Рішення № 140711817, 19.10.2026, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

19 жовтня 2026 рокум. Рівне№460/11393/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1доУправління державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспортіпро визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування Постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області, Державної служби України з безпеки на транспорті, про застосування адміністративно-господарського штрафу №075439 від 16.06.2026 року на суму 17000,00грн.

Ухвалою суду від 29.06.2026 позовна заява була залишена без руху.

Ухвалою суду від 03.07.2026 відкрито спрощене провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 15.09.2026 року заяву про забезпечення позову у справі №460/11393/26 повернуто заявнику без розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 23.04.2026 посадовою особою Управління державного нагляду (контролю) у Житомирській області проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ, державний номерний знак НОМЕР_1 , за результатами якої складено акт №ОАР016023 про порушення вимог статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» у зв`язку з відсутністю у водія індивідуальної контрольної книжки або графіка змінності водія. На підставі зазначеного акта Управлінням державного нагляду (контролю) у Рівненській області 16.06.2026 прийнято постанову №075439 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000,00 грн. Позивач вважає вказану постанову протиправною, оскільки на момент проведення перевірки не здійснював перевезення вантажу, а належний йому на праві власності транспортний засіб перебував у користуванні іншої особи ОСОБА_2 , з яким він не перебував у трудових відносинах. Наголошує, що його підприємницька діяльність була припинена, а тому він не мав статусу фізичної особи підприємця та не здійснював господарської діяльності з перевезення вантажів. На переконання позивача, сама лише належність транспортного засобу на праві власності, а також зазначення його даних у товарно-транспортній накладній не підтверджують фактичного здійснення ним перевезення та наявності статусу автомобільного перевізника. Крім того, вказує на неналежне з`ясування відповідачем фактичних обставин справи та неврахування заперечень, поданих його представником під час розгляду матеріалів перевірки. З огляду на викладене позивач вважає, що правові підстави для застосування до нього адміністративно-господарського штрафу відсутні, у зв`язку із чим просить визнати протиправною та скасувати постанову від 16.06.2026 №075439.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що під час проведення рейдової перевірки 23.04.2026 встановлено порушення вимог статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме відсутність у водія індивідуальної контрольної книжки або графіка змінності водія, що підтверджується актом перевірки №ОАР016023. Вказує, що відповідно до товарно-транспортної накладної №1034/1 від 23.04.2026 автомобільним перевізником зазначено саме позивача, який не надав доказів передачі транспортного засобу іншій особі для самостійного здійснення перевезень. Наголошує, що відсутність у позивача статусу фізичної особи підприємця та трудових відносин із водієм не виключає можливості визнання його автомобільним перевізником у розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт». Крім того, зазначає, що обставини порушення підтверджуються матеріалами перевірки та відеозаписом, а процедуру розгляду справи дотримано, оскільки позивача належним чином повідомлено про її розгляд, під час якого була присутня його представник. З огляду на викладене відповідач вважає постанову від 16.06.2026 №075439 про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000,00 грн правомірною та просить відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ, державний номерний знак НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 .

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 раніше був зареєстрований як фізична особа - підприємець, однак станом на дату виникнення спірних правовідносин його підприємницька діяльність була припинена, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань.

Судом встановлено, що 23.04.2026 старшим державним інспектором відділу державного нагляду на наземному транспорті Управління державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті на автомобільній дорозі Т-06-14 Глибочиця Станишівка проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , щодо додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезення вантажів.

Як вбачається з товарно-транспортної накладної №1034/1 від 23.04.2026, наданої водієм під час проведення рейдової перевірки, у графі «Автомобільний перевізник» зазначено ОСОБА_1 . Відповідно до вказаної товарно-транспортної накладної перевезення вантажу здійснювалося від вантажовідправника ТОВ «Компанія Каданс» із пункту навантаження за адресою: м. Київ, вул. Євгена Маланюка, 114А, до пункту розвантаження у м. Житомирі, вантажоодержувачем визначено ТОВ «ВМС».

