Рішення № 140711788, 19.10.2026, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

19 жовтня 2026 рокум. Рівне№460/12621/24

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Поліщук О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Даліс Аутомотів Груп"до Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспортіпро визнання протиправними та скасування рішень, постанови,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Даліс Аутомотів Груп» (далі - позивач) звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач), у якому просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 12.09.2024 № РВ005/24/ПВ;

визнати протиправним та скасувати рішення Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 12.09.2024 № РВ005/24/ТЗ;

визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті про накладення штрафу від 24.09.2024 № РВ003/24/ПС.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН.

За змістом позовної заяви вимоги позивача ґрунтуються на тому, що шарову опору ТМ «Blue Print» (артикул ADH286132) в кількості 1 шт. він імпортував за зовнішньоекономічним контрактом, укладеним безпосередньо з виробником (інвойс № 11651458 від 03.11.2021), випустив у вільний обіг за митною декларацією № UA400040/2021/018258 від 22.11.2021 та реалізував ТОВ «АВТОПАРТНЕР СЕРВІС» за видатковою накладною № 1503094 від 13.12.2021. На партію товару виробник видав сертифікат відповідності від 17.11.2021 на підставі сертифіката типу UA*46A(b)*0413*01 від 19.07.2021, тому, на думку позивача, вимоги пунктів 1.2 та 12.4 Порядку затвердження конструкції транспортних засобів, їх частин та обладнання, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 17.08.2012 № 521, дотримано. Позивач стверджує, що відсутність сертифіката відповідності у розповсюджувача не підтверджує того, що імпортер його не передавав; що поставка одиниці товару розповсюджувачу є розповсюдженням, а не введенням в обіг; що жодна норма не вимагає супроводжувати кожну одиницю товару сертифікатом на партію. Висновок про порушення пункту 8.2 Порядку № 521 відповідач зробив без жодних доказів, фактично поклавши на позивача обов`язок доводити свою невинуватість. Акт перевірки не був вручений в останній день перевірки, що позбавило позивача можливості надати зауваження. Позивач також вважає, що виявлені недоліки, навіть якби вони мали місце, є формальною невідповідністю в розумінні частини третьої статті 29 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», а тому відповідач застосував неналежні обмежувальні заходи та неналежну санкцію. Оскаржувані рішення не визначають обсягу продукції та конкретних дій, які має вчинити позивач, непропорційні рівню загрози, а оцінку ризику за Методикою вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів відповідач не проводив. Єдину одиницю продукції реалізовано ще у 2021 році, на складі позивача такої продукції немає, з огляду на що просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

19.11.2024 через підсистему «Електронний суд» відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому він заперечує щодо задоволення позовних вимог та зазначає, що позапланову перевірку за ланцюгом постачання проведено на підставі акта перевірки характеристик продукції від 16.12.2021 № 000005, складеного Подільським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки у розповсюджувача ТОВ «АВТОПАРТНЕР СЕРВІС», яким встановлено розповсюдження спірної продукції без сертифіката відповідності. Позивач увів продукцію в обіг, не додавши сертифіката відповідності до партії обладнання (пункт 12.4 Порядку № 521), та не надав доказів нанесення на упаковку або зазначення в супровідній документації номера сертифіката типу (пункт 8.2 Порядку № 521). На думку відповідача, рішення містять чіткий перелік дій, які слід вчинити, а в разі незрозумілості позивач мав право звернутися за безоплатною консультацією відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.02.2020 № 75. В обґрунтування своєї позиції, відповідач посилається на постанови Верховного Суду від 14.11.2019 у справі № 817/381/16, від 14.02.2020 у справі № 808/2525/16, від 28.09.2020 у справі № 826/855/16, від 17.02.2021 у справі № 640/19248/19. З наведених у відзиві підстав просить суд відмовити у задоволенні позову.

22.11.2024 позивачем подано до суду відповідь на відзив, у якій більш детально конкретизовано доводи та обґрунтування, зазначені у позовній заяві, а також наведено аргументи на спростування тверджень відзиву відповідача. Зокрема, у відповіді на відзив акцентовано увагу на тому, що відповідач не навів доказів відсутності маркування, не з`ясував місцезнаходження єдиної одиниці перевіреної продукції, не визначив обсягу продукції, щодо якої застосовано заходи, і не надав сценарного плану ймовірності виникнення ризику, передбаченого Методикою вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ. ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Ухвалою суду від 28.10.2024 позовну заяву залишено без руху з підстав неправильного визначення суб`єктного складу учасників справи та встановлено строк для усунення недоліків позову.

31.10.2024 позивач подав заяву про усунення недоліків та позовну заяву в новій редакції, визначивши відповідачем Відділ державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті.

Ухвалою суду від 04.11.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ ТА ЗМІСТ ПРАВОВІДНОСИН.

Розглянувши матеріали, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, судом встановлено наступне.

