Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 420/28755/25
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Аракелян М.М.
Розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
21 серпня 2025 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (сформована в системі «Електронний суд» 20.08.2025 року) до Головного управління ДПС в Одеській області, у якій представник позивача просить суд:
визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС в Одеській області про сплату боргу (недоїмки) від 18 липня 2025 №Ф-2245-17 на суму 35 672,75грн.;
зобов`язати Головне управління ДПС в Одеській області виключити з інтегрованої картки платника ОСОБА_1 за платежем «Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», код бюджетної класифікації 71040000 недоїмку у розмірі 35 672,75 грн.;
стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області судові витрати.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями адміністративна справа розподілена на суддю Аракелян М.М.
Ухвалою суду від 26.08.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін згідно ст. 262 КАС України.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в період з 05.07.2012 року по 30.05.2019 року він був зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебував на спрощеній системі оподаткування. 18.07.2025 року Головним управлінням ДПС в Одеській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2245-17 на суму 35 672,75 грн., яка обліковується в інтегрованій картці платника за кодом бюджетної класифікації 71040000 і виникла внаслідок нарахування в автоматичному режимі єдиного внеску в мінімальному розмірі за період з ІІІ кварталу 2013 року по І квартал 2019 року. Позивач вважає вимогу протиправною, оскільки у період реєстрації фізичною особою-підприємцем він господарської діяльності фактично не здійснював, доходів від неї не отримував, а перебував у трудових відносинах як найманий працівник, і єдиний внесок за нього сплачували роботодавці, що підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу за формами ОК-5 та ОК-7 від 09.07.2025 року. Посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 27.11.2019 року у справі №160/3114/19, від 23.01.2020 року у справі №480/4656/18, від 02.04.2020 року у справі №620/2449/19 та інших, позивач зазначає, що особа, яка є найманим працівником і за яку єдиний внесок сплачує роботодавець, не зобов`язана додатково сплачувати мінімальний страховий внесок як фізична особа-підприємець, оскільки інше тлумачення закону призводить до подвійної сплати внеску.
Крім того, позивач вказує, що протягом майже дванадцяти років податковий орган не надсилав йому вимог про сплату боргу (недоїмки) та не вчиняв дій щодо примусового стягнення, хоча був зобов`язаний сформувати вимогу на суму зростання боргу щоразу, коли у платника на кінець календарного місяця обліковувалась недоїмка, що призвело до накопичення значної суми заборгованості.
Копія ухвали суду від 26.08.2025 року про відкриття провадження направлена відповідачу в «Електронний кабінет». У встановлений судом строк відзив на позовну заяву відповідачем не надано, про поважність причин не повідомлено, отже справа розглядається за наявними у ній матеріалами згідно ч.6 ст.162 КАС України.
Розглянувши наявні матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 05.07.2012 року по 30.05.2019 року перебував на податковому обліку в Одеській ДПІ Головного управління ДПС в Одеській області як фізична особа-підприємець на спрощеній системі оподаткування (3 група, 5 відсотків), що підтверджується листом Головного управління ДПС в Одеській області від 23.07.2025 року №33837/6/15-32-13-05-06.
10.07.2025 року представник позивача адвокат Осьмінін С.Д. звернувся до Головного управління ДПС в Одеській області з адвокатським запитом №10/07 щодо надання інформації про підстави виникнення заборгованості позивача зі сплати єдиного внеску. Листом від 16.07.2025 року №32850/6/15-32-13-05-06 відповідач повідомив про відсутність правових підстав для розгляду запиту з огляду на невідповідність ордера вимогам Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги.