За результатами проведеної рейдової перевірки посадовою особою Управління державного нагляду (контролю) у Житомирській області складено акт №ОАР016023 від 23.04.2026 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Згідно із зазначеним актом перевірки встановлено порушення вимог статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме відсутність у водія на момент проведення перевірки індивідуальної контрольної книжки водія або графіка змінності водія, передбачених Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженим наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340. В акті зазначено, що відповідальність за виявлене порушення передбачена абзацом третім частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Як вбачається з матеріалів перевірки та наданих відповідачем пояснень, водій ОСОБА_2 був ознайомлений зі змістом акта перевірки, здійснив його фотографування, однак від підписання акта та надання письмових пояснень відмовився. Обставини проведення рейдової перевірки фіксувалися за допомогою портативного відеореєстратора, про що зазначено відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до повідомлення Управління державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 05.06.2026 №47950/37.2/24-26 позивача було запрошено на розгляд матеріалів справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, призначений на 16.06.2026 о 10 год 00 хв за адресою: м. Рівне, вул. Відінська, 8. Зазначене повідомлення направлено позивачу засобами поштового зв`язку рекомендованим відправленням №R067192128908.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.06.2026 під час розгляду матеріалів перевірки була присутня представник позивача - адвокат Василюк В.В., яка надала письмові заперечення та пояснення щодо обставин виявленого порушення.

У поданих запереченнях представник позивача зазначала, що ОСОБА_1 не є автомобільним перевізником у розумінні статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», оскільки не здійснював перевезення вантажу, а належний йому транспортний засіб перебував у користуванні іншої особи. Також представник позивача посилалася на припинення ОСОБА_1 підприємницької діяльності та відсутність трудових відносин між ним і водієм транспортного засобу.

За результатами розгляду матеріалів перевірки Управлінням державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті 16.06.2026 прийнято постанову №075439 про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000,00 грн за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абзацом третім частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Позивач, не погоджуючись із зазначеною постановою, вважає, що відповідачем неправильно визначено особу автомобільного перевізника, оскільки належність йому транспортного засобу на праві власності не підтверджує фактичного здійснення ним вантажних перевезень. Крім того, позивач посилається на відсутність у нього статусу суб`єкта господарювання на момент проведення перевірки та зазначає, що надані його представником заперечення не були враховані відповідачем під час розгляду матеріалів справи.

Вважаючи постанову Управління державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 16.06.2026 №075439 про застосування адміністративно-господарського штрафу протиправною та такою, що порушує його права й законні інтереси, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим адміністративним позовом про її визнання протиправною та скасування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Приписами статті 1 та частини 1 статті 2 Конституції України встановлено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою, суверенітет якої поширюється на всю її територію. Відповідно до частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; зокрема, закони приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй; норми Конституції України є нормами прямої дії; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (стаття 8, частина 2 статті 19 Конституції України).

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом №2344-ІІІ, статтею 2 якого передбачено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України "Про транспорт", Про дорожній рух, чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Відповідно до статті 18 Закону №2344-ІІІ з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі - Постанова №103) затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, відповідно до пункту 1 якого Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад та територій і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Підпунктами 2, 15, 54, 58, 62 пункту 5 вказаного Положення передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства, норм на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів у зонах габаритно-вагового контролю; проводить перевірки за додержанням суб`єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт; здійснює контроль наявності, видачу дозвільних документів на здійснення перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично здійснюється; здійснює інші повноваження, визначені законом.

Згідно з пунктом 8 вказаного Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Відповідно до частини 4 статті 6 Закону №2344-ІІІ реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Статтею 6 Закону №2344-ІІІ передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) з дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначено Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (в редакції Постанови №141 від 07.02.2025).

Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку №1567, рейдова перевірка проводиться на підставі направлення на рейдову перевірку (у паперовій або електронній формі (за наявності технічної можливості) із зазначенням посадових осіб за формою згідно з додатком 1, що складається та підписується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу. Направлення складається з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від дати попередньої перевірки, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, необхідності забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, перевірки дотримання умов перевезень та інших обставин. Під час проведення рейдової перевірки перевіряється дотримання автомобільними перевізниками та водієм вимог законодавства про автомобільний транспорт.

За пунктом 9 - зупинення транспортного засобу здійснюється посадовою особою у форменому одязі відповідно до пункту 10 цього Порядку та з дотриманням вимог розділу 15 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.