ТОВ «Даліс Аутомотів Груп» зареєстроване як юридична особа 17.02.2017, основним видом діяльності якого є оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів (код КВЕД 45.31).

На підставі контракту № 748196 1 2018 від 03.01.2018, укладеного з Ferdinand Bilstein GmbH + Co. KG (м. Еннепеталь, Німеччина), позивач отримав партію запасних частин за інвойсом № 11651458 від 03.11.2021, до якого включено позицію з артикулом ADH286132 (найменування - «Ball Joint», кількість - 1 шт., країна походження - Китайська Народна Республіка). Товар випущено у вільний обіг за митною декларацією № UA400040/2021/018258 від 22.11.2021.

Державне підприємство «Державний автотранспортний науково-дослідний і проектний інститут» 19.07.2021 видало сертифікат типу № UA*46A(b)*0413*01 (поширення затвердження типу компонента) щодо елементів підвіски та рульового приводу торговельних марок FEBI, Blue Print, SWAG, зокрема шарнірів кульових (кульових опор), артикульна група яких включає ADH.

У сертифікаті зазначено: місце розміщення познак - «на упаковці»; розміщення та метод закріплення знака затвердження - «Номер сертифіката типу зазначається в супровідній документації» згідно з інформаційним пакетом «FEBI, BP, SWAG Suspension and steering parts 001» від 09.04.2021; уповноважений представник виробника - Представництво «УАБ ФЕРДІНАНД БІЛЬШТАЙН» (м. Київ). Технічними службами, відповідальними за проведення випробувань, у розділі II сертифіката зазначено Випробувальний центр дорожніх транспортних засобів, їх складових частин та приладдя ПАТ «Запорізький автомобілебудівний завод» та Випробувальний центр «Науково-випробувальний центр «Надійність» НТУУ «КПІ».

17.11.2021 виробник Ferdinand Bilstein GmbH + Co. KG видав сертифікат відповідності партії обладнання № UA.BG-11651458.2021, який стосується партії, ввезеної в Україну за договором від 03.01.2018 та рахунком № 11651458 від 03.11.2021, і підтверджує її відповідність затвердженим типам за сертифікатами типу UA*46A(b)*0411*01, UA*46A(b)*0412*01 та UA*46A(b)*0413*01 від 19.07.2021. У додатку до цього сертифіката (переліку артикулів продукції згідно з рахунком № 11651458) зазначено артикул ADH286132.

Відповідно до договору поставки № 1012701 від 24.10.2019 та видаткової накладної № 1503094 від 13.12.2021 позивач поставив ТОВ «АВТОПАРТНЕР СЕРВІС» одну кульову опору BLUE PRINT артикул ADH286132 за ціною 342,20 грн без ПДВ.

У документах відповідача зазначено, що актом перевірки характеристик продукції від 16.12.2021 № 000005 Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки за результатами планової перевірки у ТОВ «АВТОПАРТНЕР СЕРВІС» (магазин «Автопартнер», м. Житомир) встановлено розповсюдження шарових опор ТМ «BLUE PRINT» (артикул ADH286132) без сертифіката відповідності. Копії цього акта до матеріалів справи не подано.

Наказом Укртрансбезпеки від 19.06.2024 № 455 та направленням від 28.06.2024 № РВ004/24 призначено позапланову перевірку позивача за адресою: м. Радивилів, вул. Івана Франка, 29Б, на період з 01.07.2024 по 04.07.2024. Згідно зі службовою запискою в.о. начальника Відділу від 05.07.2024 № 23454/35/18-24 перевірку не проведено у зв`язку з відсутністю за вказаною адресою торговельних та складських приміщень позивача; запропоновано провести перевірку за місцезнаходженням органу ринкового нагляду.

Наказом Укртрансбезпеки від 09.08.2024 № 603 та направленням від 30.08.2024 № РВ006/24 призначено позапланову перевірку характеристик продукції за ланцюгом постачання шарових опор ТМ «BLUE PRINT» (артикул ADH286132) у ТОВ «ДАГ» за місцезнаходженням органу ринкового нагляду (м. Рівне, вул. Відінська, 8) на період з 09.09.2024 по 12.09.2024. У направленні місце розміщення продукції зазначено як «не встановлено».

Вимогою від 30.08.2024 № 75703/37/24-24 та запрошенням від 30.08.2024 № 75705/37/24-24 відповідач запросив керівника або представника позивача для участі в перевірці та вимагав до 06.09.2024 надати: витяг або виписку з ЄДР; договір (контракт) з ТОВ «АВТОПАРТНЕР СЕРВІС»; договір (контракт) з постачальником шарових опор; прибуткову (видаткову) накладну від постачальника; сертифікат відповідності на шарові опори; самі шарові опори (за наявності). Документів щодо маркування продукції, її упаковки чи супровідної документації вимога не містила.