За результатами розгляду повторного адвокатського запиту (вх. від 17.07.2025 року №72840/6) Головне управління ДПС в Одеській області листом від 23.07.2025 року №33837/6/15-32-13-05-06 повідомило, що за даними інтегрованої картки платника станом на 01.10.2013 року по коду бюджетної класифікації 71040000 за позивачем обліковувалась переплата з єдиного внеску у сумі 740,14 грн.; надалі в автоматичному режимі проведено нарахування єдиного внеску: 21.10.2013 року у сумі 1194,03 грн. за ІІІ квартал 2013 року, 20.01.2014 року у сумі 1218,67 грн. за IV квартал 2013 року; за 2014 рік на загальну суму 5071,80 грн. (по 1267,95 грн. за кожен квартал); за 2015 рік на загальну суму 5293,88 грн. (І квартал 1267,95 грн., ІІ квартал 1267,95 грн., ІІІ квартал 1323,47 грн., IV квартал 1434,51 грн.); за 2016 рік на загальну суму 3797,64 грн. (І квартал 909,48 грн., ІІ квартал 941,16 грн., ІІІ квартал 957,00 грн., IV квартал 990,00 грн.); за 2017 рік на загальну суму 8448,00 грн. (по 2112,00 грн. за кожен квартал); за 2018 рік на загальну суму 9828,72 грн. (по 2457,18 грн. за кожен квартал); за І квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн. 28.02.2014 року позивачем сплачено єдиний внесок у сумі 1194,03 грн., після чого єдиний внесок не сплачувався. Станом на дату надання відповіді в інтегрованій картці платника обліковується заборгованість з єдиного внеску у сумі 35 672,75 грн. Звітність за формою Додаток 5 до податкового органу за 2014, 2015, 2016, 2017, 2018, 2019 роки позивачем не подавалась. Заява про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення заборгованості до органів державної виконавчої служби не направлялась. Інтегровану картку платника за 2012 рік відповідач надати не може, оскільки адміністрування єдиного внеску податковими органами розпочато з 01.10.2013 року. До листа додано копії інтегрованих карток платника за 2013-2025 роки та копію вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 18.07.2025 року №Ф-2245-17 з доказами направлення.
Наведені відомості щодо нарахувань, сплати та залишку заборгованості узгоджуються з даними інтегрованих карток платника з єдиного внеску за 2013-2025 роки, з яких також вбачається, що нарахування штрафних санкцій та пені позивачу не проводилось.
18.07.2025 року Головним управлінням ДПС в Одеській області на підставі даних інформаційно-комунікаційних систем ДПС сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2245-17, згідно з якою станом на 30.06.2025 року заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску становить 35 672,75 грн. (недоїмка), штрафи та пеня відсутні. Вимогу направлено позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення 18.07.2025 року згідно списку згрупованих поштових відправлень.
Згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формами ОК-5 та ОК-7, сформованими засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України 09.07.2025 року, у 2013 році відомості про сплату внесків за позивача страхувальниками (роботодавцями) відсутні, страхувальником зазначено самого позивача. У 2014 році за позивача сплачувались страхові внески ТОВ «ЗООМАНІЯ» (код ЄДРПОУ 37660464) з серпня по грудень, а з січня по липень 2014 року відомості про трудові відносини та сплату внесків роботодавцем відсутні. У 2015 році страхові внески за позивача протягом усіх місяців сплачувались ТОВ «ЗООМАНІЯ», а з березня по грудень також ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ВЕТЕРИНАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ» (код ЄДРПОУ 34466323). У 2016 році внески сплачувались ТОВ «ЗООМАНІЯ» та ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ВЕТЕРИНАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ» з січня по травень, ТОВ «СФЕРАЛАЙН ЛТД» (код ЄДРПОУ 39734946) з липня по грудень, а за червень 2016 року відомості про сплату внесків роботодавцем відсутні. У 2017 році за січень відомості про сплату внесків роботодавцем відсутні, з лютого по червень внески сплачувались ТОВ «КОСМО-ТРЕЙД АА» (код ЄДРПОУ 40475016), з липня по грудень ТОВ «УКРЛОГІСТИКГРУП» (код ЄДРПОУ 37053105), ТОВ «КТ УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 37682336) та фізичною особою-роботодавцем, з серпня по жовтень також ТОВ «ТАУ ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 41359240). У 2018 році внески з січня по серпень сплачувались ТОВ «УКРЛОГІСТИКГРУП», ТОВ «КТ УКРАЇНА» та фізичною особою-роботодавцем, а з вересня по грудень ТОВ «БУДІВА ТМ» (код ЄДРПОУ 41795348). У 2019 році внески сплачувались ТОВ «БУДІВА ТМ» протягом усіх місяців року.
Не погоджуючись з вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 18.07.2025 року №Ф-2245-17, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини врегульовані нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі Закон № 2464-VI, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі єдиний внесок) це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Відповідно до статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Пунктами 3 і 10 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI надано визначення поняттям: застрахована особа, тобто фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок; страхувальники, тобто роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI недоїмка це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом.
Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами, у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI до платників єдиного внеску віднесено фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 3 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пункті 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Згідно з підпунктом 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України самозайнята особа це платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця, яка підприємницьку діяльність фактично не здійснює, Законом № 2464-VI у редакції, чинній у спірний період, не врегульовано.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Відповідно, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Отже, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.