Згідно з пунктом 13 Порядку №1567, в разі виявлення в ході рейдової перевірки транспортного засобу порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою, яка провела перевірку, складається акт проведення рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом за формою згідно з додатком 2.

За результатами проведеної рейдової перевірки посадовою особою Управління державного нагляду (контролю) у Житомирській області складено акт №ОАР016023 від 23.04.2026 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Згідно із зазначеним актом перевірки встановлено порушення вимог статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме відсутність у водія на момент проведення перевірки індивідуальної контрольної книжки водія або графіка змінності водія, передбачених Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженим наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340. В акті зазначено, що відповідальність за виявлене порушення передбачена абзацом третім частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Згідно з пунктом 17 Порядку №1567, справа про порушення розглядається у присутності автомобільного перевізника або уповноваженої ним особи. Про час і місце розгляду справи про порушення автомобільному перевізнику або його уповноваженій особі повідомляється не пізніше ніж за сім календарних днів до дня розгляду особисто під підпис чи шляхом надсилання повідомлення засобами поштового зв`язку (рекомендованим листом з повідомленням про вручення) або на адресу електронної пошти (за наявності) з урахуванням вимог Закону України "Про адміністративну процедуру". У разі неявки автомобільного перевізника або його уповноваженої особи справа про порушення розглядається без їх участі.

Статтею 34 Закону №2344-ІІІ визначено, що автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров`я водіїв; організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-III визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною першою статті 48 Закону №2344-III передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Відповідно до частини другої цієї статті документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Частиною другою статті 49 Закону №2344-III передбачено, що водій транспортного засобу зобов`язаний, зокрема, мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

Підставою для прийняття оскаржуваної постанови та накладення на позивача адміністративно-господарського штрафу слугували висновки відповідача про відсутність у водія під час здійснення перевезення вантажу товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж.

Згідно із підпунктом 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Закон України "Про автомобільний транспорт" не визначає єдиного документа, яким у спірних правовідносинах має підтверджуватися статус перевізника.

Зі змісту наведених у статті 1 і статті 33 Закону визначень понять "автомобільний перевізник", "послуга з перевезення пасажирів чи вантажів" випливає, що перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами відбувається на договірних умовах із замовником, а тому за загальним правилом наявність в особи відповідного статусу може визначатися на підставі договору, або інших документів, які підтверджують здійснення перевезення вантажів на договірних умовах.

У статті 50 Закону №2344-III визначено, що договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).

Відповідно до статті 1 Закону №2344-III товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Отож з наведеного слідує, що товарно-транспортна накладна є документом, який складається з метою оформлення перевезень вантажів відповідно до укладеного договору і використовується для проведення остаточних розрахунків за надані послуги з перевезення вантажів.

Суд наголошує, що обов`язковість оформлення ТТН прямо визначена Законом №2344-III (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб).

Вантажні перевезення для власних потреб - це здійснення перевезення фізичною особою за власний рахунок та без використання праці найманих робітників.

Вказана позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 31.07.2024 у справі №440/5873/23, які враховується судом в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України.

Отже, предметом судової перевірки у цій справі є не абстрактна доцільність державного контролю у сфері автомобільного транспорту, а відповідність постанови відповідача від 14.04.2026 №075439 наведеним критеріям. Для цього суд має встановити: чи здійснювалося 23.04.2026 перевезення вантажу; хто у спірних правовідносинах був автомобільним перевізником; які документи водій повинен був мати та пред`явити під час рейдової перевірки; чи були такі документи наявні; чи належно зафіксовано виявлені порушення; а також чи існували передбачені законом підстави для застосування адміністративно-господарського штрафу саме до позивачки.

Відповідно до статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Цей принцип вимагає, з одного боку, реального захисту особи від свавільного втручання держави, а з іншого - послідовного застосування зрозумілих і передбачуваних законодавчих вимог, спрямованих на забезпечення безпеки автомобільних перевезень, належного обліку вантажу та додержання режиму праці й відпочинку водіїв. Застосування верховенства права не означає звільнення суб`єкта господарювання від чітко встановлених законом обов`язків лише з мотивів незгоди з їх практичним навантаженням або посилання на відсутність прибутку від окремої поїздки.