Клопотанням від 10.09.2024 № 1063 (вх. № 35231/0/22-24 від 10.09.2024) позивач надав відповідачу копії виписки з ЄДР, договору з ТОВ «АВТОПАРТНЕР СЕРВІС», контракту з постачальником, витягу з інвойсу № 11651458 від 03.11.2021, сертифіката типу № UA*46A(b)*0413*01 від 19.07.2021 та сертифіката відповідності на партію обладнання і просив провести перевірку за його відсутності. Отримання цих документів відповідач відобразив в акті перевірки.

За результатами перевірки старший державний інспектор Відділу Боровик О.С. склав акт перевірки характеристик продукції від 12.09.2024 № РВ003/24, у якому зазначив про порушення позивачем вимог пунктів 1.2, 8.2 та 12.4 Порядку № 521.

Згідно з актом позивач увів продукцію в обіг шляхом її постачання у 2021 році ТОВ «АВТОПАРТНЕР СЕРВІС» «без сертифікату відповідності - не додавши його до партії обладнання»; «окрім того, Укртрансбезпека не отримала від Товариства інформацію або інші докази про підтвердження нанесення виробником на упаковку чи в супровідну документацію щодо використання продукції (інструкції (керівництва) щодо експлуатації тощо) номера сертифікату типу». Місце розміщення продукції в акті зазначено як «не встановлено»; обстеження та відбір зразків продукції не проводились. Сценарний план ймовірності виникнення ризику до акта не додано.

Того ж дня, 12.09.2024, складено протокол № РВ003/24/ПР про виявлене порушення, у якому зазначено, що позивачем «порушено вимоги пункту 2 частини другої статті 44» Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», та прийнято рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів:

№ РВ005/24/ПВ - обмеження надання продукції на ринку шляхом приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами: позивач зобов`язується, «взаємодіючи із суб`єктами господарювання в ланцюгу постачання зазначеної у рішенні продукції, вжити протягом визначеного строку заходів щодо приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами, шляхом нанесення виробником на упаковку чи зазначення в супровідній документації щодо використання продукції (інструкції (керівництві) щодо експлуатації тощо) номера сертифіката типу відповідно до вимог пункту 8.2» Порядку № 521;

№ РВ005/24/ТЗ - тимчасова заборона надання продукції на ринку до приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами у той самий спосіб.

Строк виконання обох рішень - до 29.11.2024. Рішення підписані в.о. начальника Відділу Локес С.І. та не визначають обсягу продукції (усього обсягу продукції певного артикулу чи окремих партій або серій), щодо якого застосовано обмежувальні заходи.

Акт перевірки, протокол, обидва рішення, копію направлення та повідомлення від 12.09.2024 № 79985/37/24-24 про розгляд справи про порушення 24.09.2024 відповідач направив позивачу рекомендованим листом з описом вкладення (поштове відправлення № 3302300006067), прийнятим до пересилання 12.09.2024 та врученим позивачу 20.09.2024. Доказів надіслання позивачу проєктів рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів до їх прийняття відповідач суду не надав.

У протоколі від 12.09.2024 № РВ003/24/ПР зазначено, що «від підписання протоколу суб`єкт господарювання відмовився», тоді як в акті перевірки того ж дня зафіксовано, що представник позивача для участі в перевірці не з`явився.

Постановою від 24.09.2024 № РВ003/24/ПС, винесеною в.о. начальника Відділу Локес С.І. за участі уповноваженої особи позивача Олексюка С.М., на позивача накладено штраф на підставі пункту 2 частини другої статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» у розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 грн, за те, що він «ввів в обіг продукцію, що не відповідає встановленим вимогам (шарові опори ТМ «BLUE PRINT» (артикул ADH286132))». Постанову разом із листом про розгляд матеріалів перевірки направлено позивачу поштовим відправленням № 3302300008310, прийнятим до пересилання 25.09.2024 та врученим 03.10.2024.

Матеріали справи не містять: акта від 16.12.2021 № 000005; доказів обстеження будь-якої одиниці спірної продукції, її упаковки чи супровідної документації; відомостей про наявність такої продукції на ринку, на складах чи у споживачів станом на вересень 2024 року; сценарного плану або іншої оцінки ризику, який становить продукція; проєктів рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, надісланих позивачу.

Не погоджуючись з рішеннями, постановою відповідача, вважаючи їх протиправними, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ВИСНОВКИ СУДУ.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади здійснення державного ринкового нагляду і контролю нехарчової продукції встановлює Закон України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» від 02.12.2010 № 2735-VI (далі Закон № 2735-VI, на час проведення перевірки та прийняття оскаржуваних актів (09.09.2024 24.09.2024)діяв в редакції від 21.06.2024.

