Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
15 жовтня 2026 рокум. ПолтаваСправа № 440/2906/26
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Молодецького Р.І.,
за участю:
секретаря судового засідання Гринько Я.О.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Рогози Х.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 29.09.2026 про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2026 у справі № 440/2906/26, клопотання позивача від 24.09.2026 про накладення штрафу за неподання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області звіту про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2026 року у справі № 440/2906/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2026 у справі № 440/2906/26 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо застосування з 01.01.2026 та з 01.03.2026 понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану", та обмеження максимальним розміром при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.01.2026 без обмеження її максимальним розміром та без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану", з урахуванням раніше проведених виплат. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.03.2026 з урахуванням індексації, установленої згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2026 р. №236 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році", без обмеження пенсії максимальним розміром та без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану", з урахуванням раніше проведених виплат. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Заяву позивача щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду задоволено. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області подати звіт про виконання рішення суду у строк протягом трьох місяців з дня набрання законної сили цим рішенням суду /https://reyestr.court.gov.ua/Review/135739175/.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2026 року у справі № 440/2906/26 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області залишено без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2026 по справі № 440/2906/26 залишено без змін /https://reyestr.court.gov.ua/Review/137513682/.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2026 у справі № 440/2906/26 набрало законної сили 18.06.2026.
24.09.2026 до суду через систему «Електронний суд» позивач подав суду клопотання (вхідний № 73380/26), в якому просить: встановити Головному управлінню Пенсійного Фонду України в Полтавській області новий строк подання звіту про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2026 року у справі №440/2906/26 протягом 30 днів, з дня набрання ухвалою законної сили; за неподання Головним управлінням Пенсійного фонду в Полтавській області до Полтавського окружного адміністративного суду звіту про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2026 року у справі №440/2906/26, у строк протягом трьох місяців з дня набрання законної сили цим рішенням суду та невиконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2026 року у справі №440/2906/26 в частині виплати ОСОБА_1 щомісячної пенсії в нарахованому розмірі 31 663.26 грн., накласти на начальника Головного управління Пенсійного Фонду України в Полтавській області Молодцову Юлію Сергіївну, як керівника державного органу суб`єкта владних повноважень, штраф у сумі сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб 133120 гривень (сто тридцять три тисячі сто двадцять гривень) шляхом стягнення з начальника Головного управління Пенсійного Фонду України в Полтавській області Молодцової Юлії Сергіївни, ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП НОМЕР_2 ) 66560 гривень (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят гривень) та стягнення з начальника Головного управління Пенсійного Фонду України в Полтавській області Молодцової Юлії Сергіївни на користь Державного бюджету України 66560 гривень ((шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят гривень); постановити ухвалу в порядку ч.1 статті 149 КАС України про стягнення в дохід Державного бюджету України з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області штрафу в сумі трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за неподання до суду звіту про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2026 року у справі №440/2906/26, у строк протягом трьох місяців з дня набрання законної сили цим рішенням суду та невиконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2026 року у справі №440/2906/26 в частині виплати ОСОБА_1 щомісячної пенсії в нарахованому розмірі 31 663.26 грн.; розглянути це клопотання у відкритому судовому засіданні та надати можливість участі у судовому засіданні по справі №440/2906/26 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи відеоконференцзв`язку «EasyCon» (https://easycon.com.ua) та з використанням власних технічних засобів.
30.09.2026 від Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області до суду надійшов сформований в системі «Електронний суд» 29.09.2026 звіт (вхідний № 74769/26) про результати виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2026 у справі №440/2906/26, яким відповідач просить: врахувати викладені письмові пояснення та визнати причини пропуску подання звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2026 у справі № 440/2906/26 поважними; прийняти звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2026 року №440/2906/26 та відмовити у задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю; клопотання Головного управління про звільнення керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від накладення штрафу задовольнити; призначити розгляд звіту про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2026 року №440/2906/26 у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
У поданому Звіті відповідач у справі № №440/2906/26 викладає наступні обставини щодо виконання ним рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2026 у справі №440/2906/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.