Згідно зі статтею 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі. Тому суд оцінює не тільки формальні твердження сторін, а й увесь масив доказів, наданих на підтвердження фактичного змісту спірної операції. Водночас принцип офіційного з`ясування обставин не звільняє учасників справи від процесуального обов`язку довести ті обставини, на яких ґрунтуються їхні вимоги та заперечення, і не надає суду права замінювати собою орган контролю шляхом пошуку нових, не покладених в основу спірної постанови фактичних підстав відповідальності.

Конституційний Суд України у Рішенні від 09.09.2010 №19-рп/2010 наголосив, що адміністративне судочинство має особливості у процесуальних правах та обов`язках учасників, а також у повноваженнях суду щодо збирання і дослідження доказів, покликані забезпечити реальну можливість захисту особи у спорі із суб`єктом владних повноважень. Суд ураховує цей підхід, однак зазначає, що посилений стандарт судового контролю не означає автоматичної переваги тверджень приватної особи над документально та технічно зафіксованими результатами перевірки. Вирішальним є зміст, взаємний зв`язок і доказова сила кожного доказу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.06.2020 у справі №520/2261/19 звернула увагу, що покладений частиною другою статті 77 КАС України на суб`єкта владних повноважень обов`язок довести правомірність свого рішення не усуває передбаченого частиною першою цієї статті обов`язку позивача довести обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Такий розподіл тягаря доказування забезпечує процесуальну рівновагу: відповідач доводить наявність законних і фактичних підстав для штрафу, а позивачка конкретні факти, якими вона спростовує висновки органу контролю, зокрема заявлену нею мету та характер перевезення.

Судом установлено, що предметом розгляду у цій справі є правомірність постанови Управління державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 16.06.2026 №075439, якою до ОСОБА_1 застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000,00 грн за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Вирішуючи спір, суд виходить із необхідності встановлення факту вчинення порушення, належності позивача до кола осіб, на яких покладено обов`язок щодо забезпечення водія відповідними документами, а також дотримання відповідачем установленого законодавством порядку застосування штрафу.

Щодо встановленого під час рейдової перевірки порушення суд зазначає наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що 23.04.2026 посадовою особою Управління державного нагляду (контролю) у Житомирській області на автомобільній дорозі Т-06-14 Глибочиця - Станишівка проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 .

За результатами перевірки складено акт №ОАР016023 від 23.04.2026, у якому зафіксовано відсутність у водія індивідуальної контрольної книжки або графіка змінності водія, необхідних для контролю за дотриманням установленого режиму праці та відпочинку.

Як вбачається з матеріалів справи, під час проведення перевірки водієм надано товарно-транспортну накладну №1034/1 від 23.04.2026, відповідно до якої здійснювалося перевезення вантажу від ТОВ «Компанія Каданс» до ТОВ «ВМС».

Наявність зазначеної товарно-транспортної накладної, яка містить відомості про вантажовідправника, вантажоодержувача, автомобільного перевізника та маршрут перевезення, підтверджує документальне оформлення операції з перевезення вантажу автомобільним транспортом.

При цьому суд враховує, що обставини проведення перевірки та пред`явлення водієм відповідних документів, за твердженням відповідача, додатково зафіксовані засобами відеозапису.

Поряд із цим, позивач не наводить конкретних обставин, які б свідчили про фактичну наявність у водія на момент перевірки індивідуальної контрольної книжки або графіка змінності водія, та не посилається на пред`явлення таких документів посадовій особі контролюючого органу.

Основні доводи позовної заяви стосуються не спростування факту відсутності зазначених документів, а заперечення належності позивача до автомобільних перевізників, відповідальних за їх наявність.

Водночас суд зазначає, що акт рейдової перевірки є документом, у якому посадовою особою контролюючого органу фіксуються встановлені під час перевірки обставини. Його доказове значення підлягає оцінці в сукупності з іншими матеріалами справи, а не ізольовано від них.

У спірних правовідносинах відомості акта №ОАР016023 від 23.04.2026 узгоджуються зі змістом товарно-транспортної накладної №1034/1 від 23.04.2026 у частині здійснення вантажного перевезення відповідним транспортним засобом.

Отже, з урахуванням установлених обставин суд не вбачає підстав вважати, що відомості про виявлене порушення були внесені до акта перевірки довільно або безвідносно до фактичних обставин здійснення перевезення.

Щодо визначення позивача автомобільним перевізником суд зазначає наступне.

Основним аргументом позивача на обґрунтування протиправності оскаржуваної постанови є те, що він не здійснював перевезення вантажу, а належний йому транспортний засіб перебував у користуванні ОСОБА_2 .

На переконання позивача, відповідач безпідставно ототожнив власника транспортного засобу з автомобільним перевізником, не встановивши фактичних правовідносин між власником автомобіля та особою, яка ним керувала.

Оцінюючи зазначені доводи, суд виходить із того, що поняття власника транспортного засобу та автомобільного перевізника не є тотожними.

Сам по собі факт належності транспортного засобу певній особі не свідчить безумовно про здійснення нею автомобільних перевезень, оскільки транспортний засіб може використовуватися іншою особою на відповідній правовій підставі.

Водночас визначення належного автомобільного перевізника здійснюється з урахуванням сукупності фактичних обставин перевезення та документів, якими воно оформлене.

Як встановлено судом, у товарно-транспортній накладній №1034/1 від 23.04.2026, наданій водієм під час рейдової перевірки, у графі «Автомобільний перевізник» зазначено ОСОБА_1 .

Зазначена обставина має істотне значення для вирішення спору, оскільки відомості про перевізника містяться не лише в реєстраційних документах транспортного засобу, а безпосередньо в документі, яким оформлено конкретне вантажне перевезення.

Товарно-транспортна накладна за своїм призначенням є документом, що використовується для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення та оформлення операцій, пов`язаних із перевезенням вантажу автомобільним транспортом.

Відтак зазначення певної особи автомобільним перевізником у товарно-транспортній накладній є належною для оцінки обставиною, яка в сукупності з іншими доказами дозволяє встановити учасників відповідного перевезення.

Суд звертає увагу, що в цьому випадку відповідач визначив позивача автомобільним перевізником не виключно з огляду на його право власності на транспортний засіб, а з урахуванням відомостей товарно-транспортної накладної, пред`явленої водієм безпосередньо під час перевірки.

Тому доводи позивача про те, що висновок контролюючого органу ґрунтується лише на відомостях свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, не узгоджуються зі змістом матеріалів перевірки.

Поряд із цим, посилаючись на передачу транспортного засобу ОСОБА_2 для особистого користування, позивач не надав документів, які б підтверджували існування правовідносин щодо передачі автомобіля саме для самостійного здійснення відповідного перевезення іншою особою.

Зокрема, матеріали справи не містять договору оренди, позички або іншого документа, який би підтверджував характер правовідносин між позивачем та водієм, а також документів, що засвідчували б здійснення останнім перевезення вантажу від власного імені чи для власних потреб.

Суд зауважує, що відсутність договору користування транспортним засобом сама по собі не виключає можливості фактичної передачі автомобіля іншій особі. Однак за наявності товарно-транспортної накладної, у якій автомобільним перевізником прямо зазначено позивача, твердження про інший характер використання транспортного засобу потребує підтвердження належними доказами.

Натомість посилання позивача на усну домовленість щодо користування автомобілем не спростовує відомостей документа, оформленого для здійснення конкретного перевезення.

Крім того, відсутність трудових відносин між позивачем та водієм ОСОБА_2 , на яку посилається позивач, не є самостійною та безумовною підставою для висновку про відсутність у позивача статусу автомобільного перевізника.

Закон №2344-III визначає автомобільного перевізника через здійснення відповідної діяльності, а не виключно через наявність оформлених трудових відносин із водієм.

Водночас правова природа відносин між особою, зазначеною перевізником, та водієм транспортного засобу може бути різною, а тому відсутність трудового договору не спростовує автоматично факту здійснення перевезення відповідною особою.

Таким чином, оцінюючи наведені обставини у сукупності, суд доходить висновку, що відповідач мав документальні підстави для визначення ОСОБА_1 автомобільним перевізником під час здійснення перевезення 23.04.2026.

При цьому доводи позивача щодо використання транспортного засобу іншою особою не підтверджені доказами, які б спростовували відомості товарно-транспортної накладної №1034/1 від 23.04.2026.

Щодо доводів позивача про припинення підприємницької діяльності суд зазначає наступне.

Позивач також обґрунтовує свої вимоги тим, що на момент проведення рейдової перевірки його державну реєстрацію як фізичної особи - підприємця було припинено, у зв`язку із чим він не міг бути суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Судом враховано відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 .

Разом з тим, суд зазначає, що стаття 1 Закону №2344-III визначає автомобільного перевізника як фізичну або юридичну особу, яка здійснює перевезення на комерційній основі чи за власний кошт.

Отже, наведене визначення не обмежується виключно фізичними особами - підприємцями та юридичними особами.

З огляду на це сам по собі факт припинення державної реєстрації фізичної особи -підприємця не є достатнім для спростування можливості здійснення такою особою автомобільного перевезення у розумінні Закону №2344-III.

Водночас суд враховує, що оскаржуваною постановою до позивача застосовано саме адміністративно-господарський штраф, у зв`язку із чим правова оцінка статусу особи не може обмежуватися виключно формальним посиланням на визначення автомобільного перевізника.

Однак у межах спірних правовідносин позивач обґрунтовує відсутність підстав для застосування штрафу насамперед тим, що він взагалі не був учасником перевезення, тоді як наявна товарно-транспортна накладна містить протилежні відомості.

При цьому відомості про припинення підприємницької діяльності не підтверджують ані факту передачі вантажу у власність водія, ані здійснення останнім перевезення від власного імені, ані помилковості зазначення позивача автомобільним перевізником у товарно-транспортній накладній.

Таким чином, обставина припинення державної реєстрації позивача як фізичної особи - підприємця не спростовує встановлених під час перевірки обставин перевезення та сама по собі не доводить протиправності оскаржуваної постанови.

Щодо дотримання відповідачем процедури розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт суд зазначає наступне.

Процедура здійснення державного контролю на автомобільному транспорті та розгляду справ про порушення відповідного законодавства регулюється Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567).

Зазначений Порядок визначає організаційні засади проведення перевірок та розгляду матеріалів щодо виявлених порушень законодавства про автомобільний транспорт.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами проведеної 23.04.2026 рейдової перевірки посадовою особою складено акт №ОАР016023, який став підставою для подальшого розгляду питання щодо застосування адміністративно-господарського штрафу.

Відповідно до повідомлення від 05.06.2026 №47950/37.2/24-26 позивача було повідомлено про розгляд справи, призначений на 16.06.2026 о 10 год 00 хв за адресою: м. Рівне, вул. Відінська, 8.

Зазначене повідомлення направлено рекомендованим поштовим відправленням №R067192128908.

Як встановлено судом, під час розгляду матеріалів справи 16.06.2026 була присутня представник позивача - адвокат Василюк В.В., яка скористалася можливістю надати пояснення та заперечення щодо обставин перевірки.

Отже, позивач був обізнаний про розгляд справи, мав можливість реалізувати право на представництво своїх інтересів та довести до відома уповноваженої посадової особи власну позицію щодо встановленого порушення.

Суд зазначає, що право особи на участь у розгляді справи передбачає реальну можливість надати пояснення, заперечення та докази на підтвердження своєї позиції. Водночас реалізація такого права не означає обов`язку контролюючого органу погодитися з наведеними особою доводами.

Сам факт прийняття постанови про застосування штрафу всупереч запереченням представника позивача не свідчить про порушення процедури розгляду справи, якщо особі було забезпечено можливість викласти свою позицію, а рішення ухвалено на підставі матеріалів перевірки.

Крім того, судом встановлено, що порушення зафіксовано 23.04.2026, тоді як оскаржувану постанову прийнято 16.06.2026, тобто в межах двомісячного строку з дня виявлення порушення.

З урахуванням викладеного суд не встановив обставин, які б свідчили про позбавлення позивача можливості брати участь у розгляді справи або про порушення відповідачем строку прийняття оскаржуваної постанови.

За змістом статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надаючи оцінку матеріалам справи, суд враховує, що відповідачем на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови наведено акт рейдової перевірки №ОАР016023 від 23.04.2026, товарно-транспортну накладну №1034/1 від 23.04.2026, матеріали щодо повідомлення позивача про розгляд справи та постанову №075439 від 16.06.2026.

