Рішення № 140711168, 19.10.2026, Галицький районний суд Івано-Франківської області

Єдиний унікальний номер 341/1422/26

Номер провадження 2/341/1037/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

19 жовтня 2026 року місто Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді Мергеля М. Р. розглянув заочно у порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» до ОСОБА_1 про стягнення коштів.

УСТАНОВИВ

28.07.2026 ТзОВ «Фінпром маркет» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів.

У позові просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 04.01.2026 № 45217211 у розмірі 25726,40 грн, судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6500,0 грн.

Позовна заява обґрунтована тим, що відповідач не виконує взяті на себе зобов`язання за кредитним договором від 04.01.2026 № 45217211, у зв`язку з чим у нього виникла загальна заборгованість на суму 25726,40 грн, з яких: 8000,0 грн заборгованість за тілом кредиту, 446,40 грн заборгованість за процентами, 1280,0 грн заборгованість за комісією, 16000,0 грн заборгованість за пенею/неустойкою.

Ухвалою суду від 31.07.2026 відкрито провадження у справі і справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження на 19.10.2026.

У судове засідання 19.10.2026 сторони не з`явились.

Представниця позивача 11.08.2026 надіслала до суду клопотання, у якому просить справу розглядати без її участі, не заперечує щодо постановлення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з`явився, хоч про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином відповідно до п. 1 ч. 8 ст. 128 ЦПК України. Копію ухвали про відкриття провадження з датою судового засідання надіслано на адресу зареєстрованого місця проживання відповідача, яку він отримав 15.09.2026.

Водночас до позову долучено докази направлення відповідачу копії позовної заяви з додатками.

Таким чином, відповідач належним чином повідомлений. Проте, своїм правом подати відзив на позовну заяву відповідач не скористався, жодних заяв чи клопотань до суду не надсилав. Ходом розгляду справи не цікавився.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З огляду на приписи ст. ст. 223, 280 ЦПК України суд прийняв рішення про заочний розгляд справи, оскільки відповідач повідомлений належним чином про судове засідання, причини неявки суду не повідомив, відзив не подав, заяв чи клопотань про відкладення судового засідання не подавав, а у представника позивача відсутні заперечення щодо заочного розгляду справи.

У позовній заяві заявлено клопотання про витребування доказів у АТ КБ «ПриватБанк» для підтвердження виконання зобов`язань за кредитним договором в частині надання коштів відповідачу у сумі 8000,0 грн.

З огляду на принцип змагальності, відсутність заперечень відповідача щодо факту отримання кредитних коштів у межах спірних правовідносин, ураховуючи достатність наданих позивачем доказів для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відсутність необхідності для задоволення клопотання позивача та витребування відповідних доказів.

Відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без участі сторін, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, встановив наступні обставини та дійшов таких висновків.

04.01.2026 між ТзОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 45217211 (далі Договір, Кредитний договір) (а. с. 9-15).

Згідно з п. 2.2 Договору: сума кредиту 8000,0 грн; строк кредитування/строк договору 30 днів; процентна ставка/день 0, 186 % (фіксована); комісія за надання кредиту 16,0 % від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 1280,0 грн), дата надання кредиту 04.01.2026; пеня %/день 4,0 %.

Цей договір підписаний від імені ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 28538.

Відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 перед ТзОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» станом на 20.05.2026 розмір заборгованості складає 25726,40 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 8000,0 грн, заборгованість за процентами 446,40 грн, заборгованість за комісією 1280,0 грн, заборгованість за пенею 16000,0 (а. с. 7-8).

25.02.2026 між ТзОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ТзОВ «Фінпром маркет» укладено договір факторингу № 25/02/26 (далі Договір факторингу).

Виконання умов Договору факторингу підтверджено копіями витягу з реєстру прав вимог від 25.02.2026 № 6 до Договору факторингу, платіжного доручення про оплату за відступлення права грошової вимоги.

На підставі Договору факторингу право вимоги за кредитним договором до відповідача від ТзОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» перейшло до ТзОВ «Фінпром маркет».

Відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 перед ТзОВ «Фінпром маркет» за період з 19.05.2026 до 22.06.2026 розмір заборгованості складає 25726,40 грн, з яких: 8000,0 грн заборгованість за тілом кредиту, 446,40 грн заборгованість за процентами, 1280,0 грн заборгованість за комісією, 16000,0 грн заборгованість за пенею/неустойкою (а. с. 6).

Надаючи правову оцінку установленим у справі обставинам та спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Згідно з приписами статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Договір підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що свідчить про укладання між ТзОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» і відповідачем правочину. Без отримання на мобільний номер телефону відповідача коду, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, без вчинення передбачених Договором і законодавством дій з боку ОСОБА_1 . Договір не був б укладеним.

Отже, на підставі положень статей 6, 205, 207, 509, 526, 626, 628, 639, 1055 ЦК України, статей 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» та статей 5, 6, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», з урахуванням принципу змагальності та відсутності будь-яких заперечень з боку відповідача, суд дійшов висновку про укладення між ТзОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 . Кредитного договору, а також про отримання відповідачем кредитних коштів (тіла кредиту) у розмірі 8000,0 грн.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Статтею 514 ЦК України установлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Таким чином, право вимоги за Договором від ТзОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» перейшло до ТзОВ «Фінпром маркет» на підставі договору факторингу від 25.02.2026 № 25/02/26.

Суд установив, що за умовами Договору відповідач отримав кредитні кошти (тіло кредиту) у розмірі 8000,0 грн, користувався ними, належних та допустимих доказів на підтвердження повернення отриманих в кредит коштів за Договором не надав.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що заборгованість на підставі Договору в частині тіла кредиту у розмірі 8000,0 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач, також, просив стягнути заборгованість за процентами за користування кредитними коштами у сумі 446,40 грн.

Вирішуючи спір у цій частині, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з частиною першою та другою статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок заборгованості за договором від 04.01.2026 № 45217211, суд установив, що проценти нараховувались з 04.01.2026 до 02.02.2026 за ставкою 0,186 % на день, тобто по 14,88 грн за день відповідно до п. 2.2 Договору. Проценти нараховано на загальну суму 446,40 грн відповідно до погоджених сторонами Договору умов та в межах погодженого строку кредитування.

Так, у Договорі містяться конкретні умови використання коштів, зокрема відсоткова ставка, строк кредитування та розмір комісії за надання кредиту, з якими відповідач ОСОБА_1 ознайомився і які прийняв шляхом підписання відповідного Договору.

Отже, суд установив, що відповідач був ознайомлений з указаними у вищевказаному Договорі умовами користування кредитними коштами і на них погодився, частково їх виконував шляхом отримання коштів та їх використання.

Розмір заборгованості позивач обґрунтував наданими письмовими доказами: зокрема, копіями Договору, розрахунком заборгованості тощо.

Водночас ОСОБА_1 відзиву, будь-яких пояснень чи доказів, які б спростовували вимоги позову, суду не надав.

При цьому суд зазначає, що заявлені до стягнення у цій справі кошти в сумі 446,40 грн є саме нарахованими відповідно до умов Договору процентами за користування кредитом. Тобто, заявлені до стягнення в цій частині кошти не є штрафними санкціями (штраф, пеня) чи нарахованими відповідачу відсотками як відповідальність за час прострочення грошового зобов`язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, які суд може зменшити відповідно до практики Верховного Суду.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав та задоволення позову у цій частині і стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за процентами за Договором у розмірі 446,40 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь комісії у розмірі 1280,0 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Так, у п. 2.2.4 Договору сторони погодили сплату позичальником комісії у розмірі 1280,0 грн за надання кредиту і це не суперечить положенням Закону України «Про споживче кредитування».

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості зі сплати комісії у розмірі 1280,0 грн.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення заборгованості за Договором у загальному розмірі 9726,40 грн (8000,0 + 446,40 + 1280,0) підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості за Договором в частині суми заборгованості за пенею/неустойкою в розмірі 16000,0 грн, то суд вважає, що такі вимоги задоволенню не підлягають, у зв`язку з наступним.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Воєнний стан діяв, триває і не припиняв свою дію в період укладення Договору та нарахування штрафу позикодавцем.

Тобто, в цьому випадку відповідач як позичальник звільнений від обов`язку сплати пені/неустойки за прострочення своїх кредитних зобов`язань, оскільки такі нараховані після укладення кредитного договору та під час дії воєнного стану.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені/неустойки в розмірі 16000,0 грн задоволенню не підлягають.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6500,0 грн, суд зазначає наступне.

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124 св 20) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

З наданих до матеріалів справи доказів вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу підтверджуються копією договору про надання правничої допомоги від 11.05.2026 № 11-05/26/ФП, укладеним між ТзОВ «Фінпром Маркет» та адвокатом Ткаченко Ю. О., копією витягу з акта приймання-передачі справ на надання правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги від 11.05.2026 № 11-05/26/ФП, копією витягу з акта від 05.06.2026 № 1-ФП приймання-передачі наданої правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги від 11.05.2026 № 11-05/26/ФП, копією платіжної інструкції, копією ордера про надання правничої допомоги, копією свідоцтва про зайняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до частин 4-6 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладено в пунктах 33-34, 37 додаткової постанови від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторін.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі № 914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Вирішуючи питання про стягнення витрат позивача на правничу допомогу, суд ураховує, складність справи, яка є типовою, і участь у ній адвоката мала місце на підставі загального договору, укладеного між позивачем та адвокатом Ткаченко Ю. О. про комплексний супровід судових справ зі стягнення заборгованості за кредитними договорами. Тобто, у межах цього договору адвокат представляє інтереси фінансової установи у типових справах. Також, суд ураховує неспівмірність між ціною позову (25726,40 грн) та заявленою до стягнення сумою витрат на правничу допомогу (6500,0 грн).

Отже, оцінюючи обгрунтованість заяви позивача в контексті положень частини 4 статті 137 ЦПК України, тобто щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, об`єктивно необхідним на їх виконання, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем сума в розмірі 6500,0 грн є необгрунтованою, оскільки не відповідає критеріям співмірності заявленої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу позивача з реальним обсягом такої допомоги, часом, витраченим на надання таких послуг, та критерію реальності таких витрат.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи складність справи, яка є типовою, об`єктивно наданий адвокатом обсяг послуг, затрачений ним час на надання таких послуг, критерій реальності таких витрат та пропорційність складності справи вартості послуг адвоката, не співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката із ціною позову, суд вважає за доцільне зменшити їх розмір до 3000,0 грн. Тобто, обгрунтованими і доведеними витратами на правничу допомогу у цій справі є витрати на суму 3000,0 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягнення витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 1134,21 грн.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приписами частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» установлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Таким чином, оскільки позивач подав до суду позовну заяву в електронній формі, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений останнім судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1006,58 грн (а. с. 5).

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, суд з дотриманням положень вимог ч. 4 статті 268 ЦПК України підписав судове рішення без його проголошення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 128, 141, 178, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 272- 274, 280, 284, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» до ОСОБА_1 про стягнення коштів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» заборгованість за договором від 04.01.2026 № 45217211 у розмірі 9726,40 грн, з яких: 8000,0 грн заборгованість за тілом кредиту, 446,40,0 грн заборгованість за процентами, 1280,0 грн заборгованість за комісією.

У іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» судовий збір у розмірі 1006,58 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1134,21 грн.

Апеляційна скарга подається учасниками справи до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 19 жовтня 2026 року.

Учасники:

позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет», місцезнаходження за адресою: м. Ірпінь, вул. Садова, 31/33, код ЄДРПОУ 43311346;

відповідач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

СуддяМикола МЕРГЕЛЬ