Відповідач зазначає, що Постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2026 у справі №440/2906/26 зареєстрована в системи електронного документообігу Головного управління 24.06.2026 за вхідним №27955/7. Після опрацювання постанови Другого апеляційного адміністративного суду проведено перерахунок пенсії та нараховано заборгованість на виконання рішення суду. Стверджує, що головне управління діяло сумлінно та вживало усіх можливих заходів для своєчасного виконання судового рішення та підготовки звіту про таке виконання. Пропуск строку подання звіту стався не внаслідок умисного ігнорування вимог суду чи бездіяльності посадових осіб, а виключно через збіг об`єктивних та незалежних від Головного управління обставин, та в обґрунтування вказаного посилається на повітряні тривоги та загрози ракетних обстрілів; перебої у функціонуванні системи, що уповільнює обробку внутрішньої документації та взаємодію з іншими установами; кадровий дефіцит та підвищене навантаження на посадових осіб. На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2026 у справі №440/2906/26, з урахуванням постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2026, Головним управлінням ОСОБА_1 здійснено перерахунок пенсії з 01.01.2026 без обмеження її максимальним розміром та без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», з урахуванням раніше проведених виплат та нараховано з 01.03.2026 з урахуванням індексації, установленої згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2026 р. №236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році», без обмеження пенсії максимальним розміром та без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», з урахуванням раніше проведених виплат, та нараховано заборгованість за період з 01.01.2026 по 31.07.2026 в розмірі 24950,61 грн (копії перерахунків додаються). Розмір пенсії з 01.08.2026 складає 31663,26 грн. Датою виконання рішення суду є 29.06.2026. Заборгованість пенсії за рішенням суду внесена до підсистеми «Реєстр судових рішень» та облікована за №821-145760 (витяг з системи ІКІС ПФУ підсистеми «Реєстр судових рішень» додається). Відповідач звертає увагу, що згідно з пунктами 20 та 29 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушеннями бюджетного законодавства. Статтею 22 Бюджетного кодексу України чітко визначено виключний перелік розпорядників бюджетних коштів за видами бюджетних призначень. У вказаному переліку Пенсійний фонд України, його регіональні та територіальні органи відсутні. Кошти на фінансування видатків пов`язаних з погашенням заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, що здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачаються у складі вказаної бюджетної програми і визначаються в межах граничних обсягів видатків Державного бюджету за цією програмою. Зазначені кошти входять до складу запланованих асигнувань з державного бюджету по бюджетній програмі за КПКВК 2506080 «Фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду». Головним розпорядником коштів державного бюджету, що виділяються на забезпечення виплат по зазначеній бюджетній програмі, є Міністерство соціальної політики України, Фонд відповідальний виконавець і розпорядник коштів нижчого рівня. Відкладена заборгованість за пенсійною справою ОСОБА_1 нарахована з 01.01.2026 по 17.06.2026 становила 18578,54 грн, поточна заборгованість з 18.06.2026 по 30.09.2026 становила 17875,16 грн. Головним управлінням зроблено запит 25.09.2026 №1600-0506-5/90463 щодо виділення Головному управлінню бюджетних асигнувань, необхідних для здійснення у повному обсязі виплати пенсійних коштів, нарахованих на виконання зазначеного судового рішення без застосування постанови Кабінету Міністрів України №1046 від 19.08.2026 (копія листа додається). Разом з тим, стверджує у звіті відповідач, обов`язок розпорядників бюджетних коштів застосовувати чинний пункт 14 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» не було скасовано. Аналогічні положення були передбачені пунктом 25 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік». Згідно поданого звіту відповідач вважає, що головним управлінням вжито усіх можливих заходів, спрямованих на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2026 у справі №440/2906/26, зокрема: проведено перерахунок пенсії; рішення суду включено в Реєстр судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою; попередньо направлено запит до Пенсійного фонду України під час дії Постанови №1046 щодо виділення коштів на виконання рішення суду. Таким чином, стверджує у звіті відповідач, начальником Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, вчинено всі можливі дії, спрямовані на виконання рішення суду у повному обсязі, що належали до сфери його повноважень, в межах та в спосіб, передбачений чинним законодавством. Вважає, що вищевикладених обставин та наданих управлінням доказів достатньо для звільнення керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від накладення штрафу.
30.09.2026 та 06.10.2026 року до суду через систему «Електронний суд» від позивача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких наполягав про накладення за результатами розгляду звіту на начальника Головного управління Пенсійного Фонду України в Полтавській області Молодцову Ю.С., штрафу у максимальному розмірі у сумі сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб 133120 гривень.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2026 року призначений звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2026 у справі № 440/2906/26 та клопотання позивача від 24.09.2026 про накладення штрафу за неподання Головним управлінням Пенсійного фонду в Полтавській області звіту про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2026 року у справі № 440/2906/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, до розгляду у судовому засіданні на 14:30 08 жовтня 2026 року в приміщенні Полтавського окружного адміністративного суду за адресою: 36039, м. Полтава, вул. Пушкарівська, 9/26. Постановлено судове засідання в адміністративній справі № 440/2906/26, призначене на 14:30 08 жовтня 2026 року в приміщенні Полтавського окружного адміністративного суду, провести за участю ОСОБА_1 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Забезпечити участь Сухна Анатолія Григоровича у судовому засіданні в справі № 440/2906/26, призначеному на 14:30 08 жовтня 2026 року, у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Позивач в судовому засіданні, що відбулося 08.10.2026 підтримав подане ним клопотання від 24.09.2026 про накладення на керівника головного управління Пенсійного фонду в Полтавській області штрафу за неподання звіту про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2026 року у справі № 440/2906/26, уточнивши при цьому, що такий штраф підлягає накладенню, як у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту, так і за неподання звіту у строк, встановлений судом, а також підтримав вказане клопотання і в частині постановлення ухвали в порядку ч.1 статті 149 КАС України про стягнення в дохід Державного бюджету України штрафу.
Представник відповідача в судовому засіданні просив суд прийняти поданий 29.09.2026 звіт про результати виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2026 у справі №440/2906/26 та звільнити керівника головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від накладення штрафу.
Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали звіту про виконання судового рішення, суд виходить з наступного.
Відповідно статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі Горнсбі проти Греції суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь - яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40).
Згідно частини 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
За приписами частин 4, 7 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування.
Частинами 2, 3 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Конституційний Суд України, розглядаючи справу №1-7/2013 у Рішенні від 26.06.2013 року, звернув увагу, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Окрім того, в Рішенні від 30.06.2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України значив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).
Суд наголошує, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Відтак, обов`язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".
Головною метою судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах є реалізація завдання адміністративного судочинства, оскільки ефективний захист прав осіб завершується виконанням судового рішення.
Розглядаючи звіт суб`єкта владних повноважень про виконання рішення, суд повинен перевірити чи досягнуто мети задля якої постановлено судове рішення, тобто чи відбулося фактичне відновлення порушеного права.
Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Частиною третьою статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
Згідно частини першої статті 382-2 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.
Частиною другою цієї статті визначено, що звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити:
1) найменування суду першої інстанції, до якого подається звіт;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає звіт, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб);
4) номер справи, в межах якої ухвалено відповідне судове рішення;
5) відомості про виконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання;
6) у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб`єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення;
7) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до звіту та підтверджують обставини, зазначені у ньому.
Відповідно до частини третьої статті 382-2 Кодексу адміністративного судочинства України до звіту додаються:
1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо звіт поданий представником і такі документи раніше не подавалися;
2) докази направлення копій звіту та доданих до нього матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.
Згідно частини 1 статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Відповідно до положень частини 2 статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.
У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 3821 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення (частина 3 статті 3823 Кодексу адміністративного судочинства України).
Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України (частина 4 статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно частини 5 статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України суд за клопотанням суб`єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
За приписами частини 10 статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб`єкта владних повноважень.
Якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу (частина 11 статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України).
Поданий до суду головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області 30.09.2026 звіт про результати виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2026 у справі №440/2906/26 (далі Звіт) за формою відповідає вимогам частини 2 статті 382-2 Кодексу адміністративного судочинства України.
З`ясовуючи питання щодо фактичного виконання пенсійним органом рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2026 у справі №440/2906/26 судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідач: провів перерахунок пенсії з 01 січня 2026 року Пенсійна справа № 1603007394-МВС Пенсія по інвалідності ОСОБА_1 , внаслідок чого підсумок пенсії (з надбавками) склав: 28578,86 грн.; провів перерахунок пенсії з 01 березня 2026 року Пенсійна справа № 1603007394-МВС Пенсія по інвалідності ОСОБА_1 , внаслідок чого підсумок пенсії (з надбавками) склав: 31663,26 грн.
Відповідачем складено розрахунок на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою №1603007394 за дорученням №Д 1603007394/43, пенсіонер ОСОБА_1 на суму 24950,61 грн.
На підтвердження реєстрації рішення суду в пенсійному органі відповідачем до матеріалів звіту доданий Витяг з реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, реєстраційний номер рішення в реєстрі 145760.
Згідно скріншоту з програми реєстру судових рішень головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, копія якого перебуває в матеріалах справи, по справі № 440/2906/26 залишок невиплачених коштів складає 31137,46 грн.
Отже рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2026 у справі № 440/2906/26 виконано відповідачем в частині здійснення нарахування ОСОБА_1 пенсії з 01.01.2026 без обмеження її максимальним розміром та без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану", з урахуванням раніше проведених виплат та нарахування ОСОБА_1 пенсії з 01.03.2026 з урахуванням індексації, установленої згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2026 р. №236 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році", без обмеження пенсії максимальним розміром та без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану", з урахуванням раніше проведених виплат.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, на виконання зазначеного рішення суду відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача, однак присуджена пенсія продовжує виплачуватися позивачу в попередньому розмірі, а за відповідачем наявна заборгованість з виплати пенсії позивачу, яка до цього часу не виплачена та облікована в територіальному органі Пенсійного фонду України.
Вказані обставини представник відповідача в судовому засіданні не заперечував та не спростовував, їх існування пояснював відсутністю коштів Державного бюджету України та фінансового забезпечення, необхідного для здійснення виплат позивачу.
Із вищезазначених обставин суд вбачає, що головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області не повністю виконано рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2026 у справі № 440/2906/26, зокрема, не подано належних та допустимих доказів виплати заборгованості по виплаті пенсії та виплати пенсії в нарахованому розмірі після здійснення перерахунку на виконання рішення суду.
Тому враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області, всупереч статті 129-1 Конституції України, статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статей 14, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, неповністю виконано рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2026 у справі № 440/2906/26, оскільки лише здійснено перерахунок пенсії позивача, а перерахована пенсія залишається не виплаченою.
З метою забезпечення виконання судового рішення статтею 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України визначені рішення за наслідками розгляду звіту про виконання судового рішення.
Так, за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу (частина 1 статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України).
У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення (частина 3 статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України).
Отже, судом можуть бути вжиті заходи реагування судового контролю за невиконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту та накладення штрафу на особу відповідальну за виконання рішення суду. При цьому, для прийняття судом звіту суб`єкта владних повноважень необхідним є встановлення виконання відповідним суб`єктом судового рішення у повному обсязі та у спосіб, визначений таким рішенням, або не у повному обсязі, але за умови вжиття достатніх заходів для своєчасного та повного виконання судового рішення.
З огляду на викладене вище наявні підстави для відмови у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 30.09.2026 про результати виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2026 у справі №440/2906/26.
При вирішенні питання про накладення на керівника суб`єкта владних повноважень штрафу за невиконання рішення суду від 15.04.2026 у справі №440/2906/26, суд виходить з наступного.
Верховний Суд в постанові від 09 вересня 2026 року справа № 420/31439/24 вказав наступне.
Судовий контроль за виконанням судового рішення спрямований на забезпечення реального та повного відновлення порушеного права особи, на користь якої таке рішення ухвалено.
Водночас застосування заходів такого контролю має здійснюватися відповідно до механізму та критеріїв, безпосередньо встановлених процесуальним законом.
Відповідно до частини першої статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту.
Згідно з частиною другою цієї статті суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Частиною третьою статті 382-3 КАС України передбачено, що у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Разом із тим частиною п`ятою статті 382-3 КАС України законодавець передбачив спеціальний порядок, який дозволяє суду зменшити розмір такого штрафу або звільнити від його сплати.
Суд за клопотанням суб`єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Отже, процесуальний закон чітко розмежовує питання про прийняття звіту та питання про застосування до керівника суб`єкта владних повноважень штрафу.
Верховний Суд в постанові від 09 вересня 2026 року справа № 420/31439/24 зазначив, що сам факт відмови у прийнятті звіту не виключає можливості застосування частини п`ятої статті 382-3 КАС України, оскільки протилежне тлумачення фактично позбавляло б цю норму самостійного змісту.
Саме тому законодавець після встановлення загального правила про накладення штрафу у разі відмови у прийнятті звіту окремо передбачив можливість звільнення від його сплати, у тому числі у справах щодо здійснення пенсійних, соціальних та інших виплат за умови підтвердження відсутності бюджетних асигнувань та вжиття керівником усіх необхідних заходів для їх встановлення, які є достатніми і вичерпними.
Суд також вважає за необхідне врахувати правову природу штрафу, який може бути застосований до керівника суб`єкта владних повноважень у порядку статті 382-3 КАС України.
У практиці Європейського суду з прав людини для визначення того, чи має застосована до особи санкція характер кримінального обвинувачення в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосовуються так звані «критерії Енгеля» (Engel and Others v. the Netherlands, § 82, Series A no. 22), які передбачають необхідність врахування судом: кваліфікації правопорушення згідно з національним законодавством, характеру правопорушення та суворості покарання, якому обвинувачений ризикує бути підданий. При цьому другий та третій критерії є альтернативними та не обов`язково мають застосовуватися сукупно.
За першим із зазначених критеріїв штраф, передбачений статтею 382-3 КАС України, національним законодавством не віднесений до кримінальних покарань. Він застосовується адміністративним судом у межах процесуального механізму судового контролю за виконанням судового рішення. Отже, за формальною класифікацією у національному праві такий штраф має процесуальний характер. Водночас така класифікація сама по собі не є визначальною для оцінки характеру відповідної санкції у розумінні «критеріїв Енгеля».
Щодо другого критерію суд враховує, що штраф, передбачений статтею 382-3 КАС України, накладається не на суб`єкта владних повноважень як боржника за судовим рішенням, а особисто на його керівника, відповідального за забезпечення виконання такого рішення. Метою цього заходу є не відшкодування майнової шкоди, спричиненої невиконанням судового рішення, і не виконання за рахунок керівника самого грошового зобов`язання суб`єкта владних повноважень, а здійснення персонального примусового та превентивного впливу з метою спонукання до належного виконання судового рішення та запобігання подальшому невиконанню.
Такий висновок підтверджується законодавчою конструкцією цього заходу. У разі відмови у прийнятті звіту частини третя і четверта статті 382-3 КАС України передбачають накладення саме на керівника суб`єкта владних повноважень штрафу у розмірі від двадцяти до сорока прожиткових мінімумів для працездатних осіб; половина такого штрафу стягується на користь заявника, а інша половина до Державного бюджету України. Повторне невиконання обов`язку може мати наслідком подальше застосування штрафу зі збільшенням його розміру.
Стосовно третього критерію суд враховує ступінь суворості застосованої санкції. Така санкція становить самостійне майнове обтяження фізичної особи, не залежить від розміру невиконаного нею особистого грошового зобов`язання та переслідує примусову і превентивну мету.
Накладення штрафу за статтею 382-3 КАС України не може бути автоматичним наслідком неповного виконання судового рішення.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Зазначені норми означають, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб`єкт приватного права зобов`язаний добросовісно виконувати свої обов`язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків.
Водночас суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до підпунктів 4, 7 пункту 4 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує своєчасну та у повному обсязі виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання, здійснює страхові виплати та надає соціальні послуги відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та інші виплати, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, в межах обсягів фінансування цих виплат; здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до статті 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-XII (далі Закон № 2262) виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, забезпечується за рахунок коштів державного бюджету.
Таким чином, виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», здійснює відповідне Головне управління Пенсійного фонду України винятково за рахунок коштів Державного бюджету.
Згідно зі статтями 23, 116 Бюджетного кодексу України Будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.
Як встановлено судом головне управління Пенсійного фонду в Полтавській області на виконання рішення суду від 15.04.2026 у справі № 440/2906/26 здійснило перерахунок пенсії позивача, водночас вказане рішення у частині виплати пенсії після здійснення перерахунку не виконане.
Відповідно до підпункту 4 пункту 4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 р. № 280, Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань розробляє проект бюджету Пенсійного фонду України та подає його Міністрові соціальної політики, сім`ї та єдності для внесення в установленому порядку на розгляд Кабінетові Міністрів України, здійснює ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення, здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг відповідно до закону, забезпечує своєчасне та у повному обсязі фінансування виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат і соціальних послуг, які згідно із законодавством проводяться за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством, складає звіт про виконання бюджету Пенсійного фонду України.
Відтак, саме на Пенсійний фонд України, в не на Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, покладено обов`язок розробки проект бюджету Пенсійного фонду України та здійснення ефективного розподілу фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення, тому суд погоджується з доводами Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, яке є територіальним органом Пенсійного фонду України та у яке у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету Фонду, що невиконання рішення суду в частині здійснення виплати пов`язане з об`єктивними причинами, які не залежать від волі відповідача, оскільки виділення коштів відбувається за відповідними бюджетними асигнуваннями з Пенсійного фонду України.
Суд також зауважує, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04 березня 2026 року у справі 320/51895/25, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2026 року, визнано протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень».
Отже, постанова Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» втратила чинність з 08 червня 2026 року.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2026 р. №1046 "Деякі питання використання коштів бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання)", що набрала чинності 28 серпня 2026 року, установлено, що розподіл видатків на виплату пенсій, перерахованих на виконання рішень суду, та розподіл видатків на погашення заборгованості з виплати пенсій в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування на виконання ретроспективних судових рішень (за час, що передує даті набрання рішенням суду законної сили), передбачених бюджетом Пенсійного фонду України на 2026 рік, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 5 лютого 2026 р. № 127 (Офіційний вісник України, 2026 р., № 17, ст. 1189), здійснюється пропорційно всім одержувачам пенсій за рішеннями суду, які включено до електронних пенсійних справ та сформованого на їх підставі переліку пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), нарахованих на виконання рішень суду станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому проводиться їх виплата, виходячи із виділених на зазначені цілі бюджетних асигнувань у межах помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України, але не більше від належної до виплати суми, що обліковується в переліку. Під час такого пропорційного розподілу видатків на виплату пенсій у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначених на виконання рішень суду про зобов`язання територіального органу Пенсійного фонду України призначити пенсію, враховується, що щомісячний розмір таких виплат повинен бути не меншим за розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначений законом.
Отже, після набрання рішенням суду законної сили: 18.06.2026 строку для виконання рішення суду у цій справі відбулися зміни у законодавстві України, що стосувалися питання розподілу видатків на виплату пенсій, перерахованих на виконання рішень суду.
На даний час затверджено бюджет Пенсійного фонду України на 2026 рік постановою Кабінету Міністрів України № 127 від 05.02.2026 Деякі питання бюджету Пенсійного фонду України на 2026 рік.
У бюджеті Пенсійного фонду України на 2026 рік, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 05.02.2026 № 127 Про затвердження бюджету Пенсійного фонду України на 2026 рік, передбачено кошти на фінансування видатків, пов`язаних з погашенням заборгованості з виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) на виконання ретроспективних судових рішень на 2026 рік затвердженні в розмірі 500000 тис. грн.
До Звіту відповідачем надано копії: Тимчасового розпису доходів і видатків головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, затвердженого наказом ПФУ від 31.12.2025 № 222, в якому на січень, лютий, березень не було передбачено коштів на погашення заборгованості з виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) на виконання ретроспективних судових рішень; Плану доходів і видатків головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на 2026 рік, затвердженого 24.02.2026, яким передбачені кошти на погашення заборгованості з виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) на виконання ретроспективних судових рішень в розмірі 14262,6 тис. грн.; Помісячний розпис доходів і видатків головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на 2026 рік, затверджений 24.02.2026.
При цьому з матеріалів справи вбачається, що відповідач звертався до Пенсійного фонду України із листом щодо необхідності виділення у повному обсязі асигнувань з державного бюджету на забезпечення пенсійних виплат, перерахованих на виконання судового рішення № 1600-0506-5/90463 від 25.09.2026 в якому, зокрема, зазначив, що на виконання зазначеного рішення суду Головним управлінням проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 та нараховано пенсійні кошти за період з 01.01.2026 по 31.07.2026 у сумі 24 950,61 грн. Зазначені кошти обліковано в електронній пенсійній справі та в Інтегрованій комплексній інформаційній системі Пенсійного фонду України, підсистемі «Реєстр судових рішень». Також донараховано поточні пенсійні виплати за період 01.08.2026 по 30.09.2026. Станом на 24.09.2026 зазначені кошти у повному обсязі не виплачено у зв`язку з відсутністю достатніх бюджетних асигнувань.
