Рішення № 140711316, 12.10.2026, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/4616/26

Провадження № 2/345/3149/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

З А О Ч Н Е

12.10.2026 м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі

головуючого судді Сирка Й.Й.,

з участю секретаря судового засідання Слободян Т.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

11.08.2026 ТзОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» (далі - Товариство) звернулося до суду з позовом до відповідачки про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що 20.05.2024 за власного волевиявлення, з повним розумінням умов договору та усвідомленням рівня відповідальності, відповідачкою цифровим підписом (одноразовим ідентифікатором) підписано кредитний договір із Товариством та отримано на свій рахунок грошові кошти в сумі 7 000,00 грн. Під час ідентифікації позичальника останній пройшов однозначне встановлення особи. Грошові кошти за кредитним договором № 12373 від 20.05.2024 надано строком на 365 днів. Кінцева дата повернення кредиту з нарахованими процентами 20.05.2025. Відповідачкою не виконані кредитні зобов`язання перед Товариством, що є порушенням чинного законодавства України, внаслідок чого утворилася заборгованість в загальній сумі 42 298,00 грн, яка є документально підтвердженою. В добровільному порядку відповідачка не погашає вказану суму заборгованості, тому позивач просить позов задовольнити. Не заперечує щодо можливості ухвалення судом заочного рішення за відсутності представника Товариства.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 14.08.2026 відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Сторони в судове засідання не з`явилися, участі повноважних представників не забезпечили.

Відповідачка повідомлена про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується надісланою та врученою судовою повісткою за вказаною у позовній заяві електронною адресою, вказаною позичальником ОСОБА_1 під час укладення вищенаведеного кредитного договору. Тому, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд вважає за необхідне провести розгляд справи за наявними у ній матеріалами з ухваленням заочного рішення.

У судовому засіданні 12.10.2026 судом проголошено вступну та резолютивну частини цього рішення. Зважаючи на безперервне перебування головуючого судді з 14.10.2026 до 19.10.2026 у нарадчій кімнаті в межах розгляду кримінального провадження, повний текст рішення суду складено та підписано після проголошення вироку суду.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку, що позов необхідно задоволити частково з таких підстав.

Відповідно до ст.12-13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст.509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

В свою чергу, положеннями ст.525-527 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами ст. 629 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Пунктом 3 ст. 207 ЦК України визначено, що використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачкою підписано одноразовим ідентифікатором, що виражений в цифровій послідовності 621871, електронний кредитний договір № 12373 від 20.05.2024 із Товариством. Грошові кошти в сумі 7 000,00 грн. перераховані на банківську платіжну картку відповідачки № НОМЕР_1 , що підтверджується підписаним позичальником кредитним договором (п.1.7.), довідкою надавача платіжних послуг ТОВ «ПЕЙТЕК» від 15.07.2026 та наданою на виконання ухвали суду про витребування доказів за клопотанням Товариства письмовою інформацією АТ «КБ «Приватбанк» від 25.08.2026 № 20.1.0.0.0/7-260819/103516-БТ.

Останній день повернення кредитних коштів 20.05.2025.

Пунктом 1.2. договору визначено, що процентна ставка за користування кредитом становить - 1.5% від суми кредиту за кожний день (річна процентна ставка становить 547.50%) користування кредитом.

Водночас, п. 4.2. кредитного договору визначено, що нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом.

Таким чином, умови кредитного договору містять одночасно різні та очевидно суперечливі правила нарахування процентів за користування кредитними коштами.

Згідно з п. 1.3. договору строк надання кредиту та строк дії договору становить 365 днів, з сплатою кредиту в кінці строку користування згідно Додатку №1 до цього Договору. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 20 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача, графіку платежів та реальної річної процентної ставки, що є Додатком №1 до цього Договору.

Однак суд зауважує, що вищенаведений Додаток до кредитного договору крім термінів сплати процентів, повернення тіла кредиту та реальної річної процентної ставки містить також розрахунок та розмір денної процентної ставки, що складає 1,5%.

Згідно з розрахунком Товариства ОСОБА_1 як позичальником внесено 27.06.2024 на користь Товариства 3 027,00 грн у рахунок виконання взятих на себе грошових зобов`язань, будь-яких інших грошових коштів відповідачка не вносила.

При ухваленні цього рішення суд виходив із таких мотивів.

Конституційний Суд України в своєму рішенні (справа № 1-12/2013) від 11.07.2013 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22.11.1996 № 543/96-В "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" зазначив, що з огляду на приписи ч.4 ст.42 Конституції України участь в договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту. Відсутність позову про визнання недійсними умов кредитного договору як оспорюваного правочину чи заперечень щодо його умов не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні справи за позовом кредитора до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до приписів ч.5 ст.8 у чинній з 24.12.2023 редакції Закону № 1734 максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%. Процентна ставка за споживчим кредитом є істотною умовою договору. Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими Законом № 1734, є нікчемними, тобто недійсним в силу цього закону. Відповідно до п.17 «Перехідних та прикінцевих положень» Закону № 1734, доповненого Законом № 3498 протягом перших 120 днів після набрання чинності цим законом (з 24.12.2023) максимальний розмір денної процентної ставки за споживчим кредитом не може перевищувати 2,5%, а протягом наступних 120 днів - 1,5%.

