Рішення № 140711162, 19.10.2026, Галицький районний суд Івано-Франківської області

Єдиний унікальний номер 341/1415/26

Номер провадження 2/341/1033/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року місто Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді Мергеля М. Р. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення коштів.

УСТАНОВИВ

27.07.2026 представниця Кудіна А. В. в інтересах ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів.

У позові просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики від 08.01.2026 № 7992224 у розмірі 14445,0 грн та судові витрати.

Позовна заява обґрунтована тим, що відповідач не виконує взяті на себе зобов`язання за кредитним договором від 08.01.2026 № 7992224, у зв`язку з чим у нього виникла загальна заборгованість на суму 14445,0 грн, з яких: 4500,0 грн заборгованість за тілом кредиту, 13,05 грн заборгованість за процентами, 931,95 грн заборгованість за комісією, 9000,0 грн пеня.

Ухвалою суду від 31.07.2026 відкрито провадження у справі і справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження на 19.10.2026.

11.08.2026 відповідач надіслав до суду відзив на позов, у якому зазначив, що він позов визнає частково, а саме заборгованість за тілом кредиту у розмірі 4500,0 грн. Не заперечує факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів. Проте, не погоджується з позовними вимогами в частині стягнення відсотків та неустойки. Не знав щодо укладення договору факторингу. Покликаючись на п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України просить звільнити його від відповідальності за порушення грошового зобов`язання, судовий збір покласти на позивача, оскільки він звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Просив розгляд справи здійснювати без його участі.

21.08.2026 представниця позивача надіслала до суду відповідь на відзив, у якій зазначила, що у преамбулі Закону про споживче кредитування передбачено, що цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері, тобто його норми є спеціальними, які регулюють правовідносини за договорами про надання споживчого кредиту. Враховуючи вищезазначене, положення пункту 6 Розділу ІV «Прикінцеві та перехідні положення» закону про споживче кредитування не застосовуються до договорів споживчого кредиту, які укладатимуться після спливу тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом № 3498-ІХ. Тобто, на підставі змін за договорами, укладеними з 24.01.2024 кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань. Враховуючи те, що Договір позики був укладений після набрання чинності Закону № 3498-ІХ, заборгованість за зазначеним договором була нарахована первісним кредитором згідно з вимогами чинного законодавства. Представниця позивача просила розгляд справи здійснювати за її відсутності. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

У судове засідання 19.10.2026 сторони не з`явились.

З огляду на приписи ст. ст. 211, 223 ЦПК України суд прийняв рішення про розгляд справи без участі сторін, оскільки такі повідомлені належним чином про судове засідання, заяв чи клопотань про відкладення судового засідання не подавали, представниця позивача та відповідач просили розгляд справи здійснювати без їхньої участі.

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без участі сторін, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, встановив наступні обставини та дійшов таких висновків.

08.01.2026 між ТзОВ «Сіроко фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 7992224 (далі Кредитний договір, Договір) (а. с. 8-10).

Згідно з п. 2 Договору: сума позики 4500,0 грн; строк позики 30 днів (п. п. 2.2); процентна ставка 0,01 % /день, фіксована, діє протягом строку договору, визначеного в п. п. 2.2 п. 2 Договору; комісія 20,71 % від суми позики та складає 931,95 грн; дата надання позики 08.01.2026; дата повернення позики 06.02.2026; денна процентна ставка/день 0,70 %; пеня %/день 5,0 %.

Відповідно до копії довідки від 27.05.2026 ТзОВ "Європейська платіжна система" підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої відповідно до умов договору про переказ коштів від 23.04.2025 № ПВ23-04-25/2ЕПС, та завершення наступної платіжної операції: дата 08.01.2026; сума 4500,0 грн; отримувач: ОСОБА_2 ЕПЗ номер НОМЕР_1 (а. с. 12).

Відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 перед ТзОВ «Сіроко фінанс» станом на 22.05.2026 заборгованість сформовано у розмірі 14445,0 грн, з яких: 4500,0 грн заборгованість за тілом кредиту, 13,05 грн заборгованість за процентами, 931,95 грн заборгованість за комісією, 9000,0 грн пеня (а. с. 13-14). Проценти нараховувались за ставкою 0,01 % на день.

Таке нарахування процентів та строк їх нарахування відповідають погодженим сторонами Договору умовам, які відповідач прийняв, частково виконував шляхом отримання коштів, їх використання.

Також, розмір процентної ставки відповідає приписам цивільного законодавства.

22.05.2026 між ТзОВ «Сіроко фінанс» та ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»» укладено договір факторингу № 22052026 (далі Договір факторингу).

Виконання умов Договору факторингу підтверджено копіями акта прийому-передачі боржників від 22.05.2026 № 1 за Договором факторингу від 22.05.2026 № 22052026, витягу з реєстру боржників від 22.05.2026 № 1, платіжної інструкції, що підтверджує оплату за Договором факторингу.

Отже, на підставі Договору факторингу право вимоги за кредитним Договором до відповідача від ТзОВ «Сіроко фінанс» перейшло до ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»».

Відповідно до копії посвідчення від 12.07.2023 серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій (а. с. 24).