Також в матеріалах справи міститься спрямована відповідачем Пенсійному фонду України після подання Звіту копія листа № 1600-0506-5/95356 від 09.10.2026 щодо необхідності виділення у повному обсязі асигнувань з державного бюджету на забезпечення пенсійних виплат, перерахованих на виконання судового рішення в якому відповідач з метою забезпечення повного та своєчасного виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2026 у справі № 440/2906/26 просить розглянути питання щодо виділення Головному управлінню бюджетних асигнувань, необхідних для здійснення у повному обсязі виплати пенсійних коштів, нарахованих на виконання зазначеного судового рішення без застосування постанови Кабінету Міністрів України № 1046 від 19.08.2026 «Деякі питання використання коштів бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання)».
Невиплату коштів позивачу у повному обсязі на виконання рішення суду у цій справі відповідач пояснює відсутністю фінансового забезпечення, необхідного для здійснення виплат позивачу.
Відсутність додаткового фінансування бюджету головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із боку Пенсійного фонду України не свідчить про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2026 у справі № 440/2906/26 у повному обсязі, а лише підтверджує, що таке невиконання судового рішення обумовлено об`єктивними обставинами, незалежними від посадових осіб вказаного Управління.
Крім того, суд бере до уваги, що у випадку надходження грошових коштів на рахунок відповідача за відповідним цільовим призначенням, управління автоматизованим способом, виходячи із виділених на зазначені цілі бюджетних асигнувань у межах помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України, але не більше від належної до виплати суми, що обліковується в переліку, здійснить виплату пропорційно всім одержувачам пенсій за рішеннями суду, які включено до електронних пенсійних справ та сформованого на їх підставі переліку пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), нарахованих на виконання рішень суду станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому проводиться їх виплата.
Отже за умови дотримання головним управлінням Пенсійного фонду в Полтавській області встановленого порядку виконання судового рішення, рішення щодо накладення штрафу на керівника управління є передчасним, оскільки жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Аналогічну позицію Верховний Суд України висловив, зокрема, в ухвалі від 19 травня 2015 року № 21-1044а15 та в постанові від 22 листопада 2016 року у справі № 804/5081/13-а та підтримав Верховний Суд, зокрема, у постановах від 24 січня 2018 року у справі № 405/3663/13-а, від 16 липня 2018 року у справі № 811/1469/18, від 23 квітня 2020 року у справі №560/523/19 та ухвалі від 23 січня 2021 року у справі №611/26/17.
Суд враховує, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб`єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про наявність вини, тобто умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях посадової особи суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення саме цієї посадової особи від виконання рішення суду.
Відповідно до абзацу 2 частини 5 статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
За змістом норм частини 5 статті 382-3 КАС України суд за клопотанням суб`єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Такі висновки суду узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в ухвалі від 07.09.2026 у справі №640/16655/21.
Судове рішення у цій справі стосується здійснення пенсійних виплат та у відповідача відсутні бюджетні асигнування для виплати позивачу пенсійних виплат на виконання цього рішення суду.
Суд враховує, що статтею 8 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" встановлено, що виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, забезпечується за рахунок коштів державного бюджету.
Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду України здійснює виплату пенсії позивачу виключно за рахунок коштів Державного бюджету України. При цьому статтею 1 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" визначено на 2026 рік граничний обсяг дефіциту Державного бюджету України у сумі 1.250.707.631,2 тис. гривень, у тому числі граничний обсяг дефіциту загального фонду Державного бюджету України - у сумі 1.122.995.479,4 тис. гривень та граничний обсяг дефіциту спеціального фонду Державного бюджету України - у сумі 127.712.151,8 тис. гривень, згідно з додатком №2 до цього Закону.
В обставинах цієї справи суд не може вважати вину керівника доведеною, адже очевидно, що керівник Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області не може виплатити пенсійні кошти на виконання судових рішень у цій справі за відсутності відповідних бюджетних асигнувань з Пенсійного фонду України.
Водночас керівником відповідача забезпечено внесення відомостей про заборгованість з виплати пенсії у цій справі, а отже Пенсійному фонду України відомо про необхідність встановлення додаткових бюджетних асигнувань для виплати зазначених коштів, що свідчить про вжиття відповідачем можливих та необхідних заходів для встановлення бюджетних асигнувань для здійснення відповідних виплат позивачу, оскільки виділення коштів відбувається за відповідними бюджетними асигнуваннями саме з Пенсійного фонду України.
При цьому обсяг повноважень керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області не дає можливості забезпечити виплату позивачу коштів заборгованості з виплати пенсії на виконання рішення суду у цій справі без отримання відповідних бюджетних асигнувань, а керівник Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області безпосередньо не впливає на встановлення таких бюджетних асигнувань, оскільки Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня у розумінні Бюджетного кодексу України по відношенню до Пенсійного фонду України.
Зважаючи на приписи наведених положень процесуального закону, з урахуванням характеру спірних правовідносин та фактичних обставин справи, суд не вбачає підстав для накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень начальника управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, отже за наведених вище обставин наявні підстави для звільнення керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від сплати штрафу.
Крім того, суд звертає увагу на позицію Великої Палати Верховного Суду стосовно значення актів Кабінету Міністрів України у соціальній сфері. Так, у постанові від 2 грудня 2018 року у зразковій справі № 802/2196/17-а (Пз/9901/1/18) Велика Палата Верховного Суду врахувала, що у пункті 2.1 Рішення від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Водночас зміст основного права не може бути порушений, що є загальновизнаним правилом, на що вказав Конституційний Суд України у Рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 у справі про постійне користування земельними ділянками. Неприпустимим також є встановлення такого правового регулювання, відповідно до якого розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в частині третій статті 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме статті 21 Конституції України.
Покладені судом зобов`язання на відповідача можуть бути виконані в повному обсязі, в порядку, встановленому чинним законодавством, та в межах повноважень, покладених на головне управління Пенсійного фонду в Полтавській області, після надходження відповідних коштів з Державного бюджету України.
При цьому суд також враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі №704/1547/17 про те, що за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту можна, зокрема, встановити новий строк подання звіту. Тобто, суд вправі вжити заходів реагування судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту. Для підтвердження мотивації такого підходу потрібно керуватися абзацом першим підпункту 3.2 пункту 3, абзацу другого пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2009 року №16-рп/2009, де зазначено, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини, а виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.
На системний характер проблеми виконання судових рішень в Україні звернула увагу Європейська Комісія у Робочому документі служб Комісії «Звіт щодо України за 2025 рік» (European Commission, Commission Staff Working Document, Ukraine 2025 Report, SWD(2025) 759 final, 4 November 2025), Chapter 23 «Judiciary and fundamental rights», с. 35, констатувавши низький рівень виконання судових рішень в Україні та необхідність подальших законодавчих й інституційних заходів щодо виконання грошових і негрошових зобов`язань. Системний характер цієї проблеми сам собою не звільняє суб`єкта владних повноважень від виконання конкретного судового рішення та не свідчить про відсутність підстав для застосування до його керівника персонального штрафу, однак вимагає розмежування інституційних причин невиконання і конкретної поведінки посадової особи.
Суд наголошує, що відсутність бюджетних асигнувань сама по собі не звільняє суб`єкта владних повноважень від обов`язку виконати судове рішення та не припиняє такого обов`язку.
Разом з тим звільнення керівника від сплати штрафу не означає звільнення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2026 року, наслідком чого є відмова у прийнятті звіту та встановлення відповідачу нового строку для виконання судового рішення і подання нового звіту.
Такий процесуальний механізм забезпечує подальший судовий контроль за фактичним відновленням права позивача.
Щодо наявності правових підстав для накладення штрафу на керівника головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області за неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку, що передбачено частиною 10 статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 10 статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України 382-3 у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб`єкта владних повноважень.
Отже штраф передбачений вказаною нормою може бути накладений на керівника суб`єкта владних повноважень за сукупністю умов: неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку; відсутність поважних причин, які унеможливили його вчасне подання.
Як вже зазначено судом вище рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2026 року у справі № 440/2906/26 набрало законної сили 18.06.2026.
Вказаним рішенням суду, серед іншого, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області подати звіт про виконання рішення суду у строк протягом трьох місяців з дня набрання законної сили цим рішенням суду.
Таким чином звіт повинен був бути поданим відповідачем 16 вересня 2026 року.
Водночас Звіт (вхідний № 74769/26) про результати виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2026 у справі №440/2906/26 сформований в системі «Електронний суд» 29.09.2026 надійшов до Полтавського окружного адміністративного суду 30.09.2026, тобто на 14 днів пізніше встановленого судом строку.
В поданому Звіті та наданих суду представником відповідача поясненнях пропуск строку його подання обґрунтовує тим, що такий пропуск стався не внаслідок умисного ігнорування вимог суду чи бездіяльності посадових осіб, а виключно через збіг об`єктивних та незалежних від головного управління обставин, зокрема посилається на повітряні тривоги та загрози ракетних обстрілів; перебої у функціонуванні системи, що уповільнює обробку внутрішньої документації та взаємодію з іншими установами; кадровий дефіцит та підвищене навантаження на посадових осіб.
Надаючи оцінку вказаним твердженням відповідача суд враховує, як саму факт подання Звіту, кількість днів пропуску строку для подання Звіту (14 днів), так і наступні обставини.
У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався і діє донині.
Військова агресія російської федерації проти України, у зв`язку з якою введено воєнний стан, зумовлює неодноразові оголошення повітряної тривоги на території України, у тому числі, Полтавського району Полтавської області. Зокрема, статистика повітряних тривог на території Полтавського району за період з 18.06.2026 по 16.09.2026 свідчить, що повітряна тривога в згадуваному районі а, відповідно, і на території м. Полтава, в означеному періоді оголошувалася 571 рази та загальна тривалість повітряних тривог склала 817,4 годин, інформація про що доступна за посиланням: https://air-alarms.in.ua/en/region/poltava?from=2026-06-18&to=2026-09-16#statistic.
Вказане також є об`єктивною обставиною, існування якої має наслідком ускладнення організації роботи головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.
Таким чином, наведене надає підстав стверджувати, про наявність поважних причин, які унеможливили вчасне подання відповідачем Звіту про результати виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2026 у справі №440/2906/26, що відповідно до частини 10 статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України виключає накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку.
З підстав наведених вище, оскільки повноваження суду накласти штраф на керівника суб`єкта владних повноважень можуть бути реалізовані за умови встановлення судом обставин, які свідчать про наявність вини, тобто умисного невиконання рішення суду, недобросовісності у діях посадової особи суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення від виконання рішення суду, а судом такого не встановлено, водночас невиконання в повному обсязі рішення суду у цій справі в частині виплати пенсії зумовлено відсутністю відповідного фінансового забезпечення (бюджетних асигнувань) та фактичної відсутності коштів, отже не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, ураховуючи наявність поважних причин, які унеможливили вчасне подання відповідачем Звіту, суд приходить до висновку про наявність підстав, встановлених абзацом другим частини 5, частиною 10 статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України для звільнення від сплати штрафу керівника суб`єкта владних повноважень - головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.
Отже у задоволенні клопотання ОСОБА_1 від 24.09.2026 про накладення штрафу слід відмовити.
За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу (частина 1 статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини третьої статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Полтавській області новий строк для подання звіту про виконання рішення суду у справі № 440/2906/26 та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області у строк протягом трьох місяців з дня отримання цієї ухвали подати суду звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2026 у справі № 440/2906/26.
Стосовно клопотання ОСОБА_1 про постановлення ухвали в порядку ч.1 статті 149 КАС України про стягнення в дохід Державного бюджету України штрафу, суд зазначає наступне.
У клопотанні позивач просить суд постановити ухвалу в порядку ч.1 статті 149 КАС України про стягнення в дохід Державного бюджету України з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області штрафу в сумі трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за неподання до суду звіту про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2026 року у справі №440/2906/26, у строк протягом трьох місяців з дня набрання законної сили цим рішенням суду та невиконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2026 року у справі №440/2906/26 в частині виплати ОСОБА_1 щомісячної пенсії в нарахованому розмірі 31 663.26 грн.
Відповідно до частини першої статті 144 Кодексу адміністративного судочинства України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.
Заходами процесуального примусу є: 1) попередження; 2) видалення із залу судового засідання; 3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; 4) привід; 5) штраф (частина перша статті 145 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з частиною першою статті 149 Кодексу адміністративного судочинства України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках:
1) невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу;
2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству;
3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин суб`єктом владних повноважень;
4) використання під час процедури врегулювання спору за участю судді портативних, аудіотехнічних пристроїв, а також здійснення фото- і кінозйомки, відео-, звукозапису.
Системний аналіз наведених норм законодавства свідчить, що заходи процесуального примусу вживаються судом у чітко визначених КАС України випадках і мають на меті спонукати відповідних осіб до виконання установлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.
Суд зазначає, що заходи процесуального примусу повинні застосовуватися лише відповідно до їх призначення, за наявності встановлених законом підстав та у встановленому законом порядку. Реалізація заходів процесуального примусу вирішується судом на його розсуд.
Судом вже вище встановлено, що Звіт головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вхідний № 74769/26) про результати виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2026 у справі №440/2906/26, сформований в системі «Електронний суд» 29.09.2026, надійшов до Полтавського окружного адміністративного суду 30.09.2026, тобто на 14 днів пізніше встановленого судом строку.
Водночас суд дійшов висновку про наявність поважних причин, які унеможливили вчасне подання відповідачем Звіту.
Приймаючи до уваги вищевикладене, з урахуванням правового регулювання особливостей підстав і порядку застосування заходів процесуального примусу, суд приходить до висновку про відсутність необхідності у застосуванні до відповідача заходів процесуального примусу у вигляді штрафу.
З огляду на наведене, у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про постановлення ухвали в порядку ч.1 статті 149 КАС України про стягнення в дохід Державного бюджету України штрафу необхідно відмовити.
Враховуючи вищевикладене, Керуючись статтями 243, 248, 249, 256, 294, 382, 382-1, 382-2, 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України,
П О С Т А Н О В И В:
Відмовити у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 29.09.2026 про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2026 у справі № 440/2906/26.
Встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Полтавській області новий строк для подання звіту про виконання рішення суду у справі № 440/2906/26 та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області у строк протягом трьох місяців з дня отримання цієї ухвали подати суду звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2026 у справі № 440/2906/26.
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 від 24.09.2026 про накладення штрафу.
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про постановлення ухвали в порядку ч.1 статті 149 КАС України про стягнення в дохід Державного бюджету України штрафу.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали до Другого апеляційного адміністративного суду, в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повна складена 19 жовтня 2026 року.
Головуючий суддяР.І. Молодецький
Судове рішення № 140711554, Полтавський окружний адміністративний суд було прийнято 15.10.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 440/2906/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: