Рішення № 140711830, 19.10.2026, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

19 жовтня 2026 рокум. Рівне№568/911/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Фелікс"доДержавни служба України з безпеки на транспортіпро визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ "Агро Фелікс" подало до Радивилівського районного суду Рівненської області позовну заяву в якій просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову за № 074952 від 05.05.2026, винесену Державною службою України з безпеки на транспорті Управлінням державного нагляду (контролю) у Рівненській області про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Ухвалою суду від 22.06.2026 позовна заява була залишена без руху.

Ухвалою суду від 02.07.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження без виклику сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 31.03.2026 під час здійснення перевезення вантажу транспортним засобом VOLVO FH 460 із напівпричепом BENALU посадовою особою Укртрансбезпеки проведено рейдову перевірку, за результатами якої складено акт №ОАР067613 про перевищення встановлених габаритно-вагових параметрів на 65 відсотків. На підставі зазначеного акта відповідачем прийнято постанову від 05.05.2026 №074952 про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 51000,00 грн. Позивач вважає вказану постанову протиправною, оскільки під час перевірки фактичне зважування транспортного засобу із застосуванням спеціального вагового обладнання не проводилося, а висновки щодо перевищення допустимої маси зроблено виключно на підставі відомостей товарно-транспортної накладної №99 від 31.03.2026. Крім того, зазначає, що на відповідній ділянці автомобільної дороги встановлено обмеження навантаження на одну вісь у розмірі 7 тонн, у зв`язку із чим допустима повна маса п`ятиосьового автопоїзда, на його переконання, становить 35 тонн, а перевищення вагових параметрів лише 13,1 відсотка, а не 65 відсотків, як визначено відповідачем. Вважає, що контролюючим органом порушено процедуру здійснення габаритно-вагового контролю та неправильно застосовано положення статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» щодо кваліфікації порушення і розміру штрафу, у зв`язку із чим просить визнати протиправною та скасувати постанову від 05.05.2026 №074952.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що 31.03.2026 під час проведення рейдової перевірки транспортного засобу VOLVO FH 460 із напівпричепом BENALU встановлено порушення пункту 22.5 Правил дорожнього руху, а саме перевищення нормативно допустимої маси транспортного засобу на 65 відсотків, що підтверджується актом перевірки №ОАР067613 та актом про перевищення нормативних вагових параметрів №005529 від 31.03.2026. Вказує, що відповідно до товарно-транспортної накладної №99 від 31.03.2026 маса транспортного засобу становила 39,6 тонни за допустимої маси 24 тонни для автомобільних доріг місцевого значення. Наголошує, що відповідно до Порядку №879 документальний габаритно-ваговий контроль є самостійним способом визначення вагових параметрів транспортного засобу, який не потребує обов`язкового фактичного зважування. Зазначає, що автомобільна дорога О-230701 належить до доріг місцевого значення, а встановлене обмеження навантаження на одну вісь у розмірі 7 тонн не змінює нормативу допустимої повної маси транспортного засобу в розмірі 24 тонни, тому розрахунок позивача щодо допустимої маси 35 тонн є необґрунтованим. Крім того, посилається на належне документальне оформлення результатів перевірки та здійснення її відеофіксації. З огляду на викладене відповідач вважає, що постанова від 05.05.2026 №074952 про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 51000,00 грн прийнята на законних підставах, у межах наданих повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства, у зв`язку із чим просить відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

З матеріалів справи судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРО ФЕЛІКС» здійснює діяльність у сфері автомобільних вантажних перевезень, що підтверджується наявними у матеріалах справи договором-заявкою на перевезення вантажу №31/03-4 від 31.03.2026, товарно-транспортною накладною №99 від 31.03.2026 та актом наданих послуг №431 від 31.03.2026.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.03.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮЛІЯ ТРЕЙД», як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРО ФЕЛІКС», як перевізником, укладено договір-заявку №31/03-4 на перевезення вантажу - сої дробленої (половинки) з пункту навантаження за адресою: вул. Польова, 5, с. Васьківці, Шепетівський район, Хмельницька область, до пункту розвантаження за адресою: вул. Українська, 2а, с. Кордитів, Кременецький район, Тернопільська область.

Відповідно до зазначеного договору-заявки перевезення вантажу здійснювалося водієм ТОВ «АГРО ФЕЛІКС» ОСОБА_1 автопоїздом у складі спеціалізованого сідлового тягача VOLVO FH 460, державний номерний знак НОМЕР_1 , та спеціалізованого напівпричепа-самоскида BENALU C34CSF01, державний номерний знак НОМЕР_2 , що підтверджується товарно-транспортною накладною №99 від 31.03.2026 та свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів серії НОМЕР_3 від 05.04.2023 і серії НОМЕР_4 від 08.08.2023.

Як вбачається з товарно-транспортної накладної №99 від 31.03.2026, маса брутто вантажу, зазначена у цьому документі, становить 39,6 тонни.

Судом встановлено, що 31.03.2026 об 11 год 50 хв на автомобільній дорозі загального користування місцевого значення О-230701 у Хмельницькій області посадовою особою Управління державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті проведено рейдову перевірку зазначеного транспортного засобу щодо додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення вантажних перевезень.

Відповідно до направлення на рейдову перевірку №002652 від 27.03.2026 перевірку проведено посадовими особами Управління державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області. За результатами перевірки складено акт №ОАР067613 від 31.03.2026 про проведення рейдової перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Згідно із зазначеним актом перевірки посадовою особою контролюючого органу встановлено порушення пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, а саме перевищення встановлених габаритно-вагових параметрів транспортного засобу. В акті зазначено, що повна маса транспортного засобу відповідно до товарно-транспортної накладної становить 39,6 тонни за нормативно допустимої маси 24 тонни для автомобільних доріг місцевого значення, у зв`язку із чим перевищення визначено на рівні 65 відсотків.

Як вбачається з матеріалів справи, під час проведення рейдової перевірки посадовими особами відповідача здійснено документальний габаритно-ваговий контроль на підставі пред`явленої водієм товарно-транспортної накладної №99 від 31.03.2026, за результатами якого складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №005529 від 31.03.2026.

Відповідно до акта №ОАР067613 від 31.03.2026 виявлене порушення кваліфіковано за абзацом сімнадцятим частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» як перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні вантажу без відповідного дозволу.

Як вбачається з матеріалів перевірки, зазначені акти складено у присутності водія ОСОБА_1 , який від їх підписання відмовився та письмових пояснень не надав. Обставини проведення рейдової перевірки фіксувалися за допомогою засобів відеозапису, про що зазначено відповідачем у відзиві на позовну заяву.

З матеріалів справи також вбачається, що автомобільна дорога О-230701 «Ізяслав - Нове Село через Білогородку, Христинівку» включена до переліку автомобільних доріг загального користування місцевого значення Хмельницької області, затвердженого розпорядженням начальника Хмельницької обласної військової адміністрації від 02.04.2025 №618/2025-р, на яке посилається відповідач.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами розгляду матеріалів рейдової перевірки Управлінням державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті 05.05.2026 прийнято постанову №074952 про застосування до ТОВ «АГРО ФЕЛІКС» адміністративно-господарського штрафу в розмірі 51000,00 грн на підставі абзацу сімнадцятого частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Позивач, не погоджуючись із зазначеною постановою, вказує, що під час проведення перевірки фактичне зважування транспортного засобу із застосуванням спеціального вагового обладнання не здійснювалося, а висновки контролюючого органу щодо перевищення нормативних вагових параметрів ґрунтуються виключно на відомостях товарно-транспортної накладної. Крім того, позивач зазначає, що на відповідній ділянці автомобільної дороги встановлено дорожні знаки, якими передбачено обмеження загальної маси транспортного засобу до 24 тонн та навантаження на одну вісь до 7 тонн, у зв`язку із чим, на його переконання, допустима маса п`ятиосьового автопоїзда становить 35 тонн, а перевищення вагових параметрів 13,1 відсотка.

Вважаючи, що під час проведення габаритно-вагового контролю відповідачем неправильно визначено допустимі вагові параметри транспортного засобу, а також безпідставно застосовано відповідальність за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків, ТОВ «АГРО ФЕЛІКС» не погодилося з постановою Управління державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 05.05.2026 №074952 та звернулося до суду з цим адміністративним позовом про визнання її протиправною та скасування.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, пропорційно, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення та своєчасно.

Правові, організаційні та економічні засади діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України від 05.04.2001 №2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон №2344-III).

Відповідно до статті 2 Закону №2344-III законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України «Про транспорт», «Про дорожній рух», чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Згідно зі статтею 1 Закону №2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами.

Відповідно до частини четвертої статті 6 Закону №2344-III реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Статтею 6 Закону №2344-III передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) щодо дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів здійснюються посадовими особами уповноваженого органу державного контролю та його територіальних органів у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, відповідно до пункту 1 якого Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Відповідно до пункту 5 зазначеного Положення Укртрансбезпека здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному транспорті, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів, а також інші повноваження, визначені законодавством.

Згідно з пунктом 8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначено Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567).

Відповідно до положень Порядку №1567 рейдова перевірка проводиться на підставі направлення на перевірку уповноваженими посадовими особами Укртрансбезпеки або її територіальних органів.

Пунктом 16 Порядку №1567 передбачено можливість здійснення габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки.

Згідно з пунктом 13 Порядку №1567 у разі виявлення під час рейдової перевірки порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою, яка провела перевірку, складається акт проведення рейдової перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом за встановленою формою.

Правові засади участі транспортних засобів у дорожньому русі визначені Законом України від 30.06.1993 №3353-XII «Про дорожній рух».

Відповідно до частини другої статті 29 Закону України «Про дорожній рух» з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 затверджено Правила дорожнього руху (далі - Правила дорожнього руху).

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху встановлено нормативні вагові та габаритні параметри транспортних засобів і їх составів, дотримання яких є обов`язковим під час здійснення дорожнього руху.

Зокрема, підпунктом «б» пункту 22.5 Правил дорожнього руху визначено максимальні значення фактичної маси транспортних засобів залежно від їх виду, кількості осей та категорії автомобільної дороги.

Відповідно до зазначених положень для комбінованого транспортного засобу у складі двовісного тягача з трьохвісним напівпричепом на автомобільних дорогах місцевого значення нормативне значення фактичної маси становить 24 тонни.

Поряд із цим, пунктом 22.5 Правил дорожнього руху окремо встановлено нормативні значення навантаження на осі транспортних засобів.

Таким чином, нормативні обмеження фактичної маси транспортного засобу та навантаження на його осі є окремими показниками, дотримання яких передбачено Правилами дорожнього руху.

Крім того, Правилами дорожнього руху передбачено застосування дорожніх знаків, якими встановлюються відповідні обмеження руху транспортних засобів.

Так, дорожній знак 3.15 «Рух транспортних засобів, маса яких перевищує ... т, заборонено» забороняє рух транспортних засобів, у тому числі їх составів, загальна фактична маса яких перевищує зазначену на знакові.

Водночас дорожній знак 3.16 «Рух транспортних засобів, навантаження на вісь яких перевищує ... т, заборонено» встановлює обмеження щодо фактичного навантаження на будь-яку вісь транспортного засобу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 затверджено Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами (далі - Правила №30).

Відповідно до пункту 3 Правил №30 транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо його максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один із параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 (далі- Порядок №879).

Відповідно до підпункту 5-1 пункту 2 Порядку №879 документальний габаритно-ваговий контроль передбачає визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу за документами, поданими перевізником, експедитором або іншою уповноваженою особою.

Згідно з пунктом 3 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Відповідно до пункту 6 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно у зонах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.

Пунктом 16 Порядку №879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.

Отже, нормативно-правовими положеннями передбачено два способи здійснення габаритно-вагового контролю, які можуть застосовуватися як у сукупності, так і окремо, залежно від способу визначення відповідних вагових параметрів транспортного засобу.

Відповідно до статті 48 Закону №2344-III автомобільні перевізники та водії повинні мати і пред`являти особам, уповноваженим здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення.

Зокрема, для водія документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, а також інші документи, передбачені законодавством.

Відповідно до частини другої статті 49 Закону №2344-III водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим посадовим особам документи, передбачені законодавством для здійснення відповідних перевезень.

Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568 (далі Правила №363).

Згідно з пунктом 11.1 Правил №363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна.

Відповідно до пунктів 11.3 та 11.4 Правил №363 товарно-транспортна накладна оформлюється замовником (вантажовідправником), а після прийняття вантажу водій (експедитор) підписує її примірники.

Статтею 51-1 Закону №2344-III передбачено обов`язок вантажовідправника вносити до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж відомості про масу або габарити вантажу, а також інші передбачені законодавством відомості, необхідні для здійснення перевезення.

Зазначеною нормою також передбачено обов`язок вантажовідправника надавати перевізнику необхідні документи на вантаж, що містять достовірну інформацію.

Таким чином, відомості товарно-транспортної накладної щодо маси вантажу належать до документальних даних, які можуть використовуватися під час здійснення габаритно-вагового контролю відповідно до Порядку №879.

Відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт установлена статтею 60 Закону №2344-III.

Відповідно до абзацу сімнадцятого частини першої статті 60 Закону №2344-III за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу до автомобільних перевізників застосовується адміністративно-господарський штраф у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З огляду на встановлений законодавством розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян для застосування зазначеної санкції розмір штрафу становить 51000 гривень.

Порядок розгляду справ про порушення законодавства про автомобільний транспорт та застосування відповідних адміністративно-господарських штрафів визначено Порядком №1567.

Згідно з пунктом 17 Порядку №1567 справа про порушення розглядається у присутності автомобільного перевізника або уповноваженої ним особи. Про час і місце розгляду справи автомобільному перевізнику або його уповноваженій особі повідомляється не пізніше ніж за сім календарних днів до дня розгляду особисто під підпис чи шляхом надсилання повідомлення засобами поштового зв`язку (рекомендованим листом з повідомленням про вручення) або на адресу електронної пошти (за наявності) з урахуванням вимог Закону України «Про адміністративну процедуру».

У разі неявки автомобільного перевізника або його уповноваженої особи справа про порушення розглядається без їх участі.

Отже, з урахуванням наведеного нормативно-правового регулювання предметом судової перевірки у цій справі є встановлення правомірності здійснення документального габаритно-вагового контролю транспортного засобу позивача, визначення нормативно допустимих та фактичних вагових параметрів автопоїзда, правильності обчислення відсотка їх перевищення, наявності передбачених законом підстав для застосування адміністративно-господарського штрафу, а також дотримання відповідачем установленої процедури розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Предметом судового розгляду у цій справі є правомірність постанови Управління державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 05.05.2026 №074952, якою до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО ФЕЛІКС» застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 51000,00 грн за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків.

Вирішуючи спір, суд виходить із необхідності встановлення фактичних обставин здійснення перевезення, правомірності застосованого контролюючим органом способу визначення вагових параметрів транспортного засобу, правильності застосування нормативного обмеження його фактичної маси, а також дотримання відповідачем процедури притягнення автомобільного перевізника до відповідальності.

Щодо правомірності проведення документального габаритно-вагового контролю суд зазначає наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що 31.03.2026 ТОВ «АГРО ФЕЛІКС» здійснювало перевезення вантажу - сої дробленої (половинки) - автомобільним транспортом на підставі договору-заявки №31/03-4 від 31.03.2026, укладеного з ТОВ «ЮЛІЯ ТРЕЙД».

Перевезення здійснювалося транспортним засобом VOLVO FH 460, державний номерний знак НОМЕР_1 , із напівпричепом BENALU C34CSF01, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 .

Зазначені обставини підтверджуються договором-заявкою №31/03-4 від 31.03.2026, товарно-транспортною накладною №99 від 31.03.2026, актом наданих послуг №431 від 31.03.2026 та свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.03.2026 об 11 год 50 хв на автомобільній дорозі О-230701 у Хмельницькій області посадовою особою Управління державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області проведено рейдову перевірку зазначеного транспортного засобу.

Перевірку проведено на підставі направлення №002652 від 27.03.2026, за результатами якої складено акт №ОАР067613 від 31.03.2026 та акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №005529 від 31.03.2026.

Відповідно до зазначених актів посадовою особою контролюючого органу встановлено перевищення нормативно допустимої фактичної маси транспортного засобу, яка, за висновком відповідача, становила 39,6 тонни за допустимого значення 24 тонни.

Основним аргументом позивача на обґрунтування протиправності оскаржуваної постанови є те, що під час проведення рейдової перевірки фактичне зважування транспортного засобу із застосуванням спеціального вагового обладнання не здійснювалося, а висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на відомостях товарно-транспортної накладної.

Оцінюючи зазначені доводи, суд виходить із такого.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» державний контроль автомобільних перевізників здійснюється, зокрема, шляхом проведення рейдових перевірок.

Порядок здійснення габаритно-вагового контролю визначено постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879.

Підпунктом 5-1 пункту 2 Порядку №879 передбачено документальний габаритно-ваговий контроль, який полягає у визначенні загальної маси транспортного засобу на підставі відповідних документів.

Згідно з пунктом 16 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.

Системний аналіз наведених положень свідчить, що законодавець передбачив можливість здійснення габаритно-вагового контролю не лише шляхом безпосереднього зважування транспортного засобу, а й шляхом дослідження документів, які містять відомості про його вагові характеристики.

