Рішення № 140712096, 19.10.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2026 р. Справа № 520/9854/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитра Волошина, розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної установи "Харківський слідчий ізолятор" (вул. Полтавський Шлях, буд. 99, м.Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61093, ЄДРПОУ 08564587) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» № 168 від 28.02.2022, в повному обсязі за період з 24.02.2022 до 31.08.2022 в розмірі 30 000,00 грн щомісячно;

- зобов`язати Державну установу «Харківський слідчий ізолятор» здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за період з 24.02.2022 по 31.08.2022 в розмірі 30000,00 грн на місяць за фактично відпрацьований період, з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо ненарахування та невиплати йому додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» № 168, за період з 24.02.2022 до 31.08.2022 в повному обсязі в розмірі 30 000,00 грн щомісячно. Позивач вважає свої права порушеними, тому звернувся до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою від 27.04.2026 відкрито спрощене провадження в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропоновано відповідачу надати відзив на позов. Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив, а відповідачу - заперечення протягом п`яти календарних днів з моменту отримання відповідних документів. Витребувано у Державної установи "Харківський слідчий ізолятор" дані щодо виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» №168 від 28.02.2022, грошовий атестат та докази його вручення позивачу. Витребувані документи зобов`язано надати до суду протягом п`ятнадцяти календарних днів із моменту отримання даної ухвали суду.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження доставлена сторонам до їх електронних кабінетів через систему "Електронний суд", що підтверджується довідками про доставку до електронного кабінету ЄСІТС.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, згідно якого виклав свої заперечення проти позову та зазначив, що додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 нараховувалась та виплачувалась позивачу пропорційно часу проходження служби, у відповідності до вимог чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, з урахуванням листів Міністерства юстиції України, якому підпорядковується відповідач. Також наголошував на порушенні позивачем строків звернення до суду з даним адміністративним позовом, передбачених приписами частини 2 статті 233 КЗпП України. Також на виконання ухвали суду від 27.04.2026, відповідачем надано до суду довідку про отримання позивачем сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 за період з 24.02.2022 по 31.08.2022, та копію грошового атестата №23 на ім`я старшого прапорщика внутрішньої служби ДУ "Харківський слідчий ізолятор" ОСОБА_1 .

Ухвалою від 24.06.2026 судом додатково витребувано у відповідача довідку щодо тривалості робочого часу ОСОБА_1 помісячно у період з 24.02.2022 по 31.08.2022 включно із зазначенням норм тривалості робочого часу за зазначеною посадою, а також термінів перебування позивача на лікарняному/у відпустці у вказаний період (за наявності таких).

Відповідачем, на виконання вказаної ухвали суду, 03.07.2026 надано до суду письмові пояснення, до яких долучено довідку від 29.06.2026 №12/ОК-145, в якій зазначено про неможливість надати інформацію щодо тривалості робочого часу відносно ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що відповідно до пункту 408 наказу Міністерства юстиції України від 12.04.2012 №578/5 "Про затвердження Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб, із зазначенням строків зберігання документів", зі змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства юстиції України від 04.01.2024 №40/5, строк зберігання табелів обліку відпрацьованого часу в організаціях, у діяльності яких створюються документи, один рік. Також зазначено, що позивач у період 18.08.2022 по 10.09.2022 перебував у щорічній відпустці.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Розгляд справи здійснюється з урахуванням надмірного навантаження в Харківському окружному адміністративному суді, а також днів перебування судді у відпустці у період з 06.07.2026 по 20.07.2026, з 10.08.2026 по 23.08.2026 включно.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.

Позивач проходив службу у Державній установі "Харківський слідчий ізолятор", що вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами.

Згідно наявної в матеріалах справи копії витягу з наказу т.в.о. начальника Державної установи "Харківський слідчий ізолятор" від 03.10.2025 №262/ОС-25, старшого прапорщика внутрішньої служби ОСОБА_1 03 жовтня 2025 року звільнено з посади молодшого інспектора 1 категорії відділу режиму і охорони за власним бажанням, відповідно до частини 5 статті 23 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України", пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (а.с. 11).

