Як убачається з матеріалів справи, у межах періоду, охопленого строком звернення до суду, позивачці виплачувалася пенсія в розмірі 13253,02 грн, 13311,52 грн та 14876,13 грн. Зазначені суми не перевищували десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, у відповідному періоді.

Відповідач у відзиві також зазначив, що з 01.03.2026 розмір пенсії позивачки становить 14876,13 грн і не перевищує її максимального розміру.

Матеріали справи не містять розрахунків чи інших доказів, які б підтверджували фактичне обмеження пенсії позивачки максимальним розміром у спірний період.

Отже, на час розгляду справи порушення права позивачки внаслідок застосування максимального розміру пенсії не підтверджено, а тому вимога про зобов`язання провести перерахунок і виплату пенсії без такого обмеження задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача здійснювати розрахунок та виплату пенсії без застосування обмежень, установлених постановами Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 та від 30.12.2025 №1778, суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 було визначено порядок виплати у 2025 році пенсій, розмір яких перевищував десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення.

Постанова Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 втратила чинність з 01.01.2026 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 установлено застосування у період воєнного стану у 2026 році коефіцієнтів до сум пенсійних виплат, які перевищують десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Однак із наданих суду доказів не вбачається, що при визначенні розміру пенсії ОСОБА_1 у спірний період відповідач фактично застосував коефіцієнти, передбачені постановами №1 або №1778.

Зменшення розміру пенсії, яке є предметом цього спору, відбулося внаслідок зміни заробітної плати, взятої для її обчислення, а саме переходу від заробітної плати годувальника за роботу в зоні відчуження до заробітної плати, визначеної з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.

Натомість доказів зменшення пенсії позивачки безпосередньо внаслідок застосування коефіцієнтів, установлених постановами №1 та №1778, матеріали справи не містять.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вказаних позовних вимог.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, 84121, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо зменшення з 06.12.2025 розміру пенсії ОСОБА_1 у зв`язку з втратою годувальника внаслідок зміни способу її обчислення із заробітної плати померлого годувальника за роботу в зоні відчуження на заробітну плату, визначену виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 06.12.2025 у зв`язку з втратою годувальника виходячи із заробітної плати померлого годувальника за роботу в зоні відчуження, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 19 жовтня 2026 року.

Суддя Н.А. Полях