При цьому застосування документального способу контролю не поставлено у залежність від обов`язкового попереднього чи одночасного проведення точного контролю із використанням спеціального вагового обладнання.

Отже, документальний габаритно-ваговий контроль є самостійним передбаченим законодавством способом встановлення відповідних параметрів транспортного засобу.

Водночас суд зазначає, що допустимість такого способу контролю не звільняє уповноважений орган від обов`язку належним чином встановити фактичні вагові параметри транспортного засобу на підставі документів, зміст яких дозволяє визначити відповідні показники.

Як встановлено судом, під час рейдової перевірки водієм ОСОБА_1 було пред`явлено товарно-транспортну накладну №99 від 31.03.2026, яка містила відомості про перевезення вантажу та його масу.

Саме на підставі зазначеного документа посадовою особою контролюючого органу здійснено документальний габаритно-ваговий контроль, результати якого відображено в акті №ОАР067613 та акті №005529 від 31.03.2026.

Поряд із цим, суд враховує, що товарно-транспортна накладна є документом, який оформлюється учасниками перевезення та містить відомості про вантаж, його кількість, масу, відправника, одержувача та перевізника.

Відповідно до статті 51-1 Закону України «Про автомобільний транспорт» вантажовідправник зобов`язаний вносити до товарно-транспортної накладної відомості про масу або габарити вантажу.

Таким чином, інформація, зазначена в товарно-транспортній накладній, може використовуватися контролюючим органом для встановлення вагових параметрів під час документального контролю.

Суд звертає увагу, що законодавством не встановлено загального правила, за яким результати документального габаритно-вагового контролю можуть визнаватися належними виключно за умови їх додаткового підтвердження результатами фізичного зважування.

За таких обставин доводи позивача про протиправність проведеної перевірки лише з підстав незастосування спеціального вагового обладнання не ґрунтуються на положеннях Порядку №879 та не можуть самостійно свідчити про незаконність оскаржуваної постанови.

Щодо визначення нормативно допустимої фактичної маси транспортного засобу суд зазначає наступне.

Позивач також заперечує правильність визначення відповідачем нормативно допустимої фактичної маси транспортного засобу в розмірі 24 тонн.

На обґрунтування своєї позиції зазначає, що на відповідній ділянці автомобільної дороги встановлено обмеження навантаження на одну вісь у розмірі 7 тонн, а тому з урахуванням наявності п`яти осей допустима фактична маса автопоїзда становить 35 тонн.

Суд не погоджується з таким підходом до визначення нормативно допустимих вагових параметрів з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, установлено нормативні значення фактичної маси транспортних засобів та навантаження на їх осі залежно від конструктивних характеристик транспортного засобу та категорії автомобільної дороги.

Зазначеним пунктом передбачено окремі нормативні показники щодо фактичної маси транспортного засобу та навантаження на його осі.

Отже, норматив допустимої фактичної маси транспортного засобу та норматив допустимого навантаження на вісь є самостійними обмеженнями, кожне з яких підлягає дотриманню під час здійснення дорожнього руху.

Встановлення обмеження навантаження на одну вісь не змінює та не скасовує нормативу допустимої фактичної маси транспортного засобу.

При цьому положення пункту 22.5 Правил дорожнього руху не передбачають визначення допустимої повної маси транспортного засобу шляхом арифметичного множення кількості його осей на норматив допустимого осьового навантаження.

Тому запропонований позивачем розрахунок, відповідно до якого допустима маса п`ятиосьового автопоїзда становить 35 тонн, не відповідає встановленому законодавством порядку визначення нормативних вагових параметрів.

Крім того, суд враховує, що відповідно до Правил дорожнього руху дорожній знак 3.15 встановлює обмеження загальної фактичної маси транспортного засобу, тоді як дорожній знак 3.16 передбачає обмеження навантаження на його вісь.

Таким чином, зазначені дорожні знаки мають різний предмет правового регулювання та встановлюють окремі обмеження руху транспортних засобів.

Наявність на автомобільній дорозі обмеження навантаження на одну вісь у розмірі 7 тонн не надає перевізнику права здійснювати рух транспортним засобом із фактичною масою 35 тонн, якщо для відповідної категорії дороги та транспортного засобу встановлено менший норматив загальної фактичної маси.

Як вбачається з матеріалів справи, перевірку проведено на автомобільній дорозі О-230701, яка відповідно до розпорядження начальника Хмельницької обласної військової адміністрації від 02.04.2025 №618/2025-р належить до автомобільних доріг загального користування місцевого значення.

Зазначена обставина має істотне значення для правильного застосування пункту 22.5 Правил дорожнього руху, оскільки нормативно допустимі вагові параметри транспортних засобів визначаються, зокрема, залежно від категорії автомобільної дороги.

Судом встановлено, що перевезення здійснювалося комбінованим транспортним засобом у складі двовісного сідлового тягача VOLVO FH 460 та трьохвісного напівпричепа BENALU C34CSF01.

Для зазначеної категорії транспортних засобів на автомобільних дорогах місцевого значення пунктом 22.5 Правил дорожнього руху передбачено норматив фактичної маси 24 тонни.

Отже, при визначенні допустимої фактичної маси транспортного засобу відповідач виходив із його конструктивних характеристик та правового статусу автомобільної дороги, на якій здійснювалося перевезення.

За таких обставин суд доходить висновку, що застосування відповідачем нормативу допустимої фактичної маси транспортного засобу в розмірі 24 тонн відповідає положенням пункту 22.5 Правил дорожнього руху.

Натомість доводи позивача щодо необхідності застосування нормативу 35 тонн ґрунтуються на помилковому ототожненні обмеження загальної фактичної маси транспортного засобу з обмеженням навантаження на його осі, а тому не спростовують правильності визначеного відповідачем нормативного показника.

Щодо правильності визначення відсотка перевищення нормативних вагових параметрів суд зазначає наступне.

Відповідно до акта рейдової перевірки №ОАР067613 від 31.03.2026 та акта про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №005529 від 31.03.2026 контролюючим органом визначено фактичну масу транспортного засобу в розмірі 39,6 тонни за нормативно допустимої маси 24 тонни.

На підставі зазначених показників відповідачем встановлено перевищення нормативних вагових параметрів на 65 відсотків.

Перевіряючи правильність такого розрахунку, суд виходить із того, що відсоток перевищення визначається як співвідношення різниці між фактичною та нормативно допустимою масою транспортного засобу до нормативно допустимої маси.

Відповідно, за встановлених відповідачем показників розрахунок становить:

(39,6 тонни 24 тонни) / 24 тонни Ч 100 = 65 відсотків.

Таким чином, арифметичний розрахунок відсотка перевищення нормативних вагових параметрів, здійснений відповідачем, є правильним.

Водночас суд зазначає, що правомірність застосування відповідної санкції залежить не лише від арифметичної правильності обчислення, а й від належного документального підтвердження фактичного вагового показника, використаного для такого розрахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для визначення відповідного показника слугували відомості товарно-транспортної накладної №99 від 31.03.2026, наданої водієм під час проведення перевірки.

При цьому позивач не заперечує зазначеного у товарно-транспортній накладній вагового показника 39,6 тонни, однак не погоджується зі способом його встановлення та застосованим відповідачем нормативом допустимої маси.

Суд враховує, що обраний контролюючим органом документальний спосіб визначення вагових параметрів передбачений Порядком №879, а норматив допустимої фактичної маси в розмірі 24 тонн відповідає встановленим законодавством обмеженням для відповідної категорії транспортних засобів на автомобільних дорогах місцевого значення.

За таких обставин доводи позивача про те, що перевищення нормативних вагових параметрів становить 13,1 відсотка, ґрунтуються на застосуванні нормативу допустимої маси 35 тонн, який не передбачений для спірного перевезення.

Відтак наведений позивачем розрахунок не спростовує визначеного відповідачем відсотка перевищення нормативних вагових параметрів.

Поряд із цим, суд звертає увагу, що відповідно до статті 60 Закону №2344-III перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків є самостійною підставою для застосування адміністративно-господарського штрафу у визначеному законом розмірі.

Отже, встановлення перевищення нормативно допустимої фактичної маси транспортного засобу на 65 відсотків відповідає кваліфікації порушення, зазначеній в оскаржуваній постанові.

Щодо дотримання відповідачем процедури розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт суд зазначає наступне.

Процедура проведення рейдових перевірок та розгляду справ про порушення законодавства про автомобільний транспорт визначена Порядком №1567.

Як встановлено судом, рейдову перевірку 31.03.2026 проведено на підставі направлення №002652 від 27.03.2026, за результатами якої складено акт №ОАР067613 та акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №005529.

Відповідно до пункту 13 Порядку №1567 у разі виявлення під час рейдової перевірки порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою, яка провела перевірку, складається відповідний акт за встановленою формою.

З матеріалів справи вбачається, що зазначені акти містять відомості про дату, час і місце проведення перевірки, транспортний засіб, автомобільного перевізника, встановлене порушення та його нормативно-правову кваліфікацію.

Як зазначено відповідачем, водій ОСОБА_1 від підписання актів та надання письмових пояснень відмовився, що зафіксовано посадовою особою контролюючого органу.

Суд зазначає, що відмова водія від підписання акта рейдової перевірки не є обставиною, яка сама по собі свідчить про недійсність такого документа або позбавляє його доказового значення.

Відповідно до пункту 17 Порядку №1567 справа про порушення розглядається у присутності автомобільного перевізника або уповноваженої ним особи, про час і місце розгляду справи повідомляється не пізніше ніж за сім календарних днів до дня її розгляду у визначений цим Порядком спосіб.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем сформовано повідомлення від 27.04.2026 №33080/37.2/24-26 про розгляд матеріалів перевірки, призначений на 05.05.2026.

Зазначене повідомлення направлено на адресу позивача рекомендованим поштовим відправленням №R067157012999.

Відповідно до наведених відповідачем відомостей поштове відправлення надійшло до відповідного відділення поштового зв`язку 29.04.2026, однак не було отримане адресатом та повернулося відправнику.

Оцінюючи зазначені обставини, суд виходить із того, що Порядок №1567 передбачає можливість повідомлення автомобільного перевізника про розгляд справи шляхом направлення рекомендованого поштового відправлення.

При цьому належність виконання контролюючим органом обов`язку щодо повідомлення особи оцінюється з урахуванням факту направлення повідомлення у встановлений строк та передбаченим законодавством способом.

Саме по собі неотримання поштового відправлення адресатом за відсутності встановлених порушень порядку його направлення не свідчить про недотримання контролюючим органом процедури розгляду справи.

З матеріалів справи вбачається, що повідомлення про розгляд справи направлено позивачу 27.04.2026, а розгляд відбувся 05.05.2026.

Отже, між датою направлення повідомлення та датою розгляду справи минуло вісім календарних днів, що відповідає передбаченому пунктом 17 Порядку №1567 строку повідомлення.

Водночас суд враховує, що оскаржувану постанову прийнято 05.05.2026 за результатами розгляду матеріалів перевірки від 31.03.2026, тобто в межах установленого законодавством строку застосування адміністративно-господарського штрафу.

За таких обставин суд не встановив порушень процедури розгляду справи, які б свідчили про протиправність оскаржуваної постанови.

Щодо наявності правових підстав для застосування адміністративно-господарського штрафу суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацу сімнадцятого частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу до автомобільних перевізників застосовується адміністративно-господарський штраф у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Зазначена норма встановлює відповідальність за порушення нормативних габаритно-вагових параметрів транспортних засобів, спрямовану на забезпечення збереження автомобільних доріг та безпеки дорожнього руху.

Суд зазначає, що застосування передбаченої цією нормою відповідальності потребує встановлення факту здійснення перевезення, належності особи до автомобільних перевізників, перевищення нормативних вагових параметрів у визначеному законом розмірі та відсутності передбачених законодавством підстав для здійснення такого перевезення з перевищенням установлених обмежень.

У межах спірних правовідносин належність ТОВ «АГРО ФЕЛІКС» до автомобільних перевізників підтверджується договором-заявкою №31/03-4 від 31.03.2026, товарно-транспортною накладною №99 від 31.03.2026 та актом наданих послуг №431 від 31.03.2026.

Факт здійснення вантажного перевезення 31.03.2026 транспортним засобом VOLVO FH 460 із напівпричепом BENALU сторонами не заперечується.

Як встановлено судом, перевезення здійснювалося автомобільною дорогою загального користування місцевого значення О-230701, на якій для відповідної категорії транспортних засобів застосовується норматив допустимої фактичної маси 24 тонни.

Відповідно до матеріалів документального габаритно-вагового контролю фактична маса транспортного засобу визначена відповідачем у розмірі 39,6 тонни, у зв`язку із чим перевищення нормативного показника становило 65 відсотків.

При цьому матеріали справи не містять відомостей про наявність у позивача дозволу на здійснення перевезення з перевищенням установлених вагових параметрів.

Суд також враховує, що перевезення здійснювалося подільного вантажу сої дробленої (половинки), що має значення для застосування відповідних положень статті 60 Закону №2344-III.

Таким чином, установлені під час рейдової перевірки обставини відповідають ознакам порушення, відповідальність за яке передбачена абзацом сімнадцятим частини першої статті 60 Закону №2344-III.

При цьому розмір застосованого до позивача штрафу становить 51000,00 грн, що відповідає передбаченій зазначеною нормою санкції.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Надаючи оцінку доказам у їх сукупності, суд враховує, що відповідачем на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови надано направлення на рейдову перевірку №002652 від 27.03.2026, акт рейдової перевірки №ОАР067613 від 31.03.2026, акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №005529 від 31.03.2026, а також матеріали щодо повідомлення позивача про розгляд справи.

Крім того, у матеріалах справи наявні договір-заявка №31/03-4 від 31.03.2026, товарно-транспортна накладна №99 від 31.03.2026 та документи, що підтверджують здійснення відповідного вантажного перевезення.

Зазначені документи у сукупності підтверджують обставини здійснення перевезення, проведення рейдової перевірки, визначення автомобільного перевізника та встановлення контролюючим органом порушення габаритно-вагових норм.

Суд звертає увагу, що позивач фактично не заперечує здійснення перевезення, належності йому статусу автомобільного перевізника та наявності у товарно-транспортній накладній відомостей про масу вантажу.

Натомість його заперечення зводяться до незгоди зі способом проведення габаритно-вагового контролю та застосованим відповідачем нормативом допустимої фактичної маси транспортного засобу.

Разом з тим, як установлено судом, документальний габаритно-ваговий контроль прямо передбачений Порядком №879, а застосований відповідачем норматив фактичної маси в розмірі 24 тонн відповідає пункту 22.5 Правил дорожнього руху.

Таким чином, наведені позивачем доводи не спростовують правових та фактичних підстав, покладених відповідачем в основу оскаржуваної постанови.

При цьому суд зазначає, що обов`язок доказування правомірності рішення суб`єкта владних повноважень покладається саме на відповідача, однак у цій справі наведені ним обставини підтверджуються документами, складеними під час проведення перевірки, та документами, що безпосередньо стосуються здійснення спірного перевезення.

З огляду на викладене суд вважає, що відповідачем підтверджено наявність передбачених законодавством підстав для застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу.

Судом встановлено, що рейдову перевірку проведено уповноваженою посадовою особою на підставі відповідного направлення, а її результати оформлено актами встановленої форми.

При цьому застосований відповідачем документальний спосіб визначення вагових параметрів транспортного засобу передбачений Порядком №879 та не потребує обов`язкового проведення фізичного зважування.

Крім того, судом установлено, що автомобільна дорога О-230701 належить до автомобільних доріг загального користування місцевого значення, для яких пунктом 22.5 Правил дорожнього руху встановлено відповідні обмеження фактичної маси транспортних засобів.

Наведені позивачем доводи щодо можливості визначення допустимої маси автопоїзда шляхом множення кількості осей на норматив осьового навантаження не відповідають змісту зазначених положень Правил дорожнього руху.

Отже, за встановлених під час перевірки вагових показників перевищення нормативно допустимої фактичної маси транспортного засобу становить 65 відсотків, що відповідає кваліфікації порушення, зазначеній в оскаржуваній постанові.

Поряд із цим, судом не встановлено порушень процедури розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, які б впливали на правомірність прийнятого відповідачем рішення.

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Оцінивши наведені сторонами доводи та наявні у справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що відповідач під час прийняття постанови від 05.05.2026 №074952 діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені законодавством, а встановлені під час рейдової перевірки обставини свідчать про наявність підстав для застосування до ТОВ «АГРО ФЕЛІКС» адміністративно-господарського штрафу в розмірі 51000,00 грн.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Таким чином, правові підстави для визнання протиправною та скасування постанови Управління державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 05.05.2026 №074952 відсутні, у зв`язку із чим адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО ФЕЛІКС» задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на відмову в задоволенні позову, підстави для стягнення на користь позивача понесених ним судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Фелікс" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови за № 074952 від 05.05.2026, винесену Державною службою України з безпеки на транспорті Управлінням державного нагляду (контролю) у Рівненській області про застосування адміністративно-господарського штрафу - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 19 жовтня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Фелікс" (вул. Кременецька, 52,м. Радивилів,Дубенський р-н, Рівненська обл.,35500, ЄДРПОУ/РНОКПП 41684989)

Відповідач - Державна служба України з безпеки на транспорті (вул. Антоновича, буд. 51,м. Київ,03150, ЄДРПОУ/РНОКПП 39816845)

Суддя Н.В. Друзенко