Надаючи правову оцінку установленим у справі обставинам та спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Згідно з приписами статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Договір підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що свідчить про укладання між ТзОВ «Сіроко фінанс» і відповідачем правочину. Без отримання на мобільний номер телефону відповідача коду, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, без вчинення передбачених Договором і законодавством дій з боку ОСОБА_1 . Договір не був б укладеним.

Отже, на підставі положень статей 6, 205, 207, 509, 526, 626, 628, 639, 1055 ЦК України, статей 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» та статей 5, 6, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», з урахуванням принципу змагальності та підтвердження з боку відповідача, суд дійшов висновку про укладення між ТзОВ «Сіроко фінанс» та ОСОБА_1 . Кредитного договору, а також про отримання відповідачем кредитних коштів (тіла кредиту) у розмірі 4500,0 грн.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Статтею 514 ЦК України установлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Таким чином, право вимоги до відповідача за Договором від ТзОВ «Сіроко фінанс» перейшло до ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»» на підставі договору факторингу від 22.05.2026 № 22052026.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з частиною першою та другою статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до п. 4 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

У Договорі містяться конкретні умови використання коштів, зокрема відсоткова ставка за користування кредитом, строк кредитування та розмір комісії за надання кредиту, з якими відповідач ОСОБА_1 ознайомився і які прийняв шляхом підписання відповідного Договору.

Отже, суд установив, що відповідач був ознайомлений з указаними у вищевказаному Договорі умовами отримання і користування кредитними коштами, на них погодився, частково виконував ці умови шляхом отримання коштів, їх використання.

Таким чином, суд установив, що сформована і заявлена у позові до стягнення заборгованість за тілом кредиту у розмірі 4500,0 грн, заборгованість зі сплати процентів у розмірі 13,05 грн та заборгованість за комісією у розмірі 931,95 грн відповідає погодженим сторонами умовам Договору.

При цьому суд зазначає, що заявлені до стягнення у цій справі кошти в сумі 13,05 грн є саме нарахованими відповідно до умов Договору процентами за користування кредитом. Тобто, заявлені до стягнення в цій частині кошти не є штрафними санкціями (штраф, пеня) чи нарахованими відповідачу відсотками як відповідальність за час прострочення грошового зобов`язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову в частині стягнення 5445,0 грн.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості за пенею в розмірі 9000,0 грн, то суд вважає, що такі вимоги задоволенню не підлягають, у зв`язку з наступним.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Воєнний стан діяв, триває і не припиняв свою дію в період укладення Договору та нарахування заборгованості за пенею позикодавцем.

Тобто, в цьому випадку відповідач як позичальник звільнений від обов`язку сплати заборгованості за пенею, оскільки така нарахована після укладення кредитного договору та під час дії воєнного стану.

Своєю чергою суд вважає необгрунтованими доводи сторони позивача щодо правомірності нарахування та стягнення платежів за пенею з покликанням на приписи "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про споживче кредитування" як на спеціальний закон, що не забороняє відповідного стягнення, з огляду на таке.

Позивач, зокрема, просить стягнути 9000,0 грн саме як заборгованість за пенею. На переконання суду, саме положення п. 18 "Прикінцевих та перехідних положень" ЦК України у цьому випадку є спеціальними, які звільняють позичальника від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення, під час дії воєнного стану у державі.

Своєю чергою Закон України «Про споживче кредитування» не наділяє кредитодавця правом стягувати з позичальника неустойку (штраф, пеню) у період воєнного стану.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за пенею у розмірі 9000,0 грн задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Конструкція п. 13 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» вказує на категорію справ, в яких учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору. Якби лише наявність в особи такого статусу надавала у цій частині пільгу, то відпадала б необхідність у формулюванні другої частини зазначеної норми закону про уточнення характеру порушених прав.

Необхідно звернути увагу позивача на те, що відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнення від сплати судового збору осіб, які мають, зокрема статус ветеранів війни - учасників бойових дій, обмежено справами, пов`язаними з порушенням їхніх прав.

Тобто, встановлені цим Законом положення стосуються випадків звернення до суду за захистом прав, пов`язаних винятково зі статусом учасника бойових дій, і не поширюються на подання позовної заяви про стягнення заборгованості.

Інших документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, відповідач не надав.

Таким чином, оскільки предметом розгляду цієї справи є стягнення заборгованості, що не стосується порядку надання, обсягу соціальних гарантій чи будь-яким іншим чином стосується соціального і правового захисту особи зі статусом учасника бойових дій, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений останнім судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 1003,58 грн.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, суд з дотриманням положень вимог ч. 4 статті 268 ЦПК України підписав судове рішення без його проголошення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 76-81, 128, 141, 178, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 272-274, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

ухвалив

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення коштів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором від 08.01.2026 № 7992224 у розмірі 5445,0 грн, з яких: 4500,0 грн заборгованість за тілом кредиту, 13,05 грн заборгованість за процентами, 931,95 грн заборгованість за комісією

У іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» понесені судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1003,58 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається учасниками справи до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 19 жовтня 2026 року.

Учасники:

позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження за адресою: вул. Лісова, 2, м. Бровари, Броварський район, Київська область, код ЄДРПОУ 35625014;

відповідач ОСОБА_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

СуддяМикола МЕРГЕЛЬ