Рішення № 140711130, 19.10.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

19 жовтня 2026 рокум. ПолтаваСправа № 440/206/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (надалі - відповідач, ГУПФ України у Вінницькій області), у якому просив:

визнати протиправним та скасувати рішення ГУПФ України у Вінницькій області від 11.07.2025 №164450005377;

зобов`язати відповідача здійснити з 04.07.2025 ОСОБА_1 перерахунок пенсії шляхом переходу на інший вид пенсії: з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, зарахувавши до його страхового стажу періоди роботи на підставі трудової книжки НОМЕР_1 від 04.11.1983, з урахуванням попередньо проведених виплат.

Позовні вимоги обґрунтував посиланням на те, що спірним рішенням йому неправомірно відмовлено у переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Позивач вважає, що йому безпідставно не зараховано до страхового стажу періоди роботи, які зазначені в трудовій книжці НОМЕР_1 від 04.11.1983.

2. Позиція відповідача.

Відповідач позов не визнав. У наданому до суду відзиві на позов представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність /а.с.47-49/. Свою позицію мотивував посиланням на відсутність у позивача необхідного страхового стажу для переведення його з пенсії по інвалідності на пенсію за віком.

3. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.01.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цій справі, а її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників.

За приписами пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.

Обставини справи

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджено копією паспорта серії НОМЕР_2 /а.с. 5/, та має право на пенсійне забезпечення згідно з чинним законодавством.

З 26.03.2025 позивачу призначена пенсія по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та він перебуває на обліку у ГУПФ України в Полтавській області /а.с. 55/.

04.07.2025 позивач звернувся до ГУПФ України в Полтавській області із заявою про переведення на інший вид пенсії, а саме з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" /а.с. 53-54/.

Рішенням ГУПФ України у Вінницькій області від 11.07.2025 №16445005377 ОСОБА_1 відмовлено у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу /а.с. 52/.

Не погодившись з таким рішенням пенсійного органу, позивач оскаржив його до суду.

Норми права, якими урегульовані спірні відносини

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно статті 10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: (...) з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Згідно з частиною четвертою статті 26 Закону №1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку.

Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.

Статтею 44 Закону №1058-IV передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Згідно з частиною першою статті 56 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (надалі - Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Статтею 62 Закону №1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За змістом пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Оцінка судом обставин справи

Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Кожна наступна зміна виду пенсії є переведенням або переходом з одного виду пенсії на інший, а не новим її призначенням чи перерахунком, оскільки в практиці застосування пенсійного законодавства не існує поняття другого, третього, подальшого або іншого призначення пенсії.

Перерахунок пенсії, за своїм змістом є зміною розміру одного і того ж виду пенсії, у зв`язку із зміною показника, що був базою для визначення розміру пенсії (заробітної плати, грошового забезпечення тощо), чи з інших підстав, передбачених чинним законодавством.

Спірні відносини в цій справі стосуються переведення позивача з одного виду пенсії по інвалідності відповідно до Закону №1058-IV на інший вид пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV.

Зі змісту спірного рішення суд встановив, що ГУФП України у Вінницькій області відмовило позивачу у переході на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV через відсутність необхідного страхового стажу 32 роки.

Так, обчислений пенсійним органом страховий стаж становить 31 рік 7 місяців 1 день /а.с. 61/.

До страхового стажу не враховано періоди роботи відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 (прим., у рішенні зазначений номер НОМЕР_3 , що вочевидь є одруком), так як на титульній сторінці наявні потертості та вписано прізвище.

Крім того, період роботи на підставі довідки від 09.04.2025 №142/04-06 зарахований відповідно до кількості відпрацьованих людиноднів, з огляду на відсутність історичної довідки про перейменування колгоспу "Перемога комунізму".

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд враховує таке.

Основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а за відсутності останньої або відповідних записів у ній, їх неправильності чи неточності, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Такими документами, зокрема, є архівні та уточнюючі довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання, тощо. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

За позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці; неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Окрім того, Верховний Суд у постанові від 11.11.2020 у справі №677/831/17 зазначив, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Суд враховує, що разом із заявою від 04.07.2025 позивач надав пенсійному органу трудову книжку серії НОМЕР_1 , у якій містяться записи про роботу у періоди з 01.09.1980 по 04.09.2007 /а.с. 7-8/ зокрема:

- №3 від 02.09.1983 - Лохвицьке міжгосподарське підприємство по виробництву яловичини, прийнятий на роботу трактористом ІІІ категорії;

- №4 від 03.11.1983 - звільнений з роботи у зв`язку з привозом до лав радянської армії;

- №5 від 05.02.1986 - Лохвицький районний вузол зв`язку, прийнятий учнем електромонтера сільського телефонного зв`язку;

- №6 від 01.04.1986 - присвоєний ІІІ розряд електромонтера;

- №7 від 01.04.1987 - присвоєний IV розряд електромонтера;

- №8 від 20.10.1987 - звільнений за власним бажанням, ст. 38 КЗпП УРСР;

- №9 від 11.11.1987 - Лохвицьке торфопідприємство, прийнятий на роботу трактористом 4 розряду;

- №10 від 20.06.1988 - звільнений з роботи за угодою сторін, ст. 36 п. 1 КЗпП УРСР;

- №11 від 27.06.1988 - радгосп "ХТЗ", прийнятий трактористом;

- №12 від 11.02.1989 - переведений трактористом садового товариства;

- №13 від 09.08.1989 - звільнений за власним бажанням, ст. 38 КЗпП УРСР;

- №14 від 06.09.1989 - прийнятий в члени колгоспу "Перемога комунізму" Лохвицького району Полтавської області і надано роботу;

- №15 - на підставі протоколу №1 від 28.01.1995 в зв`язку з реорганізацією господарство перейменовано на Акціонерне товариство "Чиста криниця";

- №16 від 13.10.1999 - в зв`язку з реорганізацією ЗАТ "Чиста криниця" перейменовано в агрофірму "Чиста криниця";

- №17 від 16.02.2001 - в зв`язку з реорганізацією АФ "Чиста криниця" перейменовано в ТОВ "Перемога";

- №18 від 13.08.2001 - звільнений з роботи по ст. 40 п. 3 КЗпП України за порушення трудової дисципліни і внутрішнього трудового розпорядку.

Записи у трудовій книжці НОМЕР_1 внесені у хронологічному порядку, із зазначенням посилання на розпорядчий документ; записи про звільнення засвідчені підписом уповноваженої особи та печаткою підприємства.

За змістом пункту 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

До прийняття наведеної вище Інструкції порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях регламентувався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162, правилами якої було також передбачено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Отже, з вищенаведених норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.

У постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17 викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретній посаді, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

З огляду на зазначене, слід дійти висновку, що власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 у справі №654/890/17.

Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

За наведених обставин, доводи відповідача щодо правомірності не зарахування до страхового стажу періодів роботи ОСОБА_1 , зазначених в трудовій книжці серії НОМЕР_1 з огляду на наявні потертості титульної сторінки та вписане прізвище суд визнає безпідставними.

Суд зауважує, що відповідно до пункту 3.3 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, надає: роз`яснення підприємствам, установам, організаціям та особам з питань призначення та виплати пенсій; у разі необхідності - бланки документів; допомогу особам щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії; у разі необхідності - допомогу щодо визначення права на пенсію до звільнення особи з посади, яка дає право на її призначення.

А відповідно до пункту 4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

У контексті наведеного суд звертає увагу на те, що пенсійний орган, аналізуючи надані особою документи, перш за все має виходити з їх змісту, а не лише суто з форми, адже органи Пенсійного фонду, переслідуючи в цілому законну мету попередження зловживання громадянами своїми правами та запобігання необґрунтованому призначенню пенсії, при виконанні своїх повноважень повинні діяти обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та пропорційно, як це передбачено частиною другою статті 2 КАС України, з тим, щоб не створювати штучних і необґрунтованих перешкод для реалізації особами їх прав.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

У постанові Верховного Суду від 12.09.2023 у справі №420/14943/21 зазначено, що критеріями обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень є: 1) логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення; 2) пов`язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять правову основу такого рішення; 3) наявність правової оцінки фактичних обставин справи (поданих документів, інших доказів), врахування яких є обов`язковим у силу вимог закону під час прийняття відповідного рішення; 4) відповідність висновків, викладених у такому рішенні, фактичним обставинам справи; 5) відсутність немотивованих висновків та висновків, які не ґрунтуються на нормах права.

Суд також враховує, що суб`єкт владних повноважень у рішенні про відмову у задоволенні певного прохання особи, як-то про призначення пенсії, має наводити всі без винятку підстави для такої відмови.

Повертаючись до обставин цієї справи, суд повторює, що відмова у зарахуванні до стажу роботи позивача періодів його трудової діяльності з посиланням на окремі недоліки в оформленні трудової книжки серії НОМЕР_1 є проявом надмірного формалізму та не відповідає принципу верховенства права.

Суд зауважує, що соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Відмовляючи позивачу у зарахуванні стажу роботи за вказані вище періоди на пільгових умовах пенсійний орган застосував суто формальний підхід, що не відповідає принципу верховенства права. При цьому, суд виходить з того, що аналізуючи надані документи, пенсійний орган, перш за все, має виходити з їх змісту, а не лише суто з форми. У цьому випадку, органи Пенсійного фонду, переслідуючи в цілому законну мету попередження зловживання громадянами своїми правами та запобігання необґрунтованому призначенню пенсії, при виконанні своїх повноважень повинні діяти обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та пропорційно, як це передбачено частиною другою статті 2 КАС України, з тим, щоб не створювати штучних і явно необґрунтованих перешкод для реалізації громадянами їх прав.

Відмова у зарахуванні до стажу ОСОБА_1 вищезазначених періодів роботи не ґрунтується на вимогах закону, оскільки позивач разом із заявою від 04.07.2025 надав пенсійному органу необхідні документи для підтвердження стажу роботи, зокрема трудову книжку від 04.11.1983 серії НОМЕР_1 .

Суд зазначає, що вказана трудова книжка містить записи, які засвідчені роботодавцем та дають можливість встановити дату прийняття та звільнення з роботи, місце роботи та накази, на підставі яких позивач у спірні періоди працював.

Відсутність у трудовій книжці позивача відомостей про встановлений мінімум та кількість відпрацьованих людиноднів у колективному господарстві не є достатньою підставою для відмови в обчисленні стажу роботи позивача.

З урахуванням наведеного, до стажу роботи позивача, який дає право на призначення пенсії за віком, на підставі записів у трудовій книжці від 04.11.1983 серії НОМЕР_1 мають бути зараховані періоди його роботи з 02.09.1983 по 03.11.1983, з 05.02.1986 по 20.10.1987, з 11.11.1987 по 20.06.1988 та з 27.06.1988 по 09.08.1989.

Також до стажу роботи позивача має бути зарахований період трудової діяльності у колгоспі "Перемога комунізму", правонаступниками якого є ЗАТ "Чиста криниця", АФ "Чиста криниця", ТОВ "Перемога", з 06.09.1989 по 13.08.2001.

При цьому, щодо доводів відповідача про зарахування періоду роботи на підставі архівної довідки від 09.04.2025 №142/04-06 відповідно до відпрацьованих людиноднів з огляду на відсутність історичної довідки про перейменування колгоспу "Перемога комунізму" суд зауважує, що відповідні відомості зазначені у трудовій книжці від 04.11.1983 серії НОМЕР_1 , а саме:

- №15 - на підставі протоколу №1 від 28.01.1995 в зв`язку з реорганізацією господарство перейменовано на Акціонерне товариство "Чиста криниця";

- №16 від 13.10.1999 - в зв`язку з реорганізацією ЗАТ "Чиста криниця" перейменовано в агрофірму "Чиста криниця";

- №17 від 16.02.2001 - в зв`язку з реорганізацією АФ "Чиста криниця" перейменовано в ТОВ "Перемога".

З урахуванням висновку суду про зарахування до стажу роботи позивача періодів трудової діяльності, зазначених в трудовій книжці серії НОМЕР_1 , загальний стаж роботи ОСОБА_1 становитиме понад 32 роки.

Отож позивач має право на переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV.

Як наслідок, рішення ГУПФ України у Вінницькій області від 11.07.2025 №164450005377 належить визнати протиправним та скасувати, зобов`язавши відповідача здійснити з 04.07.2025 ОСОБА_1 перерахунок пенсії шляхом переходу з пенсії по інвалідності відповідно до Закону №1058-IV на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, зарахувавши до стажу роботи ОСОБА_1 періоди відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 04.11.1983.

Зважаючи на встановлені у ході судового розгляду фактичні обставини справи та беручи до уваги норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 1331,20 грн, що зарахований до спеціального фонду Державного бюджету України /а.с. 32, 33, 37, 38/.

Інші судові витрати у справі відсутні.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, судові витрати позивача зі сплати судового збору у розмірі 1331,20 грн належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 11.07.2025 №164450005377.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 04.07.2025 перерахунок пенсії ОСОБА_1 шляхом переведення з пенсії по інвалідності відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 04.11.1983.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня двадцять копійок).

Позивач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ; с. Гиряві Ісківці, Миргородський район, Полтавська область, 37223).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (унікальний ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 13322403; вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, Вінницька область, 21005).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Олександр КУКОБА