За доводами позивача, викладеними в позовній заяві, відповідачем не було здійснено позивачу нарахування та виплату в повному обсязі додаткової винагороди в розмірі 30 000,00 грн щомісячно за період з 24.02.2022 по 31.08.2022 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і початкового стану, поліцейським та їх сім`ям під час дії військового стану" № 168.

Представник позивача звертався до відповідача з запитом від 26.03.2026 щодо надання відомостей про нарахування та виплату позивачу спірної додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168.

Відповідач листом від 03.04.2026 № 12/9-2322/кр надав довідку про виплачені суми спірної додаткової винагороди у період з 24.02.2022 по 31.08.2022 (а.с. 5).

Як вбачається з довідки про нарахування додаткової винагороди згідно постанови КМУ № 168, за період з лютого 2022 року по серпень 2022 року відповідна винагорода виплачувалася позивачу в наступних розмірах: лютий - 1785,71 грн., березень - 8064,52 грн., квітень - 6666,67 грн., та 1666,67 грн., травень - 8064,52 грн., червень - 8333,33 грн., липень - 8629,03 грн., серпень - 4272,19 грн. Загальна сума до виплати дорівнює 47484,64 грн.

Разом з тим, позивач не погоджується з таким обрахунком, оскільки, на думку позивача, за спірний період йому мала бути виплачена додаткова винагорода саме в розмірі 30000,00 грн щомісячно, за фактично відпрацьований час, а не пропорційно фактичній кількості годин несення служби за добу.

Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження, а також правовий та соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України регулюється Законом України від 23.06.2005 «Про Державну кримінально - виконавчу службу України» №2713-IV (далі - Закон №2713-IV).

Згідно з ч. 1 ст. 14 Закону № 2713-IV служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України. Час проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 Закону № 2713-IV умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати.

За приписами ч. 5 ст. 23 Закону № 2713-IV на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (набрала чинності 01.03.2018) (далі по тексту Постанова №704), якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років.

Пунктами 2, 3 Постанови № 704 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації.

Порядок виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України затверджено наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 № 925/5 (далі по тексту Порядок №925/5), яким передбачено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за спеціальним званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; премія.

При виплаті грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного за повний місяць, на кількість календарних днів цього місяця. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: допомога для оздоровлення; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на всій території України введений воєнний стан.

Одночасно із введенням воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 №65/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженим Законом України від 03.03.2022 №2105-IX, оголошено про проведення загальної мобілізації.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №168, в пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000,00 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Згідно з пунктом 5 Постанови №168 вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №350 від 22.03.2022 внесено зміни до пункту 1 Постанови №168, доповнено абзац перший після слів «та поліцейським» словами «а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка».

Згідно з п.2 постанови Кабінету Міністрів України №350 від 22.03.2022 вказана постанова набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.

З аналізу вищенаведеного вбачається, що з 24.02.2022 в осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка», виникло право на отримання додаткової винагороди у розмірі 30000 гривень щомісячно.

У подальшому, постановою Кабінету Міністрів України №754 від 01.07.2022 внесено зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 в абзаці першому слова «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «є-Підтримка» замінено словами «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)»; після слова «щомісячно» доповнено словами «(крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць)».

Згідно з п.2 постанови Кабінету Міністрів України №754 від 01.07.2022 ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 1 червня 2022 року.

У подальшому, з урахуванням постанови КМУ від 07.07.2022 №793 пункт 1 Постанови №168 був викладений у такій редакції: "1. Установити, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.".

Згідно з п.2 Постанови №793 указана постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у спірний період проходив службу в Державній установі "Харківський слідчий ізолятор", яка розташована на території міста Харкова.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №204-р від 06.03.2022 «Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми «єПідтримка» затверджено перелік адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «є Підтримка» згідно з додатком.

Відповідно до вказаного вище Переліку Програма «єПідтримка» поширюється на Харківську область.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 №75 затверджено Перелік територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), до якого (у спірний період) включено, зокрема, Харківську міську територіальну громаду.

Отже, позивач у період з 24.02.2022 по 31.08.2022 проходив службу в Державній установі "Харківський слідчий ізолятор", що розташована в межах адміністративно-територіальної одиниці, на території якої надається допомога в рамках Програми «єПідтримка», відтак, позивач у спірний період набув право на отримання додаткової щомісячної винагороди, встановленої Постановою №168.

Водночас відповідач, надаючи відзив на позовну заяву, зазначив про правомірність застосування ним під час виплати спірної винагороди пропорційності часу проходження служби в розрахунку на місяць. У матеріалах справи містяться виключно суми нарахованої позивачу додаткової винагороди в період з лютого по серпень 2022 року, з яких вбачається нарахування позивачу додаткової винагороди наступним чином:

- за лютий 2022 року 1785,71 грн;

- за березень 2022 року 8064,52 грн;

- за квітень 2022 року 6666,67 грн., та 1666,67 грн;

- за травень 2022 року 8064,52 грн;

- за червень 2022 року 8333,33 грн;

- за липень 2022 року 8629,03 грн;

- за серпень 2022 року 4272,19 грн (а.с. 33).

За позицією відповідача, розмір спірної додаткової винагороди визначався пропорційно та виплачувався за фактичний час несення служби, розрахований у годинах, в розрахунковому (у годинах) місячному періоді проходження служби (24 години на добу).

Отже, фактично відповідачем здійснено розрахунок додаткової винагороди позивача пропорційно часу несення служби в розрахунку на місяць відносно до загальної кількості годин на місяць (з урахуванням 24 годин на добу), а не пропорційно часу несення позивачем служби в розрахунку до встановленої норми робочого часу на місяць.

Між тим, суд звертає увагу сторін, що обрахунок розміру додаткової винагороди з прив`язкою до відпрацьованих годин за добу не відповідають правовому висновку, викладеному Верховним Судом та Великою Палатою Верховного Суду у справі № 260/3564/22.

Так, у постанові від 21.09.2023 у справі № 260/3564/22 Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду про те, що зміст внесених постановою КМУ № 793 змін до постанови КМУ № 168 в частині визначення розміру додаткової винагороди «до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць» замість « 30 000 гривень щомісячно» не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена урядом «пропорційність» із прив`язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.

Відтак, у справі № 260/3564/22 Верховним Судом та Великою Палатою Верховного Суду сформульовано однозначний висновок, що виплата додаткової винагороди в розмірі 30000 грн на місяць відповідно до постанови № 168 залежить від пропорційності відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.

Як вбачається з наданих відповідачем відомостей, позивач у період з 24.02.2022 по 31.08.2022 проходив службу в Державній установі "Харківський слідчий ізолятор" на посаді молодшого інспектора 1 категорії відділу режиму і охорони установи.

Водночас, відповідно до копії витягу з наказу начальника ДУ "Харківський слідчий ізолятор" від 05.08.2022 №25/ОС/ВП-22, ОСОБА_1 надано частину чергової відпустки за 2022 рік тривалістю 24 доби, у період з 18.08.2022 по 10.09.2022, без виїзду за межі Харківської області.

Отже позивач у спірний період відпрацював період робочого часу з 24.02.2022 по 17.08.2022 включно, що дає йому право на отримання додаткової винагороди в розмірі 30000 грн за відповідний відпрацьований період.

Разом з тим, за іншу частину спірного періоду, а саме з 18.08.2022 по 31.08.2022, підстав для виплати позивачеві додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 суд не вбачає, оскільки згідно наданої відповідачем довідки від 29.06.2026 №12/ОК-145, у період з 18.08.2022 по 10.09.2022 позивач перебував у відпустці.

Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Стосовно твердження відповідача про порушення позивачем 3-місячного строку звернення до суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Так, Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції: Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Суд зазначає, що положення статті 233 КЗпП України у частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві.

Отже, судом не встановлено обставин щодо пропуску позивачем строку звернення до суду.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд зазначає, що всі інші аргументи сторін досліджені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки наведених висновків суду не спростовують.

За встановлених у даній справі обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної установи "Харківський слідчий ізолятор" (вул. Полтавський Шлях, буд. 99, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61093, ЄДРПОУ 08564587) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» № 168 від 28.02.2022, в повному обсязі за період з 24.02.2022 по 17.08.2022 включно в розмірі 30 000,00 грн щомісячно.

Зобов`язати Державну установу «Харківський слідчий ізолятор» здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за період з 24.02.2022 по 17.08.2022 включно в розмірі 30000,00 грн на місяць за фактично відпрацьований період, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Дмитро ВОЛОШИН