Однак відповідно до п. 2 Розділу ІІ «Перехідні та прикінцеві положення» Закону №3498 можливість встановлення упродовж перехідного періоду тривалістю 240 календарних днів денних процентних ставок за кредитними договорами у вищому, ніж граничному розмірі, поширюється лише на договори про споживчий кредит, що укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після 24.12.2023.

Більше того, запроваджена Законом № 3498 денна процентна ставка за договором про надання споживчого кредиту в жодному разі не може імперативно перевищувати 1%.

Суд окремо наголошує, що до набуття чинності положеннями Закону № 3498 у нормах Закону № 1734 не передбачалися ані поняття «денної процентної ставки», ані не вказувалася як обов`язкова формула розрахунку цієї ставки у відносинах споживчого кредитування. Натомість, відповідна ставка із формульним розрахунком безпосередньо передбачена чинною з 24.12.2023 редакцією ч.4,5 ст.8 Закону № 1734.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 1 Закону № 1734 загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з вимогами п.4,6,8 ч.3 ст.9 Закону № 1734 інформація, що надається кредитодавцем споживачу, зазначена у частині другій цієї статті, має містити, зокрема, відомості про: тип процентної ставки (фіксована, змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок її зміни, а також індекси, що застосовуються для розрахунку змінюваної процентної ставки; орієнтовну реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача на дату надання інформації виходячи з обраних споживачем умов кредитування; порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів. Споживач, який внаслідок ненадання йому визначеної у цій статті інформації або надання її в неповному обсязі чи надання недостовірної інформації уклав договір на менш сприятливих для себе умовах, ніж ті, що передбачені у цій інформації, має право вимагати приведення укладеного договору у відповідність із зазначеною інформацією шляхом направлення кредитодавцю відповідного письмового повідомлення (ч.12 ст.9 Закону № 1734).

Відповідно до п.8,9 ч.1 ст. 12 закону № 1734 у договорі про споживчий кредит зазначаються: процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; денна процентна ставка, її розрахунок та загальні витрати за споживчим кредитом (крім споживчих кредитів, виконання зобов`язань за якими забезпечено заставою/іпотекою або правом довірчої власності), орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит.

Системний аналіз чинних з 24.12.2023 редакцій ч.4,5 ст.8 Закону № 1734 у поєднанні з вищезазначеними положеннями ст.9,12 цього Закону вказує, що кожен без винятку кредитодавець зобов`язаний у відносинах зі споживачами надавати кредити з урахуванням законодавчо встановленого максимального розміру денної процентної ставки, попередньо надавши споживачу інформацію щодо кількості, розмірів та періодичності внесення усіх платежів. Зазначаючи у договорі про споживчий кредит процентну ставку, кредитодавець не має права визначати такий розмір цієї ставки, який би дозволяв йому отримувати від споживача плату у вигляді процентів, розмір яких перевищує встановлений Законом № 1734 максимальний розмір денної процентної ставки. В іншому разі, кредитодавець щоразу міг ігнорувати вимоги Закону № 3498.

Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої ст. 12 Закону № 1734, є нікчемним (абз.2 ч.5 відповідної статті цього Закону).

Отже, відсутність однієї або декількох умов в договорі про споживчий кредит, які визнаються істотними згідно з вимогами закону, є підставою для недійсності всього договору як нікчемного.

Всупереч імперативним приписам п.8 ч. 1 ст. 12 Закону № 1734 підписаний між Товариством і ОСОБА_1 кредитний договір № 12373 від 20.05.2024 містить розмір процентної ставки, проте вказує одночасно на різні правила обчислення процентів за кредитом у взаємовідносинах сторін цього договору, що є підставою для його нікчемності в силу закону.

Крім того, визначений розмір процентів прямо суперечить вимогам ч.5 ст.8 Закону №1734 у чинній з 24.12.2023 редакції цього Закону.

У ч.3 ст. 6 ЦК України зазначено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Тобто ч.3 ст. 6 ЦК України не допускає встановлення договором умов, які не відповідають закону.

В разі сумніву необхідно застосовувати принцип contra proferentem (слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Зазначений правовий висновок сформульовано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 в справі № 910/4518/16, який є обов`язковим до застосування.

За відсутності у кредитному договорі чітких правил обчислення процентів за користування позичальником грошовими коштами, суд не може з об`єктивних причин перевіряти правильність обчислення відповідних процентів за нікчемним правочином.

Тому, застосовуючи з власної ініціативи наслідки нікчемності кредитного договору (недійсного згідно з прямою вказівкою закону), з відповідача ОСОБА_1 на користь Товариства необхідно стягнути отримані 7 000,00 грн, фактичне перерахування яких підтверджується документально.

Питання розподілу судових витрат за результатами розгляду справи суд вирішує згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України пропорційно до розміру задоволених вимог Товариства про стягнення з відповідача грошових коштів.

Керуючись ст.263-265,268,280-284,354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ» (03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд.4, код ЄДРПОУ 41466388) грошові кошти, сплачені на виконання недійсного правочину, у розмірі 7 000,00 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ» судовий збір в розмірі 440,36 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 340,72 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя