Рішення № 140711138, 19.10.2026, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/1735/26

Провадження №2/338/1415/26

19 жовтня 2026 року селище Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді Битківського Л.М., за участю секретаря судового засідання Микитюк А.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

ТОВ «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №01.10.2024-100002186 від 01 жовтня 2024 року в розмірі 7706,01 грн., з яких: 3000 грн. основний борг, 2940 грн. проценти, 266,01 грн. комісія, 1500 грн. штраф. Позивач також просить відшкодувати 2662,40 грн. судового збору та 120,18 грн. витрат на направлення позову з додатками.

Позов обґрунтовано тим, що відповідачка уклала електронний кредитний договір, отримала 3000 грн на платіжну картку, однак належним чином не виконала зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати обумовлених платежів. До позову додано оферту, заявку, акцепт, матеріали ідентифікації позичальниці, документ про переказ коштів і розрахунок заборгованості станом на 03 вересня 2026 року.

У відзиві від 04 жовтня 2026 року відповідачка не заперечила укладення договору та отримання кредитних коштів, однак оспорила розмір заборгованості. Вказала на заборону стягнення штрафу під час воєнного стану, недоведеність підстав комісії, необхідність перевірки процентів і зарахування платежу 753,99 грн. від 14 жовтня 2024 року. Заперечила проти відшкодування поштових витрат та орієнтовно заявлених 6000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

У відповіді на відзив від 06 жовтня 2026 року представник позивача ОСОБА_2 наполягав на задоволенні позову. Зазначив, що проценти нараховано в межах строку кредитування, платіж відповідачки враховано, а комісію передбачено договором. Послався на використання стороннього платіжного сервісу для перерахування кредитних коштів, а також навів міркування щодо комісії за обслуговування кредиту.

У запереченнях від 06 жовтня 2026 року відповідачка підтримала доводи відзиву, просила відмовити в позові та наголосила, що відсутність її альтернативного розрахунку не звільняє позивача від доказування кожної складової боргу.

Ухвалою від 30 вересня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. У судове засідання сторони не з`явилися. У поданих суду заявах просили розглянути справу за їх відсутності за наявними матеріалами.

Відповідно до частини третьої статті 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності; якщо такі клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів. З огляду на заяви сторін суд розглянув справу за їх відсутності.

Судом встановлено, що 01 жовтня 2024 року сторони уклали кредитний договір №01.10.2024-100002186, який складається з пропозиції про укладення договору, заявки та відповіді про прийняття пропозиції. Документи містять електронний підпис позичальниці одноразовим ідентифікатором E627. Заявкою визначено суму кредиту 3000 грн, строк кредитування 112 днів, кінцеву дату повернення 20 січня 2025 року та фіксовану ставку 1% за день користування залишком кредиту.

Пунктом 7 заявки встановлено одноразову комісію за надання кредиту 20 % його суми, тобто 600 грн., яка нараховується в день видачі кредиту. За пунктом 9 заявки тарифи та комісії залишаються незмінними; додаткових та супутніх послуг кредитодавець не надає. Пункт 10 містить розрахунок денної процентної ставки за загальними витратами за кредитом у сумі 3031,93 грн. та строком 112 днів.

Графік передбачає вісім платежів із періодичністю 14 днів. Перший платіж, строком до 14 жовтня 2024 року, становить 753,99 грн: 420 грн. процентів і 333,99 грн. комісії; погашення основної суми кредиту в цьому платежі не передбачено. Другий платіж, строком до 28 жовтня 2024 року, складається з 420 грн. процентів, 266,01 грн. комісії та 67,98 грн. кредиту. Наступні платежі включають проценти та частини основного боргу.

Надання кредиту підтверджує документ ТОВ «Універсальні платіжні рішення» про переказ 01 жовтня 2024 року о 17:31:18 суми 3000 грн на картку, останні цифри номера якої НОМЕР_1 , із зазначенням номера кредитного договору та транзакції iPay.ua № 525710558. Надано також договір про надання послуг з переказу коштів № ФК-П-2024/01-2 від 04 січня 2024 року між позивачем і платіжною установою. Відомості BankID ідентифікують відповідачку за її ПІБ та РНОКПП. Факт укладення договору й отримання 3000 грн. відповідачка прямо визнає.

14 жовтня 2024 року відповідачка сплатила 753,99 грн. Позивач зарахував 420 грн. на погашення процентів за перші 14 днів та 333,99 грн. на погашення комісії. Інших платежів із наданих матеріалів не встановлено; відповідачка на їх здійснення не посилається.

Розрахунок позивача містить щоденні рядки нарахувань за період з 01 жовтня 2024 року до 20 січня 2025 року та контрольний рядок за 21 січня 2025 року. У ньому зазначено ставку, денну суму процентів, комісію, штраф, платіж і залишки складових боргу. Проценти нараховано по 30 грн. за кожний із 112 днів, разом 3360 грн.; після зарахування сплачених 420 грн. їх залишок становить 2940 грн. Комісію нараховано одноразово в сумі 600 грн., її несплачений залишок 266,01 грн. Нарахування процентів після 20 січня 2025 року в розрахунку відсутні. Штраф нараховувався по 30 грн із 29 жовтня 2024 року до досягнення суми 1500 грн.

За ст.526, 530, 629 ЦК України зобов`язання виконується належним чином у встановлений строк, а договір є обов`язковим для сторін. За ст.1048, 1049, 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути отримані кредитні кошти та сплатити передбачені договором проценти. Порядок укладення і підписання електронного договору визначається ст.11, 12 Закону України «Про електронну комерцію». У цій справі укладення договору та видача кредиту підтверджені сукупністю доказів і не є спірними.

Строк повернення кредиту сплив 20 січня 2025 року. Доказів повернення основного боргу немає. Отже, вимога про стягнення 3000 грн. основної заборгованості є обґрунтованою.

Щодо комісії суд виходить із конкретного змісту п.7 заявки: це одноразова, заздалегідь визначена плата за надання кредиту, а не періодична плата за інформування чи обслуговування. Ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачає включення комісій кредитодавця, пов`язаних із наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, до загальних витрат за кредитом. Саме встановлення комісії поряд із процентами не свідчить про її незаконність.

Сума комісії, спосіб її визначення та строки сплати прямо розкриті у підписаній заявці й графіку. Її включено до загальних витрат за кредитом. Факт видачі кредиту, з яким договір пов`язує нарахування цієї плати, підтверджений. Договір не визначає зазначені 600 грн. як відшкодування фактичного тарифу платіжного оператора, тому розмір винагороди, сплаченої кредитодавцем такому оператору, не є визначальним для розміру погодженої комісії. Доказів того, що спірні 600 грн. становлять плату за інформацію, яка має надаватися безоплатно, або іншу заборонену плату, не встановлено.

Водночас наведені у відповіді на відзив міркування щодо комісії за обслуговування, консультації, відновлення пароля та інформування про платежі не характеризують предмет спірної вимоги, оскільки графіком комісію за обслуговування не встановлено. Суд не покладає ці загальні пояснення в основу висновку про правомірність одноразової комісії. Такий висновок ґрунтується на погоджених сторонами умовах саме цього договору та їх відповідності спеціальному закону.

Доводи відповідачки про порушення черговості погашення суд відхиляє з таких підстав. Ст.19 Закону України «Про споживче кредитування» встановлює пріоритет прострочених кредиту і процентів, далі - кредиту і процентів, після них - неустойки та інших платежів. На дату платежу 14 жовтня 2024 року прострочених зобов`язань не було, а строк сплати першої частини основного кредиту за графіком ще не настав. Належні на цю дату проценти 420 грн. сплачено повністю; решта платежу 333,99 грн. точно відповідає погодженій частині комісії у першому платежі. Сам факт внесення суми чергового платежу за графіком не означає дострокового повернення частини кредиту. За таких обставин немає підстав вважати 333,99 грн. погашенням основного боргу та відповідно зменшувати базу подальшого нарахування процентів.

Щодо процентів суд розмежовує фіксовану ставку за користування залишком кредиту та денну процентну ставку в розумінні статті 8 Закону України «Про споживче кредитування». Остання обчислюється із загальних витрат за кредитом, включаючи комісію, загального розміру кредиту та погодженого строку. Ч.3 ст.8 Закону вимагає виходити з припущення належного виконання сторонами договору. На 01 жовтня 2024 року перехідний 240-денний період уже завершився; застосуванню підлягає обмеження частини п`ятої статті 8 - 1%. Посилання позивача на перехідні ставки 2,5 % і 1,5 % для цього договору значення не має.

За графіком загальна сума процентів становить 2431,93 грн., разом із комісією 600 грн. загальні витрати дорівнюють 3031,93 грн. Денна процентна ставка за формулою частини четвертої статті 8 становить (3031,93/3000)/112?100% = 0,90236 %, що не перевищує 1%. Зазначення у заявці 0,9 % є округленим відображенням цього показника. Отже, наявність поряд із номінальною ставкою 1 % одноразової комісії сама по собі не доводить перевищення законодавчої межі: за погодженим графіком залишок кредиту поступово зменшується.

Фактично основний борг за графіком не погашався. За пунктом 11 заявки проценти обчислюються з непогашеного залишку, тому протягом 112 днів базою були 3000 грн: 3000?1%?112=3360 грн. Після вирахування сплачених 420 грн. належить стягнути 2940 грн. Показник загальних витрат для визначення денної процентної ставки обчислюється за припущенням належного виконання договору; він не є безумовно фіксованою сумою процентів незалежно від фактичного залишку кредиту. Протилежне тлумачення не відповідало б ч.3 ст. 8 та погодженій формулі нарахування. Підвищення самої ставки через прострочення або нарахування звичайних процентів за період після 20 січня 2025 року позивачем не здійснено.

Вимога про стягнення 1500 грн. штрафу задоволенню не підлягає. Пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України передбачає звільнення позичальника від сплати неустойки за прострочення кредитного зобов`язання під час воєнного стану та у визначений цією нормою період після його припинення або скасування, а також списання відповідних нарахувань із 24 лютого 2022 року. Штраф у цій справі нараховано за прострочення, яке виникло у жовтні 2024 року. Умови договору не можуть усунути дію цієї імперативної норми; доведення індивідуальних форс-мажорних обставин для застосування законодавчого звільнення не вимагається.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню в сумі 6206,01 грн.: 3000 грн. основного боргу, 2940 грн. процентів та 266,01 грн. несплаченої комісії. У стягненні 1500 грн. штрафу слід відмовити.

Сплату позивачем 2662,40 грн. судового збору підтверджує платіжна інструкція №СЦ00144385 від 10 вересня 2026 року. За ст.141 ЦПК України збір розподіляється пропорційно задоволеним вимогам. Частка їх задоволення становить 6206,01/7706,01 або приблизно 80,53467 %. З відповідачки належить стягнути 2144,16 грн. судового збору (2662,40?6206,01/7706,01); решта збору залишається за позивачем.

Витрати на вчинення процесуальних дій, необхідних для розгляду справи, можуть належати до судових витрат за пунктом 4 ч.3 ст. 133 ЦПК України. Тому витрати на належне направлення позову не виключаються з розподілу лише через використання приватного поштового оператора. Наявність у відповідачки електронного кабінету в жовтні 2026 року також сама по собі не підтверджує його наявності на дату відправлення - 10 вересня 2026 року.

Однак квитанція № 2246810 та опис вкладення містять адресу одержувачки в селі Старі Богородчани, тоді як позов, заявка, дані BankID та відзив зазначають селище Богородчани. Доказів, які усували б цю розбіжність або підтверджували вручення саме цього відправлення відповідачці, у наданих матеріалах немає. За таких обставин не доведено, що витрати 120,18 грн. понесені на належне виконання процесуального обов`язку щодо направлення документів за адресою відповідачки. Підстав для покладення цих витрат на неї немає.

Щодо професійної правничої допомоги позивач навів орієнтовну суму 6000 грн. і прямо заявив, що докази відповідних витрат подасть протягом п`яти днів після ухвалення рішення. У дослідженому комплекті відсутні договір з адвокатом, документи про обсяг послуг та їхню вартість. Попередній розрахунок не є достатньою підставою для присудження цієї суми. Водночас завчасно відмовляти у відшкодуванні лише через відсутність документів до ухвалення рішення, за наявності заяви про їх подання у строк, передбачений частиною восьмою статті 141 ЦПК України, підстав немає. У цьому рішенні витрати на професійну правничу допомогу не присуджуються; за своєчасного надходження належних доказів та процесуальної заяви питання може бути вирішено додатковим рішенням відповідно до статті 270 ЦПК України з оцінкою заперечень відповідачки.

Керуючись ст.259, 263265, 268, 270, 273, 274, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А, рахунок НОМЕР_3 в АТ КБ «ПриватБанк», заборгованість за кредитним договором № 01.10.2024-100002186 від 01 жовтня 2024 року в сумі 6206,01 (шість тисяч двісті шість) грн. з яких: 3000 грн. основний борг, 2940 грн. проценти, 266,01 грн. комісія за надання кредиту.

У задоволенні позовної вимоги про стягнення 1500 грн штрафу відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 2144,16 (дві тисячі сто сорок чотири) грн.на відшкодування судового збору.

У відшкодуванні позивачу 120,18 грн. витрат на поштове пересилання та друк документів за рахунок відповідачки відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення, оскільки всі учасники справи не були присутні в судовому засіданні, яким завершено розгляд справи.

Учасник справи, якому повне рішення не вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів із дня вручення йому повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі її подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.Битківський