Згідно зі статтею 1 Закону № 2735-VI встановлені вимоги вимоги щодо нехарчової продукції та її обігу на ринку України, встановлені технічними регламентами. Відповідно до частини другої статті 1 цього Закону терміни «введення в обіг», «імпортер», «надання на ринку» вживаються у значеннях, наведених у Законі України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» від 15.01.2015 № 124-VIII (далі Закон № 124-VIII).

За статтею 1 Закону № 124-VIII введення в обіг надання продукції на ринку України в перший раз; імпортер будь-яка фізична чи юридична особа резидент України, яка вводить в обіг на ринку України продукцію походженням з іншої країни; надання на ринку будь-яке платне або безоплатне постачання продукції для розповсюдження, споживання чи використання на ринку України в процесі здійснення господарської діяльності.

Пунктом 1 частини першої статті 5 Закону № 2735-VI до основних принципів ринкового нагляду віднесено пропорційність заходів ринкового нагляду, що вживаються органами ринкового нагляду, рівню загрози суспільним інтересам.

Згідно з частиною другою статті 22 Закону № 2735-VI заходи ринкового нагляду вживаються щодо продукції, яка надається на ринку, в тому числі щодо одиниць чи партій введеної в обіг продукції, що зберігаються на складах виробників (імпортерів); представлена за місцем проведення ярмарку, виставки, показу або демонстрації продукції в інший спосіб; перебуває під митним контролем у разі призупинення її митного оформлення. Частина третя цієї статті визначає заходи, що застосовуються щодо продукції, яка перебуває у споживачів (користувачів).

Відповідно до частини тринадцятої статті 23 Закону № 2735-VI у разі якщо суб`єктом господарювання надано висновки експертизи, протоколи випробувань продукції, сертифікати відповідності або інші документи про відповідність, видані за результатами добровільної оцінки відповідності акредитованими органами з оцінки відповідності, органи ринкового нагляду належним чином ураховують ці документи при проведенні перевірок характеристик продукції.

Частиною п`ятою статті 23-1 Закону № 2735-VI передбачено, що посадова особа органу ринкового нагляду зазначає в акті детальний опис порушень вимог законодавства, виявлених під час перевірки, з посиланням на відповідну вимогу законодавства; один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання в останній день перевірки.

За частиною першою статті 29 Закону № 2735-VI у разі якщо органом ринкового нагляду встановлено, що продукція не відповідає встановленим вимогам (крім випадків, передбачених статтею 28 цього Закону, та формальної невідповідності), орган ринкового нагляду невідкладно вимагає від відповідного суб`єкта господарювання вжити протягом визначеного строку заходів щодо приведення такої продукції у відповідність із встановленими вимогами. Частина третя статті 29 містить перелік випадків формальної невідповідності.

Частиною другою статті 30 Закону № 2735-VI визначено, що обмеження надання продукції на ринку застосовуються, якщо існує можливість приведення такої продукції у відповідність із встановленими вимогами, і можуть застосовуватися до продукції, що надається на ринку, у тому числі тієї, що зберігається на складах виробників (імпортерів), та/або продукції, що перебуває у споживачів (користувачів). Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 30 цього Закону тимчасова заборона надання продукції на ринку застосовується у разі прийняття рішення про приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами на строк дії відповідного обмеження.

Згідно з частиною п`ятою статті 33 Закону № 2735-VI будь-який захід щодо обмеження чи заборони надання продукції на ринку має бути пропорційним рівню загрози відповідної продукції суспільним інтересам; у рішенні мають бути зазначені підстави його застосування. Відповідно до частини сьомої статті 33 цього Закону у рішенні зазначаються, зокрема, обґрунтування підстав прийняття рішення (пункт 1), конкретні обмежувальні (корегувальні) заходи та пов`язані з ними дії, що має виконати суб`єкт господарювання (пункт 2), потреба у вжитті заходів щодо всього обсягу продукції певної марки (моделі, артикулу, модифікації) або її окремих партій чи серій (пункт 3).

Частинами одинадцятою та дванадцятою статті 33 Закону № 2735-VI передбачено, що до прийняття рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів орган ринкового нагляду надає (надсилає) суб`єкту господарювання проєкт відповідного рішення з пропозицією надати в письмовій формі свої пояснення, заперечення, інформацію про вжиття заходів щодо усунення невідповідності продукції; суб`єкт господарювання має право надати їх протягом десяти робочих днів з дня одержання проєкту. Без надіслання проєкту рішення орган ринкового нагляду може прийняти рішення лише у разі необхідності термінового вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів з метою запобігання або уникнення ризиків суспільним інтересам (частина п`ятнадцята статті 33).

Пунктом 2 частини другої статті 44 Закону № 2735-VI встановлено, що до особи, яка ввела продукцію в обіг, застосовуються адміністративно-господарські санкції у вигляді штрафу в разі введення в обіг продукції, що не відповідає встановленим вимогам (крім випадків, передбачених статтею 28 та частиною третьою статті 29 цього Закону), у розмірі від двох до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з пунктом 5 Переліку видів продукції, щодо яких органи державного ринкового нагляду здійснюють державний ринковий нагляд, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2016 № 1069, ринковий нагляд щодо колісних транспортних засобів, нових частин та обладнання, які можуть бути встановлені та/або використані на колісних транспортних засобах, здійснює Укртрансбезпека, а нормативно-правовим актом, дія якого поширюється на цей вид продукції, визначено Порядок затвердження конструкції транспортних засобів, їх частин та обладнання, затверджений наказом Міністерства інфраструктури України від 17.08.2012 № 521 (далі Порядок № 521). Суд застосовує Порядок № 521 у редакції від 19.11.2021, чинній на час ввезення та поставки спірної продукції.

Згідно з пунктом 1.2 Порядку № 521 на кожен КТЗ або партію обладнання, тип яких відповідає вимогам єдиних технічних приписів, що підтверджується сертифікатом типу транспортного засобу або обладнання, виробник або його уповноважений представник резидент України видає сертифікат відповідності. Пункт 1.3 Порядку № 521 регулює видачу сертифіката відповідності уповноваженими органами або органами з сертифікації щодо обладнання, відповідність типу якого не підтверджена сертифікатом типу.

Пунктом 8.2 Порядку № 521 передбачено, що у разі отримання сертифіката типу обладнання на підставі окремого(их) затвердження(нь) за Правилом(ами) ЄЕК ООН виробник маркує кожен предмет обладнання відповідно до вимог зазначеного(их) Правила(ил) ЄЕК ООН та наносить на упаковку чи зазначає в супровідній документації щодо використання продукції (інструкції (керівництві) щодо експлуатації тощо) номер сертифіката типу, торгову назву виробника та/або найменування, позначку типу обладнання та/або ідентифікаційний номер такого обладнання згідно з каталогом. Відповідно до пункту 8.3 Порядку № 521 у разі затвердження типу обладнання не на підставі окремого затвердження за Правилом ЄЕК ООН виробник наносить на вироби або на упаковку чи зазначає в супровідній документації щодо використання продукції номер сертифіката типу, своє торгове найменування або торгову марку, позначку типу обладнання та/або ідентифікаційний (каталожний) номер.

Згідно з пунктом 12.4 Порядку № 521 введення в обіг обладнання допускають за наявності сертифіката відповідності обладнання, який додають до кожної партії обладнання.

Пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 № 303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану» (у редакції від 23.07.2024) на період воєнного стану припинено проведення планових заходів державного ринкового нагляду. Позапланові заходи ринкового нагляду цим пунктом не припинялися.

Закон України «Про адміністративну процедуру» від 17.02.2022 № 2073-IX, який набрав чинності 15.12.2023, у частині першій статті 17 гарантує, що особа має право бути заслуханою адміністративним органом, надавши пояснення та/або заперечення у визначеній законом формі до прийняття адміністративного акта, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи. Згідно з пунктами 4 і 5 частини другої статті 72 цього Закону у мотивувальній частині адміністративного акта зазначаються посилання на докази або інші матеріали справи, на яких ґрунтуються висновки адміністративного органу, а також детальна правова оцінка обставин і чітке зазначення висновків.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Щодо підстав і порядку проведення перевірки судом встановлено, що позапланову перевірку проведено за ланцюгом постачання на підставі підпункту «а-1» пункту 2 частини першої статті 24 Закону № 2735-VI, за наказом Укртрансбезпеки та направленням, за місцезнаходженням органу ринкового нагляду, з повідомленням позивача та за його клопотанням про проведення перевірки за його відсутності. Позапланові заходи ринкового нагляду в період воєнного стану постановою Кабінету Міністрів України № 303 не припинялися. Повноважень відповідача на проведення перевірки позивач не оспорює, і підстав для висновку про їх відсутність суд не вбачає. Спір стосується доведеності порушення та правомірності прийнятих за результатами перевірки актів.

З приводу статусу позивача суд зазначає, що позивач імпортував продукцію від іноземного виробника і вперше надав її на ринку України, поставивши ТОВ «АВТОПАРТНЕР СЕРВІС» 13.12.2021. Відповідно до наведених визначень статті 1 Закону № 124-VIII саме ця поставка є введенням продукції в обіг, а позивач - імпортером, тобто особою, яка ввела продукцію в обіг. Доводи позивача про те, що поставка розповсюджувачу була лише «розповсюдженням», суд відхиляє. Водночас статус імпортера сам по собі не свідчить про невідповідність продукції встановленим вимогам: таку невідповідність має довести орган ринкового нагляду.

Щодо порушення пунктів 1.2 та 12.4 Порядку № 521. Пункт 12.4 Порядку № 521 ставить введення обладнання в обіг у залежність від наявності сертифіката відповідності на партію обладнання, судом встановлено, що такий сертифікат існував: виробник видав його 17.11.2021, тобто до митного оформлення (22.11.2021) і до поставки розповсюджувачу (13.12.2021). Сертифікат стосується партії за рахунком № 11651458, прямо називає артикул ADH286132 і ґрунтується на чинному сертифікаті типу UA*46A(b)*0413*01, артикульна група якого охоплює спірну продукцію. Отже, вимогу пункту 1.2 Порядку № 521 щодо видачі виробником сертифіката відповідності на партію обладнання дотримано, а пункт 1.3 цього Порядку до спірної продукції не застосовується, оскільки відповідність її типу підтверджена сертифікатом типу.

Відповідач отримав обидва сертифікати, їх достовірності ні в акті перевірки, ні у відзиві не заперечив, проте всупереч частині тринадцятій статті 23 Закону № 2735-VI жодної оцінки їм в акті перевірки не надав. Висновок про те, що позивач увів продукцію в обіг «без сертифікату відповідності - не додавши його до партії обладнання», відповідач ґрунтує виключно на акті перевірки від 16.12.2021 № 000005, складеному у розповсюджувача. Цього акта до матеріалів справи не подано, тому суд позбавлений можливості перевірити встановлені ним обставини, зокрема те, що перевірялася саме одиниця продукції, поставлена позивачем. Навіть у викладі відповідача цей акт фіксує лише відсутність сертифіката у розповсюджувача на момент його перевірки, а не відсутність сертифіката в імпортера.

Пункт 12.4 Порядку № 521 пов`язує сертифікат відповідності з партією обладнання, на яку його видано (у цьому випадку - з імпортованою партією за рахунком № 11651458), і не встановлює прямо обов`язку передавати копію сертифіката разом з кожною подальшою поставкою окремої одиниці продукції. Проте навіть за ширшого тлумачення цієї норми, на якому наполягає відповідач, факт непередання сертифіката розповсюджувачу в силу частини другої статті 77 КАС України мав довести саме відповідач., однак таких доказів суду не надано.

Що стосується порушення пункту 8.2 Порядку № 521 то суд звертає увагу, що обов`язок, передбачений пунктом 8.2 Порядку № 521, покладено на виробника, і стосується він обладнання, тип якого затверджено на підставі окремих затверджень за Правилами ЄЕК ООН; щодо іншого обладнання діє пункт 8.3 цього Порядку. У свою чергу, відповідач не встановив, на якій підставі видано сертифікат типу UA*46A(b)*0413*01, хоча в розділі II цього сертифіката технічними службами зазначено українські випробувальні центри та протоколи їх випробувань. За таких обставин висновок саме про порушення пункту 8.2 Порядку № 521 є необґрунтованим. Крім того, обидва пункти допускають зазначення номера сертифіката типу в супровідній документації щодо використання продукції, і саме такий спосіб визначено в сертифікаті типу UA*46A(b)*0413*01.

Висновок відповідача щодо пункту 8.2 Порядку № 521 не ґрунтується на жодному доказі: продукцію, її упаковку та супровідну документацію відповідач не оглядав, зразків не відбирав, а місце розміщення продукції сам зазначив як «не встановлено». Єдиною підставою висновку є те, що відповідач «не отримав» від позивача інформації чи доказів про нанесення номера сертифіката типу. Однак вимога відповідача від 30.08.2024 таких документів не містила, а всі витребувані документи позивач надав. Відсутність в органу ринкового нагляду інформації, яку він не витребовував і самостійно не перевіряв, не є доказом невідповідності продукції встановленим вимогам. Поклавши на позивача обов`язок доводити відсутність порушення, відповідач діяв всупереч частині другій статті 77 КАС України.

Крім того, у додатку 1 до акта перевірки щодо перевіреної продукції зазначено: виробник - Ferdinand Bilstein UK Ltd, країна виробництва - «Made in UK», штриховий код 5050063029734. Натомість в інвойсі № 11651458 від 03.11.2021, за яким позивач імпортував продукцію, країною походження позиції ADH286132 зазначено Китайську Народну Республіку. Джерела відомостей, внесених до додатка 1, акт не називає; продукцію відповідач не оглядав. Отже, відповідач не встановив і того, що одиниця продукції, щодо якої у 2021 році складено акт у розповсюджувача, походить саме з партії, ввезеної та поставленої позивачем.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, Верховний Суд у постанові від 19.01.2023 у справі № 520/6006/21 (адміністративне провадження № К/990/17082/22), розглядаючи спір у сфері державного ринкового нагляду, визнав протиправними акти органу ринкового нагляду, висновки якого «ґрунтуються виключно на припущеннях, не підтверджуються будь-якими доказами» (пункт 64), та наголосив, що у справах, де суб`єкт владних повноважень доводить правомірність своїх рішень, що передбачають втручання у діяльність суб`єкта приватного права (зокрема, притягнення його до відповідальності), подані ним докази, за загальним правилом, повинні відповідати критерію «поза розумним сумнівом» (пункт 68).

У постанові від 30.06.2022 у справі № 809/1167/17 Верховний Суд зазначив, що для притягнення особи до відповідальності за пунктом 2 частини другої статті 44 Закону № 2735-VI «необхідно в першу чергу встановити якість продукції та її відповідність встановленим вимогам».

Таким чином, відповідач не довів поза розумним сумнівом, що введена позивачем в обіг продукція не відповідала встановленим вимогам.

Щодо рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів. Підставою для прийняття рішення відповідно до частини першої статті 29 Закону № 2735-VI є встановлена невідповідність продукції встановленим вимогам. Оскільки такої невідповідності відповідач не довів, рішення № РВ005/24/ПВ прийнято без належної підстави, воднаочас рішення № РВ005/24/ТЗ про тимчасову заборону надання продукції на ринку прийнято на строк приведення продукції у відповідність (пункт 2 частини п`ятої статті 30 Закону № 2735-VI), є похідним від рішення № РВ005/24/ПВ.

Крім того, суд встановив самостійні підстави протиправності обох рішень та з цього приводу зазначає наступне.

(1) рішення прийнято в день складення акта перевірки без надіслання позивачу їх проєктів, що порушує частину одинадцяту статті 33 Закону № 2735-VI та гарантоване частиною першою статті 17 Закону України «Про адміністративну процедуру» право особи бути заслуханою до прийняття несприятливого для неї акта. Обставин, які б свідчили про необхідність термінового вжиття заходів (частина п`ятнадцята статті 33 Закону № 2735-VI), рішення не наводять і з матеріалів справи вони не вбачаються: єдину одиницю продукції реалізовано 13.12.2021, тобто більш як за два з половиною роки до прийняття рішень, а оцінка ризику не проводилась. Це порушення не є формальним: отримавши проєкти рішень, позивач мав можливість повідомити про відсутність у нього спірної продукції та надати пояснення щодо сертифікатів, тобто про обставини, які безпосередньо впливають на можливість і зміст обмежувальних заходів. Отже, рішення прийнято без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення (пункт 9 частини другої статті 2 КАС України). Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21 (провадження № 12-32гс22) наголосила, що державні органи, «які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків» (пункт 8.43).

(2) заходи ринкового нагляду вживаються щодо продукції, яка надається на ринку, зберігається на складах виробників (імпортерів) або перебуває у споживачів (частини друга, третя статті 22, частина друга статті 30 Закону № 2735-VI). Відповідач не встановив наявності жодної одиниці спірної продукції у позивача чи в обігу станом на вересень 2024 року, а місце розміщення продукції сам зафіксував як «не встановлено». На переконання суду, рішення не мають визначеного об`єкта, щодо якого могли б бути виконані.

(3) рішення не відповідають вимогам частини сьомої статті 33 Закону № 2735-VI, оскільки вони не визначають, чи застосовуються заходи до всього обсягу продукції артикулу ADH286132 чи до окремої партії (пункт 3), а єдина передбачена ними дія нанесення номера сертифіката типу «виробником» є дією третьої особи, а не конкретним заходом, який може виконати позивач щодо продукції, якої в нього немає (пункт 2).

Верховний Суд у постанові від 11.02.2025 у справі № 340/1859/22, розглядаючи спір щодо рішень Укртрансбезпеки про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів стосовно запасних частин колісних транспортних засобів за Порядком № 521, зазначив, що «усунення порушень прямо залежить від чіткого визначення суб`єктом владних повноважень конкретного заходу (варіанту поведінки), яких слід вжити суб`єкту господарюванню для усунення порушень. Відповідно орган перевірки несе імперативний обов`язок визначити конкретний спосіб усунення порушення». Оскаржувані рішення цій вимозі не відповідають.

Обґрунтованість, у силу статті 2 КАС України, є однією з обов`язкових ознак рішення суб`єкта владних повноважень, а загальною вимогою до актів індивідуальної дії є наведення конкретних підстав їх прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів (постанова Верховного Суду від 26.01.2023 у справі № 160/3289/21, пункти 33, 35). Оскаржувані рішення не містять ні оцінки наданих позивачем сертифікатів, ні обґрунтування рівня загрози, ні визначення обсягу продукції.

(4) всупереч частині п`ятій статті 33 та пункту 1 частини першої статті 5 Закону № 2735-VI рішення не містять жодної оцінки рівня загрози, яку становить продукція, а сценарного плану ймовірності виникнення ризику, на Методику вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2011 № 1407, якої посилається сам відповідач, до акта не додано. Тимчасова заборона надання на ринку продукції, щодо якої наявні сертифікати типу та відповідності, без будь-якого висновку про ризик, є непропорційною.

Оцінюючи посилання відповідача на пріоритет життя і здоров`я людини та на правові висновки Верховного Суду щодо цього принципу, суд не приймає їх як підставу для відмови у задоволенні позову, оскільки сам по собі цей принцип не звільняє орган ринкового нагляду від обов`язку довести невідповідність продукції встановленим вимогам та дотриматися процедури, визначеної статтею 33 Закону № 2735-VI. Право позивача звернутися за безоплатною консультацією (постанова Кабінету Міністрів України від 12.02.2020 № 75) також не усуває недоліків самих рішень.

Щодо постанови про накладення штрафу суд зазначає, що адміністративно-господарська санкція за пунктом 2 частини другої статті 44 Закону № 2735-VI застосовується за доведений факт введення в обіг продукції, що не відповідає встановленим вимогам. Оскаржувана постанова ґрунтується на тих самих акті перевірки та протоколі і не спирається на інші докази. Оскільки невідповідність продукції встановленим вимогам відповідач не довів, склад правопорушення відсутній, а постанова підлягає скасуванню. З огляду на це суд не надає оцінки правильності визначення розміру штрафу.

Надаючи правову оцінку доводам позивача про невручення акта перевірки в останній день перевірки, то суд їх відхиляє, позаяк позивач сам просив провести перевірку за його відсутності, акт надіслано йому в день складення та вручено 20.09.2024, а його представник брав участь у розгляді справи про накладення штрафу 24.09.2024. Це порушення, на відміну від ненадіслання проєктів рішень, саме по собі не вплинуло на зміст оскаржуваних актів.

Доводи про формальну невідповідність суд також до уваги не бере. Так, частина третя статті 29 Закону № 2735-VI стосується знака відповідності технічним регламентам, декларації про відповідність, технічної документації, а також порушень, прямо визначених відповідним технічним регламентом як формальна невідповідність. Порядок № 521 не відносить відсутність сертифіката відповідності чи номера сертифіката типу до формальної невідповідності, а ототожнення сертифіката типу зі знаком відповідності технічним регламентам нормами законодавства не підтверджене.

Суд також зауважує, що запис у протоколі від 12.09.2024 № РВ003/24/ПР про відмову суб`єкта господарювання від його підписання не узгоджується з актом перевірки, яким зафіксовано неявку представника позивача, що додатково свідчить про неналежне оформлення відповідачем матеріалів перевірки.

При цьому, зазначення у протоколі та постанові пункту 2 частини другої статті 44 Закону № 2735-VI як «порушених вимог» є неточністю формулювання, яка не перешкоджає зрозуміти суть інкримінованого порушення і сама по собі не є підставою для скасування постанови.

Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на встановлені обставини, перевіривши правову та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що рішення Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 12.09.2024 № РВ005/24/ПВ та № РВ005/24/ТЗ, постанова від 24.09.2024 № РВ003/24/ПС не відповідають наведеним у частині 2 статті 2 КАС України критеріям, відтак позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

За правилами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, за подання даного адміністративного позову сплачено судовий збір в сумі 9084,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 17.10.2024 № 111133491, яка наявна в матеріалах справи, а тому судові витрати позивача в частині сплаченого судового збору підлягають стягненню з бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті.

Визначаючись щодо наявності правових підстав для стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 18000,00 грн суд зазначає таке.

Відповідно до статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 КАС України).

За правилами частини третьої статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом з тим, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).

Однак, за змістом заяви від 03.12.2024 серед додатків зазначено, що до такої заяви долучено копії договору про надання правової допомоги від 01.07.2021, рахунку від 29.11.2024 № 291124/1, акта про надані послуги від 29.11.2024 та платіжної інструкції на суму 18000,00 грн. Проте згідно з відомостями підсистеми «Електронний суд», до заяви долучено лише ордер адвоката та квитанцію про надсилання клопотання іншій стороні; названих позивачем документів матеріали справи не містять. Ордер на надання правничої допомоги від 17.10.2024 серії АС № 1113775 підтверджує повноваження адвоката Бойка Ю.В., однак не підтверджує умов договору, обсягу фактично наданих послуг та розміру витрат.

Отже, наразі відсутні підстави для стягнення витрат на правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Даліс Аутомотів Груп» до Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування рішень, постанови, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 12.09.2024 № РВ005/24/ПВ.

Визнати протиправним та скасувати рішення Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 12.09.2024 № РВ005/24/ТЗ.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті про накладення штрафу від 24.09.2024 № РВ003/24/ПС.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Даліс Аутомотів Груп» за рахунок бюджетних асигнувань Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті судовий збір у розмірі 9084,00 грн

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 19 жовтня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Даліс Аутомотів Груп" (вул. Івана Франка, буд. 29Б,м. Радивилів,Дубенський р-н, Рівненська обл.,35500, ЄДРПОУ/РНОКПП 41160309)

Відповідач - Відділ державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Відінська, буд. 8,м. Рівне,Рівненська обл.,33023, ЄДРПОУ/РНОКПП 39816845)

Суддя Ольга ПОЛІЩУК