На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
Таким чином, особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які зареєстровані як фізичні особи-підприємці, однак господарську діяльність не здійснюють і доходів від неї не отримують, та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну сплату внеску (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 27.11.2019 року (справа №160/3114/19), від 23.01.2020 року (справа №480/4656/18), від 02.04.2020 року (справа №620/2449/19), від 22.07.2021 року (справа №320/2655/20), від 07.02.2023 року (справа №440/1408/19).
Суд також зауважує, що Законом України від 13.05.2020 № 592-IX статтю 4 Закону № 2464-VI доповнено частиною шостою, відповідно до якої фізичні особи-підприємці звільняються від сплати за себе єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які роботодавцем сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі не менше мінімального страхового внеску. Хоча вказана норма не поширюється на спірний період, вона підтверджує, що воля законодавця спрямована на недопущення подвійної сплати єдиного внеску за одну й ту саму особу за той самий місяць.
Факт перебування особи на обліку в податковому органі як фізичної особи-підприємця сам по собі не змінює наведених висновків, оскільки взяття на облік здійснюється незалежно від того, чи виникає в особи обов`язок щодо сплати того чи іншого платежу за конкретний період.
Процедуру нарахування і сплати фінансових санкцій та стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску податковими органами визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (далі Інструкція № 449).
Відповідно до абзацу другого пункту 2 розділу VІ Інструкції № 449 у разі виявлення податковим органом своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий податковий орган обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.
Згідно п. 3 розділу VІ Інструкції № 449 податкові органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску податковими органами; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційно-комунікаційних систем ДПС на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону № 2464-VI податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до ч. 16 ст. 25 Закону № 2464-VI строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується. З огляду на це доводи позивача про тривале невинесення вимоги податковим органом самі по собі не свідчать про протиправність оскаржуваної вимоги та не звільняють платника від обов`язку сплатити недоїмку, якщо такий обов`язок у нього виник.
Системний аналіз положень Інструкції № 449, а також норм Закону № 2464-VI свідчить про те, що у випадку несплати платниками єдиного внеску сум страхових внесків обчислення недоїмки з несплати єдиного внеску, застосування штрафних санкцій та винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) належить до повноважень податкового органу, в якому платник ЄСВ перебуває на обліку.
Як встановлено судом, недоїмка позивача в сумі 35 672,75 грн., визначена в оскаржуваній вимозі, сформувалась виключно внаслідок нарахування податковим органом в автоматичному режимі мінімального страхового внеску за кожен квартал з ІІІ кварталу 2013 року по І квартал 2019 року включно, без урахування відомостей про те, що позивач у цей період перебував у трудових відносинах і єдиний внесок за нього сплачували роботодавці.
Разом з тим, з індивідуальних відомостей про застраховану особу за формами ОК-5 та ОК-7 вбачається, що у періоди з серпня 2014 року по травень 2016 року, з липня 2016 року по грудень 2016 року та з лютого 2017 року по березень 2019 року позивач був найманим працівником і роботодавці сплачували за нього єдиний внесок у розмірах, визначених законодавством. Доказів отримання позивачем у вказані періоди доходів від провадження господарської діяльності як фізичною особою-підприємцем відповідачем не надано, а судом таких обставин не встановлено.
Отже, у вказані періоди обов`язок сплачувати єдиний внесок у мінімальному розмірі як фізична особа-підприємець у позивача був відсутній, а нарахування йому недоїмки за ці періоди є безпідставним.
Сума єдиного внеску, нарахованого відповідачем за вказані періоди, становить 31 212,67 грн., з розрахунку: за серпень та вересень 2014 року 845,30 грн. (по 422,65 грн. за місяць), за IV квартал 2014 року 1267,95 грн., за 2015 рік 5293,88 грн., за період з січня по травень 2016 року 1531,64 грн. (909,48 грн. за І квартал, 303,16 грн. за квітень та 319,00 грн. за травень), за ІІІ та IV квартали 2016 року 1947,00 грн., за період з лютого по грудень 2017 року 7744,00 грн. (по 704,00 грн. за місяць), за 2018 рік 9828,72 грн., за І квартал 2019 року 2754,18 грн.
Водночас доводи позивача про те, що роботодавці сплачували за нього єдиний внесок протягом усього періоду реєстрації фізичною особою-підприємцем, не знайшли свого підтвердження. Так, за ІІІ та IV квартали 2013 року, за період з січня по липень 2014 року, за червень 2016 року та за січень 2017 року відомості про сплату єдиного внеску за позивача роботодавцями в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутні, а отже у вказані місяці позивач, як фізична особа-підприємець, який не був найманим працівником, був зобов`язаний самостійно сплачувати єдиний внесок у розмірі, не меншому за мінімальний страховий внесок.
Таким чином, сума недоїмки 31 212,67 грн., нарахована позивачу за періоди, протягом яких за нього сплачували єдиний внесок роботодавці, включена до вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 18.07.2025 року №Ф-2245-17 безпідставно, а тому в цій частині вимога є протиправною та підлягає скасуванню.
Разом з тим, у частині недоїмки, нарахованої за ІІІ та IV квартали 2013 року, за період з січня по липень 2014 року, за червень 2016 року та за січень 2017 року, яка з урахуванням переплати у сумі 740,14 грн. та сплати 28.02.2014 року у сумі 1194,03 грн. становить 4460,08 грн., вимога сформована податковим органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом № 2464-VI, а тому підстави для її скасування в цій частині відсутні.
Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача виключити з інтегрованої картки платника недоїмку у розмірі 35 672,75 грн., суд зазначає наступне.
Згідно п. 63.1 ст. 63 Податкового кодексу України облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Правила ведення в податкових органах оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначені Порядком ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 № 5 (далі Порядок № 5).
Згідно пункту 2 розділу І Порядку № 5 інтегрована картка платника (далі ІКП) це форма оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу.
Відповідно до пункту 1 глави 1 розділу ІІ Порядку № 5 ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу. Під час проведення облікової операції в ІКП зазначається дата запису операції, зміст операції та/або документ, на підставі якого здійснюється запис.
Верховний Суд у постанові від 17.06.2021 року у справі №520/7599/19 зазначив, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов`язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом. Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.02.2019 року у справі №825/999/17 та від 26.02.2019 року у справі №805/4374/15-а, у яких також зазначено, що належним способом захисту порушених прав платника у таких випадках є коригування даних інтегрованої картки шляхом виключення неправомірно нарахованих сум.
Отже, відображення в ІКП належного розміру зобов`язань платника є обов`язком контролюючого органу, а у разі встановлення судом безпідставності нарахування певних сум вимога про виключення таких сум з ІКП є обґрунтованим способом захисту, оскільки дані ІКП повинні відображати дійсний стан розрахунків платника з бюджетом.
Оскільки судом встановлено безпідставність нарахування позивачу єдиного внеску за періоди з серпня 2014 року по травень 2016 року, з липня 2016 року по грудень 2016 року та з лютого 2017 року по березень 2019 року в загальному розмірі 31 212,67 грн., суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача виключити з інтегрованої картки платника позивача за платежем «Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (код класифікації доходів бюджету 71040000) недоїмку з єдиного внеску, нараховану за вказані періоди, у розмірі 31212,67грн.
Водночас підстави для виключення з ІКП недоїмки в іншій частині відсутні, оскільки за ІІІ та IV квартали 2013 року, за період з січня по липень 2014 року, за червень 2016 року та за січень 2017 року позивач не був найманим працівником, а тому був зобов`язаний сплачувати єдиний внесок у мінімальному розмірі як фізична особа-підприємець. Відтак у цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Відповідач відзиву на позов не надав, правомірність оскарженої вимоги в частині недоїмки, нарахованої за періоди, протягом яких позивач був найманим працівником, не довів.
Враховуючи викладене, позов підлягає частковому задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Позивачем сплачено судовий збір за подання позову у сумі 2422,40грн., ці витрати суд покладає на відповідача згідно ч.1 ст.139 КАС України.
Питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу в орієнтовній сумі 15000грн. буде вирішуватися судом у разі подання позивачем доказів надання відповідних послуг у строки, встановлені ч.7 ст.139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд, -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС в Одеській області про сплату боргу (недоїмки) від 18 липня 2025 року № Ф-2245-17 в частині недоїмки з єдиного внеску, нарахованої за періоди з серпня 2014 року по травень 2016 року, з липня 2016 року по грудень 2016 року та з лютого 2017 року по березень 2019 року, у розмірі 31 212,67 грн.
Зобов`язати Головне управління ДПС в Одеській області виключити з інтегрованої картки платника ОСОБА_1 за платежем «Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (код класифікації доходів бюджету 71040000) недоїмку з єдиного внеску, нараховану за періоди з серпня 2014 року по травень 2016 року, з липня 2016 року по грудень 2016 року та з лютого 2017 року по березень 2019 року, у розмірі 31 212,67 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422(дві тисячі чотириста двадцять дві)грн. 40 коп.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст.ст. 293,295 КАС України до П`ятого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Головне управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166; місцезнаходження: вул. Семінарська, буд. 5, м. Одеса, 65044).
Суддя М.М. Аракелян
Судове рішення № 140711010, Одеський окружний адміністративний суд було прийнято 19.10.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 420/28755/25. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: