Рішення № 140710982, 19.10.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Дата ухвалення
19.10.2026
Номер справи
420/22441/26
Номер документу
140710982
Форма судочинства
Адміністративне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 420/22441/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабенка Д.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 22.07.2026 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - ГУ ПФУ в Одеській області), в якій позивач просить суд:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області стосовно не проведенні перерахунку пенсії за вислугу років ОСОБА_1 відповідно до ст.50-1 Закону № 1789-ХІІ (в редакції, що діяла на момент призначення пенсії) на підставі довідки від 22 листопада 2023 року за №21-646ВИХ-23 виданою Донецькою обласною прокуратурою про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії, без обмеження її граничного розміру, з розрахунку 80% від суми місячної заробітної плати;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 відповідно до ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ (в редакції, що діяла на момент призначення пенсії) на підставі довідки від 22 листопада 2023 року за № 21-646ВИХ-23 виданою Донецькою обласною прокуратурою про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії, без обмеження її граничного розміру, з розрахунку 80% від суми місячної заробітної плати, починаючи з 28.04.2026 року.

Стислий виклад позиції позивача

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 02.08.2006 отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ (далі - Закон №1789-ХІІ) у розмірі 80% від суми місячного заробітку.

Позивач вказує, що 29 листопада 2023 року він подав до пенсійного органу заяву про перерахунок пенсії на підставі довідки Донецької обласної прокуратури від 22 листопада 2023 року №21-646ВИХ-23.

За твердженням позивача, відповідач вирішив питання за цією заявою лише частково, про що зазначено в листі Пенсійного фонду України від 27 березня 2024 року №11393-10393/0-03/8-2800/24, а рішення з питання перерахунку пенсії у розмірі 80% заробітної плати (грошового забезпечення) без застосування обмеження максимального розміру не прийняв.

На переконання позивача, відповідач надав позивачу виключно роз`яснення щодо порядку нарахування пенсії, а рішення про відмову у перерахунку не приймав.

Позивач зазначає, що через адвоката звернувся 27.04.2026 до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про проведення перерахунку та виплату пенсії з врахуванням довідки від 22.11.2023 №21-646ВИХ-23 у розмірі 80% заробітної плати (грошового забезпечення) без застосування обмеження максимального розміру. На цю заяву він отримав відповідь від 28.05.2026, якою йому, за його твердженням, фактично відмовлено у перерахунку в частині обрахунку пенсії у розмірі 80% заробітної плати, а розмір пенсії обмежено 10 розмірами прожиткового мінімуму, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», у розмірі 25952 грн. Рішення про відмову у перерахунку пенсії після звернення від 27.04.2026, за доводами позивача, відповідач також не прийняв, а знову надав роз`яснення.

На думку позивача, відповідач фактично здійснив перерахунок пенсії згідно з частиною другою статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII (далі - Закон №1697-VII), що порушує його конституційні права щодо пенсійного забезпечення.

Посилаючись на статтю 46, пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України, позивач вказує, що на момент призначення йому пенсії порядок та підстави перерахунку пенсії прокурорів були визначені частинами дванадцятою та сімнадцятою статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, які надавали особам, яким пенсія призначена згідно з цим Законом, право на її перерахунок у разі підвищення заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.

Позивач зазначає, що Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI (далі - Закон №3668-VI) статтю 50-1 Закону №1789-ХІІ доповнено нормою, згідно з якою максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, і цим же Законом зменшено максимальний розмір при призначенні пенсії до 80 відсотків місячного заробітку.

Водночас, за доводами позивача, положення статті 50-1 Закону №1789-ХІІ щодо підстав та порядку перерахунку пенсій змін не зазнали, відбулась лише зміна порядкового номеру частин статті.

Позивач також посилається на пункт 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI, за яким обмеження пенсії максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання ним чинності.

Позивач вказує, що Закон №1697-VII набрав чинності з 15.07.2015, знизив відсотки прокурорської пенсії до 60% і встановив, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, а Закон №1789-ХІІ частково втратив чинність, окрім частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1.

На думку позивача, такі зміни суттєво звужують і обмежують зміст та обсяг прав пенсіонерів з числа працівників прокуратури, яким пенсія призначена до набрання чинності новою редакцією цього Закону, а застосування нових положень до правовідносин, які виникли до набрання ними чинності, суперечить частинам другій, третій статті 22, частині першій статті 58, частині першій статті 64 Конституції України.

Позивач вважає, що зниження відсоткового розміру пенсії та обмеження максимального розміру пенсії, внесені Законом №1697-VII, поширюються на прокурорів та слідчих органів прокуратури, яким пенсія призначена та виплачується саме за нормами цього Закону з дати набрання ним чинності. Тому при перерахунку енсії, на думку позивача, не можуть застосовуватись обмеження максимального розміру пенсії, а має застосовуватись норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, тобто 80%.

Позивач посилається на рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 №8-рп/99 та від 20.03.2002 №5-рп/2002 щодо додаткових гарантій соціального захисту громадян, які перебувають на службі у правоохоронних органах, зокрема прокуратури, і вважає, що зміст та обсяг досягнутих працівниками прокуратури соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Позивач також посилається на Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(II)/2019, яким визнано неконституційним положення частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VII про визначення Кабінетом Міністрів України умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, і яким Конституційний Суд України встановив застосування цієї частини в первинній редакції, та зазначає, що з 13.12.2019 Закон №1697-VII не містить вимоги про визначення умов та порядку перерахунку пенсій Кабінетом Міністрів України.

За доводами позивача, це рішення стало підставою для звернення пенсіонерів за актуальними довідками про розмір заробітної плати і до органів Пенсійного фонду України із заявами про перерахунок пенсії за вислугу років.

Посилаючись на статтю 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішення Європейського суду з прав людини у справах «Суханов та Ільченко проти України» та «Федоренко проти України», а також рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 №5-рп/2005, від 29.06.2010 №17-рп/2010, від 22.12.2010 №23-рп/2010, від 11.10.2011 №10-рп/2011, позивач вважає, що відмова у проведенні перерахунку його пенсії на підставі та у порядку, визначеному законом, чинним на момент призначення пенсії, є втручанням у його майнові права.

На підтвердження своєї позиції позивач посилається на постанову Верховного Суду України від 06.10.2015 у справі №127/11720/14-а, постанову Верховного Суду від 10.09.2021 у справі №580/5238/20 та постанову Верховного Суду від 03.05.2018 у справі №308/11498/16, у яких, за його твердженням, викладено висновок про те, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом та механізмом.

Позивач зазначає, що у справі №580/5238/20 Верховний Суд також зазначив, що положення Закону №3668-VI щодо обмеження пенсії 10 прожитковими мінімумами не поширюються на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання чинності цим Законом (до 01.10.2011).

Оскільки його пенсія призначена у 2006 році, позивач вважає, що підпадає під дію пункту 2 розділу II Закону №3668-VI, а подальші перерахунки пенсії не позбавляють його імунітету від обмеження максимальним розміром.

Крім того, позивач посилається на ухвалу Верховного Суду від 06.02.2025 у справі №520/909/25, в якій, за його твердженням, Верховний Суд звернув увагу на те, що він неодноразово висловлював правову позицію щодо застосування норм права у спорах, пов`язаних з обмеженням максимальним розміром пенсій, норми закону підлягають застосуванню з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, у зв`язку з чим будь-яке обмеження максимального розміру пенсій є протиправним.

Посилаючись на частину п`яту статті 242 КАС України, позивач вважає, що відповідач повинен був провести перерахунок раніше призначеної йому пенсії за вислугу років на підставі заяви від 27.04.2026, документів пенсійної справи, довідки від 22.11.2023 №21-646ВИХ-23 та визначити розмір пенсії у розмірі 80 відсотків відповідно до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ у редакції, що діяла на час призначення пенсії, без обмеження її максимального розміру.

Стислий виклад заперечень відповідача

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує та зазначає, що позивач з 05.08.2006 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену згідно із Законом України «Про прокуратуру».

Відповідач посилається на частину другу статті 86 Закону України «Про прокуратуру», за якою пенсія прокурорам призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, на частину двадцяту цієї статті та Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(II)/2019, за якими призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок, а також на частину п`ятнадцяту статті 86 цього Закону, згідно з якою максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.

Відповідач вказує, що за заявою від 30.11.2023 та долученими документами, за принципом екстериторіальності відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, пенсію позивачу перераховано та обчислено із 60% заробітної плати 60666,66 грн.

Оскільки стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» з 1 січня 2026 року встановила розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на рівні 2595 грн, відповідач встановив позивачу пенсійну виплату в розмірі 25950,00 грн.

Відповідач також посилається на частину п`яту статті 86 Закону України «Про прокуратуру», за якою працівникам, які не мають вислуги років, передбаченої частиною першою цієї статті, за наявності необхідного стажу пенсія призначається у розмірі, пропорційному кількості повних років роботи на прокурорських посадах, із розрахунку 60% місячної заробітної плати.

За доводами відповідача, обмеження максимального розміру пенсії вперше введені в дію Законом №3668-VI.

Відповідач зазначає, що відповідно до законів України від 24.12.2015 №911-VIII та від 06.12.2016 №1774-VIII, статті 2 Закону №3668-VI, частини третьої статті 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення», частини третьої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та абзацу шостого частини п`ятнадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» максимальний розмір пенсії не може перевищувати 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Щодо пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI відповідач вказує, що метою цієї норми є деталізація умов дії статті 2 цього Закону лише щодо категорії пенсіонерів, яким пенсія призначена до 01.10.2011 та перевищує встановлений максимальний розмір пенсії, а виплата таких пенсій здійснюється без підвищень, доплат та інших перерахунків до того моменту, коли встановлений максимальний розмір пенсії відповідатиме розміру відповідної пенсії.

Посилаючись на постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.09.2020 у справі №826/11471/18, відповідач зазначає, що всі чотири абзаци пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI застосовуються у системному зв`язку між собою, і цей пункт не регулює питання обмеження максимальним розміром пенсії осіб, у яких на 01.10.2011 вона не досягала максимального розміру.

Відповідач зазначає, що з часу набрання чинності Закон №3668-VI поширює свою дію на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України, а норми його статті 2 кореспондуються з положеннями частини третьої статті 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення», абзацу шостого частини п`ятнадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII та частини вісімнадцятої статті 50-1 Закону №1789-ХІІ (втратила чинність), неконституційними не визнавались, є чинними, а тому обов`язкові для застосування.

Отже, на думку відповідача, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону №3668-VI, зокрема Закону України «Про прокуратуру», та розмір якої перевищує максимальний розмір, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.

Відповідач вважає, що діяв у порядку, передбаченому законодавством, обґрунтовано, прав, свобод та інтересів позивача не порушував, а тому просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Стислий виклад відповіді на відзив

У відповіді на відзив позивач вказує, що заперечення відповідача ґрунтуються на помилковому тлумаченні й протиправному застосуванні норм матеріального права, оскільки відповідач намагається застосувати до правовідносин позивача Закон №1697-VII, зокрема частини другу та п`ятнадцяту статті 86 цього Закону в редакціях 2014-2015 років.

Позивач зазначає, що пенсію за вислугу років йому призначено 05.08.2006 відповідно до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ у розмірі 80% від суми місячного заробітку, і набуте ним право на отримання пенсії у такому розмірі не може бути звужене або скасоване шляхом прийняття нових нормативно-правових актів чи внесення змін до чинного законодавства (статті 22, 58 Конституції України).

На думку позивача, норми Закону №1697-VII, які знижують відсотковий розмір пенсії прокурорів до 60%, поширюються виключно на осіб, яким пенсія призначається вперше після набрання ним чинності, і не мають зворотної дії в часі щодо пенсіонерів, яким пенсія вже була призначена раніше і перераховується в подальшому з підстав, передбачених законом.

Позивач посилається на рішення Конституційного Суду України від 05.04.2001 щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів.

Позивач вказує, що призначення пенсії та її перерахунок є різними за своїм змістом та правовим механізмом процедурами: призначення - це первинне встановлення виплати пенсії при первинному зверненні особи за нормами законодавства, що визначають умови призначення на момент звернення, тоді як перерахунок базується на вже визначеній базі з коригуванням окремих складових (стажу, заробітку чи індексації) без зміни базових параметрів первинного розрахунку.

Тому, на думку позивача, перерахунок його пенсії повинен здійснюватися із розрахунку 80% від суми заробітної плати, зазначеної у довідці Донецької обласної прокуратури від 22.11.2023 №21-646ВИХ-23, а не 60%.

Щодо обмеження пенсії 10 прожитковими мінімумами позивач зазначає, що відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI обмеження пенсії максимальним розміром не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання чинності цим Законом (тобто до 01.10.2011).

Оскільки пенсію йому призначено у 2006 році, на нього, за доводами позивача, в повній мірі поширюються гарантії цього пункту, а проведення подальших перерахунків призначеної пенсії у зв`язку зі зміною заробітної плати за відповідною посадою не позбавляє його імунітету від обмеження її граничного розміру.

Позивач вважає, що відповідач надав перевагу найменш сприятливому для нього підходу та застосував положення статті 2 Закону №3668-VI.

Позивач також вважає недоцільними посилання відповідача на норми законів України «Про пенсійне забезпечення» та «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки пенсію йому призначено за нормами спеціального Закону №1789-ХІІ, який містить свої умови та порядок призначення пенсій прокурорам.

Процесуальні дії у справі

Суд ухвалою від 24.07.2026 відкрив провадження у справі, вирішив розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в електронній формі та відмовив у задоволенні клопотання представника позивача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження з викликом сторін.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив такі обставини.

Матеріалами справи підтверджено та визнається сторонами у заявах по суті, що позивач отримує пенсію за вислугу років, призначену згідно із Законом України «Про прокуратуру», з 2006 року.

Суд встановив, що Донецька обласна прокуратура видала позивачу довідку від 22.11.2023 №21-646ВИХ-23 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії.

Згідно з цією довідкою, відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-(II)/2019 та статей 81, 86 Закону України «Про прокуратуру», станом на 01.01.2022 розмір заробітної плати (грошового забезпечення) працюючого працівника, з якої Донецькою обласною прокуратурою сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за відповідною (прирівняною) посадою помічник прокурора прокуратури Старобешівського району (прокурор окружної прокуратури) складає:

посадовий оклад - 40000,00 грн;

надбавка за вислугу років (30%) - 12000,00 грн;

матеріальна допомога на оздоровлення (1/12) - 4333,33 грн;

матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань (1/12) - 4333,33 грн.

Надбавка за класний чин, надбавка слідчим за вислугу років, надбавка за роботу з таємними документами, надбавка за почесне звання «заслужений», доплата за науковий ступінь, надбавка за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи та премія в довідці зазначені в розмірі 0,00 грн.

Усього розмір заробітної плати за довідкою становить 60666,66 грн.

Пенсійний фонд України листом від 27.03.2024 №11393-10393/О-03/8-2800/24, наданим за результатами розгляду скарги позивача від 23.02.2024, повідомив, що відповідно до рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(II)/2019 працівникам прокуратури згідно із Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII перерахунок пенсії проводиться, зокрема, у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок, а останнє підвищення заробітної плати працівникам органів прокуратури - 01.01.2022.

У цьому листі також зазначено, що при перерахунку пенсій працівникам прокуратури застосовуються норми статті 86 Закону №1697, чинні на момент проведення такого перерахунку пенсії, за частиною другою якої пенсія за вислугу років призначається в розмірі 60% від суми місячної (чинної) заробітної плати, а максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність (частина п`ятнадцята статті 86 Закону №1697).

Пенсійний фонд України повідомив, що відповідно до поданої заяви та довідки про заробітну плату від 22.11.2023 №21-646 ВИХ-23, виданої Донецькою обласною прокуратурою, проведено перерахунок пенсії позивача відповідно до вимог чинного законодавства.

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області листом від 28.05.2026 №29473-25000/О-02/8-1500/26, наданим на електронне звернення адвоката щодо пенсійного забезпечення позивача, повідомило, що по суті порушеного питання детальні та вичерпні роз`яснення надані листом ГУ ПФУ в Одеській області від 12.01.2024 №1409-39818/О-02/8-1500/24, та повторно роз`яснило, що відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» пенсія працівникам прокуратури призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, а максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.

У листі від 28.05.2026 №29473-25000/О-02/8-1500/26 відповідач також зазначив, що за заявою від 30.11.2023 та долученими документами, за принципом екстериторіальності відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, пенсію позивачу перераховано та обчислено із 60% заробітної плати 60666,66 грн. Оскільки стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» з 1 січня 2026 року встановила розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на рівні 2595 грн, відповідач встановив пенсійну виплату позивачу в розмірі 25950,00 грн.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень, Новокаховський міський суд Херсонської області постановою від 30.05.2017 у справі №661/837/17 відмовив у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Нова Каховка, в якому позивач, зокрема, просив зобов`язати відповідача здійснити перерахунок пенсії на підставі довідки прокуратури Донецької області від 16.02.2017 №18-57-163 відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції, що діяла на момент призначення пенсії), виходячи з розрахунку 80% від суми місячної заробітної плати, починаючи з 01.12.2015, без обмежень граничного розміру пенсії. Суд виходив з того, що на час звернення позивача до пенсійного органу Кабінет Міністрів України не визначив умов перерахунку раніше призначених пенсій працівникам прокуратури.

Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 06.09.2017 у цій справі залишив апеляційну скаргу позивача без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень, у справі №540/5043/21 позивач звертався до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, в якому, зокрема, просив зобов`язати відповідача здійснити з 07.05.2021 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років без обмеження її граничного розміру з розрахунку 80% від суми місячної заробітної плати, визначеної у довідці Донецької обласної прокуратури від 05.05.2021 №21-85-706.

П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 14.02.2022 у цій справі скасував рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 08.11.2021, яким позов було задоволено частково, та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовив.

У постанові від 14.02.2022 у справі №540/5043/21 П`ятий апеляційний адміністративний суд, зокрема, встановив, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області та з 02.08.2006 отримує пенсію за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, виходячи з розрахунку 80% від суми заробітної плати, а з 01.05.2020 по 06.05.2021 отримував пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Суд також встановив, що листом від 28.08.2021 №6143-5994/О-02/8-2100/21 Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повідомило позивача про перерахунок пенсії з 07.05.2021 при заробітній платі 48533,34 грн у розмірі 60% (29120 грн) та про виплату пенсії з урахуванням обмеження максимальним розміром у сумі 17690 грн.

Апеляційний суд дійшов висновку, що позовні вимоги у частині перерахунку пенсії у розмірі 80 відсотків від суми місячної заробітної плати та без обмеження її максимальним розміром є необґрунтованими.

Верховний Суд ухвалою від 16.10.2023 у справі №540/5043/21 відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою позивача на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.02.2022.

Вирішуючи адміністративну справу та надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд звертає увагу, що у цій справі право позивача на перерахунок пенсії на підставі довідки Донецької обласної прокуратури від 22.11.2023 №21-646ВИХ-23 сторонами не заперечується.

Спірними є питання щодо розміру відсотку, який підлягає застосуванню при перерахунку пенсії, призначеної працівнику прокуратури відповідно до статті 50-1 Закону №1789-XII, та застосування при перерахунку такої пенсії обмеження її граничним розміром.

Відповідач у відзиві на позовну заяву та в листі від 28.05.2026 №29473-25000/О-02/8-1500/26 зазначив, що за заявою від 30.11.2023 пенсію позивачу перераховано на підставі цієї довідки та обчислено із 60% заробітної плати 60666,66 грн, а до виплати визначено 25950,00 грн.

Пенсійний фонд України в листі від 27.03.2024 №11393-10393/О-03/8-2800/24 також повідомив позивача, що відповідно до поданої заяви та довідки від 22.11.2023 №21-646 ВИХ-23 проведено перерахунок його пенсії.

З огляду на це суд вважає, що позовні вимоги стосуються не відсутності перерахунку як такого, а відсоткового значення, застосованого відповідачем при перерахунку пенсії на підставі зазначеної довідки, та обмеження перерахованої пенсії максимальним розміром, яке відповідач застосовує при її виплаті.

Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII (далі - Закон №1697-VII) набрав чинності 15.07.2015.

Підпунктом 1 пункту 3 розділу XII «Прикінцеві положення» цього Закону визнано таким, що втратив чинність із набранням чинності цим Законом, Закон України «Про прокуратуру», крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п`ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів (їх дія поширюється на осіб, яким присвоєно класні чини до набрання чинності цим Законом), статті 55 щодо посвідчення працівника прокуратури, статті 2 у частині підстав звільнення з посади Генерального прокурора України, а також статті 13 щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур, яка втрачає чинність з 15 грудня 2015 року.

З набранням чинності Законом №1697-VII пенсійне забезпечення працівників прокуратури регулюється статтею 86 цього Закону.

Згідно з частиною другою статті 86 Закону №1697-VII, пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Відповідно до абзацу шостого частини п`ятнадцятої статті 86 Закону №1697-VII, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Положення частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VII, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, визнане таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(II)/2019.

Подібні правовідносини були предметом розгляду у Верховному Суді.

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.12.2021 у справі №580/5962/20 сформулював такий правовий висновок:

«Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновку, викладеного, зокрема у постанові Верховного Суду від 10.09.2021 у справі № 580/5238/20 у подібних правовідносинах, та сформувати правовий висновок, відповідно до якого до правовідносин щодо визначення відсоткового значення розміру пенсії, право на перерахунок якої виникло після набранням чинності Законом № 1697-VII, повинні застосовуватись виключно норми цього Закону, зокрема частини другої статті 86, якими встановлено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати працівників прокуратури, а не норма, що визначає розмір місячного (чинного) заробітку у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.».

У цій самій постанові Верховний Суд сформував правовий висновок:

«…колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 04.03.2021 у справі № 589/3997/16-а у подібних правовідносинах та сформувати правовий висновок, відповідно до якого пункт 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VI не скасовує обмеження максимального розміру пенсії, призначеної працівнику прокуратури до набрання чинності цим Законом, а встановлює особливе регулювання щодо застосування такого обмеження до осіб, яким пенсія призначена до набрання чинності Законом № 3668-VI, і в яких розмір пенсії на момент набрання чинності цим Законом перевищував максимальний розмір. Зокрема, шляхом надання права на отримання пенсії у розмірі, який перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії. Водночас з моменту відповідності розміру пенсії максимальному розміру пенсії, - поширення на її розмір загальних правил щодо обмежень, установлених статтею 50-1 Закону № 1789-ХІІ, а з 14.10.2014 - абзацом шостим частини п`ятнадцятої статті 86 Закону № 1697-VII.».

Ці висновки Верховний Суд застосував і надалі.

Так, у постанові від 09.12.2024 у справі №580/5503/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив: «Колегія суддів звертає увагу, що правовідносини у цій справі цілком тотожні справі №580/5962/20 і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від зазначених правових висновків.».

Повертаючись до обставин цієї справи, суд зазначає, що правовідносини у справі №580/5962/20 є подібними до спірних правовідносин у цій справі.

В обох справах пенсію за вислугу років працівнику прокуратури призначено відповідно до статті 50-1 Закону №1789-XII до набрання чинності Законом №1697-VII, право на перерахунок пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати працівників прокуратури виникло після 15.07.2015 та реалізоване на підставі довідки органу прокуратури, а пенсіонер вимагає перерахунку з відсотковим значенням, що діяло на момент призначення пенсії, та без обмеження максимальним розміром.

Щодо розміру відсотку, який підлягає застосуванню при перерахунку пенсії, призначеної працівнику прокуратури відповідно до Закону №1789-XII, суд звертає увагу на те, що на час виникнення спірних правовідносин (звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії від 30.11.2023) стаття 50-1 Закону №1789-ХІІ відповідно до пункту 3 розділу XII «Прикінцеві положення» Закону №1697-VII в частині перерахунку пенсії втратила чинність.

Довідка Донецької обласної прокуратури від 22.11.2023 №21-646ВИХ-23 визначає розмір заробітної плати станом на 01.01.2022, тобто право позивача на перерахунок пенсії на її підставі виникло після набрання чинності Законом №1697-VII.

Відсоткове значення, з якого обчислювалася пенсія позивача при її призначенні (80% від суми заробітної плати), встановив П`ятий апеляційний адміністративний суд у постанові від 14.02.2022 у справі №540/5043/21, яка набрала законної сили.

Суд враховує, що у справі №580/5962/20, в якій сформовані правові висновки Верховного Суду та які, в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України, мають бути враховані судом у цій справі, пенсіонер отримував пенсію в розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати, проте Верховний Суд застосував до її перерахунку частину другу статті 86 Закону №1697-VII.

Отже, на спірні правовідносини поширюються положення частини другої статті 86 Закону №1697-VII, в силу вимог якої пенсія працівникам прокуратури призначається (перераховується) в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати.

Доводи позивача про те, що відповідач застосував частини другу та п`ятнадцяту статті 86 Закону №1697-VII в редакціях 2014-2015 років, висновку суду не змінюють.

Частина друга статті 86 Закону №1697-VII діє із змінами, внесеними Законом України від 28.12.2014 №76-VIII, а абзац шостий частини п`ятнадцятої цієї статті - із змінами, внесеними законами України від 24.12.2015 №911-VIII та від 06.12.2016 №1774-VIII.

У цих редакціях зазначені норми були чинними на час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії від 30.11.2023 та є чинними на час ухвалення цього рішення.

Щодо обмеження пенсії максимальним розміром, суд враховує, що відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» десять прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, становлять 25950,00 грн (2595 грн х 10).

За розрахунком суду, 60% від суми заробітної плати, визначеної в довідці від 22.11.2023 №21-646ВИХ-23 (60666,66 грн), становлять 36400,00 грн.

Отже, внаслідок перерахунку пенсії позивача на підставі цієї довідки її розмір перевищив максимальний.

Позивач посилається на абзац перший пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI, відповідно до якого обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Водночас, за висновком Верховного Суду, наведеним вище, цей пункт встановлює особливе регулювання лише щодо осіб, у яких розмір пенсії на момент набрання чинності Законом №3668-VI перевищував максимальний розмір.

Матеріали справи не містять доказів того, що розмір пенсії позивача станом на 01.10.2011, тобто на день набрання чинності Законом №3668-VI, перевищував максимальний розмір.

Аргумент позивача про те, що подальші перерахунки пенсії не позбавляють його імунітету від обмеження максимальним розміром, суд відхиляє з тих самих підстав.

З цих підстав суд відхиляє і доводи позивача про те, що відповідач надав перевагу найменш сприятливому для нього підходу: застосування до перерахованої пенсії позивача абзацу шостого частини п`ятнадцятої статті 86 Закону №1697-VII випливає з висновку Верховного Суду щодо змісту пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI, а не з вибору відповідача між кількома тлумаченнями.

З огляду на наведене, на спірні правовідносини поширюються положення абзацу шостого частини п`ятнадцятої статті 86 Закону №1697-VII, які встановлюють обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Суд відхиляє аргументи позивача про те, що застосування частин другої та п`ятнадцятої статті 86 Закону №1697-VII до його пенсії суперечить статтям 22, 58 Конституції України.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з частиною третьою статті 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Право позивача на перерахунок пенсії на підставі довідки станом на 01.01.2022 виникло після набрання чинності Законом №1697-VII, а тому застосування норм цього Закону до перерахунку не є зворотною дією закону в часі.

Матеріали справи не містять доказів того, що внаслідок перерахунку пенсії на підставі довідки від 22.11.2023 №21-646ВИХ-23 її розмір зменшився порівняно з раніше встановленим.

Суд також враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 21.12.2021 у справі №580/5962/20: «Колегія суддів зазначає, що гарантією належного пенсійного забезпечення працівників прокуратури є право на безумовний перерахунок розміру пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Таке право за своєю суттю направлене на збільшення розміру виплачуваної працівнику прокуратури пенсії, а гарантія дотримання конституційного права на соціальний захист, зокрема щодо недопущення зменшення такого розміру у випадку перерахунку пенсії, має бути забезпечена виплатою пенсії в раніше встановленому розмірі.».

Посилання позивача на рішення Конституційного Суду України щодо гарантій соціального захисту, незворотності дії законів у часі та недопустимості звуження існуючих прав наведених висновків не спростовують, оскільки питання застосування статей 22, 58 Конституції України до перерахунку пенсій працівників прокуратури Верховний Суд у постанові у справі №580/5962/20 вирішив з урахуванням цих положень.

Посилання позивача на Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(II)/2019 підтверджує право позивача на перерахунок пенсії, яке відповідач не заперечує та забезпечив.

Водночас цим Рішенням визнано неконституційним положення частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VII щодо визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій Кабінетом Міністрів України, та воно не стосується відсоткового значення розміру пенсії та її максимального розміру, визначених частинами другою та п`ятнадцятою статті 86 цього Закону.

Аргумент позивача про втручання в його право на мирне володіння майном у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд відхиляє з урахуванням висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 21.12.2021 у справі №580/5962/20:

«Хоча виплати соціального страхування є «майном» у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, однак обмеження максимальним розміром пенсій працівникам прокуратури не може вважатися порушенням їх права володіння цим майном, оскільки такі здійснені державою шляхом введення нових законодавчих положень з метою регулювання політики соціального забезпечення. Встановлені обмеження не є непропорційними та не призводять до порушення сутності пенсійних прав.».

Рішення Європейського суду з прав людини у справах «Суханов та Ільченко проти України» та «Федоренко проти України», на які посилається позивач, цього висновку не спростовують.

Позивач посилається на них на обґрунтування того, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності, а законні очікування особи підлягають правовому захисту.

Водночас матеріали справи не містять доказів того, що розмір пенсії позивача внаслідок перерахунку зменшився, а законних підстав для очікування перерахунку пенсії з розрахунку 80% і без обмеження максимальним розміром після набрання чинності Законом №1697-VII у позивача не було з наведених вище підстав.

Не ґрунтується на законі й аргумент позивача про те, що призначення та перерахунок пенсії є різними процедурами, а перерахунок має здійснюватися без зміни базових параметрів первинного розрахунку.

Верховний Суд у постанові від 21.12.2021 у справі №580/5962/20 зазначив:

«Ураховуючи наведене, до правовідносин щодо визначення відсоткового значення розміру пенсії, право на перерахунок якої виникло після набрання чинності Законом № 1697-VII, повинні застосовуватись виключно норми цього Закону, оскільки застережень щодо застосування норми, що визначала розмір місячного заробітку у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, Закон № 1697-VII не містить та не встановлює окремого порядку обчислення відсоткового розміру під час перерахунку раніше призначеної пенсії з урахуванням норми Закону № 1789-XII, що визначала розмір місячного заробітку у відсотках та яка діяла на момент призначення пенсії, тобто одночасного застосування норм, які передбачені різними законами.».

Позивач посилається на частини дванадцяту та сімнадцяту статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, які визначали порядок і підстави перерахунку пенсій прокурорів на момент призначення йому пенсії.

Суд не застосовує ці положення до спірних правовідносин, оскільки до переліку положень статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, що зберегли чинність відповідно до підпункту 1 пункту 3 розділу XII «Прикінцеві положення» Закону №1697-VII, вони не входять.

Стаття 46 та пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України, на які також посилається позивач, гарантують громадянам право на соціальний захист і встановлюють, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Відсоткове значення розміру пенсії та її максимальний розмір визначено саме законом, а саме частиною другою та абзацом шостим частини п`ятнадцятої статті 86 Закону №1697-VII.

Посилання позивача на частину першу статті 64 Конституції України, за якою конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України, висновку суду не змінює з тих самих підстав, з яких суд відхилив аргументи позивача щодо статей 22, 58 Конституції України.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, на яку посилається позивач, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Тому суд врахував висновки, викладені в постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 21.12.2021 у справі №580/5962/20, якою Верховний Суд відступив від висновків, на які посилається позивач.

Суд не застосовує висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 10.09.2021 у справі №580/5238/20, на яку посилається позивач, оскільки Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.12.2021 у справі №580/5962/20 відступив від висновку, викладеного в цій постанові, щодо відсоткового значення розміру пенсії при перерахунку.

Твердження позивача про те, що у справі №580/5238/20 Верховний Суд зазначив, що положення Закону №3668-VI щодо обмеження пенсії 10 прожитковими мінімумами не поширюються на пенсіонерів, яким пенсія призначена до 01.10.2011, суд вважає помилковим.

Постановою від 10.09.2021 у справі №580/5238/20 Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій саме в частині зобов`язання перерахувати та виплатити пенсію без обмеження граничного розміру пенсії та ухвалив у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Суд також звертає увагу, що П`ятий апеляційний адміністративний суд у постанові від 14.02.2022 у справі №540/5043/21, ухваленій за позовом цього ж позивача, дійшов висновку, що на пенсію позивача поширюються положення абзацу шостого частини п`ятнадцятої статті 86 Закону №1697-VII, і зазначив, що аналогічний правовий висновок викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 10.09.2021 у справі №580/5238/20.

Постанову Верховного Суду України від 06.10.2015 у справі №127/11720/14-а, на яку посилається позивач, суд не застосовує, оскільки в цій справі перерахунок пенсії здійснювався за заявою від 19.03.2014, тобто до набрання чинності Законом №1697-VII, на підставі статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, яка на той час була чинною.

Щодо постанови Верховного Суду від 03.05.2018 у справі №308/11498/16-а, Верховний Суд у постанові від 09.12.2024 у справі №580/5503/20 зазначив: «Так, спір у справі №308/11498/16-а стосувався проведеного у 2012 року перерахунку пенсій, за діючою на той час редакцією Закону №1789-ХІІ…».

Помилковим суд вважає і посилання позивача на ухвалу Верховного Суду від 06.02.2025 у справі №520/909/25. Цією ухвалою Верховний Суд відмовив у відкритті провадження за поданням про розгляд справи як зразкової, а висновок, на який посилається позивач, Верховний Суд навів щодо пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII: «Колегія суддів звертає увагу, що Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію щодо застосування норм права у спорах, пов`язаних з обмеженням максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII.».

Пенсію позивачу призначено відповідно до Закону України «Про прокуратуру», а не Закону №2262-XII.

Відповідач також посилається на статтю 2 Закону №3668-VI, частину третю статті 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та частину третю статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Суд не застосовує ці норми як самостійну підставу обмеження пенсії позивача, оскільки максимальний розмір пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про прокуратуру», визначено абзацом шостим частини п`ятнадцятої статті 86 Закону №1697-VII, який суд застосував. З цієї ж причини аргумент позивача про недоцільність посилань відповідача на норми законів України «Про пенсійне забезпечення» та «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на висновок суду не впливає.

Аргумент позивача про те, що відповідач не прийняв рішення з питання перерахунку пенсії у розмірі 80% без обмеження максимального розміру, а надав лише роз`яснення, висновку суду не змінює.

Відповідач у листі від 28.05.2026 №29473-25000/О-02/8-1500/26 повідомив позивача про відсоткове значення, застосоване при перерахунку його пенсії, та про обмеження її максимальним розміром, а суд надав оцінку правомірності саме цих дій.

Суд враховує також, що з вимогами про перерахунок пенсії з розрахунку 80% від суми місячної заробітної плати відповідно до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ без обмеження її граничного розміру позивач звертається до суду не вперше.

У справі №661/837/17 позивач просив здійснити такий перерахунок на підставі довідки прокуратури Донецької області від 16.02.2017 №18-57-163, у справі №540/5043/21 - на підставі довідки Донецької обласної прокуратури від 05.05.2021 №21-85-706, а у цій справі - на підставі довідки Донецької обласної прокуратури від 22.11.2023 №21-646ВИХ-23.

В обох попередніх справах суди відмовили позивачу у задоволенні позову.

Постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.02.2022 у справі №540/5043/21, якою суд визнав необґрунтованими вимоги позивача про перерахунок пенсії у розмірі 80 відсотків від суми місячної заробітної плати та без обмеження її максимальним розміром, набрала законної сили, а Верховний Суд ухвалою від 16.10.2023 відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою позивача.

Висновки, яких суд дійшов у цій справі, збігаються з висновками П`ятого апеляційного адміністративного суду у постанові від 14.02.2022 у справі №540/5043/21 щодо відсоткового значення розміру пенсії позивача та обмеження її максимальним розміром.

За результатом розгляду справи, суд не встановив порушення відповідачем прав чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки права на перерахунок пенсії на підставі довідки від 22.11.2023 №21-646ВИХ-23 з розрахунку 80% від суми місячної заробітної плати відповідно до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ та на її виплату без обмеження максимальним розміром у позивача не виникло.

Отже, позовна вимога про визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Одеській області стосовно не проведенні перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ (в редакції, що діяла на момент призначення пенсії) на підставі довідки від 22.11.2023 №21-646ВИХ-23 без обмеження її граничного розміру з розрахунку 80% від суми місячної заробітної плати задоволенню не підлягає з наведених вище підстав.

Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення основної позовної вимоги, не підлягає задоволенню похідна позовна вимога про зобов`язання ГУ ПФУ в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ (в редакції, що діяла на момент призначення пенсії) на підставі довідки від 22.11.2023 №21-646ВИХ-23 без обмеження її граничного розміру з розрахунку 80% від суми місячної заробітної плати, починаючи з 28.04.2026.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до положень ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, врахувавши висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Суд надав оцінку всім аргументам учасників справи та навів мотиви, з яких дійшов висновків у цій справі, як того вимагає частина третя статті 242 КАС України.

Враховуючи висновки суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. 2, 6-10, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, код ЄДРПОУ 20987385, місцезнаходження: вул.Канатна, буд.83, м.Одеса, 65107.

Суддя Дмитро БАБЕНКО

.

Часті запитання

Який тип судового документу № 140710982 ?

Документ № 140710982 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 140710982 ?

Дата ухвалення - 19.10.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 140710982 ?

Форма судочинства - Адміністративне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 140710982 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 140710982, Одеський окружний адміністративний суд

Судове рішення № 140710982, Одеський окружний адміністративний суд було прийнято 19.10.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові дані.

Судове рішення № 140710982 відноситься до справи № 420/22441/26

Це рішення відноситься до справи № 420/22441/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 140710980
Наступний документ : 140710984