Зазначені документи стосуються безпосередньо обставин перевезення, виявленого порушення, визначення автомобільного перевізника та дотримання процедури застосування штрафу.

Суд звертає увагу, що товарно-транспортна накладна №1034/1 від 23.04.2026 містить пряме зазначення позивача як автомобільного перевізника, тоді як належних доказів того, що фактичним перевізником виступала інша особа, позивачем не надано.

Водночас доводи щодо відсутності трудових відносин із водієм, припинення підприємницької діяльності та передачі транспортного засобу в користування іншій особі не спростовують самі по собі відомостей товарно-транспортної накладної та не підтверджують помилковості визначення позивача автомобільним перевізником під час проведення рейдової перевірки.

При цьому суд виходить із того, що обов`язок доказування правомірності рішення суб`єкта владних повноважень покладається саме на відповідача, а тому ненадання позивачем певних документів не може самостійно замінювати доказування обставин, які стали підставою для застосування штрафу.

Разом з тим, у цій справі висновки відповідача ґрунтуються не лише на відсутності доказів на підтвердження доводів позивача, а насамперед на відомостях документів, оформлених безпосередньо під час здійснення вантажного перевезення та проведення перевірки.

За таких обставин суд вважає, що наведені позивачем доводи не спростовують документально зафіксованих обставин, які були покладені відповідачем в основу оскаржуваної постанови.

Щодо наявності підстав для скасування постанови від 16.06.2026 №075439 суд зазначає наступне.

Системний аналіз положень Закону №2344-III свідчить, що законодавством встановлено обов`язок автомобільного перевізника забезпечувати здійснення вантажних перевезень із дотриманням визначених вимог, у тому числі щодо наявності документів, необхідних для контролю за режимом праці та відпочинку водіїв.

Порушення такого обов`язку за наявності передбачених законом умов є підставою для застосування відповідальності, визначеної статтею 60 Закону №2344-III.

У межах спірних правовідносин судом встановлено, що 23.04.2026 транспортним засобом марки MERCEDES-BENZ, державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснювалося перевезення вантажу, оформлене товарно-транспортною накладною №1034/1, у якій автомобільним перевізником зазначено ОСОБА_1 .

Під час проведення рейдової перевірки водій зазначеного транспортного засобу не пред`явив індивідуальної контрольної книжки або графіка змінності водія, що зафіксовано в акті №ОАР016023 від 23.04.2026.

Позивач, заперечуючи свою належність до автомобільних перевізників, не надав доказів, які б підтверджували здійснення конкретного перевезення іншою особою від власного імені та спростовували відомості товарно-транспортної накладної.

Суд також враховує, що відповідачем забезпечено повідомлення позивача про розгляд матеріалів перевірки, його представник брала участь у відповідному розгляді, а оскаржувану постанову прийнято в межах установленого строку.

Отже, доводи позовної заяви щодо неналежного визначення автомобільного перевізника та порушення процедури розгляду справи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши встановлені обставини та наведені сторонами доводи у їх сукупності, суд доходить висновку, що відповідачем підтверджено наявність фактичних підстав для прийняття постанови від 16.06.2026 №075439, а позивачем не доведено обставин, які б свідчили про її протиправність.

З урахуванням викладеного суд вважає, що Управління державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті під час прийняття оскаржуваної постанови діяло на підставі та в межах повноважень, визначених законодавством, а застосування до позивача штрафу в розмірі 17000,00 грн відповідає передбаченій абзацом третім частини першої статті 60 Закону №2344-III санкції.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Таким чином, правові підстави для визнання протиправною та скасування постанови Управління державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 16.06.2026 №075439 відсутні, у зв`язку із чим адміністративний позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на відмову в задоволенні позову, підстави для стягнення на користь позивача понесених ним судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування Постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті, про застосування адміністративно-господарського штрафу №075439 від 16.06.2026 року на суму 17000,00 грн відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 19 жовтня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )

Відповідач - Управління державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Відінська, 8,м. Рівне,Рівненський р-н, Рівненська обл.,33023, ЄДРПОУ/РНОКПП 39816845)

Суддя Н.В. Друзенко